Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема. Засоби навчання природознавства
П л а н
Студенти повинні знати:
Студенти повинні вміти:
Література
1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства. – Київ: «Веселка»,
стор. 119-146
2. Нарочна Л.К., Гончарові К.Д., Ковальчук Г.В. Методика викладання природознавства. –К.: «Вища школа», 1990, стор. 143-145, 107 – 122
Основні методи, що застосовуються в роботі з натуральними об’єктами – спостереження, експеримент.
За способом використання натуральні об’єкти поділяються на:
Для демонстрування використовуються натуральні об’єкти розмірами не менше, як 60х40. Найефективніше використання натуральних об’єктів як роздаткового матеріалу. Не так важливо показати сам об’єкт, як навчити працювати з ним, спостерігати, робити висновки.
Ознайомлення учнів з об’єктом має відбуватися від цілого до деталей, а потім на основі проведеного спостереження – знову до цілого.
В шкільній практиці трапляються випадки методично непродуманого використання натуральних об’єктів, коли роздатковий матеріал використовується як демонстраційний (гербарії, вологі препарати), що не сприймається учнями.
Об’єкти необхідно відбирати з яскраво вираженими типовими ознаками, необхідними для розкриття змісту природних понять.
Частину живих рослин і тварин збирають на шкільній навчально-дослідницькій ділянці безпосередньо перед уроком або беруть в куточку живої природи.
Образотворчі засоби наочності:
(засоби зображення й відображення об’єктів)
Засоби цієї групи впливають переважно на чуттєве сприймання, сприяють формуванню образів, уявлень, розвитку абстрактного мислення.
Муляжі – це точні копії натуральних об’єктів, але й другорядні ознаки натури. Їх виготовляють з воску або пластмаси.
Для шкільного курсу природознавства пропонуються комплекти муляжів промислового виробництва – «Плоди та насіння», «Їстівні та отруйні
гриби» тощо.
Куточок живої природи
Успішне засвоєння учнями матеріалу з курсу «Я і Україна», набуття ними практичних умінь і навичок із вирощування рослин та догляду за тваринами, розвиток інтересу й працьовитості істотно залежать від практичних робіт і спостережень, які ведуться за живими об’єктами безпосередньо у природі. На жаль, багато уроків припадає на зимовий період, коли можливість спілкування з живими об’єктами в природі обмежена. Це певною мірою можна компенсувати роботою учнів у куточку живої природи.
В ньому учні систематично доглядають за рослинами й тваринами, закладають досліди та проводять експерименти. В куточку живої природи вчитель має змогу виховувати в учнів інтерес і любов до природи, до праці, прищеплювати практичні вміння й навички, збагачувати знання, розширювати світогляд і розвивати допитливість.
Для куточка живої природи, залежно від умов школи, вибирають світлу кімнату площею 20-40 м2 із вікнами, що виходять на південь або південний схід. Підлогу кімнати покривають лінолеумом або керамічними плитками.
Якщо в школі немає спеціального приміщення для куточка живої природи, то частину рослин можна розміщувати в класі на спеціальних підставках.
Організація та обладнання куточка живої природи.
Площа, місце, кількісний і видовий склад рослин і тварин куточка живої природи визначаються вчителем з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, та погоджуються з керівником навчального закладу й представниками санепідстанції.
Для утримання рослин і тварин, догляду за ними необхідно мати столи, стелажі, невеличку шафу, підставки для розміщення кімнатної теплички, акваріумів, вазонів і ящиків з рослинами, тераріумів, ентомологічних садків, кліток і вольєрів для птахів і ссавців. Столи й підставки, гірки з квітами найкраще розміщувати навпроти вікон, а клітки для птахів, тварин – біля протилежної від вікон стіни.
Крім того, скляний посуд різних розмірів, пробірки, лійки скляні й гумові трубки, лінійки, ножі, пінцети, поливальниці, пульверизатор для обприскування рослин, щітки й губки для обмивання листків. У підсобному приміщенні мають бути грунт різного складу (торфовий, дерновий, листяний), а також річковий пісок.
Згідно з «Положенням про куточок живої природи загальноосвітніх навчальних закладів» у ньому можуть бути експозиційна й навчально-дослідна частини, частина лабораторно-селекційної роботи та підсобне приміщення.
В експозиційній частині розміщуються акваріуми, флораріуми, тераріуми та віварії. Кількісний і видовий склад експозиції визначається завідувачем куточка живої природи, місцевими умовами, наявністю експозиційних площадок.
Навчально дослідна частина має забезпечити кількісний і видовий склад об’єктів для навчально-дослідної роботи учнів та виконання програмних завдань із курсу «Я і Україна».
У частині лабораторно-селекційної роботи мають бути умови для утримання, розмноження, вирощування, збереження рослин і тварин, догляду за ними, а також необхідна кількість навчально-дослідних місць для роботи учнів із вивченням представників рослинного й тваринного світу – мешканців куточка живої природи.
У куточку живої природи утримуються рослини й дрібні тварини, набір яких визначається змістом практичних робіт, дослідів, спостережень, які передбачені навчальною програмою та планом роботи в гуртках.
Рослини куточка живої природи, їх розміщення й догляд за ними. Для шкільного живого куточка рекомендовано близько 30 кімнатних рослин. Бажано, щоб до колекції входили ті рослини, над якими можна провести не один, а кілька дослідів (пеларгонія, первоцвіт, фуксія, монстера, традесканція, бегонія, елодея, кактуси та ін.).
У куточку живої природи мають бути також дикорослі рослини для виявлення їхніх біологічних особливостей. Такі рослини викопують із грудкою землі під час екскурсії і висаджують у невеликі горщики.
Культурні рослини вирощують у разі потреби (для постановки дослідів).
Розміщати рослини в куточку живої природи треба групами – за біологічними особливостями.
Щоб краще використати природне освітлення кімнати, необхідно світлолюбні й низькорослі рослини розмістити ближче до джерела світла, а ті невитривалі – подалі від нього. Оптимальні умови вирощування рослин – стала температура повітря (коливання в межах 3 - 6˚ С не шкідливі) та відсутність протягів.
Поливання кімнатних рослин – одна з найважливіших операцій. Буває непросто визначити, скільки саме потрібно води тій чи іншій рослині. Насамперед, це залежить від стану рослини. Слід пам’ятати, що рослині більше шкодить надмірна кількість вологи, ніж її нестача. Рослині необхідні не тільки вода, а й розчинені в ній мінеральні речовини, а також повітря. Якщо ж у ґрунті вода міститься в надмірній кількості, то порушуються повітряний режим і живлення рослини. Грунт завжди має бути пухким, щоб вода під час поливання проходила наскрізь.
Для поливання носик лійки треба покласти на край горщика й лити воду повільно, тоді вона пройде крізь усю товщу ґрунту й вийде в піддонник, з якого її слід злити.
Пересаджування. Велике значення для рослин має грунт, бо саме з нього вони дістають необхідні для розвитку мінеральні речовини.
Різні рослини потребують ґрунту різного складу, тому під час пересаджування треба дуже уважно поставитися до його вибору. Для ґрунтової суміші мають входити дерновий, листяний, перегнійний і торфовий ґрунти, а також великозернистий пісок.
Пересаджують рослини переважно навесні, ще перед початком росту (в березні – квітні). Не слід пересаджувати рослини в надто великі горщики. Об’єм нового горщика буде достатнім, якщо в нього входить горщик, з якого пересаджується рослина.
Вирощування кімнатних рослин сприяє закріпленню на практиці знань, набутих при вивченні тем: «Рослини – частина живої природи»., «Грунт» тощо.
Тварини куточка живої природи.
Особливу увагу потрібно приділити добору мешканців живого куточка. Його слід проводити за принципом демонстраційності, безпеки для дітей, невибагливості до умов утримання. Не слід перевантажувати живий куточок великою кількістю тварин. Треба пам’ятати, що це живі істоти, які щоденно потребують уваги, діти повністю забезпечити її не можуть, і тому певний обсяг роботи по догляду лягає на вчителя. Краще взяти кілька невеличких тваринок, які добре живуть і розмножуються в неволі. Кожну нову придбану тварину слід деякий час (до тижня) потримати в карантині, аби пересвідчитися в задовільному стані її здоров’я, і лише після цього переводити до загального приміщення.
Школярі часто приносять до школи підібраних на вулиці тварин або домашніх утриманців, яких з тих чи інших обставин не можуть тримати вдома надалі. Всіх їх брати немає змоги. Крім того, вони можуть бути носіями хвороб, небезпечних як для мешканців живого куточка, так і для самих дітей.
Бажано допомогти дітям знайти для свого улюбленця нового господаря, який піклуватиметься про нього, порадити віднести хвору тварину до ветлікаря, а за можливості і самому надати покаліченій тварині певну допомогу, але в ні якому разі не залякувати хворобами, не викидати на очах дітей принесену ними істоту, аби не нанести школярам моральної травми, не посіяти в їхніх душах зерна жорстокості, байдуже ставлення до чужих страждань.
Із ссавців для живого куточка початкової школи можна рекомендувати, насамперед, морських свинок, сірійських або золотистих хом’ячків, декоративних щурів. Морських свинок можна тримати в будь-якій клітці достатнього розміру (не менше 15 дм2 площі на пару), але краще – в спеціально зроблених садках з високими стінками і відкритих для спостереження зверху. В таких садках вони можуть жити групами по кілька самиць і одному самцю (два самці в одному приміщенні будуть весь час битися, тому їх не можна утримувати разом).
Хом’ячки можуть жити в невеликому акваріумі, в який треба поставити для них маленький будиночок (15х15х15 см) з кришкою і боковим ходом.
Що ж до декоративних щурів, то їх краще утримувати в спеціально виготовлених клітках з металевої сітки, які щільно закриваються, бо ці тварини добре стрибають, лазять по сітці і легко можуть втекти. Ці тварини досить кмітливі і з ними можна поставити багато цікавих дослідів.
Птахів не слід брати з природного середовища, а тим паче відловлювати восени, а навесні випускати на волю. Річ у тому, що після певного часу життя в клітці пташка втрачає природну обережність, відвикає сама здобувати собі їжу і, випущена на волю, як правило, гине. Тому для живого куточка краще брати птахів, які вже багато поколінь живуть і розмножуються в штучних умовах. Це канарки, амадіни, різноманітні папуги.
З плазунів мешканцями живого куточка найчастіше бувають черепахи (степова і болотяна). Помешканням їм слугує тераріум, обладнаний лампою, яка є водночас джерелом освітлення і обігрівання. Враховуючи різний спосіб життя і живлення, помешкання їх треба обладнати з урахуванням цих особливостей.
Для степової черепахи дно засипають піском, декоруючи його кількома камінцями.
Болотяна черепаха – мешканець водного середовища, але для неї треба обладнати невеликий острівець , на який вона могла б вільно вилазити і грітися під джерелом тепла.
Крім постійних мешканців, у живому куточку час від часу знаходять притулок і тимчасові тварини.
Цих тварин утримують певний час для спостереження і демонстрації на уроках природознавства, а потім повертають туди, звідки вони були взяті.
Такими «гостями» можуть бути жаби, ропухи, водяні та наземні комахи, молюски тощо.
Спостереження за живими об’єктами сприяє кращому, глибшому засвоєнню матеріалу підручника, на практиці ознайомлює з життям представників нашої фауни, їх значенням у природі й житті людини, розвиває інтерес до тваринного світу, прищеплює любов до рідної природи.
Паспортизація об’єктів живої природи. На кожний об’єкт має бути паспорт (етикетка), в якому зазначаються назва й короткі відомості про рослину чи тварину. Ці дані записуються в картки, з яких складають картотеку мешканців куточка живої природи.
На підставі зібраних даних про рослину чи тварину виготовляють етикетки, котрі прикріплюють до посудини з рослиною, акваріума, тераріуму або клітки тварини.
Етикетки бажано виготовляти з пластмасових матеріалів (їх можна використовувати протягом багатьох років, а паперові - треба постійно поновлювати).
Рослини і тварини, за якими учні доглядають у живому куточку, є чудовим демонстраційним матеріалом для уроків.
Шкільна навчально-дослідна ділянка
У 1995р. наказом Міністерства освіти і науки було затверджено «Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх та позашкільних навчально-виховних закладів».
Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка є базовою для проведення навчальних і практичних занять, передбачених програмою курсу «Я і Україна». Без неї не можна обійтися в позаурочній і позакласній роботі з природознавства.
Робота на шкільній навчально-дослідній ділянці сприяє закріпленню теоретичних знань учнів, формуванню в них умінь та навичок вирощувати рослини, розвитку пізнавальних інтересів, трудовому, екологічному вихованню.
Вимоги до функціонування навчально-дослідної ділянки:
розміри ділянки встановлюються залежно від кількості учнів у навчально-виховному закладі й місцевих умов (для початкової школи – не менше 5000м2);
дослідна ділянка повинна займати добре освітлене місце з рівною або трохи похилою поверхнею;
велике значення має віддаленість ділянки від шкільної будівлі, чим вона ближче до школи, тим легше використовувати її в навчальному процесі, бо частіше можна проводити практичні заняття, стежити за розвитком рослин, за впливом на них тих чи інших агрозаходів;
плануючи й організовуючи навчально-дослідну земельну ділянку, насамперед потрібно передбачити її захист парканом і зеленою огорожею з декоративних дерев і кущів;
площа шкільної навчально-дослідної ділянки в початковій школі розподіляється так (м2):
овочева сівозміна 1000
ягідник або 450
квітники 300
плодові й декоративні насадження 3000
парники 50
крільчатник
або так м2
|
Класи |
Класні ділянки |
Колекційна ділянка |
Кущі-ягідники |
Квітники |
|
1-2 |
40 |
- |
- |
1-2 рабатки |
|
3 |
40 |
- |
2,5 |
2 «___» |
|
4 |
40 |
30 |
2,5 |
1 клумба |
за кожним класом закріплюються не тільки діляночки, на яких учні проводять досліди, але й квітники, кущі – ягідники. Якщо при школі є садок, то доглядати за ним необхідно залучати учнів Ш-ІУ класів;
для роботи на пришкільній ділянці учням необхідний сільськогосподарський інвентар. він повинен відповідати віку учнів і зберігатися в спеціальному приміщенні, на певному місці, щоб зручно було його брати дітям.
Після закінчення робіт черговий учень і вчитель перевіряють, щоб кожен учень привів у порядок свій інвентар і поставив його на своє місце. Для цього інвентар необхідно пронумерувати.
Перелік необхідного інвентаря: лопати, граблі, сапи, сапки ручні, маркери, носилки, лійки, відра, шнур, кошики, молоток, сокира, ящики для розсади, садові ножиці, секатори, терези, грохот, органічні мінеральні добрива, торфокришка, етикетки, садильний і посівний матеріал, щоденники.
Організація і зміст роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці.
У процесі роботи на навчально-дослідній ділянці не слід забувати про вікові особливості молодших школярів: вони швидко стомлюються, їхня увага не може довго зосереджуватися на одному виді діяльності. Тому потрібно чергувати практичні заняття з теоретичними, використовувати елементи гри, під час виконання учнями практичних завдань ставити їм запитання, які б активізували розумову діяльність, намагатися уникати одноманітності в роботі.
Сільськогосподарська праця учнів на шкільній ділянці повинна мати дослідно-практичний характер. У процесі дослідницької роботи перед учнями ставиться конкретне завдання, яке цікавить їх і викликає почуття відповідальності за результати своєї праці. Це підвищує пізнавальну активність учнів і стимулює їхню самостійність у роботі.
Природна для молодших школярів допитливість задовольняється під час проведення різноманітних дослідів з рослинами. Досліди і спостереження над рослинами є найкращою формою поєднання розумової і фізичної праці. Учні вчаться робити порівняння, знаходити подібність і відмінність у будові рослин, виявляти причини, що викликали ті чи інші зміни в рослині, розуміти закономірності в природі. Збираючи неоднаковий врожай однієї і тієї ж культури за різних умов вирощування, учні переконуються в тому, що вони можуть впливати на рослини.
Перевага дослідницької роботи над звичайними практичними заняттями полягає в тому, що вже з 1 класу, коли починається формування особистості учнів, нагромадження знань, учитель виховує в них прагнення терпляче працювати, знаходити цікаве в повсякденній роботі. Елементи дослідництва в процесі практичної роботи на шкільній ділянці розвивають уміння застосовувати знання на практиці.
Вчитель складає план роботи на ділянці. Водночас розробляє тематику дослідів, виходячи з загальної підготовки дітей та місцевих агрокліматичних умов. Бажано при цьому розподілити учнів на ланки по 4-5 чоловік.
Завдання і план проведення дослідів учитель пояснює кожній ланці окремо.
До початку роботи на ділянці, максимально використовуючи наочність, слід ознайомити учнів із зовнішньою будовою рослин, з якими будуть проводитися досліди, фазами їх розвитку й умовами вирощування. Треба також перевірити насіння на схожість і вивчити склад ґрунту шкільної ділянки.
Загальні вимоги до методики роботи на навчально-дослідній ділянці.
Дослідні рослини повинні вирощуватися на контрольній та дослідній ділянках, розміри яких не менші 5 м2 (бажано в двох чи трьох повтореннях, щоб випадкова загибель окремих рослин не зірвала досліду).
Дослідна і контрольна ділянки повинні мати однакові умови, за винятком одного фактора, який досліджується, наприклад, рівну площу, однакові освітлення, грунт, попередники, полив або відсутність його. Різними можуть бути внесення добрив, строк висівання чи глибина загортання насіння та ін.
На дослідній та контрольній ділянках догляд за рослинами проводиться одночасно. Одночасно на обох ділянках проводяться спостереження і запис даних за спеціальною схемою в журналі, збирання рослин для гербарію, фотографування, виготовлення діаграм тощо.
Проводяться облік урожаю, підсумки роботи.
Велике значення у дослідницькій роботі учнів має вміння записувати результати спостережень.
У методичній літературі рекомендуються різні форми запису. Найпоширеніші з них – щоденники. Але учням молодших класів вести щоденник важко. Ця робота для них трудомістка й одноманітна. Практикою перевірено, що наслідки спостережень учням початкових класів краще вносити в таблиці, які заздалегідь заготовляє вчитель.
Наприклад: «Спостереження за ростом і розвитком буряків».
|
Цукрові буряки |
Фази розвитку |
|||||||
|
Посів |
Сходи і висота їх |
Третій листок |
Початок потовщення кореня |
Змикання рядків |
В’янення листків |
Збирання врожаю |
Облік урожаю |
|
|
Догляд за рослинами |
Дати виконання роботи |
Така схема є планом для спостережень учнів. Вона спрямовує увагу дітей і якоюсь мірою привчає до конкретності і послідовності в проведенні спостережень. Практика показала, що в початкових класах необхідно вести систематичний контроль за всіма видами діяльності школярів з тим, щоб своєчасно подати їм допомогу не тільки у виконанні певних робіт, а й у проведенні і особливо в користуванні спостережень, підвести учнів до розкриття причин явищ, з’ясування залежності росту і розвитку рослин від догляду за ними.