Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.
1. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.
2. Освітлення виробничих приміщень автопідприємств.
3. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.
4. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
1. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.
Залежно від хімічного складу повітря, фізичних та інших його властивостей, наявності інших забруднень у вигляді пилу, патогенез мікроорганізмів різного походження тощо повітряне середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним. При певних технологічних процесах відбувається забруднення повітря.
Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати встановлених норм. В таблиці 4 наведенні деякі ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
Таблиця 4. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
|
N з/п |
Найменування речовини |
Величина гдк, мг/м3 |
Клас небезпеки |
|
А. У виробничих приміщеннях, кабінах і салонах автомобілів |
|||
|
1 |
Азоту оксид (у перерахунку на NO2) |
5,0 |
III |
|
2 |
Акролеїн |
0,2 |
II |
|
3 |
Бензин (розчинник, паливний) |
100,0 |
IV |
|
4 |
Метилмеркаптан |
0,8 |
II |
|
5 |
Свинець і його неорганічні сполуки (щодо свинцю) |
0,01/0,005 |
I |
|
6 |
Спирт метиловий (метанол) |
5,0 |
III |
|
7 |
Вуглеводні аліфатичні граничні C1 - C10 (у перерахунку на C) |
300,0 |
IV |
|
8 |
Вуглецю оксид |
20,0 |
IV |
|
9 |
Формальдегід |
0,5 |
II |
|
Б. У виробничих приміщеннях |
|||
|
10 |
Ацетон |
200,0 |
IV |
|
11 |
Водню хлорид (соляна кислота) |
5,0 |
III |
|
12 |
Гас (у перерахунку на C) |
300,0 |
IV |
|
13 |
Сірчана кислота |
1,0 |
II |
|
14 |
Ксилол |
50,0 |
III |
|
15 |
Уайт-спірит (у перерахунку на C) |
300,0 |
IV |
|
16 |
Толуол |
50,0 |
III |
|
17 |
Фенол |
0,3 |
II |
|
18 |
Тальк |
4,0 |
III |
|
19 |
Луги їдкі (розчини в перерахунку на NaOH) |
0,5 |
II |
|
20 |
Пил рослинного походження: |
|
|
|
деревний |
6,0 |
IV |
|
|
луб'яний, бавовняний тощо |
2,0 |
IV |
|
|
21. |
Марганець у зварювальних аерозолях за його вмісту: |
|
|
|
до 20 % |
0,2 |
II |
|
|
від 20 % до 30 % |
0,1 |
II |
Примітка: 1. У чисельнику - максимальна, у знаменнику - середньозмінна.
2. При тривалості роботи не більше 1 години в середовищі, яке містить оксид вуглецю, граничнодопустима концентрація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв. - до 100 г/м3, при тривалості роботи не більше 15 хв. - 200 мг/м3. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не менше як на 2 години.
Чадний газ і оксид азоту є одні з основних причин головного болю, втоми, невмотивованого роздратування, низької працездатності. Сірчистий газ здатний впливати на генетичний апарат, сприяючи безпліддя і уродженим каліцтвам. За підрахунками спеціалістів, «внесок» автомобільного транспорту у повітря становить до 90% по оксиду вуглецю і 70% по оксиду азоту. Автомобіль також додає у ґрунт й повітря важкі метали та інші шкідливі речовини.
Шкідливі речовини, під час експлуатації автотранспорту, потрапляють у повітря з вихлопними газами, випарами з паливних систем, а також під час заправки автомобіля паливом. На викиди оксидів вуглецю (вуглекислий газ і чадний газ) впливає також рельєф дороги та режим і швидкість руху автомобіля. Наприклад, якщо збільшувати швидкість авто і різко зменшувати її під час гальмування, то у вихлопних газах кількість оксидів вуглецю збільшується у 8 разів. Мінімальна кількість оксидів вуглецю виділяється при рівномірній швидкості автомобіля 60 км/год.
Таким чином, вміст шкідливих речовин у вихлопних газах залежить від ряду умов: режиму руху автотранспорту, рельєфу дороги, технічного стану авто та ін.
***Тепер хочу спростувати один міф: дизельний двигун вважається екологічно чистішим, ніж карбюраторний. Але дизельні двигуни викидають дуже багато сажі, яка утворюється як продукт згорання палива. Ця сажа містить у собі канцерогенні речовини та мікроелементи, викид яких у атмосферу просто недопустимий.
Найбільш поширеним і найтоксичнішим із транспортних викидів є свинець. Санітарна норма вмісту свинцю у ґрунті – 32 мг/кг. ***За даними екологів вміст свинцю на поверхні ґрунту біля траси Київ-Одеса в Україні наближається до 1000 мг/кг, але в місті, де дуже інтенсивний рух транспорту, цей показник може бути більшим у 5 разів. Більшість рослин легко переносить підвищення вмісту важких металів у ґрунті, лише при вмісті свинцю більше 3000 мг/кг починається пригнічення рослинного світу навколо дороги. Для тварин небезпечним є вміст 150 мг/кг свинцю у їжі.
Оксиди свинцю накопичуються в організмі людини, потрапляючи в нього через тваринну та рослинну їжу. Свинець і його сполуки відносяться до класу високотоксичних речовин, здатних завдати відчутної шкоди здоров'ю людини. Свинець впливає на нервову систему, що призводить до зниження інтелекту, а також викликає зміни фізичної активності, координації,слуху, впливає на серцево-судинну систему, що призводить до захворювань серця. Свинцеве отруєння (сатурнізму) посідає перше місце серед професійних інтоксикацій.
Оксиди азоту. Діоксид азоту і фітохімічних похідні є побічними продуктами нафтохімічних виробництв і робочих процесів дизельних двигунів. Надають вплив на легені і на органи зору.
Оксиди азоту сприяють руйнуванню озонового шару.
Моноксид вуглецю. При спалюванні палива на умовах нестачі повітря, CO генерується своєю практикою автомобільних двигунів. З'єднуючись з гемоглобіном (НЬ), з вдихуваного повітря потрапляє у кров, перешкоджаючи насиченню крові киснем, отже, і тканин, м'язів, мозку. Моноксид вуглецю викликає порушення нервової системи, головну біль, схуднення, рвоту.
2. Освітлення виробничих приміщень автопідприємств.
Виробниче освітлення, правильно спроектоване і виконане, вирішує такі питання: поліпшує умови зорової роботи, знижує втому, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, підвищує безпеку праці і зменшує травматизм на виробництві.
Вимоги до освітлення:
1. Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення без постійного перебування працівників можуть бути без природного освітлення.
2. Коефіцієнт природної освітленості для приміщень технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів треба приймати: при боковому освітленні в середньому 1,0; при верхньому або верхньому та боковому освітленні в середньому 3,0.
3. Вікна, розташовані із сонячної сторони, повинні бути оснащені пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних променів.
Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.
4. Очищати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня забруднення, але не менше 2 разів на рік.
5. Для забезпечення безпеки при очищенні вікон, ліхтарів слід використовувати спеціальні пристрої (драбини-стрем'янки, помости тощо).
6. Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів транспортних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.
7. Робоче освітлення в приміщеннях мийки, технічного обслуговування та ремонту, діагностування транспортних засобів, виконання шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим, а в приміщеннях для зберігання транспортних засобів - загальним рівномірним.
8. У виробничих приміщеннях освітленість проходів та ділянок, де робота не виконується, повинна складати не більше 25 % від нормованої освітленості, але не менше 75 лк при розрядних лампах і не менше 30 лк при лампах розжарювання.
9. Освітленість робочої поверхні, створена світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10 % нормованої для комбінованого освітлення при таких джерелах світла, які застосовуються для місцевого освітлення. При цьому освітленість повинна бути не менше 200 лк при розрядних лампах, не менше 75 лк - при лампах розжарювання. Створювати освітленість від загального освітлення в системі комбінованого більше 500 лк при розрядних лампах і більше 150 лк при лампах розжарювання допускається тільки за наявності обґрунтувань. У приміщеннях без природного світла освітленість робочої поверхні, утворена світильниками загального освітлення в системі комбінованого, слід підвищувати на один ступінь.
10. Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з непросвічуючими відбивачами. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не влучали в поле зору працівників на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях.
Місцеве освітлення робочих місць обладнується регуляторами освітлення.
11. Конструкція світильників місцевого освітлення повинна передбачати можливість змінювати направлення світла на робочу поверхню.
12. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обов'язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту, передбачається аварійне освітлення.
Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.
13. Освітлення безпеки слід передбачати для продовження роботи в приміщеннях, де відключення робочого освітлення недопустиме через можливе виникнення пожежі, вибуху, отруєння або травмування працівників внаслідок порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів.
14. Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється в приміщеннях з числом працівників 50 і більше осіб у місцях, небезпечних для проходу людей, в основних проходах і на сходах для евакуації людей (запасний вихід). Воно повинно забезпечувати освітленість підлоги, основних проходів і східців не менше 0,5 лк в приміщеннях і не менше 0,2 лк на відкритих територіях.
15. Світильники робочого освітлення та світильники аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, на територіях, що освітлюються, повинні живитися від різних незалежних джерел.
16. Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати зовнішнє електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально обладнані в нішах стін, або через ліхтарі спеціального типу.
17. Освітлення приміщень і площадок, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинно бути не менше 20 лк.
3. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.
Шумова дія
Шум - всякі небажані, неприємні звукові коливання,безладно змінюються в часі. Звукові коливання - акустичніколивання, що лежать в діапазоні частот від 16Гц до 22кГц.
Розрізняють чотири види впливу шуму:
1. Подразнюючу вплив (шумові сплески, змінна акустичне вплив в поєднанні з шумом постійного рівня і гучні звуки);
2. Зниження самовладання (пред'явлення скарг і претензій до об'єктів та суб'єктам підвищених шумових впливів);
3. Вплив шуму на характер прийнятих рішень, що важливо, наприклад, для водія при швидкій зміні обстановки в міських умовах руху;
4. Вплив шуму на увагу в процесі тривалої роботи з урахуванням наявності кореляції рівня шуму з ймовірністю скоєння ДТП.
Встановлено, що інтенсивність шуму (у дБА) становить від:
Легкового автомобіля - 70-80
Автобуса - 80-85
Вантажного автомобіля - 80-90
Мотоцикла - 90-95
Джерелом шуму на автомобілі є двигун, коробка передач,ведучий міст, вентилятор, вихлопна труба, що всмоктує трубопровід, шини.
При швидкості руху до 70-80 км/год під навантаженням основним джерелом шуму на автомобілі виявляється двигун. За межами зазначених швидкостей головний шум виробляють шини. Коли навантаження скидається, найбільш інтенсивний шум викликається також шинами.
Вібрації
Іншим джерелом транспортного дискомфорту (для водія і пасажирів) є коливання і вібрації, що виникають в процесі руху автомобіля. Вони розглядаються в рамках групового властивості – плавності ходу.
Під час руху автомобіля виникають коливання, зумовлені неврівноваженими силовими впливами у вузлах і агрегатах автомобіля, а також зовнішнім змінним впливом від нерівностей дорожнього покриття.
Ці коливання передаються на кузов автомобіля і через дорожнє покриття і грунт - на елементи придорожнього простору. Вплив вібрацій можна розглядати за аналогією з шумом у двох аспектах: вплив на водія і пасажирів автомобіля і вплив на навколишні об'єкти.
За способом передачі на людину розрізняють загальну і локальну вібрації.
Загальна вібрація передається через опорні поверхні на тіло сидячого або що стоїть людини і викликає струс всього організму; локальна вібрація передається через руки людини. Водій автомобіля одночасно піддається впливу загальної та локальної вібрації, а пасажир і пішохід, що знаходиться поряд з проїжджою частиною, - загальною.
Під час проектування підвіски автомобіля намагаються забезпечити таку плавність ходу, коли він рівні вібрації становить порога зниження комфортності чи порога продуктивність праці, а частота коливань кузова перебуває у діапазоні 1,5... 2,5 Гц.
Щоб запобігти впливу вібрації на організм людини застосовуються різні виброгасительні і демпферующі пристрої(амортизатори, демпферы, ресори, пружини і т.д.).
Електромагнітні випромінення.
Основне джерело електромагнітних випромінювань — система запалювання автомобіля й у першу чергу, свічки, розподільник, високовольтні дроти. Прилади системи запалювання й електрообладнання автомобілів є первинними випромінювачами електромагнітних хвиль, а елементи кузова, деталі моторного відсіку, капот, крила, решітка радіатора - вторинними. У цілому автомобіль є контуром, власні характеристики індуктивності і ємності якого залежать від багатьох факторів, і поки мало вивченні.
Вимоги виробничої санітарії обов'язково враховують при проектуванні виробничих приміщень, процесів і технологічного обладнання. При цьому зазначається. що в процесі виробництва мають бути відсутні або зведені до мінімуму (нижче допустимих значень):
● виділення в повітря приміщень, атмосферу і стічні води шкідливих або з неприємним запахом речовини, а також виділення теплоти і вологості в робочих приміщеннях;
● шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні хвилі радіочастот, статична електрика та іонізуюче випромінювання.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.
На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць. Норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, кабінах і салонах автомобілів вказані в таблиці 1.(методичка друк)
4. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
1. Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату повинно застосовуватися повітряне або водне опалення.
2. Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працівника є більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних робочих місцях.
3. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не нижче +5° C, використовуючи основні опалювальні системи.
4. У холодний період року в приміщеннях зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не нижче +5° C. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися до початку використання приміщення або до початку роботи.
5. Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (у тому числі канави КТП), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав у холодний період року, повинна бути не нижче +16° C і не вище +25° C.
6. Зовнішні ворота приміщень зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів необхідно обладнувати повітряно-тепловими завісами в таких випадках:
- при розташуванні постів технічного обслуговування на відстані 4 м і менше від зовнішніх воріт;
- при кількості 5 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях постів технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;
- при кількості 20 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях зберігання транспортних засобів.
В окремих районах Автономної Республіки Крим, де середня розрахункова температура зовнішнього повітря вище -15° C, обладнання зовнішніх воріт повітряно-тепловими завісами може не передбачатися.
7. Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з включенням (виключенням) повітряно-теплових завіс.
8. Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні пристрої для примусового закриття.
9. В усіх приміщеннях для технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів на видному місці і відстані 5 - 10 м від воріт або вхідних дверей повинні бути встановлені термометри.
10. Для забезпечення необхідних умов повітряного середовища приміщення зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів інші виробничі приміщення обладнуються загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічним приводом з урахуванням режиму роботи підприємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих речовин, що виділяються.
11. У приміщеннях зберігання транспортних засобів видалення повітря слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливного повітря повинна здійснюватись зосереджено вздовж проїздів.
12. У приміщеннях технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівно з урахуванням витяжки із оглядових канав, а подачу припливного повітря - розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а також у приямки траншей і тунелі оглядових канав.
13. У приміщеннях для виконання вулканізаційних, зварних, фарбувальних, оббивальних та деревообробних робіт подачу припливного повітря слід передбачати із верхньої зони струменем, направленим зверху вниз, а видалення повітря - із нижньої зони.
14. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбування, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апаратури не допускається об'єднувати між собою та із системами витяжної вентиляції інших приміщень.
15. Для вилучення шкідливих викидів безпосередньо від місць їх виникнення необхідно в приміщеннях улаштовувати місцеві відсмоктувачі.
16. Дільниці (робочі місця) для безкамерного фарбування транспортних засобів повинні бути обладнані пристроями (гідрофільтрами) для уловлювання аерозолів фарби.
17. Приміщення для ацетиленового генератора повинно мати механічну припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну вентиляцію.
У приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м3/год. газоподібного ацетилену допускається улаштування природної припливно-витяжної вентиляції.
18. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно підлягати очищенню до надходження його до витяжної вентиляції.
19. Приміщення для зберігання і технічного обслуговування транспортних засобів, в яких можливе швидке підвищення концентрації шкідливих речовин у повітрі, повинно обладнуватися системою автоматичного контролю за станом повітряного середовища.
20. Приймальні пристрої припливної вентиляції повинні розташовуватися на відстані не менше 12 м від воріт з кількістю виїздів і в'їздів більше 10 автомобілів на годину.
При кількості виїздів і в'їздів менше 10 автомобілів за годину приймальні пристрої припливних вентиляційних систем можуть розташовуватися на відстані не менше 3 м від воріт.