Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
PAGE1
ЛЬВІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
КАФЕДРА ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ СПОРТА
СПОРТ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ
ТЕМА 8. КОНТРОЛЬ В СПОРТИВНОМУ ТРЕНУВАННІ
ЗМІСТ
Ціль, обект і види контролю.
Вимоги до показників, що використовуются для контролю.
Контроль фізичної підготовленості.
Контроль технічної підготовленості.
Контроль тактичної підготовленості.
Контроль психічної підготовленості.
Контроль змагальної діяльності.
Контроль тренувальних і змагальних навантажень.
1. Мета, об’єкт і види контролю
Ефективність процесу підготовки спортсмена в сучасних умовах багато в чому обумовлена використанням засобів і методів комплексного контролю як інструменту управління, що дозволяє здійснювати зворотні зв'язки між тренером і спортсменом і на цій основі підвищувати рівень ефективності вирішення поставлених завдань при підготовці спортсменів.
Метою контролю є оптимізація процесу підготовки і змагальної діяльності спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їх підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму. Ця мета реалізується за допомогою вирішення завдань, пов'язаних з оцінкою станів спортсменів, рівня їх підготовленості, виконання планів підготовки, ефективності змагальної діяльності тощо.
Інформація, яка є результатом вирішення завдань контролю, реалізується в процесі прийняття управлінських рішень, які використовуються для оптимізації структури і змісту процесу підготовки, а також змагальної діяльності спортсменів.
Об'єктом контролю в спорті є зміст навчально-тренувального процесу, змагальної діяльності, стан різних сторін підготовленості спортсменів (технічної, фізичної, тактичної тощо), можливості функціональних систем.
Види контролю. У теорії і практиці спорту прийнято виділяти наступні види контролю - етапний, поточний і оперативний, кожний з яких взаємопов’язаний з відповідним типом стану спортсменів.
Етапний контроль дозволяє оцінити етапний стан спортсмена, що є наслідком довготривалого тренувального ефекту. Такі стани спортсмена - результат тривалої підготовки протягом ряду років, року, макроциклу, періоду або етапу.
Поточний контроль направлений на оцінку поточних станів, тобто тих станів, які є наслідком навантажень серій занять, тренувальних або змагальних мікроциклів.
Оперативний контроль передбачає оцінку оперативних станів - термінових реакцій організму спортсменів на навантаження в ході окремих тренувальних занять і змагань.
Залежно від кількості завдань, показників, включених в програму обстежень, розрізняють поглиблений, вибірковий і локальний контроль.
Поглиблений контроль пов'язаний з використанням широкого кола показників, що дозволяють надати усесторонню оцінку підготовленості спортсмена, ефективності змагальної діяльності, якості навчально-тренувального процесу на минулому етапі.
Вибірковий контроль проводиться за допомогою групи показників, що дозволяють оцінити будь-яку із сторін підготовленості, змагальної діяльності або нвчально - тренувального процесу.
Локальний контроль базується на використанні одного або декількох показників, що дозволяють оцінити відносно вузькі сторони рухової функції, можливостей окремих функціональних систем.
Поглиблений контроль зазвичай використовується в практиці оцінки етапного стану, вибірковий і локальний - поточного і оперативного.
Залежно від використаних засобів і методів контроль може носити педагогічний, соціально-психологічний і медико-біологічний характер.
В процесі педагогічного контролю оцінюється рівень техніко-тактичної і фізичної підготовленості, особливості виступу в змаганнях, динаміка спортивних результатів, структура і зміст тренувального процесу тощо.
Соціально-психологічний контроль пов'язаний з вивченням особливостей особи спортсменів, його психічного стану і підготовленості, загального мікроклімату і умов тренувальної і змагальної діяльності тощо.
Медико-біологічний контроль передбачає оцінку стану здоров'я, можливостей різних функціональних систем, окремих органів і механізмів, що несуть основне навантаження в тренувальній і змагальній діяльності.
В даний час в теорії і методиці спортивного тренування, в практиці спорту існує необхідність використання всього арсеналу видів, методів, засобів контролю в сукупності, що призвело, до виникнення поняття «Комплексний контроль».
Під комплексним контролем слід розуміти паралельне використання етапного, поточного і оперативного видів контролю в процесі обстеження спортсменів, за умови використання педагогічних, соціально-психологічних і медико-біологічних показників для усесторонньої оцінки підготовленості, змісту навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності спортсменів.
Вимоги до показників, що використовуються в контролі
Показники, що використовуються в процесі етапного, поточного і оперативного контролю, повинні забезпечувати об'єктивну оцінку стану спортсмена, відповідати віковим, статевим, кваліфікаційним особливостям контингенту обстежуваних, цілям і завданням конкретного виду контролю.
В процесі кожного з видів контролю можна використовувати дуже широкий спектр показників, що характеризують різні сторони підготовленості спортсменів.
У комплексному контролі основними є соціально-психологічні і медико-біологічні показники. Педагогічні показники характеризують рівень технічної і тактичної підготовленості, стабільність виступу в змаганнях, зміст навчально-тренувального процесу тощо. Соціально-психологічні показники характеризують умови навколишнього середовища, силу і рухливість нервових процесів спортсменів, їх здібність до засвоєння і переробки інформації, стан діяльності аналізаторів тощо. Медико-біологічні - включають анатомо-морфологічні, фізіологічні, біохімічні, біомеханічні і інші показники.
Показники, що використовуються у процесі контролю поділяються на:.
Показники першої групи характеризують відносно стабільні ознаки, що передаються генетично і що мало змінюються в процесі тренування. Адекватні цим ознакам показники використовуються переважно в етапному контролі при вирішенні завдань відбору і орієнтації на різних етапах багаторічної підготовки. До стабільних ознак відносять розміри тіла, кількість волокон різних видів в мязах, тип нервової системи, швидкість деяких рефлексів.
Показники другої групи характеризують технічну і тактичну підготовленість, рівень розвитку окремих фізичних якостей, рухливість і економічність основних систем життєдіяльності організму спортсменів в різних умовах навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності тощо, тобто схильні до істотного педагогічного впливу.
Стосовно умов кожного з видів контролю показники повинні відповідати наступним вимогам:
Відповідність специфіці виду спорту. Облік специфічних особливостей виду спорту має першочергове значення для вибору показників, що використовуються в контролі, оскільки досягнення в різних видах спорту обумовлені різними функціональними системами.
У видах спорту і окремих дисциплінах, пов'язаних з проявом витривалості (плавання, веслування, вело, лижний, ковзанярський спорт, біг на середні і довгі дистанції тощо) і з об'єктивно метрично вимірюваним результатом, переважно використовуються показники, що характеризують стан серцево-судинної і дихальної систем, обмінних процесів, оскільки завдяки останнім можна достовірно оцінити потенційні можливості спортсменів в досягненні високих спортивних результатів.
У швидкісно-силових видах спорту як засоби контролю використовуються показники, що характеризують стан нервово-м'язового апарату, центральної нервової системи, швидкісно-силових компонентів рухової функції, що проявляються в специфічних тестових вправах.
У видах спорту, в яких спортивні досягнення більшою мірою обумовлені діяльністю аналізаторів, рухливістю нервових процесів, що забезпечують точність, відповідність рухів в часі і просторі (гімнастика, акробатика, фігурне катання, стрибки у воду, всі види спортивних ігор), в процесі контролю використовується широкий комплекс показників, що характеризують точність відтворення тимчасових, просторових і силових параметрів специфічних рухів, здібність до переробки інформації і швидкого прийняття рішень, рухливість в суглобах, координаційні здібності.
Відповідність віковим і кваліфікаційним особливостям спортсменів. Відомо, що структура і зміст тренувальної і змагальної діяльності багато в чому визначаються віковими і кваліфікаційними особливостями спортсменів, отже, і зміст контролю повинен будуватися з урахуванням віку спортсменів, а також рівня їхньої спортивної кваліфікації.
Так, при оцінці технічної майстерності юних спортсменів, що мають відносно невисоку кваліфікацію, в першу чергу оцінюють різноманітність засвоєних рухових навиків, здібностей до засвоєння нових рухів. При оцінці продуктивності аеробних можливостей орієнтуються на показники потужності системи аеробного енергозабезпечення. При обстеженні дорослих спортсменів високого класу на перший план висуваються інші показники: при оцінці технічної майстерності - характеристики, що дозволяють визначити здібність спортсмена до прояву раціональної техніки в екстремальних умовах змагань, стійкість техніки до збиваючих чинників, її варіативність тощо; при оцінці продуктивності аеробної системи енергозабезпечення - економічність, рухливість і стійкість в діяльності. На подальших етапах підготовки першочергове значення набуває вміння спортсмена реалізувати руховий потенціал в конкретній ситуації. Таким чином, на кожному етапі багаторічного вдосконалення контроль повинен використовуватися різні показники, адекватні віковим особливостям і рівню підготовленості спортсменів.
Відповідність спрямованості тренувального процесу. Стан підготовленості і тренованості спортсменів істотно змінюється не тільки від етапу до етапу в процесі багаторічної підготовки, але і в різних періодах макроциклу. Ці зміни багато в чому залежать від спрямованості фізичних вправ, характеру тренувальних навантажень тощо. Досвід показує, що найбільш інформативними в процесі контролю виявляються показники, що відповідають специфіці тренувальних навантажень. Основними критеріями, що визначають можливість включення тих або інших показників в програму контролю, є їх інформативність і надійність.
Інформативність показника визначається тим, наскільки точно він відповідає оцінюваній якості або властивості. Існує два основні шляхи підбору показників по критерію інформативності. Перший - припускає вибір показників на основі знання чинників, що визначають рівень прояву даної властивості або якості; може бути далеко не завжди реалізований через недостатньо вивчену сукупність чинників. Другий шлях заснований на знаходженні статистично значущих зв'язків між показником і критерієм, що має достатнє наукове обґрунтування. У випадку якщо зв'язок між будь-яким показником і критерієм є постійним і сильним, є підстави розглядати цей показник як інформативний.
У теорії і практиці спорту обидва шляхи використовуються в органічній єдності. Це дозволяє відібрати показники для контролю на основі встановлення причинно-наслідкових відносин, що розкривають механізми взаємозв'язку різних показників з рівнем спортивних результатів, структурою підготовленості і змагальної діяльності в конкретному виді спорту, і відповідності вимогам математичної статистики.
Надійність показників визначається відповідністю результатів їх використання реальним змінам в рівні тієї або іншої якості або властивості у спортсмена в умовах кожного з видів контролю, а також стабільністю результатів при багаторазовому використанні показників в одних і тих самих умовах.
18.2. Контроль змагальної діяльності
Контроль змагальної діяльності базується на зіставленні спортивних результатів із запланованими або вже показаними раніше і направлений на виявлення сильних і слабких сторін підготовленості спортсмена в цілях її подальшого вдосконалення.
В процесі контролю реєструється загальне число і результативність окремих технічних прийомів і тактичних дій; визначається стабільність, варіативність спортивної техніки і тактики; вивчається реакція основних систем життєдіяльності організму спортсменів, включаючи протікання психічних процесів.
Контроль змагальної діяльності вимагає реєстрації комплексу параметрів, що характеризують окремі компоненти дій спортсменів в різних частинах, фазах, елементах вправи. Це і визначає специфічні особливості контролю в різних видах спорту.
У видах спорту з метрично вимірюваним спортивним результатом (легка атлетика, плавання, вело, ковзанярський, лижний спорт тощо) при оцінці змагальної діяльності реєструється час реакції на старті, час досягнення і тривалість утримання максимальної швидкості, рівень максимальної швидкості, швидкість на окремих ділянках дистанції, характер тактичної поведінки, ефективність фінішування, довжина і частота кроків, гребків тощо.
У видах спорту, в яких спортивний результат вимірюється в умовних одиницях (бали, очки), що присуджуються за виконання обумовленої програми змагань (художня і спортивна гімнастика, акробатика, стрибки у воду, фігурне катання), контроль змагальної діяльності пов'язаний з оцінкою точності, виразності, артистичності рухів.
Велике значення надається порівнянню результатів змагальної діяльності у відповідальних змаганнях і контрольно-модельних заняттях.
У видах спорту, в яких спортивний результат визначається кінцевим ефектом або перевагою в умовних одиницях, за виконання дій у варіативних ситуаціях (футбол, хокей, баскетбол, гандбол, боротьба, бокс, фехтування тощо). В процесі контролю враховується активність і результативність техніко-тактичних дій окремих гравців, ланок, команд в цілому. Активність оцінюється по загальному числу виконаних техніко-тактичних дій. Результативність визначається шляхом процентного відношення успішно і невдало виконаних дій.
18.3. Контроль тренувальних і змагальних навантажень
Контроль тренувальних і змагальних навантажень може бути здійснений на двох рівнях. Перший рівень пов'язаний з отриманням найбільш загальної інформації про тренувальні і змагальні навантаження і передбачає реєстрацію і оцінку наступних основних показників: сумарного обсягу роботи, кількості тренувальних днів, тренувальних занять, кількості змагальних днів.
Другий рівень передбачає детальну характеристику навантажень, що вимагає введення ряду показників, а також великої кількості специфічних параметрів, характерних для конкретного виду спорту.
Контроль тренувальних навантажень. При цьому використовуються показники, що відображають величину навантажень в різних структурних утвореннях тренувального процесу (етапи, мікроцикли, заняття); їх координаційну складність, переважну спрямованість на вдосконалення різних сторін підготовленості, розвиток різних якостей і здібностей. Зокрема, при контролі навантажень, направлених на розвиток фізичних якостей, визначається обсяг роботи спрямованої на розвиток наступних якостей: швидкісних, швидкісний-силових, силових, витривалості при анаеробній роботі, змішаній і аеробній, рухливості в суглобах, координаційних здібностей.
Враховуючи те, що в спортивній практиці широко використовуються засоби і методи, що одночасно направлені на вдосконалення різних сторін підготовленості, тренувальні вправи поділяються на групи залежно від методу (наприклад, обсяг дистанційної або інтервальної роботи, направленої на розвиток витривалості); умов їх виконання (робота на рівнині; біг в гору, по піску, по пересічній місцевості, на стадіоні); додаткових засобів (силові вправи з штангою, опором партнера, використанням різних тренажерів).
Використовуючи вище зазначені показники, можливо контролювати навантаження в різних структурних утвореннях тренувального процесу починаючи від окремих занять і закінчуючи багаторічною підготовкою.
Контроль змагальних навантажень. Використовуються кількісні показники і співвідношення змагань різних видів (підготовчих, контрольних, підвідних тощо), загальна кількість стартів (ігор, сутичок, поєдинків) змагань і їх максимальна кількість в окремих змаганнях, в окремих днях, кількість зустрічей з рівними і сильнішими суперниками тощо.
Контроль тренувальних навантажень здійснюється в суворій відповідності із завданнями, змістом і особливостями побудови різних структурних утворень - занять, мікро - і мезоциклів, періодів і етапів підготовки.
Контроль технічної підготовленості повязано| з використанням специфічних для кожного| виду спорту показників, що дозволяють в сово купності| оцін|оцінювати | технічну майстерність спортсменів|. При цьому оцінюются слідуючі складові| технічної підготовленості:
об'єм техніки (шляхом виявлення загальної| кількості| технічних прийомів, дій, основних| і використовуваних спортсменом в тренувальних| заняттях і змаганнях);
ступінь| реалізації об'єму техніки в змагальній обстановці (визначається як різносторонність технічної подготовлен ности на основі виявлення різноманітності рухливих дій, освоєних і успішно використовуючих в тренуванні і на змаганнях;
ефективність технічної підготовленості|, що підрозділяється на абсолютну (засновану на зіставленні техніки спортсменів ||з эталонним параметрами), порівняльну (основою на спідставлення техніки спортсменів різної кваліфікації), реалізаційну (засновану на виявленні сту|пеня реалізації рухового потенціалу в умовах змагань);
. стійкість до збиваючих чинників (по стабильності основних динамічних і кінематичних характеристикрухів в умовах дії збиваючих чинників) фізичного (стомлення, кліматичні умови і ін.) і психічного характеру (напруженість змагальної діяльності, поведінка уболівальників і ін.).
При контролі технічної майстерності спортсменів користуються наступним|и оцінками:
• інтегральною, заснованою на виявленні ступені реалізації рухового потенціалу спортсмена в змагальній діяльності;
.| диференціальною, в основі якої лежить виявлення ефективності деяких основних елементів техніки;
• диференціально-сумарною|, передбачаючу оцінк ефективності окремих елементів техніки і розрахунок сумарного показника технічної| майстерності.
При етапному контролі технічної подготовленості фіксуються зміни в техніці, наступаючі через кумулятивний ефект в процесі тренування (від року до року року, від етапу до етапу підготовки). У поточному контролі визначаються зміни в окремих фазах, частинах, елементах рухів, що наступають від дні до дня у зв'язку з використанням різних програм тренування в мезо і мікроциклах. У оперативному контролі виявляються зміни в техніці, пов'язані з терміновими реакціями на на фізичні навантаження.
Контроль тактичної підготовленості
Контроль тактичної підготовленості пов'язаний з характеристикою наступних|| складових тактичної| майстерності спортсменів:
У загального об'єму тактики, визначаючогося по кількості тактичних ходів і варіантів, використовуваних спортсменом або командою в тренувальній і змагальній обстановці;
різносторонністю тактики, яка характеризуется| різноманітністю |нападників|, захисних, таких, що дезинформують, страхувальних і інших дій та прийомів;
раціональністю тактики, що характеризується кількістю техніко-тактичних| дій і прийомів|, що дозволили отримати позитивний результат (забити гол, |нанести|ти укол або удар, получити| очки і т, д.);
ефективністю тактики, яка визначается відповідністю вживаних спортсменом (або командою) технико-тактических дій його індивидуальним особливостям.
Етапний контроль тактичної підготовленості дозволяє прослідкувати основні особливості становлення майстерності окремих спортсменів і команд в цілому. При поточному контролі оцінюється тактика спортсменів і команд в змаганнях, окремих поєдинках, іграх, стартах і тому подібне з різними суперниками, в умовах багатоденних змагань, турнірів. Оперативний контроль направлений на оцінку тактичної майстерності окремих спортсменів і команд в процесі тренувальних занять і змагань.
Контроль психологічної підготовленості
В процесі контролю психологічної подготовленості оцінюють наступне:
особові і морально-вольові якості, що забезпечують досягнення високих спортивних результатів на змаганнях в різних видах спорту (здібність до лідерства, мотивація в досягненні| перемоги, уміння концентрувати| всі сили в потрібний момент, здатні|сть до перенесення| високих навантажень, емоц|іональна стійкість, здібність до самоконтролю і ін.);
стабільність виступу на змаганнях за участю суперників високої кваліфікації, уміння показувати кращі результати на головних змаганнях;
об'єм і зосередженість уваги у в звяску з специфікою видів спорта і різних змагальних ситуацій;
здатність управляти рівнем збудження безпосередньо перед і в ході змагань (стійкість до стресових ситуацій);
ступінь досконалості різних параметрів (візуальних, кинестетических) параметрів рухів, здібність до психічної регуляції мязевої координації, сприйняття і переробки інформації.
можливість| аналізаторної діяльності|. сенсомоторних реакцій, просторово - часової антіціпації|, здібність до формування випереджаючих||рішень в умовах дефіциту часу та ін.
Контроль тренувальних і змагань навантажень
Контроль тренувальних і змагальних навантажень може бути здійснений на двох рівнях. Перший рівень пов'язаний з отриманням|| найбільш загальної| інформацію про тренувальні і змагальні| навантаження і передбачає реєстрацію і оцінку наступн|их основних показників: сумарного| об'|єму роботи в годинах, кількості тренувальних| днів, тренувальних занять, кількості днів змагань і ін.
Другий рівень передбачає детальну характеристику| навантажень, що вимагає введенн|я ряд|у приватних показників, а також великої кількості специфічних параметрів, характерни|х для конкрктного| виду спорту.
Контроль тренувальних навантажень. При цьому застосовуються показники, що відображають величину навантажень (великі, значні, середні, малі) в різних утвореннях структури тренувального процесу (етапи, мікроцикли, заняття і ін.); їх координаційну складність, переважну спрямованість на вдосконалення раз-особистих сторін підготовленості, розвитку різноманітних якостей і здібностей. Наприклад, при контролі навантажень, направлених на розвиток фізичних якостей, визначається об'єм роботи (в годинах і відсотках загального об'єму), витрачений на розвиток наступних якостей: швидкістних,швидкістно - силових, силових, витривалості при робіт анаеробного, змішаного і аеробного характеру, рухливості в суглобах, координаційних здібностей. Аналогічним чином контролюються навантаження, направлені на вдосконалення технико-тактической підготовленості.
Враховуючи те, що в спортивній практиці широко застосовуються засоби і методы* сприяючі одночасному вдосконаленню різних сторін підготовленості,
тренувальні вправи часто розбивають на групи в залежності від метода (наприклад, об'єм дистанційної або інтервальної роботи, направленої на розвиток витривалості); умов їх виконання (робота на рівнині або средньогірї; біг в гору, по піску, по пересіченій місцевості, на стадіоні, та ін. ) додаткових засобів (силові вправи штангою, опором партнера, використанням різних тренажерів і ін.).
|
Використовуючи вищеперелічені показники, можна контролювати; навантаження в різних структурних утвореннях тренувального процесу починаючи від окремих| занять і закінчуючи багаторічною| підготовкою.
Контроль змагальних навантажень. Використовуються показники, відображаючі кількість і співвідношення змагань різних видів (підготовчих, контрольних, підводящих і т.д..), загальна кількість змагальних стартів (ігор, сутичок, поєдинків) і їх максимальна кількість в окремих змаганнях, в окремих днях, кількість зустрічей з рівними і сильнішими суперниками і ін.