Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
11
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Воронова Олена Вікторівна
УДК 332.135 (4-01)
СУЧАСНА ЄВРОРЕГІОНАЛІЗАЦІЯ:
ІНТЕГРАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 08.05.01 –світове господарство і міжнародні
економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк –
Роботу виконано в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі міжнародних економічних відносин.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Козак Юрій Георгійович,
Одеський державний економічний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Пузанов Ігор Іванович,
Інститут Міжнародних відносин Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин
кандидат економічних наук,
Майорова Ірина Миколаївна,
ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча”, інженер-економіст II категорії
Провідна установа: Київський національний економічний університет
Міністерства освіти і науки України,
кафедра міжнародного менеджменту
Захист відбудеться 20 листопада 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий 17.10.2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Процес інтеграції, спрямований на зміцнення конкурентних позицій європейських країн на світових ринках, супроводжується багатомірними і суперечливими наслідками. Підвищення конкурентоздатності господарських суб’єктів і окремих галузей економіки вже на ранній стадії інтеграції європейських країн супроводжувалося посиленням негативних тенденцій у їх просторовому розвитку: зростанням міжрегіонального диспаритету, відмінностями у рівнях розвитку виробництва, зайнятості і добробуту населення. Розбіжності між наслідками інтеграції і регіональним розвитком стали розглядатися як погроза дезінтеграції, як небезпека майбутньому євроінтеграційних процесів.
Зусилля у вирішенні даної проблеми привели до появи “нової регіоналізації” (єврорегіоналізації) –соціоекономічного процесу, спрямованого на елімінацію міжрегіональних диспаритетів, на зближення рівнів розвитку регіонів. Досягнення цілей “нової регіоналізації” стало розцінюватися Євросоюзом як необхідна умова загальноєвропейської інтеграції. Тому перед вступом у ЄС кожна країна-кандидат приймає на себе зобов’язання приєднатися до процесу єврорегіоналізації з дотриманням його принципів і правових норм.
Ефективність єврорегіоналізації, практичне використання її принципів, загальнообов’язкових правил і норм одержали підтвердження в досягненнях просторового розвитку і процесів євроінтеграції. Це, однак, не означає, що протиріччя між інтеграцією і “новою регіоналізацією” вирішені. Вони відтворюються зі вступом до ЄС нових членів, і основні зусилля з вирішення цих протиріч повинні нести країни-новачки, за умови одержання ними з бюджету ЄС значних субсидій на цілі регіонального розвитку.
З найбільшою гостротою ці протиріччя відтворюються в країнах, що відчувають відставання в регіональному розвитку. Це стосується і держав, формально не інтегрованих у ЄС, але вже в різних формах залучених у процеси інтеграції. Про це свідчить досвід країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), включаючи Україну.
Тому дослідження проблем регіоналізації, розглянутих під кутом зору інтеграційних процесів, має не тільки науково-теоретичне значення, але і викликає практичний інтерес.
Важливу роль у розробці загальних теоретичних положень і емпіричному опрацюванні проблем єврорегіоналізації грають праці зарубіжних вчених: В.Крісталлера, А.Льоша, А.Гіршмана, Д.Дікмана, К.Бахмана, Д.Хейхерста й ін. Особливо необхідно виділити дослідження регіоналістів-еволюціоністів (Д.Бекаттіні, М.Амендоли, Ж.-Л.Гоффара, К.Коллетіс-Валя, А.Раллє, П.Айдальо, А.Торра, М.Квеві, П.Ван Дорена та ін.), розробки яких виявилися затребуваними керівництвом Євросоюзу при формуванні, прийнятті і впровадженні у повсякденну практику основних принципів “нової регіоналізації”. Для країн, асоційованих з ЄС, зарубіжні економісти (І.Петржік, Я.Регульський, М.Рудницький, М.Маркові, Г.Гожеляк, М.Опалло й ін.), провели аналіз основних тенденцій регіонального розвитку цих країн з погляду їх готовності до вступу в Євросоюз. Вони розробили рекомендації, покладені в основу приведення нормативної бази регіоналізації у відповідність з євростандартами. Особлива цінність цих розробок складається в можливості адаптації окремих їх положень до формування сучасної регіональної політики України. Істотні наукові ідеї і результати містяться в працях вчених України, присвячених проблемам просторового розвитку нашої країни, її інтеграції в ЄС: В.Геєця, М.Долішнього, С.Злупка, Б.Кіяненка, І.Кононенка, М.Лендьєл, Д.Лук’яненка, Н.Луцишиної, Ю.Макогона, Ю.Пахомова, В.Поповкіна, А.Поручника, В.Сімоненка, Д.Стеченка, А.Філіпенка, К.Хом’юка, М.Чумаченка. У їх працях закладена основа імплементації принципів єврорегіоналізації в Концепцію державної регіональної політики (ДРП), що представляє помітний крок в інтеграції України в ЄС.
У своїй більшості праці названих вчених спеціально не присвячені дослідженню проблеми інтеграційної складової в економічній регіоналізації європейських країн. А саме такий аспект проблеми дозволяє теоретично переосмислити і підійти до практичного вирішення означених вище протиріч між єврорегіоналізацією і інтеграцією, що дозволить підсилити позиції ЄС у глобальному середовищі, з одного боку, і привести регіональний розвиток України у відповідність з нормами і стандартами Євросоюзу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України 2000-2002 рр. Її результати були використані при виконанні держбюджетної теми науково-дослідної роботи 2000/02 “Реструктуризація господарських систем у сфері підприємництва”, № державної реєстрації 0100U005394.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне дослідження сучасної єврорегіоналізації, розробка підходів до її ефективного функціонування як необхідної умови подальшого розвитку інтеграційних процесів у Європі та включення України до Європейського Співтовариства.
Цільове спрямування та логіка дослідження обумовили постановку і вирішення таких задач:
Об’єкт дослідження –система взаємозв’язків процесів єврорегіоналізації й інтеграції в умовах глобалізації світового господарства, взаємодія України з цією системою.
Предмет дослідження –інтеграційний аспект регіонального розвитку країн Європи, формування сучасної регіональної політики як необхідної умови інтеграції України в ЄС.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи складає діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (аналіз і синтез, методи порівняльного аналізу і узагальнення даних, системний підхід). До конкретних методів, що використовуються автором у процесі дослідження, належать, насамперед, структурно-функціональний і порівняльний методи для розкриття системи взаємозв’язку єврорегіоналізації й інтеграції, що функціонує в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків та економіко-математичне моделювання системи міжрегіональних зв’язків.
В основу дослідження покладені наукові публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що стосуються загальних проблем регіонального й інтеграційного розвитку країн ЄС, асоційованих з Євросоюзом держав, стану і перспектив регіонального розвитку України з урахуванням її можливої інтеграції в європейський економічний простір. Інформаційною основою послужили законодавчі і нормативні акти європейських країн, Євросоюзу, Єврокомісії, Верховної Ради й Уряду України, звіти і статистичні матеріали міжнародних і національних відомств і організацій.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретико-методологічних положень та у науково-практичному вирішенні проблем інтеграційної складової сучасної єврорегіоналізації. Конкретні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження і виносяться на захист, полягають в наступному:
Результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі Одеського державного економічного університету. Їх використано при розробці лекційних курсів “Єврорегіональний рух”, “Регіональна економічна політика ЄС”. Окремі положення дисертації використані при підготовці навчальних посібників (“Міжнародна економіка”, “Міжнародні фінанси”, “Економіка зарубіжних країн”, “Міжнародні організації”, “Зовнішньоекономічна діяльність”), рекомендованих міністерством освіти і науки України для студентів економічних вузів і факультетів (довідка №01-18/494 від 22.05.03).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики залучення інвестицій у розвиток економіки регіонів” (Одеса, ОДЕУ, 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності” (Запоріжжя, 2001 р.), “Reformele economіce: avantaje sі dezavantaje” (Кишинів, Молдова, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики соціально-економічної трансформації в Україні” (Одеса, ОДЕУ, 2002 р.), “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 2002 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, винесені на захист, розроблені автором самостійно.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 15 опублікованих роботах, загальним обсягом 14,4 д.а., з яких особисто автору належить 14,2 д.а., з них у наукових фахових виданнях –робіт загальним обсягом 1,5 д.а., з яких особисто автору належить 1,3 д.а..
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації містить 185 сторінок, у тому числі 7 таблиць на 7 сторінках, 11 рисунків на 5 сторінках, список використаних джерел з 175 найменувань, 8 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, зазначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їх апробацію.
Розділ I. Дослідження теоретичних основ єврорегіоналізації. У розділі на основі вивчення зарубіжних і українських джерел вперше у вітчизняній літературі досліджено процес становлення нової парадигми регіонального розвитку країн Європи, яка полягає в постановці і вирішенні проблем цього розвитку на підставі неоінституційного синтезу –продуктивного поєднання інституційно-соціальних засад (передусім теорій і концепцій регіоналістів-еволюціоністів) з окремими досягненнями теорій традиційної економічної науки (неокласичної та посткейнсіанської).
Аналіз процесу становлення нової парадигми здійснюється через критичне дослідження існуючих теорій і концепцій регіонального розвитку як системи поглядів, що спрямовані пояснити закономірності й особливості просторової еволюції. У цій системі виділяються:
Критичний аналіз зазначеної системи поглядів показує, що у формуванні теоретичних основ єврорегіоналізації значення генералізуючого методу слабшає, а в якості адекватних сучасним реаліям виступають переважно теорії, що базуються на індивідуалізуючому методі. Автор показує, що використання цього методу при формуванні нової парадигми регіонального розвитку дозволяє, з одного боку, звернутися до результатів досліджень ранніх регіоналістів, недооцінених традиційною економічною наукою, з іншого боку –адаптувати окремі досягнення традиціоналістів.
Необхідність у формуванні нової парадигми в регіоналістиці пов’язується автором з безуспішними спробами представників традиційної науки дати пояснення появі феномена бурхливого господарського росту ряду європейських регіонів (у першу чергу в Італії) в умовах загальної економічної кризи 70-х років ХХ століття. Перше наукове пояснення цього феномена як стійкого процесу, що має свої внутрішні закономірності, змогли дати регіоналісти-еволюціоністи.
На цій підставі автор дійшов висновку про те, що формування нової парадигми відбувається в основному на базі ідей регіоналістів-еволюціоністів, що втілилися, насамперед, у соціоекономічній концепції промислового округу. Разом з тим, у роботі відзначається, що сама ідея промислового округу була запозичена з праць ранніх регіоналістів, а також з теорії кластера М.Портера –представника сучасної неокласичної школи. Крім того, концепція промислового округу адаптувала в собі ідеї посткейнсіанства (зокрема елементи теорії “економіки, орієнтованої на експорт” Г.Кістенмахера).
Дослідження в роботі концепції промислового округу, розвитку її в моделі територіально-виробничої системи, а також аналіз концепції інноваційного середовища дозволяють зробити висновок про те, що еволюціоністи-регіоналісти особливу увагу приділяють виявленню закономірностей внутрішнього розвитку, розкриттю власних потенцій регіону, “територіалізації” технічного прогресу, наявності “соціального” (“людського”) капіталу, самодіяльних дій і ініціатив місцевого населення, його господарсько-політичної активності. Особлива роль приділяється історико-культурній і соціально-політичній проблематиці. Господарський розвиток регіонів розглядається в них в організаційному зв’язку з потребами демократичного реформування місцевого самоврядування і децентралізації політичної влади. В цілому детермінанти регіонального росту схематично можливо відобразити наступним чином (рис. 1).
Автор особливо відзначає, що представники регіоналістів-еволюціоністів не обмежують свою діяльність одними науковими дослідженнями. Вони брали участь (на основі вивчення практичного досвіду просторового розвитку) у розробці принципів єврорегіоналізації. Деякі з них стали ініціаторами створення Групи європейських досліджень інноваційного середовища (GREMІ), що функціонує під керівництвом Євросоюзу.
Y1
c2
D1
D1=f(I1 C1 )
O1
O1=f(L1 K1 Q185)
T1, R1, SE1, IN1, PO1, SO1