Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 Історія та основні етапи розвитку туристської діяльності.
Еволюцію розвитку туризму можна охарактеризувати декількома етапами:
передісторія туризму - період розвитку туризму до початку 19 в., включає наступні етапи розвитку туризму: античний туризм, де основними мотивами була торгівля і завоювання, подальший розвиток зовнішніх політичних, економічних і культурних зв'язків
початковий період (до 1850 року)
період становлення організаційного туризму (1850-1914)
міжвоєнний період (1914-1945)
період перетворення туризму в масове явище сучасності (з 1945 по н.ч.).
Початок історії подорожей не можна датувати не тільки роком, але і сторіччям: їхні джерела висходять у сиву давнину, коли тільки починалося виділення людини зі світу тварин, у найтяжкій боротьбі з природою закладалися основи людської цивілізації.
Протягом багатьох тисячоріч, у постійній зміні поколінь, ціною величезної напруги сил первісна людина опановувала таємницями природи, створювала елементи первісної культури. Як ні проста і примітивна створена їм первісна культура, вона являє собою величезне і по-своєму різноманітне нагромадження знарядь праці, господарства, суспільних форм, що згодом дали початок різним видам людської діяльності, у тому числі і подорожам.
2 Туристичні ринки
Туристичний ринок — сукупність організаційно-економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу туристичних послуг. Цей ринок, як і будь-який інший, пов'язує разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників). Але від звичайних товарних ринків туристичний ринок відрізняється тим, що на ньому товар не просувається від продавців до покупців. Навпаки, покупці самі переміщуються до місця призначення, щоб отримати зарезервовані послуги.
Ринок — це сфера обміну. Предметом обміну на туристичному ринку є туристичні послуги, які надають різні підприємства туристичної індустрії (готелі, ресторани, перевізники, заклади дозвілля, організатори подорожей та ін.). Туристичний ринок характеризується багатоступеневістю відносин: між кінцевим споживачем і виробником туристичних послуг є посередники — туристичні агентства, туроператори, постачальники і виконавці послуг розміщення, перевезення, харчування.
Туристичні ринки можна класифікувати за такими ознаками:
— за географічною приналежністю — світовий, регіональний, ринок окремої країни, регіону всередині країни, міста тощо;
— за ознакою відношення до національної території — ринки міжнародного туризму (в'їзного, виїзного), внутрішнього туризму;
3 Дайте визначення туризму – як виду соціального явища. Охарактеризуйте зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на розвиток туризму.
Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
Внутрішні фактори
— наявність достатніх природних ресурсів (пляжі, ліси, гори);
— стан екології;
— погодні фактори;
— наявність достатніх або унікальних культурно-історичних ресурсів;
— наявність інфраструктури й рівень її розвитку;
— наявність достатніх фінансових ресурсів;
— наявність хороших конкурентоспроможних навичок;
— чи існує гарна репутація регіону в споживачів;
— чи є регіон лідером на туристичному ринку;
— чи має регіон добре продуману стратегію в сфері туризму;
— чи має регіон власні технології в туризмі та якої якості;
— чи існують переваги у вартості турпослуг;
— чи є переваги перед конкурентами в сфері туризму, які;
— чи існує в регіоні здатність до інновацій у сфері туризму;
— чи існує можливість для розвитку екологічного туризму;
— чи існує можливість для розвитку лікувально-оздоровчого туриз-му;
Зовнішні фактори
— система цінностей і їхні пріоритети в суспільстві,
— звичаї місцевого й міжнародного бізнесу;
— політична ситуація в країні й у світі;
— загроза військових конфліктів;
— економічне становище туристичної галузі, країни й у світі;
— соціальна й екологічна відповідальність;
— податкова система, інституціональна структура;
— природні катаклізми;
— громадські заворушення;
— криміналізованість зовнішніх зв'язків.
4 Туристсько рекреаційні ресурси України і Світу
Світове значення мають в Україні рекреаційні ресурси пляжів, природно-заповідного фонду, спелеоресурси. Майже неосвоєні історико-культурні (пізнавальні) рекреаційно-туристичні ресурси. Держава охороняє понад 70 тис. пам'яток історії і культури. Більш як 12 тис. з них однозначно є цікавими для туристів усього світу. Українські замки, фортеці і монастирі є унікальним історико-архітектурним явищем Європи і всієї планети. Українські національні храми з їх грушоподібними куполами дещо різняться від "цибулястих" російських церков. Не має аналогів українське бароко і в Європі. Попереду відбудова сотень замків і фортець, які нині зруйновані. За правильної інвестиційної політики вся Правобережна Україна може перетворитися на найбільше у світі зосередження замків і фортець.
На даний час туристсько-рекреаційний туризм є галуззю економіки, що в світі розвивається дуже високими темпами. Туризм дає змогу не тільки отримати прибутки від відвідувачів, але й ознайомити людей з історією, природою, культурою, звичаями, духовними цінностями країни. Це посилює престиж держави серед людей інших національностей. В наш час, коли рівень розвитку усіх держав значно піднявся, люди мають змогу відвідати з пізнавальною або рекреаційною метою все більше країн Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії. Зараз зростаючу популярність мають острівні республіки Південно-Східної Азії, такі як Малайзія, Індонезія, Філіппіни. Філіппіни – країна, темп розвитку туристичної галузі якої, завдяки географічному положенню та досить цікавій культурі, зростає дуже швидко.
5 Основні поняття туристичної термінології
туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю;
турист (мандрівник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь - якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін;
туристична діяльність - діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього закону та інших актів законодавства України;
екскурсійна діяльність - діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 години у супроводі фахівця - екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо;
туристичні ресурси - сукупність природно - кліматичних, оздоровчих, історико - культурних, пізнавальних та соціально - побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;
суб'єкти туристичної діяльності - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг;
туристична індустрія - сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів;
туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно - рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;
туристичний продукт - комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;
туристський ваучер (путівка) - документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг;
тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо);
керівник туристської групи - особа, що є представником суб'єкта туристичної діяльності і виступає від його імені, супроводжує туристів, забезпечує виконання умов договору про надання туристичних послуг, володіє фаховими знаннями про країн (місцевість) перебування, і, як правило, мовою країни перебування або загальнозрозумілою там мовою;
гід (екскурсовод) - особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг. Гід-індивідуал здійснює свої функції лише на підставі ліцензії;
ліцензія на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг - спеціальний дозвіл, що підтверджує право його власника на здійснення відповідного виду або комплексу видів діяльності, визначених цим Законом та іншими актами законодавства України;
сертифікат відповідності - документ, що підтверджує якість туристичних послуг та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.
6. Сутність поняття туристсько-рекреаційні ресурси
Туристсько - рекреаційні ресурси - об'єкти природного та історико-культурного середовища, які можуть бути використані для організації рекреаційної діяльності для туристів.
Класифікація ТР
Природні
Природно-антропогенні
Суспільно-історичні
Суспільно-туристичні
Природні ТТР
Кліматичні
Гідрологічні
Геологічні
Ландшафтні
Флорефауністичний
7. Охарактеризуйте сутність законодавчо-правового регулювання туристичної діяльності в Україні. Основні закони, які регулюють туристичну діяльність в Україні.
Держава, визнаючи туристичну діяльність як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів:
- сприяти туристичній діяльності і створювати сприятливі умови для її розвитку;
- визначати і підтримувати пріоритетні напрями туристичної діяльності;
- формувати уявлення про Україну як про країну, сприятливу для туризму;
- здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань.
Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності - забезпечити права громадян на відпочинок, свободу пересування та інші права при здійсненні подорожей. Необхідність координації підприємницької діяльності, представлення і захист загальних майнових інтересів спонукає туроператорів і турагентів створювати об'єднання, що не суперечать законодавству. Держава сприяє розвитку туристичної діяльності: допомагає готувати кадри, організовувати наукові дослідження в сфері туристичної індустрії, забезпечує картографічною продукцією тощо. За підтримкою держави українські туристи, туроператори, турагенти та їхні об'єднання беруть участь у міжнародних туристичних програмах. Відповідно до законодавства, з метою просування туристичного продукту на світовому ринку орган виконавчої влади в сфері туризму створює представництва за межами України. Правовою основою міжнародного співробітництва в сфері туризму слугують міжнародні договори України.
8. Ресурсний потенціал туристичного комплексу України
Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність, різноманітність та багатство видів ресурсів, добра господарська освоєність, доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючи потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах. По-перше, за питомими (на 1 чол., на 1 км²) масштабами та інтенсивністю використання ресурсів, Україна випереджає всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка характеризується високими масштабами споживання сировини, палива, матеріалів. Основна задача на сьогодні – це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування:
постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;
розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних об’єктів;
державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;
запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об’єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;
втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;
впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;
Розбудова сучасної туристичної індустрії в Україні вимагає науко-вого підходу до розв’язання проблем туризму і в тому числі до виявлення та ефективного використання туристично-екскурсійних ресурсів. Україна володіє значним ресурсним потенціалом туризму, раціональне викорис-тання якого може забезпечити не тільки повне задоволення пізнавально-оздоровчо-спортивних потреб вітчизняних та іноземних туристів, а й принести значну економічну вигоду державі. Тому сьогодні вкрай актуалізується проблема комплексної оцінки туристичних ресурсів.
Комплексна оцінка туристичних ресурсів здійснюється за методикою, що враховує такі основні чинники:
– природні ландшафтні та кліматичні умови (рельєф, рослинність, акваторії, пляжі; показники літніх і зимових погодних комплексів тощо);
– історико-культурні ресурси (пам’ятки історико-культурної спадщини, громадські центри, розважальні заклади тощо);
– транспортні мережі (автошляхи, водні комунікації та залізниці тощо);
– санітарно-гігієнічні умови (джерела забруднення довкілля).
Ландшафтні та кліматичні чинники обумовлюють передусім розвиток оздоровчо-спортивного туризму та масового відпочинку насе-лення. На базі покомпонентної оцінки комфортності природних комп-лексів встановлюються межі територій для даного виду використання.
9. Ваучер
Ваучер – це письмова угода, яка укладається між туристом та туристичною фірмою на здійснення туристичної подорожі. Ваучер виписується в 3 примірниках де 1 примірник дається трансферу, другий залишається в готелі, а третій у туриста.
10. Характеристика природних туристсько-рекреаційних ресурсів
Туристично-рекреаційні ресурси - це компоненти географічного довкілля, об'єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровлювальна значущість, можуть бути використані для організації різноманітних видів рекреаційних занять. На цьому етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.
11. Митні та валютні формальності
Митні формальності – це процедури пов’язані з особами, що перетинають державний кордон правил та умов ввезення та вивезення речей товарів та предметів, їх здійснення покладається на державну митну службу.
Валютні формальності – це процедури пов’язані з переміщенням валюти через кордон держави та контроль за її обміном.
12. Об’єкти природно заповідного фонду України
До природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Попри це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.
13. Паспортні формальності
Паспортні формальності – це процедури, які проводяться з документами особи на виїзд за кордон. Перелік документів, які дають право виїхати закордон: Укр. Паспорт, Закордонний паспорт громадян України, паспорт оригінал, індифікаційний код оригінал, воєнний квиток, приписне, нотаріальна заява, паспорт моряка (терміном 5 років) паспорт члена екіпажа.
14. Характеристика історико-культурних ресурсів України
В Україні історико-культурні об’єкти практично не оцінені, як туристичні ресурси, більшість визначних пам’яток не включена в туристичні маршрути, що приводить до їх використання в обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і соціальний ефект. В Україні взято під охорону 70 тис. пам’яток історії та культури в тому числі понад 12 тис. пам’яток архітектури.
15. Санітарно-медичні формальності. Правила перевезення тварин. Безпека в туризмі
Санітарно-медичні формальності – це процедури пов’язані з переміщенням туристів через державний кордон з метою збереження життя та здоров’я.
З-за кордону Власники тварин можуть перевозити 1-2 належних їм собак або котів при наявності міжнародних паспортів, оформлених державними ветеринарними органами країн вивозу тварин, або за міжнародним ветеринарним сертифікатам, де повинні бути зроблені відмітки про те, що тварини клінічно здорові і вакциновані проти сказу. Вакцинація повинна бути проведена не раніше ніж за 30 днів і не пізніше 12 місяців до дати виїзду. Міжнародні документи обмінюються на ветеринарне свідоцтво. При перевезенні тварини закордон ветеринарне свідоцтво про здоров'я тварини, що оформляється у ветеринарній державної клініці на протязі 3-х днів до дати вильоту з обов'язковим щепленням від сказу, змінюється на міжнародний ветеринарний сертифікат. По території України домашні тварини перевозяться з ветеринарного свідоцтва встановленого зразка з відміткою ветеринарної служби аеропорту. Умови транспортування (наявність клітини, ціни за перевезення і т. д.) впізнаються у представників авіакомпаній при придбанні квитків.
Безпека в туризмі – це особиста безпека людей, скоротність їхнього майна і не нанесення збитку в навколишньому середовищі при здійсненні подорожі.
16. Туристсько-рекреаційне районування України
Причорноморський ресурсно-рекреаційний район(АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області). Зважаючи на приморське розташування, подальшого розвитку набуватимуть круїзний морський туризм, яхтинг, інтенсифікаціія використання “актуальної смуги” – її забудова закладами розміщення, а наявність гірських, передгірських (Крим) та річкових (Нижній Дніпро, Південний Буг, Нижній Дунай) ландшафтів сприятиме розширенню мережі маршрутів екотуризму. Завдяки наявності ряду унікальних спелеоб’єктів та значній закарстованості території (її площа становить 41 тис. км2) розвиватиметься спелеотуризм.
Карпатсько-Подільський ресурсно-рекреаційний район(Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька). Враховуючи гірське та передгірське розташування, особливості гірдрографічної мережі району, наявність спелеоб’єктів світового значення (печера Оптимістична) та значну закарстованість території (її площа становить 27,4 тис. км2), подальшого розвитку набуватимуть пішохідний, спелеотуризм і водні види туризму у літній сезон та гірськолижний – у зимовий, інтенсифікаціія використання орографічних рекреаційних ресурсів (спорудження підйомників, бугельних трас, закладів розміщення).
Полісько-Столичний ресурсно-рекреаційний район(Волинська, Житомирська, Київська, Полтавська, Рівненська, Черкаська, Чернігівська області). Зважаючи на прирічкове розташування, подальшого розвитку набуватимуть круїзи по Дніпру, яхтинг, водний туризм, реконструкція закладів розміщення та інтенсифікація берегової забудови.
Придніпровсько-Донецький ресурсно-рекреаційний район (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська області). Зважаючи на приморське та прирічкове розташування, подальшого розвитку набуватимуть круїзне освоєння Дніпровського “рекреаційного коридору”, яхтинг, реконструкція та інтенсифікаціія берегової забудови (особливо це стосується приморських курортів).
Харківський ресурсно-рекреаційний район.(Харківська, Сумська області). Враховуючи незначне забезпечення району рекреаційно-туристськими ресурсами, прогнозується розвиток оздоровчої рекреації на берегах водосховищ Харківської обл., а також помітна міграція рекреантів в інші, більш привабливі в ресурсно-туристському відношенні, райони.
17. Тур. Основні етапи формування туру
Тур - це комплекс послуг з розміщення, перевезення, харчування туристів, екскурсійні послуги, а також послуги гідів-перекладачів, що надаються в залежності від цілей подорожі.
Залежно від виду заявки туриста і від способу організації продажу тури можуть бути індивідуальними та груповими. Індивідуальні тури надають туристу більше незалежності і самостійності, але вони дорожчі, так як такі види послуг, як внутрімаршрутний транспорт, послуги гіда, і деякі інші турист оплачує повністю, на відміну від групових турів, де ця ціна розкладається на всіх членів групи. Саме тому індивідуальні тури не надто доступні масовому туристу. Крім того, організація індивідуальних поїздок є дуже трудомістким процесом, що вимагає використання комп'ютерної техніки для здійснення бронювання, диспетчеризації, розрахунків та інших операцій. З іншого боку, індивідуальний туризм з економічної точки зору дуже вигідний для туристських фірм, так як дає більш високі доходи в розрахунку на одного туриста в порівнянні з доходами від групових турів. Тому в стратегії фірми повинні бути знайдені певні місця як для групового, так і для індивідуальноготуризму. Групові тури більш дешеві, доступні масовому туристу, але в групових поїздках кожен їх учасник зобов'язаний підкорятися встановленому для групи порядку пугешествія. Створення привабливого туристського продукту є першою і найважливішою задачею турфірми. Ця сфера діяльності туристських підприємств безпосередньо пов'язана з виробничими процесами. Товарна політика підприємства вимагає прийняття узгоджених рішень між виробництвом і реалізацією (комерцією), а також рішень, що стосуються асортименту турів, програм обслуговування і кількості туристського продукту.
18. Карпатський туристсько-рекреаційний район
Карпатський регіон в межах України - унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис. км2, або 6,1% від усієї території країни. Це своєрідні "легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей. Для стаціонарного оздоровлення людей у Карпатах функціонують близько ЗО санаторіїв-профілакторіїв, понад 50 баз і будинків відпочинку, 75 дитячих таборів та інші заклади, які розташовані в лісах або поблизу них. Вони дають можливість щорічно оздоровлювати більше 100 тис. чоловік. Також э курортні ліси Трускавець, Моршин, Поляна, Сонячне Закарпаття, Квітка Полонини.
19. Турпакет. Турпродукт.
Турпакет – це вироблений туроператором туристський продукт, складений із певного набору пропонованих послуг: перевезення, розміщення, харчування, екскурсій, досугово-розважальних і побутових послуг, спортивні і курортні програми, туристські походи і т.д.
Туристський продукт – це товар, який споживає турист.
Туристський товар – матеріальні предмети споживання, сувеніри й інша товарна продукція, безпосередньо чи опосередковано необхідні туристові чи екскурсанту у процесі споживання туристських послуг у цілях туризма. Основними складовими туристського продукту є – туристські послуги, товар й досвід роботи, які укомплектовуються в тур чи турпакет, з урахуванням категорій туристов.
20. Полісько-Подільський туристсько-рекреаційний район
Охоплює Рівненську, Житомирську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку й Волинську області й займає площу 131,1 тис. км2. Більша частина району розміщена на півночі й північному заході України та на Поділлі — у центральній частині правобережжя України. Площа потенційних рекреаційно-туристичних територій району в структурі земель становить близько 33%. Дефіцит рекреаційних ресурсів мають Рівненська та Житомирська області. Розвитку рекреації сприяють наявність унікальних мальовничих ландшафтів і місцевостей курортно-оздоровчого типу, значний лісовий фонд, численні озера, річки та водоспади. Серед геологічних ресурсів унікальними за своєю природою є спелеологічні ресурси, насамперед карстові печери. Тут міститься одна з найдовших у світі печер — Оптимістична, яка знаходиться поблизу с. Коралівка (Тернопільська область). Взагалі в Тернопільській області налічується близько 70 печер, з-поміж яких особливо виділяються Кришталева, Вертеба, Озерна, Млинки, Ювілейна Угринь, Тимкова Скеля. Серед печер Хмельницької області – Атлантида та інші. Кліматичні умови для рекреаційної діяльності характеризуються як помірно-комфортні: період з температурою понад +10°С коливається від 150 днів у Волинській області до майже 200 днів у Вінницькій області. Найбільше використовуються із рекреаційною метою річки Дністер, Південний Буг, Случ, Горинь, а також Шацькі озера та озеро Біле на Рівненщині. Цікавими об'єктами туризму є водоспади, розміщені переважно в пониззях річок Стрипи й Коропця (Тернопільська область). Одним із найбільших є Русилівський каскад з 12 водоспадів заввишки до 13 м і завдовжки до 3 км. У районі зосереджено значні запаси мінеральних вод – понад 40 родовищ, із яких розробляються і використовуються близько 20. Це радонові води Хмільника (Вінницька область), Корбутівське та Денешське родовища Житомирської області, кілька родовищ є в Рівненській області. Мають практичне застосування мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин – типу "Нафтуся", сульфідна, кам¢яниста, бромна. Перспективні для рекреаційного використання басейни лікувальних торфів (родовища Війтівецьке, Настасівське, Журавицьке та ін.), сапропелів (розвідані запаси лише на Волині становлять 61,2 млн. т). Загалом забезпеченість району цим видом ресурсу перевищує потреби населення вп’ятеро. З рекреаційною метою використовуються об'єкти природно- заповідного фонду, зокрема національні природні заповідники – Медобори, Подільські Товтри (найбільший в Україні за площею – 261,3 тис. га), Поліський, Рівненський, заказники – "Нечимне", Коростовецький, Бугагівський, Білозерський, Циківський; ботанічні сади – Кам'янець-Подільський, Кременецький, Луцький.Історико-культурні ресурси в районі різноманітні. Переважає громадська архітектура; значна кількість культових об'єктів і фортифікаційних споруд. Найбільш цінні культові (сакральні) споруди зосереджені в Тернопільській області, серед яких Почаївська Лавра, у Волинській області – Святогірський монастир. Усього налічується понад 10 тис. культурно-історичних об'єктів. Лідером серед областей району за суспільно-історичними ресурсами є Хмельницька область. Особливо виділяються Державний історико-культурний заповідник "Буша", Луцький державний історико-культурний заповідник, Державний історико- культурний заповідник "Володимир", Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви", Острозький державний історико-культурний заповідник, Державний історико-архітектурний заповідник "Збараж", Кременецько-Почаївський Державний історико-архітектурний заповідник, Державний історико-архітектурний заповідник "Бережани", Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець" (кандидат до списку пам¢яток світової культурної спадщини ЮНЕСКО), Державний історико-культурний заповідник "Меджибіж". Полісько-Подільський рекреаційний район має багатопрофільну спеціалізацію, у ньому розвиваються пізнавальний, лікувально-оздоровчий, релігійний та спортивний (у тому числі мисливський) види туризму; пішохідний, водний, спелеологічний туризм із сезонним циклом. Екологічний стан району характеризується від передконфліктного до катастрофічного на півночі в зоні відчуження ЧАЕС. Основні проблеми розвитку туризму і використання необхідних для цього ресурсів пов'язані з недостатнім вивченням можливостей території для рекреаційно-туристичних цілей, браком інформації про наявні ресурси, низьким рівнем розвитку туристичної інфраструктури. Перспективними турами можуть бути "Шляхами гетьманів України", "Релігійні святині Європи", "Унікальні каньйони", "Найвизначніші фортеці", "Національні історико-культурні заповідники".
21. Туроператор. Турагент.
Туроператор – це юридична особа або індивідуальний підприємець, який здійснює діяльність з формування, просування та реалізації туристичного продукту, маючи на це ліцензію. Компанія, що спеціалізується на плануванні, складанні турів( туристичних маршрутів) і продаж турпутівок за допомогою тур агентів або безпосередньо туристові.
Турагент - це фізична особа-підприємець або юридична особа, яка в своїй діяльності користується послугами туроператора і фактично є посередником між туроператором і клієнтом. Турагент не укладає договорів з готелями і авіакомпаніями, не розселяє туристів. Це все має право робити тільки туроператор.
22. Азово-Чорноморський туристсько-рекреаційний район
Охоплює південну частину Херсонської області (м. Генічеськ з Арабатською Стрілкою), Азовське узбережжя Криму (східне, північно-східне і північне узбережжя Керченського півострова Автономної республіки Крим), Запорізьку і Донецьку області (близько 4% площі України). Територія району має неоднакові умови і фактори для розвитку рекреації. Незважаючи на низький рівень атрактивності, недостатню забезпеченість питною водою, слабкий рівень розвитку інфраструктури в районі розвитку рекреації сприяють унікальні піщані, піщано-черепашкові пляжі, що добре прогріваються, тепле і мілке Азовське море, спекотне літо, наявність функціонально вільних земель, мінеральних вод, лікувальних грязей і ропи. Головним критерієм виділення нами Приазовського рекреаційного району є попит населення району і сусідніх областей на сезонний відпочинок на якісних у рекреаційному відношенні берегах Азовського моря. Зважаючи на мілководність (пересічна глибина 7,4 м, максимальна – 15 м), температура поверхневого шару води влітку становить +25° +32°С. Особливу рекреаційну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка, Федотова з Бирючим островом, Обіточна, Бердянська, Білосарайська, Крива. Дно моря переважно рівне, з повільним зростанням глибини, у прибережній частині вкрите піском та черепашкою. Ці фактори перетворюють наймілководніший морський басейн світу на надзвичайно придатний для розвитку дитячої рекреації й оздоровлення людей похилого віку і з ослабленим здоров¢ям (за рекомендаціями лікаря). Серед сприятливих передумов розвитку рекреації в Приазовському рекреаційному районі треба виділити насамперед те, що відрізняє цей район від інших – наявність функціонально вільних земель, які без збитку для інших галузей господарства при проведенні належних інженерно-технічних заходів можуть бути залучені до рекреаційного господарства. Так, тільки в межах Азовського узбережжя Криму їх площа становить 8344 га, у межах Запорізького Приазов¢я – 4744 га і значно менше близько 2 тис. га в Донецькому Приазов¢ї. Загальна площа функціонально вільних земель у цьому районі – понад 20 тис. га. Дуже сприятливі для розвитку рекреації пляжні ресурси. Узбережжя Азовського моря мілководне, з рівним дном, яке злегка понижується, з характерним чергуванням обмілин. Із 799,8 км берегової лінії 490 км потенційно придатні для рекреації. Пляжі мають ширину до 30 метрів. Найбільші пляжні ресурси узбережжя України зосереджені на Арабатській Стрілці, Казантипському заливі й у Запорізькому Приазов¢ї. Ємність, виходячи з норми 0,2 пог. м/особу, становить 2450 тис. місць. Але їхнє освоєння обмежене, по-перше, браком коштів на інженерну підготовку і, по-друге, недостатніми запасами питної води. За кліматичними умовами цей район близький до Причорноморського рекреаційного району. Визначальною ознакою клімату цієї території є велика кількість ясних, безхмарних днів, значна кількість годин сонячного світла (2200-3400), малосніжна тепла зима (температура від –3,5° до +9°) і спекотне літо (середня температура +23°). Тривалість періоду з температурою +10°С становить 215-230 днів, що значно більше, ніж у Причорноморському районі, а загальна тривалість купального сезону, коли температура води в Азовському морі не буває нижче +20°С, становить від 150 до 180 днів і триває з кінця травня до початку жовтня. Це може сприяти формуванню в цьому районі кліматичних курортів сезонного функціонування. Наявність майже всюди мінеральних вод гідро-карбонатно-хлоридно-натрієвого, магнієво-натрієвого і сірчато-сульфідного типу, термальних вод (з t від +70 до +83°С) і значних запасів лікувальної мулової грязі в озерах і лиманах сприяють формуванню бальнеологічних курортів річного функціонування. На північному сході Керченського півострова знаходяться унікальні сопкові грязі Булгакського родовища загальною площею 4,0 км2. Балансові запаси їх становлять – 16 млн. м3 (близько 70% усіх грязей України). На жаль, з усіх розвіданих родовищ більшість не використовуються і є лише перспективним ресурсом. Важливе бальнеологічне значення має ропа затоки Сиваш (солоність 250 %, при пересічній солоності води Азовського моря 13,8%). З рекреаційною метою використовуються об¢єкти природно-заповідного фонду, зокрема найстаріший природний біосферний заповідник України "Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, Казантипський і Опукський природні заповідники, Азово-Сиваський природний національний парк, Алтагирський зоологічний, Радивонівський, Бердянський і Великоанадольський лісові, Великі та Малі Кучугури, Приазовський чапельник, Єланчанські бакаї, Гакаї Кривої коси, орнітологічні заказники, Колодяжні, Кохане, Астанінські заплави, Каркінітський, Арабатський ботанічні заказники. Кримське Приазов¢я порівняно з іншими територіями Приазовського рекреаційного району має найбільш сприятливі культурно-історичні передумови. Особливо багата на пам¢ятки природи, історії та архітектури північ Керченського півострова. Пам¢ятками античної доби є кургани, зведені у другій половині IV ст. до н.е., гора Митридат, де знайшли залишки будівель Пантикапея. Унікальною пам¢яткою І ст. є склеп богині Деметри – підземна споруда, церква св. Іоанна Предтечі, зведена в 757 р., яка є єдиним в Україні зразком візантійської сакральної архітектури доби Середньовіччя. Місто Керч входить до складу Державного історико-культурного заповідника, на 800 га площі якого розташовані античні городища Німфей (с. Героївське), Мірмекій (біля с. Войково), Тіритака (с. Аршинцево). У складі заповідника один з найстаріших в Україні історико-археологічних музеїв – музей старожитностей, створений у 1826 р. До складу заповідника входить колишня турецька фортеця Ені-Кале (1703 р.) і відомий меморіальний ансамбль Аджимушкайських штолень. Керч – колишня столиця Боспорської держави – увійшла до міжнародної програми ЮНЕСКО "Шовковий шлях". Донецька область також має значний природно-заповідний і культурно-історичний потенціал. На державному обліку – 4,2 тис. нерухомих пам¢яток. Найбільш значущіми є території природно-заповідного фонду України, такі як національний природний парк Святі гори, які називають "Донецькою Швейцарією", кандидат до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; унікальний ансамбль Святогірської Успенської лаври, проголошеної Державним історико-архітектурним заповідником (1980 р.).
24 Кримський туристсько-рекреаційний район
Автономна Республіка Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь - на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному - Керченський. На півночі Крим з'єднаний Перекопським перешийком завширки 7 км із сусідньою Херсонською областю. Туристично-рекреаційні ресурси Криму - це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоров-чих закладів, у тому числі 128 санаторіїв. В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України. Кримський рекреаційний регіон включає Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони. Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань дихальних шляхів, легенів, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, функціональні порушення нервової системи. У Криму 141 територія і об'єкт природно-заповідного фонду (загальна площа - 70 тис. га, що становить 4,1% території автономії), в тому числі Карадагський, Кримський, "Мис Мартьян", Ялтинський гірсько-лісовий заповідники, 13 пам'яток природи (Бельбекський каньйон, Кішка, Де-мерджі, Карабі-яйлинська улоговина, Караул-Оба, Кизил-Коба, Мангуп-Кале та ін.), Нікітський ботанічний сад, 22 парки. В числі парків, що належать до пам'яток садово-паркового мистецтва - Алупкінський, Гурзуфський, Карасансь-кий, Кучук-Ламбатський, Лівадійський, Массандровський, Меласький, Місхорський, Фороський, Харакський. Кримський заповідник створений у 1923 р. Більша його частина розташована на схилах головного пасма Кримських гір, на території Бахчисарайського району. В масиві Чатирдаг об'єктом масового відвідування туристами є печера "Мармурова". Всього тут 135 підземних порожнин, серед яких - відомі пам'ятки природи: печери Бінбаш-Коба, Еміне-Баїр, Суук-Коба та ін. Заповідник включає також частину акваторії Каркінітської затоки з Лебединими островами в Роздольненському районі. Лебедині острови - місце гніздування водоплавних птахів (понад 230 видів). Заповідник "Мис Мартьян", розташований на однойменному мисі неподалік від Нікітського ботанічного саду, створений у 1973 р. з метою збереження природи кримських субтропіків. Ялтинський заповідник (1973 p.) розташований у західній частині Південного берега Криму і має своєю метою охорону характерних видів місцевої флори і приморських ландшафтів. У південно-східній частині Кримського узбережжя знаходиться наймолодший на півострові Карадагський заповідник (заснований у 1979 p.). Пам'ятка природи Карадаг - гірський масив вулканічного походження, що обривається крутим уступом до Чорного моря - в своїй найвищій точці досягає висоти 577 м. Заповідник включає також прилеглу частину акваторії.
25 Туристичний маршрут. Його види
Туристський маршрут - шлях переміщення туристів, що визначає послідовне відвідування історичних і природних пам'яток, а також інших місць, наприклад, місць зупинок на привал. Маршрут може розроблятися туристичною компанією або самостійно туристами. У разі проходження за маршрутом організованому турфірмою, учасники забезпечуються послугами провідника, екскурсійними, а також іншими послугами, наприклад, транспортними. За напрямом маршрути поділяють на лінійні, кільцеві, радіальні, комбіновані. На маршрутах туристи можуть пересуватися - пішим або кінним порядком, на велосипеді, автомобілі, водними засобами пересування. За часом проведення маршрути діляться на цілорічні, сезонні і разові. На маршрут може виходити група туристів, або один учасник.
26 Районування міжнародного туризму за класифікацією ВТО
ВТО - міжнародна організація, створена в 1995 році з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. ВТО є наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної в 1947 році і протягом майже 50 років фактично виконував функції міжнародної організації. До ВТО входять 157 членів, у тому числі: 153 міжнародно визнаних держави-члена ООН, частково визнаний Тайвань, 2 залежні території (Гонконг і Макао) і Європейський союз.
27 Реклама. Види рекламо носіїв
Реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого або опосередкового одержання прибутку. Види реклами: імідж реклама, стимулююча реклама, політична реклама, бізнес реклама, соціальна реклама.
28 Світова спадщина ЮНЕСКО
Світова спадщина ЮНЕСКО — видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО. Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:
Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).
Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.
Станом на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) з 145 країн. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль іКрасна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу,Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.
29 Туроператорська діяльність та її функції.
Туроператор - суб'єкт або індівідуальній підприємець, Який розробляє туристичні маршрути, забезпечує їх Функціонування, організовує рекламу, встановлює ціні на тури турагентам для випуску за ними путівок и їх реалізації.
Під туроператорська діяльністю розуміють діяльність Щодо Формування, просування и реалізації туристичного продукту, Яка здійснюється на підставі ліцензії юридичною особою або індівідуальнім підпріємцем.
Виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:
- Формування (комплектацію) турів;
- Просування турів;
- Гуртовий реалізацію турів;
- Забезпечення обслуговування турістів у межах Програми туру;
- Контроль и оперативно супровід турів;
- Відповідальність за виконан робіт
Основні функції туроператора: комплектувальних, сервісна, гарантійна.
Комплектувальних функція для туроператора - ції комплектація туру з окремого услуг; для турагента - комплектація пакетів турів Із транспортними та Деяк іншімі видами услуг.
Сервісна функція - ції обслуговування турістів в офісі Під годину продаж пакетів турів и на маршрутах.
Гарантійна функція-це забезпечення турістів гарантією Надання їм наперед сплачених туристичних послуг в обумовленій кількості и на обумовлених рівні.
За спеціфікою Функціонування на ринку туристичних послуг вірізняють Чотири основних типи туроператорів.
30 Сучасний стан міжнародного туризму в Європі
Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму мають позитивний характер. Туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах зокрема, створюються нові робочі місця у сфері туризму, і їх кількість постійно зростає, збільшуються прибутки від туризму. Проте існує ряд проблем галузі, вирішення яких суттєво прискорить розвиток туристичної сфери. Тому подальші наукові пошуки в цьому напрямку будуть присвячені пошукам шляхів вирішення проблем розвитку туристичної галузі господарства.
31 Турагентська діяльність. Основні функції
Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).
Турагенти виконують дві головні функції. Згідно з визначенням ВТО, основний напрямок їх діяльності полягає у наданні інформаційних послуг. Тільки 48% клієнтів знають, куди вони хотіли б відправитися в поїздку, 35% мають туманне уявлення про це, а 17% не мають його зовсім. Турагенти інформують потенційних покупців про туристських районах, розкладі руху транспорту, варіантах розміщення, діючих розцінках і допомагають зробити приблизний кошторис витрат на подорож. Робота в прямому контакті з клієнтами, бесіди і консультації, а також добірка і відпрацювання довідкових матеріалів дуже трудомісткі і займають половину всіх витрат часу і більше. Ця частка особливо зростає при продажу турагентами дорогих турів на відпочинок.
Друга функція турагента - збут туристських послуг, що надаються перевізниками, об'єктами громадського харчування, засобами (розміщення та іншими підприємствами індустрії туризму. Вона включає різні посередницькі операції. Турагент реалізує квитки на всі види транспорту, бронює місця в готелях і іншої базі розміщення, здає автомобілі в оренду, замовляє екскурсії, оформляє виїзні документи, здійснює страхування Туристів, проводить обмін валюти, видає дисконтні картки, продає туристську літературу та сувеніри, робить обробку фотоплівок і т.д. Крім окремих туристських послуг, турагент реалізує повні, комплексні їх пакети - тури. Серед перерахованих операцій особливо слід виділити продаж авіаквитків.
33 Страхування види страхування
Страхування – це вид цивільно-правових відносін щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових віпадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплат громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередню страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадка; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних Із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.
Одним Із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, його призначення в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного Лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадка смерті за кордоном - транспортування тіла на Батьківщину. Не менше Важливим є страхування від нещасних випадків. Страхові випадки визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадка, що відбувся із застрахованим під годину дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадка; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадка, який має місце під годину дії договору страхування. Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.
35 Екскурсія
Екскурсія — колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною метою. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста — екскурсовода, який передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного з цим об'єктом. Екскурсії можуть бути як самостійною діяльністю, так і частиною комплексу туристичних послуг.
36 Класифікація екскурсій
Оглядова екскурсія, як правило, багатотемна, з використанням історичного та сучасного матеріалу. Будується на демонстрації різноманітних об'єктів — пам'яток історії та культури, будівель та споруд, природних об'єктів, місць знаменитих подій, елементів благоустрою міста, промислових та сільськогосподарських виробництв тощо. В оглядових екскурсіях події висвітлюються широко планово. Що дає загальне уявлення про місто, край, область, державу в цілому.
Тематичні екскурсії діляться на історичні (історико-краєзнавчі), археологічні, етнографічні, воєнно-історичні, історико-біографічні, екскурсії до історичних музеїв, промислові, природничі та екологічні, мистецтвознавчі, літературні, архітектурно-містобудівні.
Навчальні екскурсії розглядаються як форма навчальної роботи для різноманітних груп екскурсантів (екскурсія-консультація, екскурсія-демонстрування, екскурсія-урок, наукова екскурсія для спеціальної аудиторії).
37 Туристсько –рекреаційний потенціал Північноєвропейської рекреац зони
Країни Північної Європи мають значні ресурси для розвитку туристсько-рекреаційної діяльності. Сприятливими умовами є: гірські ландшафти, фіорди, умови для зимових видів спорту, прибережні острови, озерні ландшафти Фенноскандії, заполярне літо, культурна спадщина (пам'ятки епохи вікінгів), архітектурні споруди і культурні установи. Лахті (Фінляндія) — «столиця» лижного спорту.
Незважаючи на суворий клімат регіону, чисте повіт¬ря, незаймана природа, затишні мальовничі озера при-ваблюють туристів (передусім любителів рибної ловлі, відпочинку в сільській місцевості), кількість яких щоро¬ку зростає.
Загальні прибутки від туризму становлять 9,73 млрд дол. (1995 р.), а загальна кількість туристів, які щоріч¬но відвідують регіон, — до 4,5 млн осіб.
До списку об'єктів спадщини ЮНЕСКО з регіону за¬раховано 24 об'єкти:
— у Данії (3) — Еллінг із рунічним камінням і церквою, церква XI ст. в Роскіллі, замок Кронборг.
— у Норвегії (4) — дерев'яна церква в Урнесі (XI ст.), Берген часів Ганзи, неолітичні наскельні зображення в Альті тощо;
— у Фінляндії (5) — Стара Раума, фортеця в Суоменлінні (Свеаборг), старовинна церква Петаявесі, ділянка лісу і лісопилка у Верлі тощо;
— у Швеції (12) — королівський палац Дротнігхольм, поселення вікінгів Бірка і Навгарден, наскельний живопис Танума, залізні заводи Енгельсберга, Вісб'ю — місто Ганзи, Лапландська зона, сільська цер-ква біля Лулео, мідні копальні Фалуна та ін.;
Туристи, які приїжджають у регіон із пізнавальною метою, здебільшого відвідують одразу декілька північноєвропейських країн.
38 Анімація
Анімація – оживлення програм дозвілля туристів в місцях тривалого відпочинку – курортних, готельних комплексах, туристських центрах і базах. Види анімації: анімація через залучення до культури, анімація через спілкування, творча анімація, реабілітаційна, готельна.
39 Південно-Західна Європейська рекреац зона
Країни Південно-Західної Європи - один із найбільших у світі районів туризму, який став важливою високоприбутковою галуззю господарства.
Головними передумовами розвитку рекреаційної галузі є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж і островів; культурна спадщина, яка охоплює Етичну, візантійську, римську, мавританську епохи, середньовіччя і сучасність. Тут розташовані курорти: Коста-Брава, Коста-Бланка, Коста-дель-Соль, Балеарські та Канарські острови (Іспанія), острови Егейського моря (Греція), Мальта — курортні зони світового значення. Італійські Альпи — один з основних міжнародних райо¬нів зимових видів спорту. Всесвітньої слави набули архітектурні пам’ятки - культура і живопис, музичні твори, театр і кіномистецтво. Найвідомішими культурними центрами є: Рим, Мілан, Флоренція, Венеція, Неа¬поль, Генуя, Мадрид, Ефселона, Толедо, Саламанка, Се¬вілья, Гранада, Афіни Дельфи, Олімпія, Корінф тощо.
До списку ЮНЕСКО занесено 105 об'єктів, серед яких:
- у Ватикані (2) —святе місто та його споруди.
- У Греції (16) — фінський Акрополь, руїни Олім¬пії, Атос, Метеора, серед¬ньовічні Родос і Мість, християнські пам'ятки Салонік і Хіоса, археологіч¬ні розкопки в Бассае, Вергіні, Мікенах та ін.;
- в Іспанії (37) — печери Альтаміра з доісторични¬ми малюнками, істотні центри та архітектурні пам’ятки міст Кордові, Гранада (палац-фортеця Аль-гамбра) Сеговія (рим-ький акведук), Авіла, Теруель, Толедо, Валенсія Меріда, монастир і палац Ескуріал у Мадриді, собор у Бургосі, церкви королівства Астурія, релігійний ком¬плекс Сантьяго-де-Компостела, монастирі Пабла і Гвадалупе та ін.;
— в Італії (35) — історичний центр Рима, Помпеї та
Геркуланума, Венеція та її лагуна, церква Санта Марія-
делле-Граціє з «Останньою вечерею» Леонардо да Вінчі в Мілані, історичні центри Флоренції, Пізи, Сан-Джиміньяно, наскельні малюнки Валькомоніки та ін.;
— у Мальті (3) — мегалітичні культові споруди і міс¬то Валлетта та ін.;
— у Португалії (12) — центральний район міста Анграду-Ероїмжу на Азорських островах, історичні центри міст Порто та Евора, монастирі та храми в Лісабоні, Батальї, Томарі, Алкобасі, культурний ландшафт колишньої королівської резиденції Сінтра та ін.
Тепле море, середземноморський клімат, багата субтропічна рослинність, численні пам'ятки давньої куль¬тури та архітектури — головні чинники, завдяки яким Південна Європа є улюбленим місцем відпочинку й розваг багатьох рекреантів світу, найкрупнішим туристичним центром.
40 Ліцензування туристичної діяльності в Україні
Ліцензування туроператорської та турагентської діяльності проводиться з метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування. Причому, слід відмітити, що ліцензування туроператорської діяльності дає більше можливостей, ніж ліцензування турагентської діяльності. Зокрема у статті 17 згаданого закону сказано, що суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліценції на турагентську діяльність.
41 Африканське Середземномор’я – характеристика рекреаційного потенціалу
На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.
Привабливість африканського регіону заключається в:
1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;
2. чудові піщані пляжі;
3. унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);
4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан). Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:
. низькій рівень економічного розвитку;
. слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);
. природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);
. нестабільне політичне положення в деяких країнах.
Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.
42 Стандарт. Види стандартів
Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів: основоположні; на продукцію, послуги; на процеси; на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)
43 Північна Америка сучасний стан туризму
Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку — 69,7 %. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі високо розвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури,включаючи всі види транспортних комунікацій. Більша частина площі Великих озер належить США та Канади. На території розташовано 45 парків, де розвинутий екологічний туризм. Найвідоміший з них Єллоустонський, Великий Каньйон, Банф, Джаспер.
44 Сертифікація. Види сертифікації. Сертифікат відповідності
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Види:
Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність щодо вимог чинних національних законодавчих актів та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджується Головним національним органом з оцінки відповідності.
Добровільну сертифікацію проводять на відповідність до вимог, які не віднесені до обов'язкових, тобто в тих випадках, коли суворе дотримання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандарти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний характер для товаровиробника. Якщо для зазначеної продукції встановлені обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сертифікації.
Сертифікат відповідності — документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством.
45 Латинська Америка сучасний стан туризму
У країнах Латинської Америки туризм став самостійною галуззю господарства, яка займає провідне положення в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна туристська індустрія надає великий обсяг послуг туристам в ході закордонної подорожі: транспортні, по розміщенню туристів, по забезпеченню харчуванням, по рекламі, по задоволенню культурних потреб і розваг, по задоволенню ділових інтересів та інших. Індустрія туризму в регіоні сприяє розвитку господарського комплексу і економіки країн. Це відзначається в тому, що збільшуються доходи, створюються нові робочі місця, збільшуються валютні надходження в бюджет країн. Наприклад, Мексика мають позитивний баланс по надходженням від туризму.
46 Ліцензія. Ліцензування.
Ліцензія - документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
47 Особливості отримання ліцензії туристським підприємствам
Для отримання ліцензії на право здійснення туроператорської та турагентської діяльності суб'єкти господарювання повинні звернутися до Держтурадміністрації України із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До такої заяви додаються копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа, та додаткові документи згідно з п. 27 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 (зі змінами та доповненнями). Суб'єкт господарської діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність. Загальний розмір частки туроператора у статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 % їх статутних фондів. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова «туроператор» і «турагент» без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності. Не можна видавати ліцензію на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності з назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензію видано раніше та інформацію про нього внесено до відповідного реєстру. Слід зазначити, що надаються оригінали всіх документів, які після звіряння повертаються такому суб'єкту. Якщо заяву та необхідні документи подає до Держтуризмкурорту України не керівник суб'єкта господарювання, а його довірена особа, то вона має надати відповідне доручення, в якому зазначається, що ця довірена особа компетентна представляти інтереси заявника з усіх питань його господарської діяльності. Плата за ліцензію здійснюється після прийняття рішення про видачу ліцензії та становить 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.). Плата за видачу кожної копії ліцензії (для підрозділів, філій) – один неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.).
48 Сучасний стан міжнародного туризму в Африці. Національні парки.
Найбільш розвинені на ринку міжнародного туризму країни Північної, Східної та Південної Африки — Єгипет, Туніс та Марокко — спеціалізуються на купально-пляжному та пізнавальному туризмі, Зімбабве та Кенія організовують сафарі в численних національних парках, мисливських резерватах і заказниках. Одним з найперспективніших туристичних напрямків на "чорному" континенті є Південно-Африканська Республіка, яка вирізняється комфортними природно-кліматичними умовами: м'яким тропічним і субтропічним кліматом, найбільшою у світі кількістю сонячних днів за рік. Дивовижні пейзажі не можуть залишити байдужими нікого. За деякими оцінками, з вичерпанням золотих запасів у ПАР туризм замінить золотодобувну промисловість за припливом іноземної валюти в країну.
Національні парки Африки: Національний парк Вірунга, Національний парк Серенгеті, Національний парк Ішкель, Національний парк Найробі, Національний парк Масаї Мара, Національний парк Молі (Гана), Національний парк Дзангієв-Ндокі.
49 Шенгенська віза. Країни що входять. Віза. Види візи.Перелік документів для оформлення візи
Шенгенська угода вперше була підписана 14 червня 1985 року в невеликому люксембурзькому містечку Шенген на кордоні між Німеччиною і Францією. Звідси й отримала таку назву. Відповідно до угоди, всі країни, що підписали її, поступово скасовували контроль на спільних кордонах, а також отримували право безвізового переміщення. Першими країнами, що підписали договір, стали Бельгія, Німеччина, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Португалія і Франція. У 2006 році до Шенгенської зони приєдналися Австрія, Греція, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія, Швеція і Фінляндія. Всі країни, за винятком Норвегії та Ісландії, є членами Європейського Союзу, а два члени ЄС, Ірландія і Великобританія, не входять у Шенгенську зону. 21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися ще 9 держав: Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія та Естонія. Також очікується, що протягом подальших трьох років до угоди приєднається ще й Швейцарія.
Віза — етикетка (відмітка чи позначка) в паспортному документі, що оформлена уповноваженими державними органами України та є дозволом на в'їзд особи на її територію на зазначений у ній строк або на транзитний проїзд через її територію протягом відповідного строку.
Види візи:
транзитна віза, звичайно видається на короткий (до 5 днів) термін, для проїзду територією країни, що видала візу, до третьої країни.
туристична віза, видається для обмеженої у часі подорожі, з туристичною метою. Саудівська Аравія запровадила туристичні візи лише у 2004, хоча вона видавала (і досі видає) паломницькі візи для прощан, що здійснюють хадж.
ділова віза, видається для бізнесменів і осіб, що відвідують країну для встановлення комерційних стосунків, ведення бізнесу, ділових зустрічей і угод.
робоча віза, її призначення – працевлаштування у відповідній країні. Зазвичай її складніше отримати, але термін дії такої візи може тривати довше, аніж інші види віз, наприклад візи H-1B і L-1 у Сполучених Штатах.
віза для возз’єднання родини, видається чоловіку/дружині (або партнеру) громадянина чи резидента країни, що видала візу.
студентська віза, видається особам, що приїздять до країни на навчання.
дипломатична віза, зазвичай надається власникам дипломатичних паспортів.
журналістська віза, що її вимагають деякі країни, для здійснення професійної діяльності. Видається Зімбабве, Іраном, Кубою, Північною Кореєю, Саудівською Аравією, США (I-visa).
віза для укладання шлюбу, видається за обмежений період до запланованого укладання шлюбу, видача обґрунтовується доказами стосунків з громадянином країни призначення, наприклад, так звана fiancée visa (K-1) у Сполучених Штатах, дійсна протягом чотирьох місяців з дня її видачі.
імміграційна віза, видається особам, що мають намір іммігрувати до країни, що видає таку візу. Зазвичай видається для одноразового в’їзду, бо особа-одержувач цієї візи згодом має отримати дозвіл на постійне прожиття, яке в свою чергу не має вже обмежень щодо кількості в’їздів-виїздів.
Електронна віза. Подання на цю візу здійснюється через інтернет, зберігається у спеціальній базі даних і прив’язується до номера паспорта.
Перелік основних документів для оформлення візи:
Закордонний паспорт оригінал
Дві фото
Анкета
Консульский збір
Ксерокопія Укр. Паспорта
Свідотство про одруження, розлучення
Довідка з роботи
Довідка з банку
50 Міжнародний туризм в Країнах Азії. Рекреац ресурси.
Туризм і відпочинок в країнах Азії надзвичайно різноманітний. Це, перш за все, екскурс в історію. Тут створювалися і рушилися царства, виникали і зникали етноси, перемішувалися мови і говір. Великі азіатські культури Індії, Китаю, Ірану, Близького Сходу багато в чому визначили хід світової історії. Подорож до Азії – це паломництва і дотик до витоків релігій. Тут виникли три світові релігії - буддизм, християнство, іслам. Туристичні поїздки до Азії своїми очима дадуть уявлення про національні особливості і традиції азіатських країн. Унікальні народні промисли, ремісниче виробництво, особливо в Індії, Індонезії, Ірані, Непалі до цих пір є одній з найважливіших галузей народного господарства. Подорож по великих азіатських річках - Янцзи, Хуанхе, Єнісеї, Олені, Амурі, Меконзі, Інді і Гангу, поїздка на озеро Байкал дадуть уявлення про велич і потужність континенту, його міста і країни, багату флору і фауну.
51 Претензійна робота в туризмі
Якщо громадянину була заподіяна будь-яка шкода, він може подати позов про її відшкодування безпосередньо винуватцю шкоди або в судові органи. Вимога про відшкодування спричиненої шкоди, усунення недоліків або виплату боргу тощо називається претензією. Турист звертається з претензією до туристичної фірми, яка повинна захищати його інтереси. З моменту подання туристом претензії у фірму вона вступає в претензійну роботу. Претензійну роботу в туризмі виконують по етапам:
52 Міжнародний туризм в Австралії. Турист Центри. Курорти
В Австралію щорічно приїжджають із туристичною метою 3,3 млн. Регіон приваблює можливостями відпочинку біля моря й у горах, унікальністю та екзотичністю природи. В Австралійських Альпах розміщені гірськокліматичні курорти і добре обладнані центри зимових видів спорту. Тут своєрідний рослинний (евкаліпти, деревоподібні папороті тощо), тваринний світ (сумчасті, коали, собаки Дінго, качкодзьоб тощо). Створено багато зоо-, дендро- та аквапарків. Більшість іноземців виявляє підвищений інтерес до побуту і мистецтва аборигенів. Припливу туристів до Австралії сприяють традиційні міжнародні ярмарки у Сіднеї, щорічний фестиваль мистецтв і гонки «Формули-1» в Аделаїді, кінні та вод¬ні змагання, відкритий чемпіонат Австралії з тенісу, який входить до серії «Великого шолома» у Мельбурні тощо. Основні курортні міста Австралії розташовані на східному узбережжі: Таунсвілль, Туеумба і найпопулярніший — Золотий Берег, відомий морським парком з акулами й дельфінами, казино, чудовими умовами для серфінгу.
До списку спадщини ЮНЕСКО занесено 17 культурних об'єктів:
— в Австралії (14) — національні парки Какаду, Ует-Тропікс, Хайфіш-Бей, о. Фрейзер, вологий ліс Квінсленда, архіпелаг Лорд-Гау, озерна округа Вілландра, незаймані ліси Тасманії, печери Наракурта, Улуру і Великий Бар'єрний риф, острови Херд, Макдональд та ін.;
53 Класифікація засобів розміщення за рівнем комфорту
Рівень комфорту- це комплексний критерій, складовими якого є певні параметри:
- стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних (однокімнатних), багатокімнатних номерів, номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей і т. д.;
- стан меблів, інвентаря, предметів санітарно-гігієнічного призначення;
- наявність і стан підприємств харчування: ресторанів, кафе, барів;
- стан будинку, під'їзних колій, облаштованість прилягаючої до готелю території;
- інформаційне забезпечення і технічне оснащення, у тому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів і т. д.;
- забезпечення можливості надання ряду додаткових послуг. Ці параметри оцінюються практично в всіх наявних нині системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог пред'являється до персоналу та його підготовки: освіті, кваліфікації, віку, стану здоров'я, знання мови, зовнішньому вигляду і поводженню.
Установлення рівня комфорту в даний час лежить в основі більше ніж тридцяти систем класифікації, найбільш розповсюдженими серед яких такі:
- європейська, або, як часто її називають, система "зірок", що ґрунтується на Французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів на категорії від однієї до п'яти зірок. Така система застосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Україні і ряді інших країн;
- система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;
- система "корон", застосовується у Великій Британії;
- система розрядів (люкс, вищий А, вищий Б, перший, другий, третій, четвертий), використовувалася на території колишнього СРСР.
54 Дивитися №3
55 Правила користування готелями
готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми
та форми власності, що складається із шести і більше номерів та
надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим
обслуговуванням.
аналогічні засоби розміщення - підприємства будь-якої
організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і
надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням
ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів;
споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє,
використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи,
послуги для власних (побутових) потреб;
замовник - фізична або юридична особа, в тому числі суб'єкт
туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання
готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює
оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим
договором);
готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення
споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання
в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та
тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та
додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії
готелю;
основні послуги - обсяг послуг готелю (проживання, харчування
тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу
згідно з укладеним договором;
додаткові послуги - обсяг послуг, що не належать до основних
послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за
окремим договором;
місце (ліжко-місце) - частина площі номера з ліжком,
постільною білизною, рушниками та іншим інвентарем відповідно до
категорії готелю, призначена та придатна для проживання однієї
особи;
номер - окреме вмебльоване приміщення, що складається з
однієї або декількох кімнат, обладнаних для тимчасового
проживання;
штрафні санкції - штраф, який сплачується договірною стороною
у випадку порушення нею вимог, обумовлених договором або чинним
законодавством;
бронювання - процес замовлення замовником готелю основних
і/або додаткових послуг у певному обсязі, з метою використання
послуг в обумовлені терміни конкретним споживачем або групою
споживачів;
підтвердження заброньованих послуг - згода готелю щодо
виконання замовленого обумовленого переліку основних і додаткових
послуг згідно з заявкою;
відмова в бронюванні послуг - відмова готелю в бронюванні
основних і додаткових послуг готелю у визначений договором термін;
анулювання - відмова замовника від заброньованих послуг.
Анулювання поділяється на три види: своєчасне анулювання, пізнє
анулювання, неприбуття. В разі пізнього анулювання або неприбуття
готель стягує штраф з замовника згідно з умовами, викладеними в
договорі;
своєчасне анулювання - відмова замовника від використання
заброньованих послуг не пізніше ніж за три доби до дати
запланованого заїзду або в обумовлені договором терміни;
пізнє анулювання - анулювання у термін не пізніше, ніж за
одну добу до дати запланованого заїзду або в обумовлені договором
терміни;
неприбуття - фактичне неприбуття споживача, групи споживачів
до готелю у день заїзду або ануляція заброньованих послуг менше
ніж за 24 години до вказаної дати поселення;
дата заїзду - дата прибуття споживача до готелю;
дата виїзду - дата виїзду споживача із готелю;
ранній заїзд - заїзд споживача до готелю до розрахункової
години;
пізній виїзд - виїзд споживача з готелю після розрахункової
години в день виїзду;
розрахункова година - година, яка встановлена у готелі і при
настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду і
після якої здійснюється заселення у готель.
56 Дивитися №51
57 Технологія бронювання номерів та місць в готелі
Бронювання - це попереднє замовлення місць і номерів у готелі. З цього процесу починається обслуговування гостей в готелі. Бронюванням номерів займаються менеджери відділу бронювання або служби прийому і розміщення. Саме до цих підрозділів надходять заявки на бронювання від клієнтів. Крім формального збору заявок, відділ бронювання має вивчати попит на готельні місця. Вивчаючи багаторічний досвід роботи готелю, з огляду на план заходів, що проходитимуть в даному регіоні, прогнозуючи попит на місця та аналізуючи завантаження номерів у минулі і поточний періоди, відділ бронювання разом зі службою маркетингу планує діяльність готелю. Є кілька способів забронювати номер або місце в готелі: письмовий, усний і через Інтернет. Поштою або за допомогою факсу клієнт надсилає до готелю лист-заявку. Таку саму заявку можна оформити й у готелі у відділі бронювання. Робота із заявками вимагає великої уваги.Кожна заявка на бронювання й ануляція замовлення повинні бути зареєстровані.
У будь-якому випадку заявка повинна містити такі відомості:
- кількість і категорії номерів;
- терміни проживання в готелі;
- прізвища приїжджаючих;
- форма оплати (безготівковий або готівковий розрахунок, реквізити організації, що оплачує).
58 Послідовність проектування туристської послуги
Основою для розробки туристичної послуги є її короткий опис. Це набір вимог, виявлених у результаті дослідження ринку, погоджених із замовником послуг і враховальних можливостей виконавця послуги.
Керівництво туристичної підприємства затверджує порядок і процедури розробки конкретної послуги, організації надання послуги і визначає відповідальність кожного учасника процесу проектування послуги.
Проектування туристичної послуги здійснюється в такій послідовності:
1) встановлення нормованих характеристик послуги;
2) встановлення технології процесу обслуговування туристів;
3) розробка технологічної документації;
4) визначення методів контролю якості;
5) аналіз проекту;
6) представлення проекту на затвердження.
Для кожної характеристики послуги повинні бути зазначені прийнятні для споживача і виконавця значення. Конкретні характеристики послуги повинні бути не нижчими від вимог державного стандарту на відповідний вид послуги.
Проект повинен містити конкретні вимоги щодо забезпечення безпеки, мінімізації ризиків для споживачів послуги та їхнього майна, обслуговуючого персоналу та навколишнього середовища.
59 Технологія розміщення громадян СНД України
Частина операційного процесу — розселення — складається у свою чергу з
зустрічі, реєстрації, вручення ключа і супроводу до номера.
Можливі два види зустрічі:
- в аеропорту або на вокзалі (на далеких підступах),
- перед входом до готелю або у вестибулі (на ближніх підступах).
Зустріч на далеких підступах дозволяє до прибуття в готель
познайомитися з гостем, скласти або скорегувати програму обслуговування,
розповісти про готель і послуги, що надаються. Про таку зустріч
домовляються при бронюванні. У готелях високого класу гостей зустрічає
швейцар, що вітає їх біля входу.
У невеликих готелях гість підходить до стійки служби прийому і
розміщення, де його вітає адміністратор. Якщо клієнт приїжджає до готелю не
перший раз, то бажано звернутися до нього по імені. Це справить на нього
позитивне враження. Також у багатьох готелях адміністратор стоїть за
стійкою, а не сидить. Цим він підкреслює свою повагу до гостя.
Процес реєстрації відрізняється в готелях різної категорії за часом і
якістю обслуговування, але інформація про гостя скрізь однакова. У готелях,
що мають автоматизовану систему, реєстрація проходить дуже швидко.
Розрізняють два типи клієнтів, що прибувають для реєстрації. Одні з
них заздалегідь забронювали місця в готелі, інші — ні.
Поселення в готель клієнтів по броні в автоматизованих готелях займає
кілька хвилин.
Запонвнення анкети відвідувача. Після того, як гість заповнив анкету, адміністратор звіряє дані анкети
і паспорти гостя, вписує в анкету номер кімнати, у якій буде жити гість,
дату та час прибуття і підписує її. Далі адміністратор виписує дозвіл на
поселення.
Після оплати гість одержує 2-й екземпляр рахунку. При реєстрації
гостеві виписується рахунок за проживання. Він містить у собі тариф номера
(або місця), помножений на число діб, оплату бронювання, оплату додаткових
послуг, що гість замовляє при реєстрації і різні готельні збори.
Адміністратор заповнює візитну картку (картку гостя) — документ на
право входу в готель і одержання ключа від номера. Картка гостя завжди
виписується в одному екземплярі і повинна містити такі дані: прізвище
гостя, номер кімнати і термін проживання.
Візитна картка містить дані, куди підношувачі багажу повинні заносити
речі гостей. Для ідентифікації багажу зручно користуватися талонами, на
яких записане прізвище власника, а після реєстрації вписується номер
кімнати. Такий талон видає швейцар або підношувач багажу при вході гостя в
готель. У такий спосіб спрощується робота підношувачів багажу. Якщо талона
немає, то гість вказує на свій багаж, показує дозвіл на поселення, де
записаний номер кімнати, і підношувач відносить багаж до номера. У номері
він показує гостеві, як користуватися обладнанням і інформує про правила
безпеки.
60 Переваги та недоліки подорожування різними транспортними засобами
Транспорт поділяється на повітряний, сухопутний, водний автомобільний.
Залізничиний транспорт
Переваги: Можливість перевезення великої кількості пасажирів, висока пропускна провізна спроможність, регулярність перевезень, ресурсо збереженість, невисока собівартість перевезень, високий рівень безпеки руху.
Недоліки: Якість обслуговування, висока вартість споруд рухального складу, велика питома вага на постійні витрати.
Автотранспорт
Переваги: Можливість доставки пасажирів без пересадок, можливість використання в будь-яких видах сполучення, висока маневреність, більша швидкість перевезення, менші капіталовкладення, можливість зупинок у дорозі.
Недоліки: Висока аварійність, велика забрудненість, невисокий рівень комфорту, велика собівартість перевезень.
Морський транспорт
Переваги: Можливість проведення пасажирських країзів, необмеженість пропускної спроможності, високий рівень комфорту, повноцінний відпочинок, комплекс життєзбереження, можливість реалізації різних видів туризму.
Недоліки: Обмеженість обслуговування на території держави, великі капіталовкладення, синдром замкнутого простору, морська хвороба, залежність роботи від погоди, високі тарифи.
Річковий транспорт
Переваги: Висока проїздна спроможність глибоких рік, забезпечення масових перевезень під час навігаційного періоду, невеликі капіталовкладення.
Недоліки: Нерегулярність роботи флоту, менша швидкість ніж у залізничного транспорту, затримання перевезень через шлюзування, залежність роботи флоту від географічного розміщення.
Авіаційний транспорт
Переваги: Висока швидкість, малі терміни перевезення, велика дальність польотів без пересадок.
Недоліки: Висока собівартість, залежність від погоди.
61 Технологія розміщення іноземних громадян
По прибуттю пункт призначення приїжджаючий зобов’язаний пред’явити
свій паспорт для реєстрації.
Під час реєстрації в готелі адміністратор звертає увагу на строк дій
візи, розставляє в візі реєстраційний номер гостя, назву готелю і дату
реєстрації.
В деяких готелях іноземні громадяни не заповнюють анкету. Кожного дня
готель здає звіт в паспортно – візову службу про кількість зареєстрованих
іноземних громадян повідомленням про оплату державного мита.
Всі іноземні громадяни, повинні одержати відмітку об реєстрації по
місцю знаходження в країні. Реєстрація повинна бути проведена протягом 3
діб з моменту перетину кордону, включаючи вихідні і святкові дні. У випадку
якщо реєстрації проводиться пізніше, ніж через 3 доби після перетину
кордону, стягується штраф.
Як правило, готель, в якому проживає турист, сама подає подібну візову
підтримку і подає документи на реєстрацію візи в паспортному - візове
управління. Документи власнику повертаються на наступний ранок. У випадку,
якщо маршрут проходження передбачає розміщення в різних готелях, у туриста
повинні бути відмітки зі всіх готелів, в яких він зупинявся (печатка
готелю).
Для реєстрації туристичної візи в отеленні необхідно пред'явити:
- паспорт з діючою візою
- міграційну карту, одержану під час перетину кордону.
Якщо запрошення було оформлено приватно, реєстрація повинна бути
проведена запрошуючою особою у відділенні паспортний - візового управління.
62 Київ – туристичний центр України
Київ, одне з найдавніших європейських міст, адміністративний, економічний, науковий і культурний центр України, зосереджує значний туристичний потенціал і володіє всіма необхідними ресурсами для розвитку ділового, куль- турно-пізнавального, релігійного туризму, а також туризму за інтересами (відвідання театрів, музеїв, фестивалів мистецтв, спортивних заходів).
Перший з відомих культурних парків Києва був закладений у 1631 р. Петром Могилою в його митрополичому дворі у Голосієві; перша літописна згадка про нього як про володіння Києво-Печерської Лаври відноситься до 1541р. В 1957 р. на базі Голосіївського лісового масиву було закладено парк, названий ім'ям М. Рильського. Популярним місцем відпочинку киян є також територія Національного виставкового центру в межах Голосіївського лісопарку.
Київ - кліматичний курорт, де діють 17 санаторіїв, 5 будинків відпочинку, численні бази відпочинку і дитячі табори. В місті розташовані Олімпійський стадіон і стадіон "Динамо".
До послуг туристів - іподром, численні казино, нічні клуби, бари, ресторани і т. ін. В Києві близько 50 банків, численні пункти обміну валюти. Київ має всі можливості для розвитку туристичної індустрії, інтеграції у світовий туристичний простір. Це великий туристичний центр країни, в якому зосереджені істерико-культурні пам'ятки не лише всеукраїнського, а й світового значення. У місті - 3850 пам'яток, дві з яких - Софійський і Києво-Печерський заповідники - занесені в реєстр пам'яток ЮНЕСКО.
63 Служби готелю та їх характеристика
Вона відповідає за організацію управління всіма службами готельного комплексу, вирішує фінансові питання, питання кадрового забезпечення, займається створенням і підтримкою необхідних умов праці для персоналу готелю, контролює дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної та екологічної безпеки.
Склад служби: секретаріат, кадрова служба, фінансова служба, інспектори з протипожежної безпеки і техніки безпеки. Одним з важливих сегментів адміністративної служби є кадрова служба готельного комплексу. Відділ кадрів є не в кожному відділі. У невеликих готелях у ньому немає необхідності, досить спеціаліста (менеджера) по роботі з персоналом. Важливо, щоб ця служба приносила користь у відборі та наймання робочої сили для готелю. Ефективність роботи кадрових служб залежить від взаємодії з іншими менеджерами всіх рівнів управління готелем. Якість таких взаємин визначається тим, наскільки чітко встановлені обсяги прав і обов'язків менеджерів з кадрів.
Управління персоналом на готельних підприємствах включає в себе планування, пошук персоналу і прийом на роботу, розвиток і забезпечення персоналу, управління ним - від оформлення на роботу до закінчення відносин, що випливають з трудового договору. Відділ кадрів сприяє керівним працівникам готельного підприємства при вирішенні цих завдань. Кадрова служба є функціонально-допоміжним підрозділом готелі, тому що її співробітники опосередковано беруть участь у створенні готельної послуги. Як правило, працівники відділу кадрів виступають в якості експертних радників лінійних керівників при вирішенні питань про прийом на роботу та звільнення, призначення на нову посаду, напрямку на професійне навчання, підвищення заробітної плати і т.п.
У міру ослаблення централізованої системи управління стали з'являтися принципово нові завдання, пов'язані з управлінням персоналу. Вирішення цих завдань потребує зовсім інших навичок і вмінь, ніж ті, які були достатні в недалекому минулому для ведення документації, складання звітів, організація культурно-масових заходів та зберігання трудових книжок. Саме з цієї причини сьогодні багато працівників кадрових служб, що перейшли з раніше функціонували відділів кадрів, не можуть запропонувати керівництву готелю шляхи ефективного вирішення проблем, пов'язаних з управлінням персоналу. Тому й з'явилася нова професія "персонал-менеджер", тобто керуючий персоналом. Керуючі персоналом - це самостійна група професійних менеджерів, головна мета яких - підвищення виробничої, творчої віддачі й активності персоналу, розробка і реалізація програми розвитку кадрів готелю.
Займається вирішенням питань, пов'язаних з бронюванням номерів, прийомом гостей, що прибувають в готель, їх реєстрацією та розміщенням по номерах, наданням різних послуг, а також відправкою додому. Склад служби: заступник директора (менеджер з розміщення), служба адміністраторів, портьє, оператори механізованого розрахунку, працівники паспортного та довідкового столів, швейцари, носильники, служба безпеки та ін. Процес обслуговування гостей у готелях усіх категорій можна представити у вигляді наступних етапів: попереднє замовлення місць у готелі (бронювання); прийом, реєстрація і розміщення гостей, надання послуг проживання та харчування (прибирання номера); надання додаткових послуг проживаючим; остаточний розрахунок і оформлення виїзду .
Функції служби прийому і розміщення. Служба прийому і розміщення є першим підрозділом, з яким знайомиться гість, приїжджаючи в готель. Враження, отримані від цього знайомства, багато в чому формують відгуки гостей про якість обслуговування в цілому. Основними функціями служби прийому вважаються: бронювання місць у готелі, реєстрація та розміщення туристів, оформлення розрахунків при виїзді гостя, надання різної інформації. Посадові обов'язки працівників служби, а також навички і знання, необхідні для їхнього виконання, визначені професійним стандартом. У більшості готелів працівники служби прийому працюють за 24г. з 9ч. ранку. Починаючи роботу, адміністратор повинен переглянути журнал із записами попередньої зміни. У цей журнал записується інформація про те, що відбулося за зміну, про потреби гостей, що звернулися до служби в цей період часу, але не задоволених з яких-небудь причин. Перед початком роботи необхідно також переглянути інформацію про наявність вільних місць і заявки на поточну добу. На підставі документів адміністратор веде облік використання номерного фонду. Служба прийому і розміщення повинна забезпечувати максимальне завантаження готелю, не допускаючи необгрунтованих простоїв. При реєстрації й оформленні виїзду здійснюються розрахунки за проживання в готелі і додаткові послуги. При виписці перевіряють рахунок гостя, уточнюють усі його витрати за час проживання і приймають оплату. Дуже важливим є контроль за виїздом, щоб не допустити від'їзду гостей, які не заплатили за рахунком.
Забезпечує обслуговування туристів в номерах, підтримує необхідний санітарний стан номерів і рівень комфорту, займається наданням побутових послуг.
Склад служби: заступник директора (менеджер) по експлуатації, поверховий персонал, старша покоївка, покоївки, прибиральниці, чергові по поверху, кастелянші, працівники пральні та ін З точки зору гостей служба обслуговування є найважливішою в готелі, тому що персонал саме цієї служби працює з клієнтами в постійному контакті і виконує всі функції, пов'язані з їх безпосереднім обслуговуванням.
Очолює службу обслуговування менеджер, якому підпорядковані швейцари, коридорні, піднощики багажу, ліфтери, консьєржі, розсильні, водії.
У зв'язку з важливістю першим враження клієнтів про готелі на персонал служби обслуговування покладається особлива відповідальність. Як правило, першими зустрічають гостей швейцари, що стоять біля входу в готель. Вони повинні привітати гостей, допомогти їм вийти з машини. Швейцари повинні володіти інформацією про послуги, що є в готелі, про готельних заходах (конференціях, банкетах), про місце розташування готелю та його околицях. Супроводом гостей в номери, а також доставку багажу займаються коридорні. Під час супроводу їм рекомендується підтримувати з гостями розмову. При цьому особливо важливо дати інформацію щодо наявних в готелі послуг: наявності та режим роботи ресторану, кафе, бару, пральні, хімчистки, басейну, спортзалів і т.д. Після прибуття в номер коридорний повинен в деякій мірі допомогти гостю розміститися: пояснити (і одночасно перевірити справність), що і як працює (освітлення, радіо і ТБ-приймачі, кондиціонери, телефон і т.д.). Якщо у гостя не виникло додаткових питань, коридорний повинен чемно попрощатися і покинути номер.
Безліч важливих послуг надають гостям консьєржі:
придбання та доставка квитків в театри;
замовлення столика в міських ресторанах;
резервування місць в перукарню;
замовлення і доставка авіа-, ж. - Д., автобусних квитків, довідки про роботу міжнародного, міжміського і внутрішнього транспорту;
інформація про місцеві визначні пам'ятки, роботі музеїв, виставок, магазинів;
допомогу в екстрених випадках (наприклад, виклик лікаря, юриста, нотаріуса);
виконання суто особистих доручень клієнтів (здійснення покупок, оформлення віз і т.д.).
Забезпечує обслуговування гостей у ресторанах, кафе або барах готелю, вирішує питання з організації та обслуговування банкетів, презентацій і т.д.
Склад служби: менеджери, кухарі, працівники кухні, адміністратори залу і офіціанти залу та служби Банкетинг.
Служба харчування готелю, або харчовий комплекс готелю - це окремий структурний підрозділ, який очолює директор, підзвітний керуючому готелем (директору готелю). Директор харчового комплексу контролює наступні види робіт: роботу кухні, роботу буфетів, банкетну діяльність, організацію обслуговування в ресторані, обслуговування в номерах, постачання міні-барів, обслуговування в кімнатах або зонах відпочинку, обслуговування гостей у барах, роботу прибиральників і мийників посуду. Кухню готелі очолює шеф-кухар, відповідальний за організацію роботи кухні, керівництво групою заступників, кількість і якість їжі, що готується. Шеф-кухар повинен прагнути до того, щоб задовольнити не тільки вимоги клієнтів, але і їхні очікування щодо якості їжі та її подачі. Шеф-кухар відіграє значну роль при виборі концепції щодо харчування в ресторані, а також при плануванні меню.
Допоміжні служби забезпечують процес роботи готельного комплексу, пропонуючи послуги пральні, кравецької, хімчистки та ін Додаткові служби надають платні послуги. До їх складу входять: бізнес-центр, спортивно-оздоровчий центр, перукарня і косметичний кабінет, торгові кіоски ін
64 Бальнеологічні ресурси України та їх використання в туристичній діяльності
Серед природно-рекреаційних ресурсів важливу роль відіграють бальнеологічні.
Бальнеологічними називаються ресурси лікувальних мінеральних вод та пелоїдів (грязей). Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп:
Група А: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей. Їхня лікувальна дія зумовлена іонним складом та загальною мінералізацією, азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) та інших.
Група Б: вуглекислі. Їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іонним складом та загальною мініралізацією. Вони є дуже цінними у лікувальному відношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Ці води виведені на поверхню, вивчені та використовуються на курортах «Поляна», «Квітка полонини» (Закарпатська область).
Група В: сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного іону) Сірководневі води пов’язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже поширені хлоридні натрієві води.
65 Професійна етика працівників сервісу
Говорячи про культуру поведінки працівників сфери готельного сервісу, слід виділити дві сторони: контакти з клієнтом і контакти з персоналом, які мають на увазі в першу чергу організацію проживання і найголовніше - спілкування з клієнтом. Незалежно від інтер'єру та умов проживання у готелі вкрай важливим залишаються рівень обслуговування і спілкування з клієнтом. Готель є підприємством, діяльність якого спрямована на обслуговування вітчизняних та іноземних гостей. Тому неухильним правилом для персоналу є поважне ставлення до будь-яких культурних традицій і способу мислення, а також готовність до спілкування без забобонів з усіма. Гордістю будь-якого готелю є персонал, здатний говорити на різних мовах і робити гарне враження на гостей рівнем своїх знань і гнучкістю спілкування. Метою обслуговуючого персоналу є створення відкритої, дружньої атмосфери, тому, звертаючись до гостя по імені або прізвища, будь-який працівник готелю зможе домогтися розташування гостей. Гості та співробітники повинні будувати свої відносини на взаємній повазі, стаючи рівноправними діловими партнерами. Необхідно, щоб кожен гість міг звернутися до будь-якого співробітника готелю зі своїми проблемами і турботами і його очікування виправдалися. Саме такий рівень обслуговування є гарантією успіху та конкурентоспроможності на ринку готельних послуг. Необхідно постійно виявляти турботу про гостей, тому що гість - це найважливіша персона, незалежно від того, подзвонив він, написав лист або прийшов особисто.
66 Придніпровський рекреаційний район
Охоплює Дніпропетровську й Кіровоградську області (площа району 56,5 тис. км2) і належить до густонаселених і урбанізованих районів, що, з одного боку, зумовлює високу потребу населення в різних видах відпочинку, а з іншого – потребує віднайдення нових видів рекреаційно-туристичних ресурсів та їх обліку. Район вирізняється високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв (видобувні галузі, хімічна та металургійна промисловість), дефіцитом питної води, не дуже багатою історико-культурною спадщиною, що значно зменшує його рекреаційну привабливість. Рекреаційний район за рекреаційними ресурсами оцінюється як дефіцитний. Рельєф району, зокрема чергування низовин і височин, загалом сприятливий для рекреаційно-туристичної діяльності. Клімат характеризується від помірно комфортного до комфортного для рекреації і туризму. Кількість днів з температурою + 10°С в Кіровоградській області становить 160-170, тоді як в Дніпропетровській області коливається від 187 до 228. Переважають степові ландшафти з низьким коефіцієнтом атрактивності. Сприяють розвитку рекреації у Придніпровському рекреаційному районі значні запаси мінеральних вод, зокрема бромних, йодо-бромних, радонових, залізистих і лікувальних грязей (родовища Ліпне, Сліпне, оз. Солоний Лиман). У межах району знаходяться такі території природно-заповідного фонду України, як Дніпровсько-Орільський заповідник. Серед найвизначніших архітектурно-містобудівних споруд переважає громадська та промислова архітектура. У Кіровоградській області привертає увагу Державний музей-заповідник І. Карпенка-Карого "Хутір Надія", Грецька церва (м. Кіровоград), Преображенський собор (м. Дніпропетровськ) і Дніпропетровська Національна горна академія.У районі переважає пізнавальний, навчально-освітній, водний, пішохідний, рекреаційний і діловий туризм. Рекреаційний цикл переважно сезонний. Використання природно-ресурсного рекреаційного потенціалу, як і в розглянутих вище районах, пов'язане з екологічним станом, що характеризується як кризовий та передкатастрофічний. Подальший розвиток має круїзне освоєння Дніпровського "рекреаційного коридору", яхтинг, реконструкція та інтенсифікація берегової забудови. Перспективними турами є "Місцями славнозвісних Січей і поховань гетьманів України", "Шляхами видатних учених і винахідників", "Шляхами гетьманів України", "Шляхами великих емігрантів", виробничі, педагогічні тури, розвиток британсько-кіровоградської лінії в туризмі, розвиток туризму в розрізі позиції "Кіровоградщина – центр України".
67 Технологічні функції прийому та розміщення
Функції служби прийому і розміщення. Служба прийому і розміщення є першим підрозділом, з яким знайомиться гість, приїжджаючи в готель. Враження, отримані від цього знайомства, багато в чому формують відгуки гостей про якість обслуговування в цілому. Основними функціями служби прийому вважаються: бронювання місць у готелі, реєстрація та розміщення туристів, оформлення розрахунків при виїзді гостя, надання різної інформації. Посадові обов'язки працівників служби, а також навички і знання, необхідні для їхнього виконання, визначені професійним стандартом. У більшості готелів працівники служби прийому працюють за 24г. з 9ч. ранку. Починаючи роботу, адміністратор повинен переглянути журнал із записами попередньої зміни. У цей журнал записується інформація про те, що відбулося за зміну, про потреби гостей, що звернулися до служби в цей період часу, але не задоволених з яких-небудь причин. Перед початком роботи необхідно також переглянути інформацію про наявність вільних місць і заявки на поточну добу. На підставі документів адміністратор веде облік використання номерного фонду. Служба прийому і розміщення повинна забезпечувати максимальне завантаження готелю, не допускаючи необгрунтованих простоїв. При реєстрації й оформленні виїзду здійснюються розрахунки за проживання в готелі і додаткові послуги. При виписці перевіряють рахунок гостя, уточнюють усі його витрати за час проживання і приймають оплату. Дуже важливим є контроль за виїздом, щоб не допустити від'їзду гостей, які не заплатили за рахунком.
68 Лікувально-оздоровчий туризм Європи
Лікувально-оздоровчий туризм — масовий і популярний напрямок медичного туризму. Один з найдавніших — відомий з античних часів. У ХХ ст. виникає курортна індустрія. Поширюються нові види курортів та послуг — SPA-курорти (SPA-готелі), wellness-програми (оздоровчі, антистресові, косметологічні), морські курорти, зокрема з центрами таласотерапії. У Європі країною-лідером за численністю іноземних туристів, що перебувають на курортно-санаторному лікуванні, на початку ХХІ ст. є Чехія — щороку кількість туристів, які відвідують Чехію з оздоровчою метою сягає 50 000 чоловік з понад 70 країн світу. Одним з найвідоміших у Чехії є курорт Карлові Вари. Великими курортними країнами у Європі є Німеччина (понад 300 курортів, які приймають понад 1 млн. осіб), Австрія, Швейцарія (бальнеологічні курорти), Франція (Віші, Євшан), Італія, Іспанія, Португалія і Греція. Останнім часом швидкими темпами розвивається лікувально-оздоровчий туризм у Польщі, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Румунії, республіках колишньої Югославії. У останнє десятиріччя збільшився потік оздоровчого туризму з країн СНД до Ізраїлю (курорти Мертвого моря), у Єгипет і Туреччину. В Росії найбільш відомі курортні комплекси — Великий Сочі і Кавказькі Мінеральні Води. В Україні курортні зони — Крим і Карпати.
69 Ребят в тетради єсть я задолбаюсь печатать историю ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА=)
70 Лікувально-оздоровчі центри України
Курортом називають місцевість з лікувальними чинниками та сприятливими умовами для їх використання (сонячним світлом, чистим повітрям, наявністю моря чи річки, прекрасними ландшафтами). Завдяки вдалому збігу географічного положення, геологічної будови та гідрогеологічних умов Україна має багаті рекреаційні й бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. За даними Державного комітету статистики, в 2000 р. в Україні загальна кількість закладів тривалого перебування становила 3229 одиниць. За формами власності ці заклади розподіляються так: державна - 40 %, колективна - 55, приватна - 0,8, власність міжнародних організацій - 4,2 %. Усього по Україні за 2000 р. в санаторно-курортних закладах оздоровлено 2 869 976 осіб, з них іноземців - 307 330 (10,7 %). Одним із напрямів державної політики в галузі туризму є організація оздоровлення населення (стаття 3 п.2 Закону України "Про туризм"). Згідно з рекомендаціями ВТО, санаторно-курортні та оздоровчі заклади (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинки й бази відпочинку та ін.) належать до туристичної індустрії, а вітчизняні та іноземні громадяни, які використовують їхні послуги, - до туристів. Хворих практично з усіма захворюваннями, що підлягають санаторно-курортному лікуванню, можна з успіхом лікувати в санаторіях України. На її території поширені практично всі бальнеологічні типи мінеральних вод: вуглекислі - на Закарпатті, радонові - у Вінницькій і Черкаській областях, сульфідні - у Львівській обл., на Закарпатті та в Криму, залізисті - в Донбасі, бромні, йодобромні та йодні - на території Причорномор'я, води з підвищеним вмістом органічних речовин - всесвітньо відома "Нафтуся" - у Львівській та Хмельницькій областях, а також усі типи лікувальних грязей -- торф'яні (родовище "Семереньки", "Любень - Великий"), мулові (Куяльницьке, Сакське, Чокрацьке родовища), сапропелеві ("Шацькі озера"). Термальні води (гарячі джерела) розміщені в двох артезіанських басейнах - Причорноморському та Закарпатському. Усього в Україні налічують 79 родовищ мінеральних вод на 109 земельних ділянках, на базі яких може розвиватися курортне господарство, однак експлуатується тільки 8,9 %. Найвідоміші санаторії України "Хорол" (м. Миргород), "Карпати" (Закарпаття) і "Алушта" (Крим).
71 Нормативні документи що діють в сфері готельного господарства
У готельному господарстві діють такі нормативні документи: будівельні норми, санітарно-гігієнічні, правила надання готельних послуг, загальні вимоги до готелів, вимоги до готелів за відповідними категоріями правила технічної експлуатації готелів, пожежної безпеки та охорони праці. Переважна кількість нормативних документів, які регулюють діяльність у готельному господарстві є ГОСТ – стандарти.
72 Туристсько – рекреаційний потенціал Росії
Серед регіонів Росії з точки зору рекреаційних ресурсів можна виділити наступні групи:
1 група (несприятливі природні умови):
Це найбільш північні регіони Росії:
Магаданська область, Ненецький АО, Республіка Саха (Якутія), Таймирський (Долгано-Ненецький) АТ, Чукотський АО, Ямало-Ненецький АО
2 група (малосприйнятливі природні умови):
Агінський Бурятський АТ, Амурська область, Архангельська область, Камчатська область, Республіка Карелія, Республіка Комі, Комі-Пермяцький АТ, Коряцький АТ, Мурманська область, Томська область, Хабаровський край, Ханти-Мансійський АО, Читинська область, Евенкійський АТ
3 група (сприятливі природні умови):
Це найчисленніша група:
Республіка Алтай, Алтайський край, Астраханська область, Республіка Башкортостан, Республіка Бурятія, Володимирська область, Волгоградська область, Вологодська область, Єврейська АТ, Іванівська область, Іркутська область, Республіка Калмикія, Кіровська область, Костромська область, Курганська область, Ленінградська область, Республіка Марій -Ел, Республіка Мордовія, місто федерального значення Москва, Московська область, Новосибірська область, Омська область, Оренбурзька область, Пермська область, Приморський край, Рязанська область, Самарська область, місто федерального значення Санкт-Петербург, Саратовська область, Свердловська область, Республіка Північна Осетія, Тамбовська область, Республіка Татарстан, Республіка Тува, Тюменська область, Удмуртська Республіка, Усть-Ординський АТ, Республіка Хакасія, Челябінська область, Чуваська Республіка, Ярославська область.
4 група (найбільш сприятливі природні умови):
Республіка Адигея, Білгородська область, Брянська область, Воронезька область, Республіка Дагестан, Інгуська Республіка, Кабардино-Балкарська Республіка, Карачаєво-Черкеська Республіка, Калінінградська область, Калузька область, Краснодарський край, Курська область, Липецька область, Новгородська область, Орловська область, Псковська область, Ростовська область, Смоленська область, Ставропольський край, Тверська область, Тульська область, Чеченська Республіка.
По районам в Росії існує наступна спеціалізація туризму:
У Північному районі (крижана зона і зона тундри) розвинений пізнавальний, екологічний, круїзи, полювання, рибна ловля, гірські лижі, самодіяльний туризм, паломництво (Архангельська область, Карелія).
У Північно-Західному районі (зона лісів) представлені: пізнавальний, діловий (конгресовий), відпочинок, оздоровчий туризм, круїзи, автомобільний туризм. У Калінінградській області - лікування, ділової та конгресовий туризм.
Центральний район (зона лісів) славиться такими видами туризму як пізнавальний, діловий, конгресний, лікування, автомобільний.
У Волговятском районі (зона лісів) розвинені пізнавальний, діловий, круїзний, промисловий види туризму, а також лікування. У Північно-Кавказькому районі (зона степів, гірські області) - лікування, пізнавальний, гірські лижі, екологічний туризм.
Центрально-чорноземний район (зона лісів) відрізняється пізнавальним, автомобільним і діловим туризмом.
У Поволзькому районі (зона лісів) представлена рибна ловля, пізнавальний туризм, круїзи.
Уральський район (зона лісів і тайги) відрізняють: спортивний, самодіяльний, пізнавальний туризм, гірські лижі, екологічний туризм.
У Сибірському районі (зона тайги і лісів) існують самодіяльний, екологічний і спортивний туризм. Окремо виділимо Байкал як багатофункціональну зону з лікувальним і оздоровчим туризмом.
У Далекосхідному регіоні (зона тайги і лісів) окремо виділимо приморську багатофункціональну зону з оздоровчим, пізнавальним, спортивним туризмом та ін На решті території існують пізнавальний, оздоровчий, діловий, промисловий, і екологічний туризм.