Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет №12(37)
4. Природне і штучне освітлення. Нормування і розрахунок.
Правильно виконане раціональне освітлення промислових підприємств має важливе значення для виконання всіх видів робіт.
Таким чином, вимоги, які ставляться до раціонального освітлення:
Все це сприяє підтримці високого рівня працездатності та зберігає здоров'я людини, скорочує травматизм
Природне освітлення, нормування та розрахунок
Природне освітлення виробничих приміщень світлом неба, особливо прямим сонячним світлом,' може здійсню ватися через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні, що встановлені на покритті виробничих будівель).
Природне освітлення поділяється на:
Основною нормованою величиною природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості КПО або ен. Величина ця не залежить від пори року, часу, доби і погоди. КПО - це відношення освітленості на робочому місці у виробничо му приміщенні Евн (в середині приміщення), до зовнішньої освітленості Езовн в горизонтальній площині при відкрито му небосхилі і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Ця величина відносна, визначається у відсотках, %:
КПО = (Евн/Езовн) 100.
КПО характеризує здатність пропускати світло через світ лові прорізи і залежить від їх осклення, забрудненості і відбив ної здатності стін і стелі приміщення.
Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та ряду супутних факторів.
При бічному освітленні нормується мінімальне значення КПО (ен) у випадку однобічного освітлення - в точці на відстані 1,0 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, але не більше ніж 12,0 м від них. При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО Нормоване значення КПО (ен) залежить від характеру зорової роботи (розряду) та особливостей світло вого клімату в районі розташування будівлі на території, тому враховують коефіцієнти m та с відповідно до світлового клімату і сонячності клімату
eнI,II,IV,V=eнIIIст
де І, II, III, IV, V - відповідно світлові пояси, на які роз бито всю територію СНД
Коефіцієнт світлового клімату визна чається в залежності від світлового поясу даної ділянки те риторії.(IVс.п. - Київ, Харків,V с.п. – Сімферополь)
Коефіцієнт сонячності клімату с коливається від 1,0 на півночі до 0,6 на півдні СНД
Нормований рівень природної освітленості визначається площею світлових прорізів біля зовнішніх огороджень на ос нові розрахунків при проектуванні:
при бічному освітленні, м2:
SB = ен ηв Sn Кзб К3 /(τ0r1100) ;
при верхньому освітленні, м2:
Sв.п.=eH ηп Sn K3/(τ0r2 100),
де ен - КПО нормоване; SB та Sв.n. - площа вікон та прорізів (ліхтарів), відносно одне одного; Sn - площа підло ги; hв та hп - світлові характеристики вікна та ліхтаря (орієн товно приймається для вікон 8,0-15,0, для ліхтарів 3,0-5,0); Кзб - враховує затінення вікон напроти стоячими будівлями, приймається в межах 1-1,5; К3 - коефіцієнт запасу, прий мається 1,52; г1 та г2 - коефіцієнти, які враховують підви щення КПО від відбитого світла г1 =1,5..3,0 (більше значен ня при бічному односторонньому освітленні); г2 = 1,1-1,4; τ0 - загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначаєть ся за допомогою таблиць, що наведені у нормативних доку ментах
Штучне освітлення, нормування та розрахунок
Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, ева куаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальну, місцеву та комбіновану.
Система загального освітлення призначається для осві тлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою.
Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприк лад, для бракеражу на лініях розливу) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.
Джерела світла. Головними джерелами світла для про мислового освітлення є лампи розжарювання та газороз рядні лампи різноманітних типів.
Нормування штучного освітлення виробничих при міщень. Перші норми штучного освітлення були розроб лені проф. П.М.Тиходєєвим у 1923 р. Сучасні норми визна чають, що мінімальна освітленість встановлюється за харак теристикою зорової роботи з найменшим розміром об'єкта розрізнення, контрастом об'єкта із фоном і характеристи кою фону. Враховується система робочого освітлення (за гальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжа рювання або газорозрядні).
Всі роботи за зоровими параметрами розподіляються на 8 розрядів та 4 підрозряди (а, б, в, г) залежно від розміру об'єкта та умов (фон, контраст)
На підприємствах харчової промисловості види зорових робіт характеризуються від III до VIII розрядів. Приміщення, в основному, обладнуються загальним освітленням. На по точних лініях воно локалізоване. Крім робочого освітлення нормами передбачено встанов лення аварійного(там, де у випадку робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути вибух, пожежа, отруєння людей), евакуаційного(для безпечної ева куації людей із приміщень у місцях, небезпечних для прохо ду, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території) та охоронного (передбачають вздовж території в нічний час або чергове - в приміщенні.)освітлення.
Розрахунок штучного освітлення.
1. Метод питомої потужності - найбільш простий, але є приблизним (орієнтовним) методом розрахунку. Він базуєть ся на визначенні за світлотехнічними довідниками питомої потужності освітлювальної установки, яка залежить від ко ефіцієнтів відбиття стелі, стін, підлоги приміщення, коефіцієнтів запасу для світильників із різними джерелами світла. Таблиці для визначення питомої потужності складені для різних по казників освітленості та коефіцієнтів, тому для розрахунку необхідно користуватись ними.
Рл= PпитS/N , Вт де Рл - потужність однієї лампи, Вт; Рпит- питома потужність, Вт/м2; S - площа приміщення, м2; N - кількість світильників (ламп).
2.метод коефіцієнта ви користання світлового потоку. Необхідну кількість світиль ників або освітленість розраховують за.формулою, лм:
F = EнSKз/Nnη
N = EнSKзZ/Fnη,
Ер = FηNn/SKзZ,
де Ен, Ер - нормована та розрахована освітленість, лк; S - освітлювальна поверхня, м2; N, n - кількість світильників і ламп у кожному, шт.; К3 - коефіцієнт запасу, який враховує старіння лампи, запиленість приміщення (1,3...2); Z- коефіцієнт нерівномірності освітлення, залежить від розташування світиль ника і знаходиться в межах 1,1...1,25; F - світловий потік однієї лампи, лм; η - коефіцієнт використання світлового потоку, визначається по світлотехнічних таблицях, залежить від ко ефіцієнтів відбиття стель, стін та індекса приміщення. Індекс приміщення враховує висоту підвісу світильника над робочим місцем Нп, довжину та ширину приміщення А і В:
і = АВ/(А+В)НП.
Коефіцієнт η вказує, яка частина світлового потоку (корис на) падає на робочу поверхню. Для світильників з лампами розжарювання η = 0,1...0,71; із газорозрядними η=- 0,2 ...0,97
3. Точковий метод. (для локалізованого і комбінованого освітлення).
Е=Icosα/KзНс2
Е-освытленысть, лк I – сила світла у напрямку від джерела на дану точку робочої поверхні, кд α – кут падіння світлового потоку, між променем і перпендикуляром до роб поверхні, град Нс – висота підвісу світильника, м Кз – коеф. запасу