Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Отдельно темы:
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Походження і поширення назви “Україна”.
2. Формування та розвиток історико-етнографічних регіонів України.
3. Розселення українців у світі. Роль діаспори у відродженні державності України.
4. Національна програма “Закордонне українство”.
Джерела
1. Грушевський М.С. Звичайна схема “руської історії” й справа раціонального укладу історії Східного Слов’янства // Статьи по славяноведению. Вип. 1. – Спб., 1904. – С.298-304.
2. Декларація прав національностей України // Закони України. – Т.2. – К., 1996. – С.231-232.
3. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин // Права людини в Україні. – К., 1998. – Вип.21. – С.79-82.
4. Національні відносини в Україні у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1994. – 558 с.
5. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2-х ч. / Упоряд.: І.О.Кресіна, В.Ф.Панібудьласка; За ред. В.Ф.Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. Ч 1. – с.; Ч.2. – 704 с.
6. Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення. – 2001 р. – К., 2003. – 411 с.
7. Этнос и политика: Хрестоматия / Автор составитель А.А.Празаускас. – М.: Изда-во УРАО, 2000. – 395 с.
Енциклопедичні, довідкові видання
1. Етнічний довідник. Поняття та терміни. У трьох частинах. – К., 1997. – 587 с.
2. Короткий словник – довідник для студентів гуманітарних факультетів з курсу “Етнологія України”. Укладачі Бортник Л. А., Бердута М. З. Харків, 2002. – 67 с.
3. Мала енциклопедія етнодержавства / Ред. Ю.І.Римаренко. – К.: Довіра – Генеза, 1996. – 658 с.
Навчальні посібники, навчально-методична література
1. Бойко О. Історія України. – К., 2002. – С.58-80.
2. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. Вид. 2-е. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.
3. Зубалій О.Д., Ланових Б.Д., Траф’як М.В., Жук Г.М. Історія української діаспори: Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: НМК ВО, 1998. – 148 с.
4. Етнографія України: Навчальний посібник / За редакцією С.А.Макарчука. – Львів: Світ, 1994. – 520 с.
5. Історія України. За ред. проф. Б.П.Ковальського. – К.: Вища школа, 1998. – С.3-87.
6. Історія української еміграції. Матеріали по спецкурсу. Укл.О.Д.Зубалій, Д.Л.Ланових та ін. – К.: НИКВО, 1992. – 96 с.
7. Основи етнодержавства: підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. – К.: Либідь, 1994. – 655 с.
8. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУІІІ століття. – К.: Видавництво „Генеза”, 1997. – 311 с.
Література
1. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / За ред. чл.-кор. НАН України В.Наулка. – К. Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин, 2001. – 424 с.
2. Етнополітичні засади державотворення в Україні; Українці, корінні народи і національні меншини: проблеми гармонізації; Етноконфесійні реалії; Діспора та міграції: нові реалії, нові проблеми; Етнополітична культура в Україні // Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. – К.: Генеза, 2004. – С.143-189, 297-586.
3. Етнополітичний розвиток України: досвід, проблеми, перспективи / Кер. авт. кол. Ю.Шаповал. – К.: ІПіЕНД, 1997. – 211 с.
4. Євтух В.Б.Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. – К.: Фенікс, 1997. – 235 с.
5. Загробська А.Ф. Організовані переселення в системі міграцій населення УРСР. – К.: Наукова думка, 1974. – 112 с.
6. Куць О.М., Куць Ю.О. Етнополітичні аспекти розбудови Української держави. – Х.: Вижання журналу „Березіль”, 1999. – 274 с.
7. Макарчик С.А., Турій О.Ю. Український етнос. Історичний розвиток. – Львів, 1990. – 167 c.
8. Півторак Г. Українці. Звідки ми і наша мова. – К., 1993. – 85 с.
9. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні. – К.: ІПіЕНД, 2002. – 272 с.
10. Національні меншини України у ХХ столітті. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2000. – 356 с.
11. Онищенко І.Г. Етно- та націогенез в Україні. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 240 с.
12. Полтава Л. До історії зросійщення України від 1720-го року // Російщення України: науково-популярний збірник. – К., 1992. – С.7-56.
13. Ребкало В.А., Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні: досвід, проблеми, перспективи. – К.: УАДУ, 1996. – 116 с.
14. Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000). – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 484 с.
15. Толочко П. Київська Русь – К., 1996. – 249 с.
16. Українська народність: Нариси соціально-політичної і етнополітичної історії. – К.: Наукова думка, 1990. – 350 с.
17. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С.Крисаченка. – К.: НІСД, 2003. – 632 с.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Запровадження Християнства на Русі.
2. „Руська правда” Ярослава Мудрого.
3. Запорізька Січ – християнська демократична республіка.
Джерела
Герадот з Гелікарнасу. Скіфія. // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2-х т. / За ред. В.Д.Гончарнека. – Т.1. – К.: Ін Юре, 2000. – С.5-8.
Ділова документація Гетьманщини ХУІІІ ст. – К., 1993. – 286 с.
Повість минулих літ // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2-х т. / За ред. В.Д.Гончарнека. – Т.1. – К.: Ін Юре, 2000. – С.19-20.
Енциклопедичні, довідкові видання
Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Донецький інститут внутрішніх справ / Ю.І. Римаренко (відповідальний редактор). – К., 1998. – 544с
Навчальні посібники, навчально-методична література
Беланович Н.Культура Киевской Руси (конспект лекций). – Харьков: ХПИ, 1993. – С.3-48.
Бойко О. Історія України. – К., 2002. – 365 с.
Вівчарик М.М. Україна: від етносу до нації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К., 2004. — 240 с.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. Вид. 2-е. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.
Дігтяр П.А. Історія держави і права України. – К., 1997. – 76 с.
Історія України. За ред. проф. Б.П.Ковальського. – К.: Вища школа, 1998. – С.270-309.
Тараненко М.Г., Шевчук В.П. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1990. – 608 с.
Шамрай М.Г. Етапи державності України: Посібник / Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2003. — 176 с.
Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів. – К. : Либідь, 1999. — 480 с.
Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУІІІ століття. – К.: Видавництво „Генеза”, 1997. – 311 с.
Література
Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Г.В. Походження слов’ян. – К., 1991. – 172 с.
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968. – 105 с.
Вовк Т., Отрощенко Д. До питання про так зване золотоординське іго в Україні // Сучасність. – 1997. – № 5.
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – Львів, 1913 (Репринт. – К., 1990). – С.9-22, 29-31, 139-164, 170-215, 220-296.
Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991. – 63 с.
Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996. – 284 с.
Залізняк Л.Нариси стародавньої історії України. – К., 1994. – 87 с.
Історія України. За ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернатива, 1997. – С.184-243, 360-404.
Кадєєв В.І. Про державний лад Херсонеса в перших століттях н.е. // український історичний журнал. – 1971. – № 9.
Киричук В.В. Історія державного управління в Україні. – К., 2000. – 135 с.
Когут З. Російський централізм і українська автономія: ліквідація гетьманщини 1760-1830. – К., 1996. – 137 с.
Кондратюк В.О., Буравченкова С.Б. Українська революція: здобутки та втрати в державотворчих змаганнях. – К., 1998. – 207 с.
Котляр М.Ф. Історія давньоруської державності: Наукове видання. — К. : КСУ, 2002. — 234 с.
Коцур А.П. Ідея державності в історичній думці та суспільно-політичному житті України кінця ХVШ- початку ХХ ст. — Чернівці : Золоті литаври, 2000. — 423 с.
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1983.
Молик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів, 1995. – С.10-72.
Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2-х т. – К., 1992. – Т.1. – С.3-192, 214-232, 305-422, 469-523.
Прийняття християнства і його вплив на розвиток освіти і культури // Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993. – С.153-158.
Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998.
Степанков В.С. Проблеми становлення монархічної форми правління Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) // Український історичний журнал. – 1993. – № 4, 5, 6.
Терлюк І.Я. Литовські Статути та їх застосування в Україні. – Львів, 1999.
Толочко П. Київська Русь – К., 1996. – 249 с.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Універсали Центральної Ради.
2. М.С.Грушевський – науковець і політичний діяч.
3. Політична система сучасної України.
4. Європейський вибір України.
Джерела
Архив русской революции. В 2-х т. – М., 1991.
Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1990. – Ч.1-3.
Гетьман Павло Скоропадський. Спомини. – К., 1992. – 688 с.
Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – 566 с.
Конституція України. – К., 1996.
Революция на Украине: по мемуарам белых. – К., 1990. – 322 с.
Українська Центральна Рада. Збірник документів і матеріалів у 2-х томах. – К,, 2005.
Хрестоматія з історії України. – К., 1993.
Енциклопедичні, довідкові видання
Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Донецький інститут внутрішніх справ / Ю.І. Римаренко (відповідальний редактор). – К., 1998. – 544с.
Мала енциклопедія етнодержавства / Ред. Ю.І.Римаренко. – К.: Довіра – Генеза, 1996. – 658 с.
Навчальні посібники, навчально-методична література
Бойко О. Історія України. – К., 2002. – 365 с.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. Вид. 2-е. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.
Дігтяр П.А. Історія держави і права України. – К., 1997. – 76 с.
Історія України. За ред. проф. Б.П.Ковальського. – К.: Вища школа, 1998. – С.270-309.
Новітня історія України (1900-2000). Підручник / За ред. А.Г.Слюсаренко. – К., 2002. – С.174-260.
Рум’янцев В.О. Центральна рада: Боротьба за відновлення української державності: Навчальний посібник. – Х., 1995. – 40 с.
Тарасенко М.Г., Шевчук В.П. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1990. – 608 с.
Шамрай М.Г. Етапи державності України: Посібник / Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2003. – 176 с.
Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів. – К. : Либідь, 1999. – 480 с.
Література
Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох: державотворчий процес 1985-1999 рр. – К., 2000. – 815 с.
Бевз Т. А., Ведєнєєв Д. В., Гошуляк І. Л., Коріненко П. С., Солдатенко В. Ф. Українська революція і державність (1917- 1920 рр.). – К.: Парламентське видавництво, 1998. – 247с.
Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.: У 2-х т. – К., 1994. – 674 с.
Бодрухин В. М., Довжук І.В., Литвиненко В.Ф., Шаповалова С. І., Ладига О. І. Нариси з історії української державності (XX століття) / Східноукраїнський національний університет. – Луганськ: СНУ, 2001. –140 с.
Болотських М., Бердник О, Гончар О., Євтухов В., Кравчук Л... Україна. 1918. Гетьманат / Василь Костицький (головний редактор) М.Л. Новицький (упорядник). – К.: Поліграфкнига; Український літопис, 2003. — 167с.
Великочий В.С. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: (До 85-ліття Західно-Української Народної Республіки) / Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 278с.
Верстюк В.Ф. Українська революція: доба Центральної Ради // Український історичний журнал. – 1995. – № 2, 5, 6.
Винниченко В. Відродження нації. – К., 1990. – Т.1. – 348 с.; Т.2. – 308 с.; Т.3. – 504 с.
Гунчак Т. Україна, перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. – К., 1993. – 105 с.
Полонська-Василенко Н. Історія України. – К.: Либідь, 1992. – Т.2. – С.451-546.
Киричук В.В. Історія державного управління в Україні. – К., 2000. – 135 с.
Копиленко О.А., Копиленко М.Л. Держава і право україни 1917-1920 рр. Центральна рада. Гетьманство. Директорія. – К., 1997. – 360 с.
Кульчицький С.Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996. – 154 с.
Кульчицький С.В. Історичне місце української радянської державності / НАН України; Інститут історії України. – К., 2002. – 64с.
Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К., 1996. – 398 с.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – 227 с.
Литвин М.Р., Слюсаренко А.Г. На політичній арені України (90-ті рр.). Роздуми істориків // Український історичний журнал. – 1994. – № 1-3.
Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.) – К., 2000. – С.259-269.
Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К.: Український письменник, 1993. – 413 с.
Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. – К., 1995. – 98 с.
Політична історія України / за ред. В.І.Танцюри. – К., 2001. – С.33-34, 49-55, 56-59.
Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А., Лешкович Н. О. Становлення державності в Україні (1917-1922рр.) / Д.С. Карпин (ред.). – Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство „Вік”, 2000. – 271с.
Українська революція і державність (1917-1920 рр.). – К., 1998. – 444 с.
Українська державність у ХХ ст. Історико-політичний аналіз / О.Дергачев (керівник авт. кол.). – К., 1996. – С.277-280.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Козацько-селянські повстання кінця ХУІ – першої половини ХУІІ ст.
2. Ліквідація запорізької Січі та подальша доля запорозького козацтва.
4. Відміна кріпосного права на українських землях у складі Російської та автро-Угорської імперій.
Джерела
Історія України в документах, матеріаліх і спогадах очевидців. – К., 1991.
Крисаченко В. Українознавство. Хрестоматія-посібник: У 2-х книгах. Кн.2. – К., 1997. – С.39-40, 163-182.
Україна перед визвольною війною 1648-1654 рр. Збірник документів. – К., 1996.
Хрестоматія з історії України. – К., 1996. – С.124-130.
Енциклопедичні, довідкові видання
Малий словник історії України /В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – 464 с.
Навчальні посібники, навчально-методична література
Бойко О. Історія України. – К., 2002. – 365 с.
Борисенко В.П. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1998. – С.18-21, 46-60, 87-107, 117-127, 210-278, 327-387.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. Вид. 2-е. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.
Література
Апанович О. Розповідь про запорозьких козаків. – К., 1991. – С.234-266.
Бойко І.Селянство України в другій половині ХУІ – першій половині ХУІІ ст. – К., 1963. – 285 с.
Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа, 1994. – С.77-133.
Грушевський М. Ілюстрована історії України. – Львів, 1913 (Репринт – К., 1990). – С. 139-164, 170-215, 220-296.
Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст.: кордони, населення, право. – К.: наукова думка, 1996. – 610 с.
Дорошенко Д.І. Нарис історії України. В 2-х т. – К., 1991.
Історія держави і права України / Калиновський В.С., Кузьминець А.В. – К., 2003. – 448 с.
Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.
Крип’якевич І. Історія України. – К., 1990. – С.119-182.
Леп’явко С.Козацькі війни кінця ХУІ ст. в Україні. – Чернігів, 1996.
Мельник Л.Г. Боротьба за українську державність ( ХУІІ ст.). – К, 1995. – 285 с.
Наливайко Д.Козацька християнська республіка Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках. – К., 1992.
Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Т.1. – С.305-422, 469-523.
Ричка В. Про характер соціальних конфліктів у Київській Русі // Український історичний журнал. – 1993. – № 2-3. – С.28-36.
Українські землі у складі Великого князівства литовського. Брестська церковна унія. Виникнення козацтва (ХУ-ХУІІ ст.) // Король В. Історія України. – К., 1995. – С.32-33; 36-44.
Щербак В. Українське козацтво, формування соціального стану. Друга половина ХУ ст. – середина ХУІІ ст. – К., 2000. – 385 с.
Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 30- т. – Т.1. – К., 1990. – С.27-75, с.153-167.
Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХІУ до середини ХУІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993. – 247 с.
Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина. – 1993. – № 3. – С.77-85.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Кирило-Мефодіївське товариство.
2. Українські національні та загальноросійські політичні партії на терені України на початку ХХ ст.
3. „История Русів” – історично-політичний твір кінця ХУІІІ – початку ХІХ ст.
4. Український національний рух і Перша світова війна.
5. Дисиденство в Україні, його течії та форми опору офіційній владі.
Джерела
Кирило-Мефодіївське товариство. В 3-х т. – К., 1990.
Національні процеси в Україні. Збірник документів і матеріалів. Ч.2. – К., 1997.
Україна в ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К,, 2000.
Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. Документи і матеріали. – Б.м.: Сучасність, 1993. – Т.1.
Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.. Програмові і довідкові матеріали. – К.: Конслатинг, Фенікс 1993. – 458 с.
Хрестоматія з історії України. – К., 1996. – С.138-148.
Енциклопедичні, довідкові видання
Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Донецький інститут внутрішніх справ / Ю.І. Римаренко (відповідальний редактор). – К., 1998. – 544с.
Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – 464 с.
Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Усенко І.Б., Чехович В.А. Українське державотворення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1997. – 560 с.
Навчальні посібники, навчально-методична література
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття. – К.: Видавництво “Генеза”, 1996. – 356 с.
Історія України: курс лекцій / За ред. Ковальського Б.П. – К., 1998. – 407 с.
Історія України: навчальний посібник / За заг. ред. Смолія В.А. – К., 1997. – С.45-70.
Новітня історія України: 1900-2000 рр. / За ред. Слюсаренко А.Г. – К., 2002. – 719 с.
Бойко О. Історія України. – К., 2002. – С.566-614.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. Вид. 2-е. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.
Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів. — К. : Либідь, 1999. — 480 с.
Література
Болдирєв О. В. Перша спроба організації україн ської політичної партії // Український історичний журнал. — 1995. – № 6. – С. 47-54.
Висоцький О., Голуб А. Зародження соціал-демократії в Україні і міжнародний соціалістичний рух // Політологічні читання. – 1994. – № 2.
Головченко В. «...Єдина, неподільна, вільна, са мостійна»: Програмні документи перших українсь ких політичних організацій Наддніпрянщини про на ціональну державність // Рідна школа. – 1996. –№ 11-12. – С. 8-10.
Гунчак Т. Перша половина ХХ ст. Нарис політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – С.30-78.
КатренкоА.Н. Лисенко М.В. і національно-виз вольний рух в Україні в П половині XIX – на почат ку XX ст. // Український історичний журнал. – 1992. – № 7-8.
Касьянов Г.В. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х рр. – К., 1995.
Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.: Либідь, 1993. – 384 с.
Костюк Г. Сталінізм в Україні. – К.: Смолоскоп, 1995. – С.90-95.
Кременів І., Табачник Д. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К., 1996. – 406 с.
Курносов Ю.О. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст.). – К., 1994.
Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). – К.: Стилос, 2001. – 572 с.
Литвин В.М. Україна на межі тисмячоліть. – К., 2000. – 385 с.
Луняк Є.М. Кирило-Мефодіївське товариство в історичних дослідженнях другої половини XIX-XX ст. – Д., 2003. – 19 с.
Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: Історична ретроспектива і сучасні реалії. – К., 1997. – 266 с.
Нариси з історії українського національного руху. – К.: Ін-т історії України НАН України, 1994. – 190 с.
Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і “Руська трійця”. – Львів, 1994. – 27 с.
Омельченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. // Нова політи ка. – 1997. – № 4. – С. 28-34.
Панюк А., Рожик М. Історія становлення української державності. –— Львів: Центр Європи, 1995. – 166 с.
Петраш О. “Руська трійця”: М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький і їх літературні послідовники. – К.: Дніпро, 1986. – 230 с.
Петраш О. Подвижники української ідеї. Маркіян Шашкевич та його побратими. – Тернопіль: Кн.-журн. вид-во “Тернопіль”, 1996. – 158 с.
Політична історія України. – К., 2001. – С.430-435, 445-463.
Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2-х т. – К., 1995.
Світленко С.І. Українські громади другої поло вини XIX – початку XX ст.: Статті та повідомлення // Київська старовина. – 1998. – № 2. – С. 9-27.
Українська ідея: історичний нарис /В.Ф. Солдатенко, В.П. Крижанівський, Ю.А. Левенець та ін. – К.: Наукова думка, 1995. – 132 с.
Фартушний А.А. Українська національна ідея як підстава державотворення. – Л.: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2000. – 308 с.
Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна // Український історичний журнал. – 1991. – № 4-8, 10.
Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.
Юшков С.В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. – К., 1992.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Українські освітні системи доби Центральної Ради, Української держави П.Скоропадського.
2. Наукові досягнення вчених НТУУ „КПІ”.
3. Орієнтація України на органічне включення її до промислово-технічного потенціалу у світове громадянство.
Джерела
Державні науково-технічні програми. – К., 1995. – С.100-110, 130-143.
Освіта України. Нормативно-правові документи. – К.:Міленіум, 2001. – С.11-38, 63-86, 128-137, 267-292, 367-371.
Україна в ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К., 2000. – С.196-197, 207, 252-254, 275-276, 286-287.
Енциклопедичні, довідкові видання
Короткий словник – довідник для студентів гуманітарних факультетів
з курсу “Етнологія України”. Укладачі Бортник Л. А., Бердута М. З. Харків, 2002. – 67 с.
Навчальні посібники, навчально-методична література
Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні: Навчальний посібник / Медвідь Л.А. – К.: Вікар, 2003. – 304 с.
Історія України: курс лекцій / За ред. Ковальського Б.П. – К., 1998. – С.136-142, 205-230, 327-328, 453-456.
Історія України: навчальний посібник / За заг. ред. Смолія В.А. – К., 1997. – С.45-70.
Новітня історія України: 1900-2000 рр. / За ред. Слюсаренко А.Г. – К., 2002. – 719 с.
Література
Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці. Збірник нарисів. – Львів: Меморіал, 1992. – 544 с.
Алексєєв Ю. Україна: Освіта і держава (1986-1997). – К., 1998.
Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку. – К., 1995. – С.7-9, 42-44, 81-82, 112-114.
Глушман А.В. Университетское образование: опыт системного исследования. – К., 1997. – С.170-195.
Дослідження з історії науки і техніки. Випуск 1. – К., 2002. – 156 с.; Вип.2. – К., 2003. – 164 с.
Жабровець І.В. Освіта і інвестиції в Україні. – К., 2002. – С.11-27, 38- 49.
Історія Академії наук України. – К., 1994. – 356 с.
Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації. – К., 2003. – 216 с.
Кузнецова Н.И. Наука в ее истории. – М.: Наука, 1982.
Кузнецова Н.И. Социо-культурные проблемы формирования науки. – М., 1997.
Кун Т. Структура научных революций. – М.: Издательство «Прогресс», 1975.
Литвин В.М., Андрущенко В.О. Науково-освітній потенціал нації. В 3-х т. – К., 2003.
Малкей М. Наука и социология знания. – М.: Издательство «Прогресс», 1983.
Навроцький О.І. Вища школа України в умовах трансформації суспільства. – Х., 2000. – С.60-117, 167-220.
Онопрієнко В.І. Історія української науки ХІХ-ХХ ст. – К., 1998. – 302 с.
Освітні технології. За ред. О.М.Пєхота. – К., 2001. – С.128-162.
Поппер К. Логика и рост научного знания. М.: Издательство «Прогресс», 1983.
Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М.: Издательство «Прогресс», 1986.
Яблонський В.А. Вища освіта в Україні на межі тисячоліть: проблеми інтернаціоналізації. – К., 1998. – С.38-74.
ІУ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО НАПИСАННЮ І ОФОРМЛЕННЮ РЕФЕРАТІВ
Реферат – (з лат. refero – повідомляю) – короткий виклад у письмовому вигляді або у формі публікації доповіді наукової праці, літератури з тієї чи іншої теми. Підготовка та захист рефератів є однією з важливих складових цілісного навчального процесу, обов’язковою умовою засвоєння та складання іспиту з курсу «Історія України (соціально-політичні аспекти)». Перелік рекомендованих тем рефератів студенти можуть знайти вище по ходу викладу планів семінарських занять і методичних рекомендацій до їх підготовки. Сформулювані викладачем теми рефератів націлені на закріплення та поглиблення отриманих студентами знань, здобуття навичок ведення самостійної науково-дослідної роботи. Практичний сенс такої роботи англійський фізик, автор вчення про електромагнітне поле М.Фарадей виклав у такій короткій формулі: „Працювати, завершити, оприлюднити”.
Як правило, студенти-першокурсники мають доволі туманне уявлення про специфіку підготовки рефератів та вимоги щодо їх технічного оформлення. Зупинимося на цих питаннях більш детально.
Першим етапом роботи по підготовці реферату після обрання конкретної теми є виявлення та опрацювання джерел і літератури. Для полегшення першої частини цього завдання викладачами кафедри розроблені рекомендовані списки джерел і літератури. Утім, це зовсім не заперечує можливості здійснення самостійного бібліографічного пошуку студентом: винайдення і використання щойно введених до наукового обігу джерел, новітньої літератури, ясна річ, не можуть не вітатися.
Для того, щоб отримати „на руки” необхідну для написання реферату літературу, студенту слід звернутися до бібліотеки. Пошук літератури за темою реферату варто розпочинати, звернувшись до бібліотечних каталогів, де представлені відомості про наявні підручники, збірники документів, монографії тощо. При опрацюванні літератури за рекомендованим списком, для пошуку потрібних видань достатньо використати алфавітний каталог, що включає усі необхідні відомості про книги в алфавітному порядку. Проте у разі бажання студента опрацювати нову, додаткову літературу, слід звернутися до тематичного каталогу, де бібліографічний опис книг, збірників документів і брошюр подається відповідно по окремих темах з подальшим розподілом на рубрики. Рекомендуємо послуговуватися насамперед фондами великих універсальних і багатогалузевих бібліотек, комплектування яких здійснюється на основі обов’язкового примірника. Такою є, зокрема, Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. Доволі обширними і такими, що постійно поповнюються новітніми виданнями, є також фонди біліотеки НТУУ «КПІ».
Про методику роботи з джерелами і літературою йшлося вище, у першому розділі методичних рекомендацій. Тут лише зробимо наголос на крайній потребі вироблення уміння правильно читати книгу, що передбачає неквапливе, уважне, критичне опрацювання її змісту. Кілька рекомендацій дамо і відносно техніки ведення записів та оформлення обробленого матеріалу. Витяги з прочитаних книг студентам краще робити не у зошиті, а на окремих листках паперу або картках з обов’язковим наведенням даних про джерело здобуття інформації, відомостей про автора і т. ін. Зручність ведення карток полягає у тому, що виписаний на них матеріал можна сортирувати у процесі роботи над тим чи іншим розділом реферату. Корисними можуть бути також вирізки з окремих газет, котрі так само слід розподіляти за тематичним принципом.
Студенту – мабутньому технічному спеціалісту слід усвідомити й те, що у гуманітарних науках докладне вивчення, аналіз джерел та літератури саме й становлять основу дослідницького процесу. Ця обставина, власне кажучи, до певної міри різнить гуманітарні науки від технічних, де принципове значення для проведення й завершення наукової праці має організація численних експериментів. Т.Едісон, наприклад, так характеризував свою наукову роботу: „Збираю дані про багато тисяч експериментів, що складає для мене вихідний пункт, а потім вже даю кілька тисяч нових”.
Після вивчення джерел і літератури слід продумати структуру реферату. Як правило, остання передбачає наявність титульного аркушу, чіткого плану роботи, основної частини з розкриттям теми (вступ, кілька розділів по темі праці, висновки), списку використаних джерел і літератури.
Правильно оформлений титульний аркуш містить у верхньому полі аркуша назву вищого учбового закладу та кафедри, на якій виконувалася робота, у середньому полі – тему реферату, прізвище, ім’я, по-батькові виконавця та наукового керівника, у нижньому полі – назву міста, рік підготовки реферату (зразок оформлення титульного аркушу подається наприкінці праці).
Надвичайно відповідальним етапом є опрацювання плану майбутнього реферату. План, тобто перелік тем питань, які розглядатимуться у праці – це своєрідний компас студента, який допомагає дотримуватися чіткої послідовності та логічності у викладенні матеріалу. Спочатку є сенс розробити попередній, „робочий варіант” плану, що являє собою простий перелік пунктів, які автор має намір висвітлювати. По ходу написання план реферату має бути уточнений, приведений у відповідність із змістовним наповненням розділів праці. Для правильного складання плану корисно переглянути плани інших робіт аналогічного характеру. Технічні вимоги до оформлення плану прості: напроти назв розділів слід вказувати номери їх початкових сторінок; крім назв розділів, підрозділів треба також вказувати на наявність вступу, висновків, переліку використаних джерел і літератури.
Завершивши вивчення джерел і літератури, склавши попередній план можна приступити до написання тексту реферату.
Початковою частиною реферату є вступ. Відповідно до встановлених правил тут має міститися обгрунтування актуальності теми, короткий історіографічний огляд проблеми, визначення мети і основних завдань роботи.
Обгрунтування актуальності теми реферату передбачає доведення прямого зв’язку між обраною для висвітлення темою і завданнями навчального процесу, а також потребами суспільно-політичного життя країни.
Короткий огляд джерел і літератури – наступний важливий елемент роботи, оскільки дає чітке уявлення про ступінь наукової розробки теми та рівень опанування її студентом. Автору реферату слід уникати простого переліку опублікованих збірників документів та відомих праць з теми, натомість прагнути подати аналіз сучасного стану наукової розробки теми, звернувши увагу на такі конкретні питання: наскільки повно тема забезпечена джерелами, опрацьована науковцями, які саме аспекти теми залишаються досі нез’ясованими або ж дискусійними. Остання позиція є особливо важливою з огляду на сучасний стан історіографії, позначений наявністю різних поглядів на ті чи інші історичні події. Студенту належить в рефераті звернути на цю обставину особливу увагу, по можливості висловити й власну оцінку з конкретної проблематики. Іще один принциповий момент історіографічного огляду – вміння студента чітко окреслити сучасні наукові досягнення з теми, порівнявши їх з працями, які до певної міри уже втратили свою актуальність. Це, звісна річ, зовсім не означає потреби негативного оцінювання таких робіт, ідеться лише про правильну оцінку усіх етапів у вивченні конкретної теми, з’ясування конкретних досягнень і недоліків у засвоєнні теми попередниками та здобутків у цьому сучасників.
Правильне визначення мети і завдань роботи передбачає чітке усвідомлення студентом підпорядкованості других першій. Якщо мета реферату визначає головну стратегічну лінію праці, то завдання мають, так би мовити, тактичне значення, послідовно розкриваючи зміст висвітлюваних автором питань по окремих розділах реферату.
Основна частина реферату традиційно складається з трьох-чотирьох розділів, в яких у логічній послідовності розкривається зміст теми. Цей етап роботи, як правило, є найскладнішим для студентів, адже у своїй переважній більшості вони не мають досвіду самостійної „письменницької праці”.
Принагідно відзначимо, що багато з видатних письменників, поетів робили щирі визнання про те, наскільки складним для них є процес писання. „Писати важко”, – постійно повторював, наприклад, російський пролетарський письменник М.Горький, а видатний французький письменник Оноре де Бальзак, прагнучи удосконалити свої твори, переробляв їх по 10-12 разів. На жаль, серед частини студентів подекуди помічається практика використання для написання рефератів підручників, компіляція опублікованих матеріалів або, що іще гірше, механічного переписування текстів рефератів, здобутих через мережу Internet. Зрозуміло, що таке „полегшення” процесу самостійної праці насправді є програшним варіантом для самого ж студента, оскільки позбавляє його можливості здобути за роки навчання в університеті найцінніший досвід – уміння логічно викладати та аргументовано відстоювати свої думки у письмовій формі. На важливості такої практики наполягав свого часу і російський культуролог Д.Лихачев. „Щоб навчитися їздити на велосипеді, – писав він, – треба їздити на велосипеді. Щоб навчитися писати, треба писати!”
Вище, при розгляді методики готування усних виступів для семінарських занять ми вже говорили про важливість досягнення студентами якісного мовлення. Строгі вимоги до якості мови пред’являються також і при написанні тексту реферату. Студентська наукова робота повинна бути написана зрозумілою, чіткою літературною українською мовою із дотриманням усіх сучасних правил орфографії. Майбутнім технічним спеціалістам слід зважати на те, що гарна мова математичної роботи, гарна мова історичної праці, гарна мова літературної праці – це зовсім різні мови. Зокрема, для природних і технічних наук притаманне застосування „сухої мови”, насиченої багатьма спеціальними термінами, що безперечно допомагає спеціалістам компактно і логічно викладати суть наукової проблеми. У той же час мова наукових праць гуманітарного напряму повинна бути наближеною до розмовної мови, проте водночас і не тотожною цій останній. Блискучий науковець, літератор і публіцист Дмитро Лихачев, наприклад, висловлював такі думки з цього приводу: „Чим ближче ваша письмова мова до мови усної, тим краще, тим вона вільніша, різноманітніша, природніша по інтонації. Специфічні для письмової мови звороти обтяжують мову. Вони не потрібні. Однак усна мова має і великі недоліки: вона не завжди точна, вона неекономна, в ній часті повторення. Отож, записавши свою мову до уявного читача, треба потім її максимально скоротити, виправити, звільнити від неточностей, від надмірно вільних, „розмовних” висловів. Наукова робота „підіжметься”, стане компактною, точною, але збереже інтонації живої мови, а головне – в ній відчуватиметься адресат, уявний співбесідник автора”.
Загалом основна частина реферату моє бути позначена послідовністю вик ладу матеріалу, демонструвати логіку обстоюваних студентом позицій, вказувати на цікаво підібраний та ретельно опрацьований матеріал.
У висновках слід подати лаконічні підсумки проведеної роботи. При цьому студентам варто уникати поширеної помилки представлення у висновках основних аргументів розкриття самої теми. Ці останні мають бути складовою лише основної частини реферату. Щодо висновків, то тут доцільно лише окреслити найвагоміші результати роботи, не вдаючись до підтвердження своїх думок якимись фактами.
Обов’язковою складовою реферату є подання списку використаних джерел і літератури. Включати до такого списку рекомендується лише ті праці, які були процитовані чи згадані у студентській роботі. Найпоширенішорю помилкою студентів є невірно оформлені бібліографічні посилання – як по тексту реферату (такі посилання є обов’язковими), так і наприкінці роботи. Для того, щоб уникнути цього, варто дотримуватися наступних чітких правил оформлення посторінкових приміток і бібліографії.
Закони та нормативні документи:
Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою УРСР, 24 серпня 1991 р. // Голос України. – 1992. – 17 грудня. – С.2.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України, 28 червня 1996 р. / Міністерство юстиції України, Українська правнича фундація. – К.: Право, 1996. – 53 с.
Збірники документів, матеріалів:
Україна в ХХ столітті, 1900-2000: Зб. док. і матеріалів. – К.: Вища школа, 2000. – 350 с.
Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Програмові і довідкові матеріали. – К.: Конслатинг, Фенікс 1993. – 458 с.
Енциклопедичні, інші довідкові видання:
Енциклопедія Українознавства: Словникова частина: У 10 т. – Мюнхен; Нью Йорк : Молоде життя, 1955-1984.
Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Донецький інститут внутрішніх справ / Ю. Римаренко (відп. ред.). – К., 1998. – 544 с.
Малий словник історії України /В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – 464 с.
Навчальні посібники та підручники:
Вівчарик М.М. Україна: від етносу до нації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2004. – 240 с.
Етнографія України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / С.А. Макарчук (редактор). – 2-ге вид., перероблене та доповнене. – Л., 2004. — 520 с.
Науково-методичні збірники:
Історія України (соцільно-політичні аспекти): Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студ. усіх ф-тів денної форми навчання / Уклад.: О.С.Білявська, О.В.Лабур. – К.: ІВЦ „Видавництво «Політехніка»”, 2004. – 36 с.
Україна: поступ у ХХІ століття: Науково-методичний збірник /І.Ф. Надольний та ін. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 220 с.
Опис багатотомних видань:
Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1991-1995.
Окремий том багатотомного видання:
Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1991-1995. – Т. 1. – 1991. – 351 с.
Верстюк В.Ф., Солдатенко В.Ф. Політична історія України. XX ст.: у 6 т. / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / І.Ф.Курас (голов. ред.) — К.: Генеза, 2002.
Т. 2 : Революції в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917-1920). – 488 с.
Опис глави, розділу книги:
Грушевський М. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн.– К.: Наук. думка, 1991. – Т. 1 : До початку ХІ віку. – С. 1-20: Вступні замітки
Монографії:
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття. – К.: Видавництво “Генеза”, 1996. – 356 с.
Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУІІІ століття. – К.: Видавництво “Генеза”, 1997. – 311 с.
Матеріали, збірники наукових конференцій:
Голод-геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків: Міжнар. наук.-теорет. конф.; Київ, 28 листоп., 1998 р. : Матеріали / Редкол.: С. Кульчицький (відп. ред.) та ін. – Київ; Нью-Йорк : Вид-во М. П. Коць; Логос, 2000. – 533 с.
Опис газетних і журнальних статей:
Омельченко П.А. Про організацію вузівської освіти // Освіта. – 2004. – 2 лютого.
Загальний обсяг реферату, як правило, складає 10-12 сторінок тексту, надрукованого машинописним способом чи за допомогою комп’ютера на одній стороні аркушу паперу формату А 4 (210 х 297 мм), через півтора міжрядкових інтервали, до тридцяти рядків на сторінці. Рекомендований шрифт для комп’ютерного набору текстів – Times New Roman, розмір шрифту – 14. Параметри сторінок при наборі тексту: ліве поле – 25 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. При нумерації враховуються усі сторінки, однак на титульному листі та на сторінці, де представлено план роботи, номери сторінок не проставляються.
Консультації по підготовці реферату можна отримати у викладачів, які виступають науковими керівниками студенстського проекту. Індивідуальний графік роботи студента над рефератом, його рецензування також здійснює науковий керівник. Публічний захист рефератів проводиться під час семінарських занять. Оцінки, отримані студентами за виконання реферату, враховуються у процесі загальної оцінки викладачем якості засвоєння знань студентами. Автори кращих рефератів запрошуються для участі у студентських конференціях, які регулярно проводяться в НТУУ «КПІ».