Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
СЕМЬОНКІНА
Ірина Артурівна
УДК 613.89 + 615.851
ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ФУНКЦІЙ СІМ’Ї
ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ
19.00.04 –медична психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України
Науковий керівник –доктор психологічних наук, доцент
Кочарян О.С., Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, професор кафедри прикладної психології
Офіційні опоненти –доктор медичних наук, професор
Дзюб Г.К., Київський медичний інститут, завідувач кафедрою психіатрії і медичної психології
Грабська І.А., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри медичної психології і психодіагностики
Провідна установа –Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського Міністерства освіти і науки України, кафедра психології, м. Одеса
Захист відбудеться "21" травня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої ученої ради Д.26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, М. Київ, вул. Володимирська, 64, тел.221-02-94
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розіслано "23" квітня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат психологічних наук, доцент Т.С.Кириленко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Останні роки сім’я, як етіологічний і патогенетичний чинник розвитку неврозів, психосоматичних і сексуальних розладів, стає предметом дедалі численніших психологічних та медико-психологічних досліджень (Г.С.Кочарян, О.С.Кочарян, 1994; Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстицкис, 1999 та ін.). Недостатня реалізація функцій сім’ї найчастіше тяжко переживається подружжям і справляє украй негативний вплив на їхні взаємини, призводячи до конфліктів і дезадаптації. Подружня дезадаптація у свою чергу нерідко супроводжується емоційними розладами в одного чи обох із подружжя.
Актуальність теми. У медико-психологічній літературі висвітлено здебільшого вплив порушення подружніх відносин на формування неврозів (Т.М.Мішина, 1980 та ін.), тоді як зв’язок формування сексуальних розладів із порушенням функціонування сім’ї та шлюбу вивчено недостатньо. У працях клінічної школи В.В.Кришталя (1997, 1998, 1999) описано деякі первинні форми сексуальної дезадаптації, у генезисі яких основну роль відіграє порушення міжособистісних відносин подружжя. Проте не дістала розв’язання низка таких питань, як зв’язок виникнення патогенних подружніх конфліктів зі стадіями розвитку сім’ї і формами подружньої дезадаптації, роль невиконання тих чи інших функцій сім’ї у розвитку різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації та їх медико-психологічна кваліфікація. При цьому в існуючих працях (Ю.Н.Олійник, 1986; Б.Б.Малахов, 1987), пов’язаних із цією темою, здебільшого не враховуються інтегративний характер та багаторівневе забезпечення подружніх відносин і функціонування сім’ї як важливих чинників сексуального здоров’я. Мало вивчено й висвітлено в літературі також питання диференційованої психологічної корекції різних клінічних форм подружньої адаптації. Лише окремі сторони цієї проблеми розроблялися В.В.Кришталем, Н.К.Агішевою (1985).
Тим часом вивчення взаємозв’язку порушення функціонування сім’ї і міжособистісного конфлікту є надзвичайно важливим для поглиблення теоретичних основ і розширення арсеналу діагностичних і корекційних методів сімейного психологічного консультування (Л.Ф.Бурлачук, 1998; С.Д.Максименко, 1999; О.Ф.Бондаренко, 1997).
Зазначені обставини й визначили необхідність проведення цієї роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології та патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров’я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження –на основі системного підходу до вивчення причин і механізмів порушення функціонування сім’ї і розвитку різних клінічних форм подружньої дезадаптації розробити систему їх психологічної корекції.
Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі задачі.
Визначити типи виховання в батьківських сім’ях подружжя з подружньою дезадаптацією.
Виявити особливості статеворольової сфери подружжя з дезадаптацією.
Вивчити характер подружньої дезадаптації на різних стадіях формування і функціонування сім’ї.
Провести системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружжя.
Дослідити зв’язок порушення функцій сім’ї і виникнення деструктивного конфлікту з особистісними відмінностями подружжя.
Визначити причини, умови розвитку і дати психологічну характеристику різних клінічних форм подружньої дезадаптації.
Розробити систему диференційованої психологічної корекції вивчених клінічних варіантів і форм дезадаптації подружньої пари.
Об’єкт дослідження –порушення функцій сім’ї, що призводить до розвитку різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації.
Предмет дослідження –причини й механізми порушення функціонування сім’ї, які спричиняють розвиток різних клінічних варіантів дезадаптації подружньої пари.
Методи дослідження –психологічний анамнез; психодіагностичні методи дослідження особистості (типу акцентуації, статеворольової сфери, сексуальності) і подружніх відносин (задоволеності шлюбом, рівня подружньої адаптації, виконання функцій сім’ї), системно-структурний аналіз сексуального здоров’я, методи математичної статистики.
Наукова новизна здобутих результатів. Уперше встановлено зв’язок формування різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації з етапами розвитку сім’ї, запропоновано дизонтогенетичну концепцію стадійності формування сім’ї з наявністю дисгармонійних (конфліктогенних) рис особистості, акцентуаціями характеру подружжя і формами подружньої дезадаптації. Новою є психологічна характеристика різних клінічних форм дезадаптації подружжя. Виявлено відмінності особистості, за яких відбувається взаємопроникнення різних форм подружньої дезадаптації. Показано зв’язок формування подружньої дезадаптації із наявністю статеворольових девіацій в особистості подружжя.
Практичне значення результатів дослідження. Для практики медико-психологічного консультування мають значення розроблена методика діагностики порушення функцій сім’ї, психологічні критерії диференційної діагностики чотирьох форм подружньої дезадаптації –комунікативної, аверсійної, статеворольової, сексуально-еротичної –і система психологічної корекції кожної із цих форм. Запропоновані методи дають можливість забезпечити коригувальний вплив на порушені партнерські відносини при різних клінічних формах подружньої дезадаптації.
Особистий внесок автора. Дисертантом здійснено весь обсяг наведених у роботі досліджень. Особисто автором проведено психологічний анамнез і психологічне обстеження 98 дезадаптованих подружніх пар і 30 пар контрольної групи. Розроблено й реалізовано програму диференційованої корекції подружньої дезадаптації.
Апробація і впровадження результатів роботи у практику. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на конференції сексопатологів (Київ, 1998); на засіданні товариства сексопатологів Харківського науково-медичного товариства (1999).
Результати проведених досліджень упроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, в педагогічний процес факультету психології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна і кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей у періодичних наукових виданнях, 3 статті у збірках наукових праць.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 203 стор. машинопису (основний текст) і складається зі вступу, оглядової глави, 4 глав власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних джерел і трьох додатків.
Матеріали дослідження ілюструють 44 таблиці та 2 рисунки. Бібліографічний список містить 234 джерела.
ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ
Під нашим спостереженням перебувало 128 подружніх пар. У 54 (555%) із них відзначалася соціально-психологічна, у 44 (455%) –сексуальна дезадаптація; 30 пар із гармонійними подружніми відносинами були обстежені як контрольна група. Клінічні діагнози подружжя ставилися на підставі комплексного динамічного клініко-сексопатологічного та психологічного обстеження пацієнтів. Подружжя були віком від 21 до 45 років. Давність подружньої дезадаптації становила здебільшого (555%) від 3 до 5 років, причому соціально-психологічна дезадаптація починалася після 1-2 років після початку, а сексуальна –з самого початку подружнього життя. 113% не мали дітей, 685% мали по одній дитині, решта –по двоє дітей. Другим шлюбом побралися 193% чоловіків та 83% жінок.
535% чоловіків і 465% жінок здобули вищу освіту (найчастіше –подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією). За соціально-психологічної дезадаптації 764%, а за сексуальної –4% подружжя становили представники розумової праці та учні.
Психологічний анамнез було спрямовано на вивчення типів виховання й особистісних відмінностей кожного з подружжя, рівня психологічної, соціально-психологічної, сексуально-поведінкової адаптації, мотивів вступу до шлюбу й динаміки сімейних відносин. Психодіагностичні методики мали на меті об’єктивізацію особистісних відмінностей кожного з подружжя, характеру їхніх міжособистісних відносин, виконання ними функцій сім’ї, характеру взаємодії подружжя у конфліктній ситуації.
Акцентуації характеру виявляли за допомогою психологічного анамнезу та методики Г.Шмішека. Схильність особистості до конфліктної поведінки діагностувалася за допомогою методики К.Томаса в модифікації Н.В.Гришиної (1990). Для діагностики рівня задоволеності шлюбом застосовувалася методика Ю.Є.Альошиної із співавт. (1987), для вивчення якості подружньої комунікації –опитувальник подружньої адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher (за О.С.Кочаряном, 1994).
Для вивчення рівня і якості реалізації функцій сім’ї кожним із подружжя нами було розроблено методику, що дає можливість визначити значущість сімейних функцій для кожного з подружжя й оцінку подружжям виконання цих функцій за п’ятибальною шкалою лайкертівського типу. Дослідження сексуального здоров’я подружжя проводилось за допомогою системно-структурного аналізу, запропонованого В.В.Кришталем (1995). Дезадаптовані подружні пари обстежувалися за методикою T.Leary (1957). З метою визначення профілю фрустраційних реакцій подружжя і ступеня їхньої соціальної адаптації застосовували проективну методику С.Розенцвейга у варіанті Н.В.Тарабріної (1984).
Для вивчення статеворольової поведінки чоловіків і жінок, їхньої задоволеності подружньою комунікацією і сексуальними відносинами використовували статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає можливість визначити маскулінність-фемінінність на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), що дозволяє характеризувати маскулінні та фемінінні риси особистості на рівні Я-концепції. Крім того, застосовувалася шкала сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу оцінити задоволеність подружжя своїми сексуальними відносинами.
Усі здобуті у психологічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків їхніх помилок, результати психодіагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу, методів параметричної і непараметричної статистики –критеріїв Стьюдента, Фішера, Вілкоксона –Манна –Уїтні, парного критерію Вілкоксона, критерію знаків.
Результати проведеного психологічного анамнезу показали, що для обстеженого подружжя було характерним неправильне загальне та статеве виховання. Чоловіки виховувалися здебільшого (774%) в умовах жорстоких взаємин, домінуючої гіперпротекції або гіпопротекції, жінки (685%) –в умовах гіперпротекції та емоційного відторгнення. Гармонійного виховання не дістав ніхто з подружжя основних груп, тим часом у контрольній групі таке виховання дістали 768% чоловіків і 639% жінок. Переважна більшість (764% чоловіків і 814% жінок) подружжя основних груп, особливо жінок із сексуальною дезадаптацією (934%), виховувалися в сім’ях, де статеве виховання й освіта табуїровалося (ригідні раціоналістичні сім’ї, дистанційовані холодні сім’ї тощо), у решти ж подружжя статеве виховання було реструктивним, пуританським або, навпаки, розбещуючим, що позначалося на особливостях психосексуального розвитку. В основних групах серед подружжя було значуще більше осіб як із ретардацією, так і з прискоренним психосексуальним розвитком у порівнянні з подружжям контрольної групи. Правильного статевого виховання не дістав ніхто з подружжя основних груп (у контролі воно відзначалося у 479% чоловіків і 569% жінок).
У подружжя з соціально-психологічною і сексуальною дезадаптацією виявлено преморбідні характерологічні риси (радикали), на базі яких формувалася подружня дезадаптація. Найчастішими у чоловіків (605%) були акцентуації збудливого та педантичного типів, причому перший частіше траплявся при соціально-психологічній, а другий –при сексуальній дезадаптації. У жінок превалювали демонстративний (305%), а також емотивний і тривожний типи акцентуації (325%).
У обстеженого подружжя при соціально-психологічній дезадаптації значуще частіше (323%) спостерігалося несприятливе сполучення акцентуацій у парі, ніж при сексуальній дезадаптації (73%).
Дисгармонійні риси характеру і особистісна реакція на дезадаптацію зумовлювали формування у подружжя невротичних розладів, найчастіше розладу настрою (у 395% чоловіків і 445% жінок), рідше неврастенії, депресивного і тривожно-фобічного розладів.
Було виявлено особливості мотиваційних настанов при різних типах акцентуації, що модулюються гендером. При демонстративному типі акцентуації чоловіки здебільшого найвище цінили сексуальну сферу, жінки –побут; при збудливому та гіпертимному типі ті та інші на перше місце за значущістю ставили сексуальну сферу; при застріваючому типі чоловіки –виробничі інтереси, жінки –сексуальну сферу; при тривожному типі чоловіки –найчастіше сексуальну сферу, жінки –побут. При педантичній та дистимічній акцентуації характеру здебільшого спостерігався традиційний розподіл цінностей –у чоловіків на першому місці були виробничі інтереси, у жінок –побут. Загалом дисгармонуюча розбіжність ціннісних орієнтацій спостерігалася у 734% подружніх пар.
Вивчення міцності шлюбу показало, що 764% чоловіків і 655% жінок гадали про розлучення або робили спроби розлучитися, незважаючи на те, що переважна більшість обстежених (874% чоловіків і 854% жінок) взяли шлюб за коханням. Лише подружжя з педантичною, тривожною та емотивною акцентуацією характеру здебільшого не припускали думки про розлучення.
Якість подружньої комунікації (опитувальник Bienvenu) і рівень сформованості сімейних комунікативних навичок (опитувальник подружньої адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher) у парах основних груп перебували на низькому рівні і були значуще нижче, ніж у контролі, особливо у групі соціально-психологічної дезадаптації. Це свідчить про необхідність розробки корекційних програм формування адаптивних навичок комунікації подружжя в сім’ї.
У дослідженні О.С.Кочаряна (1996) було показано, що статеворольові чинники є важливими регуляторами подружньої адаптації. Але дане дослідження автор провів на адаптивних сім’ях. Продовживши цю традицію досліджень, ми проаналізували стан статеворольової сфери особистості подружжя із дезадаптованих пар. Виявилось, що в них набагато частіше, ніж у контролі, спостерігаються рівневі і якісні зміни статеворольової сфери особистості. Зокрема, в основних групах частіше спостерігалися гіпер- та гіпомаскулінність та фемінінність як на соціогенному (Я-концепція), так і на біогенному рівні. Такі рівневі девіації статеворольової сфери, очевидно, сприяють формуванню подружньої дезадаптації. Якісні зміни структури статеворольової сфери полягають в тому, що в них частіше спостерігаються незрілі структури (континуально-альтернативна у чоловіків і континуально-диз’юнктивна у жінок), ніж у подружжя контрольної групи. Така статеворольова незрілість свідчить про те, що в структурі особистості не артикульовані відносини між чоловічою і жіночою субособистостями, що є важливим чинником формування подружньої дезадаптації (Т.Марез, 2000).
У роботі виявлено залежність особливостей статеворольової сфери подружжя з дезадаптованих сімей від типу акцентуації їхньої особистості. Найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції відзначаються у чоловіків із збудливою, гіпертимною та демонстративною акцентуацією характеру, найнижчі показники –в осіб із тривожною, педантичною, емотивною та дистимічною акцентуацією. Фемінінність на рівні Я-концепції спостерігається в чоловіків із тривожною, емотивною та застріваючою акцентуацією. На біогенному рівні чоловіки зі збудливим типом акцентуації виявляли гіпермаскулінність, при застріваючій акцентуації коефіцієнт маскулінності був близький до нормативного; гіпомаскулінними були особи з педантичним, тривожним, емотивним та демонстративним типами акцентуації характеру. При демонстративній акцентуації, таким чином, мала місце статеворольова дискордантність, що дає можливість припустити наявність внутрішньоособистісного конфлікту.
У жінок високі показники маскулінності на рівні Я-концепції відзначалися при збудливій, демонстративній, гіпертимній акцентуації характеру, а низькі –при тривожній, емотивній, дистимічній, педантичній та застріваючій. За фемінінністю на рівні Я-концепції зазначені групи вірогідно не розрізнялися. На біогенному рівні жінки зі збудливою, демонстративною, гіпертимною та застріваючою акцентуацією виявляли гіпермаскулінність, а жінки з педантичною, тривожною, емотивною акцентуацією –гіпомаскулінність. Міжрівнева статеворольова дискордантність мала місце у жінок із педантичною, застріваючою, демонстративною акцентуацією характеру.
Виявлені особливості статеворольової поведінки обстежених та її сполучення в парі свідчать про існування такої закономірності: чим адекватніша статеворольова Я-концепція подружжя, тим гармонійніші їхні відносини, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим щодо цього.
Було визначено, що в контексті вивчення формування подружньої адаптації доцільно виділити такі чотири стадії становлення сімейної системи: 1) народження сім’ї (включає три етапи –платонічний, етап становлення психологічної адаптації і етап формування сексуальної гармонії); 2) становлення рольових позицій (включає два етапи: аксіологічний та етап реалізації сімейних функцій); 3) особистісний ріст (підтримка подружжям один одного у професійній та кар’єрній реалізації, у реалізації потреби в персоналізації тощо); 4) формування узгодженого образу сім’ї. Кожна стадія має критичні періоди, в яких найчастіше формується подружня дезадаптація.
Уже на першій стадії розвитку сім’ї етап становлення психологічної адаптації був різко порушений у 835% подружжя при соціально-психологічному варіанті дезадаптації, а етап сексуальної адаптації –у всіх подружніх пар із її сексуальним варіантом. Це позначилося на стані функцій сім’ї.
Нормальне функціонування сім’ї пов’язане з реалізацією її різноманітних функцій. Рівень реалізації цих функцій визначається тим, наскільки задовольняються потреби (соціальні, психологічні, соціально-психологічні, біологічні) кожного з її членів. У кожній сім’ї (і навіть у кожного з подружжя) існує своя ієрархія цінностей, що визначає ступінь значущості тієї чи іншої сімейної функції. Дослідження показало, що найбільш конфліктогенним і, отже, таким, що призводить до подружньої дезадаптації, є порушення тих функцій сім’ї, які посідають перші п’ять найвищих місць в ієрархії.
Виявлено певний зв’язок між варіантом подружньої дезадаптації і значущістю кожної функції сім’ї. Подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією у переважній більшості випадків (874% чоловіків і 786% жінок) ставили на перше місце за значущістю емоційну функцію сім’ї. Але разом із тим спостерігалася і деяка залежність значущості функцій сім’ї від типу акцентуації характеру подружжя. То ж сексуально-еротична функція була більш значущою для осіб із збудливою, захисна та психотерапевтична –для осіб із демонстративною, функція збереження здоров’я –для осіб із тривожною акцентуацією характеру. Подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією найнижче оцінювали виконання у своїй сім’ї таких функцій, як емоційна, духовна, психотерапевтична та реабілітаційна; дуже низько оцінювалося також, особливо жінками, виконання рольової функції. Досить високо оцінювали подружжя здебільшого лише виконання репродуктивної функції.
Виявлено також гендерні особливості сприйняття й оцінки функцій сім’ї. При сексуальній дезадаптації чоловіки (з тривожним, емотивним, дистимічним типами акцентуації) найчастіше (598%) ставили на перше місце за значущістю сексуально-еротичну, а жінки (706%), незалежно від акцентуації характеру, –емоційну функцію. Частіше, ніж при соціально-психологічній дезадаптації, обидва з подружжя добре оцінювали виконання емоційної, духовної, виховальної функцій, що, очевидно, було пов’язано з компенсацією сексуальної неспроможності. Це сприяло збереженню сім’ї, незважаючи на те, що сексуально-еротична функція виконувалася, на думку подружжя, погано або дуже погано.
Залежність між порушенням функцій сім’ї і варіантами подружньої дезадаптації показано у табл.1.
Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що при соціально-психологічній дезадаптації всі обстежені сім’ї були нефункціональними, причому можна говорити про знижений профіль реалізації усіх сімейних функцій. Це підтверджує існування феномена "чорнильної плями", описаного Г.С.Васильченком (1977). При сексуально-еротичній дезадаптації усі сім’ї були умовно функціональними: профіль оцінки реалізації функцій сім’ї, по-перше, вищий, а по-друге, більш диференційований –задоволеність окремими функціями сім’ї сильно варіює. У контрольній групі виконання всіх сімейних функцій оцінювалося подружжям досить високо, особливо виконання емоційної, духовної, сексуально-еротичної і захисної функцій.
Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружжя за його інтегральними критеріями показав, що при соціально-психологічному варіанті дезадаптації найбільшою мірою порушено міжособистісні відносини подружжя, а при сексуальному варіанті превалюють порушення психосексуального розвитку, статеворольової поведінки, дезінформованість в питаннях сексу і невідповідність сексуальної поведінки бажанням обох з подружжя. Статевий розвиток і формування сексуальної поведінки у подружжя із соціально-психологічним варіантом дезадаптації у деяких випадках також мали відхилення від норми, проте вони не стали патогенними для другого з подружжя, а коли траплялась деяка невідповідність сексуальної поведінки в парі, вона була незначущою для подружжя. Проте в 234% випадків соціально-психологічна дезадаптація поширювалася на сексуальну сферу.
При сексуальній дезадаптації подружжя мало місце сукупне порушення компонентів та складових сексуального здоров’я, причому стрижневим було у 327% подружжя ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів унаслідок статеворольової форми дезадаптації і у 687% –ураження інформаційно-оцінної складової соціального компонента, психологічного та соціально-психологічного компонентів унаслідок формування сексуально-еротичної форми дезадаптації.
Із порушенням функцій сім’ї і дисгармонійними рисами особистості подружжя ми пов’язуємо причини подружніх конфліктів. Проведений аналіз показав, що в подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією конфлікти найчастіше виникають при порушенні духовної, емоційної, рольової функцій, а також функції персоналізації (у чоловіків), і найрідше –при порушенні психотерапевтичної та реабілітаційної функції. У подружжя із сексуальною дезадаптацією конфлікти в усіх випадках виникають при порушенні сексуально-еротичної функції, а при порушенні решти функцій вони значно рідші, що пов’язано з компенсацією їх груповим захисним механізмом, спрямованим на збереження шлюбу.
Вивчення вираженості патогенного конфлікту показало, що вона була високою у всіх обстежених подружніх пар, причому більш ніж у половини подружжя домінував самозахисний тип реагування на фрустрацію з екстрапунітивними реакціями. Рівень соціальної адаптації був низький при соціально-психологічній дезадаптації подружжя (25 –% за методикою Розенцвейга) і наближався до норми при сексуальній дезадаптації (40 –%). У 447% пар із соціально-психологічною дезадаптацією сталося вторинне зниження сексуальної адаптації, а у 438% пар із сексуальною дезадаптацією –зниження рівня соціально-психологічної адаптації.
Способи урегулювання конфліктів були неправильними у всіх подружніх пар із соціально-психологічною і більшості (667% чоловіків і 808% жінок) –із сексуальною дезадаптацією (табл.2). Найчастішим при першому варіанті дезадаптації було змагання (при демонстративній та дистимічній акцентуаціях); при другому –пристосування (у жінок із тривожною і педантичною акцентуацією). Постійні і неадекватно розв’язувані конфлікти призводили до розвитку у подружжя невротичної симптоматики, найчастіше гіпотимії та обсесивного синдрому у чоловіків, гіпотимії та фобічного синдрому –у жінок. У подружжя контрольної групи способом урегулювання конфліктів було співробітництво.
Результати психологічного анамнезу, психодіагностичних досліджень і системно-структурного аналізу сексуального здоров’я дали можливість визначити частоту варіантів і форм подружньої дезадаптації у обстеженого нами контингенту подружжя (табл.3).
При комунікативній формі переважає порушення міжособистісних відносин подружжя внаслідок розбіжності їхніх ціннісних орієнтацій і несприятливого сполучення в парі акцентуацій характеру. При аверсійній формі відзначається надто негативне ставлення до чоловіка (дружини) внаслідок відсутності почуття взаємної любові, наявність неприйнятних рис характеру чоловіка чи дружини, невідповідність рольових позицій. При статеворольовій формі превалює невідповідність статеворольової поведінки, при сексуально-еротичній – дезінформованість у питаннях сексу і невідповідність сексуально-еротичної поведінки подружжя.
Показники подружньої адаптації і подружнього щастя були найнижчими при аверсійній та комунікативній формах дезадаптації, оскільки при цих формах найбільше уражується сфера спілкування, і найвищими –при сексуально-еротичній формі, яка щонайменше стосується цієї сфери. Сексуальна самооцінка була вищою у подружжя з комунікативною формою дезадаптації і вірогідно нижчою –при сексуально-еротичній і статеворольовій формах; показники сексуальної депресії і сексуальної заклопотаності були найвищими при сексуально-еротичній, а останній показник –також при аверсійній формі дезадаптації.
На підставі результатів проведених досліджень нами було розроблено систему психологічної корекції подружньої дезадаптації, що включала методи, спрямовані на головні компоненти міжособистісних відносин: когнітивний, афективний, конативний та особистісний. До системи входять техніки когнітивної, поведінкової, клієнт-центрованої психотерапії, а також деякі орієнтовані на сексуальну сферу техніки (сексуально-поведінковий і сексуально-еротичний тренінги). Усі компоненти системи здійснювалися у взаємозв’язку, як єдине ціле. Всім подружнім парам, у яких спостерігалося порушення виконання функцій сім’ї, рекомендувався сімейний функціональний тренінг, що проводився у два етапи: вироблення настанови і навчання реалізації цієї настанови. Вибір методу і конкретного змісту визначався формою подружньої дезадаптації, тобто залежав від її причин, умов розвитку і проявів.
При комунікативній і аверсійній формах дезадаптації подружжя основним методом корекції був комунікативний тренінг, спрямований на формування нової, правильної настанови на нормалізацію спілкування й конструктивне розв’язування конфліктів та навчання реалізації цієї настанови. Використовували також методи раціональної (когнітивної), групової психокорекції, бібліотерапію, метод конструктивної сварки за С.Кратохвілом.
При статеворольовій формі дезадаптації на етапі вироблення настанови використовували бібліотерапію і раціональну психокорекцію у формі індивідуальних та групових бесід, на етапі навчання застосовували як основний метод рольовий психосексуальний тренінг, а також програму статеворольового тренінгу О.С.Кочаряна (1996). При сексуально-еротичній дезадаптації головним методом корекції був сексуально-еротичний тренінг, що проводився після підвищення рівня поінформованості подружжя в питаннях сексу й вироблення нової настанови на проведення статевого акту.
У результаті проведеної психологічної корекції найбільшого успіху було досягнуто при сексуально-еротичній формі подружньої дезадаптації, при якій високий рівень адаптації спостерігався у 906% і значне поліпшення –у 75% подружніх пар. Дещо рідше (відповідно у 6413 і 2813%) такі результати відзначалися у подружжя із статеворольовою формою дезадаптації. Найменш успішною виявилася корекція аверсійної (досягнуто гармонії в 5611% і значного поліпшення в 178% випадків) та комунікативної її форм (відповідно у 718 і 199%)), що в основному пояснювалося зниженням терапевтичної мотивації подружжя (в багатьох випадках другий з подружжя брав участь у психокорекційній роботі не за своєю волею, а роблячи послугу зацікавленому партнеру). Рецидиви виникли після 1-2 років у 144% подружніх пар, і тільки при аверсійній та комунікативній формах дезадаптації. Вони були пов’язані з конфліктами, що відновилися, при цьому про розлучення думали лише 42% подружжя.
У результаті успішної корекції у подружжя було досягнуто вміння конструктивно розв’язувати конфлікти, що виникали, нормалізувалися їхні взаємини і виконання функцій сім’ї, підвищилася сексуальна культура.
ВИСНОВКИ
Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування різних клінічних форм подружньої дезадаптації. Проблему вирішено з позицій системного підходу, що дало змогу розробити систему психодіагностики і диференційованої корекції відносин подружжя.
Подружня дезадаптація виявляється у двох варіантах –соціально-психологічному та сексуальному. Перший варіант має дві форми –комунікативну і аверсійну, другий варіант також існує у двох формах –статево-рольовій і сексуально-еротичній. При соціально-психологічному варіанті подружньої дезадаптації спостерігається тотальне зниження реалізації усіх функцій сім’ї, профіль яких знижений і сплощений. Це дає можливість говорити про дисфункціональність шлюбів із соціально-психологічною дезадаптацією. При сексуальному варіанті подружньої дезадаптації профіль реалізованості сімейних функцій більш диференційований (існує значний розкид за рівнем реалізованості окремих функцій) і більш високий (середній показник реалізованості сімейних функцій вищий). Це свідчить про відносну функціональність шлюбів із сексуальним варіантом дезадаптації.
Подружня дезадаптація може розвиватися в тих випадках, коли не виконуються функції сім’ї і не задовольняються потреби подружжя. При цьому чинниками, що визначають її розвиток, є дисгармонійні риси особистості і низький ступінь соціально-психологічної і сексуальної компетентності подружжя, що обумовлюють формування невротичної симптоматики (тривожно-фобічний, депресивний розлади, неврастенія, розлад настрою).
Подружня дезадаптація поліетіологічна: її формуванню сприяють деякі типи акцентуації характеру (у жінок –демонстративний, емотивний і тривожний; у чоловіків –збудливий і педантичний), особливості виховання, в тому числі і статеворольового, в батьківських сім’ях (у жінок –це гіперпротекція або емоційне відторгнення, у чоловіків –виховання за типом жорстоких взаємин, домінуюча гіперпротекція або гіпопротекція), статеворольові девіації та психосексуальний тип чоловіка і жінки. Дезадаптація подружньої пари скоріше виникає за несприятливого сполучення типів акцентуацій і психосексуальних типів чоловіка і дружини.
Психологічна несумісність подружжя при соціально-психологічному варіанті дезадаптації залежить не тільки від сполучення в парі акцентуацій характеру і психосексуальних типів, але й від наявності в одного чи обох із подружжя дисгармонійного характеру, що спричиняє нездатність адаптуватися до різних сімейних ситуацій. Клінічна форма соціально-психологічної дезадаптації залежить від типу акцентуації характеру і вираженості негативних реакцій подружжя на конфлікт, що виникає.
Причиною формування сексуального варіанту подружньої дезадаптації є неузгодженість статеворольової поведінки подружжя як на біогенному, так і на рівні Я-концепції, несприятливе сполучення в парі типів сексуальної мотивації і психосексуальних типів чоловіка і жінки, низький рівень поінформованості подружжя в питаннях психогігієни статевого життя. Дія цих причин опосередковується типом акцентуації, наявністю дисгармонійних рис характеру і вираженістю мотивації збереження шлюбу.
Формування сім’ї проходить чотири стадії. Перша стадія –народження сім’ї, відбувається у три етапи: платонічний, психологічної адаптації та сексуальної адаптації. Друга стадія –становлення рольових позицій –складається з двох етапів: на першому, аксіологічному, формуються рольові позиції чоловіка і дружини, на другому –виконання функцій сім’ї. Третя стадія розвитку сім’ї –стадія особистісного росту подружжя, пов’язана із забезпеченням професійної та кар’єрної реалізації, і четверта –формування узгодженого образу сім’ї. Кожна стадія має критичні періоди, під час яких найчастіше виникають специфічні конфлікти. Здебільшого вони розвиваються на першому і другому етапі другої стадії, що обумовлює затримку подальшого розвитку сім’ї.
Функції сім’ї змінюються упродовж сімейного життя в залежності від стадії формування сім’ї, особистісних відмінностей її членів та стажу шлюбу. Але на кожній стадії існують й свої причини порушення функціонування та адаптації сім’ї, причому порушення на ранніх етапах призводить до більш грубих порушень цих характеристик.
Порушення виконання функцій сім’ї, як правило, починається з рольової, емоційної, сексуально-еротичної, а згодом поширюється на персоналістичну, психотерапевтичну, реабілітаційну та виховну функції.
Функціональність сім’ї залежить від варіанта подружньої дезадаптації: при соціально-психологічній дезадаптації усі сім’ї є нефункціональними, при сексуальній –усі умовно функціональні.
. Психологічна корекція подружньої дезадаптації має являти собою систему методів, що впливають на чотири компоненти подружньої взаємодії, –інформаційний, емоційний, поведінковий та особистісний. Система корекції подружньої дезадаптації має бути диференційованою і враховувати причини, механізми розвитку, форму подружньої дезадаптації і відмінності особистості подружжя.
Корекція соціально-психологічної дезадаптації подружжя спрямована на підвищення їхньої соціально-психологічної компетентності, тобто підвищення здатності до ефективної взаємодії, уміння орієнтуватися в сімейних ситуаціях, виконувати функції сім’ї, правильно визначати особистісні відмінності і емоційний стан один одного, обирати адекватні способи розв’язування конфліктів. Методи психокорекції, що використовуються при цьому, –комунікативний тренінг, раціональна і бібліотерапія, конструктивна сварка за Кратохвілом.
При сексуальній дезадаптації подружньої пари проводиться статеворольовий психосексуальний і сексуально-еротичний тренінги, спрямовані на підвищення сексуальної культури і адаптації сексуальної поведінки подружжя.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Семёнкина И.А. Механизмы развития, варианты и психологическая коррекция коммуникативной формы сексуальной дезадаптации // Вестн. ХГУ. Серия психология. –. –№ 403. –С. 145-148.
Семёнкина И.А. Коммуникационный тренинг как метод психологической коррекции супружеской дезадаптации // Вестн. ХНУ им.В.Н.Каразина. Серия психология. –. –№ 498. –С. 121-123.
Семьонкіна І.А. Механізми розвитку і перебіг психологічної аверсії подружжя // Вісн. Харк. держ. педагогічного ун-ту ім.Г.Сковороди. Серія психологія. –. –№ 16, вип.5. –С.166-169.
Семёнкина И.А. Модельное описание доминант остроконфликтных ситуаций при сексуальной дисгармонии // Междунар. мед. журн. –. –Т.5, № 3. –С. 48-49.
Кришталь В.В., Семёнкина И.А. Системный подход к диагностике, психотерапии и психопрофилактике // Междунар. мед. журн. –. –Т.6, № 1. –С. 37-40.
Лахно О.В., Кубрак О.В., Семёнкина И.А., Сапрыкин А.В. Роль слабой половой конституции женщин в генезе сексуальной дисгармонии супружеской пары // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава –Харків. –. –№ 15. –С. 64-66.
Семёнкина И.А. Принципы и методы коммуникативного тренинга при сексуальной дезадаптации супругов // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава –Харків. –. –№ 16. –С. 64-67.
Банникова Е.Ю., Семёнкина И.А., Сонник Е.Г. Биоритмическая форма сексуальной дезадаптации / Актуальные вопросы планирования семьи, сексологии и репродукции. –Киев, 1998. –С.62-63.
Семёнкина И.А. Психокоррекция супружеской пары при коммуникативной форме сексуальной дезадаптации // Сексопатология и андрология –Киев, 1998. –С. 184-185.
АНОТАЦІЯ
Семьонкіна Ірина Артурівна. Подружня дезадаптація при порушенні функцій сім’ї та її психологічна корекція. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 –медична психологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2001 р.
На основі системного підходу до вивчення причин і механізмів порушення функціонування сім’ї, розвитку деструктивних конфліктів та подружньої дезадаптації у 98 подружніх пар визначено стан і виявлено причини порушення функцій сім’ї та його роль у зв’язку з виникненням конфліктів. Вивчено роль соціальних, психологічних і соціально-психологічних чинників та особистісних відмінностей подружжя у розвитку дезадаптації подружжя. Виділено й описано форми подружньої дезадаптації та розроблено ефективну систему їх диференційованої психологічної корекції.
Ключові слова: функції сім’ї, сексуальна дезадаптація, подружня дезадаптація, невротичні розлади, психотерапія
АННОТАЦИЯ
Семёнкина Ирина Артуровна. Супружеская дезадаптация при нарушении функций семьи и ее психологическая коррекция. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 –медицинская психология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. 2001г.
На основе системного подхода к изучению причин и механизмов нарушения функционирования семьи, развития деструктивных конфликтов и супружеской дезадаптации обследованы 98 супружеских пар с дезадаптацией и в качестве контроля 30 супружеских пар с гармоничными отношениями.
Выявлены закономерности формирования, а именно четыре стадии и пять этапов формирования семьи. Установлена роль социальных, психологических, социально-психологических и сексуально-поведенческих факторов в возникновении супружеских конфликтов и супружеской дезадаптации.
Показано, что выполнение этих функций определяется тем, как удовлетворяются потребности –социальные, психологические, социально-психологические, биологические –каждого из ее членов, причем от значимости функции семьи для индивида зависит возникновение конфликтов: они возникают при нарушении наиболее значимых функций.
Показана взаимосвязь между нарушением функционирования семьи, возникновением межличностного конфликта и супружеской дезадаптации. Выявлена зависимость нарушения функционирования семьи от наличия у супругов дисгармоничных черт личности, акцентуаций характера и форм супружеской дезадаптации. Установлено, что дезадаптация может развиваться при неудовлетворении потребностей супругов и невыполнении функций семьи. При этом факторами, определяющими ее развитие, являются дисгармоничные черты личности и низкая степень социально-психологической компетентности супругов, обусловливающие возникновение деструктивного конфликта. Развивающаяся в результате дисконфликта супружеская дезадаптация проявляется в двух вариантах –социально-психологическом и сексуальном.
Определены формы социально-психологической и сексуальной дезадаптации супругов и дана их психологическая характеристика. Показано, что в зависимости от связанной с акцентуацией характера выраженности реакции супругов на возникающий конфликт социально-психологический вариант дезадаптации проявляется в коммуникативной и аверсионной формах. Сексуальный вариант проявляется в полоролевой и сексуально-эротической формах, которые развиваются при неправильном общем и половом воспитании супругов, нарушении их полоролевого поведения на биогенном уровне и на уровне Я-концепции, обусловливающем межуровневую полоролевую дискордантность, а также при низком уровне информированности супругов в области психогигиены половой жизни, неблагоприятном сочетании в паре акцентуаций характера, типов сексуальной мотивации и психосексуальных типов мужчины и женщины.
Показана возможность и установлены причины взаимопроникновения разных форм супружеской дезадаптации. Выявлены особенности личности супругов, при которых происходит это взаимопроникновение.
Предложена математическая модель, позволяющая прогнозировать возникновение конфликтной ситуации и напряженность супружеского конфликта.
Разработаны методика психодиагностики нарушения функционирования семьи и психологические критерии дифференциальной диагностики четырех указанных выше форм супружеской дезадаптации. Предложена эффективная система психологической коррекции каждой из этих форм, в основу которой положены главные компоненты межличностного общения: когнитивный, аффективный, конативный и личностный. Детально описаны применяемые при каждой форме супружеской дезадаптации методы психологической коррекции, позволяющие обеспечить корригирующее воздействие на всех уровнях взаимодействия супругов –социальном, психологическом, социально-
психологическом, сексуально-поведенческом –с учетом личностных особенностей супругов.
Ключевые слова: функции семьи, сексуальная дезадаптация, супружеская дезадаптация, невротические расстройства, психотерапия
SUMMARY
Semyonkina I.A. Desadaptation in married couples with family functions disorder and its psychological correction. Manuscript.
Thesis for candidate of science degree by speciality 19.00.04 –medical psychology. Kiyv national Taras Shevchenko university, 2001.
On the basis of systemic approach to studying causes and mechanisms of family functions disorders, development of destructive conflicts and desadaptation in 98 married couples, the state of family functions and causes of family functions disorders and their role in the conflicts was determined. The role of social, psychological and social psychological factors and individual differences of married couples in development of conflicts was studied. The forms of married couples desadaptation were distinguished and described and an effective system of their differentiated psychological correction was worked out.
Key words: family functions, sexual desadaptation, married couples desadaptation, neurotic frustrations, psychotherapy