Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
37. Класифікація і оцінка виробничих запасів у поточному обліку і в балансі.
Стандарт 9 "Запаси" дає визначення запасів. Запаси - це активи, які:
1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Для потреб бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Згідно із Стандартом 9 до запасів належать:
- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
- незавершене виробництво;
- готова продукція;
- товари
- МПШ (які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);
- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.
Таким чином, необхідними умовами правильної орга нізації обліку запасів є:
- правильна організація складського господарства;
- наявність інструкції з обліку запасів;
- правильне групування (класифікація) запасів;
- розробка номенклатури запасів;
- розробка норм запасу і норм витрат запасів. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані
напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі.
Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць).
Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промис ловості, договірні тощо.
Фактична собівартість матеріальних ресурсів визна чається, виходячи з витрат на їх придбання, ц включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачаль ником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.