Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Термін «статистика» у практичній і науковій сферах може тлума-
читися по-різному. По-перше, під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, спрямованої на збирання, обробку та аналіз масових
суспільно-економічних явищ і процесів. По-друге, статистику розгля-
дають як галузь знань, тобто як спеціальну наукову дисципліну (ста-
тистичну науку) й відповідно як навчальну дисципліну, що викладають
у вищих закладах освіти всіх рівнів. По-третє, статистикою вважають
сукупність зведених підсумкових цифрових показників, зібраних для
кількісної характеристики будь-якої галузі суспільних явищ чи окре-
мого питання. Наведені тлумачення лише на перший погляд суперечать
одне одному. Насправді ж вони з різних сторін ілюструють статистику
як науку. А ми знаємо, що самостійною будь-яка наука може визнава-
тися тільки за наявності в неї таких необхідних складових, як предмет
та метод.
Предметом пізнання будь-якої науки є властивості та відносини
об’єктів, що зафіксовані у досвіді, включені у процес практичної ді-
яльності людини й досліджуються з певною метою в межах конкретних
умов та обставин. Предметом статистичної науки є кількісна сторона
масових суспільних явищ і процесів у їх нерозривному зв’язку з їх
якісною характеристикою в конкретних умовах простору та часу.
Специфіка предмета науки статистики полягає в такому:
1. Статистика вивчає масові явища та процеси. Статистичному до-
слідженню можуть піддаватися ті явища і процеси, що складаються
з достатньо великої сукупності одиниць чи фактів. Статистика вивчає
закономірності змін кількісних характеристик на підставі масового
узагальнення фактів.
2. Статистика вивчає суспільні явища й процеси та ті природні
явища й процеси, які мають або можуть мати вплив на життєдіяльність
і розвиток суспільства. Життя та розвиток суспільства є складним,
різноманітним, динамічним і має незворотній характер. На розмір
і динаміку суспільних явищ і процесів впливає велика кількість чин-
ників, які можуть охоплюватися предметами різних наук, причому не
всі означені чинники є наслідком дій людини.
3. Предмет статистики характеризує кількісні особливості соціаль-
них та пов’язаних із ними природних процесів у нерозривному зв’язку
з їх якісним складом. Кількість та якість є взаємопов’язаними філо-
софськими категоріями. Якість — це сутнісна визначеність будь-якого
феномену (речі, явища, процесу). Як правило, при взаємодії з іншими
речами, явищами, процесами кожен із феноменів проявляє різні свої
властивості (групи властивостей), і у цьому сенсі можна констатувати
багатоякісність означеного феномену. Кількість визначається певноювеличиною, числом, обсягом, темпами перебігу процесів, ступенем
розвинутості тих чи інших властивостей тощо. На відміну від якісних
кількісні зміни не одразу тягнуть за собою перетворення одного фено-
мену на інший. Для кожного феномену існує своя міра кількості, в меж-
ах якої він не втрачає свою якість і залишається собою. 4. Істотним у визначенні предмета статистики є те, що вона вивчає
явища в конкретних умовах простору й часу. Це ті самі чотири виміри
(тримірний простір — висота, ширина, довжина — й незворотній за
напрямком час), які надають статистичним дослідженням конкретики
й дають можливість практичного користування отриманими даними.
Необхідність такої конкретизації в першу чергу обумовлена тим, що
явища суспільного життя безперервно змінюються, розвиваються, тому
для їх вимірювання і встановлення закономірностей слід обов’язково
конкретизувати, на якій території і за який проміжок часу або на яку
дату ми вивчаємо явище. Будь-які цифри, наведені без зазначенняконкретної території та часу, не мають сенсу.
Система органів державної статистики України складається з:
1) Державного комітету статистики — спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі статистики, який утво-
рюється згідно зі ст. 106 Конституції України;
2) територіальних органів державної статистики, що утворюються
відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі статистики в Автономній Республі-
ці Крим, областях, районах та містах і підпорядковані йому;
3) функціональних органів державної статистики — підприємств,
установ та організацій, що утворюються згідно із законодавством спе-
ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в га-
лузі статистики і знаходяться у сфері його управління.
Для ефективного здійснення покладених на них обов’язків органи
державної статистики користуються правом безкоштовного отримання
та використання первинних і статистичних даних, даних бухгалтер-
ського обліку, іншої необхідної для проведення статистичних спосте-
режень інформації, у тому числі й інформації з обмеженим доступом,
а також пояснень, що додаються до них, від усіх респондентів, вклю-
чаючи центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місце-
вого самоврядування, банки, громадян — суб’єктів підприємницької
діяльності та фізичних осіб, які підлягають статистичним спостере-
женням у порядку і строки, визначені спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади.
Правова статистика — це одна з галузей статистичної науки. Ви-
никнення правової статистики обумовлено тими ж чинниками, що
й статистики взагалі.
Предмет правової статистичної науки становить кількісна сто-
рона явищ і процесів, пов’язаних із правовим аспектом суспільного
життя, зафіксованих компетентними органами відповідно до існуючої
методології, що досліджується у нерозривному зв’язку з їх якісною
стороною в конкретних умовах простору та часу.
Специфіка предмета правової статистики полягає в такому:
1. Правова статистика вивчає масові явища та процеси, пов’язані
з правовими процесами в суспільстві. Інакше кажучи, сфера предмета
правової статистики є обмеженою у порівнянні з предметом статисти-
ки взагалі.
2. Правова статистика вивчає ті правові явища і процеси, які за-
фіксовані відповідно до існуючої методології, зареєстровані згідно
з вимогами спеціалізованих нормативних актів.
3. Предмет правової статистики характеризує кількісні особливос-
ті правових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісними
ознаками. Найчастіше статистичні викладки мають форму цифрових
(кількісних) показників.
4. Дані правової статистики, як і статистики взагалі, мають сенс
лише за умов їх конкретизації в часі та просторі. Зазначення часу до-
зволяє простежити кількісні та якісні зміни (динаміку) правових явищ
і процесів (наприклад, злочинності) на певній території й оцінити
ступінь ефективності роботи правоохоронних та правозастосовчих
органів.
Правова статистика — це наука, яка вивчає розміри й кількісні співвідношення масових
явищ і процесів, пов’язаних з правовим аспектом суспільного
життя, у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних
умовах простору й часу з метою складення адекватного уявлення
про сферу правовідносин, ефективність роботи правоохоронних та
правозастосовчих органів й обрання оптимальних шляхів розвитку
нормотворчої та правозастосовної діяльності держави.
в органах суду, органах прокуратури
та органах внутрішніх справ
Відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про держав-
ну статистику» державна політика в галузі статистики спрямована на
створення єдиної системи обліку і статистики на всій території Укра-
їни та її узгодження з міжнародними стандартами і методологією.
Отже, це положення поширюється й на систему обліку у сфері право-
вої статистики.
Нормативною базою для статистичного обліку в судових органах
є Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України», згідно
з яким керівництво статистичною роботою судових органів покладено
на Управління організації роботи з ведення судової статистики, діло-
водства та архіву судів Державної судової адміністрації України, яке
має три підрозділи: 1) відділ статистики загальних судів; 2) відділ
статистики спеціалізованих судів; 3) сектор організації діловодства та
архіву судів.
На рівні областей статистичну роботу здійснюють територіальні
відділи організації діяльності судів та судової статистики Державної
судової адміністрації України.
Місцеві суди двічі на рік звітують перед територіальними відді-
лами організації діяльності судів та судової статистики Державної
судової адміністрації України. Відповідальність за вірогідність статис-
тичних відомостей несе голова місцевого суду. Обов’язки зі збирання
та належного оформлення звітів у місцевих судах покладаються на
старшого секретаря або керівника апарату суду. Персональну відпо-
відальність несе й кожна окрема особа, яка заповнила і підписала той
чи інший документ первинного обліку.
У Генеральній прокуратурі координацію та узагальнення статис-
тичної інформації здійснює відділ статистичної інформації і аналітич-
ної роботи організаційно-контрольного управління. Цей відділ роз-
робляє показники статистичної звітності органів прокуратури, друкує
бланки статистичної звітності, інструкції щодо їх заповнення та по-
дання різними структурними ланками прокуратури. На підставі узагальнення й аналізу статистичних даних цей відділ готує до друку
і видає аналітичні збірники та доповіді.
На рівні областей виконання обов’язків зі збирання та аналізу ста-
тистичних даних покладається на заступника прокурора області з пи-
тань статистики. Він контролює організацію первинного обліку в про-
куратурах районів області, проводить інструктажі щодо порядку ведення обліку та заповнення документів первинного обліку для районних прокуратур області, аналізує всі звіти районних прокуратур, а також складає статистичні звіти про роботу прокуратури області, які
в суворо обумовлені строки подаються у відділ статистичної інформа-
ції і аналітичної роботи організаційно-контрольного управління Гене-
ральної прокуратури України.
У районних прокуратурах ведення статистичної звітності покладе-
но на прокурора району, який має повноваження організовувати ста-
тистичну роботу, виходячи оптимізації розподілу обов’язків у керова-
ному ним структурному підрозділі. Прокурор району повинен контр-
олювати порядок ведення документів первинного обліку в межах цієї
прокуратури, оскільки несе персональну відповідальність за якість
первинних і зведених статистичних даних.
У Міністерстві внутрішніх справ України веденням статистичної
роботи займається Департамент інформаційних технологій (ДІТ), що
функціонує як самостійний підрозділ у складі Міністерства внутрішніх
справ. ДІТ МВС одержує і зводить показники статистичної звітності,
які подані в масштабах окремих областей, Автономної Республіки
Крим, міст Києва і Севастополя, проводить їх аналіз, складає щорічні
огляди про рівень злочинності, її коефіцієнти, структуру, динаміку,
тенденції її змін, дає оцінку ефективності тих чи інших заходів проти-
дії злочинності, здійснених підрозділами МВС у масштабах окремих
територій і всієї країни в цілому.
В обласних управліннях Міністерства внутрішніх справ України
статистичну роботу покладено на Управління інформаційних техноло-
гій, яке здійснює зведення статистичних даних у масштабах області,
а також постійно контролює своєчасність та якість заповнення доку-
ментів первинного обліку, які щодобово надходять із рай(міськ)відділів
внутрішніх справ.
Первинними ланками статистичного обліку в МВС України є сек-
тори інформаційних технологій (СІТ). Персональну відповідальність
за своєчасне і якісне заповнення та реєстрацію кожного бланка пер-
винного документа несе особа, яка розглядає кримінальну справу по
суті (працівник органу дізнання або слідчий).
Статистичне спостереження — це науково організований, плано-
мірний облік фактів про правові та суспільні явища шляхом реєстрації
їх істотних ознак.
У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про
державну статистику» дається таке його визначення: «статистичне
спостереження — планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в еконо-
мічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі
статистичної методології».
Завданнями статистичного спостереження є досягнення: 1) повно-
ти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі; 2) об’єктивності, реальності та вірогідності їх відображення; 3) порівнянності одержаних даних із тими, які були
отримані раніш і в інших територіальних одиницях.
Статистичне спостереження складається з окремих елементів: про-
ектування, підготовка, проведення спостереження та контроль одер-
жаних даних.
Проектування спостереження — це розробка таких дій статистич-
ного спостереження, які охоплюють програмно-методологічні та ор-
ганізаційні питання його проведення.
Підготовка спостереження полягає у виборі інструментарію спо-
стереження (наприклад, друкування бланків, інструктаж кадрів, які
будуть проводити спостереження, а також здійснення пробного спо-
стереження в разі потреби). Так, перед проведенням перепису насе-
лення в країні необхідно провести пробне спостереження з метою
перевірки надійності розроблених документів і програми перепису.
Проведення спостереження — безпосередня реєстрація фактів
і явищ, що досліджуються.
Контроль одержаних даних полягає в перевірці достовірності,
правдивості одержаних даних у результаті проведеного спостере-
ження.
Існують дві основні організаційні форми статистичного спосте-
реження: звітність і спеціально організоване статистичне спостере-
ження.
Спостереження
Програма спостереження
— це документ, який визначає систему
різноманітних заходів шляхом окреслення завдань, цілей, засобів,
етапів механізму їх реалізації, а також містить показники очікуваних
результатів.
Від якості та ретельності розроблення програми спостереження
залежить успіх проведення всього статистичного дослідження, віро-
гідність і об’єктивність одержаних даних.
При виконанні програми статистичного спостереження важливо
чітко визначитися з одиницею сукупності, яка завжди підпорядкову-
ється меті та завданням дослідження.
Бельгійським ученим А. Кетле було сформульовано три правила
складання програми спостереження: 1) бажано включати лише ті пи-
тання, на які необхідно отримати відповіді для вирішення поставлено-
го завдання; 2) не треба включати питання, на які не можна отримати
відповіді достатньої якості; 3) не повинні включатися питання, які
можуть визвати недовіру обстежуваних суб’єктів відносно мети спо-
стереження. Ці правила не втратили актуальності і дотепер.
Також необхідно чітко визначити та дотримуватися вимог, що став-
ляться до програми статистичного спостереження, а саме:
1) програма повинна містити тільки необхідні та істотні питання,
і не слід включати до неї зайві питання, які можуть ускладнити одер-
жання і розробку даних;
2) редакція питань має бути чіткою, конкретною та ясною. Розу-
міння питань повинно бути однозначним і не викликати двоякого
тлумачення. Небажано вносити до програми іншомовні слова;
З) питання програми слід ставити в логічній послідовності (спо-
чатку — загальні питання, а потім — більш конкретні), програмаобов’язково складається таким чином, щоб можна було відповідями на
одні питання контролювати відповіді на інші питання, інакше кажучи,
програма має обов’язково містити контрольні питання;
4) програма повинна забезпечувати порівнянність даних із попере-
днім дослідженням даного об’єкта та з іншими дослідженнями, які
були проведені в інших країнах.
Питання програми спостереження розміщуються в статистичних
формулярах, їх ще називають бланками. У бланку повинно бути перед-
бачено місце для питання та відповіді на нього. Застосовуються два
види формулярів: індивідуальний (картковий) та списковий. У першо-
му випадку він призначений для запису даних щодо однієї одиниці
спостереження, а в другому — щодо декількох.
Як би ретельно не була складена програма статистичного
У статистиці всі дані, зібрані в процесі спостереження, прийнято
реєструвати в документах первинного обліку, які зазвичай, мають назву
статистичного формуляра. Статистичний формуляр — це документ
єдиного зразка, який містить програму і результати статистичного спо-
стереження. Він може мати різні назви: форма статистичного звіту,
статистична картка, опитний лист, анкета, бланк та ін. Своєрідними та
стабільними формулярами є офіційні форми первинного обліку та
звітності.
Первинний облік злочину — це впорядкована система збору, реєстра-
ції та узагальнення інформації про злочинність і державні заходи соціаль-
ного контролю над нею шляхом суцільного, неперервного та докумен-
тального обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, і процесуальної діяльності
правоохоронних органів та органів юстиції в цьому напрямку.
Нині в органах
внутрішніх справ проводиться первинний облік і реєстрація всіх вчи-
нених злочинів за такими документами карткової системи:
форма № 1 (статистична картка на виявлений злочин);
форма № 1.1 (статистична картка про наслідки розслідування зло-
чину);
форма № 1.2 (статистична картка про результати відшкодування
матеріальних
збитків та вилучення предметів злочинної діяльності);
форма № 2 (статистична картка на особу, яка вчинила злочин);
форма № 3 (статистична картка про рух кримінальної справи);
форма № 4 (статистична картка на злочин, за вчинення якого особі
пред’явлено обвинувачення);
форма № 6 (довідка про наслідки розгляду кримінальної справи
судом).
Документом спискової форми, який заповнюється в рай(міськ)відділі внутрішніх справ, є Єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних
справ і осіб, які вчинили злочин.
Первинні облікові документи повинні відповідати єдиним вимогам
і містити реквізити, які необхідні для автоматизованої обробки на всіх
рівнях їх аналізу й оцінки. Забороняється вносити до статистичних
карток будь-які зміни і доповнення. Документи первинного обліку зло-
чинності можуть змінюватися
та доповнюватися, оскільки вони єдині
для всіх органів прокуратури та інших правоохоронних органів, тільки
за узгодженням із Генеральною прокуратурою України.
Статистичні картки заповнюються негайно після прийняття рішен-
ня щодо вчиненого злочину та особи, яка його вчинила, згідно з чинним
законодавством. Заповнені та підписані слідчим (працівником дізна-
ння) картки підписуються також прокурором або його заступником
і тільки після цього можуть передаватися до прокуратури працівнику
правоохоронного органу, на якого покладено обліково-реєстраційну та
статистичну роботу.
Слідчі після заповнення карток разом із кримінальною справою
подають їх прокурору. Працівник органу дізнання після заповнення
і підписання карток подає їх начальнику органу внутрішніх справ для
заповнення ним свого розділу, перевірки достовірності та повноти
відображення в них відповідних відомостей і підписання, а потім разом
із кримінальною справою подає їх прокурору. Документи первинного
обліку, складені слідчим, перевірки та підписання начальником органувнутрішніх справ не потребують.
Він заповнює і підписує тільки свій
розділ цих облікових документів.
Картки, заповнені прокурором, підписуються тільки прокурором.
Підписані прокурором картки негайно передаються до прокуратури
безпосередньо працівнику з обліково-реєстраційної роботи.
Працівник з обліково-реєстраційної роботи зобов’язаний переві-
рити в картках правильність дублювання відомостей відповідних
пунктів цифровими індексами, які розміщені в графоклітках з правого
боку карток, та правильність заповнення даних, які відмічаються
в картках за довідниками, зробити відповідні відмітки в документах
первинного обліку. Протягом 24 годин з моменту одержання карток
у прокуратурі працівник з обліково-реєстраційної роботи повинен
зробити в Єдиному журналі обліку злочинів, кримінальних справ і осіб,
які вчинили злочини, необхідні записи і направити облікові документи
безпосередньо до обліково-реєстраційного підрозділу.
Обліково-реєстраційні підрозділи зобов’язані негайно врахувати всі
надіслані
і підписані прокурором документи первинного обліку і не мають
права
відкладати постановку на облік або виключати їх з обліку