Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 2. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS).
ECTS (European Community Course Credit Transfer System) – система обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах, створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури оцінювання навчання, системи виміру і порівняння результатів навчання, їхнього академічного визнання і трансферу від одного закладу освіти іншому.
Система ECTS базується на принципах взаємної довіри учасників і передбачає виконання правил щодо всіх її частин: ECTS–кредитів, ECTS–оцінок, Угоди про навчання і Зарахування кредитів.
Історично початково ECTS була розроблена у 1989/1990 н.р. у формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 європейських ВНЗ. У подальшому практика ECTS була рекомендована до широкого використання ВНЗ Конференції Ради Європи (Мальта, 1994), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнання кваліфікацій у вищій освіті у європейському регіоні і підтримана низкою міжнародних професійних неурядових організацій, наприклад, Європейською Асоціацією Міжнародної освіти, до якої входять представники більше 50 держав.
Загальна характеристика ECTS
ECTS базується на 3 ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (які визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту та переліку оцінок дисципліни.
За своєю сутністю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це – питання якості, про яку вже йшлося вище. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.
Повне визнання означає, що період навчання за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у попередньому навчальному закладі (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може й відрізнятися.
ECTS забезпечує прозорість такими засобами:
1. Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що визначається розділами курсу, аби окреслити обсяг навчального навантаження студентів, і необхідні вимоги для завершення курсу.
2. Інформаційний пакет, що надає письмову інформацію студентам і працівникам про ВНЗ, факультети, організацію та структуру навчання і розділи курсу.
3. Перелік оцінок з предметів, що засвідчує здобутки студентів у навчанні в спосіб, який є усебічним і загальнозрозумілим.
4. Навчальний контракт (стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її виконання) є обов’язковим елементом для ВНЗ і для студентів.
Головну роль у сприянні визнанню пройденого навчання повинні відіграти координатори ECTS, які реалізують завдання навчального та адміністративного характеру.
ECTS дає можливість для подальшого навчання за кордоном чи переходу на навчання до іншого навчального закладу. До компетенції ВНЗ належить рішення, щодо зарахування студента на навчання і які умови він має виконати для цього.
Загальні умови користування ECTS
Зобов’язання навчального закладу. ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і відносин взаємної довіри та впевненості.
Основними вимогами є:
Вирішення проблем. Прозорість і дисциплінованість ECTS робить визнання навчання порівняно простим процесом, де проблеми можна розв'зувати відкрито на базі повної інформації. Завжди існують рішення щодо навчання чи стосовно практичних справ у кожному конкретному випадку. Суть основного принципу ECTS у тому, що такі рішення повинні прийматися згідно з принципом: ставитися до приїжджого студента так само, як і до всіх інших студентів цього закладу.
Кредити ECTS
Загальна характеристика. Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для завершення вивчення курсу. Це відображення обсягу роботи, якого вимагає кожен блок курсу відносно загального обсягу роботи для завершення повного року академічного навчання у ВНЗ (тобто лекції, практичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота (вдома чи у бібліотеці), екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням).
Кредити ECTS – це не абсолютне, а відносне мірило навчального навантаження студента, що лише засвідчує, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у ВНЗ чи на факультеті, який призначає кредити.
У ECTS 60 кредитів становить навантаження на 1 навчальний рік, тобто 30 кредитів на семестр, або 20 кредитів на триместр.
Призначення кредитів ECTS. Кредити ECTS мають розподілятися за принципом "від найбільшого до найменшого". За відправну точку береться повна структура програми підготовки і звичайна модель курсів в межах офіційної тривалості навчання. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших – може бути потреба у перемовинах на рівні факультету чи навченого закладу.
Кредити ECTS призначаються усім наявним розділам курсів (обов’язковим і факультативним), дипломному проекту, кваліфікаційній роботі і виробничій практиці.
Між кредитами ECTS, рівнем та складністю розділу курсу немає жодного зв’язку. В інформаційному пакеті міститься інформація про мету і завдання курсу, знання, якими повинен панувати студент, методи викладання і навчання, форма оцінювання та опис змісту курсу.
Кредити ECTS базуються не тільки на аудиторних годинах, а й на загальному навчальному навантаженні, що генерує ці години, тобто 2 кредити можуть становити: 24 години ауд. занять + 6 годин консультацій + 30 годин самостійної роботи, або 16 лекційних години + 8 години практичних занять + 36 години самостійної роботи.
Коли робота над дипломом не може контролюватися значною мірою, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто міркувати "тижнями", а не "годинами".
Факультативні курси оцінюються кредитами так, як і обов’язкові, бо факультативний курс одного ВНЗ може бути основним або обов’язковим в іншому.
У деяких ВНЗ студентам дозволяють розподіляти екзамени між різними екзаменаційними періодами чи навіть відтерміновути їх для додаткового вивчення розділів курсу. Приїжджі студенти, зазвичай, позбавлені такої гнучкості, оскільки перехід має статися за наявності результатів. Там, де будь-яка з цих ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови у плані успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в одержанні 60 кредитів, необхідні роз’яснення мають даватися в інформаційному пакеті, аби студент і координатори могли розробити програму, яка є реальною щодо перспективи виконання навчального навантаження, але не ставитиме в невигідне становище студента, який навчається за програмою обміну.
Зарахування (присвоєння) студентам кредитів ECTS. Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але студентам вони зараховуються лише за умови завершення курсу з відповідним оцінюванням, а не просто за відвідування занять чи перебування за кордоном.
Процедура оцінювання може проводитися у різних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, презентації на семінарах, інформацію про які слід включити до інформаційного пакета.
Студенти, які проводять один семестр або один рік у закордонному закладі, можуть мати ускладнення, якщо вони подолали лише частину розділу курсу і не можуть бути оціненими з нього та отримати кредити ECTS. У такому випадку ВНЗ, які входять до Болонського процесу, можуть переробити свої ступеневі програми таким чином, щоб вони стали більш доступними для приїжджого студента.
Повне визнання освіти передбачає можливість заміни закордонними екзаменами екзаменів у місцевому ВНЗ. Інколи з тієї чи іншої причини (наприклад, різниця у діапазоні предметів) екзамени не можуть бути замінені офіційно. У таких випадках місцевий заклад надає студентові гарантії, що екзамени у закордонному закладі будуть визнані, наприклад, через надання часткових пільг на складання іспитів у місцевому закладі.
Перезарахування кредитів ECTS. Перелік оцінок дисциплін кожного студента до і після навчання за кордоном представляється у місцевий ВНЗ і навпаки. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Навчальний контракт дає студентові авансом гарантію, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані.
Сьогодні успішно діють дві практично виправдані моделі:
1. Місцеві ВНЗ дотримуються моделі курсу "рік за роком" чи "семестр за семестром". Тут навчальний контракт між закладами і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі. Встигаючий студент після повернення одержить блок кредитів, який можна внести до його офіційних документів, і така інформація матиме для нього вагоміше значення, ніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином здійснюється повне визнання навчання.
2. Інші місцеві ВНЗ визначають свою кваліфікацію на основі розділів курсу, який необхідно пройти і здати протягом певної кількості років. Вони мають бути внесені до навчальних контрактів поруч з розділами із закордонного курсу. Після повернення встигаючому студентові зараховується (присвоюється) кредит, відповідний розділам курсу місцевого ВНЗ. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставляти із загальною кількістю кредитів, присвоєних закордонним закладом. ВНЗ обирають ту модель, яка відповідає всім їхнім вимогам.
Координатори ECTS. У кожному навчальному закладі призначається координатор ECTS від закладу і від кожного факультету. Їхня роль полягає у вирішенні адміністративних та академічних аспектів ECTS на відповідному рівні і наданні консультації студентам.
Координатор від закладу відповідає за вищий рівень контактів, в тому числі міжнародних.
Координатор від факультету (чи іншого навчального підрозділу) підтримує ділові зв’язки зі студентами та викладачами факультету й займається, більшою мірою, практичними й навчальними аспектами реалізації ECTS. Він більш детально інформує студентів про ECTS, забезпечує студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів-партнерів, пояснює процедуру визнання освіти та оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т. і. Він здійснює зв’язок між своїм та закордонним закладом (обмін заяв і підписаних копій, обговорення програм навчання, підготовка переліку оцінок дисциплін для тих, хто виїжджає або повертається).
Інформаційний пакет. Кожен заклад, що приєднався до Болонського процесу, повинен підготувати інформаційний пакет, призначення якого – ознайомлення майбутнього студента з ВНЗ, що більшою мірою відповідає його цілям навчання. Такі пакети мають систематично (щороку) оновлюватися і бути легкодоступними для всіх зацікавлених осіб. Ця інформація готується на рідній та англійській мовах і включає такі позиції:
Зміст.
Вступ. Що таке ECTS?
І. Навчальний заклад
А. Назва і адреса
Б. Академічний календар
В. Координатор від закладу
Г. Загальний опис закладу
Д. Процедура реєстрації
ІІ. Загальна практична інформація
А. Формальності, що існують в країні, яка приймає студентів
Б. Як туди потрапити
В. Вартість проживання
Г. Забезпечення житлом
Д. Здоров’я і страхування:
1. Медичне обслуговування
2. Забезпечення студентів з особливими потребами
3. Страхування
Е. Умови для навчання у закордонному закладі:
1. Бібліотеки
2. Умови для навчання.
Є. Інша практична інформація
Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля
ІІІ. Факультет.
А. Загальний опис.
Інформація про факультет і характерні особливості, загальні для всіх курсів.
Б. Ступенева структура:
1. Кваліфікація
2. Діаграма структури курсу
В. Індивідуальні розділи курсу:
1. Ідентифікація
2. Опис
3. Рівень
4. Обов’язкові чи факультативні розділи курсу
5. Викладацький склад
6. Тривалість періоду (1 семестр, 2 семестр і т.д.)
7. Методика викладання і методи навчання
8. Оцінювання
9. Мова
10. Розподіл кредитів ECTS
ІV. Словник
V. Приклади успішної реалізації
VІ. Покажчик змісту
Пояснення щодо складання інформаційного пакету. У вступі надається стисла інформація про співпрацю між університетами, її цілі та завдання, про які ми вже вели розмову. Зовнішнє оцінювання системи ECTS продемонструвало її можливості, тому європейська комісія внесла її до своєї пропозиції програми "СОКРАТЕС", а саме в розділ 1. про вищу освіту ("ЕРАЗМЕС"). Як вже говорилося, основою системи ECTS є три основні елементи: інформація (про навчальні програми та досягнення студентів), взаємна згода (між освітнім закладом та студентом) і використання оцінювання ECTS (аби вказати обсяг роботи, виконаної студентом).
Характеристика системи ECTS. У цій частині йдеться про практичне значення системи ECTS для студентів, викладачів та інших користувачів, котрі мають на меті зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною свого досвіду. Вона створює фундамент для співпраці. Добровільність застосування системи ECTS, взаємодовіра і конфіденційність між навчальними закладами – партнерами є базою для взаємодії. Кожен заклад сам обирає свого партнера.
І. Навчальний заклад
А.: Повні дані з номерами телефонів, кодами країни та міста, електронна адреса. Карта міста чи його центру або університетського містечка.
Б.: Часові межі навчального року, програми курсу, основні періоди складання сесій і канікул.
В.: Вичерпна інформація для встановлення ділових зв’язків, включаючи години, коли можна зв’язатися з координатором особисто.
Г.: Стисла історія ВНЗ, опис його розміру, статусу, організацій та структури.
Д.: Інформація для визначення можливостей програм навчання: Термін подачі заяв; строки реєстрації і подачі документів; подробиці щодо підготовчої програми чи вступного курсу; лінгвістичні вимоги, включаючи рівень майстерності, який рекомендується чи вимагається, будь-які завірені посвідчення про набуті навички, тести і таке інше; інформація про фінансові витрати студентів.
ІІ. Загальна практична інформація
А.: Формальності, прийняті в країні, що приймає. Точна інформація щодо формальностей для поселення, навчання, праці, для реєстрації і т. і.
Б.: Інформація про проїзд. Інформація: куди, коли і до кого з’явитися по приїзді.
В.: Вартість проживання. Показник середньої вартості проживання. Можливі видатки за основними статтями, які потрібно передбачати у бюджеті студентів; інформація про особливі зручності (кафе і т. ін.).
Г.: Забезпечення житлом. Інформація про осіб та встановлення контакту з ними щодо поради і допомоги у пошуках житла. Порівняльні ціни на житло, пов’язані з ним формальності і витрати.
Д.: Здоров'я, страхування. Інформація про умови, за яких студенти можуть користуватися медичним обслуговуванням; адреси служб, куди можуть звернутися студенти з особливими потребами; інформація про умови одержання страховки та про альтернативи, доступні для страхування здоров'я і життя від інших факторів ризику там, де державне забезпечення виявляється неадекватним.
Е.: Умови для навчання у закордонному закладі. Можливості та місцезнаходження бібліотеки, плата за користування нею, години роботи, умови користування книгами; лабораторії та інші технічні можливості.
Є.: Інша практична інформація. Інформація про банки, громадський транспорт і т. ін.
Ж.: Позапрограмна діяльність та дозвілля. Коротке посилання на студентський союз чи інші студентські асоціації (пункти для контактів, формальності та умови членства), спортивну і культурну діяльність. Додаткова інформація про види дозвілля може надаватися окремо.
ІІІ. Факультет.
А.: Загальний опис факультету. Координатор ECTS від факультету: вичерпна контактна інформація. Стислий опис: структури та організації факультету, умови для навчання, перелік програм з присвоєнням ступенів і тривалості навчання, основних методів викладання і навчання, оцінювання, практики, написання кваліфікаційної роботи.
Б.: Структура ступеня. Часові межі навчального року, програми курсу, основні періоди складання сесій і канікул. Кваліфікація.
В.: Індивідуальні розділи курсу. Всі розділи курсу мають бути включені до інформаційного пакета. Вони визначаються факультетом, групуються у модулі чи блоки у рамках глобальної структури курсу. Хоча самі наукові дослідження вилучені з ECTS, студенти можуть виконувати відповідну роботу, необхідну для одержання ступеня, на такі варто звернути увагу в інформаційному пакеті.
Опис індивідуальних розділів курсу повинен містити таку інформацію:
1. Ідентифікація – назва розділу і його код (якщо є).
2. Чіткий опис змісту кожного розділу: стисло, але детально.
3. Рівень розділу курсу може визначатися через посилання на:
а) попередні умови: рівень попередніх знань, попередні курси;
б) цілі та завдання: опис результатів навчання, що передбачаються з кожного розділу курсу з огляду на досягнення цілей і виконання завдань;
в) бібліографію: книги чи інші навчальні матеріали для вивчення певного розділу курсу.
4. Мають бути задекларовані обов’язкові курси та факультативні (тобто яких вимагається вивчити лише певну кількість).
5. Повна інформація про викладачів, залучених до викладання кожного розділу курсу.
6. Загальна кількість часу на вивчення певного розділу курсу з розподілом на кількість годин на тиждень.
7. Детальна інформація про методики викладання, про методи навчання і години, виділені на тиждень, кількість тижнів на лекції, години на консультації та умови індивідуального консультування; семінари, лабораторні роботи, дипломний проект чи галузеву практику; всі види практичної діяльності; інші методи.
8. Характер, тривалість, вибір часу і форми оцінювання. Періоди екзаменаційних сесій, процедури і формальності, пов'язані з ними, наприклад, крайній термін для реєстрації. Особливі пільги, наприклад, мова, якою дозволяється складати іспити, користування словниками і т. ін. (треба надати перелік пільг). Вимоги до кваліфікаційних робіт; студенти повинні володіти інформацією про те, як будуть оцінюватися результати проходження практики і таке інше.
9. Мова. Необхідно вказати будь-який розділ курсу, що пропонується іншою, ніж рідна, мовою.
10. Рейтинг кредиту повинен призначатися для всіх розділів курсу на базі 60 кредитів на 1 навчальний рік. Рейтинг повинен даватися солідним проектам (кваліфікаційним роботам, дисертаціям, лабораторним роботам, виробничій практиці і т.д.) у межах розділів.
ІV. Словник термінології інформаційного пакета може бути корисним для зникнення непорозумінь. Наприклад, термін “семінар” у різних країнах може мати різне значення.
V. Приклади успішного впровадження. Приклади структури курсу з присвоєнням ступеня додаються разом з прикладами опису його індивідуальних розділів. Це – моделі гарної практики, пристосованої до потреб окремих закладів.
Опис структури курсу з присвоєнням ступенів
Анкета-заява студента та угода про навчання. Для заповнення анкети – заяви студент має бути добре ознайомлений з програмою навчання в закордонному ВНЗ. Він має проконсультуватися з координатором факультету ECTS в місцевому ВНЗ. Студент може за бажанням включити до анкети додатково 2-ий, 3-ий ВНЗ на вибір, якщо його заяву до факультетського ВНЗ не буде прийнято. У такому разі він має підготувати угоду про навчання для кожного навчального закладу, до якого він подає заяву.
Угоду підписують три сторони – студент, місцевий ВНЗ та закордонний ВНЗ. Вона додається до анкети-заяви і підписується до виїзду за кордон. Копію підписаної угоди про навчання отримують всі сторони. На зворотньому боці угоди відображаються зміни програми, якщо в них виникла потреба. Їх потрібно внести у відносно короткий час після приїзду до закордонного ВНЗ. Копію нової угоди про навчання необхідно представити у обидва ВНЗ для підпису координатора.
Зразки анкет подаються у додатку до пакета документів.
Перелік оцінок вивчених дисциплін. Перезарахування кредитів у системі ECTS відбувається шляхом обміну переліком оцінок вивчених дисциплін між місцевим та закордонним ВНЗ. Підписана копія переліку оцінок дисциплін повинна бути представлена усім сторонам до початку навчання в новому закладі. Цей перелік додається до студентської анкети-заяви. Він є основним документом для повного визнання навчання студента і перерахування кредитів за системою ECTS і підтверджує проходження навчання за кордоном, якщо є така умова про роботу у майбутнього роботодавця.
Оцінювання в системі ECTS. Шкала оцінювання ECTS. Результати екзаменів і заліків відображаються в оцінках. Однак в Європі існує багато різних систем оцінювання, відрізняється і тлумачення оцінок, а помилка може мати серйозні наслідки для студентів. Шкала оцінювання ECTS допомагає ВНЗ перевести оцінки з однієї системи в загальноприйняту, яка ґрунтується на загальному розумінні слів "добре“ та “відмінно”.
Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS компромісна.
ШКАЛА
|
ECTS – оцінка |
Визначення назви |
Національна шкала |
Відсоток студентів, які, зазвичай, успішно досягають відповідної оцінки |
|
A |
ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
5 |
10 |
|
B |
ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
4 |
25 |
|
C |
ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок |
4 – |
30 |
|
D |
ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
3 |
25 |
|
E |
ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
3 – |
10 |
|
FX |
НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібна додаткова самостійна робота |
2 |
– |
|
F |
НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота над матеріалами модулів |
1 |
– |
Оцінки за розширеною шкалою виставляються на підставі накопичуваної бальної шкали вищого навчального закладу.
Накопичувальна бальна шкала регулюється нормативним документом вищого навчального закладу, який повинен містити:
Приклад:
мінімальний бал – 0,
максимальний бал – 100 (з урахуванням необов’язкових завдань – 120),
крок шкали – 1,
мінімальний бал для отримання позитивної оцінки – 50,
максимальний бал за виконання необов’язкових завдань – 20
Слід зауважити, що неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у країнах Європи, який враховував би всі деталі національних систем оцінювання. У більшості з них – всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною. Однією з основних засад шкали оцінювання ECTS є її чітка визначеність щодо способу відповідності балів ВНЗ до шкали ECTS. Для того, щоб цей своєрідний освітній "міст" став більш ефективним, активно обговорюється проблема створення EUROCATS – Європейської системи акумулювання та перенесення кредитів. Недостатній рівень розвитку національних кредитних систем, з одного боку, але політичне бажання створити спільний Європейський простір вищої освіти, з іншого боку, дозволяють стверджувати можливість та перспективи трансформування ECTS у міжнародний стандарт вищої освіти.
PAGE \* MERGEFORMAT1