Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Розділ 7
Облік операцій
комерційного банку
за безготівковими
розрахунками
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 25) до головних функцій комерційних банків відноситься здійснюване на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян. Зауважимо, що касове обслуговування контрагентів здійснюється паралельно з розрахунковим. Іншими словами розрахунково-касове обслуговування є предметом єдиної угоди між комерційним банком та суб’єктом господарської діяльності.
Під розрахунковими операціями комерційного банку слід ро-
зуміти накази — розпорядження клієнтури щодо оплати робіт,
послуг, товарів, одержаних від постачальників, погашення за-
боргованостей за податками та іншими платежами, а також за-
рахування на поточні рахунки клієнтів грошових коштів, що поступають від продажу продукції в оплату за виконані роботи та послуги.
Сучасна система безготівкових розрахунків у господарському обороті України, принципи її організації викладені в Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 02.08.96 за № 204.
У цьому розділі зміст даних нормативних документів буде роз-
глянуто за такими питаннями:
принципи організації безготівкових розрахунків та вимоги щодо оформлення розрахункових документів;
розрахунки із застосуванням платіжних доручень та платіжних вимог-доручень;
порядок здійснення розрахунків чеками;
розрахунки акредитивами;
розрахунки платіжними вимогами без акцепту та безспірне списання (стягнення) коштів.
7.1. Принципи організації безготівкових
розрахунків та вимоги щодо оформлення
розрахункових документів
Особлива ознака безготівкового платіжного обігу полягає в тому, що для проведення платежів використовуються тільки безготівкові гроші. Це можливо, коли платник і одержувач мають поточний рахунок в будь-якому банку на території України або за кордоном, якщо йдеться про міжнародні розрахунки. Зрозуміло, що безготівковий платіж здійснюватиметься швидко та надійно лише за умови розвинутої мережі міжбанківських розрахунків та наявності платіжних документів єдиного зразка. В Україні дані передумови впроваджені в практичну сферу діяльності банківської системи.
Так, із січня 1994 року Національний банк запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від втручання. Система електронних платежів (СЕП) дозволила досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та скоротити до мінімуму термін проходження платежів.
Сучасна система безготівкових розрахунків передбачає, що розрахунки між підприємствами проводять комерційні банки, розрахунки між банками здійснюються через мережу регіональних розрахункових палат, на верхньому рівні якої перебуває центральна розрахункова палата в Києві.
Банківські операції можуть також проводитись через кореспондентські рахунки, які банки відкривають один в одного відповідно до кореспондентських угод.
За будь-яких організаційних форм розрахунків, вони базуються на таких принципах:
кошти суб’єктів господарської діяльності підлягають обов’яз ковому зберіганню на поточних рахунках в банку;
кошти з поточного рахунку контрагента (клієнта) списуються за розпорядженням їх власників, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне списання (стягнення) коштів, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів;
розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточному рахунку контрагента;
якщо на рахунку клієнта недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк приймає доручення на перерахування з основного рахунку підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов’язкових платежів, неподаткових платежів, пені, штрафів) незалежно від наявності коштів на рахунку;
у разі відсутності коштів на основному рахунку платника такі доручення обліковуються на позабалансовому рахунку № 9803 «Розрахункові докумени не сплачені в строк через відсутність коштів у платників». Платник зобов’язаний протягом трьох банківських днів подати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний для забезпечення погашення заборгованості або погасити її з додаткового рахунка;
якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку 9804 «Розрахун кові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку»;
платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу (відповідно до положень розділу 17 Цивільного кодексу України);
банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків;
підприємства самостійно обирають форми розрахунків та зазначають їх при укладанні між собою договорів.
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:
платіжне доручення;
платіжна вимога — доручення;
чек;
акредитив;
вексель;
платіжна вимога;
інкасове доручення.
Застосування тієї чи іншої форми розрахункових документів визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств, спрямоване на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення обігу грошових коштів у розрахунках.
При організації безготівкових розрахунків важливо, щоб момент проведення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, надання послуг. Подібне наближення сприятиме скороченню перерозподілу ресурсів між господарськими суб’єкта ми, прискоренню процесів реалізації, кругообігу фінансових ресурсів. Однак дотримання цього принципу не завжди поєднується з характером виробничого процесу, станом платіжної дисципліни, з економічною зацікавленістю учасників розрахунків.
На практиці проводиться як попередня оплата, так і відстрочення платежу, яке може бути двояким — за домовленістю сторін (комерційний кредит) і примусовою (прострочена заборгованість платника постачальнику).
Якщо форма комерційного кредиту досить ефективна при веденні господарської діяльності, то відстрочення платежу пов’язане із низькою договірною дисципліною і досить слабкою платоспроможністю підприємств.
Комерційні банки мають додержуватись нормативних термінів проведення платежів. Списання та зарахування коштів за рахунками клієнтів проводиться в день надходження до банку розрахункових документів або наступного дня, якщо документи надійшли до банку після закінчення операційного дня. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами поза участю банку.
Як і при веденні касових операцій, обліково-операційний апарат банку (відповідальні виконавці) виконує контрольні функції щодо розрахунково-платіжних документів, які поступають від клієнтів впродовж операційного дня. Банківський контроль передбачає правильність оформлення документів, законність платежу, достовірність параметрів учасників розрахунків (код банку платника і отримувача, номер їх поточного рахунку тощо).
Відповідно до Інструкції № 7, розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:
назву документа;
номер документа, число, місяць, рік його виписки.
Число та рік вказуються цифрами, місяць — літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01 — 12);
назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;
назви банків платника і одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);
суму платежу цифрами та літерами;
призначення платежу — назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше) із зазначенням його номера і дати, зазначення назви і відповідної статті закону, якою передбачене право безспірного списання (стягнення) коштів.
Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;
на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
суму податку на додану вартість цифрами або напис «без податку на додану вартість».
У разі, коли хоча б один зі щойно зазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускається.
Банк не має права робити виправлення на поданих розрахункових документах.
У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ, банк у день його отримання має зробити на зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завірених штампом банку) та по вернути його клієнтові.
Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:
суб’єктами підприємницької діяльності — юридичними особами — повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці зі зразками підписів та відбитком печатки;
відділеннями, філіями, представництвами, від імені юридичної особи, підписуються особами, які уповноважені цією юридичною особою і завіряються відбитком печатки, що відповідає вміщеним у картку зразкам підписів та відбитка печатки;
підприємцями без створення юридичної особи, підписуються однією відповідальною особою, зразок підпису якої зазначений у картці зразків підписів та відбитка печатки (за наявності печатки);
фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до виконання за наявністю на документі підпису, зразок якого вміщено в картку рахунку.
Клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подава-
ти до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так
і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв’язку. Спосіб подання ним документів
до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, — у трьох примірниках.
Для документального підтвердження часткової оплати розрахункових документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках меморіальний ордер.
Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.
Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками в межах залишків коштів на початок операційного дня.
Установи банків, у разі технічної можливості врахування поточних надходжень коштів на рахунки клієнтів протягом операційного дня, можуть здійснювати платежі за їх дорученнями з врахуванням цих сум.
Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.
Розрахунки за документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком того самого дня.
Розрахункові документи, які надійшли після операційного дня, банк виконує наступного дня.
На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов’язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється у правому нижньому куті.
У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проведення банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.
Банк одержувача зобов’язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.
Якщо розрахунки здійснюються без застосування системи електронних міжбанківських розрахунків, розрахункові документи підприємств між установами банків доставляються кур’єрською поштою (спецзв’язком) згідно з Правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв’язком Міністерства зв’язку України.
Спецзв’язком розрахункові документи відправляються банком одержувача коштів банку платника у день їх надходження або наступного дня, якщо документи надійшли після операційного дня.
Перелік зазначених документів включається банком — одержувачем коштів у реєстр форма 1, примірник якого з відміткою дати отримання документів підприємством спецзв’язку залишається в банку — відправнику документів.
Банк платника приймає ці документи від підприємства спецзв’яз ку на підставі примірника реєстру форма 5 із зазначенням дати їх отримання.
Повернення розрахункових документів, які стосуються сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, або на підставі відкликання органу, який надав документ на безспірне стягнення коштів, або на підставі одержаного від клієнта листа про відкликання розрахункових документів на сплату податків та неподаткових платежів.
При цьому підприємства, установи і організації можуть відкликати з установ банків невиконані платіжні доручення на сплату податків та неподаткових платежів тільки за згодою відповідного органу стягнення. На листі про відкликання робиться відмітка органу стягнення про згоду на відкликання з картотеки розрахункового документа, яка підписується уповноваженою ним особою та засвідчується печаткою.
Звернення до установ банків органів стягнення про тимчасове призупинення виконання виданих ними розрахункових документів щодо безспірного стягнення коштів із рахунків підприємств-боржників не приймаються. Такі документи можуть бути відкликані у повній сумі, й у подальшому має подаватися на стягнення новий документ.
При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему «клієнт–банк», яка забезпечує:
передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;
автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації), передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;
автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.
Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів «Клієнт — банк» і проведення банком його електронних документів є окремий договір між ним і банком.
У договорі обов’язково мають бути обумовлені права, обов’язки та відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх вирішення.
Програмне забезпечення системи «клієнт–банк» має відповідати вимогам, які пред’являються до технології банківських розрахунків і мати сертифікат (дозвіл) Національного банку України.
АРМ клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису. Банківська частина системи «клієнт — банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та за платіжним файлом у цілому.
Після отримання від банку виписки з рахунку, клієнт складає Реєстр розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв’язку і прийняті банком до оплати.
Такий самий реєстр за кожним клієнтом складається в банку після друку балансу операційного дня. Реєстр електронних платежів з повним переліком реквізитів розрахункових документів підшивається банком в документи дня як первинні документи, що надійшли від клієнта в банк для оплати. Реєстр має обов’язково вміщувати відомості про дату і час подання розрахункових документів власником рахунку до виконання.
При використанні будь-яких форм безготівкових розрахунків, схема організації загальної обліково-операційної роботи відповідатиме певним етапам (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Схема організації обліково-операційної роботи
7.2. Розрахунки із застосуванням
платіжних доручень
Платіжне доручення (див. дод. 8) — документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів.
Платник подає доручення в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
У межах договірних відносин доручення можуть використовуватися для проведення платежів у таких варіантах:
авансовий платіж, тобто до моменту відвантаження товару;
часткові платежі при значних сумах угоди;
після відвантаження товару, виконання робіт чи надання послуг;
у порядку планових платежів при рівномірних і постійних поставках.
При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) у дорученні, в рядку «призна чення платежу», зазначається назва (вид) відвантаженої, проданої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспорт ного документа, що підтверджує цей факт.
При оплаті платіжних доручень в обліку проводиться запис:
Д-т Рахунки платників
К-т Рахунки одержувачів коштів.
За умови обслуговування рахунків одержувачів в інших банках:
Д-т Рахунок платника
К-т 1200.
У будь-якому разі перший примірник доручення виконує функцію меморіального документа і вміщується в документи дня банку платника, другий — видається платнику з відмітками банку про одержання цього документа та проведення розрахунку за ним.
Порядок оформлення платіжних доручень описано в п. 1 цього розділу.
Різновидом платіжного доручення є гарантоване доручення, що застосовується для переказування грошей через підприємства зв’язку без обмеження сумою.
Гарантованими дорученнями платник проводить переказування коштів:
на ім’я окремих громадян (пенсії, аліменти, заробітна плата тощо);
підприємствам — на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір працівників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.
Для акцепту розрахунків гарантованими дорученнями підприємство подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення у трьох примірниках. Перші два завіряються службовими особами підприємства, які мають право підпису, та скріплюються відбитком печатки. Доручення гарантується банком за умови списання коштів з основного рахунку та депонування суми доручення на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» балансових рахунків: 2526, 2550, 2552,2554, 2602, 2622 (далі за текстом — аналітичний рахунок «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»).
На перших двох примірниках прийнятого до виконання доручення проставляється дата депонування, а нижче неї вміщуються підписи двох працівників банку, уповноважених виконувати депонування.
Потім перший примірник доручення скріплюється відбитком
гербової печатки установи банку і видається платнику під розписку на другому примірнику доручення (у тексті доручення має бути зразок підпису довіреної особи платника).
На першому примірнику доручення, в рядку «Одержувач», крім назви підприємства зв’язку, вміщується такий текст: «Видати
(прізвище, ім’я, по батькові довіреної особи платника)
Зразок його підпису ».
Другий примірник гарантованого платіжного доручення вміщується банком у документи дня, як первинний документ, що надійшов від підприємства в банк для оплати.
Останній примірник доручення скріплюється відбитком штампа банку і видається клієнту як розписка про прийняття доручення.
Установа банку передає відповідному підприємству зв’язку зразки підписів службових осіб і відбитку гербової печатки установи банку, якими оформлюється гарантоване доручення.
Банк не несе відповідальності за підроблений напис на гарантованому дорученні.
Підприємство зв’язку, прийняті ним гарантовані доручення, здає в установу банку, що його обслуговує, при реєстрі платіжних доручень.
Реєстр подається банку в двох примірниках, перший з яких з підписом і зазначенням посади особи, яка підписала реєстр, залишається в документах дня банку, а другий видається представнику підприємства зв’язку як розписка.
Якщо платник та підприємство зв’язку обслуговуються в різних установах банку, то реєстр складається в трьох примірниках. У цьому разі другий примірник реєстру з гарантованими платіжними
дорученнями надсилається до банку, в якому задепоновані кошти платника, а третій видається представнику підприємства зв’язку.
У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю на звороті доручень штемпеля підприємства зв’язку, яке прийняло доручення в оплату, із зазначенням дати їх приймання.
Установа банку, яка прийняла до оплати реєстр з гарантованими платіжними дорученнями, проводить суму бухгалтерським записом:
|
Д-т аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими |
К-т Рахунок підприємства зв’язку |
Сума невикористаного гарантованого доручення може бути відновлена за рахунком платника за умови подання першого примірника установі банку, в якому було задепоновано кошти платника.
У разі неподання доручення до оплати протягом одного місяця з дня його виписки, сума цього доручення перераховується з аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» на балансовий рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами». По закінченні терміну позовної давності сума доручення списується відповідно до законодавства України.
Ще одним різновидом платіжного доручення є платіжні вимоги–доручення (див. дод. 9) — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
верхня — вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт або поданих послуг);
нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена у рядку «сума до оплати літерами».
Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. Вимога-доручення повертається до банку у строки, що визначаються сторонами в договорі.
Платіжна вимога-доручення приймається до оплати лише за наявності необхідної суми на рахунку платника, а про мотиви відмови сплатити вимогу-доручення, платник повідомляє безпосередньо одержувача у порядку і терміни, передбачені у договорі.
7.3. Порядок здійснення розрахунків
чеками
Розрахунки чеками застосовуються при платежах за фактично отримані товари, виконані роботи, надані послуги. На практиці чекова форма розрахунків є не досить поширеною. Основна причина в тому, що кошти за даним видом розрахунків депонуються на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Отже, від моменту депонування до моменту платежу проходить певний час, впродовж якого обігові кошти відволікаються з господарського обороту. Більш того, СЕП забезпечує дуже швидкий період проходження платежів за платіжними дорученнями, чим і пояснюється їх масове використання в Україні.
Проте у країнах Заходу чек є переважною формою розрахунків.
В Україні чек залишається виключно технічним інструментом платежів за рахунками, що визначає обмеженість сфери його застосування.
Відповідно до Інструкції № 7 чек можливий при розрахунках у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою.
Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму коштів.
Важливі функції в процесі розрахунків чеками належать банкам:
банк-емітент видає клієнту чекову книжку (дод. 10);
банк чекодержателя приймає чек до виконання, вчиняючи необхідний контроль щодо його законності шляхом пересилки чека до банку-емітента на інкасацію.
Для отримання чекової книжки підприємство подає в банк-емі тент заяву (див. дод. 11) за підписами відповідальних працівників з відбитком печатки.
Заява проходить такі стадії документообігу:
надходить операційному працівникові банку, який встановлює особу клієнта за паспортом (або документом, що його замінює), перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на рахунку клієнта, відповідність підписів і відбитка печатки чекодавця зразкам, передає заяву на підпис керівнику і головному бухгалтеру банку і врешті, передає заяву разом із талоном в касу;
касир проставляє на заяві і талоні до нього номери чеків і повертає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі;
операційний працівник банку перевіряє наявність всіх чеків у чековій книжці, на внутрішній стороні обкладинки зазначає назву чекодавця, номер рахунку, з якого сплачуються чеки, строк дії і ліміт чекової книжки і вписує в кожний чек назву чекодавця, номер МФО банку-емітента, номер рахунку чекодавця, з якого здійснюватиметься сплата чеків;
оформлена чекова книжка передається разом із заявою працівнику банку, що здійснює внутрішній контроль на предмет правильності її оформлення і наявності контрольного підпису власника. Чекова книжка (на зворотній стороні обкладинки) завіряється печаткою банку і повертається разом із заявою в касу;
касир ще раз перевіряє наявність всіх чеків у чековій книжці, підписує талон і повертає його операційному працівнику для списання чекової книжки з позабалансового рахунку 9821 «Бланки суворої звітності».
Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає банку-емітенту заяву в одному примірнику, яка заповнюється за всіма вказаними в ній реквізитами. У заяві та талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки.
Оплата чеків гарантована, оскільки депонування проводиться списанням суми ліміту чекової книжки з рахунку клієнта.
Саме тому разом із заявою про видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків: 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
По мірі розрахунків з постачальниками товарів і послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, але не вище ліміту (межі суми, що вказана на зворотній стороні чеку) і передає його отримувачу коштів — чекодержателю.
Одержавши чек, чекодержатель вчиняє певний візуальний контроль (переконується у відсутності виправлень, відповідності суми корінця чеку сумі, вказаній на чеку безпосередньо, строк дії чеку, наявність на ньому чіткого відтиску штампу або печатки банку-емітента і назви чекодавця).
Вчиняючи контрольну перевірку чека, чекодержатель керується тим, що чек, оформлений з порушенням вимог Інструкції № 7 до оплати не приймається.
Приймаючи чек, чекодержатель відокремлює його від корінця в чековій книжці, проставляє на звороті чека та корінці календарний штемпель, підписує чек.
Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках — на кожну установу банку окремо — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.
Реєстр вміщує таку інформацію про чек:
номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер, якщо він зазначений в чеку);
назву банку-емітента та його номер МФО;
назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
назву банку чекодержателя та його номер МФО;
суму чека;
номер чека;
загальну суму реєстру.
Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів.
Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити правильність складання реєстру (див. дод. 12) і реквізитів чеків та своєчасність пред’явлення його до оплати.
Суми дефектних чеків викреслюються з реєстру з виправленням його підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під розписку на першому примірнику реєстру.
У разі, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, після перевірки правильності реквізитів чека і реєстру, кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателю на підставі першого примірника реєстру.
Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя зобов’язаний прийняти чек з реєстром та ра-
зом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв’язком до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента.
Умови інкасування чеків мають бути зазначені в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекодержателя на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».
Останній примірник реєстру повертається чекодержателю з відміткою про оплату — якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про інкасування — якщо клієнти обслуговуються в різних банках.
Після отримання чека разом із двома примірниками реєстру банк-емітент перевіряє:
відношення даного чека до цього банку;
відповідність номера рахунку чекодавця, який проставлений в чеку, зазначеному в картці;
відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця з карткою зразків підписів (у юридичних осіб) або наявність напису: «За дорученням від ________ 199__ р.»;
чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;
належність номера чека до виданої книжки та дотримання строків дії книжки;
правильність оформлення чека.
Після цього банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекодержателя. Оплачений чек разом із примірниками реєстру залишається у банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено».
Перерахування коштів у банку-емітенті супроводжується відповідним записом:
Д-т Аналітичний рахунок
Розрахунки чеками
К-т 1200.
Якщо чеки не сплачуються у зв’язку з відсутністю коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», то вони викреслюються з реєстру виправленням підсумку і повертаються спецзв’язком банку чекодержателя.
Одночасно банку чекодержателя надсилається електронною поштою повідомлення про причини неоплати чека і банк чекодержателя списує суму реєстру з позабалансового рахунку 9831 та повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.
При надходженні до банку чекодержателя коштів за оплаченим чеком одночасно із зарахуванням їх за призначенням, на підставі видаткового позабалансового ордера списується сума реєстру, врахованого на позабалансовому рахунку 9831.
При зарахуванні коштів здійснюється бухгалтерське проведення:
Д-т 1200.
К-т Рахунок отримувача коштів.
У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після за-
кінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека.
Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.
У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує суму реєстру чека з позабалансового рахунку № 9831 як нереальну для отримання суму платежу.
Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають бути погашені банком. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання.
Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізична особа — заяву або заповнює ордер за формою № 52) разом з відповідною чековою книжкою.
У дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується «Поповнення ліміту за чековою книжкою».
У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її в банк разом із дорученням (фізична особа — із заявою або ордером за формою № 52) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.
Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки буде невичерпаним, чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової книжки.
Аналізуючи викладений матеріал, можна прослідкувати переваги розрахунків чеками: гарантія оплати, контроль платника за виконанням умов поставки, зближення часу оплати та поставки товару.
7.4. Розрахунки акредитивами
Розрахунки акредитивами є розповсюдженою формою розрахунків за товари і послуги, коли постачальник вважає за необхідне забезпечити собі гарантію оплати. Водночас, як і при розрахунках чеками, сума акредитиву на певний період відволікається з обігу у платника, оскільки депонується на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки акредитивами» до балансових рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий — акредитив для здійснення платежів, при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відкличні та невідкличні. На кожному акредитиві має бути це зазначено. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається невідкличним.
Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
Усі розпорядження про змінення умов відкличного акредитива заявник може надати бенефіціару (юридичній особі, на користь якої виставлений акредитив) тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.
Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитиву.
Виконуючий банк зобов’язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.
Невідкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.
Акредитиви в іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися:
а) депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами», відкритого у виконуючому банку;
б) гарантовані — наданням виконуючому банку права списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.
Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов’язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.
Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.
Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітента заяву (див. дод. 13), де має вказати:
назву заявника та бенефіціара та їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
назву банку-емітента та банку, виконуючого акредитив;
вид акредитива;
строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у виконуючому банку);
суму акредитива;
дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття акредитива;
умови акредитива (види товарів, які сплачуються, розрахункові документи, порядок оплати цих документів — з акцептом уповноваженого платника або без акцепту та інше).
Зазначені реквізити є обов’язковими і у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається.
Умови акредитива мають бути складені таким чином, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого — забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитивну форму розрахунків.
Акредитив має вміщувати лише ті умови, які можуть бути перевірені банками документально.
У разі відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до сплати».
Для відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, платник подає заяву у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви виконує роль меморіального документа і підшивається в документи дня банку, другий — видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива з необхідними відмітками банку, третій — використовується як додаток до позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до сплати», четвертий — може бути використаний для інформування виконуючого банку про умови акредитива і надсилається йому спецзв’язком або у вигляді повідомлення іншими лініями зв’язку.
У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунку на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» в банку-емітенті на підставі поданої заяви про відкриття акредитива.
Заява про відкриття акредитива подається у трьох примірниках. Перший примірник заяви разом з першим примірником платіжного доручення в банку-емітенті підшивається в документи дня, другий — видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива, третій — надсилається спецзв’язком до виконуючого банку для зарахування на позабалансовий рахунок № 9802 «Акредитиви до сплати».
У разі відкриття непокритого акредитива платником подається заява. У заяві в рядку «вид акредитива» має бути додатковий запис «гарантований». Один з примірників заяви враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9020 «Гарантії, що надані клієнтам».
Одержане від банку-емітента повідомлення про відкриття непокритого акредитива (або примірник заяви на відкриття акредитива) враховується виконуючим банком на позабалансовому рахунку № 9802. Такий облік ведеться окремо від повідомлень про відкриття депонованих акредитивів, які враховані на цьому позабалансовому рахунку.
В Інструкції № 7 передбачено детальну схему платежів за акредитивом.
Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи на предмет дотримання всіх умов акредитива і у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива.
У разі отримання негативної відповіді або її ненадходження виконуючий банк повертає всі документи за акредитивом бенефіціару з написом на першому примірнику реєстра про причини їх повернення за підписами головного бухгалтера і виконавця, засвідченими штампом банку.
Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами».
Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку, третій та четвертий примірники разом з документами, передбаченими умовами акредитива, відсилаються спецзв’язком до банку-емітента, де третій примірник використовується для списання коштів з позабалансового рахунку № 9802, а четвертий примірник видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.
При використанні акредитива, депонованого у банку-емітенті, виконуючий банк за дорученням банку-емітента перевіряє виконання всіх умов акредитива за представленим бенефіціаром у трьох примірниках реєстром документів за акредитивом та іншими перед баченими акредитивом документами.
Третій примірник реєстру документів за акредитивом з відміткою банку виконуючий банк видає бенефіціару, перший та другий примір ники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами за акредитивом надсилає спецзв’язком до банку-емітента.
Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» та перераховує їх на рахунок бенефіціара.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом підшивається в документи дня банку-емітента, а другий — разом з іншими документами за акредитивом з відмітками банку банк-емітент видає заявнику акредитива.
Банк бенефіціара після отримання коштів від банку-емітента списує суму за акредитивом з позабалансового рахунку № 9802.
Зарахування коштів бенефіціару за непокритим гарантованим акредитивом здійснюється виконуючим банком після перевірки отриманого реєстру документів за акредитивом та інших документів, що передбачені умовами акредитива, списанням коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента.
Два примірники реєстру рахунків і доданих до нього документів за сплаченим акредитивом виконуючий банк надсилає спецзв’язком до банку-емітента, в якому перший з них використовується для відшкодування коштів із заявника акредитива, другий з відмітками банку видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.
Після перевірки виконання всіх умов акредитива банк-емітент відшкодовує виконуючому банку витрати, пов’язані з виконанням акредитива на умовах, що передбачені міжбанківським договором (угодою).
Банк-емітент у разі неможливості отримання коштів з рахунку заявника акредитива, якщо оплата за акредитивом здійснювалася за рахунок кредиту, до вирішення питання згідно з договором, відносить заборгованість на рахунок 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями». Одночасно на суму виплачених бенефіціару коштів за акредитивом здійснюється списання коштів з позабалансового рахунку 9020.
Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.
Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв’язком між банками.
Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива, у разі необхідності, продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент, в свою чергу, повідомляє про це виконуючий банк, а останній — бенефіціара.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.
У день закінчення строку дії акредитива, депонованого в банку бенефіціара, в кінці операційного дня виконуючий банк списує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» та перераховує банку-емітенту.
Після отримання коштів банк-емітент зараховує їх на рахунок платника та списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9802.
Про закриття непокритого акредитива у зв’язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими лініями зв’язку, що передбачені кореспондентськими договорами (угодами) та списує суму акредитива з позабалансового рахунку 9802.
Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-
емітент списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9020.
Акредитив, депонований у банку-емітенті, закривається банком-емітентом після закінчення строку, вказаного в акредитиві, з додаванням нормативного терміну проходження документів спецзв’яз ком від виконуючого банку до банку-емітента, з отриманням підтвердження від виконуючого банку про невиконання акредитива.
В кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для списання з позабалансового рахунку 9802.
Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента при відкличному акредитиві чи в зв’язку з розірванням договору між заявником акредитива і бенефіціаром.
У цьому разі акредитив, депонований у банку бенефіціара, і непокритий акредитив закриваються у банку бенефіціара на підставі повідомлення, отриманого від банку-емітента.
7.5. Розрахунки платіжними вимогами
без акцепту платників та безспірне
списання (стягнення) коштів
Списання коштів, що знаходяться на рахунках суб’єктів підприємницької діяльності без згоди їх власників не допускається, за виключенням рішення судів, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.
Безспірне списання (стягнення) коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги, яка подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується у трьох примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках.
Якщо платник і одержувач коштів обслуговуються в різних банках, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача в банк платника, третій видається на руки одержувачу коштів.
Якщо ж платник та одержувач коштів обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий — видається платнику, третій — одержувачу коштів. У цьому разі реєстр подається до банку у двох примірниках, перший залишається в документах дня банку, а другий, як розписка, видається підприємству — одержувачу коштів.
Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженням). Порядок його заповнення та подання в банк передбачає дотримання вимог, описаних щодо оформлення інших розрахункових документів.
В залежності від конкретного випадку безспірного списання з основного рахунку коштів в рядку «Призначення платежу» вказується вид фінансових санкцій (неустойка, штраф та порушення, за які вони нараховані), а також посилання на пункт 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
У разі недостатності коштів на основному рахунку підпри-
ємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформлюється меморіальним ордером за підписом
відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера поміщається в доку-
менти дня банку, другий — видається платнику як підтверджен-
ня про часткову оплату, а доручення з відміткою банку про часткову оплату поміщається в картотеку до позабалансового рахун-
ку № 9803.
При надходженні розрахункових документів на безпірне списання (стягнення) коштів з основного рахунку платника банк, у
разі недостатності (відсутності) коштів на ньому, не пізніше наступного дня надає безпосередньо власнику цього рахунку під розпис повідомлення про надходження зазначених документів або надсилає це повідомлення засобами зв’язку з документальним
підтвердженням його відправлення. Після отримання повідомлення платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів надати
доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунку.
Розрахункові документи на безспірне списання (стягнення) коштів з додаткових рахунків приймаються банками до виконання тільки за наявністю на цих рахунках коштів.
У разі недостатності коштів на додаткових рахунках платників для повного виконання розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів здійснюється їх часткова оплата, про що робиться відмітка на першому та другому примірниках цих розрахункових документів. Перший примірник поміщається в документи дня банку, другий — видається платнику як підтвердження про
часткову оплату. У разі, якщо платник і стягувач обслуговуються в одній установі банку, то третій примірник цього розрахункового документа з відміткою про його часткову оплату видається стягувачу.
Якщо безспірне списання (стягнення) коштів з додаткових рахунків платників здійснюється на підставі виконавчого документа або згідно із статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України на підставі визнаної претензії, то у разі часткової оплати розрахункового документа на безспірне списання (стягнення) коштів перший примірник цього розрахункового документа з відміткою про часткову оплату і копія виконавчого документа (визнаної претензії), завірена штампом банку, поміщаються в документи дня банку. Другий примірник розрахункового документа з відміткою про часткову оплату видається платнику як підтвердження про часткову оплату, а оригінал виконавчого документа (визнаної претензії) із зазначеною на його зворотному боці сумою часткової оплати (цифра ми та літерами) з підписом відповідального виконавця, завіреним штампом банку, повертається стягувачу.
У разі накладання арешту на кошти рахунку суб’єкта підприємницької діяльності (за позовом прокуратури, слідчих органів, служби безпеки, за порушеними кримінальними справами) банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунку за будь-якими платежами, за винятком платежів до бюджету та обов’язкових платежів.
Для забезпечення виконання ухвали суду (постанови прокурора, слідчого), на час накладення арешту, банк відкриває юридичній
або фізичній особі спеціальний рахунок на балансовому рахунку № 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».
Кошти, які нагромаджуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або ухвали суду про зняття арешту.
Після нагромадження на спеціальному рахунку необхідної суми, банк резервує її на цьому рахунку до одержання відповідних рішень щодо їх стягнення, і відновлює проведення операцій за встановленим порядком.
За даним розділом у системі рахунків бухгалтерського обліку відображаються всі процедури процесу розрахунків:
1. Чекодавець придбаває у своєму банку чекову книжку, сплачуючи послуги за даною операцією готівкою або з коштів поточного рахунку:
Д-т 1001, 2520, 2540, 2541, 2542, 2545, 2600, 2620
К-т «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами»
2. Банк депонує кошти з поточного рахунку на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»
Д-т 2520, 2540, 2541, 2542, 2600, 2620
К-т 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
3. По мірі видачі бланків чекових книжок відображає зміст операції за позабалансовими рахунками
Д-т 9910 Контррахунок
К-т 9821 Бланки суворої звітності.
4. Зараховує суму, зазначену в чеку, в разі його надходження від чекодержателя, за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією установою комерційного банку.
Д-т Аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» до відповідного балансового рахунку
К-т 2600 Поточний рахунок
К-т 2620 Поточні рахунки фізичних осіб.
5. Прийняття чека на інкасо
Д-т 9830 Документи і цінності, прийняті на інкасо
К-т 9910 Контррахунок.
6. Відсилання банком чекодержателя чека до банку чекодавця на інкасо
Д-т 9831 Документи і цінності, відіслані на інкасо
К-т 9910
та Д-т 9910
К-т 9830 Документи і цінності, прийняті на інкасо.
6. Одержавши чек на інкасо, банк-емітент перераховує гроші банку чекодержателя
Д-т Аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»
К-т 1200.
7. Одержання інкасового чека банком чекодержателя
Д-т 9910
К-т 9831 Документи і цінності, відіслані на інкасо
дає підставу банку чекодержателя зарахувати суму, зазначену в чеку на рахунок одержувача
Д-т 1200
К-т 2520, 2540, 2541, 2542, 2600, 2620.
8. Списано за платіжним дорученням клієнта кошти:
— отримувач і платник обслуговуються в одній установі банку
а) Д-т Рахунок платника
К-т Рахунок отримувача
— обслуговуються різними установами банків
б) Д-т Рахунок платника
К-т 1200.
9. Відкриття акредитива банком-емітентом:
а) Д-т Поточний рахунок заявника акредитива
К-т Аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами»
б) Д-т 9802 Акредитиви до сплати
К-т 9910.
10. Надане доручення банком-емітентом іншому банку виконувати акредитив:
Д-т Поточний рахунок заявника
К-т 1200
одночасно на суму акредитива здійснюється бухгалтерське проведення
Д-т 9802 Акредитиви до сплати
К-т 9910.
11. Зарахування коштів бенефіціару за акредитивом, що депонований у банку-емітенті, який одночасно є виконуючим банком:
Д-т Аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами»
К-т Поточний рахунок бенефіціара
або
К-т 1200 (за умови, що поточний рахунок бенефіціара відкритий в іншому банку)
одночасно:
Д-т 9910
К-т 9802.
12. Отримане доручення на суму акредитива у виконуючому банку:
Д-т 1200
К-т Аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами».
13. При відкритті непокритого акредитива у банку-емітенті виконується операція:
Д-т 9020 Гарантії, надані клієнтам
К-т 9900.
14. У виконуючому банку сума непокритого акредитива обліковується на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до сплати»:
Д-т 9802 Акредитиви до сплати
К-т 9910.
15. Виплата бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку:
Д-т Аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами»
К-т Поточний рахунок бенефіціара.
16. Одночасно третій примірник реєстру документів разом із документами, передбаченими умовами акредитива, надсилається до банку-емітента для списання коштів з рахунку 9802 «Акредитиви до сплати»:
Д-т 9910
К-т 9802 Акредитиви до сплати
17. У банку-емітенті при неможливості отримання коштів за непокритим акредитивом з рахунку заявника:
Д-т 2040 Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями
К-т 1200
одночасно на суму виплачених бенефіціару коштів:
Д-т 9900
К-т 9020 Гарантії, що надані клієнтам.
18. Відшкодування банком-емітентом витрат, пов’язаних з виконанням акредитива виконуючому банку:
Д-т 7100 Комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування
К-т 1200.
19. У виконуючому банку зарахування коштів бенефіціару за непокритим акредитивом:
Д-т 1200
К-т Рахунок бенефіціара
одночасно
Д-т 9910
К-т 9802 Акредитиви до сплати.
20. Отримана плата від банку-емітента за виконання акредитива:
Д-т 1200
К-т 6110 Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів.
За даним розділом не розглядається порядок здійснення розрахунків векселями та порядок розрахунків при здійсненні заліку взаємної заборгованості. За проектом нової редакції Інструкції Національного банку № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», яка планується до затвердження у поточному році, за зазначеними формами розрахунків передбачаються досить конкретні зміни. Думається, що їх краще подати окремим виданням.