Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та зе
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Державна реєстрація земельних ділянок
Реєстрація земельних ділянок – це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі [5].
Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.
Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості [67; 69; 70].
В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов'язані з ними інші об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.
Реєстрація – це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, падания їм законної сили.
Державна реєстрація – це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.
Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок – це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.
Суб'єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з "Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань", затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за № 144 від 23.08.2001 p., державну реєстрацію покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (Центр ДЗК).
Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу системи входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і обов'язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методомреєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників та користувачів і з інших джерел [6; 58].
Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель. Державний реєстр складається з двох частин:
- Книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
- Поземельної книги, яка містить відомості про кадастровий номер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий режим, у тому числі обмеження і обтяження щодо використання землі, вартість земельної ділянки, кадастровий план [9].
Внесення відомостей про земельні ділянки в державний реєстр земель проводиться після:
> формування кадастрової справи;
> нанесення земельної ділянки на черговий кадастровий план;
> присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.
Формування кадастрової справи – процес опису конкретної земельної ділянки і міцно пов'язаного з нею нерухомого майна та складання безпосередньо справи, що містить необхідні документи і матеріали.
Документи і матеріали, що описують власне земельну ділянку, можна поділити на три основні групи:
- документи і матеріали, що складаються зі свідоцтва про місце розташування та просторово-площинні характеристики (адреса, розміри (площа), опис меж: на місцевості, координати поворотних точок, розміри і планування об'єктів нерухомого майна на території земельної ділянки, матеріали погодження меж: із суміжними землекористувачами і матеріали їх закріплення на місцевості, дані про наявність і межі функціональних зон і зон особливого режиму використання на земельній ділянці та прилеглих ділянок, відомість площ, експлікація будівель і споруд);
- документи і матеріали, що складаються з технічних характеристик об'єктів і нерухомого майна, розміщених на земельних ділянках;
- документи і матеріали, які містять відомості про економічні характеристики земельної ділянки і тісно пов'язаного з нею нерухомого майна (результати оцінки, відомості про податки, платежі, пільги тощо).
Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що й земельна ділянка. Земельну ділянку наносять на черговий кадастровий план із зазначеним кадастровим номером, наданим їй в процесі кадастрових зйомок. Дані про нерухомість, яка тісно пов'язана із земельною ділянкою, одержують інвентарний номер майнового об'єкта, наданий внаслідок підготовки відповідної технічної документації спеціалізованими організаціями або установами із зазначенням номерів правовстановлювальних документів на конкретні об'єкти нерухомості [17].
Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності; державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.
Відповідно до «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» [15], затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. № 27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації.
Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні державних реєструвальних документів доцільно виділити чотири основні етапи:
> підготовчі роботи;
> визначення меж земельної ділянки на місцевості;
> заповнення бланків державних актів і договорів;
> реєстрація і видача документів.
Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній Книзі записів реєстрації.
Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08. 2002р. №24 запроваджено форми Книги у складі:
Книга 1 – Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;
Книга 2 – Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю юридичних осіб;
Книга 3 – Книга записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею;
Книга 4 – Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Внесення відомостей до Поземельної книги здійснюється після внесення запису про земельну ділянку до відповідних Книг записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користува'ння нею, договорів оренди землі.
Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України №11 від 20.03.2002 р. "Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її ведення", містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.
До складу Поземельної книги входять:
• опис земельної ділянки (об'єкта реєстрації);
• опис будівель і споруд на земельній ділянці;
• кадастровий план земельної ділянки;
• опис правових документів земельної ділянки та об'єктів нерухомості;
• інформація щодо власника (користувача) земельної ділянки;
• опис правового режиму на земельній ділянці та об'єкта нерухомості.
Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки.
Державна реєстрація при укладенні правочинів з нерухомим майном
Цивільний кодекс України (далі – ЦК України), який набрав чинності у 2004 р., передбачив два види державної реєстрації, що застосовуються при відчуженні нерухомості шляхом укладення договорів:
1) державна реєстрація правочину (ст. 657 ЦК України);
2) державна реєстрація права власності (ст. 182 ЦК України).
Слід відзначити, що державна реєстрація договору й державна реєстрація права власності – два окремі юридичні факти, які мають відбутися для належного переходу права власності на нерухоме майно шляхом укладення договору. Раніше цивільне законодавство (ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 р.) передбачало лише державну реєстрацію.
Основна мета реєстрації правочину полягає в тому, щоб, так би мовити, публічно довести, що договір мав місце бути. Адже за умов чинної до 2004 р. системи посвідчення правочинів про існування договору на момент його укладення знали лише учасники такого договору, а також нотаріус, який посвідчував правочин.
За такої ситуації можливими незаконні правочини з неодноразового продажу нерухомості однією й тією самою особою різним набувачам. Недобросовісний продавець користувався необізнаністю іншого набувача, який не знав, що майно вже було продано. Продавець фактично двічі отримував гроші за своє житло від двох різних набувачів. Така ситуація була можливою, оскільки дані про нового власника ставали відомими публічно лише після державної реєстрації права власності. Попередньому власнику, який діяв недобросовісно, ніщо не перешкоджало повторно продати житло, позаяк отримати дублікати необхідних документів також було нескладно.
Введення державної реєстрації договору має на меті мінімізацію потенційної можливості таких порушень. При нотаріальному посвідченні договору, щоб упевнитись у тому, що відносно житла раніше не було укладено іншого правочину з іншою особою тим самим відчужувачем, необхідно звернутися до реєстратора таких договорів. Якщо договір з відчуження одного й того самого житла іншій особі тим самим відчужувачем вже був укладений, повторно (з іншим набувачем) правочин не зможе відбутися.
Автор, як і багато юристів-практиків розуміє, що на першому етапі введення державної реєстрації договорів виникнуть певні труднощі, а також може виявитися певна недосконалість цієї процедури, яку згодом можна буде усунути шляхом нормативного регулювання. Однак слід констатувати, що певні переваги цієї системи порівняно з існуючою є очевидними. Прикро лише, що правочини з відчуження житла ускладнюються дедалі більше. При цьому, оскільки правочини про відчуження нерухомості мають бути в обов’язковому порядку нотаріально посвідчені, сподіваємося, що нотаріуси як кваліфіковані юристи допоможуть учасникам договорів.
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ РІЗНИХ ВИДІВ ДОГОВОРІВ
Правове регулювання державної реєстрації договору планується здійснювати таким чином. Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Норми, що стосуються державної реєстрації правочину, встановлені в ЦК України щодо окремих видів договорів. Так, згідно зі ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Щодо договору міни нерухомості також вимагається його державна реєстрація. Адже, по-перше, структурно договір міни в ЦК України вміщено до параграфу 6, який віднесено до глави 54 “Купівля-продаж”. Договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до законодавства, також має бути відповідним чином зареєстрований. По-друге, ст. 716 ЦК України містить відсилочну норму, згідно з якою до договору міни застосовуються загальні положення, зокрема, про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Що до договору ренти, то ч. 2 ст. 732 ЦК України встановлює, що договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає державній реєстрації.
Частина 2 ст. 745 ЦК України передбачає, що договір довічного утримання, за яким набувачеві у власність передається нерухоме майно, також підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Стаття 1031 ЦК України встановлює, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Правочин щодо заміни кредитора в зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований у порядку, визначеному для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. В іншому випадку такий правочин є неукладеним.
Про необхідність державної реєстрації правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, роз’яснюється сторонам договору і зазначається в посвідчувальному написі нотаріуса.
Невиконання вимог щодо реєстрації договору з відчуження нерухомості свідчить про те, що договір не укладений (ст. 210 ЦК України).
Право власності на нерухомість також підлягає державній реєстрації. Сьогодні таку реєстрацію здійснюють органи БТІ. Але поетапно, згідно з прийнятими нормативними актами, створюватиметься Єдина система державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру (Постанова КМУ від 17 липня 2003 р. № 1088 „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” / Мічурін Є.О. Правочини. Зразки нотаріальних документів. – Х.: Еспада. – С. 436-437).
Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17 липня 2003 р. № 1088, адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно буде Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах (далі – Держкомзем), який здійснюватиме його ведення. До створення такого реєстру адміністратором бази даних державного реєстру земель визначено Центр державного земельного кадастру при Держкомземі; адміністратором бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно (споруди, будинки) – державне підприємство „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України.
2. Разработка технологии изготовления высококачественных макетов из сплошного картона на режущем плоттере Wild TA-10
3. О дивный новый мир
4. Жанровое разнообразие поэмы Пушкина Руслан и Любмила
5. тематики УТВЕРЖДАЮ Первый проректор проректор по учебной работе Е
6. У родильницы 30ти лет на 5е сутки после срочных родов поднялась температура до 38С появился озноб слабость
7. Понятие сущность общая характеристика и особенности правового регулирования подакцизных товаров
8. Правові проблеми банкрутства для студентів юридичного факультету денної форми навчання спеціально
9. Тимпания рубца у животных
10. Маркетинговое регулирование рынка
11. Фазоимпульсный модулятор
12. ФИО- Родин Сергей Геннадьевич 2
13. Освіта Україна XXI століття
14. Лекция ПРАВОВОЙ СТАТУС ПАЦИЕНТА План 1
15. Политические партии, их понятие и классификация
16. М Лопухин С А Гусев Этические проблемы относящиеся к стволовым клеткам отличаются рядом особенностей
17. Предложение как синтаксическая единица
18. Все о России
19. вступили советские войска установился коммунистический режим во главе с Ким Ир Сеном.
20. 1 Древний Восток и античность