Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Соціальне партнерство в охороні праці
План:
Основні поняття та терміни:
Література:
Інтернет-ресурси:
Поняття соціального партнерства та його суб’єкти
Міжнародний досвід показує, що оскільки в єдину систему охорони праці залучені декілька суб’єктів з різними інтересами, те, якою сильною не була законодавча складова цієї системи, все-таки найдійовішим залишається шлях переговорів, спільний пошук шляхів вирішення проблем охорони праці в організації,- все те, що вкладається в поняття «соціальне партнерство».
Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: соціальний внесок у поліпшення умов праці веде до росту продуктивності й підвищенню якості продукції, що важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров’я працівникам.
Сьогодні в процесі трудових відносин ми все частіше зіштовхуємось з поняттям «соціальне партнерство». Воно прийшло до нас із міжнародного досвіду трудових відносин і поступово стає нормою нашого життя.
Соціальне партнерство – взаємодія органів державної влади, об’єднань роботодавців і профспілок у визначенні і проведенні в життя узгодженої соціально-економічної політики, політики в галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями і профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їхніх інтересів.
Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог. Закон України « Про соціальний діалог в Україні» від 23 грудня 2010 року дає таке визначення:
Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування,з питань формування реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
Суб’єктами соціального партнерства ( діалогу) є:
Одні з найважливіших сфер трудових відносин – це відносини в охорони праці.
Взаємини суб’єктів соціального партнерства в сфері охорони праці наскільки різноманітні, що передбачити всі нюанси в законах просто неможливо. Роль держави полягає в створенні певних правил взаємин суб’єктів охорони праці, у виданні нормативно-правових актів з охорони праці, у здійсненні контролю за дотриманням цих загальних правил. На суб’єктів охорони праці держава покладає обов’язки й надає певні правила
У роботодавця і працівника – свої інтереси до охорони праці та природне прагнення дотримувати їх з найменшими для себе витратами.
Працівник зацікавлений, як мінімум, у забезпечені збоку роботодавця здорових і безпечних умов своєї праці, високої оплати праці.
Роботодавець ставить на перше місце економічні аспекти діяльності і прагне звести свої витрати до мінімуму, у тому числі й витрати на охорону праці.
Держава покликана встановити гарантії прав й обов’язків кожного із суб’єктів і створити механізм виконання встановлених норм охорони праці, для чого видаються закони й утворюються органи управління та нагляду за охороною праці.
Соціальна відповідальність – це відповідальність організації за вплив її рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору і етичну поведінку яка:
Кожен суб’єкт економічної діяльності бере на себе відповідну соціальну відповідальність перед державою, суспільством, працівниками, довкіллям. Соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.
Основні принципи соціальної відповідальності
Організація повинна бути підзвітною за вплив на суспільство та довкілля.
Підзвітність розуміється як готовність організації брати на себе відповідальність за діяльність перед своїми керівними органами, органами правового захисту та у більш широкому сенсі перед іншими зацікавленими сторонами.
Це означає, що організація погоджується з тим, що на неї може бути звернене відповідальна увага, а також приймає на себе зобов’язання відповідати на таку увагу. Підзвітність означає здатність відзвітувати іншим. Підзвітність припускає, що організація здатна відповісти як тим, кого зачіпає її діяльність, так і суспільству в цілому за загальний вплив на суспільство.
Організації варто бути прозорою в її діяльності, яка впливає на інших.
Організація повинна розкривати в зрозумілій, збалансованій і в правдивій формі політику, прийнятті рішень і свою діяльність, за які вона несе відповідальність, включаючи фактичний і можливий вплив їх на суспільство та довкілля.
Ця інформація повинна легко доступною і зрозумілою для тих, на кого організація істотно впливає або може вплинути. Інформація повинна бути своєчасною, заснованою на фактах, представленою в якісній та об’єктивній формі, настільки, щоб дати можливість зацікавленим сторонам точно оцінити вплив діяльності організації на їхні відповідні інтереси.
3.Етична поведінка
Поведінка організації завжди є етичною.
Поведінка організації повинна ґрунтуватися на принципах і правилах, що базуються на цілісності, чесності, рівності, розумному керівництві, добропорядності. Із цих етичних принципів впливає турбота про оточуючих людей і довкілля, а також зобов’язання задовольнити потреби зацікавлених сторін.
4.Зацікавлені сторони організації
Організація поважає і розглядає інтереси її зацікавлених сторін. Зацікавлені сторони організації – особи або групи, які мають інтерес у якій-небудь діяльності організації.
Хоча завдання організації можуть обмежуватись інтересами її власників, співробітників або довірителів, інші зацікавлені сторони можуть мати свої права, вимоги та специфічні інтереси, які також варто брати до уваги.
5. Правові норми
Організація поважає правові норми
Правові норми ставляться до верховенства права і, зокрема, до ідеї що жодна окрема особа не стоїть над законом, і що уряд також підкоряється закону. Правові норми контрастують із свавільним чиненням влади. Відносно норм права мається на увазі, що закони викладені в письмовому виді, загальнодоступні і втіленні в життя у відповідності до встановлених процедур.
6. Міжнародні норми.
Організація повинна поважати міжнародні норми, у тих випадках, коли ці норми є ліпшими для стійкого розвитку та добробуту суспільства.
Міжнародними нормами є принципи, очікування або стандарти поведінки, що є універсальними і витікають із традиційного міжнародного права, загальноприйнятих принципів міжнародного права, або практики міжнародного суспільного права, такої як міжнародні конвенції.
7. Права людини
Повинна визнаватися важливість і загальність прав людини.
Організація поважає права, прописані у Всесвітній Декларації по правах людини; визнає те, що ці права носять загальний характер, що означає їхню застосовність у будь-якій країні, будь-яких культурах. У ситуаціях, коли права людини не захищені, організація повинна вживати всі можливі заходи щодо захисту та повазі цих прав, а також не шукати прямої або не прямої вигоди в таких ситуаціях.
Розрізняють внутрішню та зовнішню компоненти соціальної відповідальності.
Внутрішня соціальна відповідальність:
Зовнішня соціальна відповідальність:
Подумайте над запитаннями: