Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Контрольна робота
з дисципліни “Фінанси”
|
Перевірив: Ст. викл. кафедри “Фінанси” Сукач О. М. “____” _________ 2013р. ____________________ |
Виконала: Студентка 3 курсу Групи СЗУ 04 Шевчик А.М. з/к № 22017 |
Черкаси, 2013 р.
Зміст
Бюджетний дефіцит — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.
Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:
За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит – затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит – фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.
За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит – різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.
За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит - офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.
Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит – прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.
За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний – підкоряється законам інфляції.
Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:
Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.
Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.
Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.
Циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів в наслідок циклічних перепадів в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом
За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий – у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.
За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит – різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг.
Операційний дефіцит -- дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.
У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).
У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.
Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю.
Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.
Причини виникнення бюджетного дефіциту та його вплив на економіку країни
|
Загальні причини бюджетного дефіциту: |
||
|
||
Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.
Теоретичні підходи до управління бюджетним дефіцитом
На відміну від класиків економічної теорії, які вважали, що головним завданням фінансової політики є досягнення і збереження бюджетної рівноваги, сучасні економісти переконані, що питання полягає не у збалансуванні державного бюджету, а в тому, щоб бюджет балансував економіку. У такому контексті державна політика має бути направлена на регулювання розмірів дефіциту бюджету і державного боргу, а відтак надзвичайної ваги набувають питання управління дефіцитним фінансуванням.
Розкриваючи питання управління дефіцитом бюджету слід наголосити що, цей процес триває як на стадії складання, розгляду, затвердження бюджету, так і під час його виконання. Управління бюджетним дефіцитом передбачає, перш за все, визначення його абсолютних і відносних показників та розробку методології їх розрахунку, а також вибір і оптимізацію джерел фінансування дефіциту бюджету, й шляхів його подолання.
Визначення абсолютного розміру дефіциту бюджету безпосередньо пов'язане із структурою бюджетної класифікації і методикою обліку грошових операцій уряду. Їх формування сьогодні відбувається на основі міжнародних стандартів - методологічно-статистичних положень у сфері державних фінансів, розроблених Організацією об'єднаних націй (ООН), Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейським співтовариством (ЄС) та Міжнародним валютним фондом .
Метод визначення дефіциту бюджету розроблений МВФ ґрунтується на так званій борговій концепції дефіциту, або концепції потреб у запозиченнях. В основі цієї методики, яка дає можливість зіставляти показники різних країн, лежить аналітичне групування бюджетних операцій за трьома категоріями: доходи і гранти, видатки (у тому числі і трансферти) і кредитування за вирахуванням погашення та фінансування. Абсолютний розмір дефіциту бюджету при цьому визначається як перевищення суми бюджетних видатків і чистого кредитування над доходами бюджету.
Бюджетний дефіцит / профіцит = Поточні і капітальні видатки + Кредитування мінус погашення - Доходи - Гранти
Сьогодні дедалі більшого значення набуває Система національних рахунків (СНР) - сукупність норм організації статистики державних фінансів країн - членів ЄС. В основі побудови цієї методики лежить функціональне групування економічних суб'єктів, а не належних їм фондів. Дефіцит при цьому визначається як чисті запозичення сектору державного управління.
Чисте кредитування (+) / Чисті запозичення ( -) = Загальна сума ресурсів сектору державного управління - Загальна сума видатків сектору державного управління
Таким чином, визначення абсолютних і відносних показників дефіциту бюджету, їх відображення у статистиці державних фінансів на сьогодні є безумовно важливою проблемою. Її актуальність в Україні зумовлюється посиленням інтеграційних процесів та необхідністю уніфікації вітчизняного законодавства відповідно до вимог європейського і світового співтовариства. Одночасно, надзвичайного загострення набувають інші проблеми, пов'язані із дефіцитом бюджету, а саме - оптимізація джерел його покриття та пошук шляхів подолання.
Бюджет за своєю формою є планом, щорічних доходів та видатків держави який розробляється урядом на наступний бюджетний період і затверджений законом. Складаючи бюджет, уряд використовує діючу законодавчу та нормативну базу. Опираючись на соціально-економічну доктрину держави прогнозуються, витрати на наступний бюджетний період. Під ці прогнозні витрати вишукуються планові доходи. Ті, в свою чергу, виступають основою для здійснення планових витрат.
Планові витрати дорівнюватимуть, прогнозним тільки в тому випадку якщо планові доходи відповідатимуть прогнозним витратам. У випадку, коли планові доходи є меншими прогнозних витрат, держава постає перед проблемою: збалансувати бюджет або ж затвердити його з перевищенням видаткової частини над дохідною, тобто з дефіцитом.
Складність державної політики врівноваження бюджету полягає в тому, що вона у більшості випадків суперечить філософії суспільних інтересів стосовно державних фінансових ресурсів, коли кожен суб'єкт прагне отримати якомога більше бюджетних асигнувань і при цьому сплатити якомога менше податків до державної казни.
Проблема збалансування бюджету, на перший погляд, начебто, не складна - варто скоротити видаткову частину, якщо надходження недостатні і баланс буде досягнутий. Проте у реальному житті - згортати фінансування державних програм не тільки складно, а інколи й недоцільно. Наприклад, з економічної точки зору не можна скорочувати видатки на капітальні чи інноваційні проекти, з політичної точки зору - на соціальні програми, екологію, озброєння.
Досить незначна кількість видатків бюджету залежить від рішень, прийнятих у поточному році. Більша ж їх частина необхідна для виконання раніше затверджених програм, як-то: допомоги учасникам військових дій та інвалідам, участі у довгострокових міжнародних проектах тощо. Окрім того, хоч існування захищених статей видатків бюджету і скорочує можливості варіювання фіскальної політики, ці видатки (виплати з безробіття, субсидії сільському господарству) часто стають стабілізаторами економічного становища в країні.
Можливий й інший варіант - збільшити податкові надходження. Мова йде, зокрема, про рівень агрегованої податкової ставки або норми оподаткування в країні. Від її розмірів залежать як обсяги доходів бюджету так, і динаміка реального продукту.
Теоретично можливі три варіанти фінансування бюджетного дефіциту:
– продаж державних активів;
– додаткова емісія;
– державні запозичення.
Широкомасштабна приватизація - найчастіше невід'ємний атрибут перехідного періоду. Вона проводиться з метою оптимізації розмірів державного й приватного секторів економіки і не може розглядатись як постійний ресурс для додаткових видатків, оскільки платежі при цьому здійснюються раз і назавжди. Враховуючи це, такі надходження, на нашу думку, варто відносити саме до категорії фінансування бюджету, а не до доходів. Зважаючи на свою обмеженість цей метод не є універсальним.
У ситуації, коли уряд хоче профінансувати ту чи іншу програму, але через дефіцит бюджетних ресурсів йому це не вдається, він може застосувати додаткову емісію. За ініціативою центрального банку запускається механізм друкування нічим не забезпечених грошей, що вирішує проблему дефіциту коштів. Цей метод покриття дефіциту є мабуть найпростішим, але приховує у собі небезпеку. Додаткова емісія збільшує пропозицію грошей в обігу, що порушує пропорції, описані рівнянням Фішера (MV=PQ, де M - пропозиція грошей; V - швидкість обігу грошей; P - середні ціни; Q - пропозиція продукту)
У короткостроковому періоді ні швидкість обігу грошей, ні динаміка продукту не можуть компенсувати приріст грошової маси. Тому найоперативніше у цьому випадку реагують ціни, зростання яких відвернути практично не можливо. Так запускається механізм інфляції. Ця, обставина змусила більшість країн включаючи й Україну, на законодавчому рівні заборонити емісію як джерело фінансування бюджетного дефіциту.
Проблем з неконтрольованою інфляцією вдається уникнути, використовуючи, як метод покриття дефіциту бюджету, державні запозичення. Окрім того, держкредит розширює фінансові можливості, держави, є ефективним інструментом вилучення зайвих коштів з обороту, психологічно не викликає опору, на відміну від підвищення податків. Але поряд з цим, він перетворює позики, взяті власне урядом, у національний борг. Витісняється частина приватних інвестицій. Державний бюджет обтяжується видатками на обслуговування боргу, а критичні його розміри загрожують державі дефолтом. Державний кредит дає змогу будь-коли залучити кошти для фінансування додаткових програм. Але при цьому у суспільства “породжується оманливе почуття благополуччя, уважання себе багатшими, ніж це є насправді”.
Проблеми дефіцитної незбалансованості бюджету змушують сьогодні більшість країн вживати кардинальних заходів з її подолання. Обмеженість державної політики зі скорочення бюджетних витрат і стимулювання додаткових надходжень, змушує уряди й парламенти багатьох країн встановлювати законодавчі норми, які б обмежували або забороняли бюджетну незбалансованість. Законодавчі контролюючі норми дефіцитного фінансування існують сьогодні і в об'єднаній Європі. Фіскально-бюджетні правила й обмеження, викладені в Маастрихтському договорі та Пакті про стабільність і зростання, змушують національні уряди країн - учасниць ЄС дотримуватись збалансованої бюджетної позиції. Ними також обмежено розміри державного боргу на рівні 60% ВВП та бюджетного дефіциту - 3% ВВП.
Отже, слід зазначити що світ сьогодні рухається у напрямку посилення законодавчого контролю над бюджетом.
Практичне завдання
Задача 1 . Підприємство планує вкласти в проект 10 млн. грн. Доходи від інвестування очікуються в наступні вісім років по 3 млн. грн. в кінці кожного року, починаючи з третього. Визначити чисту приведену вартість від реалізації проекту, виходячи із ставки порівняння 9,2% за період. Оцінити, чи є проект прибутковим або збитковим.
Розв’язання
|
C = 10 млн.грн. n = 8 років. j = 9,2% R = 3 млн.грн. |
|
NPV - ? |
NPV =
NPV = 11,2 – 10,0 =1,2 млн.грн.
Відповідь. Проект є прибутковий.
Задача 2. Сума грошей у розмірі 60 тис. грн. видана на 3 роки. Відсотки налічуються в кінці кожного кварталу по номінальній процентній ставці 15%, річних. Визначити номінальну процентну ставку, яка враховує інфляцію, і нарощену суму з урахуванням інфляції, якщо очікуваний річний рівень інфляції дорівнює 12%.
Розв’язання
|
PV = 60 тис.грн n = 3 роки i =15% α =12 % |
|
FV -? |
FV = PV
I=
Відповідь. Нарощена сума за 3 роки з урахуванням інфляції, якщо очікуваний річний рівень інфляції дорівнює 12%, становить 128,22 тис.грн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Воронова Л.К. Бюджет державний [Текст] // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. - К.: Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. - 289 с.
2. Алісов Є.О Фінансове право [Текст]: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С. Т.; Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. - Видання друге, виправлене та доповнене - X.: Фірма "Консум", 1999. - 496 с.
3. Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. [Текст] // В.Д. Базилевич, Л.О. Валастрик-- К.: Атіка, 2002. --368 с.
4. Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник [Текст] // В.Д Базилевич., К.С Базилевич. За ред. В.Д. Базилевича. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2005. - 851 с.
5. Бескид Й.М. Теоретичні підвалина дослідження суті державного бюджету України. [Текст] // Фінанси України. № 1. -- 1998. -- С. 16.
6. Бюджетний дефіцит у 2009 році. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.analitik.org.ua/publications/ >
7. Василик О.Д. Державні фінанси України [Текст]: Підручник.// О.Д. Василик, К.В. Павлюк-- К.: НІОС, 2002. -- 608 с.
8. Воронин Ю.В. : Управління державним боргом [Текст] // Економіст .-2006. - №1.- С. 14.
9. Горобець О.Г.: Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту [Текст] // Актуальні проблеми економіки . - 2005. - №3.- С. 31