Методика навчання тактики гри і тактичної підготовки юних волейболістів

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міністерство освіти і науки України

Вищий комунальний навчальний заклад

“Коростишівський педагогічний коледж імені І.Я. Франка”

Житомирської обласної ради

Методика навчання тактики гри і тактичної підготовки юних волейболістів

Курсова робота з волейболу з

Методикою викладання

Студента  341 групи

Відділення “Фізичне виховання”

Янішевського Михайла Миколайовича

Керівник  Корзун  В.М.

Коростишів 2015

Зміст

Вступ……………………………………………………............................................ 4

Розділ 1. Характеристика поняття тактики гри у волейбол…………………… .. 6

Розділ 2. Класифікація тактики гри в нападі та захисті. Поняття тактики гри в нападі та захисті…………………………………………………………………….. 8

2.1. Класифікація тактики гри у нападі…………………………………………… 8

2.2.Тактика гри в нападі……………………………………………………………11

2.2.1.Індивідуальні тактичні дії в нападі………………………………………….11

2.2.2. Групові тактичні дії в нападі………………………………………………..11

2.3. Тактичні дії гри в захисті……………………………………………………...12

2.3.1.Індивідуальні тактичні дії в захисті…………………………………………12

2.3.2.Групові тактичні дії в захисті………………………………………………..13

2.4.Застосування комплексних вправ у техніко - тактичній підготовці………...14

Розділ 3. Теоретичні основи навчання і тренування юних волейболістів……...16

3.1.Психолого-педагогічна характеристика основ спортивної підготовки юних волейболістів………………………………………………………………………..16

3.2.Основні положення спортивної підготовки юних волейболістів…………...17

3.3.Специфічні завдання навчально-тренувальних занять з дітьми 13-15 років.19

3.4.Засоби навчання технічним і тактичним прийомам гри гри в волейбол…...21

3.5.Навчання навичкам гри в волейбол з урахуванням дидактичних основ фізичного виховання і спорту……………………………………………………..22

3.6.Контрольні нормативи з технічної і тактичної підготовки………………….24

Розділ 4.Основи тактики гри у волейбол. Методика навчання і вдосконалення………………………………………………………………………25

4.1.Тактика гри ……………………………………………………………………..25

4.1.1.Тактика нападу………………………………………………………………..25

4.1.2.Тактика подач у волейболі…………………………………………………...25

4.1.3. Тактика передач……………………………………………………………...27

4.1.4.Тактика нападаючих ударів………………………………………………….27

4.1.4.1.Групові тактичні дії ……………………………………………………….27

4.1.4.2.Командні тактичні дії……………………………………………………...27

4.1.5.Тактика прийому подач……………………………………………………...28

4.1.6.Тактика блокування………………………………………………………….29

4.1.7.Групові тактичні дії у захисті……………………………………………….29

4.1.8.Командні тактичні дії у захисті……………………………………………..29

4.2.Методика навчання і вдосконалення тактичних дій………………………...30

4.2.1.Орієнтовні вправи для вивчення передачі………………………………….30

4.2.2.Основні поради з техніки виконання передач……………………………...31

4.2.3.Орієнтовні вправи для засвоєння подач…………………………………….31

4.2.4.Основні поради щодо техніки виконання подач…………………………...32

4.2.5.Орієнтовні вправи при вивчені нападаючого удару……………………...32

4.2.6.Основні поради з техніки виконання нападаючих ударів…………………33

4.2.7.Орієнтовні вправи для вивчення техніки гри в захисті……………………33

4.2.8.Основні поради з техніки гри в захисті…………………………………….33

4.2.9.Орієнтовні вправи для вивчення блокування ……………………………...34

Розділ 5.Ігрові системи, комбінації та відволікаючі дії в волейболі……………36

5.1.Дві системи захисту в волейболі………………………………………………36

5.1.1.Система захисту “кутом вперед”…………………………………………...37

5.1.2.Система захисту ”Кутом назад”…………………………………………….37

5.2.Волейбольні ігорві комбінації в нападі………………………………………39

5.3.Відволікаючі дії при нападаючому ударі…………………………………….42

5.4.Відволікаючі дії при передачі м’яча………………………………………….43

Висновки……………………………………………………………………………46

Література………………………………………………………………………….

Вступ

Сучасний волейбол це складна у техніко-тактичному відношенні| спортивна гра, яка вимагає від спортсмена, як і від тренера знання| основ побудови|шикування| і сучасних тенденцій розвитку тактики гри. Без цього не може зростати тактична майстерність волейболіста|.

Розвиток тактики визначається зростанням|зростом| технічної майстерності гравців. Тільки якісна|добра| технічна підготовка дозволяє застосовувати різноманітні|всілякі| тактичні дії в нападі і захисті|. Щоб|аби| виконати прийняте рішення|розв'язання| спортсмен повинен виконати| необхідний технічний прийом, тобто показати свою технічну |майстерність. Головне завдання тактичної підготовки волейболіста полягає в тому, щоб навчити правильно вибирати технічні прийоми залежно від ігрової ситуації, що склалася. Можна сказати, що всі технічні прийоми і способи їх виконання є засобами ведення гри.

Ведучи мову про тактику гри, необхідно,| перш за все,|передусім| дати визначення| тактики і складових її компонентів. Під тактикою слід розуміти взаємодію всіх гравців команди за певним планом, що спрямований на досягнення перемоги, тобто уміння успішно вести боротьбу з супротивником.

Під тактикою в спортивних іграх розуміється сукупність засобів, способів і форм дії гравців, які творчо виконуються в конкретних умовах змагань і спрямованих на досягнення, високих спортивних, результатів з найменшою витратою енергії.

Що таке засоби, способи і форма? Дамо визначення цим поняттям. Засоби ведення гри -  це всі технічні прийоми волейболу і способи їх виконання. Способами ведення гри називаються узгоджені і цілеспрямовані дії декількох гравців і всієї команди. Це раціональні індивідуальні, групові і командні дії гравців, які використовуються в боротьбі з суперником.

У волейболі важливе значення мають тактичні дії гравців як форма реалізації технічного потенціалу у специфічній змагальній діяльності

До основних тактичних комбінацій в нападі належать: хвиля, хрест, ешелон. А в захисті: кутом вперед та кутом назад.

В досягненні спортивного результату у волейболі умовно можна виділити три ступені:

Рівень фізичних якостей і морфофункціональних показників, які багато в чому обумовлюють ефективність рухових дій.

Реалізація фізичних здібностей через техніку конкретних прийомів гри.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади підготовки волейболістів.

Предмет дослідження – тактична підготовка юних волейболістів.

Метою курсової роботи є дослідження тактичної підготовки волейболістів.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

-Дослідити поняття тактичної підготовки волейболістів, її значення та елементи;

-Охарактеризувати основи методики тактичної підготовки юних волейболістів;

-Обгрунтувати необхідність педагогічного контролю за тактичною підготовкою юних волейболістів.

Практичне значення курсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу в навчально-тренувальній діяльності тренера-викладача в подальшій науковій роботі.

Розділ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ ТАКТИКИ ГРИ У ВОЛЕЙБОЛ

Тактика являє собою своєрідний кінцевий етап дій волейболістів, які в подальшім впливають на результат змагальної діяльності. При цьому тактика дуже видозмінена. При нападі можна виділити такі напрямки тактики:

1.  Максимальне використання трьох нападаючих по всій довжині сітки, активна гра в центрі і підключення гравців задньої лінії.

2.  Зміна ритму розвитку атаки і контратака в залежності від ситуації, бажання збільшити швидкість розвитку атаки і особливо контратаки при гарних умовах (коли м'яч торкнувся блоку).

3.  Використання складних комбінацій (схресне переміщення гравців по зонах) з урахуванням ситуації в грі і конкретних виконавців. В окремих випадках гра в нападі з першої передачі, конкретизація продовження атаки у випадку порушення запланованої програми нападаючих дій.

Високий рівень тактичної підготовки складав хороші передумови для максимального використання в грі їх технічного потенціалу волейболістів і індивідуальних особливостей кожного  окремого гравця. В зміст тактики входять індивідуальні, групові і командні тактичні дії в нападі і захисті, які мають свою класифікацію.

Тактика досконалості гравця залежить від його технічної підготовленості. Люба тактична дія аналізується в серії технічних прийомів і їх способів. З точки зopy теорії гри велике значення має уміння прийняти рішення, яке дозволить найбільш раціонально примінити арсенал дій, якими володіють спортсмени, для досягнення перемоги над суперником. При цім головну роль відводиться тактичним діям.

В тактику підготовки необхідно включати основний арсенал. тактичних дій, оволодіння якими дозволило б спортсменам максимально використати в грі свою технічну підготовленість, рівень розвитку спеціальних якостей і теоретичних знань і обдарувань.

Тактика підготовки гри - це педагогічний процес направлений на досягнення ефективного примінення технічних прийомів в складній ігровій ситуації з допомогою тактичних дій, які представляють собою раціональну форму організації діяльності волейболістів в грі для досягнення перемоги над суперником.

Існує ряд факторів, від яких залежить успіх опанування тактичними діями волейболіста в грі. По-перше, високий рівень розвитку спеціальних фізичних якостей - швидкості складної реакції, швидкість відповідних дій, орієнтації, тактичного мислення, швидкості переміщення і т.п. По-друге, високий рівень надійності технічних прийомів в складних ігрових умовах, володіння в досконалості способами основних прийомів техніки. По-третє, єдність перших двох факторів, які виражаються у високому рівні оволодіння навиками індивідуальних тактичних дій в нападі і захисті.

Перший, етап тактики підготовки спрямований на розвиток у займаючих відповідних якостей і вмінь, які лежать в основі успішних тактичних дій. Ефективними засобами тут є різні вправи, рухові рухові ігри і естафети, які вимагають виявленню швидкості реакції і  орієнтації швидкості відповідних дій, смикалці, спостережливості,  переключення з одних дій на інші і т.д. Найкращі можливості для  розвитку цих якостей у дитячому віці.

Другий етап заключається у формуванню тактичних умінь в процесі навчання гравців технічним прийомам. Навчання будують так, щоб в грі відбувалося єднання техніки і тактики. Це досягається двома шляхами. По-перше, по мірі володіння технічним прийомам його “з'єднують” з якостями й вміннями, обумовлюючих успіх тактики дій.

Наприклад, гравець виконує передачу на точність в мішень на стіні і спостерігає за своїм табло: в залежності від свіченої цифри на нім, потрібно виконати передачу горизонтальну, високу або над собою. По-друге, на етапі вивчення прийому в складних умовах примінюють таку систему ускладнень, яка допомагає формуванню тактичних умінь.

Третій етап тактики підготовки - вивчення власне тактичних дій: індивідуальних, групових, командних в нападі і захисті. На перший план тут виступають вправи з тактики, ігрові вправи і двостороння гра.

Велика увага відведена вихованню уміння швидко переключатися (з одного руху на другий, від одного технічного прийому на ін., від виконання технічного прийому нападу до виконання технічного прийому захисту, тактики дій).

Двохсторонню гру вводять поступово, їй слідують підготовчі ігри, рухові і естафетні.

Формування тактичних умінь починається ще з підготовчих і підвідних вправ, продовжуються в управах на техніку, досягаються найвищого вираження в управах з техніки, в навчальних і контрольних іграх, змаганнях.

Розділ 2. Класифікація тактики гри в нападі та захисті. Поняття тактики гри в нападі та захисті.

2.1. Класифікація тактики гри у нападі

Тактика гри — це доцільні, злагоджені дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях.

В цей час технічна, фізична, психологічна підготовленість найсильніших команд знаходиться приблизно на однаковому рівні. Тому перемога у великих змаганнях дуже часто визначається зрілістю тактичної майстерності волейболістів

Високий рівень тактичної підготовленості волейболістів характеризується:

розвиненим тактичним мисленням (уміння аналізувати гру, швидко переключатися з одних дій на інші, уміння прогнозувати і швидко вирішувати рухові задачі);

здатність бути готовим до виконання ігрових дій (вона досягається за рахунок максимальної напруги вольових і фізичних можливостей спортсменів, і управління нею здійснюється самим гравцем, тренером або лідером команди);

хорошим орієнтуванням на майданчику і взаємодією з партнерами;

ефективним використанням технічних прийомів;

варіативністю тактичних дій

Тактику гри у волейбол прийнято ділити на тактику нападу і тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють такі групи дій гравців: індивідуальні, групові і командні.

Кожна з цих груп розділяється на підвиди. Наприклад, індивідуальні дії в нападі розділяються на два підвиди: дії гравця без м'яча і дії з м'ячем. Залежно від конкретного змісту ігрових дій види розділяються на системи і способи. Наприклад, система гри в нападі з другої передачі гравця передньої лінії або система гри в нападі з другої передачі гравця задньої лінії, що виходить. Окремі способи, що мають особливості у виконанні, розділяються на варіанти і комбінації .

Основними завданнями тактичної підготовки волейболістів є:

Розвиток психофізіологічних здібностей і фізичних якостей.

Придбання тактичних знань (загальні основи теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х, 3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).

Навчання практичному використанню прийомів, елементів, варіантів тактики.

Вдосконалення тактичного вміння з урахуванням ігрових функцій волейболістів.

Формування вміння швидко переходити від нападу до захисту і навпаки.

Формування вміння ефективно використовувати технічні прийоми і тактичні дії в різних ігрових ситуаціях.

Вивчення вживаних ігрових систем у захисті і нападі та їх варіантів.

Вивчення команд суперника (техніко-тактична і вольова підготовленість).

Аналіз участі в змаганнях.

Загальні і спеціальні знання складають необхідну передумову вивчення тактичних дій і розвитку тактичних навиків. Джерела знань в області тактики різноманітні: література з волейболу, лекції, бесіди, семінари, спостереження на змаганнях, практичні заняття і їхній аналіз тощо .

Методи тактичної підготовки ті ж, що і при вирішенні задач технічної підготовки, але з врахуванням специфіки тактики. При показі необхідно використовувати макети майданчика, фільми, схеми, плакати, відеофільми та ін. При вивченні тактичних дій і їхньому вдосконаленні застосовувати певні орієнтири, сигнали .

Тактична підготовка повинна бути органічно пов'язана з фізичною, технічною, вольовою і теоретичною підготовкою.

Головний засіб навчання і вдосконалення тактики гри – багаторазове виконання вправ, дій, елементів.

Будь-яка тактична дія, спрямована на оптимальний успіх, повинна будуватися відповідно до тактичних знань, технічних навичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та інших компонентів підготовки .

В умовах постійного сприйняття інформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначати особливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польоту м'яча визначити їх тактичний задум і наступні дії. Це здійснюється в результаті запам'ятовування .

Психомоторні процеси тактичної дії виконуюються в трьох головних фазах:

сприйняття і аналіз ситуації змагання;

розумове вирішення тактичної задачі;

рухове вирішення тактичної задачі .

Період початкового навчання тактиці умовно можна розділити на 4 етапи:

І етап – головна увага надається розвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі – швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування, швидкості переміщень, спостережливості, перемикання з одних дій на інші (основу тренування складають виконання завдань у відповідь на зорові та слухові сигнали).

ІІ етап – формування тактичних умінь у процесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом, на точність).

III етап – навчання індивідуальним тактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щоб створювати умови, при яких гравці повинні вибирати дії в залежності від напрямку та траєкторії польоту м’яча, від дій нападаючих гравців або захисників тощо)

                                         2.2. Тактика гри в нападі

Специфіка гри дозволяє умовно розділити напад і захист, хоча вони тісно зв'язані між собою. Кожний прийом захисту є контратакуючою дією (наприклад, блокування) або підготовкою до атаки і контратаки (прийом подач, нападаючих ударів).

Головна мета атакуючих дій в тому, щоб м'яч торкнувся поверхні майданчика суперника або щоб гравець протилежної команди супротивника допустив технічну помилку. Активними атакуючими діями команда оволодіває ініціативою в грі, примушує супротивника прийняти вигідний їй план і має моральну перевагу .

2.2.1. Індивідуальні тактичні дії (складають основу тактичної майстерності окремого гравця) – визначають дії гравця без м’яча (переміщення по майданчику, вибір місця для атакуючих ударів, при виконанні подач) і з м’ячем (виконання подачі, других передач та нападаючих ударів).

Головна ціль індивідуальної тактичної підготовки – оволодіти технічними діями з правильною тактичною реалізацією в різних ігрових ситуаціях .

2.2.2. Групові тактичні дії в нападі

Вони є взаємодіями двох або декількох гравців. Прийнятий поділ команди у момент розстановки гравців передньої і задньої ліній виражається взаємодією гравців всередині ліній і між лініями. Їхні дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча (три, не рахуючи блокування), але і зоною, звідки гравець виконуватиме нападаючий удар .

Їхня взаємодія полягає в наступному:

Взаємодія приймаючого м'яч із звязуючим гравцем передньої лінії. Спортсмен, що приймав м'яч (подачу або удар), спрямовує його гравцю передньої лінії, який виконуватиме другу передачу нападаючому.

Взаємодія приймаючого гравця із гравцем задньої лінії, що виходить. Будь-який гравець спрямовує прийнятий м'яч на передню лінію і зону нападу для другої передачі, яку виконуватиме гравець задньої лінії, що виходить.

Взаємодія з нападаючим гравцем і навпаки. В цьому випадку нападаючий удар можна виконати з другої або першої передачі.

Нападаючі гравці взаємодіють один з одним під час гри в своїй зоні і в зоні партнера.

Всі ці групові взаємодії гравців реалізуються в певних тактичних комбінаціях, наперед вивчених і узгоджених діях, які виконують при прийомах м’ячів з подач та нападаючих ударів.

2.3. Тактичні дії гри в захисті

Мета захисних дій — нейтралізація нападу команди супротивника. Головне — не дати м'ячу впасти на свою половину майданчика і не допустити технічної помилки.

2.3.1. Індивідуальні тактичні дії в захисті

Індивідуальні дії гравця в захисті припускають підготовку, вибір місця та подальші дії з м'ячем. До таких дій належать вибір місця для прийому подач (його можна віднести і до тактики нападу як першу передачу), для блокування і прийому нападаючих ударів, включаючи страховку .

Індивідуальні дії гравця в захисті складаються з дій гравця без м'яча (нагляд, орієнтування, швидкість реагування, переміщення) і з м'ячем (прийом передачі, прийом нападаючих ударів, страховка і блокування) .

При прийомі нападаючих ударів і страховці

Вибір місця залежить від напряму, швидкості, віддаленості від сітки, висоти польоту м’яча під час передач на удар, рухів нападаючого гравця і дій блокуючих гравців та захисників своєї команди.

За напрямом передачі захисник і страхуючий визначають зону атаки і відповідно до цього ведуть спостереження за гравцем цієї зони .

При блокуванні

Вибір місця гравець визначає, керуючись положенням тулуба і рук волейболіста, що передає м'яч для удару, напрямом і швидкістю передачі, швидкістю і напрямом розгону атакуючого гравця, замаху для удару.

При ударах по ходу руки ставлять точно проти м'яча, долоні розташовують майже в одній площині. При блокуванні «косих» ударів із зон 4 і 2 руки виносять лівіше (правіше) м'яча і ліву (праву) долоню розгортають назустріч м'ячу .

2.3.2. Групові тактичні дії в захисті

Групові тактичні дії в захисті передбачають взаємодію гравців передньої лінії (які блокують нападаючий удар ), взаємодію гравців задньої лінії (при прийомі подач, нападаючих ударах та страховці), взаємодію гравців між лініями (блокуючих із гравцями, що страхують).

При відпрацюванні взаємодій між гравцями велика роль належить блокуючим гравцям, від гри яких будують свої дії страхуючі і захисники. Основний вид групових дій – подвійне блокування. Потрійний блок використовують рідше.

Блокуючі розділяються на середнього і крайніх. Сильніший блокуючий в більшості випадків грає всередині, але є моменти в грі, коли вигідніше залишати такого гравця на краю сітки ( наприклад, нападаючий гравець має високий рівень виконання удару з переводом вліво із зони 4).

При атаці з високих передач задача блокуючих – закрити найсильніший напрям нападаючого удару, причому руки блокуючих можуть торкатися.

При блокуванні ударів з перекладом вліво крайній гравець повинен розвернути праву долоню назустріч м'ячу, а ліву поставити напроти м'яча, середній блокуючий наближає руки впритул до крайнього (при атаці із зони 4). Такі ж дії при блокуванні ударів з перекладом вправо (атака із зони 2), тільки розвернути ліву долоню назустріч м'ячу .

2.4 Застосування комплексних вправ у техніко-тактичній підготовці

Єдність технічної та тактичної підготовки досягається вдосконаленням техніки прийома в рамках тактичних дій і багаторазового виконання тактичних дій з підвищенням інтенсивності, що допомагає у вдосконаленні техніки.

Ефект інтеграцій цих видів підготовки досягається під дією трьох вправ: перший – виконання прийомів гри в рамках тактичних дій; другий – поступовість виконання різних тактичних дій; третій – переключання в тактичних діях різного характеру. Для всіх типів вправ характерна тривалість їх виконання .

За час існування волейболу було доведено, що бездоганна техніка або тактика не може зрівнятися з техніко-тактичними діями команди.

Вправи, що використовуються у техніко-тактичній підготовці:

1.  Перша передача в зону 3 з наступною передачею для нападаючого удару в зону 4.
2.   Перша передача в зону 2 з наступною передачею для нападаючого удару в зону3.
3.   Перша передача для нападаючого удару із зони 2 в зону 3 з ударом, відкидка в зону 2, де і виконується нападаючий удар.
4.   Перша передача спрямована в зону 3 із зони 2 – відкидка за голову для завершення нападаючого удару.
5.   Перша передача із зони 6 в зону 4 – гравець зони 4 виконує напалаючий удар.
6.  Перша передача спрямована гравцеві в зону 3 із зони 1 – відкидка за голову для завершення атаки гравцем зони 4.
7.  « Напад – Захист». Команда в ігровому розташуванні. Гравець зони 1 готовий виконати подачу. На другій стороні майданчика нападники, кожен з м’ячем в руках, стоять в зонах 4, 3 та 2, пасуючий – в зоні 2. Після подачі гравці виконують зміну місць на передній і задній лініях, перелаштовуються на захисні дії за раніше домовленим тактичним планом. Як тільки м’яч перелетів після подачі сітку, нападники виконують почергово нападаючі удари із зони 4, 3, 2. Після цього команда виконує зміну місць і все повторюється.
8.  Виконання почергово вивчених прийомів гри і їх способів в різних позиціях.
9.  Виконання прийомів в рамках тактичних дій. Основну увагу звертають на техніку, але зберігають і структуру тактичних дій. Всі дії раніше обумовлені.
10.   Переключення у виконання прийомів нападу, захисту, нападу, захисту: передача – прийом, подача – прийом, нападаючий удар – блокування.

При зміні гравців передньої і задньої лінії гравець задньої лінії виходить вперед раніше. В момент подачі гравці передньої лінії відступають назад. Таким чином гравці задньої лінії знаходяться попереду. Такий варіант зміни місць потребує від всіх гравців особливої уважності, технічного прийому м’яча після подачі, тому що їх залишилося практично четверо.

Головний засіб навчання і вдосконалення тактики гри – багаторазове виконання вправ, дій, елементів.

Будь-яка тактична дія, спрямована на оптимальний успіх, повинна будуватися відповідно до тактичних знань, технічних навичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та інших компонентів підготовки.                       

В умовах постійного сприйняття інформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначати особливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польоту м'яча визначити їх тактичний задум і наступні дії. Це здійснюється в результаті запам'ятовування.

Розділ 3. . Теоретичні основи навчання і тренування юних волейболістів 

3.1. Психолого-педагогічна характеристика основ спортивної підготовки юних волейболістів 
Будь-яке навчання успішно лише тоді, коли воно будується з урахуванням вікових особливостей займаються. Безумовно, що знання особливостей, властивих тому чи іншому періоду дитячого віку, є необхідною умовою для правильної організації навчально-тренувального процесу з юними волейболістами. Систематичні заняття спортом благотворно впливають на зміцнення здоров'я дітей, їх фізичний та духовний розвиток. 
Для того щоб стати волейболістів, необхідно оволодіти відповідними руховими навичками. 
До 13-15 років руховий розвиток дітей досягає високого рівня. Професор В.С. Фарфель пише: «не важко навчити який-небудь рух (якщо воно, звичайно, не вимагає виняткової сили або витривалості), якому не можна було б навчити хлопчикачи дівчинку 12-13-14 років. Тут повинна закладатися основа техніки рухів, яка в більш старшому віці буде вдосконалюватися, шліфуватися, обростати новими якостями, що характеризують майстерність ».
У період від 11 до 14 років спостерігається особливо велике зростання показників швидкості рухів. У цьому віці мають закладатися основи майбутніх високих досягнень у волейболі, де вирішальне значення має швидкість, тонка координація .
Зростання інтелекту у дітей шкільного віку дозволяє їм свідомо засвоювати навчальний матеріал, а не йти по шляху механічного наслідування. 
У віці 13-16 років яскравіше проявляються риси індивідуальних особливостей дітей, типи нервової системи, що помітно впливає на швидкість і міцність формування рухових навичок, на рівень і стійкість загальної працездатності. Це викликає необхідність з самих початкових етапів навчання дітей рухів широко використовувати індивідуальний підхід до них. 
Таким чином, з самого початку спортивної підготовки юних волейболістів різнобічна фізична підготовка повинна розгортатися навколо рухових навичок. Сприятливий вплив надає різнобічне тренування, побудована з урахуванням позитивної взаємодії застосовуваних засобів з основними руховими навичками. Завдання застосовуваних вправ полягає в утворенні форми взаємозв'язку якостей рухової діяльності, яка необхідна для успішного здійснення даного виду спортивного вправи.
У навчанні юних волейболістів велике значення надається спеціальним вправам. Їх роль полягає в тому, що діти при вивченні технічного прийому поставлені в такі умови, які свідомо виключають появу цілого ряду помилок і неточностей у виконанні руху. 
Отже, в процесі навчання техніки і вдосконалення треба пам'ятати, що рухові навички повинні бути гнучкими, легко пристосовуються до мінливих умов гри. Волейболіст повинен володіти здатністю до зміни рухів, до включення нових рухових актів, що дозволяють правильно вирішувати виникаючі перед ним завдання. 
Рівень розвитку дітей залежить від ступеня розвитку кістково-м'язової системи, гармонійного розвитку органів і систем організму та їх функціональних можливостей. 
Правильно організовані систематичні заняття спортом сприятливо позначаються на розвитку кістково-суглобового апарату підлітків та юнаків.
У 12-15 років кисть руки набуває міцність і стійкість, значно збільшується діаметр м'язових волокон. У волейболі всі дії з м'ячем виробляються кистями рук, тому необхідно враховувати дані вікового розвитку кистей рук для правильної організації занять з волейболу з дітьми. 
Таким чином, якщо протягом шкільного віку у дітей в достатній мірі розвиваються фізичні якості і підвищуються функціональні можливості їх організму, то це певною мірою створює сприятливі можливості для проведення занять з волейболу з дітьми середнього шкільного віку. 

3.2 Основні положення спортивної підготовки юних волейболістів 
Спортивні заняття з волейболу повинні сприяти вирішенню основних завдань фізичного виховання школярів у тому плані, щоб після закінчення школи школярі могли без шкоди для здоров'я і з досить високою працездатністю включитися у продуктивний суспільно корисну працю. Тому в процесі спортивної підготовки дітей необхідно різнобічно впливати на фізичний розвиток школярів і навчати їх життєво важливим руховим вміннями і навичкам. 
Систематичні заняття фізкультурою і спортом розширюють функціональні можливості організму школярів, збагачують їх руховий досвід різноманітними руховими навичками, що, в кінцевому рахунку, створює передумови для більш швидкого оволодіння трудовими навичками. 
Для того щоб підготувати волейболістів, починати навчати волейболу доцільно з 11-12 років. Якщо ж відсунути початок навчання на більш пізній віковий період, то опанувати досконало сучасною технікою волейболу за короткий проміжок часу неможливо, тим більше, що з віком дещо погіршуються можливості для оволодіння технікою. 
Велика увага в підготовці юних волейболістів приділяється різнобічної фізичної підготовки. Не пройшовши школу різнобічної фізичної підготовки і не розвинувши ті фізичні якості і здібності, які особливо потрібні для гри у волейбол, не можна розраховувати на успіх в оволодінні технікою і тактикою гри.
Якщо користуватися обмеженим колом вправ тільки з волейбольним м'ячем, можна домогтися деякого підвищення технічних результатів. Однак через слабку фізичної підготовки подальше вдосконалення учнів буде гальмуватися. 
Успіх юних волейболістів в оволодінні технікою і тактикою гри багато в чому залежить від умілого вибору та застосування спеціальних вправ, одні з яких спрямовані на розвиток фізичних здібностей, необхідних для гри у волейбол, а інші сприяють швидшому і правильному оволодінню структурою технічного прийому. 
Спеціальні вправи, якщо їх систематично застосовувати, є хорошим засобом різнобічної технічної підготовки і виховання тактичних умінь, вже починаючи з 11-12 років. За допомогою спеціальних вправ займаються більш правильно і швидше опановують раціональної технікою волейболу. Подальша розробка та систематичне застосування спеціальних вправ - необхідна умова успішної підготовки дітей з волейболу.  Одна з особливостей занять волейболом з дітьми полягає в тому, що треба урізноманітнити умови при навчанні, особливо вдосконалення одних і тих же технічних прийомів проводити весь час , змінюючи обстановку, так як діти швидко втомлюються від одноманітної роботи. Велике місце в підготовці дітей, які займаються волейболом грають рухливі ігри. Вони сприяють більш успішно засвоювати технічні прийоми, привчаються економно і цілеспрямовано використовувати набуті рухові навички в залежності від обстановки. Особливе значення мають ігри, підготовчі до волейболу. В.Г. Яковлєв вказує: «Для дітей і підлітків підготовчі ігри можуть служити перехідним ступенем до оволодіння спортивними іграми».
Заняття волейболом немислимі без змагань, вони органічно входять в навчально-тренувальний процес. Специфіка змагальної діяльності волейболістів багато в чому визначає напрямок і зміст багаторічної підготовки спортсменів (принципи, засоби, методи, програмування процесу тренування, відбір, оцінка тренованості, оцінка здібностей спортсмена, контроль за його поточним станом та ін.) Змагальна діяльність тісно пов'язана зі спортивним результатом. Для цього кожен спортсмен повинен опанувати прийомами гри (арсенал техніки). Значимість цього фактора визначається тим, що змагальне протиборство, наприклад, у волейболі регламентується правилами, у відповідності з яким гравціможуть здійснювати змагальну діяльність за допомогою спеціальних для цієї гри дій - прийомів гри. Даний фактор має найважливіше значення: з одного боку, без володіння прийомами гри неможлива ігрова змагальна діяльність, з іншого боку, чим ширше арсенал техніки гри і досконаліше навички володіння прийомами гри, тим вище змагальний потенціал спортсменів. Оволодіння кожним спортсменом тактичними діями (арсенал тактики). Ступінь досконалості і арсенал тактичних дій служать вирішальною умовою реалізації технічного потенціалу (арсеналу техніки) в умовах гри і змагань.  Перший і другий фактори взаємопов'язані: тактичні дії (арсенал, ефективність) прямо залежать від арсеналу техніки і технічної майстерності спортсменів, а максимальна реалізація арсеналу техніки в грі повністю залежить від різноманітності тактичних дій та тактичної майстерності гравців. Тому правомірно говорити про техніко-тактичному майстерності спортсменів. Волейболіст застосовує техніко-тактичний арсенал в змагальній діяльності. Недостатньо добре вивчити і виконувати прийоми гри і тактичні дії - командні, групові, індивідуальні в нападі та обороні. Вирішальне значення має вміння в повному обсязі застосовувати технічні прийоми і тактичні дії в умовах гри і змагань. З практики відомо, що більшість спортсменів знають і вміють набагато більше того, що вони застосовують на змаганнях, особливо в грі з рівним за силам суперником і в екстремальних умовах.

3.3 Специфічні завдання навчально-тренувальних занять з дітьми 13-15 років 

Результати педагогічного процесу у фізичному вихованні та спорті перебувають у прямій залежності від якості навчально-виховної роботи, що здійснюються на уроках та навчально-тренувальних заняттях. 
Завдання навчально-тренувальних занять та уроків фізкультури з волейболу випливають з основних положень спортивної та фізичної підготовки дітей середнього шкільного віку. Здійснення цих завдань досягається цілеспрямованим змістом, правильною організацією і ефективною методикою проведення занять. .
Специфічні завдання навчання волейболу: 
1. Зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку, виховання правильної постави займаються. 
Рішення оздоровчих завдань має бути постійно в центрі уваги тренера та викладача при проведенні занять. Оздоровчі завдання вирішуються при правильному підборі і дозуванні вправ з урахуванням стану здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості, вікових та статевих особливостей займаються, при дотриманні норм навантаження на заняттях і на змаганнях. 
2. Навчання дітей середнього шкільного віку життєво важливим руховим умінням і навичкам. 
У процесі занять волейболом діти повинні постійно вдосконалювати навички у ходьбі, бігу, стрибків, метання, лазінні, тобто в основних видах природних рухів. Під час занять волейболом слід постійно розширювати руховий досвід займаються. Займаються обов'язково знайомлять з основами техніки інших видів спорту. 
3. Розвиток основних рухових якостей. 
Високий рівень розвитку основних рухових якостей необхідний також для успішного оволодіння спеціальними руховими навичками гри у волейбол. Розвиток рухових якостей здійснюється в процесі загальної фізичної підготовки, а в міру оволодіння спеціальними навичками сама гра у волейбол розвиває основні рухові якості. 
4.Развитие фізичних здібностей, специфічних для гри у волейбол. 
У кожному виді спорту потрібно прояв переважно тих чи інших рухових якостей у певних поєднаннях. Наприклад, волейболіст повинен володіти швидкістю реакції, спостережливістю і швидкістю дій у відповідь, швидкістю переміщення на невеликих відрізках, стрибучістю. Компоненти рухової діяльності, які відіграють вирішальну роль при грі в волейбол, називають спеціальними фізичними здібностями волейболіста. Систематичний розвиток спеціальних фізичних здібностей сприяє більш швидкому оволодінню технічними прийомами та тактичними діями гри у волейбол на початковому етапі навчання, а надалі є необхідною умовою підвищення спортивної майстерності юних волейболістів. 
5. Навчання технічним прийомам волейболу. 
У період з 11-12 років юні волейболісти повинні досконало опанувати арсеналом технічних прийомів сучасного волейболу. Це завдання вирішується послідовно у всіх вікових групах. Особлива увага приділяється вихованню «равнорукіх» гравців »тобто виконання нападаючих ударів правою і лівою рукою. 
6. Виховання гнучких тактичних умінь. 
Навчання тактики тісно пов'язане з навчанням техніці. Діти повинні опанувати індивідуальними і колективними тактичними діями і в момент переходу в розряд дорослих вивчити основи передової тактики сучасного волейболу. Це завдання також послідовно вирішується у всіх вікових групах, починаючи з підготовчої. 
Дітям треба прищеплювати навички творчого застосування в грі вивчених тактичних дій, щоб вони не звикали діяти за шаблоном або застосовувати тільки завчені комбінації. 
7. Формування спеціальних знань. 
Крім необхідних знань з загальних питань, діти вивчають теорію волейболу (техніку і тактику) і методику навчання технічним прийомам і тактичним діям. Крім того, займаються повинні вміти організувати і провести змагання з волейболу, оволодіти навичками суддівства. Теоретичні знання допоможуть займаються глибше усвідомити практичний матеріал і більш успішно діяти в грі. 
8. Виховання моральних і вольових якостей. 
Навчально-тренувальний процес переслідує мети не лише навчання техніці і тактиці, розвитку спеціальних фізичних якостей і здібностей, а й виховання у дітей середнього шкільного віку займаються волейболом моральних якостей, твердої волі і характеру, свідомої дисципліни, колективізму. Самі умови, в яких здійснюється підготовка юних волейболістів, вимагає прояву певних вольових якостей - наполегливості, самостійності та ініціативності, рішучості, сміливості, витримки і самовладання. Досягається це тим, що в заняття вводять різні завдання, з кожним разом все більш складні, і дітям постійно доводиться долати зовнішні перешкоди та внутрішні труднощі. Заняття з волейболу, змагання рясніють різними несподіваними перешкодами, подолання яких позитивно впливає на виховання волі у займаються.  Таким чином, для кожної вікової групи дітей, які займаються волейболом, завдання конкретизуються, змінюються засоби і методи для їх вирішення. 

3.4 Засоби навчання технічним і тактичним прийомам гри волейбол 

Існує взаємна залежність і нерозривний зв'язок між фізичною підготовкою і навчанням техніці волейболу, між навчанням тактиці і техніці, а також між фізичною підготовкою і формуванням тактичних умінь.
Щоб ефективно і раціонально використовувати в спортивній підготовці юних волейболістів різноманітні вправи, вони певним чином групуються. Угруповання вправ заснована на тому, яке значення ті чи інші вправи займають у процесі підготовки юних волейболістів. Правильно вибравши групу вправ, тренер чи викладач має можливість проявити творчу ініціативу в конкретизації цих вправ, розробити їх варіанти.  
1. Основні вправи являють собою вправи по техніці і тактиці і власне гру у волейбол, тобто те специфічне, що відрізняє волейбол від інших видів спорту і становить його сутність. 
Мета вправ з техніки: удосконалювати той чи технічний прийом переважно в індивідуальному порядку, а також за допомогою партнерів. Окремі вправи спрямовані на вдосконалення техніки в умовах, що сприяють формуванню тактичних умінь. 
Вправи з тактики покликані навчити займаються індивідуальним і колективним тактичним діям, прийнятим у волейболі. 
2. Допоміжні вправи служать для кращого оволодіння основними вправами і для різнобічної підготовки займаються. Допоміжні вправи поділяються на загальнорозвиваючі та спеціальні. 
Завдання загальнорозвиваючих вправ полягає в різнобічної фізичної підготовки займаються. Вони компенсують також одностороннє вплив спеціальних вправ і вправ по техніці і тактиці, розвивають в основному навички і якості, необхідні для гри у волейбол. При проведенні загальнорозвиваючих вправ використовуються кошти гімнастики, акробатики, легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор. 
3. Спеціальні вправи покликані прискорити і полегшити навчання тактичним і технічним прийомам волейболу та оволодіння ігровими навичками. Вони діляться на підготовчі, головне завдання яких полягає у розвитку спеціальних фізичних здібностей, і підводять, безпосередньо спрямовані на оволодіння структурою технічних прийомів. До групи підвідних вправ входять імітаційні (виконання технічних прийомів без м'яча).
Таким чином, загально-і підготовчі вправи спрямовані переважно на розвиток функціональних можливостей організму, а підводять і основні - на формування рухових навичок, технічних прийомів і тактичних умінь. 
Формування спеціальних рухових навичок гри у волейбол починається з різнобічної фізичної підготовки. У ході всебічної фізичної підготовки велике місце займають вправи для розвитку спеціальних фізичних здібностей, необхідних для гри у волейбол. 
За допомогою підготовчих і підвідних вправ розвиваються спеціальні фізичні якості і координаційні здібності, необхідні для оволодіння технікою і тактикою волейболу. Такі вправи містять структурні елементи технічних прийомів волейболу і дії, характерні для волейболіста в грі. 
Спочатку навчання проводиться в умовах, що полегшують учням оволодіння основною структурою даного прийому і по можливості виключають зайві рухи, властиві зазвичай початковій стадії становлення рухового навику. Це досягається підводять вправами. Тут же мають місце вправи з техніки, мета яких полягає в тому, щоб закріпити основу рухового досвіду. 
Удосконалення технічного прийому відбувається в умовах, характерних для гри у волейбол (вправи з тактики, спеціальні ігрові вправи та ігри, підготовчі до волейболу). Нарешті, технічний прийом застосовується у двосторонній грі,контрольних іграх та змаганнях.  Таким чином здійснюється формування гнучкого навички, міцного в своїй основі, але пластичного в зовнішньому своєму прояві і ефективного в різних умовах, в постійно мінливій ігровій обстановці на полі. Переходячи до наступним групам вправ, попередні вправи також включаються в заняття. 
Ефективність техніко-тактичних дій в умовах змагальної діяльності. Ефективність оцінюється за характерним для кожної спортивної гри показниками - виграшу і програшу очки, м'ячі (шайби), взяття воріт та ін На підставі цих показників визначається переможець зустрічі (у деяких іграх можливий нічийний результат). Виграш зустрічі і число перемог (нічиїх) у змаганнях складають спортивний результат у спортивних іграх. У волейболі кожна помилка призводить до виграшу очка однією командою і програшу іншої. 

3.5 Навчання навичкам гри в волейбол з урахуванням дидактичних основ фізичного виховання і спорту 

Позначимо послідовність формування професійних умінь педагога з фізичної культури: дидактичні основи фізичного виховання і спорту - базові фізкультурно-спортивні види (спортивні ігри: волейбол) - теоретико-методичні основи навчання професії педагога з фізичної культури - реалізація названих положень на прикладі навчання волейболу. 
Навчання учнів техніці гри розглянемо на прикладі нападаючого удару, складного за структурою рухової дії, засоби і методи навчання грі у волейбол.
Спочатку учень виконує роль учня під керівництвом навчального (викладача). Основне завдання начального та учня - освоїти досконало техніку нападаючого удару як складову частину арсеналу техніки волейболіста. 
На першому етапі за допомогою загальнорозвиваючих вправ підвищують рівень розвитку основних фізичних якостей: сили, швидкості, спритності, витривалості, гнучкості. За допомогою підготовчих вправ підвищують рівень розвитку фізичних якостей, від яких залежить успішне освоєння нападаючого удару і його вдосконалення. При цьому в учнів формується правильне уявлення про нападника ударі, «образ» його техніки. Для цього застосовують перегляд відеозаписів ігор кваліфікованих волейболістів, зупинки (стоп-кадр), уповільнення руху, аналіз кінограм, демонстрацію прийому тренером, запрошеним кваліфікованих волейболістів. 
На другому етапі відбувається розучування - практичне освоєння нападаючого удару, відтворення його по образу, створеному на першому етапі. При розучуванні цього складного рухової дії застосовують метод розчленоване навчання (по частинах). Вивчають окремо заключне рух (фінальне зусилля), замах і удар по м'ячу в опорному положенні; стрибок вгору поштовхом двома ногами з місця і розгону; удар в безопорному положенні (у стрибку) з місця і після пересування в один, два і три кроки; удар з різних по висоті і відстані передач; удар при опорі блокуючих. 
Першорядне значення при розучуванні мають підбивають вправи, що створюють сприятливі умови для формування рухового уміння, функціональної структури, що передує становленню рухового досвіду. 
Представляємо комплекс підвідних вправ. [21; 69] 
1. Стрибок поштовхом двома ногами з місця, зліт вертикальний; то ж після переміщень і зупинки; те саме з поворотом на 90, 180 і 360 °; стрибок вгору поштовхом двома ногами з розбігу в один крок, два, три кроки. На останньому кроці попереду права нога, ліву приставляють до неї. 
2. Оволодіння ритмом розбігу: кроки по розмітці, за допомогою звукових орієнтирів (відтворення ритму кроків). 
3. Освоєння удару пензлем по м'ячу: удар по м'ячу волейбольного пензлем, стоячи на колінах на гімнастичному маті. Замах невеликий, у момент удару рука випрямлена; удар по м'ячу, закріпленому на гумових амортизаторах; серія ударів по м'ячу у тренувальній стінки. 
4. Кидок тенісного м'яча через сітку у стрибку з розбігу. 
5. Нападаючий удар по м'ячу, закріпленому на гумових амортизаторах в стрибку: з місця і з розбігу. 
6. Нападаючий удар через сітку по м'ячу, встановленому в утримувачі. 
7. Освоєння удару по летить м'ячу. Підкидання м'яча на Різну висоту і удар над головою: стоячи на місці і в стрибку. Те ж в парах з передачі партнера. 
8. Нападаючий удар через сітку по м'ячу, спрямованому за допомогою мячемета, що дозволяє посилати м'яч по строго встановленої траєкторії. Якщо такого пристрою немає, м'яч підкидає тренер або партнер. 
9. Нападаючий удар з передачі. 
Другий етап закінчується формуванням рухового вміння, коли учень виконує нападаючий удар через сітку у стрибку по м'ячу, посланому передачею. 
На третьому етапі відбувається вдосконалення нападаючого удару, виконання його в різних умовах, відображають структуру змагальної діяльності волейболістів. Це удари з різних передач по висоті, відстані від сполучного сітки (з задньої лінії), при опорі блокуючих біля сітки. 
Основний зміст третього етапу становлять вправи з техніки, в яких нападаючий удар виконується так, як це має місце у грі. 
Основний підсумок роботи на третьому етапі - формування рухового навику, освоєння нападаючого удару досконало: гнучкого навички, ефективного в умовах, що змінюються ігри, надійного навички, стійкого до сбивающим чинникам і стабільного у різні періоди гри (початок партії, середина, закінчення, за рівного рахунку і т.п.). (16) 
На четвертому етапі відбувається вдосконалення техніки нападаючого удару і ведучих для нього фізичних якостей, а також включення цього прийому в ігрову та змагальну діяльність при високій ефективності. 
Основний підсумок роботи на цьому етапі - формування суперуменія, майстерності виконання нападаючого удару вищого порядку. Характерна риса четвертого етапу (стосовно до нападаючого удару) - це освоєння основних способів нападаючого удару в ідеалі і сильнішою і найслабшою рукою, вміння застосовувати їх ефективно з урахуванням конкретної ігрової ситуації в умовах змагань. 
Таким чином, чотирьохетапну структура навчання техніці і тактиці застосовується по кожному прийому техніки і тактики. 

3.6 Контрольні нормативи з технічної  і тактичної підготовки

Контрольні нормативи дають можливість отримувати кількісні показники, за якими можна судити про ступінь володіння навичками прийомів гри. Наводимо перелік нормативів з основних прийомів.
1. Точність другої передачі. 
2. Точність передачі м'яча через сітку у стрибку. 
3. Передачі зверху біля стіни, стоячи і сидячи (поперемінно). 
4. Передачі зверху біля стіни, стоячи обличчям і спиною (по черзі). 
5. Точність подач. 
6. Точність нападаючих ударів. 
7. Точність першої передачі (прийом подачі). 
8. Захисні дії (захист зони гравцем «ліберо»). 
9. Блокування. 
Контрольні нормативи з тактичної підготовки 
Контрольні нормативи представляють вимоги вибору, який лежить в основі тактичних дій - індивідуальних, групових і командних в нападі та захисті. У процесі виконання нормативів отримують кількісні показники, за якими можна судити про ступінь тактичної підготовленості волейболістів. Наводимо перелік нормативів по основних дій.
1. Дії при другій передачі. 

2. Дії при нападників ударах. 
3. Командні дії в нападі. 
4. Дії при прийомі м'яча в полі. 
5. Дії при одиночному блокуванні. 
6. Дії при груповому блокуванні. 
7. Командні дії в захисті. 
Планування (програмування). Планування як функція управління дозволяє визначити зміст багаторічного процесу підготовки волейболістів, вибрати напрямок тренувальної, змагальної та інших видів діяльності, ефективні засоби і методи, які повинні бути використані для досягнення кінцевої мети. 
Ефективність планування багато в чому залежить від кола показників, на підставі яких розробляються відповідні плани, і здійснюється оцінка процесу тренування. В якості основних виділяють наступні показники  
1. За складом команди: кількість «новачків» і волейболістів, схожих з ігрових функцій і антропометричними даними. 
2. За тренувального режиму: кількість робочих днів, тренувальних занять, годин, тренувальних зборів; розподіл часу на технічну, тактичну, фізичну, психологічну, інтегральну, теоретичну підготовку. 
3. За змагальному режиму: кількість календарних і контрольних ігор; плановані результати (зайняте місце, ефективність ігрових дій за основними показниками). 
4. За рівнем підготовленості: нормативи із загальної та спеціальної фізичної підготовки, технічної, тактичної та інтегральної підготовки; арсенал технічних прийомів, індивідуальних, групових і командних тактичних дій; застосовність прийомів гри і тактичних дій у грі, їх результативність; заліки та іспити з теоретичної підготовки; психологічна підготовленість у балах. 

Розділ 4. ОСНОВИ ТАКТИКИ ГРИ У ВОЛЕЙБОЛ. Методика

навчання і вдосконалення.

4.1. Тактика гри.

На змаганнях, залежно від ігрової ситуації, що складається на майданчику, гравці застосовують найефективніші ігрові прийоми в конкретних умовах. Тактику, як і техніку гри, розділяють на тактику нападу і тактику захисту. Тактика гри складається з індивідуальних і командних тактичних дій.

4.1.1.Тактика нападу. Індивідуальні тактичні дії вивчають, удосконалюючи прийоми техніки нападу. У нападі гравці повинні вміти правильно вибирати місце на майданчику і спосіб дій, спрямовані на організацію атаки, володіти різноманітними нападаючими ударами і застосовувати їх залежно від ігрової ситуації. Гравцеві слід зайняти таке положення, яке дасть йому змогу добре бачити партнерів і суперників, майданчик, сітку і напрямок польоту м'яча, щоб створити передумови для успішного виконання ігрових прийомів.

4.1.2.Тактика подач у волейболі

Питання про тактику подач у волейболі зводиться, головним чином, до питання про вибір місця на майданчику суперника, куди буде направлена подача. У цьому ключі і наведемо декілька порад з даного питання. 1. Подачі до лицьової лінії. Труднощі прийому таких подач полягає в тому, що відстань між приймаючим гравцем і гравцем, який виконує другу передачу, збільшується. Це позначається на точності прийому подач. Найбільш вразливі місця майданчики - в кутах (приблизно 1 м від бічної лінії і 1,5 м від лицьової). 2. Чергування подач в зону нападу і до лицьової лінії. Така тактика порушує звичайне розташування гравців при прийомі, заважає приймає гравцеві зосередитися. Велика ефективність досягається несподіваною зміною напрямку подач в зону нападу або до лицьової лінії. 3. Націлені подання:  на гравця, слабо володіє прийомом;  на найсильнішого нападника (щоб утруднити його участь в нападі);  на зв'язуючого гравця;  в зону гравця задньої лінії, що виходить для другої передачі;  на скупчення гравців, які готуються до зміни розстановки;  на гравця, який увійшов в гру при заміні;  на гравця, який допустив перед цим помилку. 4. Подачі між гравцями. При цих подачах важко визначити, хто з гравців повинен приймати м'яч. Найбільшого ефекту досягають подачі, спрямовані між гравцями зон 1 - 6 і 5 - 6. 5. В іграх на літніх майданчиках треба враховувати метеоумови (положення сонця, напрям і силу вітру), щоб по можливості ускладнити суперникові прийом подачі.

4.1.3.Тактика передач.

У сучасному волейболі якість володіння передачею є основою застосування тієї чи іншої системи гри. Команда, яка досконало володіє першою передачею, може використовувати будь-яку систему. Перш ніж виконати передачу, слід визначити її напрямок, щоб створити найкращі умови гравцеві, що нападає, для завершення атаки. Передачі направляють нападаючому, проти якого грає слабший блокуючий гравець команди суперників. Доцільно виконувати передачі на край сітки і швидкісні для ускладнення дій блокуючих команди суперників. Передачі слід направляти сильнішому нападаючому гравцеві, використовуючи його індивідуальні особливості. Якщо гравець недостатньо підготовлений до завершення атаки, йому роблять передачу вертикально, на певній висоті та у визначеному місці. Для будь-якої тактичної комбінації важливою є перша передача: вона дає змогу перейти від захисту до нападу.

4.1.4.Тактика нападаючих ударів.

Універсально підготовлений нападаючий уміє виконувати удари на різній відстані од сітки, із стрибком після розбігу і з місця, після різних за характером передач.

При виконанні нападаючих ударів слід враховувати слабші місця в захисті команди суперника, обов'язково вміти змінювати напрямок нападаючих ударів, чергувати сильні, слабші нападаючі удари з обманними, спрямовувати нападаючий удар на суперника, який погано володіє прийомом м'яча.

4.1.4.1.Групові тактичні дії - це взаємодія кількох гравців, спрямована на підготовку і успішне завершення атаки. Основою групових тактичних дій у нападі є взаємодія гравця. Групові тактичні дії здійснюються гравцями передньої лінії, якщо передача виконується гравцем зони 3 (2, 4), та після взаємодії гравця передньої і задньої лінії, коли другу передачу виконано із  зони 1 (5, 6). Виконання передачі гравцем, який виходить із задньої лінії, дає змогу всім гравцям передньої лінії брати активну участь в нападі і захисті.

4.1.4.2.Командні тактичні дії - це взаємодія всіх гравців, спрямована на подолання опору суперника. Розрізняють три системи гри в нападі: *- з другої передачі через гравця передньої лінії; *- з другої передачі через гравця задньої лінії, який виходить для виконання передачі; *- з першої передачі чи "відкиди". Система визначає розміщення гравців лінії нападу в момент подачі і напрямок передач для нападаючого удару. У кожній системі гри є багато тактичних комбінацій, які здійснюють за допомогою передач і нападаючих ударів. Система гри в нападі з другої передачі через гравця передньої лінії зони 3, який виконує другу передачу для удару гравцеві зони 4 або 2, дає змогу максимально використовувати сильних нападаючих ударів, для яких створюються найкращі умови при завершенні атаки. За цією системою нападаючий удар виконується з другої передачі (третім ударом), передачу на удар виконує гравець передньої лінії з зони 3, 2, 4. Варіанти системи - другу передачу виконує гравець зони 3. Варіанти системи - другу передачу виконує гравець зони 2 і 4. Вивчення командних тактичних дій починають з цієї системи. Основним її недоліком є те, що один з гравців передньої лінії виключається з активних дій у нападі. Система гри з другої передачі через гравця, що виходить для передачі з задньої лінії, широко застосовується, коли нападаючі гравці володіють різноманітними ударами . Гравці, що виходять до сітки для виконання другої передачі, повинні добре володіти передачею. Оскільки друга передача виконується після переміщення, її якість має задовольняти всіх гравців лінії нападу. Тому гравець завчасно спеціалізується у виконанні цієї передачі. Виходити до сітки може гравець із зон 1, 6, 5. Вихід гравця із зони 1 найбільш перспективний. тому що суперники не завжди спроможні перешкодити йому своєю подачею. Передачу легко спрямувати під праву руку для завершення атаки гравцеві передньої лінії. При виході гравця з зони 1 його місце підстраховує гравець зони 6. Перевага цієї системи полягає в тому, що в нападі можуть взяти участь всі гравці передньої лінії. Вивчають її тоді, коли гравці добре володіють прийомами техніки. Система гри в нападі з першої передачі або "відкиди". При її застосуванні нападаючий удар виконується безпосередньо з першої передачі або "відкиди". Гравці, приймаючи подачу, розміщуються за лінією нападу (сл.17). Після прийому м'яча з подачі гравець зразу виконує передачу на удар одному з гравців передньої лінії 4, 3, 2. У цьому випадку нападаючий може виконувати удар або, якщо поставлено блок, зробити "відкиду" іншому гравцеві передньої лінії. Атаку з першої передачі здебільшого застосовують у грі, коли суперник просто переправив м'яч через сітку. Вивчають цю систему після двох попередніх, коли гравці уже якісно володіють прийомом м'яча з подачі. Тактика захисту. Індивідуальні тактичні дії. Вивчають і удосконалюють індивідуальні тактичні дії разом із удосконаленням прийомів техніки гри в захисті. Індивідуальні тактичні дії зумовлюються вибором місця та доцільним застосуванням прийомів техніки. Розрізняють індивідуальні тактичні дії, що застосовуються для прийому подачі, нападаючих ударів і блокування.

4.1.5.Тактика прийому подач.

Гравець визначає своє місце на майданчику залежно від характеру наступної подачі суперника. Для прийому сильних подач рекомендується стояти далі від сітки, а для слабких ближче до неї. Гравці повинні вміти організовувати і успішно здійснювати різні тактичні комбінації з завчасно обумовленою зміною місць. Залежно від траєкторії і сили подачі м'яча, гравець визначає спосіб його прийому, та напрямок руху - від розміщення партнерів. Тактика прийому нападаючих ударів. Щоб правильно вибрати місце при прийомі м'яча від нападаючого, необхідно визначити, з якої зони суперник виконує нападаючий удар. Після цього визначають напрямок нападаючого удару і готуються до переміщення в зону удару. Вибір місця захисником залежить від висоти стрибка нападаючого і від того, на якій відстані від сітки знаходиться м'яч. Спосіб прийому м'яча і можливий напрямок його руху залежить від характеру нападаючого удару. Уміння спостерігати за діями суперника допомагає правильно вибрати місце на майданчику. Якщо оцінка дій суперника безпомилкова, то ви маєте змогу своєчасно вибрати позицію та спосіб прийому м'яча.

4.1.6.Тактика блокування.

У сучасному волейболі підвищилась роль індивідуального блокування, коли кожний гравець персонально відповідає за дії суперника відповідної зони. Блокуючий насамперед повинен вміти передбачити, з якої зони виконуватиметься нападаючий удар. Після переміщення в потрібну зону, визначають доцільність блокування залежно від виконання нападаючого удару. Потім визначають момент стрибка, на блок і постановку рук відповідно до напрямку удару. Тому при вивченні тактики блокування особливу увагу звертають на вибір місця і своєчасність стрибка, розміщення рук над сіткою, вміння стежити за діями нападаючого в момент удару і швидке переключення на інші дії.

4.1.7.Групові тактичні дії у захисті.

Складаються із взаємодій двох- чотирьох гравців в середині лінії (передній-блокуючий і партнер, задньої - в захисті і на страхуванні), а також між лініями при прийманні м'яча від нападаючих ударів і на страхуванні. Головне у взаємодії те, що гравці, які не беруть участі в блокуванні, повинні забезпечити прийом м'яча в зонах, не закритих блоком. Групові тактичні дії рекомендується вивчити із взаємодії двох гравців: двох блокуючих, які стоять у суміжних зонах, блокуючого і страхуючого, блокуючого і захисника. Згодом включають вправи для трьох і чотирьох гравців у різних варіантах (блок, страхування, захист). На наступних етапах слід застосовувати ігрові вправи і навчально- тренувальні ігри, проводити їх з перервами, щоб мати змогу робити необхідні зауваження, конкретизувати ї перевіряти їх виконання.

4.1.8.Командні тактичні дії у захисті.

У захисті визначається три лінії розміщення і взаємодії всіх гравців в момент атакуючих дій суперника: блокування,страхування блокуючих і захист на майданчику. У сучасному волейболі застосовуються такі системи в захисті: пристрахуванні гравцем задньої лінії, при страхуванні гравцем передньої лінії, при страхуванні гравцями передньої і задньої ліній. Назва кожної системи визначається розміщенням гравця, який виконує страхування. Система гри в захисті при страхуванні гравцем задньої лінії. Застосування цієї системи забезпечує надійне страхування блокуючих у відповідь на дії суперника, який часто виконує обманні удари, спрямовуючи м'яч через руки блокуючих. Гравець зони 6 постійно переміщується, щоб завжди бути в зоні проведення атаки суперником, готуючись підстрахувати м'яч від блоку і обманного удару. Застосування системи захисту при страхуванні гравцем задньої лінії і доцільне, якщо команда добре блокує і спроможна нейтралізувати сильні нападаючі удари суперників, спрямовані в зону 6. При цьому більшість м'ячів, що відскакують від блоку, залишаються в межах триметрової лінії і їх має приймати гравець, який страхує. Системи гри в захисті при страхуванні гравцями передньої і задньої лінії забезпечує захист задньої центральної частини майданчика гравцем зони 6, який знаходиться біля лицьової лінії. Страхування забезпечує крайній захисник (гравець зони 1 або 5) і підсилює також один із гравців, який не бере участі в груповому блокуванні (зони 4 або 2). Такий захист найефективніший при завершені атак нападаючими, які виконують удари над блоком із далеких від сітки передач без організації захисту на передній лінії (гра без блоку). Однак при цьому страхування передньої лінії центральної частини майданчика послаблене. Така система гри в захисті складніша, і вивчати її рекомендується лише тоді, коли гравці добре підготовлені технічно і розуміють тактику захисту. У грі в захисті при страхуванні гравцем передньої лінії схема розміщення гравців залишається однаковою для будь якої ігрової ситуації. Гравець, який не бере участі в блокуванні, виконує страхування (сл.20). Вибираючи певну систему захисту, враховують індивідуальні особливості нападаючих гравців команди суперників, залежно від конкретної ігрової обстановки.

4.2.Методика навчання і вдосконалення.

Техніку передач починають освоювати з вихідного положення. Гравець приймає основну стійку і перебуває в положенні готовності до переміщення в будь-яку сторону. Спочатку доцільно виконувати передачі на середню відстань із середньою траєкторією польоту м'яча, поступово відстань і траєкторію польоту м'яча збільшують.

4.2.1.Орієнтовні вправи для вивчення передачі:

1. Прийняти основну стійку, імітувати передачу. Зверніть увагу на послідовність рухів. Імітацію передачі виконують після переміщення, а потім вивчають правильне положення кистей рук.

2. Із основної стійки кидки м'яча партнерові.

3. Підкидання м'яча над собою і передача його партнерові.

4. Виконання передачі після накинутого партнером м'яча (спочатку точно гравцеві, потім перед ним і в сторони від нього).

5. Зустрічна передача м'яча в парах (відстань змінюється).

4.2.2.Основні поради з техніки виконання передач.

1. У волейболі будь-яке торкання м'яча виконують швидко і одночасно двома руками, тобто не повинно бути затримка або подвійного торкання м'яча.

2. Постійно вдосконалюйте першу і другу передачі м'яча, тому що точна передача є основою всієї гри.

3. При виконанні другої передачі необхідно враховувати ігрову ситуацію, що склалася в даний момент на своєму майданчику і в суперників.

4. Виконавши другу передачу, не стійте на місці, а негайно приймайте позицію для страхування свого нападаючого.

5. Не виконуйте передачу в стрибку, якщо її можна виконати з основної стійки.

6. Із важких положень другу передачу виконують гравцеві, який знаходиться ближче і до якого ви повернуті обличчям.

При вивчені подач дотримуватися певної послідовності. Спочатку вивчають нижні подачі, простіші за виконанням. А потім верхні. Послідовність рухів окремих частин тіла освоюють без м'яча, звертаючи увагу на правильне вихідне положення. Після цього вчаться правильно підкидати м'яч, а потім виконувати удар по м'ячу без перебивання його через сітку. І тільки після того, як всі елементи подачі освоєні, можна виконувати подачу в цілому.

4.2.3.Орієнтовні вправи для засвоєння подач:

1. Імітація подачі з вихідного положення.

2. Підкидання м'яча і виконання замаху без удару. 3. Виконання подачі в сітку (відстань до сітки 4-5 м, м'яч торкається

сітки на висоті 3-4 м).

4. Виконання подачі в парах поперек майданчика.

5. Виконання подачі через сітку з трохи меншої відстані (4-7 м).

6. Виконання подачі з місця подачі.

7. Виконання подачі в певні зони майданчика.

4.2.4.Основні поради щодо техніки виконання подачі:

1. Якщо м'яч підкинуто неточно, дайте йому впасти на підлогу і виконуйте подачу знову.

2. Якщо під час подачі робити крок вперед, то ставайте на 1 м далі від лицьової лінії. Подача з лінії заборонена правилами гри.

3. Перед виконанням подачі подивіться на майданчик суперника. М'яч слід направляти в найбільш вразливі місця.

4. Навчіться подавати м'яч точно і сильно. Добре виконана подача це той самий нападаючий удар.

5. Під час виконання подачі не кваптесь, щоб не втратити м'яча і не спростити суперникам його прийом. Тому для точного виконання подачі визначте її напрямок, максимально використавши вісім секунд.

6. Після виконання подачі не залишайтесь на місці, а негайно повертайтесь на майданчик, щоб взяти участь у грі.

7. Гравець не повинен помилятися при виконанні першої подачі, це може негативно вплинути на наступні дії.

Вивчення нападаючого удару починають з розбігу і стрибка, освоєння певного ритму рухів. Особливу увагу звертають на правильне положення ніг і виконання стрибка (точно вгору). Потім навчаються виконувати удари по м'ячу без стрибка (в нашій точці прямою рукою) і у стрибку по підкинутому м'ячу).

4.2.5.Орієнтовні вправи при вивчені нападаючого удару:

1. Імітація нападаючого удару з розбігу.

2. Виконання нападаючого удару з двох кроків по підкинутому м'ячу біля тренувальної стінки (відстань від сітки 6-8 м). М'яч підкидає партнер.

3. Те саме з трьох кроків.

4. Виконання удару через сітку, закріплену низько.

5. Нападаючі удари через сітку, закріплену низько, із зони 4 з передачі із зони 3.

6. Те саме із зони 2, з передачі із зони 3.

7. Те саме із зони 3.

Далі ці завдання виконують через сітку нормальної висоти.

4.2.6.Основні поради з техніки виконання нападаючих ударів:

1. Вчіться виконувати нападаючий удар правою і лівою рукою. 2. Розвивайте вміння стрибати. Якісний стрибок основа нападаючого удару.

3. Вчіться виконувати удар з будь-якої передачі, якщо м'яч знаходиться вище верхнього краю сітки.

4. Готуючись виконати нападаючий удар, стежте за діями гравця, який буде передавати м'яч, і за майданчиком суперника.

5. Під час гри перші нападаючі удари виконуйте не з максимальними зусиллями. Спочатку необхідно "відчути" удар.

6. Намагайтесь виконувати удари різноманітністю за напрямком і силою. Не виконуйте удар двічі підряд з однаковою силою і в одному напрямку.

7. Виконуйте удар на суперника, який слабо володіє прийомом м'яча.

8. Із важкого положення не виконуйте нападаючий удар на виграш, це нерідко приводить до помилки.

9. Не виконуйте "відкидки", якщо суперник не ставить блок. В цьому випадку краще самому виконати нападаючий удар.

10. Якщо при виконанні нападаючого удару ви помилились, не робіть зауважень партнерові, який виконував передачу на удар. Шукайте причину помилки у своїх діях.

Вивчити нижні передачі і передачі з падінням можливо лише після засвоєння гравцями верхніх передач двома руками. Передачі з падінням вивчають розчленованим методом. Спочатку вчаться виходу під м'яч, потім падінню. Особливу увагу приділяють своєчасному періщенню і прийняттю основної або низької стійки.

4.2.7.Орієнтовні вправи для вивчення техніки гри в захисті:

1. Імітація передачі на місці і після переміщення.

2. Із низької стійки кидання м'яча і виконання падіння перекатом на спину.

3. Виконання передачі м'яча, накинутого партнером.

4. Приймання м'яча після несильного виконаного удару.

4.2.8.Основні поради з техніки гри в захисті:

1. Щоб гра у захисті була успішною, слід постійно розвивати спритність, швидкість реакції, рішучість, сміливість у прийманні м'яча, пробитого з великою силою.

2. М'яч, що летить з великою швидкістю, краще приймати в без опорному положенні. Так, краще амортизується сильно пробитий м'яч.

3. Приймаючи м'яч, що летить на захисника, підбивання виконують двома руками знизу з невеликим відривом ступень від опори.

4. Виконувати приймання м'яча збоку від захисника в падінні перекатом на спину (на бік), в момент, коли м'яч торкається рук, гравець повинен перебувати в без опорному положенні.

5. Щоб успішно приймати м'яч з подачі чи нападаючого удару, навчитися правильного виходу під м'яч.

6. Приймати подачу чи нападаючий удар намагайтесь без падіння. Не повинно бути падіння заради падіння.

7. В захисті намагайтесь приймати будь-який м'яч, навіть якщо він безнадійний. Самовіддана спроба прийняти такий м'яч запалює команду.

8. Якщо приймаєте важкий м'яч, то не перебивайте його через сітку, а краще поверніть на свій майданчик.

Вивчення блокування проводиться розчленованим методом. Спочатку вивчають стрибок з місця біля сітки. Потім вивчають постановку рук над сіткою. Після цього переходять до вивчення блокувань під час переміщення.

4.2.9.Орієнтовні вправи для вивчення блокування:

1. Імітація блокування на низькій сітці.

2. Гравці розміщуються в парах з двох сторін сітки. Один імітує нападаючий удар, другий-блокування.

Основні поради з техніки блокування:

1. При блокуванні слід дивитися на гравця, який виконує нападаючий удар, а не на м'яч.

2. При своїй подачі не дивитися на нападаючого, а спостерігайте за діями суперника.

3. Визначте, хто з гравців суперника може успішно завершувати атаку. Не блокуйте гравця, який виходить з задньої лінії для передачі.

4. На блок слід стрибати з деякими запізненнями після нападаючого.

5. За якістю передачі і силою нападаючого удару визначте, кому потрібно ставити блок. Не блокуйте гравця, який не може виконати нападаючий удар.

6. Після блокування приземляйтеся на зігнуті ноги, що сприяє швидкому переключенню на інші дії.

7. Після блокування відступайте од сітки, щоб взяти участь у нападі.

8. Якщо ви берете участь в блокуванні, то виконуйте захисні дії (прийом м'ячів від нападаючих ударів, страхування), а не стійте біля сітки.

9. Пам'ятайте, що після блокування можна ще раз торкнутися м'яча, виконати нападаючий удар або передачу на удар

Розділ 5. Ігрові системи, комбінації та відволікаючі дії  в волейболі

5.1.Дві системи захисту у волейболі

Існують дві системи захисту у волейболі: «кутом вперед» і «кутом назад». Принципова відмінність цих двох систем полягає у вихідному положенні гравця зони 6. При системі захисту «кутом вперед» гравець зони 6, у вихідному положенні, знаходиться в районі лінії нападу (див. малюнок). Тому, кут, утворений гравцями зон 5, 6, 1 направлений в сторону середньої лінії, тобто вперед (звідси і назва системи захисту «кутом вперед»). Тоді як при системі захисту «кутом назад» гравець зони 6, у вихідному положенні, знаходиться в метрі за лицьовою лінією і кут, утворений гравцями зон 5, 6, і 1 спрямований назад. Так як тактичні дії гравців передньої лінії в обох системах захисту практично не відрізняються, розглянемо захисні дії гравців задньої лінії, при використанні цих двох систем захисту в волейболі, на прикладі одного з типових випадків: напад відбувається із зони 4, подвійний блок ставлять захисники зон 2 і 3, захисник зони 4 відтягнутий в район бічної лінії, для прийому нападаючого удару в цю зону, або скидання. На малюнках показані вихідні положення гравців задньої лінії. 5.1.1.Система захисту «кутом вперед». Завдання захисника зони 5 - якомога раніше передбачити напрям і силу нападаючого удару і, залежно від цього: а) переміститися для прийому м’яча, що відскочив від блоку, у тому числі в аут (за бічну і лицьову лінії), б) «вийти» з-за блоку (або «в дірку» в блоці), переміщаючись уздовж бічної лінії, в незахищене місце майданчика, для прийому нападаючого удару; в) переміститися в напрямку зони 6 для прийому скидання. Завдання захисника зони 1 - якомога раніше передбачити напрям і силу нападаючого удару і, залежно від цього: а) переміститися для прийому м’яча, що відскочив від блоку, у тому числі в аут (за бічну і лицьову лінії), б) розпочати переміщення уздовж бічної лінії для прийому нападаючого удару по лінії, аж до лінії нападу; в) у разі необхідності, виконати прийом скидання в зону 2. Завдання захисника зони 6 - прийняти скидання у всіх напрямках. 5.1.2.Система захисту «кутом назад». Завдання захисника зони 5 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 3 і 6, а якщо гравець зони 4 бере участь в блокуванні, то й скидання в район зони 4. Завдання захисника зони 1 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 2, 3, або 6. І, нарешті, завдання захисника зони 6 - якомога раніше передбачити характер нападаючого удару і, залежно від цього: а) підняти м'яч, що відскочив від блоку після нападаючого удару в район лицьової лінії, або за неї; б) приймати скидання, спрямовані в кути майданчика, за гравців зон 5 і 1, в) приймати нападаючі удари, спрямовані, приблизно, в двометрову зону від лицьової лінії; г) приймати скидання, спрямовані в зону 6. Розглянуті принципи індивідуальних тактичних дій гравців задньої лінії застосовуються при будь-яких тактичних комбінаціях нападу, при завершенні атаки з будь-якого номера. Розберемо, далі, переваги і недоліки двох представлених систем захисту у волейболі. Система захисту «кутом вперед». Перевага - надійна гра проти скидань в райони зон 4, 3, 2 і 6. Недолік - не досить надійна гра проти нападаючих ударів і скидань в райони зон 5 і 1, у зв'язку з тим, що, залежно від характеру нападаючого удару, захиснику необхідно рухатися в протилежних напрямах (або до лінії нападу, для прийому нападаючого удару, або до лицьової лінії, для прийому відскоків від блоку, або скидань на задню лінію). У випадку, якщо захисник зони 5, або 1 невірно оцінив характер нападаючого удару і почав переміщення вперед, а м'яч був зіграний (або відскочив від блоку) в район лицьової лінії, то прийняти такий м'яч стає практично неможливим, так як ззаду нікого немає. В іншому випадку, якщо захисник зони 5, або 1 забарився на задній лінії, сподіваючись на відскік від блоку, або скидання в район лицьової лінії, то нападаючий удар в район бічної лінії (ближче до лінії нападу) не залишає шансів на сприятливий результат подальших захисних дій. Система захисту «кутом назад». Перевага - надійна гра проти нападаючих ударів в район бічних ліній, а також, проти відскоків від блоку і скидань на задню лінію. Недолік - ослаблений захист від скидань в зону 6. Однак, цей недолік частково компенсується тим, що скидання в зону 6 можуть приймати три гравці (зон 5, 6 і 1), що підвищує надійність захисту. Беручи до уваги все вищесказане, можна зробити наступні висновки: 1. Для надійного захисту за системою гри «кутом вперед» гравці зон 5 і 1 повинні володіти великим ігровим досвідом та вмінням передбачати дії противника. Тоді як система захисту «кутом назад» вимагає наявність такого гравця тільки в зоні 6. 2. Система захисту «кутом вперед» може успішно застосовуватися в іграх, з використанням несильних нападаючих ударів і великим числом скидань в зону лінії нападу. Тоді як система захисту «кутом назад» орієнтована на сильні нападаючи удари і часті відскоки м'яча від блоку в будь-яку точку майданчика і в аут, що характерно для команд високого рівня. Таким чином, стає зрозумілим, чому система захисту «кутом вперед» у команд щодо високого рівня зустрічається вкрай рідко, а система захисту «кутом назад» поширена повсюдно.

5.2. Волейбольні ігрові комбінації в нападі

В сучасному волейболі найчастіше використовується принцип комплектування стартового складу «5-1». При цьому основними ігровими комбінаціями, які успішно застосовуються в тактиці проведення атаки з виходом сполучного гравця з задньої лінії, є наведені нижче дії. 1. Гравець зони 1 виходить до сітки на стик зон 2 і 3 і всіма своїми діями показує, що м'яч буде направлений швидко вибігаючому до сітки волейболісту зони 3, але в останній момент виконує кистьову передачу за голову на гравця зони 2. 2. Те ж, що й у випадку 1, але м'яч для удару адресується гравцеві зони 4 (мал.1). 3. «Хрест». Перший варіант. Гравець зони 1 виходить до сітки. Його партнер, що знаходиться в зоні 3, розбігається й імітує удар з короткої передачі. Нападник зони 2 переміщається в зону 3 і завершує комбінацію (мал. 2). Для успішної організації атаки прийом подачі забезпечують гравці зон 5 і 6. Другий варіант. Гравець зони 3 виходить за спину зв'язуючому та імітує атаку, а волейболіст зони 2 переміщається в зону 3 і виконує удар (мал. 3). 4. Те ж, що і в ситуації 3, але гравці зон 3 і 2 імітують комбінацію «Хрест», а м'яч для удару адресується волейболісту зони 4. 5. «Зворотній хрест». Гравець зони 1 виходить ближче до зони 3. Його партнер із зони 4 розбігається й імітує удар з короткої передачі в зоні 3. Нападник зони 3 переміщається в зону 4 за спину свого товариша і виконує удар (мал. 4). 6. Те ж, що і в ситуації 5, але гравці зон 3 і 4 імітують комбінацію «Зворотній хрест», а м'яч для удару адресується гравцеві зони 2.  7. «Ешелон». Гравець зони 1 виходить до сітки в зону 3. Волейболіст цієї зони розбігається й імітує удар з короткої передачі, змушуючи суперника організувати блокування. Зв'язуючий гравець виконує передачу за волейболіста зони 3, куди виходить гравець зони 4 і проводить удар над руками вже блоку, що опускається (мал. 5). 8. «Простріл (Навздогін)». Ця комбінація ефективна, коли зв'язуючий посилає м'яч з відстані 1 - 1,5 м від сітки прострільно навздогін гравцям зон 3 або 4, які злітають над сіткою, очікуючи передачу. 9. Гравець зони 3 імітує зліт у своїй зоні, а м'яч для удару направляється на «стовп» одному з партнерів зон 4 або 2 (мал. 6). 10. «Мoріта». Гравець зони 3 імітує вихід до сітки нібито для виконання нападаючого удару з короткої передачі, змушуючи блокуючого вистрибнути, а сам, затримавшись, стрибає пізніше нього і проводить удар над опускаючимся блоком. 11. «Повернення». Гравець зони 2 демонструє вихід в зону 3 для виконання нападаючого удару з короткою передачі перед зв'язуючим, змушуючи блокуючого зони 4 переміститися ближче до зони 3, а потім робить крок лівою ногою назад, правою в сторону, вистрибує за головою зв'язуючого і атакує (мал . 7). 12. Гравець 3 зони імітує зліт у своїй зоні, волейболісти зон 4 і 2 виходять для виконання удару з країв сітки, а атаку завершує гравець зони 5, нападаючи з задньої лінії (мал.8).

5.3 Відволікаючі дії при нападаючому ударі

При імітації нападаючого удару з подальшим скиданням м'яча однією рукою за блок або у порожні місця майданчика суперника гравець проводить сильний замах для удару (імітація) і в останній момент «тихо» направляє м'яч пальцями над руками блокуючих гравців в незахищені місця їх майданчика ( малюнок). Посилати м'яч на незахищені місця майданчики доцільно при груповому блокуванні, враховуючи при цьому розташування гравців, що страхують блок. Складність прийому таких м'ячів гравцями команди, що обороняється полягає у швидкій зміні дій, що викликає у захисників гальмівні процеси, що ускладнюють відповідну реакцію. Проте гравці команди, що обороняється при багаторазовому застосуванні суперником скидок пристосовуються до їх прийому. Тому такі обманні дії досягають результату тільки при чергуванні з сильними атакувальними ударами. Ефективним тактичним засобом нападу являється імітація передачі м'яча в стрибку з наступним. нападаючим ударом (малюнок). Імітуючи передачу м'яча в стрибку, гравець тим самим вводить в оману суперника, який, судячи з імітації цих рухів, типових для передачі м'яча в стрибку, не блокує, що і дає можливість нападнику вільно провести удар. При виконанні цієї відволікаючої дії гравець, стоячи на місці (рідше з розгону), позначає положення, яке характерно для передачі м'яча в стрибку, потім виконує поштовх, що відрізняється від поштовху при нападаючому ударі майже повною відсутністю махових рухів руками. У момент стрибка гравець прогинається в поперекової частини хребта, відводячи плечі трохи назад і продовжуючи руками фіксувати положення, характерне для передачі. У момент максимальної точки стрибка нападник різко відводить на замах для удару руку і одночасно з розгином тулуба завдає рукою удар по м'ячу.

5.4 Відволікаючі дії при передачі м'яча

Імітація другої передачі в стрибку з подальшим направленням м'яча двома руками на незахищені місця майданчика суперника найчастіше виконується зв’язуючим, але може бути використана будь-яким гравцем передньої лінії. Гравець, що виконує цей прийом, стоїть під сіткою, повернувшись боком до неї (це положення є типовим для гравця, що виконує другу передачу), і потім, в стрибку імітуючи передачу м'яча одному з партнерів, раптово за рахунок різкого руху рук направляє м'яч низько над сіткою в незахищене місце майданчика суперника. Даний прийом став виконується в зв'язку з тим, що в момент передачі блокуючі гравці перебувають під сіткою і на майданчику в цей момент утворюються незахищені місця.  При цій відволікаючій дії іноді гравець може направляти м'яч за голову. Відволікаючі дії при другій передачі м'яча можуть застосовуватися підтягнувшись до сітки гравцями зон 2 або 3, а також при виходах до сітки одного з гравців задньої лінії з метою розіграшу м'яча будь-якого з трьох нападників. Гравець, імітуючи передачу вперед, на край сітки, передає м'яч над собою або за голову, або, навпаки, імітуючи передачу над собою, направляє м'яч на край сітки або за голову. Відволікаючі дії при таких передачах складаються з імитуючих рухів тулуба і рук гравця, що виконує передачу. Передача м'яча, спрямованого після імітації на край сітки, зазвичай виконується за рахунок різкого руху кистей і пальців. Виконання відволікаючих дій при другій передачі м'яча вимагає узгодженості та взаєморозуміння гравців лінії нападу з зв'язуючим. При імітації нападаючого удару з наступним пасом партнеру гравець, відволікаючи своїми діями блокують гравців суперника, виносить вгору другу руку і передає(відкидає) м'яч партнеру (малюнок 1). вводячи в оману блокуючих гравців суперника, так як кожна передача заздалегідь націлює їх на розіграш м'яча для нападаючого удару у визначеному місці сітки, а пас направляється в інше місце. Відволікаючі дії при першій і другій передачах використовується як при атаці з першої так і при нападаючому ударі з задньої лінії. Імітуючи передачу м'яча вперед (прямо перед собою), гравець, повернувшись обличчям в якусь визначену сторону, виконує підготовчі рухи до передачі м'яча саме в цю сторону, після чого передає м'яч в іншому напрямку. Така передача здійснюється без повороту тулуба і голови в направленні польоту м'яча тільки за рахунок роботи рук, які направляють м'яч не прямо перед собою, як звичайно, а в бік або за голову (див малюнок 2). Висновки Опрацювавши дану тему хочеться зробити слідуючі висновки: Тактика - цілеспрямовані дії гравців команди, спрямовані на досягнення перемоги. Тактика складається із засобів 1 способів ведення гри, які використовуються з урахуванням конкретних завдань, які виникають в процесі гри. Важливе місце в тактиці займають індивідуальні, групові і командні тактичні дії. Перші зв'язана s передбаченням ігрових ситуацій, вибором місця, ігровою активністю і виконанням техніко-тактичних дій, а другі з застосуванням загальнокомандних систем гри в комбінацій. Засоби тактики об'єднують всі дії гравців без м'яча і з ним, тобто всі  технічні прийоми і їх різновидності. Тактичними способами ведення гри називаються согласовані дії кількох гравців (тактичні комбінації) або всієї команди (системи гри). Кожна системна гра характеризується, розміщенням гравців на площадці розподіленими обов'язками між ними. Тактичні дії повинні будуватися в залежності з  тактичними знаннями з рівнем технічної майстерності, фізичних якостей і вольових проявів. Волейболіст завжди повинен вибрати найбільш адекватне рішення змагальної, Ситуації, яке може бути вирішене з допомогою бувшого арсеналу тактичних засобів. Найскладніше  - прийняти правильне рішення в мінімальні відрізки часу. Удосконалення тактики проходять в спеціальних вправах, які моделюють фрагменти змагальної діяльності необхідна умова удосконалення, техніко-тактичної майстерності - моделювання типових ситуацій в великою кількістю варіативних положень. В спеціальних вправах, моделюючих фрагменти змагальної діяльності, як правило, виконується не одна тактико-технічна дія, а їх поєднання. Разом з тим, для акцентування уваги на вирішення основного завдання такі вправи класифікуються від головного і характерного їх признаку. Потрібно зауважити, що без належного рівня розвитку фізичної підготовки, психологічної та інтегральної не можливий і тренувальний процес та розвиток саме тактико-технічних  дій та умінь.Також ми прийшли до висновку, що навчання грі у волейбол школярів середньої ланки, є необхідною частиною популяризації волейболу і спорту взагалі. Використовуючи специфічні засоби і методи навчання грі у волейбол, можна швидше досягти спортивного результату, так як вони полегшують процес освоєння технічних і тактичних прийомів гри. Але педагог, тренер, проводячи навчально-тренувальне заняття повинен враховувати вікові особливості школярів, рівень їх фізичної підготовки, так як перевантаження можуть привезти до формування негативного ставлення до гри волейбол.  Для дітей даного віку волейбол розглядається, як одна з можливостей проявити себе, взяти участь у різних змаганнях. Навчання грі у волейбол сприяє формуванню та розвитку особистісних якостей людини, які допомагають орієнтуватися і приймати рішення у важких життєвих ситуаціях.  У навчанні юних волейболістів велике значення надається спеціальним вправам. Їх роль полягає в тому, що діти при вивченні технічного прийому поставлені в такі умови, які свідомо виключають появу цілого ряду помилок і неточностей у виконанні руху. Успіх юних волейболістів в оволодінні технікою і тактикою гри багато в чому залежить від умілого вибору та застосування спеціальних вправ, одні з яких спрямовані на розвиток фізичних здібностей, необхідних для гри у волейбол, а інші сприяють швидшому і правильному оволодінню структурою технічного прийому.  Так само, однією з особливостей в заняттях волейболом з дітьми, є різноманітність умов при навчанні. Потрібно частіше міняти обстановку в заняттях, особливо при вдосконаленні одних і тих же технічних прийомів, так як діти швидко втомлюються від одноманітної роботи.  Будь-яке навчання успішно лише тоді, коли воно будується з урахуванням вікових особливостей займаються. Безумовно, що знання особливостей, властивих тому чи іншому періоду дитячого віку, є необхідною умовою для правильної організації навчально-тренувального процесу з юними волейболістами.

Література

Список використаних літеретупних джерел

1.  Волейбол: учебник жля высших учебных завидений физической культуры/ Беляев А.А., Беляев А.В., Железняк Ю.Д., Карполь Н.В. – М. «СпортАкадемПресс». 2002. –368 с.
2.  О.О. Борисов. Основи теорії методики викладання волейболу і футболу/Борисов О.О.–К.: вид-во ПП «Люскар», 2004. –664 с.
3.  А. Г. Айриянц. Волейбол / Айриянц А. Г. - М: ФиС, 1976. - 158 с.
4.  В.А. Голомазов Волейбол в школе/ Голомазов В.А.,– М: 1976. –110 с.
5.  Спортивные игры: Совершенствование спортивного мастенства/Жележняк Ю.Д., Портнов Ю.Д., Савин В.П.. –: 2004. – 400 с.
6.  Волейбол для начинающих/ Ахметов Э. К.. - Минск: Полымя, 1985. - 80с.
7.  М. С.Бриль. Волейбол /Бриль М. С.. -М.: ФиС, 1981. - 136 с.
8.  Вайцеховский С. М. Книга тренера. - М.: ФиС, 1971. - 194 с.
9.  Волейбол. Справочник. - М.: ФиС, 1984. -124 с.
10.  Волейбол в школе/ Голомазов В.А. Ковалев В. Д. Мельников А. Г.. - М.: ФиС, 1985.- 125 с.
11.  А. Д. Демчишин. Волейбол - гра для всіх /Демчишин А. Д. . - К.: „Здоров'я", 1986. - 83 с.
12.  Специальная физподготовка волейболистов /Демчишин А. Д., Мозола Р. С., Панишко Ю. М.. - М.: „Радянська школа". 1992. - 83 с.
13.  А.Н.Ейнгорн .500 упражнений волейболиста /Ейнгорн А.Н.. - М.: ФиС, 1959.- 208 с.
14.  Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе/ Железняк Ю.Д.. - М : ФиС, 1983.- 224 с.
15.  Ю. Д. Железняк. Волейбол в школе/ Железняк Ю. Д, Слупский Л .Н.. - М.: ФиС, 1989. - 76 с.
16.  Подготовка юных волейболистов /Железняк Ю. Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. - М: ФиС, 1967. - 102 с.
17.  Методические рекомендации по моделированию учебно- тренировочного процесса юных волейболистов /Затворнецкий Ю. Г., Федюшин В. П., Хапко В. Е.. - М.: ФиС, 1978. - 68 с.
18.  А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В.. - Минск: «Высшая школа», 1985. - 200 с.
19.  Оптимизация тренировочного процесса волейболистов: методические рекомендации/ Касаткин А.Н., Максименко Г.Н., Короп М.Ю. -М.: ФиС 1984.-144 с.
20.  Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н.. - М.: ФиС, 1983. - 94 с.
21.  Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н., Айриянц А.Г.-М. : ФиС, 1983.– 270 с.
22.  А.Н. Лапутин. Обучение спортивным движениям /Лапутин А.Н.. - К.: „Здоров'я", 1986.-214 с.
23.  С. Опниума Уроки волейбола /Опниума С.. - М.: ФиС, 1995. - 43 с.
24.  М.П. Перельман. Специальная физподготовка волейболистов/ Перельман М.П.. - М.: ФиС, 1969.-134 с.
25.  Н.Н. Пермяков. Направленность тренировочных действий в волейболе/ Пермяков Н.Н.. - М.: «Высшая школа», 1989. - 116 с.
26.  М.П. Пименов. Волейбол. Специальные упражнения/ Пименов М.П.. - К.: 1993. -192 с.
27.  В.Н. Платонов. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте /Платонов В.Н.. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 544 с.
28.  В.М. Платонов Фізична підготовка спортсмена/ Булатова М.М. . - К.: Олімпійська література, 1995.- 342 с.

29. Барбара Л.В., Фергюсон Б.Ж.; Волейбол. - М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: «Видавництво Астрель», 2004. 
30. Беліновіч В.В.; Навчання у фізичному вихованні. ФиС 2000. 
31. Васильєв Г.В.; Значення загальної фізичної підготовки для спортсмена. ФиС 2004. 
32. Володін В.А.; Енциклопедія для дітей. Т20 Спорт. - М.: Аванта +, 2001. 
33. Голомазов В.А.; Волейбол. Навчальний посібник для студентів Середніх спеціальних навчальних закладів. ФиС, 1998. 
34. Доленко Ф.Л.; Бережіть суглоби-2-е вид .- М.: Фізкультура і спорт, 1990. 
35. Железняк Ю.Д. Кунянскій В.А. Чачін А.В.; Волейбол. Методичний посібник з навчання грі .- М.: Терра - Спорт, Олімпія Прес, 2005. 
36. Железняк Ю.Д. Портнов Ю.М., Савін В.П.; Спортивні ігри .- М.: Видавничий центр «Академія», 2004. 
37. Івойлова А.В.; Волейбол для всіх .- М.: Фізкультура і спорт, 2005. 
38. Івойлов А.В.; Тактична підготовка волейболістів. ФиС 2001. 
39. Ковальов В.Д., Голомазов В.А., Кераминас С.А.; Спортивні ігри-М.: Просвещение, 2001. 
40. Макгаун К.; Наука навчання волейболу. «Чемпейн», Іллінойс: Хьюман Кайнетікс, 2006. 
41. Молів В.І.; Я пізнаю світ: Дитяча енциклопедія: спорт. - М.: ТОВ «Видавництво Астрель» .2000. 
42. Невілл р.а.; Подай верхом. Маунтін В'ю, Каліфорнія: Мейфілд Пабнілін, 1994. 
43. Осколкова В.А., М.С. Сунгуров; Волейбол Навчальний посібник для початківців. ФіС2005. 
44. Осколкова В.А., М.С. Сунгуров; Техніка і тактика гри в волейбол. ФіС2005. 
45. Підготовка юних волейболістів Навчальний посібник для тренерів ДЮСШ. Під загальною редакцією Ю. Д. Железняка ФиС. М., 2006. 
46. Прокошев А.В.; Волейбол .- М.: «Фізкультура і спорт» .2004. 
47. Сапін Н.Р., Бриксін З.Г.; Анатомія та фізіологія дітей і підлітків. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. 
48. Сосновський І.Ю.; Енциклопедичний словник юного спортсмена .- М.: Педагогіка, 2003. 
49. Фарфель В.С.; Розвиток рухів у дітей шкільного віку. М., Вид. АПН, 1999. 
50. Фурманов А.Г, Болдирєв Д.М.; Волейбол-М.: Фізкультура і спорт, 2001. 
51. Фурманов А.Г.; Грай у міні-волейбол .- М.: Радянський спорт, 1999. 
52. Холодов Ж.К., Кузнєцов В.С.; Теорія і методика фізичного виховання і спорту .- М.: Видавничий центр «Академія», 2000. 
53. Чайковський А.М.; Великий енциклопедичний словник. - М.: «Велика Російська енциклопедія», 1999. 
54. Чехова О.С.; Уроки волейболу. - М.: Фізкультура і спорт, 2005. 
55. Юрін Г.; Від А до Я по країні спорту. - Фіс, 2000. 
56. Яковлєв М.М., Коробков А.В., Янаніс С.В.; Фізіологічні і біохімічні основи теорії і методики спортивного тренування. ФиС, 2000 

Зміст рецензії

Актуальність вибору теми: ………………………………………………………………………………………………........

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Зміст курсової роботи:………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Позитивні сторони:……………………………………………………………………………………………………………………..

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Недоліки:…………………………………………………………………………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

Висновки:………………………………………………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

Підпис:……………………………                                                                             …………… …………….. …20……р. 

Курсову роботу заслухано комісією                  ………………………………………………………….

Оцінка:…………………………………………………..

PAGE   \* MERGEFORMAT 2

1. Водные ресурсы Воронежской области в прошлом и настоящем.html
2. ~~рылысты~ керамика технологиясы п~ні бойынша практикалы~ саба~тар~а арнал~ан ~дістемелік н~с~ау
3. Так давайте же начнём
4. на тему- детский яслисад на 140 мест с бассейном в городе Перми
5. Закон спроса представляет собой следующую зависимость- а Рост доходов потребителей ведет к тому что он
6. Учебное пособие- Типы рынков и маркетинговая деятельность компаний
7. наиболее сложная и актуальная поэтому необходимо уделять большое внимание состоянию отрасли приняв в кач.html
8. Социологическое исследование экологического состояния окружающей среды
9. Тема- Краткая характеристика чрезвычайных ситуаций характерных для РБ План лекции- Введение Цели зад.html
10. Гальперин Петр ЯковлевичК ВОПРОСУ ОБ ИНСТИНКТАХ У ЧЕЛОВЕКАПризнание инстинктов у человека с необходимость
11. Технические критерии и средства контроля операций и процессов Наим
12. Банковская система Великобритании
13. Реферат- Приказы по личному составу (составление и оформление)
14. Введение Плодитесь и размножайтесь и наполняйте землю и обладайте ею и владычествуйте над рыбами морск
15. Тема 11 Виробниче середовище та його вплив на людину
16. Лабораторная работа 2 Определение дисперсного состава пыли
17. Предмет и метод гражданского права.
18. первых происходит возрождение интереса к античной культуре в целом ~ к античной философии к античным религ
19. МОНИТОРИНГ ОЦЕНКИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Цель лекции- Проанализировать современные концепции управления качеств.
20. Вино из одуванчиков

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе