Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
2-й ведучий.
Українці — то є назва славного народу,
Україна — то край славний, аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний, i степи, i гори,
I як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти
1.Є багато країн на землі
В них – озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди Батьківщина
2.I тому найдорожчою нам
Є i буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна —
Дорога нам усім Україна!
Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча2: Що таке Україна? За віконцем калина,
тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
Пісня
Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Ми, українці – нація дуже стара, свою духовну культуру наші пращури почали творити ще далеко до християнського періоду в Україні.
Староукраїнські традиції тісно сплелися з християнськими. Тепер ми не уявляємо собі Різдва без куті (кутя – це символ урожаю), Великодня – без писанки (писанка – це символ життя), Святої Трійці – без клечання (зеленим зіллям наші пращури охороняли своє житло від нечистих духів).
Ось так переплелися наші дохристиянські обряди із християнськими традиціями.
Сьогодні, 13 грудня, ми святкуємо День Святого Андрія Первозванного. І хоч Первозванний – це християнський святий, учень Христа, апостол, що провідував християнство, але народні традиції, звичаї та обряди в день цього святого мають стародавній дохристиянський характер закликання, ворожіння, ритуалу з “калитою”.
3-й ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
1-й ведучий. День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
2-й ведучий. Ми хочемо, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
З давніх – давен в Україні шанували хліб як святиню. І ось День Св. Андрія теж починається із ритуалу поклоніння хлібу. Але цей хліб спечений у формі сонця. Калита – так називається цей хліб, спечений на честь сонячного божества Корша. На Св. Андрія часто збирається молодь на вечорниці, щоб розважатися. Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами і розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. Сьогоднішні вечорниці незвичайні і починаються вони з випікання Калити.
Ведуча1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу!
Сцена має вигляд селянської хати: з одного боку – піч, рогачі, лопата. З іншого боку – стіл, накритий скатертиною. На столі – макітра, свічник, хліб, глечик. Стіни прикрашено вишиваними рушниками. На сцену виходить господиня в народному одязі, зав’язана хустиною.
Сцена 1 (діалог господаря і господині)
Господар: О, яка ти ґаздиня, сидиш тут і байдики б’єш, а всюди, подивися, який безлад.
Господиня: Так чого ж ти стоїш нещастя моє? Підмети хату, а я стіл накрию.
Господар: А як я буду хату підмітати? Як я ще не переодягнувся, а незабаром гості прийдуть, не личить господині.
Господиня: Певно що не личить, перевдягнися, але спочатку хату підмети (подає віник, він замітає і воркоче) ( звучить пісня…)
Господиня: Що ти там воркочиш, замітай та йди перевдягайся, а то прийдуть на вечорниці хлопці та дівчата і застануть таке опудало.
Господар: Я опудало….? (кидає віник)
Господиня: Та хто це роботу перед вечорницями кидає?
Господар: Як ти така мудра, то мети сама (іде перевдягатися)
(господиня сама підмітає хату; звучить музика; господар виходить з поясом в руках)
Господар: Пов’яжи мене.
Господиня: Ой, опудало ти моє, який ти гарний! Дай-но я тебе поцілую. (зав’язує його і цілує)
Господар: Ну я вже готовий, а ще нікого нема. Де ж ті дівчата забарилися, вже й темно на дворі, а їх ще немає . Вже й вечеря готова. Не та молодь тепер. А ми колись, як ходили на вечорниці, ой було-було, аж тини тріщали. А дівчата, які гарні колись були…! А тепер…?
Господиня: А що тепер?
Господар: А подивися на Струкову невістку!
Господиня: І що?
Господар: Та що, що… Підстригласі гі бахур, худа як драбина, ніц не їсть, не п’є, скаче як коза.
Господиня: Іване, Іване! Ти сі ніц не розбираєш в теперішній молоді. То є фізкультура. А займається вона тим, бо хоче мати файну фігуру.
Господар: Ага фізкультура. Де ти таку фізкультуру виділа, аби жінка на голові стояла, тай ноги за голову закладала.
Господиня: Це голубчику мій йога.
Господар: Ой Марусю, що не кажи, а за нашої молодості дівчата були кращі. Ти в мене була найкраща квітка в моїм саді, а Оксану, сусідку свою пам’ятаєш? Ото була бабисько. Як вродила дитину, то кілько мала молока, що нагодувала дитину і ще пів-літри теплого молока лишалось для її Михайла.
Господиня: Ей, перестань такої говорити, а то зараз прийдуть дівчата, ось і Тетянка наша іде, дрова несе.
Господар: А поки ще немає дівчат і калита не готова, я піду подивлюся до кума Сашка, бо видів його ще як нині рано.
Сцена 3(господиня сидить в хаті, приходить дочка з дровами і співає сумну пісню)
Господиня: Чого доню сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою піснею від нашої хати.
Таня: (зітхаючи) Та так мамо…! І сама не знаю, сумно чогось і не спокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б один… не обминув.
(ворожить на дровах: «вдівець» – «молодець»)
Господиня: Не сумуй доню,то просто вечір такий таємничий, і місяць от як ясно світить. Все буде гаразд, може той один не обмине. Віктор, син Cтрука на тебе задивляється, такий поважний, багатий та ще й музикант.
(звучить пісня, заходять дівчата).
Таня Ой мамо, не говоріть мені про нього. От уже і дівчата ідуть.
(заходять дівчата з піснею).
Сцена 4
Дівчина 1: Добрий вечір у вашій хаті, уклін господині, чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Дівчина 2: Добрий вечір господине, славна молодице. Чули що у вашій хаті будуть вечорниці!
Господиня: Добрий вечір любі гості просимо, просимо до хати.
Гринь Просим всіх у нашу хату, превелику, пребагату, від зірниці до зірниці, хай лунають вечорниці.
Дівчина 3: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Мамчур : Українські вечорниці починаєм вже не раз,
Хай і сміх, і пісня ллється в серці кожного із нас.
Захаренко: Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться,
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці.
Купчишина А як ви ся маєте?
Чи дужі та здорові?
Господиня: Дякуємо вам, що до нас завітали,
Часу свого не пошкодували.
Стасюк Ой, які пахощі у вас…? Ви вже і пампушків напекли.
Господиня: Пампушків напекли, але основної страви – калити, ще немає. Давайте дівчата швидко замісимо тісто і спечемо калиту.
Я вам ось що скажу: у приготуванні калити повинна взяти участь кожна дівчина, яка є в цій хаті. Починає тісто місити найстарша дівчина, а закінчує наймолодша.
Таня: Нумо дівчата хутчіш починаймо.
Господиня. Кожна дівчина повинна взяти участь у готуванні Калити. Робиться вона із прісного тіста, у вигляді тонкого коржа. “Рік стоншився” – кажуть люди.
Зараз ми замісимо тісто. Для цього потрібні борошно, яйця, водичка тепленька. Ви, дівчата, розкачуйте тісто, а ви ліпіть узори – колоски, зубчики, зірочки, косицю робить. На коржі зробимо багато зубців, бо хлопців та дівчат багато прийде. Посипимо зверху маком, змастимо медом, щоб солодка була. А начинку, дівчата, з чого зробимо? З вишень, з повидла, чи з маку?
Богомол. З вишень! Ой, гарна вийде Калита! Як справжнісіньке сонечко.
Господиня. Так, дівчата, сонце зігріває землю, в яку сівач кидає зерно, до сонця тягнеться зелений паросток, під сонцем він перетворюється на хлібний колос.
Сонце слід шанувати. Воно уважно слідкує за тим, як живуть земні мешканці. Вони часто шукають у світла захисту, просять допомоги, поради. Із сонцем пов’язано багато чудасій, повір’їв, казок.
Господиня. Ой, як гарно! Ну, дівчата, ідіть руки мити. Одну спільну справу ми зробили, тому праця і вода, і цей рушник єднають нас.
(Господиня змиває кожній дівчині та приказує: “Щоб ви були красні – прекрасні, як наша Калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися”. Дівчата миють руки.)
Господиня. Дівчата, велике значення має складення дров у печі. Дрова розкладаються хрест навхрест – це символ сонця і вогню. Оскільки вогонь здійснює важливу справу – випікає Калиту, то ми мусимо звернутися до нього з добрим словом. Тому розводячи його приказуйте:
Гори, вогонь, ясно,
Спечи нам Калиту красну,
Щоб ми її кусали
І горя не знали.
От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати.
(Несе Калиту до печі).
Господиня. Наталко, а ну окропи перед Калитою дорогу! При цьому обов’язково треба приказувати: “Водице – студенице, окропи Калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі!”
(Господиня несе та ставить Калиту в піч).
(Галя дівчина вносить казанчик із кашею).
дівчина. Ось казанчик із кашею, а до нього маку до смаку! Дрібно та багато, щоб хлопці ту кашу їли, та на нашу вулицю гуляти ходили. Танцювали, сміялися, з нашими дівчатами побралися.
Господиня. Уже все в печі. Ось ще вареники допоможіть ліпити.
(Дівчата ліплять вареники).
Фігурна Ой зваримо вареників
Біленьких, смачненьких
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких...
Швець Щоб вони разом із нами
Дружно працювали
Ну, а наші вечорниці
Піснею стрічали.
Господиня. Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.
(Співають ).
Купчишина: Ой дівчата! А як я минулого року ворожила! Уже коли на дворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама худчій на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: «Вдівець – молодець …» Раптом чую хтось іде на зустріч. Я мерщій заховалася під кущем. Ну, думаю, раз не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч дізнаюсь, як його звати, і тільки но перехожий порівнявся з кущем, я як вискочу і заверещу: «Дядьку, а як вас звати?» А дядько з переляку, аж присів. А потім, побачивши що перед ним хтось стоїть, як схопиться, як дремене скоріш вітру побіг і дороги не вибирав.
Литвинюк: То (ім’я) знак тобі такий був. Не знайшла ти собі пари цього року. але не хвилюйся, женихів у нас багато, а ти ще молоденька.
Хоменко: Дівчата, а я минулого року на Андрія зранку підперезалася поясом, а ввечері як лягала спати зняла його поклала пряжкою вгору під подушку і голосно приказала: «Живу в горах, кладу пояс в головах і з ким вінчатися, з ким заручатися, і з ким за руки держаться?»
Литвинюк І що? Приснився жених?
(шепоче дівчатам, всі посміхаються)
Стасюк Оце так жених!!!
Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.
Всі Так, хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?
( Дівчата показують )
Богомол: А я ось рушник вишила на щастя на долю.
( всі дивляться говорять, який гарний)
Мамчур: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.
Косташ: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?
Хоменко: Чи не Івану?
Швець: Чи Захару?
Федоренко: А може Олександру?
(Галина Засоромилась, дівчата засміялися і заспівали пісню „Вишиванку”)
Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть,привітаємо їх веселою.
Фігурна Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.
Хлопці співають:
Ой дівчино відчини (2 раз )
Своє й моє серденько звесели (2 раз )
Дівчата: Ой небуду, відчинять (2 раз)
Бо ти будеш, серденько, жартувать (2раз )
Хлопці: Ой небуду, небуду ( 2 раз )
Пожартую трішечки та й піду (2раз )
Дівчата: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.
Хлопці: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.
(Пауза. Дівчата злякалися)
Господиня: Хлопці та куди ж ви. ( хлопці вертаються )
1-дівчина співає: Полюбила Коваля така доля моя (2раз )
Я ж думала кучерявий в нього чуба нема (2 раз)
2-дівчина співає: Ой хто ж то іде попід вербами,
Чи то мій чи то твій, світить ребрами (2 раз )
Хлопці: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які
люті.
Дівчата:В тебе очі як у рака, сам ти злий як та собака.
Господиня: Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті та за те завзяті.
Хлопці співають:
Ой дівчино шумить гай (2 раз)
Кого любиш забувай, забувай
Дівчата співають:
Нехай шумить, ще й гуде (2 раз)
Кого люблю, мій буде, мій буде.
Українець. Добрий вечір, господині!
(Кланяється).
Ткачов. Добрий вечір всім дівчатам!
(Кланяється).
Щиголь. З Калитою будьте здорові!
Українець. З Калитою золотою!
Ткачов. З пресвітлим святом!
(Підходять до Калити).
Щиголь. Оце так Калита! Славна та красна, на увесь світ ясна!
Гринь. Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси і сили, щоб ми в світі славно жили!
(Всі навколо Калити разом співають).
Всі дівчата Ой, Калита, Калита!
Із чого ти вилита?
Ой, я з жита сповита,
Ой, я сонцем налита,
Для красного цвіту,
По білому світу.
Господиня. А де ж ваш старший? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи знає свій устав?
Башилов. Мене старшим обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубку, так як гуляли наші діди і батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися поважно: не забувати, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села. Це є наш устав.
Господиня. Що ж гарного старшого вибрали! Вечорниці будуть добрі.
Башилов
Помагай, Боже,
Вечорниці розпочнемо
Дружно ми всі.
Ми роботи не боїмось
Ані трошки ,
Навіть вмієм чисто мити
Миски й ложки.
Мати:Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)
Ткачов А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.
Щиголь Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!
Башилов : Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.
(забігають ще двоє заляканих парубків)
Хоменко: Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив.
Господиня: Хто за вами женеться хлопці? Чому ти такий блідий Михайле (Михайло мовчить)
Стегніцький Дайте води напитися, то розкажу (п’є і розказує)
Йшли ми з Михайлом з гуральні. А вона все нам під ноги, то в той бік, то в цей.
Всі: Хто вона?
Гупаленко Та свиня. Ми її прутом, а вона все перебігає – туди-сюди. А Михайло гоп на неї, та й поїхав. А я за ним біжу, та й сміюся. Несе вона його прямісінько до греблі. У мене аж волосся дибом стало. Не знаю як Михайло лишився на дорозі, отямилися ми, та й ходу з того місця.
Башилов: Що то. От як зі мною було… Вертаюсь я якось возом з ярмарку з Тлумача. Вже ся смеркало, як до вигону доїжджав. А від криниці – коза, і через мого воза скік в один бік, а тоді назад скік. Коні напудились, як погнали, чуть воза не перевернули, пліт завалили, аж у стодолі спинилися…. А я не знаю де я є.
Захаренко: Що ж то за коза була?
Башилов: Видать, нечистий, не вночі згадувать.
Господиня: Знайшли про що говорити. Дівчат он геть поперелякували, за поріг не ступлять тепер.
Гупаленко: А котра тут ляклива?
Гринь: Я ляклива!
Гупаленко А я можу додому провести.
Дівчата: (співають)
Ти до мене, ти до мене не ходи,
Куций коротенький,
Є у мене, є у мене гарний хлопець
Високий чорненький.
Перестань, перестань
До мене ходити.
Є у мене, є у мене гарний хлопець
Буде мя любити.
Ткачов
Через сад виноград,
А у саду грушка,
Вийди, вийди ти до мене,
Моя щебетушко!
Дівчата
Ти до мене, ти до мене не ходи,
Не топчи болота.
Є у мене, є у мене гарний хлопець
То моє золото.
Перестань, перестань
До мене ходити.
Є у мене, є у мене гарний хлопець
Буде мя любити.
Щиголь
Через сад виноград,
А у саду сливка,
Вийди, вийди ти до мене,
Моя чорнобривко.
Дівчата
Ой не вийду я до тебе
Не вийду нізащо,
Я – дівчина роботяща
Ти ж такий ледащо.
Українець
Бодай тебе дівчинонько,
Лихий дітько тіпав.
Така була нічка темна,
Я до тебе сліпав.
Дівчата
Ой не ходи ти до мене
Бо ми буде стидно,
Я дівчина – як калина,
А ти як страшидло
Гупаленко
Ой вийду я на вулицю,
Ой стану я стану –
Одна несе вареники,
А друга сметану.
Вареники у кишені,
А сметана рідка,
Іди собі дівчинонько
До вражого дітька.
(перегуки хлопців і дівчат продовжуються)
Дівчата:
Біда мені, біда мені, з тими парубками
Та ще курці до коліна – ходить за дівками.
Ткачов
А чия та дівчинонька у червоній хустці,
Витріщила оченята, як жаба в капусті.
Дівчата:
Ой що то за парубочок, він ся парубочить –
Одна штанка підкочена, друга ся волочить.
Гупаленко
Ой багата, дівчинонька, багата, багата
В неї очі як цибулі, язик як лопата.
Дівчата:
Моя мама жартувала тай мені казала:
Жартуй доню не бороню, а би с розум мала.
Башилов
А я теє дівча люблю, що біле як гуся,
Воно з мене пожартує, а я засміюся.
Дівчата:
Ой піду я на Андрія, на Андрія файно,
На Андрія будуть хлопці – Іван та Михайло
Гупаленко
Ой дівчино, дівчинонько, яка ти, яка ти,
За хлопцями зазираєш, не підметеш хати.
Дівчата:
Ой Василю, Василечку, Василю, Василю
Я до тебе не говорю, не натягуй шию.
Господиня: Скільки можна сперечатись. Досить вже вам жартувати.
Кличте швидше музиченьків, час вже танцювати.
Таня Гей-но хлопці не зівати
Будем хлопці танцювати,
Коломийки українські,
Коломийки верховинські.
Башилов. А що вміють робити ваші дівчата?
Господиня. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А ну покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки!
(Дівчата демонструють свої вишивки).
Господиня. Дівчата ще й самі шиють та плетуть.
(Дівчата показують свої роботи).
Башилов. Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?
Косташ: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
Ткачов. А чи вміють ваші дівчата вареники ліпити?
Купчишина.
Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти,
Вареники не погані,
Вареники у сметані.
Захаренко Їжте, їжте, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники не погані,
Вареники у сметані.
(Вісі учасники сідають за стіл).
Гупаленко. Ох, і добрі вареники!
Українець. Оце так вареники!
Господиня. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть на що ви здатні! Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії.
( Голос з коридору Стегніцький « Хлопці, допоможіть мені!»
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.
В’язанка бубликів у нього на шиї )
Стегніцький (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
Богомол: Не сумуй, Ромцю!
Стегніцький (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Фігурна: Ой, Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
Захаренко: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
Стасюк: А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: Дівчата, давайте почастуєте хлопців пиріжками, що ви напекли, та подивимось чи сподобаються вони їм.
Частують хлопців пиріжками, хлопці їдять і говорять жартуючи.
Мамчур. З’їж , Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
Щиголь: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
Стегніцький: Ой, який твердий, можна й зуба зламати.
Гупаленко: А в мене кислий, як помідор.
Ткачов: Я з’їв пересолений. А ти?
Щиголь: А я гіркий, як перець.
Українець: А я, цілу дарабу соди з’їв.
Швець: То виростеш, як пончик.
Башилов: Тихо хлопці. А мені попався самий смачненький. Рум’яний, як ваші личка дівчата, а солодкий як мед. Хлопці, давайте і ми почастуємо дівчат.
Стегніцький: Та спочатку побачимо, які вони кмітливі. А відгадайте мою загадку. Саме з води і на воді плаває?
Ткачов: А мою.
Коли можна воду носити в решеті?
Гупаленко: І мою.
Без ніг, а біжить, без рук, а рукава має?
Баштлов: Ще і мою. Де є річка без води?
Щиголь: Давайте ще й мою.
Що стоїть посеред моря?
( Дівчата відгадують, а хлопці частують їх конфетками).
Стегніцький Дівчата, а може ви нам поворожите?
Господиня: Але хлопці таке вигадають. Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести.
Сонце заходить, а калита сходить,
З калитою золотою, з пресвітлим празником!
З пресвітлим святом Андрія.
Башилов. Ну, що, хлопці! Давайте пограємо. Хто буде Калетинським?
Стегніцький. Я – Калетинський.
Гупаленко. Я – Коцюбинський.
Добрий день, пане Калетинський!
Стегніцький. Доброго здоров”я, пане Коцюбинський!
Гупаленко. Звідки ти?
Стегніцький. З Калитви. Я приїхав калиту їсти !
Гупаленко: Їж.. А не боїшся чорноти?
Стегніцький. Не боюся! Я кусну.
Гупаленко: А я мазну.
(Третій хлопець пише його квачем). (Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею.
Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
Гупаленко. Ось тобі за те, що без пісні та танцю до Калити підійшов.
Башиловй. А що, хлопці, давайте покажемо на що ми здатні, заспіваємо пісню!
(Співають пісню “Розпрягайте, хлопці, коней”)
Башилов. Наш народ любить жартувати, то давайте і ми пожартуємо. Я почну перший, слухайте!
Жінка розбила колись новий горщик, а чоловікові жаль стало, він і докоряє жінці:
- І як ти його розбила?
- І як ти той горщик розбила?
А жінка вхопила другий горщик, кинула їм об землю, аж на черепки розлетівся, та й каже: “Отак, отак, я його розбила!”
Гупаленко. Зустрілися два товариша.
Ткачов. Як живеш, друже?
Гупаленко. Нерівномірно.
Ткачов. Що це значить?
Гупаленко. Це значить: якщо хліб – то нема солі, а як сіль – то нема хліба. А як ти живеш?
Ткачов. Рівномірно: нема ні хліба, ні солі.
Щиголь. Надумав хлопець сватати дівчину і почав питати в неї, що вона вміє робити, а чого не вміє.
Башилов. Люди кажуть, Галю, що ти шити не вмієш.
Хоменко. Так, хіба що шити.
Башилов. І корову, кажуть, не вмієш подоїти.
Хоменко. Ну ще й корову не подою.
Башилов. І навіть, кажуть, що хліба не спечеш.
Хоменко. Може ще тільки хліба не пекла.
Башилов. Танцювати, кажуть, не вмієш.
Хоменко. Ну це вже брехня!
(Танцюють танець “Тече вода каламутна”).
Щиголь. Ваш собака, дядьку, вкусив мене.
Українець. Ти, мабуть, дражнив його, або вдарив.
Щиголь. Ну що ви, я тільки підняв його, щоб погладити.
Українець. Як же ти його підняв?
Щиголь. Та за хвіст.
Федоренко. Мамусю, я хочу вийти заміж за Петруся. Він має такі гарні вуса.
Мамчур. О, то він ще й бороду відпустить!
(Співають всі пісню).
Стегніцький. Петренко! Ти добре засвоїв сьогоднішній урок?
Гупаленко. Добре!
Стегніцький. А про що я говорив?
Гупаленко. Ви говорили весь урок про те, щоб сиділи тихо.
Купчишина. Приходь, куме, в неділю на мій день народження. Тільки коли стукатимеш ногами, гляди не забрудни дверей.
Стегніцький. Чому ногами?
Купчишина. А руки ж у тебе будуть зайняті подарунками.
Стасюк. А ви, кумо, чому не ставите опудала на городі?
Фігурна. Та навіщо? Я і так сама весь день на городі.
(Співають пісню “Сусідко”).
Гупаленко. Буду сватати тебе, восени. Маріє!
Захаренко. А як жить? Ні ти , ні я працювати не вмієм? Та нас кури загребуть, каже моя мати.
Гупаленко. Ми не станемо курей, серденько тримати.
(Танець).
Башилов
Якби мені не тиночки,
Та й не перелазить,
Ходив би я до дівчини
По чотири рази.
Якби мені не тиночки,
Та й не перетинки,
Ходив би я до дівчини,
Та що вечоринки.
Галю, серце, рибка моя,
Що мені діяти?
Хотів би я тебе одну
Цілий вік кохати.
(Пісня “Несе Галя воду” з інсценізаціями).
(Танець “Ой, на горі три дубки”).
Господиня: Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка доля.
Дівчата: Давайте!
Гупаленко Ой на Андрія гадали дівки,
Щоб не лишали їх парубки.
А ми всі ходили в сусіднє село,
Щоб нашим дівкам заздрісно було.
Стегніцький По інших селах маємо дівчат,
У наших із-за тину лиш носи стирчать.
Хай же шукають собі вдівців,
Чи десь по селах чужих хлопців.
Ткачов: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.
Господиня: давно ми ворожили по всякому, виходили надвір із зав'язаними очима підходили до плоту і вибирали кілок, який попадеться чи кривий чи високий чи маленький, такий буде хлопець у тої дівчини. А ми будемо ворожити на тарілках, покладемо під одну тарілку ляльку, ключ, перстень. Лялька - зрада, ключ - бути господинею дому, перстень - скоро весілля.
Косташ А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки - чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж.
Хоменко: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік. А хлопці знали, що дівчата ворожать, забирали чоботи і повертали в інший бік, сміючись.
Мамчур Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять дівчата на вулицю і питають першого чоловіка: “Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почує дівчина, так і зватимуть її чоловіка.
Купчишина А ще бігають дівчата до річки, набирають намулу приносять до хати і уважно розглядають. Як що там залізе – чоловік буде ковалем, скло – скларем, земля – хліборобом.
Стегніцький У сні можна побачити нареченого. Лягаючи спати, треба скинути з себе пояс, зробити з нього хрест, та покласти під голову. Якщо присниться вночі сон, що до тебе підійшов парубок, взяв тебе за руку і повів до вінця, то це буде твій сужений.
Захаренко. Ой, дівчата, а я щойно ворожила з сестрою.
Всі дівчата. Як? Що?
Захаренко. А ось як! Піймала я у курнику когута та курку. Зв”язала їм хвости, щоб не кричали, накрила їх решетом. Бачимо, мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком! А у моєї сестри перетягнув перший півень – значить, чоловік – верховода. Вона не хоче, вередує!Оце зі мною не пішла!
Господиня. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдеш заміж, треба підійти до хати і послухати, що там говорять.
Фігурна. Ой, подруженьки – голубоньки! Пішли ворожити до хати дядька Кіндрата. Він завжди щось покрикує, тітка теж. Що вони на цей раз скажуть.
Господиня. Дівчата! Зачекайте! Давайте запалимо свічки! Та й прочитаємо: !Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати”.
(Дівчата всі разом говорять).
Хоменко.
Калитою радіємо,
Конопельки сіємо,
Сонце до заходу.
Федоренко Конопельки сіємо,
Граблями волочимо.
Бо ми заміж хочемо.
Швець Дай, боже, знайти
З ким життя мати.
Хоменко.
Андрію, Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Стасюк.
Андрію, Андрію,
Я на тебе коноплі сію.
Нехай буду знати,
З ким їх збирати.
Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного, хлопці, а танці будуть?
башилов Аякже , будуть, ану, музики, грайте голосніше.
Дівчата, хлопці , танцюють і співають пісні.
Гупаленко Спасибі господині за смачні вареники. І вам, дівчата, за дуже смачні пиріжки, ми з вами просто пожартували, що були несмачні.
Господиня. Дівчата! Не турбуйтеся і не хвилюйтеся, якщо у гаданнях щось не получиться. Бо недарма в народі кажуть: “На Андрія робиться надія”. Тож надійтесь на хороших суджених.
Богомол. Ой, дівчата, уже перші півні співають, зараз час уже закінчувати. Я казала мамі, що на вечорниці йду, а вийде, що на досвітки.
Литвинюк. Тітонько! Бувайте здорові! Ще раз зі святками вас всіх.
Хоменко. Спасибі, тітонько, за вашу гостинність, науку, материнську увагу та повагу до нас.
Стасюк Спасибі вам тітонько, що запросили нас на вечорниці, нам всім сподобались вечорниці.
Господиня: Спасибі і вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.
Гринь: Ми гуляли, веселились
Усім весело було
Вечорниці завершились,
І здається все пройшло.
Башилов: Ні не все так просто проходить
В серці струночка бринить
Про шкільні ці вечорниці
В серці спомин буде жить.
Всі разом вклоняються і співають пісню «І в нас і у вас все буде гаразд»
Мати: Добраніч.
Господиня. Хай вам Бог помагає! Ідіть здорові. Та не робіть багато збитків, дівчат не лякайте, старих не зобижайте.
(Всі виходять з піснею “А я все дивлюся…”).
Ведуча От поволі затихають наші вечорниці
Не забудьте ви дорогу у наші світлиці
Хай любов і щире слово
Душу вам зігріє.
Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.
Ведуча1: Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого.
Ведуча2: Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і пам'ять. В людині повинно щось жити високе та святе.
Пісня