ТЕМА 8. ГРОШОВОКРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ТЕМА 8. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ.
- Еволюція грошової системи Франції.
- Банк Франції.
- КБ, їх види, специфіка діяльності.
- Спеціальні ФКІ Франції.
- Еволюція грошової системи Франції.
1789 р. введено франк замість лівру, офіційною грошовою одиницею він став у 1803р.
У ХІХ ст. у Франції панував біметалізм; згідно закону 1803р. золото і срібло вільно карбувалися і перебували в обігу; співвідношення між ними 1:15,5.
У 1865р. Франція очолила Латинський монетний союз – валютне угруповання до якого увійшли країни, що намагалися зберегти біметалізм.
У 1873р. вільне карбування срібних монет припинено(→ до золотого монометалізму).
1914р. – припинено розмін банкнот на золото. У Франції інфляція тривала довше ніж у інших країнах до 1926р. (на її території велися військові дії).
1928р. – проведена грошова реформа, внаслідок якої Франція повернулася до золотого стандарту, проте золотий вміст франка знизився у 5 разів. Мінімальна сума банкнот для обміну на золото становила 215 тис. франків. Золото зливкова система проіснувала до 1936р.
1933-1936рр. Франція та інші країни створили «золотий блок» (з Бельгією, Голландією, Швейцарією, Італією) з метою збереження золотого стандарту.
Внаслідок світової економічної кризи франк було девальвовано на 25%; у 1936р. створено Стабілізаційний фонд.
1945р. – тимчасовий уряд Шарля де Голя провів грошову реформу, внаслідок чого грошова маса була зменшена на 37%.
1945-58рр. у Франції проведено 7 прихованих девальвацій. За цей період курс франка знизився з 37,5 до 493 за 1$ США. 1959-67рр. відносна стабілізація у Франції на основі зростання виробництва, завдяки оновленню основного капіталу. Проведена деномінація (укрупнення масштабів цін 100→1) у 100 разів.
1969р. – план «оздоровлення» економіки, який включав скорочення внутрішнього споживання, зменшення державного бюджетного дефіциту і збільшення експорту. З 1979р. Франція є членом Європейської валютної системи.
- Банк Франції.
Банк Франції заснований у 1800р. як приватна акціонерна компанія. У 1803р. він отримав монополістичне право на емісію банкнот у Парижі, а з 1848р. – у всій Франції.
1945р. – банк був націоналізований, його акції викуплені в обмін на державні облігації.
До 1945р. діяльність Банку Франції характеризувалася такими особливостями:
- виконував функції КБ-в, у зв’язку з цим розвинув мережу філій (понад 250);
- здійснював банкнотну емісію безпосередньо кредитуючи торгівельно-промислові операції, а не через КБ;
- його втручання в регулювання кредитування було менш активним, використовувалася тільки облікова ставка.
Після ІІ СВ обсяги операцій Банку Франції, як КБ-у значно скоротилися, а роль у кредитному регулюванні – зросла. З 1967р. запроваджено обов’язкове резервування депозитних банків у Банку Франції.
Найважливішу роль у регулюванні діяльності кредитних установ держави відіграють Міністерство економіки і фінансів Франції та Банк Франції, котрі очолюють кредитну систему.
Генеральна рада здійснює загальне керівництво діяльністю банку, приймає його бюджет, складає баланс.
Керуючий банку — здійснює керівництво поточною діяльністю.
Рада грошово-кредитної політики виконує такі функції:
- розробка напрямків грошово-кредитної політики;
- визначення порядку проведення операцій Банком Франції;
- встановлення параметрів політики резервування.
Головний офіс Банку Франції, де зосереджені його центральні підрозділи, розташований у Парижі. Оперативна діяльність здійснюється через розгалужену мережу філій (біля 250 установ), до функцій яких належить випуск банкнот в обіг, обслуговування і консультування клієнтів, організація клірингових розрахунків.
Банк Франції створив централізовані служби, які пропонують для колективного користування інформаційні бази даних:
- банківська картотека підприємств;
- картотека банківських рахунків;
- національна картотека чеків, що не відповідають законодавству;
- національна картотека неповернених кредитів.
Основні функції Банку Франції:
- випуск банкнот і розмінної монети;
- збереження валютних резервів і золотих запасів;
- збереження активів державних установ і фінансування уряду;
- збереження ресурсів кредитних установ і їх кредитування;
- здійснення грошово-кредитного регулювання.
- КБ, їх види, специфіка діяльності.
Сучасна грошово-кредитна система Франції характеризується наявністю жорсткої системи регулювання і нагляду за банківською діяльністю, високою часткою державних і напівдержавних кредитних установ, високим рівнем розвитку і концентрації банківської справи, різноманітністю форм організації кредитних інститутів і виконуваних ними функцій.
До 1945р. всі КБ могли займатися як обліково-позиковими, так і інвестиційними операціями. Згідно закону 1945р. КБ поділяються на: депозитні, ділові (інвестиційні), банки довго- та середньострокового кредиту. Банківська реформа 66-67р. дещо послабила обмеження в здійсненні операцій банками.
У 1984р. цей розподіл банків відмінено і запроваджено поділ банків на універсальні та іноземні.
Депозитні банки — універсальні комерційні банківські установи, які здійснюють усі види банківських операцій. Серед депозитних банків переважну більшість становлять державні депозитні банки. Завдяки державним гарантіям ці установи сконцентрували понад половину поточних рахунків підприємств, операцій із цінними паперами, 67% депозитів і кредитів.
Ділові банки — універсальні комерційні банківські установи, що здебільшого виконують інвестиційні функції (купівля, андерайтинг та реалізація цінних паперів), здійснюють постійні інвестиції (участь у капіталах й управління підприємствами), приймають короткотермінові депозити від компаній, у яких ділові банки володіють не менш ніж 15% акціонерного капіталу.
До спеціалізованих комерційних банків Франції належать:
Банки взаємного кредиту — спеціалізовані комерційні банківські установи, які проводять кредитування інших банків.
Іпотечні банки — спеціалізовані комерційні банківські установи, які здійснюють іпотечне кредитування і перепродаж іпотек.
4. Спеціальні ФКІ Франції.
До небанківських кредитно-фінансових установ належать:
Ощадні каси. У Франції існують приватні й державні ощадні каси. Державні входять до складу Державної національної ощадної каси.
За розмірами активів найбільшою із цих установ є Депозитно-ощадна каса, яка об'єднує всі ощадні каси при поштових відділеннях. За формою організації це напівдержавна установа з особливим статусом.
Всі ощадні каси мають право видавати кредити, хоча основну частину акумульованих ресурсів вони зобов'язані надавати Депозитно-ощадній касі.
У сфері активних операцій Депозитно-ощадна каса займається кредитуванням місцевих і державних органів влади, а також житловим кредитуванням.
Свої ресурси депозитно-ощадні каси також формують за рахунок ресурсів пенсійних кас (їх близько 400) і страхових компаній.
Кредитні кооперативні установи. Серед них за сумою активів перші два місця посідають кредитні кооперативи, що пов'язані з Національною касою сільськогосподарського кредиту і Центральною касою народних банків.
Організація сільськогосподарської кредитної кооперації є триступінчастою системою, її основа — місцеві кооперативні каси, котрі об'єднуються на регіональному рівні в організації. Верхньою ланкою є Національна каса сільськогосподарського кредиту, яка контролює діяльність регіональних і місцевих кас, але сама контролюється державою.
Ресурси місцевих кредитних кооперативів складаються з внесків членів, а також не членів кооперативів. Кредити надаються тільки членам кооперативів на різні терміни.
Національна каса сільськогосподарського кредиту — фінансово автономна державна організація. Її капітал мобілізується шляхом випуску облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції. Активні операції цієї каси — це здебільшого операції з надання позичок регіональним касам.
Система народних банків посідає особливе місце в кредитній системі Франції. Очолює її "'Креді Агрікьоль", найбільший банк Франції. Він спеціалізується на наданні середню- і довготермінових кредитів, має безліч філій. Значна його роль у провінціях, де він зосереджує близько половини активів кредитних установ.
Каси муніципального кредиту — це державні установи, підпорядковані одночасно місцевим префектурам та Міністерству фінансів. Зазначені установи мають право здійснювати кредитні операції з приватними особами. Їхні активи становлять незначну частку в сукупному кредитному обсязі Франції.
2. Лейкоциты
3. Введение Взаимодействие человека с окружающим его миром осуществляется в системе объективных отношений к
4. Периодические медицинские осмотры работников с вредными условиями труда
5. И Фельдштейн Заместитель главного редактора С
6. Проектирование предприятий винодельческой отрасли
7. Формула успеха современного eventагентства Авторский тренинг Технологии продаж eventуслуг с исполь
8. Петр I Великий (1672-1725)
9. Философия МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ для выполнения контрольных работ по курсу
10. Реферат- Минеральные удобрения
11. Реферат Математический тривиум
12. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВЯЗКОСТИ ЖИДКОСТИ ПО МЕТОДУ СТОКСА
13. Введение3 Глава1 Новые индустриальные страны в мировой экономике5 Понятие сущность основные черт.
14. таки решила поступить именно так
15. Варианты работы с таблицами и информацией базы данных15 4
16. метадычных матэрыялаў Акадэмii кiравання пры Прэзiдэнце Рэспублiкi Беларусь
17. это группа была особой звездой- особым переплетением упорства мужества и гениальности.html
18. 1Роль і задачі проектування у науковотехнічному процесі доменного виробництва 8Вимоги до проекту Строите
19. менее незаполненную конкурентами нишу и исходя из данных определяют то чем они будут заниматься
20. л организаций групп госв отдельных лиц для обсуждения опред