Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ ІНСТИТУТ
УДК 636.93.084
ВПЛИВ ПРИРОДНИХ ТА ІНДУКОВАНИХ ФАКТОРІВ НА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ТА ВІДТВОРНУ ЗДАТНІСТЬ НОРОК
16.00.06 –ветеринарна санітарія та гігієна
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському зооветеринарному інституті Міністерства аграрної політики України.
Наукові керівники:
завідувач кафедри акушерства і гінекології, Харківський зооветеринарний інститут
завідувач кафедри зоогігієни, Харківський зооветеринарний інститут
Офіційні опоненти:
головний науковий співробітник, Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини
завідувач кафедри гігієни сільськогосподарських тварин та технології виробництва продуктів тваринництва, Одеський державний сільськогосподарський інститут
Провідна установа:
Захист відбудеться 21.05.2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.070.01 при Харківському зооветеринарному інституті за адресою: 62341, Харківська область, Дергачівський район, с. Мала Данилівка, ХЗВІ.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського зооветеринарного інституту.
Автореферат розісланий 19.04.2001 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради, доцент М.М. Савенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Аналіз літературних джерел та результатів практичної діяльності в галузі хутрового звірівництва свідчить, що біологічно обумовлена плодючість норок вища за фактичну, яка реєструється в господарствах. Проте експериментальних робіт, проведених у цьому напрямку, явно недостатньо, а відносно багатьох кольорових груп норок вони взагалі не проводилися. Мало також висвітлені питання розкриття механізмів стимуляції та дії різноманітних факторів, які впливають на прояв і реалізацію закладеної в організмі потенційної відтворної здатності.
Правильне розуміння суті процесів розмноження відкриває шляхи регуляції природи живих організмів і таким чином дозволяє формувати нові та вдосконалити існуючі методи покращення репродуктивних якостей, зберігати і правильно вирощувати високопродуктивних нащадків.
Формування в кожному господарстві здорового, з високими показниками відтворення поголів’я звірів, розширення асортименту хутра і поліпшення його якості, а також упровадження нових технологій –головне завдання, яке стоїть перед науковцями. Без обґрунтування заходів, які застосовуються при розведенні норки, неможливо розраховувати на постійне поліпшення основних показників відтворення.
Дуже актуальні дослідження з вивчення впливу технологічних, макро- та мікрокліматичних, а також біогенних факторів з метою підвищення резистентності і відтворної здатності норок різних кольорових груп. Саме пошуку шляхів вирішення зазначеної проблеми і присвячені дослідження, результати яких викладені в дисертаційній роботі.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Матеріали дисертаційної роботи є розділом комплексної теми кафедри зоогігієни Харківського зооветеринарного інституту “Гігієна вирощування, утримання та експлуатації тварин” (№ Державної реєстрації АО 1001315Р).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було вивчення та обґрунтування можливості практичного використання оптимальних біокліматичних факторів, технологічних режимів та засобів біогенної дії на організм, які підвищують загальну резистентність і відтворну здатність норок.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше зроблений порівняльний аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп і виявлена суттєва різниця в характері перебігу гону, щенності та лактації, а також у плодючості самок блакитного ірису, сіро-голубих, пастелі, сапфіру і стандарту. Доведено, що потенційна плодючість норок в 1,37-1,50 раза вища за фактичну. Установлена реальна можливість підвищення відтворної здатності норок шляхом регулювання та оптимізації макро- і мікрокліматичних факторів, освітленості шедів, технологічних режимів проведення гону з урахуванням особливостей кожної кольорової групи звірів, віку самок та їх вгодованості на момент бонітування. Показано позитивний вплив тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти на загальну резистентність, плодючість і діловий вихід щенят; установлено підвищення ефективності їх використання на фоні покращення зоогігієнічних умов утримання.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють удосконалити зоогігієнічний режим проведення гону, щенності і лактації норок з урахуванням біологічних особливостей різних кольорових груп, їх потребу в забезпеченні повітряним та світловим макрокліматом, а також залежно від віку самок та вгодованості їх на момент бонітування. За допомогою нескладного конструктивного пристрою і додаткової дачі підстилки досягається покращення мікроклімату в клітках, запобігання холодовим стресам у звірів і підвищення їх відтворної здатності. На основі експериментальних даних та науково-виробничого дослідження розроблені економічно ефективний засіб стимуляції відтворної функції норок і рекомендації щодо застосування тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби і жіночої плаценти для підвищення резистентності і продуктивності норок.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто підібрані та застосовані методики щодо комплексної оцінки макро- і мікрокліматичних факторів навколишнього середовища, визначення загальної резистентності, відтворної здатності норок, використання тканинних препаратів. Усі дослідження, включаючи організацію і проведення дослідів, виготовлення препаратів та обробку тварин, облік і узагальнення результатів, висновки та пропозиції, зроблені безпосередньо здобувачем.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і одержали позитивну оцінку на: Міжнародній конференції, присвяченій 90-річчю від дня народження К.Б. Свєчина “Проблеми індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин” (Київ, 1997); звітних науково-практичних конференціях Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 1998 – 2000); Міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми зооінженерії та шляхи їх вирішення” (Львів, 1999); 11th “in between” Symposium of the International Society for Animal Hygiene in memory of prof. Dr. Stane Valentincic “Environmental Protection and Animal Welfare” (Postojna, Slovenia, 1999); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Степана Ґжицького “С.З. Ґжицький і сучасна аграрна наука” (Львів, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції на честь 100-річчя з дня народження академіка О.В. Квасницького “Проблеми відтворення, трансплантації та фізіології травлення сільськогосподарських тварин” (Полтава, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології відтворення тварин” (Київ, 2000).
Публікації. По темі дисертації надруковано рекомендації та 6 наукових праць, з них 5 –у фахових виданнях. Одноосібно опубліковано 3 статті. За участю співавторів публікацій обґрунтовані та інтерпретовані результати досліджень.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках комп’ютерного набору, ілюстрована 19 таблицями i 29 рисунками. Робота складається із вступу, 7 розділів, висновків, пропозицій виробництву та списку використаних джерел (354 найменувань, у тому числі 88 іноземних), додатків.
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ, ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА Й ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Досліди проводилися впродовж 1997-2000 років у СПІІ “Ізюмське звірогосподарство” Харківської області, а також в умовах лабораторій кафедр зоогігієни та акушерства і гінекології Харківського зооветеринарного інституту.
Основними об’єктами дослідів були самки та самці норок п’яти кольорових груп (стандарт, пастель, сапфір, блакитний ірис та сіро-голуба) у період підготовки до гону, гону, щенності, щеніння і лактації, а також новонароджений молодняк до моменту відсадки.
Звірі утримувались у дворядних шедах (орієнтація –з півночі на південь, з відхиленням 30о) з металевих і дерев’яних конструкцій.
Гін у господарстві починається в міру приходу самок в охоту та розвитку статевих органів самців. До першого покриття самок підсаджують до самця кожного щодня. Самок, покритих двічі під час другої охоти, вважають заплідненими і більше не підсаджують до самця.
Раціони для норок складали, виходячи з наявності кормів у господарстві та відповідно до рекомендованих норм потреби в енергії та поживних речовинах [D.C. Washington, 1982; N.S. Pereldik, and others, 1972; A. Skrede, 1979; U.D. Wenzel, 1984].
Досліди були побудовані за методом груп і періодів.
Аналіз відтворної здатності норок проводили на основі фактичних показників і даних звітної документації по господарству. Звертали увагу на загальний стан тварин, дати покриттів у першу та другу статеві охоти, інтервали між охотами та покриттями в одну з них, дату щеніння та термін щенності, наявність патологій у ході щенності, щеніння і лактації, вихід та збереження новонароджених щенят до відсадки.
Розрахунки проводили за допомогою персонального комп’ютера Celeron-400 та програмного забезпечення EXCEL 2000 фірми “MICROSOFT” з використанням критерію Ст’юдента (* - Р0,05; ** - Р0,01; *** - Р0,001).
Перелік головних серій дослідів подано в табл. 1.
Таблиця 1
Головні серії дослідів
|
№ п/п |
Назва серії |
|
1 |
Аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп при їх інтенсивному використанні. Виявлення потенційної плодючості норок |
|
2 |
Вплив макрокліматичних факторів на відтворну здатність норок. Обґрунтування пропозицій щодо оптимізації мікроклімату в будиночках |
|
3 |
Вивчення впливу технологічних факторів та режимів використання норок з метою підвищення їх відтворної здатності |
|
4 |
Вплив тканинних препаратів на резистентність та відтворну здатність норок |
При аналізі відтворної здатності самок приділяли увагу головним показникам відтворення, порівнюючи їх зі стандартними звірами.
Показники плодючості самок визначали за методикою Р.В. Клера (1962, 1963). За допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-10 підраховували кількість жовтих тіл вагітності. При цьому брали до уваги кількість плацентарних плям на слизовій оболонці матки і кількість фактично народжених щенят. Контролем, як і в попередньому досліді, були стандартні звірі.
Дослідження щодо впливу комплексної дії макрокліматичних факторів на відтворення норок проводили з року в рік (1997-1999), контролем вважали дані, отримані в 1997 році.
Температуру та відносну вологість повітря визначали за допомогою недільних самописців (термографів М-16 і гігрографів М-21н) постійно в періоди проведення досліджень (січень-червень) упродовж 1997, 1998 і 1999 років на рівні клітин. У тих самих точках, періодично три рази на добу, визначали: швидкість руху повітря –чашковим анемометром МС-13, слабкі потоки повітря –крильчастим анамометром АСО-3, охолоджуючі властивості повітря –кульовим кататермометром.
У 2000 році з метою підтвердження необхідності заходів щодо оптимізації макрокліматичних умов у будиночках для норок був проведений дослід, для якого було сформовано 5 контрольних груп самок кожного з кольорів звірів, які утримувались у стандартних умовах, і 5 дослідних груп, норки яких утримувались у клітках, оснащених вітрозахисним приладом (два листки фанери 220х110 мм, з’єднані між собою під кутом 120о по довжині і розташовані на відстані 120 мм від лазу в будиночок), а також у холодний період до звичайної норми підстилки добавляли по 0,2 кг соломи безостих злаків. При цьому в дослідних і контрольних групах половина поголів’я була розміщена з підвітряної сторони, а половина – з навітряної сторони шеду.
Інтенсивність освітлення визначали три рази на добу з обох сторін шеду на рівні розміщення кліток люксметром Ю-16, термін світлового дня і кількість сонячних днів –за фактичними даними. Під час дослідження враховували відтворну здатність норок різних кольорових груп, які утримувалися на південно-західній та північно-східній сторонах шеду. Контролем були самки, які знаходились із північно-східної сторони.
Оцінка режимів гону та щенності норок проводилася за показниками плодючості.
При вивченні впливу дат покриття в першу та другу охоти, інтервалу між ними, дати щеніння і терміну щенності на плодючість самок норок кожної з кольорових груп було розбито на три дослідні, а при визначенні впливу покриття у дві статеві охоти, кількості покриттів у другу статеву охоту та інтервалів між ними –на дві.
При визначенні впливу дат покриття в першу та другу охоти групи формували таким чином: друга група –самки, які були спаровані в день, коли відсоток покриттів у кольоровій групі був максимальним, та за добу до і після цього; перша група (контрольна) –самки, які були покриті до дати, яку охоплюють тварини в другій; третя група –самки, які були покриті після проміжку, який був досліджений у тварин другої.
Такого ж принципу поділу дотримувалися під час дослідження впливу дати щеніння на плодючість, але в другій групі були самки, які ощенилися на два дні раніше та на два дні пізніше після дати щеніння максимальної кількості норок. При дослідженні впливу терміну щенності на плодючість в другу групу входили норки, термін вагітності яких був у межах на три дні меншим та на три дні більшим того, який був у більшої їх кількості.
Для визначення впливу інтервалу між статевими охотами самок також ділили на три групи. У першій були самки, інтервал у яких був рівним шести дням і менше, вона ж була і контрольною, у другій групі були самки з інтервалом сім та вісім днів, а в третій –дев’ять і більше.
Самки першої групи в досліді по визначенню впливу перекриття в другу статеву охоту в її ході були покриті один, а в другій –два рази. Так само ділили тварин при визначенні значення покриття в одну чи дві статеві охоти. Контролем була перша група.
У досліді по визначенню впливу інтервалу між перекриттями в другу статеву охоту в першій групі були самки з його значенням, рівним одній добі, вони були і контрольними, у другій –з інтервалом два дні та більше.
Тварин кожного з кольорів у досліді по визначенню репродуктивних показників у самок різного віку було поділено на три групи. Першу складали норки віком до одного року, другу –яким було два і третю –три роки. Контрольними були самки-однолітки.
Для проведення досліду по з’ясуванню зв’язку між вгодованістю та репродуктивними якостями самок тварини були розбиті в межах кожної кольорової групи на три дослідні. Самки першої групи на момент бонітування мали індекс вгодованості до 34 і були контрольними (окрім сіро-голубих), норки другої групи були з індексом, рівним 34-37, а цей показник у звірів третьої групи був більшим за 37.
За фактори досліджень при застосуванні тканинних препаратів для стимуляції відтворної функції норок були взяті вже відомі у ветеринарній практиці засоби, такі як зависі з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти, виготовлені за методикою В.П. Філатова в модифікації І.О. Калашника (1990).
У 1999 році був проведений дослід на поголів’ї стандартних норок, яким за 14 днів до початку гону підшкірно вводили препарати в дозі 0,3 мл на голову. Схема проведення досліду подана в табл. 2.
Таблиця 2
Схема проведення експериментального досліду
|
Група тварин |
Самки |
Самці |
Контрольна |
Фізрозчин |
Фізрозчин |
|
1-ша дослідна |
Тканинний препарат із печінки |
Тканинний препарат із печінки |
|
2-га дослідна |
Тканинний препарат із печінки |
Фізрозчин |
|
3-тя дослідна |
Фізрозчин |
Тканинний препарат із печінки |
|
4-та дослідна |
Тканинний препарат із плаценти |
Тканинний препарат із плаценти |
|
5-та дослідна |
Тканинний препарат із плаценти |
Фізрозчин |
|
6-та дослідна |
Фізрозчин |
Тканинний препарат із плаценти |
У 2000 році дві найефективніші схеми стимуляції резистентності та відтворної здатності норок були перевірені в науково-господарському досліді на фоні покращених зоогігієнічних умов утримання звірів.
Ефект дії біостимуляторів визначали з урахуванням загального стану тварин, показників відтворної здатності самок та показників крові тварин.
Для дослідження у тварин кожної групи була взята кров за два дні до початку гону.
Дослідження крові включало в себе: визначення кількості еритроцитів (фотоелектроколориметричний метод) та лейкоцитів (мікроскопія в лічильній камері Горяєва), загального білка (рефрактометричний метод) та кальцію (трилонометричний метод з мурексидом), неорганічного фосфору (фотоелектроколориметром із застосуванням 10 %-ного розчину трихлороцтової кислоти), гемоглобіну (фотоелектроколориметричний метод), -глобуліну і альбуміну (метод електрофорезу), лізоцимної (нефелометричний метод у модифікації УНДІЕВ) та фагоцитарної активності (за В.С. Гостєвим у модифікації УНДІЕВ).
Особливості відтворення норок при їх інтенсивному використанні. Дослідження довели, що найбільшу кількість щенят у розрахунку на самку, яка народила (табл. 3), було отримано в сіро-голубих норок –,910,08 (Р0,05), а найменшу в блакитного ірису –,120,09 (Р0,001), у стандартних –,630,09, у пастелі і сапфіра –,290,08 (Р0,01) та 5,220,07 (Р0,001).
Таблиця 3
Відтворна здатність самок різних кольорових груп
|
Показник |
Кольорова група |
|
Блакитний ірис |
Сіро-голуба |
Пастель |
Сапфір |
СТК |
|
|
Плодючість, гол |
5,120,09*** |
,910,08* |
,290,08** |
,220,07*** |
,630,09 |
|
Діловий вихід, гол |
4,100,10*** |
,140,11* |
,680,10 |
,490,09* |
,840,10 |
По кольоровій групі стандартних норок було зареєстровано на момент відлучення 4,840,10 норчати, у блакитного ірису, пастелі та сапфіру відповідно на 0,74 (Р0,001), 0,16 та 0,35 (Р0,05) щеняти менше, а в сіро-голубих –на 0,30 (Р0,05) більше.
Дані свідчать, що кількість жовтих тіл перевищує кількість плацентарних плям (найбільша за всіх у стандарту –у 2,7 раза, а найменша у блакитного ірису –у 2,3) та кількість фактично народжених щенят (від 3,1 раза в норок кольорової групи блакитний ірис до 3,9 у сіро-голубих). Загибель ембріонів після імплантації до моменту народження складає: 33,3 % –у срібно-голубих, 30,2 % –у стандартних, 28,6 % –у пастелі та сапфіру і 26,8 % у блакитного ірису.
Вплив макро- і мікрокліматичних факторів на відтворну функцію норок. Аналіз показує, що самі незадовільні поєднання параметрів макроклімату реєструвалися в 1997 році: середньомісячні температури в січні та лютому складали -8,3 та -7,7 оС, що при високій відносній вологості (76-100 %) і швидкості вітру (4,2-4,5 м/с) обумовлювало високу охолоджуючу здатність повітряного середовища (73 млкал/см*с). У березні 1997 року середньомісячна температура складала всього -1,7 оС, а холодний північно-східний вітер, який посилився в самий розпал гону (в середньому за третю декаду –,2 а часом до 16 м/с), спричиняв в поєднанні з високою вологістю велику охолоджуючу дію (в середньому 68,8 млкал/см*с). У 1998 році макрокліматичні параметри були більш сприятливими, ніж у попередньому році. Вони характеризувалися вищими середньомісячними температурами в січні, лютому, березні, квітні і червні та більш низькими в травні. На фоні зміни інших показників відмічалося зниження охолоджуючої здатності повітряного середовища за весь період дослідження порівняно з попереднім роком. У 1999 році погодно-кліматичні умови протягом більшої частини дослідного періоду, якщо виходити із середньомісячних температур, можна було б визнати більш сприятливими, ніж у 1998 році. Але у зв’язку з підвищеною вітровою активністю охолоджуюча здатність повітряного середовища в січні, травні і червні виявилася вищою за дані попереднього року.
Плодючість самок (табл. 4) тільки в сапфірових норок щороку зростала, у 1997 році –,100,12 щеняти, в 1998-му –,210,12 і в 1999-му –,330,13. По кольоровій групі пастель у 1998 році було отримано 5,610,14 норчати, що на 0,22 менше, ніж в 1997-му, та на 0,73, ніж у 1999-му (Р0,01). Від самок окрасу блакитний ірис та стандарт отримано в 1998 році найбільшу кількість щенят, у перших їх найменше було в 1997 році, а в других –в 1999-му. У сіро-голубих норок плодючість була найбільшою в 1999 році, і на самку, що народила, вона становила в 1997-му –,880,11, в 1998-му –,820,12 і в 1999-му –,660,20 (Р0,001).
Таблиця 4
Відтворна здатність норок у різні роки
Показник |
Кольорова група |
Блакитний ірис |
Срібно-голуба |
Пастель |
Сапфір |
СТК |
|
1997 |
|||||||||||||||
|
Плодючість, гол |
5,02 0,16 |
5,29 0,15 |
5,07 0,15 |
5,88 0,11 |
5,82 0,12 |
6,66 0,20 *** |
5,39 0,15 |
5,61 0,14 |
4,88 0,15 ** |
5,10 0,12 |
5,21 0,12 |
5,33 0,13 |
5,67 0,17 |
5,93 0,14 |
5,30 0,14 |
|
Діловий вихід, гол |
3,68 0,18 |
3,74 0,18 |
3,35 0,18 |
4,79 0,16 |
4,91 0,16 |
4,93 0,42 |
4,54 0,17 |
4,65 0,17 |
3,93 0,17 * |
3,76 0,16 |
4,26 0,15 * |
3,87 0,16 |
4,51 0,20 |
4,40 0,18 |
4,34 0,17 |
Реєстраційний вихід у блакитного ірису, пастелі та сапфіру був найбільшим у 1998 році відповідно на 0,06; 0,11 і 0,50 (Р0,05) щеняти порівняно з 1997-м, а найменшим –у 1999-му, коли склав 3,350,18; 3,930,17 (Р0,05) і 3,870,16. У сіро-голубих самок цей показник щороку мав тенденцію до зростання –на 0,12 та 0,02 щеняти, а в стандартних до зменшення –на 0,11 та 0,06.
У результаті проведених досліджень було з’ясовано, що в контрольних групах, які утримувались у клітках, розташованих отворами лазів у бік домінуючих вітрів, швидкість руху повітря часто перевищувала 2-3 м/с. Це при підвищеній вологості та низькій температурі в будиночку створювало сильний охолоджуючий ефект (до 60-70 млкал/см*с), що в багато разів перевищує фізіологічну норму для норок. У той же час запропонований нами вітрозахисний пристрій надійно перекривав доступ у будиночок повітряних потоків, понижуючи швидкість руху й охолоджуючу силу внутрішнього повітря в 3-4 рази. Цей пристрій у поєднанні з утепленням будиночка соломою запобігає переохолодженню норок навіть при сильних морозах.
Упровадження цього пристрою показало, що плодючість у всіх дослідних групах була вищою і складала: у сіро-голубих –,94 щеняти, у блакитного ірису –,53, у пастелі –,94, у сапфіру –,83 і в стандарту –,65, що в середньому по всіх групах більше, ніж у контролі, на 9,4 % (табл. 5). Діловий вихід у дослідних групах був більшим: у сіро-голубих –на 0,45, у блакитного іриса –на 0,60, у пастелі –на 0,70, у сапфіру –на 0,70, у стандарту –на 0,60 щеняти, а в середньому по всіх дослідних групах порівняно з контрольними різниця по діловому виходу склала 0,63 голови.
Таблиця 5
Показник |
Кольорова група |
|
Сіро-голуба |
Блакитний ірис |
Пастель |
Сапфір |
СТК |
|
Контроль |
Дослід |
Контроль |
Дослід |
Контроль |
Дослід |
Контроль |
Дослід |
Контроль |
Дослід |
|
|
Плодючість, гол |
5,50 0,45 |
5,94 0,34 |
5,12 0,38 |
5,53 0,37 |
4,94 0,51 |
5,94 0,40 |
5,35 0,45 |
5,83 0,37 |
5,56 0,42 |
5,65 0,44 |
Діловий вихід, гол |
4,60 0,55 |
5,15 0,51 |
4,35 0,53 |
4,95 0,51 |
4,15 0,56 |
4,85 0,61 |
4,00 0,52 |
4,70 0,57 |
4,40 0,55 |
5,00 0,55 |
Установлено, що за період дослідження середньомісячна освітленість шедів складала на північно-східній стороні 250,5, а на південно-західній – 352,3 лк, що на 40,6 % вище.
Плодючість самок кольорових груп сіро-голуба, пастель та стандарт була більшою серед норок (табл. 6), які утримувалися на тіньовій стороні шеду (на 0,16-0,28 щеняти). У блакитного ірису цей показник на сонячній стороні був більшим на 0,21 щеняти. У сапфірових норок плодючість самок з обох сторін шеду була однаковою.
За показником ділового виходу простежується тенденція на користь утримання на сонячній стороні шеду сіро-голубих норок (+0,21 щеняти) і блакитного ірису (+0,36 щеняти), а на користь утримання на тіньовій стороні самок кольорових груп сапфір (+0,08 щеняти) і стандарт (+0,11 щеняти). Норки кольорової групи пастель виявилися найбільш індиферентними, різниця ділового виходу склала 0,02 щеняти на користь утримання на тіньовій стороні.
Таблиця 6
Результати гону та щеніння норок у залежності від освітленості шедів
Показник |
Кольорова група |
|
Срібно-голуба |
Блакитний ірис |
Пастель |
Сапфір |
СТК |
|
т |
с |
т |
с |
т |
с |
т |
с |
т |
с |
|
|
Плодючість, гол |
6,00 0,21 |
5,72 0,16 |
5,16 0,24 |
5,37 0,19 |
5,71 0,21 |
5,55 0,18 |
5,21 0,18 |
5,21 0,15 |
6,10 0,19 |
5,83 0,19 |
Діловий вихід, гол |
4,78 0,28 |
4,99 0,19 |
3,51 0,29 |
3,88 0,23 |
4,67 0,27 |
4,65 0,22 |
4,31 0,24 |
4,23 0,20 |
4,47 0,29 |
4,36 0,23 |
Вивчення впливу технологічних факторів та режимів використання норок з метою підвищення їх відтворної здатності. З досліджених нами технологічних режимів течії гону та щенності найсуттєвіше впливають на плодючість норок дата покриття в першу та другу статеві охоти, кількість охот, у які були покриті самки, дата та термін щенності.
Установлено, що в сіро-голубих норок спостерігається тенденція до вірогідного зменшення плодючості в самок, покритих у кінці сезону, порівняно з тими, що були покриті на початку. Так, у самок, покритих уперше на початку гону, плодючість становила 6,750,31 щеняти на норку, яка щенилася; у самок, покритих під час піка в ході першого покриття, цей показник був меншим на 0,77 голови (Р0,05), а в кінці сезону ще зменшився на 0,40 голови (Р0,01). У пастельних норок, покритих під час піка в ході першого покриття, вихід щенят був більшим за самок, покритих до цього періоду, на 1 голову (Р0,05) та на 0,85 голови ніж у самок, покритих у кінці сезону. По інших кольорових групах різниця середніх була недостовірною.
Плодючість норок також залежить від часу покриття в другу статеву охоту. У сіро-голубих норок, покритих наприкінці хвилі другого покриття, вихід на самку, яка ощенилася, був меншим за самок, покритих на початку цієї хвилі, на 0,68 щеняти (Р0,05).
Покриття самок у другу статеву охоту по всіх кольорових групах збільшує вихід щенят на самку, яка народила. Достовірне збільшення було лише по кольорових групах блакитний ірис та стандарт, у яких вихід збільшувався відповідно на 0,73 (Р0,05) та 0,85 (Р0,01) щенят.
Дослідження довели, що в норок існує зв’язок між датою щеніння та плодючістю. Середня кількість щенят на самку, що щенилася, по кольоровій групі сапфір достовірно зменшується (Р>0,001) у тих, які народили пізніше, на 0,81 та 0,66. У інших кольорових груп, крім стандарту, достовірно найменша кількість щенят була в самок, які народили в кінці сезону: у сіро-голубих - на 0,77 (Р>0,01), у блакитного ірису –на 0,58 (Р>0,05) і в пастелі –на 0,74 (Р>0,001) голови.
Між кількістю народжених щенят і терміном вагітності в кольорових груп блакитний ірис, пастель, сапфір та стандарт спостерігається зворотна кореляція. Достовірною меншою була різниця середніх по групах самок термін вагітності яких був більшим за середній у блакитного ірису –на 0,54-0,68 (Р>0,01), пастелі –на 0,80-0,83 (Р>0,01) та сапфіру –на 0,98-1,16 (Р>0,001).
Аналізуючи дані, можна побачити, що плодючість дворічних самок зростає порівняно з однорічними за всіма кольоровими групами, найбільше це виражено серед стандартних норок –на 0,84 щеняти, а найменше серед сіро-голубих –на 0,10, хоча достовірна різниця цих показників лише в пастелі, сапфіру та стандарту. У трирічних звірів блакитного ірису та сапфіру вона на 1,11 і 0,07 норчати менша порівняно з однолітніми, а в пастелі та стандарту –на 0,23 і 0,32 більше. По кольорових групах сіро-голуба (на 0,20), пастель (на 0,76; Р0,001), сапфір (на 0,23) та стандарт (на 1,17; Р0,001) реєстраційний вихід щенят був більшим у дворічних самок порівняно з однолітніми, у трирічних самок другої та четвертої груп він був на 0,34 і 1,04 (Р0,01) щеняти більше за однолітніх, а в третій –менше на 0,17. У блакитного ірису реєстраційний вихід зменшувався з віком відповідно на 0,10 та 0,74 голови.
Плодючість норок різних кольорових груп залежно від їх вгодованості коливається. У самок блакитного ірису та сапфіру кращі результати (на 0,07-0,72 щеняти) реєструвались у групах, які мали нижчесередню вгодованість (і34). У сіро-голубих та стандартних норок кращі показники плодючості (на 0,20-1,25 щеняти) були в групах з вищесередньою вгодованістю (і37). У пастельних звірів найбільша плодючість (на 0,05 щеняти) була в групі з середньою вгодованістю (і=34-37). Коливання по реєстраційному виходу щенят мали ту саму тенденцію, що й по плодючості норок. У самок блакитного ірису та сапфіру кращий діловий вихід щенят (на 0,08-1,36 щеняти) був у другій групі тварин, у стандартних та сіро-голубих норок (на 0,21-2,92 щеняти) - у третій, а в пастельних самок (на 0,17 щеняти) у першій.
Вплив тканинних препаратів на відтворну функцію норок. Аналіз отриманих результатів у ході експериментального дослідження показав, що запропоновані схеми стимуляції відтворної здатності мають неоднакову ефективність (табл. 7).
Середній вихід щенят на самку, що щенилася, склав у контрольній групі 4,500,42 щеняти, у першій групі цей показник був на 1,18, у другій –на 1,26 (Р<0,05), у третій –на 0,08, а в п’ятій –на 1,4 (Р<0,05) більшим. У четвертій та шостій групах він склав 4,470,49 та 3,350,35, що на 0,03 та 1,15 (Р<0,05) щеняти менше, ніж у контролі. Внаслідок обробки тканинними препаратами реєстраційний вихід у норок з першої по п’яту групи був більшим, ніж у тварин у контролі, на 0,03-2,03, а в шостій –меншим на 0,72 щеняти. Достовірною різниця середніх була в першій, другій та п’ятій групах.
Таблиця 7
|
Показник |
Група тварин |
|
Перша |
Друга |
Третя |
Четверта |
П’ята |
Шоста |
Контроль |
|
|
Плодючість, гол |
,68 0,47 |
,76 0,34* |
,58 0,54 |
,47 0,49 |
,90 0,42* |
,35 0,35* |
,50 0,42 |
|
Діловий вихід, гол |
,71 0,61* |
,48 0,52* |
,96 0,56 |
,71 0,54 |
,58 0,62* |
,96 0,40 |
,68 0,54 |
Для підтвердження дії тканинних препаратів були проведені лабораторні дослідження крові самок і самців, оброблених кожним із досліджених препаратів (табл. 8).
Таблиця 8
Показники крові тварин при використанні тканинних препаратів в експериментальному досліді
Показники |
Препарат |
Самки/самці |
|
Загальний кальцій, мг/100 мл |
Печінка |
11,890,08**/11,520,15*** |
|
Плацента |
11,770,41*/11,310,17** |
|
|
Контроль |
10,650,27/10,660,03 |
|
|
Неорганічний фосфор, мг/100 мл |
Печінка |
4,620,08**/4,700,18* |
|
Плацента |
4,550,12*/4,590,11* |
|
|
Контроль |
4,220,07/4,220,07 |
|
|
Загальний білок, г/100 мл |
Печінка |
9,090,07***/9,050,07*** |
|
Плацента |
8,990,05***/9,040,05*** |
|
|
Контроль |
8,600,04/8,640,03 |
|
|
Еритроцити, млн/мл |
Печінка |
9,120,13**/9,190,04*** |
|
Плацента |
9,040,11**/9,180,11** |
|
|
Контроль |
8,590,02/8,630,06 |
|
|
Лейкоцити, тис/мл |
Печінка |
6,830,04**/6,880,04* |
|
Плацента |
6,690,09*/6,850,04* |
|
|
Контроль |
6,120,18/6,450,17 |
Усі показники, що аналізувалися, під дією тканинних препаратів як у самок, так і в самців достовірно зростали. Вміст загального білка в самок, оброблених тканинними препаратами, зріс на 0,39-0,49, загального кальцію –на 0,65-1,24, неорганічного фосфору –на 0,33-0,48 мг/100 мл, кількість еритроцитів –на 0,45-0,58 млн/мл, а кількість лейкоцитів –на 0,40-0,71 тис/мл. Це свідчить про підвищення білкового та мінерального обміну в організмі дослідних тварин.
Для виробничої апробації на самках використовували тканинні препарати з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти, дози, шляхи та кратність введення залишались такими, як і в експериментальному дослідженні.
Установлено (табл. 9), що реєстраційний вихід молодняка по обох дослідних групах збільшується порівняно з контролем у середньому на 2,21 і досягає рівня 5,25 щеняти на основну самку, а плодючість при цьому зростає на 0,80 щеняти.
Таблиця 9
Показник |
Група |
|
Перша |
Друга |
Контроль |
|
|
Плодючість, гол |
5,950,18* |
,110,22** |
,230,25 |
|
Діловий вихід, гол |
5,250,25*** |
,990,33*** |
,910,31 |
ВИСНОВКИ
У дисертації дано порівняльний аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп (блакитний ірис, сіро-голуба, пастель, сапфір та стандарт), виявлена значна її варіабельність залежно від їх біологічних особливостей, впливу макро- і мікрокліматичних факторів, технологічних режимів гону і перебігу щенності, вгодованості і віку використання самок для репродукції. Результати досліджень дозволяють удосконалити зоогігієнічний режим проведення гону, щенності і лактації та позитивно впливати на загальну резистентність та відтворну здатність норок.
Виходячи з результатів проведених експериментальних досліджень та виробничої апробації цих результатів, можна рекомендувати для широкого впровадження наступне:
Автором безпосередньо проведені всі дослідження, облік, узагальнення результатів, розроблені висновки та пропозиції. За допомогою співавторів наукових статей відпрацьовано схему, методику досліджень та уточнення теоретичних положень.
Цупило О.А. Вплив природних та індукованих факторів на резистентність та відтворну здатність норок.
Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.06 –ветеринарна санітарія та гігієна. Харківський зооветеринарний інститут. Харків, 2000.
Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу природних та індукованих факторів на резистентність і відтворну здатність норок при інтенсивному їх використанні.
Установлено, що потенційна плодючість норок значно вища фактичну.
Досліджено вплив факторів навколишнього середовища та технології утримання на резистентність і відтворну здатність норок різних кольорових груп.
Вивчено вплив обробки тканинними біостимуляторами самок і самців на показники відтворної функції норок, динаміку деяких біохімічних показників i морфологію крові.
Отримані результати досліджень дали змогу рекомендувати оптимізацію зоогігієнічних режимів утримання і схеми стимуляції відтворної функції самок тканинними препаратами з печінки великої рогатої худоби та з жіночої плаценти, що сприяє підвищенню плодючості, резистентності основного стада і новонароджених щенят.
Ключові слова: норківництво, відтворна здатність, резистентність, мікроклімат, макроклімат, освітлення, вік, вгодованість, біостимулятори, дослідження крові.
Цупило А.А. Влияние природных и индуцированных факторов на резистентность и воспроизводительную способность норок.
Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.06 –ветеринарная санитария и гигиена. Харьковский зооветеринарный институт. Харьков, 2000.
Диссертационная работа посвящена изучению влияния природных и индуцированных факторов у зверей различных цветовых групп.
Доказано, что потенциальная плодовитость норок значительно превосходит фактическую, количество пигментных пятен на слизистой оболочке матки превышает количество рожденных щенков в 1,37-1,50 раза.
Изучено влияние факторов окружающей среды и технологии производства на резистентность и воспроизводительную способность норок различных цветовых групп.
Доказано, что на резистентность и плодовитость норок оказывают влияние макроклиматические условия, освещенность шедов, возраст самок, упитанность их на момент бонитировки, течение гона и щенности.
С целью повышения показателей воспроизводства и резистентности норок впервые был предложен способ стимуляции воспроизводительной функции самок и самцов с помощью препаратов из печени крупного рогатого скота и женской плаценты.
Изучено влияние обработки тканевыми биостимуляторами самок и самцов на показатели воспроизводительной способности норок, динамику некоторых биохимических показателей и морфологию крови.
Установлено, что тканевой препарат из печени крупного рогатого скота, введенный за 14 дней до начала гона в дозе 0,3 мл на голову подкожно самкам и самцам, повышал оплодотворяющую способность норок, плодовитость, резистентность и сохранность новорожденных щенков. Тканевой препарат из женской плаценты, введенный самкам по предложенной схеме, повышал плодовитость норок и деловой выход молодняка; его применение одновременно на самках и самцах, а также только на самцах не оказывало положительного влияния на воспроизводительные свойства норок.
Полученные результаты исследований дали возможность рекомендовать оптимизированный зоогигиенический режим содержания и стимуляции воспроизводительной способности самок тканевые препараты из печени крупного рогатого скота и женской плаценты для повышения их репродуктивных показателей.
Ключевые слова: норководство, воспроизводительная способность, резистентность, макроклимат, микроклимат, освещенность, возраст, упитанность, биостимуляторы, исследование крови.
Tsupilo O.A. Effect of natural and induced factors on mink’s resistance and reproductive ability.
The manuscript to compete the academic degree “Candidate of Veterinary Sciences”. Spetiality 16.00.06 –Veterinary Sanitation and Hygiene. Kharciv Zooveterinary Institute. Kharciv, 2000.
The dissertation is devoled to the investigation of effect of natural and induced factors on the resistance and reproductive ability of minks when they are used intensively.
It has been stated that the potential ability of minks is much higher than the factual one.
The influence of environmental factors and management technologies on the resistance and reproductive ability of minks of different colour groups has been studied.
The effect of male and female treatment by with tissue biostimulators on the values of mink reproductive function, on some biochemical value dynamics and blood morphology has been investigated.
The results of the investigations gave an opportunity to recommend tissue preparations made from cattle liver and woman’s placenta to stimulate reproductive function of minks. The use of the above preparations improves fertility and resistance of the main herd and newborn puppies.
Key words: minks breeding, reproductive ability, resistance, environmental temperature, lighting, age, fatness biostimulators, blood analysis.