Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Трансплантаційний імунітет, конфлікт «трансплантат проти хазяїна».
Існують наступні види трансплантації: аутотрансплантація – пересадка власних тканин; алотрансплантація –пересадка органів та тканин в межах одного й того ж біологічного виду; ксенотрансплантація –пересадка органів і тканин різних біологічних видів; ізотрансплантація – пересадка між ідентичними близнюками чи між генетично ідентичними тваринами.
А зв’язку з тим , що клітини донора несуть на своїй поверхні, антигени, які відрізняються від антигенів реципієнта, імунна система останнього розвиває імунну відповідь на трансплантат. В результаті формується реакція відторгнення трансплантата.
Способом, який в більшій чи меншій мірі зменшує реакцію відторгнення, є селекція (підбір) пари донор-реципієнт за антигенами гістосумістності, які у людини об’єднані в систему HLA (Human leucocyte antigens). Вони також мають назву трансплантаційних антигенів.
Для оцінки ступеню гістосумістності був запропонований індекс гістосумісності. При одному ідентичному у донора іреципієнта антигені HLA індекс гістосумістності складає 25%, при двох – 50%, при трьох 75%, при чотирьох -100%. При цьому оцінюють ступінь гістосумістності за антигенами так званих класичних локусів HLA. Власно селекція передбачає підбір пари донор-реципієнт, в якій донор найменшим чином відрізняється від реципієнта за антигенами системи HLA. З метою виявлення HLA.-фенотипу проводиться типування лімфоцитів периферичної крові донора та реципієнта.
Для типування лімфоцитів за антигенами I классу (HLA-А,В,С) використовують лімфоцитотоксичний тест в мікро модифікації Пауля Терасакі. Для виявлення антигенів класу II (HLA-DR, DP,DG) використовують пролонгований лімфоцитотоксичний тест з суспензією клітин, збагачених В-лімфоцитами, на поверхні яких представлені ці антигени.
Селекція пари донор-реципієнт, крім підбору за HLA-антигенами, передбачає визначення ступеню специфічної та неспецифічної пре сенсибілізації реципієнта до антигенів HLA донора. Також, визначають вхідний імунний статус (абсолютна кількість Т-хелперів та Т-супресорів/кілерів, атакож їх кількісне співвідношення – показник ІРІ (імунорегуляторний індекс) реципієнта, який, як правило, впливає на протікання посттрансплантаційного періоду.
Аллотрансплантат, що наділений чужорідними антигенами структурами, ініціює у реципієнта імунну відповідь. В результаті цього розвивається реакція відторгнення, яка в клініці називається кризом відторгнення. Розрізняють відторгнення: 1) надгостре, яке розвивається негайно після підключення трансплантату до кровотоку реципієнта; 2) гостре, що розвивається на протязі перших трьох тижнів після трансплантації; 3) хронічне, що спостерігається через декілька місяців чи років.
В сучасну схему імуносупресивної терапії при аллотрансплантації для попередження та лікування кризу відторгнення найчастіше входять: 1) азатіопрін (імуран) – антиметаболіт білкового синтезу; 2) кортикостероїди –преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон тощо; 3) циклоспорін А (сандімун).