Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Душевна краса Наталки Полтавки за однойменною п'єсою І.Котляревського
Cтимулом для написання Котляревським його визначної п'єси „Наталка Полтавка" стало прагнення поповнити репертуар молодого театру, яка б відтворювала дійсне життя українського народу правдиво і барвисто.
Схожi сюжети можна зустрiти у багатьох народних пiснях i у драматургiї, що iснувала до I. Коляревського, - в iнтермедiях та вертепних драмах. Але порiвняно з ними "Наталка Полтавка" зробила великий крок уперед. Розвиток дiї, мова, повноцiннiсть зображуваних образiв та iдейне узагальнення свiдчать про яскраву майстернiсть Котляревського-драматурга.
Основна тема твору – показ життя сільської бідноти в епоху розладу феодально-кріпосницького ладу. Ідейний зміст п'єси – оспівування і утвердження громадянської та особистої моралі, виробленої народом; викриття й засудження аморальної панівної верхівки. Твір дуже багатогранний, він поєднує в собі безліч кумедних, разом з тим і драматичних, трагічних ситуацій. Сам сюжет п'єси, створений на життєвiй ситуацiї, що вiдбиває реальнi взаємини мiж селянами, досить простий: багатий пан возний Тетерваковський, користуючись своїм становищем, хоче одружитися з бідною дівчиною Наталкою, але вона любить Петра, за якого не може піти заміж через його бідність. Але й за возного дівчина йти не хоче, бо він старий для неї і вона його не любить, також боїться, що возний буде її зневажати через бідність. У творі Тетерваковський - возний – хабарник, який упевнений, що світ побудований на брехні і люди тільки обманюють один одного. Основний закон співжиття для нього – панування сильного над слабким. Не тільки хабарництво, а й казнокрадство для возного – це норма життя. Він виправдовує всіх шахраїв, хабарників і казнокрадів, бо сам теж розбагатів за рахунок „винужденних подарочків". Здається, що за таких умов це замкнене коло приречене на страждання його героїв, але розв'язка має щасливе закінчення - Наталка виходить заміж за свого коханого.Постать головної героїнi - Наталки - зворушує i приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як iдеал селянської дiвчини. Наталка увiбрала в себе усi найкращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну силу. Разом з тим вона красива, розумна, моторна, дотепна, окрім того шанує матір і всіх старших себе, трудяща і завзята рукодільниця. Працьовитість дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєї п'єси вона не сидіть без діла: то шиє, то йде по воду. Наталка не шукає матерiального достатку, навпаки, на її думку в заможного чоловiка бiдна жiнка: "буде гiрше наймички, буде крiпачкою". Треба бути непересiчною особистiстю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей i захищати свої. Також Наталка здатна до глибокої критичної оцiнки людей, а власнi вчинки дівчини доводять, що її слова не якась вiдсторонена вiд життя теорiя - Наталка i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає їй мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi слова. Загалом мова Наталки гарна, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними прислiв'ями. Особисто Наталка вільна, але матеріальна незабезпеченість стає причиною її трагічного становища. Прагнучи добитися для доньки щастя й багатства, Терпилиха гнівається на впертість доньки, стає не милосердною і навіть жорстокою. Для неї щастя - в достатках. Вона вважає, що прагнення Наталки одружитися з Петром – результат легковажності і недосвідченості молодої дівчини. Тільки після довгих благань і материних сліз, Наталка вимушена погодитися вийти замiж за Тетерваковського, але це не зрада власних принципiв, вона має вагому причину піти на самопожертву. Та глибоке й вірне почуття до Петра спонукає її за всіх умов залишатися вірною тільки йому. Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляється, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаї, й виступити проти волi старших - адже йдеться про її кохання: "Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю", - заявляє Наталка при всiх i твердо стоїть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють їй перемогти в боротьбі за своє щастя. Другим образом у п'єсі, що бореться за своє кохання є Петро. Він вірний у коханні, і ладен зробити все для Наталки. Так, він чотири роки поневірявся в наймах, складав останню копійку, аби тільки бути поруч з нею. Ідеал щастя для Петра такий же, як і у Наталки – дружне, трудове життя з коханою людиною. Спільні й такі риси в цих двох образах, як чесність, працьовитість, співчуття до інших.Образ Петра не є дуже типовим. Петро надто чутливий, м'якохарактерний, нерішучий і слабовільний як на бурлаку – заробітчанина. Він не здатний до впертої боротьби за щастя, не наважується йти проти „узаконеного порядку", проти старших і владних. Але такі дії Петра пояснюються тим, що він здатний відмовитися від власного щастя в ім'я благополуччя дорогих йому людей – Терпилихи і Наталки. Та прагнення обох закоханих бути разом все ж таки здійснюється.
На мою думку, риси характеру Наталки - не просто риси окремої особи, чи то просто iдеальної жiнки, йдеться не лише про неї. Живо та реалiстично змальований образ, незважаючи на пiдкреслену iндивiдуалізованість, насамперед є узагальненням найкращих людських рис усього українського народу. Мені здається, що Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi якостi низiв тогочасного суспільства, відобразити їхню високу духовність. Я вважаю, що цим видатний поет i драматург висловив свою вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього. Й зображуючи перемогу Наталки ще раз пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв.
Особисто для мене вона уособлює не тільки ідеал жіночої краси, поміркованості та розуму, але й доводить як важливо боротися за своє кохання. Наталка, на мою думку, здійснила надзвичайний вчинок, пішовши на ризик і переступивши усі заборони. Дуже важливо пам'ятати, що коли мова йдеться про особисте щастя, треба бути сильною особистістю та прислухатися до своїх власних бажань. Людина сама знає, що для неї важливіше – гроші й матеріальний достаток, чи щастя поряд з коханим.
Кохання у творі «Наталка Полтавка» І.Котляревського
Найбільше почуття, що є в серці людини, - кохання. Коли воно зароджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою.
Кохання приходить неожиданно. Може, і возного Тетерваковського воно застало зненацька, коли він вперше побачив Наталку. Возний сам зізнається: «Так знай же, що я тебе давно уже полюбив, як тільки ви перейшли жити у наше село» Він щиро любить дівчину, бо і в пісня, і в розмові з Наталкою кілька разів признається: «Люблю тебе до безконечності». Могли це бути і пусті слова, та німіри возного тоді не були б такі серйозні. Тетерваковський прямо говорить: «Я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу». Він наївно передає виборному свою розмову з Наталкою, просить, щоб Макогоненко став посередником між ним і дівчиною. Навіть обіцяє: «Єжелі виграєш любов ком ні Наталки і убідиш її доводами сильними довести її до брічного моє-го ложа на законном основані її, то не пожалію нічого для тебе». Це свідчить, що возний закохався по-справжньому, щиро, бо наважився переступити звичаї свого кола, узяти за дружину бідну селянку.
Возний, як і усі закохані, радіє зустрічам з Наталкою, хоче вилити їй свою любов, розповісти про своє велике почуття, і навіть не помічає наївності та комедійності залицянь. Замість простих, зрозумілих слів, возний удається до книжних інструкцій, до заплутаних виразів. Так, звертаючись до Наталки, замість того щоб сказати: хочу почути від тебе слово люблю, він говорить: «.. желаю из медових уст твоїх слишать уми-лительноє названіє, сообразноє моєму чувствію». А як він освідчується у коханні! Якій дівчині сподобається порівння з ягницею: Безмірно, ах! Люблю тя, дівицьо, Как жадний волк младую ягницю.
Смішною і нікчемною видається пісня возного «От юних літ не знал я любові», яка росяно пересипана канцеляризмами та церковнослов’янізмами. Душевне піднесення, високі почуття до Наталки він називає «воз-женієм в крові». Вид дівчини. Утробу всю потряс; Кров взволновалась, Душа смішалась; Гастал мой час!
Тетерваковський щиро радіє, заручившись із Наталкою. Він ділиться своєю радістю з Миколою, розповідаючи йому, що заручився «з найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею». А коли він зрозумів, що Наталки не втримати, то і тоді не вдається до насильства та грубощів, а виявляє гуманне ставлення до дівчини. Возний відмовляється від Наталки: « Я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомтсвенноє владеніє з тим, щоб зробив її благополучною». Думаю, це теж свідчить про щирість почуттів, бо хоче, щоб Наталка була щасливою, бо не може дозволити їй кинутись у Ворсклу.
Наталка Полтавка.
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» — це надзвичайно красивий, багатий твір. Створюючи цю п’єсу, автор намагався показати дійсну картину побуту українських селян, їх взаємин. Котляревський із захопленням подає образ чесної, доброї людини і жорстоко засуджує негативні риси панівного класу: жадібність, хабарництво, обмеженість.
Микола, Петро, Наталка — герої, які приваблюють душевною красою, щирістю, добрим, палким серцем. У зовсім іншому плані постають перед нами виборний і возний — представники панівного класу. Але, знайомлячись із ними, не можна сказати, що це якісь схематичні образи.
Одним із головних образів п’єси є Наталка — проста селянська дівчина. Але щось у ній є незвичайне, дуже красиве. Це багатство душі, скромність, працьовитість, повага до старших. Дуже приваблює те, що у Наталки немає жодної негативної риси. Вона — приклад для всіх українських дівчат. З перших рядків п’єси ми дізнаємося, що вона — «золото — не дівка!» Так її характеризує виборний Макогоненко. Від нього ми також дізнаємося про її минуле та сьогочасну бідність:«Сирота та іще й бідна».
З характеристики Наталки іншими дійовими особами ми дізнаємося, що вона струнка, красива дівчина. Але, крім цього, Наталка роботяща, «до всякого діла дотепна». Виборний блискуче підмічає всі риси дівчини: «.Розумна, моторна.. , яка трудяща, яка рукодільниця.»
Наталка любить землю, пісні, створені на цій землі. Певне, Наталка не тільки талановита, вона й гаряча патріотка. Дівчина знає багато народних пісень, які не зрівняти з піснями возного Тетерваковського. Вона виливає через них свої почуття, веселі чи сумні. Наталка має добре, щире серце. Вона ніжно любить свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю.» «Об розумі і добрім серці Наталки нічого й говорити», — промовляє виборний. Наталка справді розумна дівчина. Вона вміє красиво висловити свою думку, правильно оцінити події. Дівчина розуміє, що вона нерівня возному: «Ви пан, а я сирота…», «у пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою». У цих репліках ми бачимо гострий критичний розум героїні, її протест проти кріпаччини. Найпрекрасніша риса Наталки — вірність у коханні. Вона щиро кохає свого милого Петра, хоч уже не бачила його чотири роки. Дівчина з надією чекає його повернення із заробітків: Де ж ти милий, чорнобривий, Де ти, озовися. Як я бідна тут горюю, Прийди подивися. Зболіле серце Наталки не може відцуратися від коханого, хоча їй натякають на його зраду, а, може, й смерть. Вона з надією чекає його. Наталка рішуча дівчина. Заради благополуччя матері вона здатна до самопожертви: готова покинути Петра та йти за возного. У своїй боротьбі за власне щастя героїня проявляє більше наполегливості, ніж Петро. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплення Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, а і другого піддержує». Із великим почуттям особистої гідності Наталка оберігає своє чесне ім’я, говорячи возному: «Моє все багатство єсть моє добре ім’я; через вас люди начнуть шептати про мене.» Вона ніколи не дозволить принизити себе. І скромністю вона наділена неабиякою:
Дівка проста, некрасива,
З щирим серцем, не спесива,—
так характеризує сама себе дівчина, хоч інші справедливо вихваляють її.
Найкращою характеристикою Наталки є її красива, багата, образна мова. Майже в кожній її репліці чуються влучні народні прислів’я: «А ніхто не віда, хто як обіда», «Знайся кінь з конем, а віл з волом» та інші, які добре розкривають соціальну суть людей. На фоні мовного багатства Наталки мова возного видається обмеженою, черствою, бо вона й виражає його сутність: кохає він Наталку «как волк младую ягницю». Інших слів він не знає, вся його мова пересипана канцеляризмами, русизмами, недоречним «теє-то, як його». Наталка шанобливо ставиться до старших — Макогоненка, возного, хоч який він їй осоружний. Ця риса притаманна більшості українських простих людей, а Наталка — дочка свого народу.Уже готують Наталчине весілля з возним. Скільки душевного болю зазнає Наталка! Та несподівано з’являється Петро, і Наталка заявляє, що не піде заміж за возного. Нечувано! Наталка йде проти вікових звичаїв, за якими засватана дівка не має права відмовитись від шлюбу. Возний погрожує штрафом, карою. Але Наталка готова краще утопитися, ніж бути за возним, бо її справжній наречений повернувся. А якщо не так, то вона готова навіть відректись від Петра, щоб ні за ким не бути, особливо за возним. Цим вона вражає душі людей, навіть поступається своїми правами. Отака Наталка!Фінал щасливий. Возний відмовляється від Наталки — вона стане під вінець з Петром.