У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

і. КЛАСИФІКАЦІЯ ІіII ПО

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 7.3.2025

	ФТОРХІНОЛОНИ
ОСОБЛИВО- СТІ ГРУПИ		Препарати І покоління активні по відношенню до більшості Г- і, меншою мірою, Г+-бактерій. До препаратів II і III покоління більш чутливі Г+-аеробні бактерії (які виробляють пеніциліназу), стафілококи, пневмококи, внутрішньоклітинні мікроорганізми (мікоплазма, хламідії, легіонела), мікобактерії та малярійні плазмодії, анаероби (III покоління). Переносимість добра. Бактерицидний тип дії. Кислотостійкі.

КЛАСИФІКАЦІЯ		ІіII* ПОКОЛІННЯ	III ПОКОЛІННЯ

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНО- НІМИ		1. Ципрофлоксацин (Цифран, Іфіципро, Ципринол) 2. Офлоксацин (Таривід, Заноцин) 3. Пефлоксацин (Абактал)	4. Норфлоксацин (Номіцин) 5. Ломефлоксацин (Максаквін) 6. Левофлоксацин* (Таванік)	7. Моксифлоксацин (Авелокс) 8. Спарфлоксацин (Спарфло)

МЕХАНІЗМ ДІЇ		Інгібування ДНК-гірази (топоізомерази) бактерій, що призводить до порушення біосинтезу ДНК і РНК, білка в мікробній клітині. Знижують агресивні та вірулентні властивості бактерій, підвищують чутливість мікроорганізмів до фагоцитозу.

СПЕКТР ДІЇ		Широкий: Г+-коки: стрептококи (1-3, 5-8), пневмококи (1, 6, 8), стафілококи (1-8); Г-коки: нейсерії гонореї і менінгіту (1-5); Г-палички: цитробактер, ентеробактер, ешерихії, клебсієли (1, 2, 4-8), серації, морганела (1, 2,4-6), протей (у тому числі мірабільний та вульгарний) (1, 2, 3-7), сальмонели, шигели (1-5, 8), вібріони, ієрсинії (1, 2, 4), гемофільна паличка інфлюенції (1-8), мораксела (2, 5-8), мікобактерії туберкульозу та лепри (1, 2, 4, 5, 8), синьогнійна паличка (1-3, 5, б), кампілобактер (3, 4), бордетела (2, 6), хелікобактер пілорі (2, 3); внутрішньоклітинні мікроорганізми: хламідії, мікоплазми (1-8), уреаплазма (2), легіонели (1-7), бруцели (1); анаероби (7).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТО- СУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Інфекції дихальних шляхів, м'яких тканин (1-3, 5-8), сечовивідних шляхів (1-6, 8), кісток, суглобів (1-3, 5, 6), простатит (1-4), гонорея (1-5, 8), кишкові (1, 5, 8), інтраабдомінальні інфекції, ендокардит (3), хламідіози (2, 7, 8), менінгіт (1-3, 7), сепсис (1-3), лікування інфекцій в онкологічних хворих, туберкульоз (1, 2, 5), позалікарняна пневмонія (6-8), ієрсиніоз (1), інфекції ЛОР-органів (1-3, 8); інфекційні захво- рювання очей (1-3, 5); захворювання органів малого таза (1-4).

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ		Дисбіоз, алергічні реакції, дисплазія хрящової тканини у дітей, флебіт, інтерстиціальний нефрит, головний біль. Кандідоз ротової порожнини, транзи- торна жовтяниця, тахікардія, артралгії, міалгії, нудота, блювання, діарея, біль в епігастрії (1-8). Гіпертензія, підвищення м'язового тонусу, депресія (7), фотосенсибілізація (2,3,5), головний біль, запаморочення (1-4,6-8), тендиніти, розриви зв'язок (4,6,8), аритмія (8).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙ- ТЕ!		Фторхінолони несумісні з жовчогінними препаратами, ранітидином, пірензепіном, антацидними, антибактеріальними препаратами, засобами, які пору- шують синтез нуклеїнових к-т (тетрациклін, рифампіцин, нітрофурантоїн) та білка (левоміцетин); норфлоксацин, ципрофлоксацин - з цикло- спорином, варфарином. Комбінація фторхінолонів з теофіліном, метронідазолом, НПЗЗ може викликати судомну реакцію. При комбінації спарфлоксацину з астемізолом, трициклічними антидепресантами, цизапридом, фенотіазинами, антиаритмічними засобами ІА і III класів, еритроміцином, терфенадином підвищується ризик розвитку аритмій. Ломефлоксацин застосовують при розвитку стійкості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів 1-го та 2-го ряду. Фторхінолони можуть підвищувати фоточутливість тканин. В процесі лікування фторхінолонами та протягом 3-х днів після закінчення лікування треба уникати контакту з УФ-опроміненням. Фторхінолони слід з обережністю призначати в період формування кістково-суглобної системи і при годуванні груддю. Розчин ципрофлоксацину для в/в введення не можна змішувати з розчинами з рН більше 7. Фторхінолони викликають перехресну алергію. Кардіотоксичність найбільш характерна для фторхінолонів ІІІ-ІУ покоління. Перед їжею: 2, 6. Після їжі: 4. Під час їжі: 3. Незалежно від прийому їжі: 7.

АНТИБІОТИКИ РІЗНИХ ГРУП

КЛАСИФІКА-
ЦІЯ

ЛІНКОЗАМІ-
ДИ

ФУЗИДИни

ХЛОРАМФЕНІ-
КОЛИ

РИФАМІЦИНИ

ФОСФОМІцини

ПОЛІМІКСИНИ

ІНШІ

ПРЕПАРАТИ

ТА ЇХ
СИНОНІМИ

1. Лінкоміцину

г/х (Лінкоміцин)

2. Кліндаміцин

(ДалацинС)

3. Фузиді-
єва к-та

(Фузидин)

4. Хлорамфені-
кол (Левоміцетин)
5.Іруксол
6. Синтоміцин

7. Рифампіцин

8. Фосфоміцин

(Фосфоцин)

9. Поліміксину
В сульфат

10. Спектиноміцин*

(Кірин)

11. Фузафунгін (Біо-
парокс)

* - а/б аміноциклічної структури: не викликає токсичних ефектів, характерних для аміноглікозидів.

МЕХАНІЗМ
ДІЇ

Зв'язуються з рибосомами мікроорганізмів, пригнічу-
ють синтез внутрішньоклітинного білка (1-6).

Пригнічують синтез
РНК за рахунок
взаємодії з РНК-по-
лімеразою (7).

Інгібують синтез
компонентів клітин-
ної оболонки мікро-
організмів (8).

Порушують функцію
мембран мікробних
клітин шляхом зміни
поверхневого катіон-
ного ефекту (9).

Інгібує синтез білка бакте-
ріальної клітини, викликає
порушення цілісності кліт-
инних мембран (10).

СПЕКТР ДІЇ

Стафілококи (1-8, 11), стрептококи (1, 2, 4-8, 11), пневмококи (1, 2, 4, 11), менінгококи (3, 4, 7), гонококи (3, 4, 7, 10), синьогнійна паличка (8, 9),
клостридії (1-3, 7), нейсерії (8, 11), клебсієли (4, 8, 9), черевнотифозна сальмонела (4), збудники дифтерії (1-3), кишкова паличка (4, 8, 9), сальмонели,
шигели (4, 8, 9), мікобактерії туберкульозу і лепри (7), гемофільна паличка (4, 7, 9), легіонели (7, 11), протей (4, 8), рикетсії, бруцели (4, 7), хламідії (2, 4,
6), бактероїди (1, 2), мікоплазми (1, 2,4, 11), анаероби, грибки роду Саndidа (11), токсоплазми (1, 2), паличка сибірки (7).

ФАРМАКОЛО-
ГІЧНІ
ЕФЕКТИ

Головні: антибактеріальний (1-11), протизапальний (11). Побічні: дисбіоз (1-4, 7-9); псевдомембранозний коліт (1, 2); гематотоксичність
(4, 7); гепатотоксичність (1, 2, 7, 8); нейротоксичність, нефротоксичність (9), алергічні реакції (1-11), бронхоспазм (11).

ПОКАЗАННЯ
ДО ЗАСТОСУ-
ВАННЯ ТА
ВЗАЄМОЗА-
МІННІСТЬ

Анаеробні інфекції черевної порожнини та малого таза (1, 2), туберкульоз, лепра (7), інфекції шкіри, м'яких тканин (1-3, 5, 6), менінгіт (4), хламідіоз (2, 4),
кишкові інфекції (4, 9), санація носіїв менінгококу (7), стафілококові інфекції (1-3, 6-8), псевдомембранозний коліт (3), інфіковані рани (3, 5, 6), остеомієліт
(1-4, 7), гонорея (3, 7, 10), запальні та інфекційні захворювання носоглотки і дихальних шляхів (11), пневмонія (1-4, 7, 9), сепсис (1-4, 9), септичний
ендокардит (1-3), синусит, отит (1-3, 7, 9), скарлатина, дифтерія (2), холецистит, пієлонефрит (7). Інфекції сечових шляхів (8), бруцельоз, туляремія,
рикетсіоз (4). Інфекції урогенітальні (хламідіоз, ендометрит), піхвові, черевної порожнини (2). Кон'юнктивіт (4, 6) та інші інфекційні захворювання очей (4,
,9).

ЛІКАРЮ ТА
ПРОВІЗОРЕ,
ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Лінкоміцин несумісний в одному шприці з міорелаксантами, ампіциліном, карбеніциліном, цефалотином, цефалоридином, канаміцином та накопичується
у кістковій тканині. При одночасному введенні поліміксину з аміноглікозидами підвищується його нефротоксичність, а з курареподібними - порушується
нервово-м'язова передача. Поліміксин несумісний з ампіциліном, тетрацикліном, левоміцетином, цефалоспоринами, гепарином, ізотонічним розчином
натрію хлориду, розчинами амінокислот. Кліндаміцин несумісний з препаратами, які гальмують перистальтику кишечника та уповільнюють нервово-
м'язову передачу. Кліндаміцин несумісний в одному шприці з вітамінами групи В, ампіциліном, амінофіліном, барбітуратами, кальцію глюконатом,
магнію сульфатом, інгібує дію аміноглікозидів, хлорамфеніколу. Можлива кумуляція кліндаміцину в печінці плоду. Хлорамфенікол несумісний з
глюкозою, алкоголем, барбітуратами, фенітоїном, бутамідом, неодикумарином, пеніцилінами, цефалоспоринами та з препаратами, які пригнічують
кровотворення. Слід обережно застосовувати хлорамфенікол у онкохворих, які раніше лікувалися цитостатиками та променевою терапією. Натрієва
сіль фузидину має подразнювальну дію, тому слід запивати препарат молоком або цукровим сиропом. Рифампіцин не можна сполучати з
пероральними антикоагулянтами, антидіабетичними засобами. Рифампіцин - індуктор мікросомальних ферментів печінки. Фосфоміцин потенціює
антибактеріальну дію бета-лактамів і аміноглікозидів. Не можна вводити в одному шприці лінкоміцин з канаміцином. Рифампіцин забарвлює сечу та
слину в червоний колір, фосфоміцин - у жовтогарячий. Фузафунгін не призначають дітям до 2,5 років. Перед їжею: 4, 7.

СУЛЬФАНІЛАМІДНІ ПРЕПАРАТИ

МОНОКОМПОНЕНТНІ ТА КОМБІНОВАНІ*

КЛАСИФІКА-
ЦІЯ

ЯКІ ВСМОКТУЮТЬСЯ В КИШЕЧНИКУ


ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		Короткої дії 1. Сульфаніламід (Стрептоцид) 2. Сульфатіазол (Норсульфазол) 3. Сульфадимідин (Сульфадимезин) 4. Сульфаетидол (Етазол) 5. Сульфакарбамід (Уросульфан) 6. Сульфадіазин (Сульфазин)	Тривалої дії 7. Сульфаметоксипіридазин (Суль- фапіридазин) 8. Сульфамонометоксин (Дуфадин) 9. Сульфадиметоксин (Мадрибон)	Надтривалої дії 10. Сульфаметоксипіразин (Сульфален, Келфізин)	11. Ко-тримоксазол* (Бісептол, Бактрим) 12. Лідаприм*
	•
МЕХАНІЗМ ДІЇ		Гальмують включення ПАБК в синтез фолієвої к-ти за конкурентним механізмом. Блокують фермент дигідроптероатсинтетазу, необхідний для перетворення фолієвої кислоти в дигідрофолієву к-ту (1-12). Триметоприм блокує перехід дигідрофолієвої в тетрагідрофолієву к-ту (11,12). Порушують синтез пуринів, що призводить до пригнічення синтезу ДНК і РНК (1-12).

СПЕКТР Дії		Стрептококи, стафілококи, пневмококи, менінгококи, гонококи, кишкова паличка, збудники дизентерії, черевного тифу, протей, хламідії, токсоплазма, малярійний плазмодій, актиноміцети та ін. (1-10). Препарати, комбіновані з триметопримом, мають широкий спектр дії (більшість Г+- і Г-бактерій, а також Рneumocystis саrіnі) (11-12).

ФАРМАКО- ЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ		Антибактеріальний (1-12). Тип дії - бактеріостатичний (1-10), бактерицидний (11,12).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Тонзиліт (1-4, 9), бронхіт (2, 3, 7-12), пневмонія та ін. (2-4, 6-12); пієліт, цистит, уретрит (4, 5, 7-12); холецистит (7-10); простатит, гонококовий уретрит (9, 11, 12); сепсис (2, 3, 6); менінгіт (2, 3, 6, 7); дизентерія, ентероколіт (3, 4, 7, 9,11, 12); бешихове запалення (1, 4, 9); ранова гнійна інфекція (1, 3, 4, 9, 10), опіки (2, 3, 7), пролежні (2, б, 7), малярія (б, 7, 9-11), гінекологічні інфекції (12); хламідіоз, токсоплазмоз (3,9,11), трахома (3, 7,9), отит (3, 7-11), синусит (9-11), інфекції шкіри та м'яких тканин (3,9,11), остеомієліт (10).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!		Не слід призначати сульфаніламіди дітям з гіпербілірубінемією у зв'язку з ризиком виникнення енцефалопатїї (особливо у дітей перших 2-х місяців життя), а також дітям з дефіцитом Г-6-ФДГ в еритроцитах. Сульфаніламіди не можна поєднувати з препаратами, які пригнічують кровотворення (фенілбутазон, метамізол натрію, хлорамфенікол та ін.); пероральними цукрознижувальними засобами (похідні сульфонілсечовини); похідними ПАБК (прокаїн), а- і р-адреноміметиками, саліцилатами, фенітоїном, ПАСК, фолієвою кислотою, діуретиками, метотрексатом. Комбінування сульфаніламідів з хлорамхфеніколом та тетрацикліном підсилює їх токсичну дію. Застосування сульфаніламідів на фоні антикоагулянтів може призвести до розвитку кровотечі. Сульфаніламід несумісний з дигітоксином, ізопреналіном, розведеною хлористоводневою к-тою, кофеїном, фенілефрином, фенобарбіталом, епінефрином. Сульфатіазол несумісний з прокаїнамідом, дикаїном.

СУЛЬФАНІЛАМІДНІ ПРЕПАРАТИ (продовження)

КЛАСИФІ-
КАЦІЯ

НЕ ВСМОКТУЮТЬСЯ В КИШЕЧНИКУ

ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЗАСТОСУВАННЯ: МОНОКОМПОНЕНТНІ ТА

КОМБІНОВАНІ*


ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	13. Фталілсульфатіазол (Фталазол) 14. Сульфагуанідин (Сульгін)	15. Салазодин (Салазопірида- зин) 16. Салазодиметоксин 17. Салазосульфапіридин (Салазопірин, Сульфасалазин)	18. Сульфацетамід (Сульфацил натрію, Альбуцид) 19. Сульфадіазин срібла (Дермазин, Фламазин) 20. Мафенід	21. Альгімаф* 22. Сульфатіазол срібла (Аргосульфан) 23. Стрептонітол* 24. Нітацид*

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Блокують перехід ПАБК в дигідрофолієву к-ту. Гальмують вклю- чення ПАБК в синтез фолієвої к-ти за конкурентним механіз- мом (13-24).	Іон Аg+ зв'язується з ДНК мікроорганізмів, що призводить до пригні- чення їх росту та розмноження (19, 22). Порушення реплікації і транск- рипції ДНК (23, 24).

СПЕКТР ДІЇ	Широкий спектр (більшість Г+ і Г- бактерій).	Широкий спектр (Г+- і Г--бактерії, синьогнійна паличка, збудники газо- вої гангрени, клебсієли, Саndіdа аlbісаns та ін.).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Антибактеріальний (13-24); протизапальний (15-17, 23); імунокоригувальний (15-17); раноочищувальний (19-22), аналгезивний (22), адсорбівний (19, 21), регенерувальний (21, 22), антипротозойний (24). Тип дії - бактеріостатичний (13-24).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Дизентерія, ентероколіт (13, 14). Неспецифічний виразковий коліт (15-17). Ревматоїдний артрит (15, 17), хвороба Крона (17). Кон'юн- ктивіт, блефарит (18). Гнійно-запальні процеси м'яких тканин: ранова інфекція, опіки, пролежні, трофічні виразки; свищі, абсцеси, флег- мони; атопічні дерматити, ускладнені інфекцією, піодермією (19-24).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Сульфаніламіди часто викликають алергічні реакції, диспептичні розлади, лейкопенію, агранулоцитоз. Сульфаніламіди за умов кислої реакції сечі випадають в осад у вигляді кристалів у ниркових канальцях, у зв'язку з чим при їх застосуванні показана велика кількість лужного пиття. Лужне середовище сприяє переходу сульфаніламідів в іонний стан, що полегшує захоплення препаратів мікробною клітиною. При лікуванні сульфаніламідами пряма дія сонячних променів значно підвищує частоту шкірних побічних реакцій. Сульфаніламіди підсилюють нервово-м'язову блокаду на фоні міорелаксантів і викликають параліч дихальної мускулатури. У вагітних сульфаніламіди можуть вплинути на зв'язування білірубіну з білком і викликати гіпербілірубінемію у плода. Препарати виявляють тератогенну дію, можуть викликати гемоліз еритроцитів, жовтяницю новонароджених, метгемоглобінемію, дефекти розвитку нервової і серцево-судинної систем. При тривалому лікуванні сульфаніламідами необхідний обов'язковий гематологічний контроль впродовж усього курсу лікування. Перед їжею: 7. Після їжі: 11,15-17.

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ПРЕП

АРАТИ

КЛАСИФІКЦІЯ

І РЯДУ(ОСНОВНІ ПРЕПАРАТИ)

II РЯДУ (РЕЗЕРВНІ ПРЕПАРАТИ)

Похідні гідразиду
ізонікотинової к-ти

Похідні пара-
аміносаліци-
лової к-ти

Антибіотики

Препарати
різних химіч-
них груп

Похідні тіо-
аміду ізоніко-
тинової к-ти

Антибіотики, фторхінолони*

ПРЕПАРАТИ ТА
ЇХ СИНОНІМИ

1. Ізоніазид (Ізотамін)

2. Фтивазид (Ваніцид)

3. Флуренізид

4. ПАСК-натрїй
(Амінацил)

5. Кальцію
бензамідосалі-
цилат (Бепаск)

6. Срептоміцину
сульфат

7. Пасоміцин

8. Рифампіцин

(Рифадин)

9. Етамбутол

(Комбутол)

10. Піразина-
мід (Пізина)

11. Етіонамід

12. Циклосерин

13. Флориміцину сульфат (Біоміцин)

14. Капреоміцину сульфат (Капастат)

15. Ломефлоксацин* (Максаквін)

МЕХАНІЗМ
ДІЇ

Пригнічують синтез міко-
лієвої к-ти (1), порушують
структуру клітинної мемб-
рани мікобактерій (1-3).
Пригнічує метаболічні та
окисні процеси, синтез
нуклеїнових к-т (2).

Вибірково конку-
рують з ПАБК та
інгібують синтез
фолату в мікобак-
теріях (4-5).

Пригнічують
синтез білка на
рівні рибосом (6-
7). Інгібує Днк-залежну РНК-по-
лімеразу (8).

Пригнічують
синтез РНК мі-
кобактерій (9,
).

Блокує синтез мі-
колієвої к-ти в
мікобактеріях
(11).

Гальмують синтез компонентів клітинної
стінки мікобактерій (12), білка (13, 14).
Пригнічують фермент ДНК-гіразу всере-
дині клітини (15).

ФАРМАКОЛО-
ГІЧНІ ЕФЕКТИ

Туберкулостатична дія (1-7, 9-14); туберкулоцидна дія (1, 6, 8; 15 - у великих дозах).

ПОКАЗАННЯ ДО
ЗАСТОСУВАННЯ ТА
ВЗАЄМОЗАМІН-
НІСТЬ

Туберкульоз різної форми та локалізації (1-15); лепра (8, 11); легеневі форми туберкульозу у разі неефективності препаратів 1-го ряду (11,13-15).

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ

Диспепсія (1, 2, 4-15). Алергічні реакції (1, 2, 4-15). Зміни з боку ЦНС (1-2, 6, 9-13, 15), периферичної НС (1, 2, 9, 11, 12), з боку системи крові (4, 8, 10,
14). Шлунково-кишкові розлади (4, 6, 11). Ураження печінки (1,4, 8,10, 11). Порушення слуху (6, 7,13,14), ураження нирок (6,14).

ЛІКАРЮ ТА
ПРОВІЗОРЕ,
ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Протитуберкульозні препарати викликають дефіцит вітамінів В6, Ві2 та фолієвої к-ти. Стрептоміцин несумісний з курареподібними препаратами, глюкозою,
вітаміном Ві, тіосульфатом натрію карбеніциліном, еритроміцином, ітакриновою к-тою та іншими препаратами, які мають ототоксичну дію. Стрептоміцину
сульфат проникає крізь плаценту, виводиться нирками. Фтивазид підсилює побічні ефекти парацетамолу, алкоголю, бензодіазепінів, антикоагулянтів, гепато-
токсичних засобів. Рифампіцин не можна сполучати з пероральними антикоагулянтами та антидіабетичними препаратами, гормональними контрацептивами,
препаратами наперстянки, хінідином, глюкокортикостероїдами. Рифампіцин забарвлює мокротиння, сльозну рідину, сечу в червоний колір, є індуктором мікро-
сомальних ферментів печінки. Одночасне застосування ізоніазиду з рифампіцином підвищує ризик гепатотоксичної дії. Етіонамід несумісний з цикло-
серином. Сполучення ізоніазиду з фенітоїном викликає порушення координації рухів, запаморочення, седативну дію. Флориміцин не можна застосовувати
одночасно з антибіотиками, які проявляють ототоксичну дію; капреоміцин - з парентеральними протитуберкульозними препаратами. ПАСК несумісний з
сульфаніламідами. Кальцію бензамідосаліцилат обережно призначають особам, які страждають на захворювання щитоподібної залози та знаходяться на
безсольовій дієті. При тривалому застосуванні пасоміцину може розвиватися глухота. Етамбутол, ПАСК можна застосовувати під час вагітності. В процесі
лікування етамбутолом необхідний систематичний офтальмологічний контроль. Активність протитуберкульозних препаратів: ізоніазид = рифампіцин >
стрептоміцин > піразинамід > етіонамід > етамбутол > циклосерин > флориміцин > ПАСК > тіоацетазон. Перед їжею: 8,12. Після їжі: 1,4,10,11.

АНТИГЕЛЬМІНТНІ ПРЕПАРАТИ

КЛАСИФІКА- ЦІЯ		ПРИ КИШКОВИХ НЕМАТОДОЗАХ	ПРИ кишкових ЦЕСТОДОЗАХ	ПРИ ПОЗАКИШКОВИХ ГЕЛЬМІНТОЗАХ

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		1. Піперазину адипінат 2. Альбендазол (Ворміл) 3. Мебендазол (Агельмін, Вермокс) 4. Пірантел (Комбантрин) 5. Пірвіній памоат (Ванквін) 6. Левамізол (Левамізолу г/х, Декарис) 7. Квітки пижма 8. Квітки полину цитварного	9. Ніклозамід (Фенасал, Йомізан) 10. Насіння гарбуза	11. Дитразину цитрат (Локсуран) 12. Празиквантель (Білтрицид) 13. Хлоксил

МЕХАНІЗМ ДІЇ		Порушують функцію нервово-м'язової системи у кільчастих черв'яків (1, 4, 6, 11); пригнічують полімеризацію р-тубу- ліну, що приводить до порушення метаболізму та загибелі гельмінтів, викликають незворотні порушення утилізації глюкози у гельмінтів (2, 3).	Паралізують нервово-м'язову систему плоских черв'яків, руйнують їх покривні тканини (9, 10, 12).	Діють на енергетичні процеси у гельмінтів (5-8). Викликає деструкцію нуклеопро- теїдів епітелію та паренхіми гельмінтів, порушує їх вуглеводний обмін (13).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	\| Антигельмінтний (1-13), імуностимулювальний (6).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Аскаридоз (1-8, 11); ентеробіоз (1-5, 7); трихоцефальоз (2- 4); стронгілоїдоз (2, 3, 6), анкілостомідоз (2-4, 6), некатороз (2, 4, б), трихінельоз (2, 3), клонорхоз (2, 12). Шкірні мігру- ючі личинки, лямбліоз у дітей (2).	Теніоз (3, 9, 10, 12); дифіло- ботріоз (9, 10, 12); гіменоле- підоз (9, 10, 12), теніаринхоз (9,10,12).	Шистосоматоз, трематодози, фасціоло- псидоз, парагонімоз, метагонімоз (12), філяріатози (11), ехінококоз (личинкова форма) печінки, легенів, черевної порож- нини (2, 3), цистицеркоз (2, 12); гель- мінтози печінки (опісторхоз, фасціольоз, клонорхоз) (12,13).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!		Мебендазол не можна поєднувати з левамізолом, приймати при вагітності. Левамізол необхідно відмінити при різкому зниженні кількості лейкоцитів після першого застосування. У зв'язку з ризиком розвитку побічних ефектів дитразину цитрат не слід призначати одночасно зі стероїдними гормональними препаратами, а мебендазол - з циметидином. Мебендазол знижує потребу в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом. Пірантел не можна поєднувати з піперазином (підвищується ризик побічних ефектів, особливо з боку ЦНС). Піперазину адипінат приймають за годину перед їжею або через годину після їжі. Пірвіній памоат не можна приймати при вагітності, захворюваннях печінки та нирок. Пірвіній памоат забарвлює в червоний колір фекалії та білизну. Після застосування мебендазолу, пірантелу, ніклозаміду не потребується використання проносного. Повторне застосування мебен- дазолу має бути через 2 тижні. Перед їжею: 8, 9,10. Після їжі: 4, 5,13.

		ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ
КЛАСИФІКАЦІЯ	АНТИБІОТИКИ ПОЛІЄНОВОГО РЯДУ ТА ІНШІ*		АЗОЛИ		АЛІЛАМІНИ, ПІРИМІДИНИ, НІТРОФЕНОЛИ*		ПОХІДНІ УНДЕЦИЛЕНО- ВОЇ К-ТИ		ПОХІДНІ ІНШИХ ХІМІЧНИХ ГРУП

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Амфотерицин В (Фунгізон) 2. Ністатин 3. Леворин 4. Натаміцин (Пі- мафуцин) 5. Гризеофуль- він* 6. Мікогептин		7. Клотримазол (Канес- тен) 8. Кетоконазол (Нізорал) 9. Міконазол (Дактарин) 10. Еконазол (Певарил) 11. Ізоконазол (Травоген) 12. Біфоназол (Мікоспор) 13. Флуконазол (Дифлюкан) 14. Ітраконазол (Орунгал)	15. Сертаконазол (За- лаїн) 16. Тіоконазол (Вагістат) 17. Флутримазол (Міце- тал) 18. Омоконазол (Мікогал) 19. Оксиконазол (Міфунгар)		20.Тербінафін (Ламізил) 21. Нафтифін (Екзодерил) 22.Флуцитозин* (Анкотил) 23.Хлоронітрофе -нол (Нітрофунгін)**		24. Ундецин 25. Цинкундан 26. Мікосептин Комбіновані препарати 27. Кліон Д 28. Мікозолон		29. Циклопіроксоламін (Батрафен) 30. Аморолфін (Лоцерил) ЗІ.Толциклат (Толміцен) 32.Толнафтат (Хінофун- гін) 33. Мірамістин

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Інгібують ключові ферменти синтезу ергостеролу - основного структурного компонента клітинної стінки грибків: скваленепоксидазу (20, 21, 31, 32); 14- редуктазу і 7-8-ізомеразу (ЗО); цитохром Р-450-залежні ензими тільки грибків (атоми азоту в положенні 3-імідазольного циклу та в положенні 4- триазольного циклу азолів зв'язуються із залізом гемової частини цитохрому Р-450 та інгібують його активність, що приводить до порушення біосинтезу холестерину та ергостеролу в плазматичній мембрані грибка) - фунгістатичний ефект (7-19, 26-28). Зв'язуються зі стеролами клітинних мембран, що приводить до підвищення їх проникності та загибелі грибкової клітини (1-4, 6, 24-25). Інгібують синтез нуклеїнових кислот та порушують розмноження грибкових клітин (5, 22). Блокують транспорт амінокислот, фосфатів, іонів кальцію крізь клітинні мембрани грибів (29).

ФАРМАКОЛОГІЧ- НІ ЕФЕКТИ	Фунгіцидний (1-4, 6-22, 24-31), фунгістатичний (5, 7-33), антибактеріальний (3, 7-19, 21, 23, 27-29, 33), протизапальний (21, 28).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Системні мікози: кандидоз (1-4, 6, 8, 9, 13, 14, 22); криптококоз (1, б, 9, 13, 14, 22); гістоплазмоз (1, 6, 8, 13, 14); бластомікоз (1, 6, 8, 9, 14); аспергільоз (1, б, 14); криптококовий менінгіт (13); паракокцидіомікоз (8, 9, 13, 14); хромомікоз (1-22); споротрихоз (6, 13, 14), кокцидіомікоз (1, б, 8, 9, ). Локалізовані мікози: кандидоз (1-4, 6-23, 27-30), кандидоз ШКТ (2, 3, 8, 9), кандидозні вагініти, вульвовагініти (2-4, 7-10, 12-14, 16, 18, 26, 29), легеневі мікози (1), мікотична екзема (23), трихофїтія, мікроспорія, епідермофітія (4, 5, 7-17, 19-21, 23-26, 28-33); оніхомікози (4, 5, 8, 9, 12-21, 29, ЗО, 33); мікози очей (8, 14), мікози підошов (5, 7-9, 13, 20-26, 31, 33), мікози ротової порожнини (4, 8, 9, 13, 14), мікоз бороди та голови (5, 7-10, 19, 20), отомікози (4, 10), аспергільози (19), трихомоніаз (3, 7, 15, 16, 26). Змішані інфекції, викликані грибками та Г+-мікроорганізмами (8-10, 11, 16, 19, 21, 28), висівкоподібний лишай (7-9, 11-14, 20, 21, 30-33), еритразма (7,12, 31).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Клотримазол активний проти стрептококів, стафілококів, бактероїдів, трихомонад. Його не рекомендується застосовувати в офтальмології. Кетоконазол несумісний з противиразковими препаратами (Н2-гістаміноблокаторами, антацидами, холінолітиками), терфенадином, астемізолом, преднізолоном, ловастатином. В/в введення міконазолу необхідно проводити з обережністю, тому що швидке введення може призвести до аритмій, блювання. Міконазол та флуконазол потенціюють дію кумаринових антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних засобів. Батрафен проникає крізь роговицю. Амфотерицин В у комбінації з аміноглікозидами, циклоспорином, а також ітраконазол, кетоконазол з циклоспорином підсилюють нефротоксичність. При одночасному застосуванні флуконазолу та бензодіазепінів дозу останніх треба знижувати та здійснювати суворий лікарський контроль. Дозу флуконазолу слід підвищити при застосуванні його з рифампіцином. Флуконазол, ітраконазол, кетоконазол слід з обережністю застосовувати хворим з порушеною функцією печінки. Ітраконазол не можна ви- користовувати одночасно з непрямими антикоагулянтами, антагоністами кальцію, хінідином, вінкристином, рифампіцином, фенітоїном, мідазоламом, триазоламом, астемізолом, терфенадином, цизапридом. Глюкоза та ГКС знижують ефективність ністатину. Після їжі: 14. Під час їжі: 5, 8.

ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ

КЛАСИФІКАЦІЯ	ПРОТИГРИПОЗНІ: ЦИКЛІЧНІ АМІНИ, ІНГІБІТОРИ НЕЙРОАМІНІДАЗИ* ТА ІНШІ**	ПРОТИГЕРПЕТИЧНІ, АНТИЦИТОМЕГАЛО- ВІРУСНІ, 3 РОЗШИРЕНИМ СПЕКТРОМ* ТА ІНШІ***		ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ІНШІ*

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Амантадин 2. Римантадин (Ремантадин) 3. Озельтамівір (Таміфлю)* 4. Арбідол**	Аналоги нуклеозидів 5. Ацикловір (Зовіракс) 6. Валацикловір (Вальтрекс) 7. Фамцикловір (Фамвір) 8. Ганцикловір (Цимевен)*	9. Рибавірин (Віразол) 10. Ламівудин (Зефікс) 11. Флакозид * 12. Алпізарин*		13. Ідоксуридин 14. Фоскарнет натрію 15. Госипол 16. Пенцикловір	17. Ріодоксол 18. Оксолін 19. Флореналь 20. Метисазон*

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Блокують особливі іонні М2-канали вірусу грипу А (1, 2) і нейроамінідазу вірусів грипу А та В, що порушує здатність вірусу проникати в здо- рові клітини (3). Перешкоджають злиттю ліпід- ної оболонки вірусу з клітинними мембранами, стимулюють синтез інтерферону (4).	Фосфорилюються в інфікованій клітині з утворенням трифосфатних похідних, які інгібують синтез вірусної ДНК-полімерази (5-10, 16). Утворює неактивні комплекси з ДНК-полімеразою герпетичних вірусів і цитомегаловірусів (14). Порушуючи синтез нуклеїнових кислот (ДНК), вибірково пригнічує реплікацію вірусу простого герпесу (13); перешкоджає проникненню вірусів всередину клітини (12, 18). Стимулює синтез інтерферону (11). Вибірково пригнічує пізню стадію репродукції вірусу віспи. Порушує утворення вірусоспецифічних полірибосом (20).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Противірусний (1-20), вірулоцидний (15, 17, 19), протигрибковий (17), антибактеріальний (12, 17), імуностимулювальний (4, 5, 12), інтерферонінду- куючий (4,12), гепатопротекторний, антиоксидантний (11), протизапальний ефекти (12).

СПЕКТР ДІЇ	Віруси герпесу 1-2 типу (5-7, 9, 11-18, 19, 20), віруси оперізувального лишаю (5-7, 9, 11, 12, 14, 15, 16,18,19), вітряної віспи (5, 9, 11, 12, 14), кору (9, 11), грипу А (1-4, 9, 18), грипу В (3, 4, 8, 9), парагрипу (9), цитомегаловірус (5-9, 12, 14, 16), аденовіруси (9, 18, 19), ВІЛ (10, 12), епідпаротиту (9), гепатиту С (9), гепатиту А (11), гепатиту В (10, 11), грибки роду Сandіdа, дифтерійна паличка (17), збудники мікроспорії, трихофітії, епідермофітії (17), онкогенні віруси (9), респіраторно-синцитіальний вірус (9), віруси геморагічних лихоманок (9).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Генітальний герпес (5-7, 9,11,12, 20), вірусні захворювання слизових оболонок рота та губ (5, 9,12, 17,19), оперізувальний лишай (5-7, 9,11,12, 14- 16,18), цитомегаловірусна інфекція (12), вітряна віспа (5, 9,11, 12,14), герпетиформна екзема Калоші (12), офтальмогерпес (5,13,15,18,19), адено- вірусний кератокон'юнктивіт (18, 19), слизисто-шкірний герпес (5-7, 14, 15, 17, 19), цитомегаловірусний ретиніт на фоні імунодефіциту (8, 14), профілактика цитомегаловірусної інфекції після трансплантації внутрішніх органів (5, 6, 8), лікування та профілактика ВІЛ-інфекції (10), постгерпетична невралгія (7, 16), контагіозний молюск, папіломатоз (17, 18), мікроспорія, епідермофітія, трихофітія, еритразма, рубромікоз, вугрове висипання (17), профілактика грипу А (4,18), риніти вірусної етіології (18), лікування хронічного гепатиту С (9), грипу А (1-4), грипу В (3,4), кір (9,11), гострий вірусний гепатит А і В (9, 11), хронічний вірусний гепатит В (10), вірусні інфекції, викликані респіраторно-синцитіальним вірусом (9), гострі ГРВЗ (4). Лікування шкірних ускладнень щеплення живою віспяною вакциною в поєднанні з імунним у-глобуліном (20), псоріаз (15), лихоманка Ласса (9).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Ганцикловір не можна поєднувати з іміпенемом-циластатином. Ганцикловір та цитостатики при сумісному призначенні із зидовудинои підвищують ризик гематологічних порушень. Необхідно уникати потрапляння ганцикловіру на шкіру та слизові оболонки. В офтальмологічній практиці застосовується тільки 0,25 %, 0,5% оксолінова мазь. При застосуванні фоскарнету натрію лікування слід починати на ранньому етапі захворювання. Римантадин застосовується з метою раннього лікування та профілактики грипу в період епідемій. Пробенецид уповільнює виведення з організму ацикловіру, фамцикловіру, зидовудину. Озельтамівір протипоказаний дітям до 12 років та при вираженій нирковій недостатності. Перед їжею: 4. Під час їжі: 8. Після їжі: 1, 2,9, 20.

ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ (продовж

КЛАСИФІКАЦІЯ

ІНТЕРФЕРОНИ

ІНДУКТОРИ ІНТЕРФЕРОНІВ


	Природні		Рекомбінантні		Природні		Синтетичні

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		а-Інтерферони 1. Людський лейкоцитарний інтерферон 2. Інтерферон-альфа-1 3. Егіферон ^-Інтерферони 4. Людський фібробластний інтерферон 5. Інтерферон-бета 1а у-Інтерферони 6. Інтерферон-гамма		7. Інтерферон-альфа 2 (Реа- ферон) 8. Інтерферон-альфа 2а (Рофе- рон-А) 9. Інтерферон-альфа 2в (Віферон, Інтрон-А, Реальдирон) 10. Інтерферон-бета 1в (Бета- ферон)		Низькомолекулярні 11. Мегасин 12. Рогасин 13. Саврац Полімери 14. Ларисран 15. Ридостин		Низькомолекулярні 16. Циклоферон 17. Аміксин 18. Інозин пранобекс (Гропринозин) Полімери 19. Полудан 20. Полігуацил

МЕХАНІЗМ ДІЇ		Блокують синтез вірусоспецифічних білків.		Стимулюють синтез ендогенного інтерферону в організмі.

ФАРМАКО- ЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ		Противірусний (1-20), імуномодулювальний (1-20), протипухлинний (1-20), протизапальний (16).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Папіломатоз гортані (4), гепатит А (12, 13, 16-18, 20), гепатит В (2-4, 6-9, 12, 16-18), гепатит С (3,4, 8, 9, 16, 17), гепатит А (9, 7, 16), профілактика та лікування грипу та ГРВІ (1,3, 14-18, 20), захворювання, викликані вірусом простого герпесу (4, 3, 9,11, 13-18, 20), папіломи, гострокінцеві кондиломи (4, 6, 8, 9), оперізувальний лишай (4, 7, 18), кератокон'юнктивіти (4, 7, 19, 20), кліщовий енцефаліт (9), вірусний менінгоенцефаліт (7, 18), цитомегаловірусна інфекція (9, 16, 17), ентеровірусна інфекція (7, 13, 18), імунодефіцитні стани різноманітної етіології (16), сказ (15, 20). Волосяно-клітинний лейкоз (2-4, 7-9), карцинома молочної залози (4), нирковоклітинна карцинома (4, 8,9), саркома Капоші на фоні ВІЛ-інфекції (3, 7-9), хронічний мієлолейкоз (4, 7-9), злоякісна меланома (4, 7, 9), Неходжкінська лімфома (9), Т-клітинна лімфосаркома (8, 9), рак яєчників (9). Деформуючий остеоартроз (16), екзема, атопічний дерматит, РА (6,16), хламідіоз (9,12-18), уреаплазмоз, кандидоз, мікоплазмоз (9), ВХШ та 12-палої кишки (16), СЧВ, ВІЛ (15, 16), ендометріоз (16), нейроінфекцїї (14-18, 20), розсіяний склероз (1, 5, 9, 10,16-18), алергічні захворювання на фоні ВІЛ-інфекції (18), псоріаз (6), лепра (6).

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ		Грипоподібний синдром, пригнічення кістково-мозкового кровотворення, аутоімунний синдром (РА, вовчаковий синдром, тромбоцитопенічна пурпура), астенія, сонливість, відчуття втоми, запаморочення, депресія; зміна АТ, тахікардія, нудота, анорексія (1-10), короткочасний озноб (14,17), короткочасна лейкопенія, тромбоцитопенія (15).

		ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ (продовження)
КЛАСИФІКАЦІЯ		АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ

	Інгібітори зворотної	транскриптази: нуклеозидні та ненуклеозидні* аналоги		Інгібітори ВІЛ-протеїнази

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		Похідні тимідину: 1. Зидовудин (Азидотимідин, Ретровір) 2. Ставудин (Зерит) 3. Фосфазид (Нікавір) Похідні аденіну: 4. Диданозин (Відекс)	Похідні цитозину: 5. Зальцитабін (Хівід) 6. Ламівудин (Епівір) Похідні гуаніну: 7. Абакавір (Зіаген) Комбіновані препарати: 8. Комбівір (зидовудин + ламівудин)		9. Іфавіренц* (Стокрин) 10. Невірапін* (Вірамун)		11. Саквінавір (Інвіразе) 12. Індинавір (Криксиван) 13. Нелфінавір (Вірасепт) 14. Ритонавір (Норвір)

МЕХАНІЗМ ДІЇ		Мають схожість з природними нуклеозидами, тому зворотна транскриптаза ВІЛ помилково використовує їх замість натуральних нуклеозидтрифосфатів для подовження ланцюга ДНК, що порушує реплікацію вірусної ДНК (1-8).		Приєднуються до зворотної транскриптази та поперед- жають перетворення РНК ВІЛ у ДНК (9-10).		Інгібують ВІЛ-протеїназу, відповідальну за розщеплення вірусних білків-попе- редників, що призводить до виникнення дефектних вірусів (11-44).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ		Противірусний (1-14).

СПЕКТР Дії		ВІЛ-1, ВІЛ-2 (західно-африканський варіант вірусу) (1-8).		ВІЛ-1 (9,10).	ВІЛ-1, ВІЛ-2 (11-14).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Лікування інфекції, викликаної ВІЛ-1 та ВІЛ-2 (1-8, 11-14); ВІЛ-1 (9, 10); профілактика перинатальної ВІЛ-інфекції (1, 3, 9); хіміопрофілактика ВІЛ- інфекцїі у новонароджених (1); хіміопрофілактика парентерального зараження ВІЛ (1-4,6, 7,9,11-14).

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ		Пригнічення кровотворення: анемія (1, 2, 11-14), гранулоцитопенія (1, 3-6, 8, 10, 13, 14); нудота, блювання (1-4, 6-14); діарея (3-5, 7, 9, 11, 13, 14), запор (5), анорексія (1-6,8), біль у животі (1,3,4, 6-8,11-14), панкреатит (2,4-7,9,14); сухість у роті, гінгівіт, стоматит (5, 7,12,14), головний біль (1- 3, 5-12,14), запаморочення, порушення рівноваги (10,12,14), порушення сну (1-4, 6,8); сонливість, відчуття втоми (6,8,10,14), астенія (1-6, 8,11-14); міопатія (1, 8); периферійна нейропатія (2, 4-6, 9, 11, 12, 14); порушення слуху (5); порушення функції печінки (1, 4-10, 12-14); синдром ліподистрофії (11-14), порушення функції нирок (4, 5, 9,12), ГНН (4, 5), подагра, гіперурикемія (5); висипання, свербіж (2-12,14), артралгії, міалгії (2-4, 5, 7, 10, 12), аваскулярний некроз (11-14), алопеція (4, 6, 8), гіперглікемія (4, 9,11-14), рабдоміоліз (4), лактоацидоз (1, 4, 5, 7, 8), кон'юнктивіт, гіпотонія, задишка (6-8), пневмоторакс, диспное, бронхоспазм, апное, набряк легенів (6,8), лімфаденопатія, грипоподібний синдром (12), брадіаритмія (7,8).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!		Ритонавір не можна змішувати з аміодароном, астемізолом, ітраконазолом, кетоконазолом, цизапридом, клозапіном, дигідроерготаміном, пропафено- ном, піроксикамом, хінідином, рифабутином, терфенадином, похідними бензодіазепіну; ставудин - з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, про- титуберкульозними препаратами, зальцитабіном. Нелфінавір несумісний з продуктами, які мають кислу реакцію (апельсиновий сік та ін.). Під час ліку- вання рибавірином, ганцикловірон і мінімум протягом 7 місяців після закінчення лікування необхідно використовувати контрацептивні засоби, оскіль- ки вони мають тератогенну дію. Індинавір не можна призначати одночасно з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, рифампіцином. Інгібітори ВІЛ-протеїназ знижують сексуальну активність. Перед їжею: 2, 3,4,12. Під час їжі: 11,13,14. Незалежно від прийому їжі: 6,7, 8,10.

		ПРОТИМАЛЯРІЙНІ ЗАСОБИ
КЛАСИФІ- КАЦІЯ		ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ШИЗОГОНІЮ (БЕЗСТАТЕВИЙ ЦИКЛ РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ)		ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СПОРОГОНІЮ (СТАТЕВИЙ ЦИКЛ РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗМІ КОМАРА)	КОМБІНОВАНІ

	Тканинний цикл (печінка)		Еритроцитарний цикл (еритроцит)

	Шизотропні		Гамонтотропні

	гістошизотропні		Гематошизотропні

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		1. Піриметамін (Хлоридин, Тиндурин) 2. Прокванілу г/х (Бігумаль) 3. Квіноцид (Хіноцид) 4. Примаквін (Примахін)		1. Піриметамін 2. Прокванілу г/х 5. Хлорохін (Хінгамін, Делагіл) 6. Хінін 7. Гідроксихлорохін (Плаквеніл) 8. Мефлохін (Ларіам)	1. Піриметамін 2. Прокванілу г/х 3. Квіноцид 4. Примаквін	9. Метакельфін (піриметамін + суль- фаметапіразин) 10. Фансидар (піриметамін +суль- фадоксин)

МЕХАНІЗМ Дії		Впливає на мембрани плазмодіїв, пригнічує їх тканинне дихання (6); знижують синтез нуклеїнових кислот (3-6); ущільнює оболонки плаз- модіїв, що порушує перетравлювання гемоглобіну, який захоплюється еритроцитарними формами плазмодіїв (5); блокують дигідрофо- латредуктазу, що порушує перетворення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву, необхідну для розвитку плазмодія [1,2, 7).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ		Антипротозойний (1-12); паразитоцидний (3-10); паразитостатичний (1-2, 9, 10), антибактеріальний (9, 10), антиаритмічний, жарознижу- вальний (5, 6), утеротонічний (6), протизапальний, імунодепресивний (5, 7).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Лікування гострих проявів малярії (1, 2, 5, 7-9). Лікування малярії, стійкої до хлорохіну та інших протималярійних препаратів (6,10). Профі- лактика ранніх рецидивів малярії (1, 2). Профілактика пізніх рецидивів малярії (3, 4). Суспільна профілактика малярії (1, 2, 4, 5, 7, 8). Особиста хіміопрофілактика в комбінації з хлорохіном (4). Лікування лейшманіозу, токсоплазмозу (1). Лікування колагенозів (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит) (5, 7). Порушення ритму серця (екстрасистолія, миготлива аритмія та ін.) (5, 6).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!		Усі протималярійні препарати - високотоксичні. При ідіосинкразії до хініну в/в введення може викликати раптову смерть. Квіноцид не можна призначати одночасно з іншими протималярійними препаратами. Недоцільно призначати квіноцид при захворюваннях нирок, стенокардії, з обережністю - хворим похилого віку та ослаблим хворим. Примаквін не слід призначати з акрихіном, сульфаніламідами. Одночасне застосування хініну та Антикоагулянтів (феніндіон, аценокумарол) може спричинити кровотечу. Фансидар має тривалу дію: ефект однієї' дози триває до 4-х тижнів. Хлорохін не можна поєднувати з сульфаніламідами, саліцилатами, ГКС, препаратами золота, фенілбутазоном, пробенецидом. Піриметамін - антагоніст фолієвої к- ти, порушує її обмін в організмі людини, спричиняє мегалобластичну анемію. Хлоридин виділяється з молоком матері, попереджає малярію у немовлят. Квіноцид, примаквін, хінін у людей з уродженою недостатністю в еритроцитах Г-6-ФД викликають гострий внутрішньосудинний гемоліз із гемоглобінурійною гарячкою. Хінін, хлорохін мають місцевоанестезуючу дію. Мефлохіну притаманна тератогенність, тому упродовж усього терміну лікування та 2 місяці після нього жінки дітородного віку повинні користуватися контрацептивними засобами. Під час їжі: 1,4, 5, 6, 8. Після їжі: 2, 3.

ПРОТИСИФІЛІТИЧНІ ЗАСОБИ

КЛАСИФІ- КАЦІЯ		АНТИБІОТИКИ		ПРЕПАРАТИ ВІСМУТУ	ПРЕПАРАТИ ЙОДУ

	Пеніциліни та цефалоспорини*		Макроліди, азаліди* та тетрацикліни**

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ		1. Бензилпеніциліну калієва та натрієва солі 2. Бензатин бензилпеніцилін (Екстенцилін, Біцилін І) 3. Оксацилін (Простафлін) 4. Цефалоридин* 5 Цефтриаксон*		6. Еритроміцин 7. Азитроміцин* (Сумамед) 8. Тетрациклін 9. Доксициклін	10. Бійохінол 11. Бісмоверол	12. Калію йодид 13. Натрію йодид

МЕХАНІЗМ Дії		Інгібують синтез компонентів клітинної стінки спірохет (1-5). Порушують синтез білка в мікробній клітині на рівні рибосом (6-9).		Блокують сульфгідрильні (тіолові) групи ферментних систем спірохет (10-13).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ		Протиспірохетозний (1-11), протизапальний (10,11), розсмоктувальний (10,12,13).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ		Усі стадії сифілісу (1-5). І і II стадії сифілісу (6-9). При стійкості спірохет до пеніцилінів і непереносимості останніх (4-11).		Третичний період сифілісу (10-13), лі- кування різних форм сифілісу в комбі- нації з пеніцилінами (10,11).	Розсмоктування гум (12, 13); сифілітичне ураження зорового нерва (13).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!		Пеніциліни несумісні зі стрептоміцином, епінефрином, альфа-глобуліном, глюкозою, калію йодидом, вітамінами С, Р, К, Ві, Вц, антикоа- гулянтами. Розчини бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солей не змішують в одному шприці з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні пеніцилінів і цефтриаксону ризик розвитку алергічних ускладнень збільшується. Пеніциліни несумісні з антибіотиками бактеріостатичної дії (макролідами, хлорамфенїколом). При в/м введенні великих доз бензилпеніциліну калієвої солі можливий розвиток асептичного некрозу. Бензатин бензилпеніцилін вводиться тільки в/м. При одночасному застосуванні цефтриак- сону з антикоагулянтами спостерігається посилення їх антикоагулянтної дії, з «петльовими» діуретиками - збільшується ризик розвитку нефротоксичної дії. Еритроміцин не бажано призначати одночасно з ацетилцистеїном, лінкоміцином, карбамазепіном, метилксантинами (теофіліном). Калію йодид несумісний з папаверину г/х. При одночасному застосуванні азитроміцину з препаратами з маткових ріжків можливий розвиток ерготизму, тетрацикліну з ретинолом - внутрішньочерепної гіпертензії. Доксициклін, тетрациклін бажано запивати великою кількі- стю рідини. Препарати вісмуту викликають гінгівіти, стоматити, сіру облямівку по краю ясен. Перед введенням хворому бійохінолу не- обхідно підігріти його в теплій воді до 40°С. Перед їжею: 3, 6. Після їжі: 3, 7, 8, 9, 13.

	АНТИСЕПТИКИ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ
	НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ


КЛАСИФІКА- ЦІЯ	Галоїди	Окисники	Кислоти та основи	Солі важких металів

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Хлорамін Б 2. Моналазон динатрій (Пантоцид) 3. Хлоргексидин 4. Трийодметан (Йодоформ) 5. Повідон-йод (Бетадин)	6. Розчин перекису водню 7. Калію перманганат 8. Бензоїлпероксид (Окси- 5, Окси-10)	9. К-та саліцилова 10. К-та бензойна 11. К-та борна 12. К-та азелаїнова (Скінорен) . Натрію тетраборат (Бура)	14. Срібла нітрат (Ляпіс) 15. Протаргол 16. Цинку сульфат

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Галогенуюча та окисна дія на мікробну клітину (денатурація білка та окиснення ряду фер- ментів) (1-5).	Порушення окисно-відновних процесів білків протоплазми та ферментних систем мік- робної клітини (6-8).	Денатурація білка протоплазми мікробної клітини (9-13).	Денатурація білка, блокада сульф- гідрильних груп ферментних сис- тем протоплазми мікробної кліти- ни, утворення альбумінатів (14-16).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Антимікробний (1-51); кератолітичний (8, 9,12,19); протизапальний (12,14-16, 20,44, 48, 50, 51); протипедикульозний (11); адсорбівний (49); регенерувальний (39, 47, 50, 51); сперміцидний (1, ЗО); місцевоанестезувальний (19, 39, 44); подразнювальний (9, 17, 27, 34, 37); наркотичний (37); в'яжучий (7, 11, 14-16, 37), дубильний (14-16, 37); припікаючий (6, 14, 17, 22); протигрибковий (3, 10, 11, 29, 33); антипротозойний (27, 29, 31, 33), дезодоруючий (1, 6, 7, 34), кровоспинний (6), протинабряковий, аналгетичний, раноочищувальний (50), гемостатичний (51).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗАМІ- ННІСТЬ	Знезараження води (2). Обробка рук (1-3, 5). Знезараження інструментів (1, 3), предметів догляду за хворими та приміщень (1). Обробка операційного поля (3, 5). Промивання шлунка при отруєннях (7). Різні захворювання шкіри (інфіковані рани, опіки, виразки, пролежні, бешихове запалення, екзема та ін.) (3-11, 13). Лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та носоглотки (3, 6, 7, 15, 16); хронічний отит (11). Захворювання очей (11, 14-16). Спринцювання, полоскання, промивання в хірургії, гінекології, урології, стома- тології (3, 6, 7,13,15,16). Акне (8,12). Гіперпігментація шкіри (12). Вилучення мозолів (9).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Хлоргексидин не можна поєднувати з препаратами йоду через небезпеку розвитку дерматиту. Повідон-йод не слід призначати у комплексі з мазями, які містять протеолітичні ферменти, слід уникати потрапляння його в очі. Застосування к-ти аскорбінової, препаратів кальцію та амонію хлориду сприяє кумуляції нітрофуранів. При одночасному введенні нітрофуранів з адреноміметиками, інгібіторами МАО виникає небезпека підвищення АТ і тахікардія. Нітрату срібла розчин слід використовувати тільки свіжоприготовленим. Розчин 0,1-0,2% калію перманганату використовується для промивання шлунка при отруєннях морфіном, фосфором, але не ефективний при отруєнні атропіном, кокаїном, барбітуратами. 1% розчин метиленового синього - антидот при отруєннях ціанідами, окисом вуглецю, сірководнем. У малих дозах (ОД мл 1% р-н на 1 кг маси тіла) використовується при отруєнні метгемоглобінноутвірними отрутами (нітратами, аніліном та ін.). Кислота борна зменшує реакцію судин на судинозвужувальні препарати.

	АНТИСЕПТИКИ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ (продовження)
	ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ

КЛАСИФІКА-
ЦІЯ

Феноли

Барвники

Нітрофурани

Похідні
8-оксихіноліну

Альдегіди
та спирти

Детергенти

Дьогті та
смоли

Антибакте-
ріальні пре-
парати при-
родного по-
ходження

ПРЕПАРАТИ ТА
ЇХ СИНОНІМИ

17. Фенол (К-
та карболова)

18. Трикрезол

19. Резорцин

20. Фенілса-
ліцилат (Са-
лол)

21. Бензо-
нафтол

22. Ферезол

23. Метилтіо-
нінію хлорид

(Метиленовий
синій)

24. Брильян-
товий зеле-
ний

25. Етакриди-
ну лактат

(Риванол)

26. Нітрофурал
(Фурацилін)

27. Фуразолі-
дон

28. Фуразидин

(Фурагін)

29. Ніфурател

(Макмірор)

30. Хінозол

31. Хініофон

(Ятрен)

32. Нітроксолін

(5-НОК)

33. Хлорхінальдин

34. Р-н фор-
мальдегіду

(Формалін)

35. Лізоформ
Зб.Гексамети
лентетрамін
(Уротропін)
. Спирт
етиловий

38. Церигель

39. Етоній

40. Рокал

41. Мило зелене

42. Декаметок-
син (Септефрил)

43. Мірамістин

44. Іхта-
мол (Іхті-
ол)

45. Хлорофі-
ліпт

46. Ектерицид

47. Баліз-2

48. Евкалімін

49. Поліфепан

50. Вундехіл

51. Пнекофіт

МЕХАНІЗМ ДІЇ

Блокують фер-
ментативну ак-
тивність дегід-
рогеназ, ви-
кликають дена-
турацію білка
(17-22).

Гальмують
ферментативні
процеси, утво-
рюють важко-
розчинні ком-
плекси (23-25).

Відновлюють ніт-
рогрупу в аміно-
групу, порушу-
ють функцію
ДНК, гальмують
клітинне дихання
мікробів (26-29).

Порушують синтез
білка, утворюють
хелатні сполуки з
металами, які поси-
люють окисні про-
цеси мікробів (30-
).

Блокують фер-
ментативну ак-
тивність дегід-
рогеназ, дена-
турують білок
протоплазми
(34-37).

Знижують повер-
хневий натяг, по-
рушують проник-
ність клітин, ви-
кликають цитоліз
мікробів (38-43).

Дія забезпечується комплек-
сом біоактивних речовин (44-
48, 50, 51). Абсорбція бакте-
рій в ШКТ (49).

ПОКАЗАННЯ ДО
ЗАСТОСУВАННЯ
ТА ВЗАЄМОЗА-
МІННІСТЬ

Обробка рук (ЗО, 34, 35, 37, 38, 40-42) і дезінфекція приміщень (17, 18, 35, 40). Знезараження інструментів і хірургічного матеріалу (17, 18, 34, 37, 40,
42). Знезараження предметів догляду за хворими (17, 18, 40). Обробка операційного поля (3, 5, 40, 42). Інфекційні захворювання кишечника (20, 21, 26,
27, 29, 31, 45, 49), шкіри (19, 23, 24, 28-31, 39, 43, 44, 48, 49), порожнини рота та носоглотки (25, 33, 42, 45, 48), сечових шляхів (20, 28, 29, 36). Опіки,
тріщини сосків, прямої кишки (39, 50). Спринцювання, полоскання, промивання в хірургії (23-26, 28, ЗО, 37, 42,43, 45-48), акушерстві і гінекології (25, 28-
, 34, 35, 43, 45, 51), урології (20, 23, 25, 28, 29, 32, 42, 43), стоматології (37, 42, 43, 48), офтальмології (24, 25, 28, 37, 39, 42), отоларингології (17, 25,
26, 37, 39, 42, 43, 45, 48). Консерванти у фармпромисловості (17, 18, 37). Ерозія шийки матки (45, 50, 51). Захворювання очей (25, 26, 28, 36, 42).
Дезінсекція (17). Вилучення папілом, бородавок, мозолей (14, 22). Амебна дизентерія (29, 31), виразковий коліт (31). Вагініт (39, 51), трихомоніаз (33),
лямбліоз (27, 29). Холецистит, холангіт (36). Санація бактеріоносіїв стафілококу, менінгококу (46). Менінгіт, енцефаліт, арахноїдит (36). Інфіковані рани,
променеві ураження шкіри, травматичні ушкодження м'яких тканин, виразки, пролежні, геморой, псоріаз, нейродерміти, кератодерміти, гіперкератичні
мікози (50). Профілактика та комплексна терапія запальних захворювань статевої системи у жінок, гіперполіменорея (51).

ЛІКАРЮ ТА
ПРОВІЗОРЕ,
ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Виведення нітрофуранів відбувається швидше при лужній реакції сечі. При вживанні нітрофуранів слід виключити з дієт сир, вершки, банани у зв'язку з небезпечністю
підвищення АТ. Побічна дія нітрофуранів зменшується, якщо їх приймати після їжі, запивають великою кількістю води і приймати разом з дифенгідраміном, нікотиновою
кислотою. Фуразолідон є інгібітором МАО, його не можна приймати більше 10 днів, обережно - у хворих із захворюваннями нирок. Під час застосування нітроксоліну
сеча забарвлюється в шафранно-жовтий колір. Не можна одночасно приймати нітроксолін з нітрофуранами через підсилення нейротропних ефектів. Під час лікування
ніфурателом слід стримуватися від статевих взаємин. Фенол легко адсорбується харчовими продуктами. Ферезол використовується тільки в лікувальних закладах, не
припускається його потрапляння на слизові оболонки і на шкіру. Не припускається обробка ферезолом ділянки шкіри більше 20 см2. Перед їжею: 49. Після їжі: 27,28.

АНТИАЛЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

КЛАСИФІКА- ЦІЯ	БЛОКАТОРИ ГІСТАМІНОВИХ, СЕРОТОНІНОВИХ* РЕЦЕПТОРІВ ТА КОМБІНОВАНІ**		МЕМБРАНОСТА- БІЛІЗАТОРИ ТА АНТИМЕДІАТОР- НІЗАСОБИ*		ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ		СЕЛЕКТИВНІ АНТАГО- НІСТИ ЛЕЙКОТРІЄНОВИХ д4-РЕЦЕПТОРІВ, ІНГІБІТОРИ СИНТЕЗУ ЛЕЙКОТРИЄНІВ*

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИ- НОНІМИ	1. Азеластин (Алергодил) 2. Мебгідролін (Діазолін) 3. Дифенгідрамін (Диме- дрол) 4. Прометазин (Дипразин, Піпольфен) 5. Хлоропірамін (Супра- гістим, Супрастин) 6. Клемастин (Тавегіл) 7. Квіфенадин (Фенкарол) 8. Левокабастин (Гістимет)	9. Лоратадин (Кларитин) 10. Цетиризин (Зиртек) 11. Акривастин (Семпрекс) 12. Терфенадин (Трексил) 13. Дезлоратадин (Еріус) 14. Фексофенадин (Телфаст) 15. Ципрогептадин* (Пери- тол) 16. Клариназе 17. Віброцил		18.Кромогліцієва к-та (Кромолін натрію, Інтал) 19. Кетотифен (Задитен) 20. Фенспірид* (Ереспал)		21. Преднізолон (Деперзолон) 22. Будезонід (Апулеїн, Пульмі- корт) 23. Гідрокортизону бутират (Латикорт, Локоїд) 24. Триамцинолону ацетонід (Фторокорт, Азмакорт) 25. Мометазону фуроат (Назо- некс) 26. Дексаметазон (Фортекортин) 27. Беклометазон (Беконазе)		28. Зафірлукаст (Аколат) 29. Монтелукаст натрію (Сингуляр) 30. Зилеутон*

МЕХАНІЗМ Дії	Блокада гістамінових Ні+Н2 (1-8, 16, 17), Н1 (9-14, 20) і серотонінових (15) рецепторів. Стабілізація мембран тучних клітин (14, 18, 19). Зниження продукції цитокінів (15, 20). Пригнічення розвитку імунних реакцій, зменшення вивільнення гістаміну, зниження продукції антитіл (21-27). Селективне інгібування лейкотриєнових Д4-рецепторів (28, 29). Пригнічення біосинтезу лейкотриєнів внаслідок інгібування 5-ліпооксигенази (ЗО).

ФАРМАКОЛОГІ- ЧНІ ЕФЕКТИ	Антиалергічний (1-30). Зменшення спазму непосмугованої мускулатури бронхів і проникності капілярів (1-15, 18-22, 24-30). Седативний (3-7, 11,15,19), протиблювотний (3-6), протизапальний (1, 13, 20-30), імунодепресивний (21-23), потенціювальний (3, 4, 6, 7,19), снодійний (3-8, 15), слабкий холінолітичний (2-6, 11,12,15), сс-адреноблокувальний (4), протисвербіжний (3-9, 13, 15, 21-26), місцевоанестезувальний (2, 3) ефекти. Підвищення апетиту (15).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Анафілактичний шок, набряк Квінке (3-7, 9-12, 15, 17, 21-24, 26). БА (5, 17-22, 24-30). Алергічний дерматит, кропивниця (1-7, 9-16, 21- 28). Ревматизм (4, 21-24, 26, 27), системний червоний вовчак (21-24, 26, 27). Морська і повітряна хвороба (3, 4). Свербіжна атопічна екзе- ма (9, 21-24, 26), алергодерматоз (2-4, 7, 10-12, 15, 19, 25, 26). Алергічний риніт (1-20, 25, 27). Алергічний кон'юнктивіт (1-3, 5-12, 18, 26), поліноз (сінна лихоманка) (1-18, 25, 27). Сироваткова хвороба (3, 4,15), кератит (18), іридоцикліт (3, 26), мігрень (15,19), анорексія (15).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ/ ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Дифенгідрамін, хлоропірамін, ципрогептадин, фенспірид не слід застосовувати сумісно з барбітуратами, снодійними та седативними засобами, наркотичними аналгетиками, транквілізаторами. Терфенадин, лоратадин не можна застосовувати одночасно з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, циметидином. Дифенгідрамін несумісний з вітаміном С, натрію бромідом, гентаміцином. Хлоропірамін несумісний з трициклічними антидепресантами, можна застосовувати разом з кофеїном або фенаміном. Розчин інталу не слід інгалювати в суміші з розчином бромгексину і амброксолу. Кетотифен слід відміняти поступово. При одночасному призначенні з пероральними гіпоглікемічними засобами він викликає тромбоцито- пенію. При системному застосуванні ГКС можливе загострення глаукоми, поява катаракти. Фторокорт не можна наносити на шкіру біля очей йі тривало. Зафірлукаст не можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою к-тою, еритроміцином і теофіліном. При одночасному застосуванні клариназе і симпатоміметиків, інгібіторів МАО можлива гіпертензія і навіть ГК. Прометазин, дифенгідрамін, хлоропірамін, мебгідролін, квіфенадин не можна вводити підшкірно через подразнення тканини. Перед їжею: 6, 18, 20, 22, 28. Під час їжі: 4, 5. Після їжі: 7. Незалежно від прийому їжі: 13.

ЗАСОБИ

ДЛЯ ТРАНСФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

КЛАСИФІКАЦІЯ	ПЛАЗМОЗАМІНЮВАЛЬНІ	ДЛЯ РЕГІДРАТАЦІЇ ТА ДЕЗІНТОКСИКАЦІЇ	ДЛЯ КОРЕКЦІЇ АЦИДОЗУ	ДЛЯ ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Альбумін 2. Декстран (Поліглюкін, Реополі- глюкін) 3. Гідроксіетилований крохмаль (Рефортан) 4. Сорбілакт (Реосорбілакт)	5. Декстроза (Глюкоза) 6. Фруктоза (Левулоза) 7. Полівідон (Неогемодез) 8. Натрію хлорид 9. Дисоль 10. Іоностерил 11. Трисоль . 12. Р-н Рінгера-Лока	13. Гідрокарбонат натрію	14. Аміностерил 15. Аміносол 16. Аміноплазмаль 10% Е 17. Ліпофундин МСТ/ЛСТ

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Заміщення ендогенних субстратів, яких не вистачає, і регуляція метаболізму (1-17).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Відновлюють ОЦК (1, 3), підтриму- ють колоїдно-осмотичний тиск кро- ві, покращують її реологічні вла- стивості (2, 3), підвищують АТ (2, 4). Дезінтоксикаційна, діуретична, дія, що стимулює кишечник, усу- нення метаболічного ацидозу (4).	Зменшують явища інтоксикації, нормалізують гемодинаміку (5- 12). Судинорозширювальний, підвищення скорочувальної ак- тивності міокарда (5), діуре- тичний (5, 7), гепатопротек- торний ефект (6).	Зменшує явища аци- дозу, вирівнює КЛБ; антацидний, відхарку- вальний (13).	Є джерелами амінокислот, вуглеводів та електролітів (14-16), незамінних жирних кислот (17).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Колапс, шок (1-5, 7); метаболічний ацидоз (4, 11, 13); дезінтоксикаційна інфузійна терапія, гостра втрата крові (1-8). Гіповолемія (б, 8, 9, 11, 12). Гестоз вагітних (7); втрата білка після операцій, опіків; захворювання, які супроводжуються білковою недостатністю (1, 14, 15). Гострий панкреатит (1). Гіпоглікемія (5, 6). Для розчинення ліків (5, 8); дегідратація різного генезу (діарея, блювання, харчова токсико- інфекція) (5, 7-12); післяопераційні парези кишечника, гостра нирково-печінкова недостатність, хронічний пієлонефрит, набряк головного мозку (4). Підвищений внутрішньочерепний тиск, глаукома, кахексія (6), захворювання печінки (4-7). Хронічна ниркова недостатність, повітряна та морська хвороба, риніти, кон'юнктивіти, стоматити, ларингіти (13). Для парентерального харчування у дорослих (14-17).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Глюкоза несумісна з левоміцетином, стрептоміцином. Декстран не слід уводити хворим із крововиливами у мозок, травмами черепа, з підвищеним внутрішньочерепним тиском, альбумін - хворим з дегідратацією, тромбозом, артеріальною гіпертензією. Надмірне введення ізотонічного розчину натрію хлориду може спричинити загальний набряк. При неможливості в/в введення полівідону допускається його підшкірне введення. Парентеральне харчування повинно проводитися суворо за показаннями з дотриманням усіх методичних і технологічних рекомендацій, з обов'язковим динамічним контролем показників гомеостазу та біохімічного складу плазми крові. При проведенні парентерального харчування необхідно враховувати добові потреби організму в білках, жирах, вуглеводах, а також вітамінах і мікроелементах для уникнення розвитку їх дефіциту, що особливо важливо для хворих, які потребують подовженого парентерального харчування. Швидке введення розчинів амінокислот недоцільне, оскільки амінокислоти не встигають засвоюватись та виводяться нирками. Ліпофундин МСТ/ЛСТ не можна застосовувати хворим із кетоацидозом, жировим нефрозом, у стані шоку. Ліпофундин вводять нагрітим до температури тіла хворого або нижче кімнатної температури, до емульсії не можна додавати інші лікарські засоби.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДИСБІОЗУ

КЛАСИФІКАЦІЯ	нормалізуючі мікрофлору: пробіотики монокомпонентні, полікомпонентні, комбіно- вані*		стимулюючі ріст нормальної флори: пребіотики і синбіотики*		пригнічуючі умовно-патогенні мікроорганізми: бактеріофаги та протигрибкові засоби*		Адаптогени, імуномодулятори, ферменти**, сорбенти0 і полівітаміни

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Біфідумбакте- рин 2. Лактобактерин 3. Колібактерин 4. Бактисубтил	5. Біфілонг* 6. Лінекс* 7. Біфікол* 8. Біфідумбактерин форте**		9. Хілак-форте 10. Лактулоза (Нормазе, Дуфалак) 11. Лізоцим 12. Біфіформ*		13.Інтетрикс 14.Хлорхінальдол 15. Стафілококовий бактеріофаг 16. Коліпротейний бактеріофаг 17. Синьогнійний бактеріофаг 18. Піобактеріофаг полівалентний 19. Ністатин* 20. Флуконазол* (Дифлюкан) 21. Натаміцин* 22. Кетоконазол* (Кетозорал)		23. Женьшень* 24. Ехінацея* 25. Мієлопід 26. Лікопід 27. Реаферон 28. Натрію нуклеїнат 29. Юнікап 30. Вітрум 31. Декамевіт	32. Мезим-форте* 33. Ферментал* 34. Панзинорм-форте* 35. Вугілля активоване0 36. Ентеросгель0 37. Діосмектит (Смекта)0 38. Атапульгіт0 39. Поліфепан0 40. Креон*

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Містять живі мікроорганізми або про- дукти мікробного походження. Спри- яють утворенню в кишечнику оцтової, молочної к-т, що пригнічує гнилісну, газоутвірну флору; утворюють речо- вини, які пригнічують розвиток умов- но-патогенної мікрофлори та збудників кишкових інфекцій (1-8).		Сприяють зниженню рН вмісту товстого кишеч- ника, містять інгреді- єнти, необхідні для живлення та розмноже- ння біфідо- і лактобак- терій (9-12).		Лізують умовно-патогенну й ен- теропатогенну флору (15-18), ви- являють фунгіцидний і фунгіста- тичний ефект відносно грибків ро- ду Саndidа (13, 14, 19-22), бакте- рицидний відносно Г+ і Г- флори (13,14).		Стимулюють продукцію антитіл (23) і функці- ональну активність імунокомпетентних клі- тин (23-28), ліквідують дефіцит вітамінів і мікроелементів (29-31), полегшують пере- травлювання білків, жирів і вуглеводів (32- 34, 40), адсорбують бактерії, токсини, алер- гени, гази (35-39).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Підтримують і регулюють фізіологічну рівно- вагу нормальної мікрофлори кишечника й усувають її дефіцит. Зменшують метеоризм, нормалізують процеси травлення і всмок- тування у кишечнику, стабілізують клітинні мембрани кишкового епітелію, сприяють підвищенню стійкості організму до інфекції (1- 8)-		Стимулюють синтез епіте- ліальних клітин кишкової стінки (9), ріст і розмно- ження нормальної мікро- флори кишечника (10-14), перистальтику кишечника (10). Антибактеріальний, протизапальний, імуности- мулювальний (11).		Антибактеріальний (13-18), проти- грибковий (13, 14, 19-22), анти- протозойний ефекти (13, 14).		Покращують імунний статус (23-28), усува- ють симптоми гіповітамінозу, покращують обмін речовин (29-31), коригують секретор- ну і травну функції ШКТ (32-34, 40). Елімі- нують із кишечника токсини, мікроби, усу- вають метеоризм (35-39). Сприяють нормалі- зації кишкової флори (36, 38). Гастропро- текторний ефект (37).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	Дисбіоз компенсований (1-12, 23, 24), субкомпенсований (1-24, 27, 29-40), декомпенсований (1-20, 25-40), гострі кишкові інфекції вірусно-бактеріальної природи (1-8, 11), діарея та розлади травлення у немовлят (1, 2, 5, 9), хронічні гастроентероколіти (1-9, 12-14), кропив'янка, екзема (9), запори (9,10), синдром гнилісної диспепсії у дітей раннього віку (10).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Бактисубтил не можна запивати гарячою рідиною; можна призначати дітям віком від одного року. Лінекс, колібактерин, біфікол можна призначати дітям віком від трьох років. Біфідум-форте, бактисубтил проявляють резистентність до дії антибіотиків і сульфаніламідів. Антациди нейтралізують молочну к-ту, яка входить до складу препарату хілак. Не слід призначати лактовмісні препарати при середніх, сильних і тривалих формах кандидомікозів, тому що к-ти та продукують лактобактеріі, сприяють росту грибків роду Саndidа. Лактулозу з обережністю застосовують у людей із цукровим діабетом; препарат не можна призначати на фоні болів у животі, нудоти та блювання. Хілак не рекомендується приймати одночасно з молоком і молочними продуктами. Хлорхінальдол знижує ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Перед їжею: 1 (за 1 годину), 3 (за півгодини), 14-22, 29-33 (за 1-1,5 години). Під час їжі: 1, 6, 8, 9, 10,11,37-40.

ЗАСОБИ, ЯКІ ГАЛЬМУЮТЬ УТВОРЕННЯ СЕЧОВИХ КОНКРЕМЕНТІВ

ТА ПОЛЕГШУЮТЬ ЇХ ВИВЕДЕННЯ

КЛАСИФІКА-
ЦІЯ

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПОДАГРИ

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СЕЧОКАМ'ЯНОЇ
ХВОРОБИ

Урикодепресивні

Урикозуричні

Змішаної дії

Які виводять
фосфати Са2+
i Мg'+

Які
виводять
урати

Зі спазмолі-
тичною дією

ПРЕПАРАТИ

ТА ЇХ
СИНОНІМИ

1. Алопуринол (Мілу-
рит)

2. Сульфінпіразон (Антуран)

3. Колхіцин

4. Бензбромарон (Дезурик, Хіпу-
рик)

5. Кебузон (Кетазон)

6. Аломарон

7. Марелін

8. Екстракт
марени
красильної

9. Блема-
рен

10. Солімок

11. Цистенал

12. Оліметин

13. Авісан

14. Уролесан

15. Фітолізин

16. Нефрофiт

МЕХАНІЗМ
ДІЇ

Зменшує синтез сечової
к-ти внаслідок інгібу-
вання ферменту ксан-
тиноксидази, що пору-
шує перетворення гі-
поксантину в ксантин і
далі в сечову к-ту (1).

Збільшують екскрецію сечової к-ти
шляхом зниження реабсорбції уратів і
збільшення їх секреції в нирках (2-5).
Інгібує ферменти, які беруть участь у
синтезі пуринів, посилює виведення
сечової к-ти із ШКТ (4). Обмежує кри-
сталізацію сечової к-ти (3).

Порушує син-
тез сечової к-
ти, гальмує її
реабсорбцію,
сприяє її виве-
денню (б).

Переводять рН сечі в лужні значення, сприяють
виведенню сечових конкрементів (9-10). Розпу-
шують сечові конкременти (7, 8). Послаблюють
сечові шляхи, покращують просування і відход-
ження конкрементів (11-16).

ФАРМАКОЛО-
ГІЧНІ ЕФЕКТИ

Зменшують прояви подагри (1-6), сприяють розчиненню сечових конкрементів (3, 9, 10), антиагрегантний (2), протизапальний (3, 5, 7,
11, 12, 14, 15, 16), аналгетичний (3-5), спазмолітичний (7, 8, 11-16), діуретичний (7, 8, 11, 12, 15, 16), антибактеріальний (16),
жовчогінний (12,14), антимітотичний ефекти, зниження утворення амілоїдних фібрил (3).

ПОКАЗАННЯ
ДО ЗАСТОСУ-
ВАННЯ ТА

ВЗАЄМОЗА-
МІННІСТЬ

Подагра (1-6), сечокам'яна хвороба (1, 7-16), гіперурикемія, артрити, гематологічні захворювання, псоріаз (1, 4, 6), подагричний артрит,
хондрокальциноз, флебіт, амілоїдоз, сімейна середземноморська лихоманка (3), гострі та хронічні цистити (13), ниркова коліка (7,11,13),
жовчокам'яна хвороба (12, 14). Гострий і хронічний пієлонефрит, холецистит, дискінезії жовчних шляхів (14). Профілактика та
комплексна терапія запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів, які супроводжуються зниженням сечовивідної та азотвивідної
функцій, набряками (16).

ЛІКАРЮ ТА
ПРОВІЗОРЕ,
ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Алопуринол не слід призначати разом із препаратами заліза, тіазидними діуретиками, меркаптопурином, Алопуринол і аломарон підвищують
токсичність і протипухлинну активність антибластомних засобів. Сульфінпіразон посилює дію пероральних антикоагулянтів і гіпоглікемічних засобів,
сульфаніламідів та пеніцилінів. Аломарон не можна поєднувати з азатіоприном і меркаптопурином. Дія сульфінпіразону послаблюється саліцилатами,
утворення конкрементів попереджається шляхом підвищення лужності сечі. Середня добова доза блемарену містить 1,5 г калію та 0,9 г натрію, що
необхідно враховувати пацієнтам із серцевою недостатністю. При лікуванні бензбромароном і аломароном необхідно вживати на добу не менше 2 л
рідини, що має лужну реакцію. Цистенал рекомендується призначати під час або після їжі для зменшення печії. Для лікування подагри застосовують
також НПЗЗ (індометацин, фенілбутазон, реопірин). Перед їжею: 7,11,12,14. Під час їжі: 4, 5. Після їжі: 1, 2, 5, б, 9,10,11,12,13,15.

		ПРОСТАТОПРОТЕКТОРИ
КЛАСИФІКАЦІЯ	БЛОКАТОРИ 5-а-РЕДУКТАЗИ		агАДРЕНОБЛОКАТОРИ	ГОРМОНАЛЬНІ* І АНТИГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ	РОСЛИННОГО, ТКАНИННОГО ПО- ХОДЖЕННЯ* І ГОМЕОПАТИЧНІ**		ПРЕПАРАТИ ІНШИХ ГРУП

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ	1. Фінастерид (Аденостерид, Проскар) 2.Дутастерид (Аводарт) 3. Перміксон		4. Тамсулозин (Омнік) 5. Альфузозин (Даль- фаз) 6. Теразозин (Корнам, Сетегіс) 7. Доксазозин (Кардура) 8. Індорамін (Бара- тон)	9. Гестонорону капронат* (Депостат) 10. Мегестрол* (Мегейс) 11. Естрадіол* (Естрадурин) 12. Тестостерон* (Омнадрен-250) 13. Ципротерону ацетат (Андрокур) 14. Бусереліну ацетат (Супрефакт) 15. Гозерелін (Золадекс) 16. Тамоксифен (Зитазоніум) 17. Флутамід (Флутаплекс) 18. Бікалутамід (Касодекс)	19. Простатофіт 20. Простамед 21. Ацупростат М 22. Тиквеол 23. Просталад 24. Простаплант	25. Пепонен 26. Простанорм 27. Таденан 28. Простати- лен* 29. Амніоцен* 30. Вітапрост* 31. Гентос**		32. Мепартри- цин (Іпертро- фан 40) 33. Пікамілон

МЕХАНІЗМ ДІЇ	Інгібують 5-а ре- дуктазу, що приг- нічує перетворен- ня тестостерону в дигідротестосте- рон (стимулятор росту ПЗ), активу- ють апоптоз у простаті та змен- шують її об'єм.		Вибірково конкурентно блокують постсинапти- чні а1А-адренорецепто- ри, які знаходяться у непосмугованих м'язах передміхурової залози, шийки сечового міхура та передміхурової час- тини уретри, знижують їх тонус і покращують випускання сечі.	Блокують синтез тестостерону на рівні гіпоталамус-гіпофіз (9, 11, 12, 14, 15). Блокують периферичні (простатичні) ре- цептори андрогенів, що припиняє про- ліферативну активність клітин перед- міхурової залози (13, 17, 18). Пригнічує вироблення гіпофізарних гонадотропінів, що призводить до зниження синтезу естрогенів (10). Конкурентно зв'язується із рецепторами естрогенів (16).	Інгібують синтез простагландинів; скорочують продукцію глобуліну в печінці, який зв'язує статеві гор- мони; виявляють цитотоксичний вплив на клітини простати; бло- кують андрогенні рецептори, 5-а- редуктазу; інгібують проліферацію простатичного епітелію (19-27). Регулюють тонус детрузору та стінки сечового міхура (28-31, 33).		Знижують рівень холесте- рину, естроге- нів, андрогенів у просвіті аци- нусу передміху- рової залози (32, 33).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ	Антиандрогенний (1-3), протизапа- льний, антипролі- феративний (3).		Покращання сечовипус- кання (4-8). Гіпотен- зивний (5-8).	Андрогенний (12), антибластомний (9- 18), анаболічний (10, 12), гестагенний (9, 10, 13), естрогенний (11), антиан- дрогенний (13-17), антигонадотропний (13,14), антиестрогенний (14, 16).	Протизапальний, антиоксидантний (19-31), андрогенний, антиестроген- ний, цитотоксичний (20-31), анал- гетичний, спазмолітичний (19). Норма- лізують обмінні та метаболічні процеси у простаті (19-31).		Антидизуричний (32, 33). Покра- щує кровозабез- печення мозку (33).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ	ДГПЗ (1-33); ДГПЗ + хронічний простатит, ДГПЗ + камені простати (4-8, 20-31); ДГПЗ + рак простати (4-8, 11, 13-16, 20-26); ДГПЗ + інфаркт міокарда, інсульт, серцева або легенева недостатність (13-18). Гострий (26, 30, 31) та хронічний (19, 26, ЗО, 31) простатит, ГХ (5-8), неоперабельна карцинома ПЗ (13). Запальні захворювання сечовивідних шляхів (19).

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ	Алергічні реакції (1-33), зниження лібідо, еректильна дисфункція (1-3), імпотенція (13), гіпотонія, запаморочення, слабкість, часте сечовипускання (4-8, 14, 16), болі в епігастрії, нудота, блювання, діарея (4-8,14,16-18,19-30), гінекомастія (1,9,11,13,17,18), збільшення маси тіла (10,11).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!	Альфузозин небажано комбінувати з блокаторами кальцієвих каналів і місцевими анестетиками, теразозин - із адреноблокаторами, естрогенами, аі-адреноблокатори - із антидепресантами, фінастерид - із гіпоглікемічними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, бікалутамід - із терфенадином, астемізолом, цизапридом, цинаризином, кетоконазолом, циметидином й антагоністами іонів кальцію. Інгібітори 5сс-редуктази викликають статеві дисфункції, дія рослинних препаратів развивається поступово, досягаючи максимальної ефективності через 2-3 тижня лікування. При вживанні гестонорону капронату необхідно стежити за функцією нирок. Усі «і-адреноблокатори (крім тамсулозину) на початковому етапі лікування призначають у невеликих дозах на ніч через «феномен першої дози». Перед їжею: 1. Під час їжі; 1, 3. Після їжі: 4.

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ НЕ ВВІЙШЛИ ДО ТАБЛИЦЬ ДОВІДНИКА

INN, УМОВНЕ INN АБО СКЛАД	ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА	ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА ГРУПА	ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Алое	Алое екстракт рідкий	Регулятор метаболічних процесів	Запальні захворювання очей, периферичної нервової системи, жіночої статевої сфери, атрофія зорового нерва, прогресуюча короткозорість; виразкова хвороба.
Амінітрозол	Нітазол	Протипротозойний	Трихомоніаз, лямбліоз.
Апротинін	Гордокс	Інгібітор ферментів	Гострий панкреатит, некроз підшлункової залози, ангіоневротичний набряк, тяжка форма шоку.
Атапульгіт	Каопектат	Протидіарейний	Діарея різноманітного генезу.
Ауротіопрол	Кризанол	Протиревматичний, препарат золота	Базисна терапія ревматоїдного артриту.
Ацемін	Ацемін	Регулятор метаболічних процесів	Для лікування ран, які не загоюються, опіків, закритих переломів, для очищення ран від некротичних мас, прискорення епітелізації та регене- рації тканин.
Бензилбензоат	Бензилбензоат	Протипаразитарний	Короста. Педикульоз.
Гліцин	Гліцисед	Амінокислота, яка покращує метаболічні процеси	Порушення сну, дратівливість, депресії, у складі комплексної терапії.
Глюкоза + полівідон + гліцин	Медихронал	Засіб для лікування алкоголізму	Хронічний алкоголізм.
Глюкозамін	Дона	Хондропротекторний	Остеоартрит, остеохондроз, спондильоз.
Декспантенол + мі- рамістин	Пантестин	Засіб для лікування ран і виразкових уражень	Гнійні рани, пролежні після їх очищення (фаза епітелізації).
Дисульфірам	Тетурам	Засіб для лікування алкоголізму	Хронічний алкоголізм.
Золедронова кислота	Зомета	Інгібітор резорбції кісткової тканини	Гіперкальціємія, викликана злоякісною пухлиною.
Золмітриптан	Зоміг	Антимігренозний	Напади мігрені.
Іприфлавон	Остеохін	Регулятор обміну у кістковій тканині	Остеопороз.
Кальципотріол	Псоркутан	Антипсоріатичний. Синтетичний аналог вітаміну D3	Псоріаз.
Кальцію глюконат	Кальцію глюконат	Регулятор метаболічних процесів	Недостатня функція паращитоподібних залоз. Посилене виділення кальцію із організму. Алергічні та шкірні захворювання (кропив'янка, свербіж, екзема, псоріаз тощо). Для зменшення проникності судин. Токсичні ураження печінки. Нефрит. Еклампсія.
Кетамін	Каліпсол	Наркозний	Наркоз при короткочасних операціях та діагностичних маніпуляціях.
Лоперамід	Імодіум	Протидіарейний	Зниження тонусу та моторики ШКТ при гострій і хронічній діареї.
Малатіон	Педилін	Протипедикульозний	Педикульоз.
Метадон	Метадон	Засіб для лікування опіатної залежності	Опіатна залежність.

Метилурацил + мірамістин	Метилурацил з мірамістином	Засіб для лікування ран та виразкових уражень	Гнійні рани, пролежні після їх очищення (фаза грануляції).
Метоклопрамід	Метоклопрамід	Протиблювотний	Нудота і блювання. Підготовка до рентгенологічного дослідження травного тракту. Рефлюкс-езофагіт, метеоризм.
Метронідазол	Кліон	Протипротозойний	Трихомоніаз, амебіаз, виразковий стоматит, рожеві вугрі, гангренозна пневмонія, остеомієліт.
Натрію аденозинтри- фосфат	Натрію аденозинтрифосфат	Регулятор метаболічних процесів	Атрофія м'язів, міокардіодистрофія, ГХ, ендартеріїт, тромбоартеріїт, хвороба Рейно, паркінсонізм, коронарна недостатність, тахікардія.
Натрію тіосульфат	Натрію тіосульфат	Антидот	Отруєння сполуками арсену, ртуті, свинцю, ціанідами, оксалатами, цитратами, солями йоду, брому.
Німоразол	Наксоджин	Протипротозойний	Трихомоніаз, амебіаз, лямбліоз, виразково-некротичний гінгівіт.
Орлістат	Ксенікал	Анорексигенний	Ожиріння різної етіології.
Офлоксацин + лідокаїн	Офлокаїн	Засіб для лікування ран та виразкових уражень	Гнійні рани, трофічні виразки, пролежні (фаза ексудації).
Перметрин	Нітифор	Протипедикульозний	Педикульоз.
Пропанідид	Сомбревін	Засіб для наркозу	Ультракороткий неінгаляційний наркоз.
Сечовина + цетилпі- ридинію хлорид	Карбодерм	Засіб для лікування гіперкератозів	Хронічні дерматози, які супроводжуються гіперкератозом; сухі мозолі, тріщини сухої шкіри (п'ят, долонь, губ тощо).
Силденафіл	Віагра, Пенігра	Засіб, що покращує еректильну функцію	Порушення ерекції.
Суматриптан	Антимігрен	Антимігренозний	Мігрень.
Спленін	Спленін	Біогенний стимулятор	Ранні токсикози вагітних. Гіпопаратиреоз. Променеве ураження.
Таурин	Тауфон	Засіб, який застосовується в офталь- мології	Дистрофія рогівки, сітківки, катаракта, травми рогівки.
Тенонітрозол	Атрикан	Протипротозойний	Захворювання сечостатевих шляхів, викликані трихомонадами та грибками роду Саndidа.
Тизанідин	Сирдалуд	Міорелаксант центральної дії	Болісний м'язовий спазм, судоми центрального походження.
Тимолол	Тимолол	Засіб, який застосовується в офталь- мології	Хронічна відкритокутова глаукома, вторинна глаукома.
Троксерутин	Троксерутин	Ангіопротектор	Недостатність вен нижніх кінцівок, прямої кишки.
Тролісетрон	Навобан	Протиблювотний	Профілактика нудоти і блювоти під час проведення хіміотерапії.
Хондроїтин сульфат	Структум	Хондролротекторний	Дегенеративні захворювання суглобів і хребта - остеоартроз, міжпозвонковий остеохондроз.

1. Pckrd В НР Джобс впервые встретился с Возняком
2. ТЕМА МОТИВАЦИИ. МОТИВАЦИОННЫЕ ТИПЫ ЛЮДЕЙ Мотивация ~ это ядро управления
3. Конспект лекций по курсу ТОС- МЕТОДЫ И СРЕДСТВА ЦОС Лектор- доцент В
4. Тема- Операції з матрицями
5. . Философия ее специфика предмет структура и функции.
6. образовательному процессу в течении учебного года
7. Эмманюэль Шмитт Секта эгоистов Для Доминики Это случилось декабрьским вечером в Государственной
8. 1 Мероприятия по охране окружающей среды на ТЭС Наиболее острой проблемой защиты воздушного бассейна явля
9. Женщины и мужчины - различия между полами1
10. о психоэмоциональном воздействии пуэра

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе