хомосапіанс характеризує це поняття людина
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Білет 27 Особистість у діяльності і спілкуванні.
Особистість-це соціальна якість якої набуває індивід у діяльності та спілкуванні. Особистістю стають вже в 3 роки, психічно здорові діти, які виховуються в людському суспільстві.
Біологічна істота яка належить до класу ссавців виду «хомосапіанс», характеризує це поняття «людина».
Індивід - людина як одинична природна істота. Як індивід людина має такі ознаки: вік, стать, освіта, професія. Особистістю вона стає в системі відносин з іншими людьми.
Кожна особистість має властивий тільки їй набір рис і особливостей, який визначає її індивідуальність.
Міжособистісні стосунки в групах – це сукупність зв’язків і взаємодій між особами які належать до певної групи. Вони завжди мають емоційне забарвлення, за способом утворення групи поділяються на: формальні і неформальні.
Формальна група - має юридично визначений статус. Структуру, призначена чи обрана керівництвом.
Неформальна група – не має юридично зафіксованого статусу, вона виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації, симпатії, погляди, переконання, такими є різні молодіжні об’єднання.
Лідерство в групах.
Емоційний лідер – регулює міжособистісні стосунки і створює належний психологічний клімат у групі.
Інструментальний лідер – на основі своєї компетентності бере на себе ініціативу і відповідальність при організації і здійснені певних видів діяльності.
За стилем керівництва лідери бувають: авторитарними, демократичними, анархічними.
Демократичний лідер сприймається членами групи «як один із нас». Кожен член групи може вільно висловлювати свою думку, яка буде ретельно проаналізована.
Авторитарний лідер діє одноосібно, він придушує будь-яку ініціативу в групі, вважаючи, що все знає сам.
Анархічний стиль керівництва – це фактичне відсторонення від керівництва групою.
Білет 28 .Емоції та почуття.
Усе наша життя – процес раціонального оволодіння знаннями, фактами, теоріями. Але ми хочемо себе оточити предметами і людьми, що нам подобаються, до яких ми прив’язані емоційно. Досвід показує, що навчання через переживання нерідко буває ефективніше, ніж просте засвоєння фактів. Ми не просто реагуємо на ті або інші подразники середовища, ми пізнаємо їх через відчуття і сприймання, орієнтуючись на значення для нас цих подразників і почуваючи при цьому задоволеність або незадоволеність, що і сприяє подальшим діям.
Людина, пізнаючи навколишній світ, певним чином ставиться до пізнаваних предметів і явищ – із замилуванням, гнівом, радістю, сумом. Це можливо насамперед завдяки емоційним процесам.
Емоційні процеси – специфічна форма психічного відображення суб’єктивного ставлення людини до предметів або явищ у формі безпосереднього переживання приємного або неприємного. Емоційні процеси роблять світ психічних явищ більш насиченим, більш різноманітним і більш своєрідним.
Функції емоцій: сигнальна, регулювальна, комунікативна.
За допомогою емоцій людина довідається, наскільки значимі пізнавані нею предмети або явища для задоволення її потреб. Чим більше значення мають пізнавані об’єкти, тим більш глибокі переживання людини. Таким чином, емоції виконують сигнальну функцію.
Крім того, стійкі переживання певним чином змінюють поведінку людини, направляють і підтримують її, що дозволяє говорити про регулювальну функцію емоцій.
Виділяють також комунікативну функцію емоцій. Зовнішні прояви емоцій у міміці, пантоміміці дозволяють інформувати інших людей про своє ставлення до предметів і явищ дійсності.
Емоції і почуття, які є формами переживання людиною свого ставлення до дійсності, формами прояву (актуалізації) емоційних процесів, органічно пов’язані між собою. Але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.
Емоція – це особливий клас психічних явищ, що відображає у формі безпосереднього, швидкоплинного переживання важливість для життєдіяльності індивіда певних явищ і ситуацій, що діють на нього.
Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони – результат усвідомлення об’єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Почуття – вищий рівень розвитку емоцій, специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.
У залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів:
моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому;
інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання;
естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності;
практичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.
Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у процесі розвитку її особистості.
Білет 29. Види емоцій та їх загальна характеристика.
Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення.Одним з найбільш загальних є поділ емоцій на позитивні, негативні та нейтральні. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відпоповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції.
Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.
СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос”- сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьорість. Це радість,захоплення, ненависть.
АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “астенос”- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.
Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи. Наприклад, бурхлива радість - стенічна емоція, бо викликає в людини приток сил. Тиха радість - астенічна емоція, оскільки розслаблює.
Наступна класифікація є однією з найбільш повних. Вона була розроблена Б.І.Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій:
1.АЛЬТРУІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д.
2. КОМУНІКАТИВНІ ЕМОЦІЇ – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д.
3. ГЛОРИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “слава” ), пов’язані з потребою в самотвердженні і славі : почуття гордості, переваги.
4 ПРАКСИЧНІ ЕМОЦІЇ, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено.
1. ПУГНІЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “боротьба”), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість.
2. РОМАНТИЧНІ ЕМОЦІЇ: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того,що відбувається.
3. ГНОСТИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від грецьк. “знання”), пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини.
4. ЕСТЕТИЧНІ ЕМОЦІЇ, пов’язані з ліричними переживаннями: насолода гармонією і красою об’єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання.
5. ГЕДОНІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ пов’язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності.
6. АКІЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ (від. франц. “придбання”) , що породжуються інтересом, тяжінням до накопичень, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.
В структурі особистості ступінь представленості окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною.
До фундаментальних емоцій відносяться:
1. ІНТЕРЕС – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.
2. РАДІСТЬ – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.
3. ГОРЕ – емоція зумовлена комплексом причин, пов’язаних з невідтвореними життєвими втратами.
4. ГНІВ. Може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій.
5. ОГИДА – часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.
6. ПРЕЗИРСТВО - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.
7. СТРАХ – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається , що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.
8. ПОДИВ – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій. Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив.
9. СОРОМ – виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного ) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.
10. ПРОВИНА- емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність.
Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов’язують з процесом творчості. Виділяють наступні найбільш загальні види почуттів: моральні, інтелектуальні та естетичні.
Білет 30.Загальна хар-ка вольових дій.
Загалом при вивченні поведінки людини доводиться мати справу з мимовільними, довільними і вольовими діями. Довільні та вольові дії включаються в зміст вольової поведінки людини. Від них слід відрізняти мимовільні дії.
Мимовільні рухи і дії виникають під впливом певного сигналу, що йде від периферичної нервової системи, бувають природжені і набуті:
- природжені: орієнтувальні, захисні та хапальні реакції, виразні рухи. Фізіологічною основою природжених мимовільних рухів є механізм безумовних рефлексів.
- набуті: орієнтувальні, захисні, хапальні і виразні рухи, які здійснюються завдяки діяльності кори великих півкуль головного мозку. Їх фізіологічною основою є механізм умовного рефлексу.
Через ці природжені і набуті мимовільні дії організм співвідноситься із зовнішнім середовищем. Тому вони є корисними, доцільними його реакціями.
Довільні дії виникають у зв`язку з центральним корковим послідовним подразником за наявності в корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження Вони нерозривно пов`язані з відображенням мети і засобів її досягнення. На відміну від мимовільних, довільні дії, мають такі характеристики: 1) наявність усвідомлених мотивів; 2) спрямованість на досягнення мети; 3) нерозривний зв’язок з мисленням і мовленням.
Власне вольові дії - це дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей і пов`язані з подоланням труднощів.
Наприклад, прогулянка вимагає певних зусиль, але вони тут такі незначні, що здорова людина не помічає їх . Тому в цьому випадку слід говорити про довільні, але не вольові дії. З другого боку, подолання перешкод спостерігається і у тварин. Так, олень, утікаючи від мисливців, із зусиллям продирається через гущавину лісу, долає величезну відстань. Однак його дії не можна назвати вольовими, оскільки вони не підпорядковані свідомо поставленій меті, а скеровані вродженим інстинктом самозбереження.
Основні ознаки власне вольових дій :
1) свідоме подолання перешкод на шляху до досягнення мети;
2) наявність конкуруючих (суперечливих) мотивів;
3) наявність вольового зусилля.
Загальні характеристики вольових дій:
1) вольові дії є усвідомленими, цілеспрямованими, умисними, вчиненими за власним свідомим рішенням;
2) вольовими діями є дії, зумовлені як зовнішніми (соціальними), так і внутрішніми (власними) чинниками, тобто завжди існують підстави, за якими дії мають виконуватися;
3) вольові дії можуть мати дефіцит спонукання чи гальмування або з самого початку, або в процесі їх здійснення;
4) вольові дії можуть забезпечуватися допоміжним спонуканням чи гальмуванням за рахунок зміни смислу дії і закінчуватися досягненням мети.
Вольові дії поділяють на види:
1) за формою прояву:
- дія - виконання;
- дія - затримка небажаних дій.
2) за ступенем самостійності:
- за власною ініціативою (самостійні);
- задані ззовні (задані).
3) за характером спрямованості:
- вольові дії, спрямовані на задоволення особистих потреб;
- вольові вчинки, спрямовані на досягнення суспільно-значимої мети.
Складним є співвідношення між довільними і власне вольовими діями людини. Останні дослідження психологів вказують на те, що вольові і довільні дії мають спільні функції, спільний структурний елемент, але різний зміст. Спільним структурним моментом вольових і довільних дій є мета. Мета завжди усвідомлювана. Спрямованість на мету та її усвідомлюваність є центральною характеристикою як вольових, так і довільних дій. Разом з тим довільні та вольові дії мають різний зміст і не збігаються за своїми проявами. Так, вольова людина з властивою їй ієрархією мотивів, з відповідними якостями (рішучість, наполегливість, цілеспрямованість) не завжди здатна до довільної організації своєї поведінки (не володіє собою, не керує своїми реакціями, не контролює себе). І навпаки, людина, з високим рівнем розвитку довільності (організована, дисциплінована) може не мати стійкої системи власних мотивів і цінностей і бути слабовільною. У довільних діях центральним є ставлення до мети та засобів її досягнення. Вольові дії передбачають усвідомлення мети в її відношенні до мотиву діяльності. Таке розрізнення вольових і довільних дій дає підстави розглядати їх як рівнозначні, хоч і різні за змістом.
2. КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МЕТ
3. Тема курсової роботи Керівник курсової роботи 1
4. Никогда не забуду ее тонкое лицо склоненное над рацией и тот блиндаж начальника штаба дивизиона озаренный
5. Современные СМИ и их воздействие на мировоззрение современного человека
6. На тему- Определение расчетных и нормативных сопротивлений и модули упругости Вариант 11
7. Методические рекомендации по выполнению контрольных работ по курсу Организация деятельности участкового у
8. профилактического факультета Введение в медицинскую статистику
9. а Вересеньжовтень 1648 ~ облога Львова викуп і Замостя викуп
10. Тема 10 САНКЦИИ В ХОЗЯЙСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИЯХ ВОПРОСЫ- 1
11. Технология монтажа подвесных толкающих конвейеров
12. на тему- Формирование межевание и постановка на кадастровый учёт земельных участков на территории МО Ишеев
13. Наследование по закону и по завещанию
14. История компьютерных вирусов и противодействие им
15. Бабочки и крылья Рыбки и хвостики Цветочек и лепесточек Носки и варежки Листочки и др
16. тема методів ДРЕ Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до ви
17. по теме- Ребёнок и родитель на пороге школы
18. Выполнение автотехнической экспертизы дорожно-транспортного происшествия при заданных условиях
19. ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА 6 ИССЛЕДОВАНИЕ ВХОДНЫХ И ПЕРЕДАТОЧНЫХ АЧХ И ФЧХ RL И RC ЦЕПЕЙ 1 ЦЕЛЬ РАБОТЫ 1
20. вариант 0004 РУССКИЙ ЯЗЫК 1