Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
13. Особистість і спілкування. Спілкування і розвиток особистості. Комунікативні якості особистості.
Спілкування — це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні реалізується потреба в іншій людині.
Особистість у контексті спілкування реалізується на таких рівнях:
1. Спілкування — взаємовплив. Становлення та розвиток особистості за таких умов є результатом психологічного впливу одного суб'єкта на іншого у процесі взаємодії, діалогу.
2. Спілкування — діяльність. Йдеться про включення соціально-психологічного досвіду в практику спілкування, реалізацію діяльнісної сутності спілкування, в якому особистість є його учасником, унікальною і неповторною індивідуальністю, суб'єктом діяльності.
8. Спілкування — обмін інформацією. Становлення особистості відбувається у процесі реалізації її комунікативних здібностей, якостей, умінь, комунікативної програми поведінки.
4. Спілкування — сприймання людьми одне одного. На цьому рівні реалізуються перцептивно-рефлексивні, емоційно-емпатійні можливості особистості, виникає взаєморозуміння (непорозуміння) між учасниками спілкування.
5. Спілкування — міжособистісні відносини. Йдеться про розвиток статусно-рольових та статево-рольових характеристик індивіда, прояв соціально-психологічних стереотипів його поведінки, складових певного соціально-психологічного типу.
Соціальна психологія зважає й на такі рівні реалізації особистості, як спілкування — обмін нормами, спілкування — обмін цінностями, спілкування — соціальна поведінка тощо.
Ця класифікація рівнів є дещо умовною, оскільки під час спілкування одночасно може відбуватися і обмін нормами, знаннями, цінностями, і взаємовплив, взаєморозуміння тощо.
Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до научіння, людина формує та здобуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю.
Відомо, що психіка людини та її розвиток детерміновані способом буття середовища, в якому знаходиться людина. Перетворення індивіда в особистість відбувається завдяки спілкуванню з цим середовищем.
У загальному вигляді спілкування є формою життєдіяльності людей і необхідною умовою їх об´єднання (людина — соціальна істота) та розвитку окремої особистості. Соціальний зміст спілкування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, яка передається від покоління до покоління. Спілкування є також важливим фактором психологічного розвитку людини.
Психолог, психотерапевт Анатолий Добрович предложил классификацию человеческих черт, которые достаточно ярко проявляются в контактах можно сгруппировать в три основные оппозиции: «доминантность – недоминантность», «мобильность – ригидность», «экстраверсия – интраверсия”.
Доминантный собеседник – это человек, жёсткий и напористый, легко перебивает, зато, повышая голос, не даёт перебить себя, или напротив, замолкает .
Недоминантный собеседник – полная противоположность доминантному. Когда он побуждается к контакту , он считает своим долгом отвечать незамедлительно, чтобы не обидеть, не разозлить собеседника задержкой своей реакции.
Мобильный собеседник с лёгкостью переключается на общение от других своих занятий. Речь его не тороплива; одно выражение лица легко сменяется другим. Он торопит с ответом собеседника, это можно заметить по нетерпеливому взгляду, жесту.
Ригидному собеседнику требуется некоторое время, чтобы включиться в беседу. Он основателен, слушает внимательно, говорит неспешно, вдумчиво, мысль излагает подробно, фразы строит понятно. Не любит, чтобы его перебивали, и находит это не справедливым, ведь он сам никого не перебивает.
Ведущая особенность интроверта – несклонность к внешней коммуникации. Переход работы его сознания во внешнекоммуникабельный режим заметно затруднён. Для общения он выбирает двух-трёх собеседников. Он вполне обоснованно ощущает своё «Я» не таким, как «Я» любого другого человека.
Экстраверт весьма расположен к общению как таковому, как к форме деятельности; это его стихия. Ему нравиться вызывать симпатию партнёра; В случае ссоры он не держит зла. Он любопытен, особенно к людям и их взаимоотношениях.
14. Неформальне спілкування в організації, його роль.
Неформальне спілкування є важливим механізмом, що зумовлюють відносини між людьми в будь-якому колективі.
Формальне спілкування - відбувається згідно з нормами, правилами і посадовими інструкціями, що існують у організації або її підрозділі, і підпорядковане вирішення конкретних завдань, що стоять перед працівником.
Неформальне спілкування – це своєрідний зв'язок з іншою людиною, побудований на взаємній прийняття особистісних властивостей і достоїнств, який передбачає певний рівень розуміння, злагоди, психологічної близькості. Саме в цих відносинах задовольняється потреба в самореалізації в рамках даної роботи, в повазі і прийнятті.
Неформальні відносини з наукової точки зору – маловивчене явище. Психологи вважають, що неформальні відносини існують на основі двох рівнів психологічної близькості: первинному та раціональному.
Первинний рівень виникає вже при першому контакті (тривале знайомство не потрібно, створюється відчуття, що ви сто років знаєте одне одного). Він характеризується високою спонтанністю емоційного сприйняття, неусвідомленість і мало піддається вольовому регулюванню. Цьому рівню близькості властиві легкість, висока ступінь довіри і розуміння, правильний прогноз партнера в ситуації і, нарешті, прийняття його з усіма сильними і слабкими сторонами.
Раціональний рівень заснований на розумінні схожості цінностей, норм, життєвого досвіду. Він виникає на певному етапі відносин з людиною, усвідомлюється і регулюється нами.
Зв'язки у колективі ,швидше за все, будуть укладатися в одну з п'яти форм взаємодії:
"Пара" – дві людини взаємно симпатизують один одному. Часто один з них буває лише доповненням або "супутником" іншого.
"Трикутник" – три людини симпатизують один одному і становлять своє маленьке, але разом з тим дуже тісна ядро колективу.
"Квадрат" – може утворюватися як сукупність пар, відносини між якими не обов'язково мають однакову інтенсивність.
"Ланцюжок" – це лінійна зв'язок між кількома людьми, яка за певних умов може стати джерелом чуток, "зіпсованого телефону".
"Зірка" – грунтується на неформальному лідера, до якого наближені кілька членів колективу.
Кожна з цих форм неформального спілкування так чи інакше виникає в будь-якому трудовому колективі з певною метою, а саме – найкращої адаптації до його внутрішнім правилам і законам існування.
Вплив неформальних відносин на роботу працівника і роботу офісу в цілому переоцінити важко. Адже незважаючи на всі обмеження і аргументи "проти", присутність товариша дає чимало переваг. Наведемо деякі з них.
"Захищений тил" – це особливо важливо в умовах кризи або при роботі над відповідальним завданням. Від друзів зазвичай чекають підтримки, охочіше прислухаються до їхніх ідей у вирішенні важкого завдання. А якщо вас спіткала невдача або чергове "виховний вплив" з боку керівника, то саме "свій" людина вислухає, зрозуміє і встане на ваш бік.
"Дипломатія" – можливість обговорити конфіденційну або негативну інформацію без ризику її витоку. При цьому проводити обговорення можна і в неробочий час. Приятелька, на відміну від рядового співробітника, з розумінням поставиться до вашого дзвінку пізно ввечері або у вихідний день.
"Правдиві звіти" – друзі зазвичай не бояться говорити правду, навіть якщо вона гірка. У результаті ви стаєте володаркою точної інформації про стан справ у відділі або в певному робочому напрямку, знаєте думку про вас і вашу роботу. Можливість бачити ситуацію в колективі як би з боку всьогоа допоможе в побудові відносин з іншими співробітниками і прийняття необхідних рішень.
"Посередницька місія" – подруга за визначенням є вашими "очима і вухами". У цьому є і позитивні, і негативні моменти. Саме вона стає ідеальним "передавальною ланкою", здатною в найбільш адекватною формі донести до інших працівників потрібні відомості в складній або конфліктної ситуації і отримати щиру підтримку та розуміння.
"Особистий психотерапевт" – іноді організація або її керівник настільки жорстко нав'язують дисципліну, відповідні рамки і правила, що це викликає напруженість, з такої ситуації хочеться скоріше "вийти". Таким можливим "втечею" і стає неформальне спілкування. І в цьому сенсі вона має реальний "терапевтичне" значення.
Таким чином, дружба під час роботи і після її закінчення, співробітництво та взаємодопомогу формують здоровий психологічний клімат у компанії та створюють основу для розвитку кожного члена організації і колективу в цілому.
Труднощі і протиріччя - Громадська думка. Дружба з керівником. Дружні маніпуляціі. Емоційна співзалежних. Питання етики.