Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Детальні анатомічні досл-ня виникають в меристемі і зв.язані єдиною провідною системою. У процесі еволюції основні анатомічні структури відгалужувались та формували листки – плоскі бічні вирости. Виникла концепція згідно з якою виникла до вегетативних органів належать корінь і пагін. Пагоном називають складний вегетативний орган з стебла, листків, бруньок. Головну функцію пагону – повітряне живлення рослин виконую листя, що розташоване на осьовому органі – стеблі. Стебло – орган рослин з необмеженим ростом. Анатомічна форма стебла співпадає з його фізіологічними функціями. Ріст стебла відбувається за рахунок поділу конусу наростання. Поділ клітин туніки в точці росту збільшує поверхню пагона, а корпусу – формує внутрішню структуру пагону. Утворення зачатків листків відбувається у внутрішніх шарах туніки. Листки виникають у вигляді бугорків в наслідок периклінального поділу клітини вище верхівкової меристеми. З часом ці бугорки збільшуються в розмірах за рахунок поділу клітин їх верхівок і перетворюються на листки. Центральний тяж меристеми листка називають продесмогеном. Продесмоген зачатків листків і стебла складає пазухи. У пазухах листків утворюються зачатки бруньок, які мають точки росту, як і у стебла, пагону. Закладання бруньок відбувається на початкових етапах розвитку листків, коли всі тканини знаходяться в меристематичному стані. У цей період пазушні бруньки виникають внаслідок поділу клітин меристеми листкових зачатків. При формуванні бокових бруньок їх продесмоген з.еднується з продесмогеном стебла. Після закінчення поділу клітини проходять стадію розтягення, а потім проходе їх спеціалізація. Лише між периферійною зоною та поверхнею залишається продесмоген, який далі ділиться паралельно поверхні органу і утворюють прокамбій. Після поділу, клітини прокамбію дають початок клітинам протоксилеми і протофлоеми стебла. Зовнішній прошарок клітин прокамбію в стеблах рослин утворює перицикл. У дводольних рослин клітини прокамбію продовжують поділ і переходять в камбій центрального циліндра стебла. У однодольних рослин прокамбіальні тяжи повністю витрачаються на утворення постійних тканин. Провідна система стебла переходить у листки чи пагони. Пучки, що переходять від стебла в листки називають листковими слідами. Листковий слід може мати пучок поділу. Пучок кожного листкового сліду в стеблі зливається з іншими листковими слідами і утворює симетричних листковий слід. Пізніше межа між листковими слідами зникає і відбувається єдиний стебловий слід. У тому місці де листковий слід входить в центр. Циліндр стебла знаходиться прошарок листкової тканини, який називається листковим проривом. Розміри прориву відповідають розмірам листкового сліду. Як правило для кожного листкового сліду формується окремий полу прорив. Формування стебла відбуваються первинною меристемою конусу наростання. На поверхні формується епідерміс. Під ним утворюється первинна кора, клітини якої складає паренхіму і коленхіму, завдяки чому молоді стебла мають зелене забарвлення.
Провідна система центрального циліндру виникає з про камбіальних клітин. Спочатку диференціюються протоксилема, а потім протофлоема. У багатьох рослин весь прокамбій використовується для утв. провідних елементів судинно-волокнистого пучка закритого типу. У дводольних та голонасінних прокамбій зберігається між флоемою та ксилемою у вигляді пучкового камбію, який відкладає вторинну ксилему та флоему відкритого пучка. Центральну частину стебла займає серцевина, яка складається з пучків і має значні за розм.. міжклітинники. Живий вміст паренхіми відмирає і їх порожнина заповн. повітрям. У деяких рослин вона залишається живою та виконує запасаючу функцію.