Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT11
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах активізації глобалізацій них процесів і виходу суб’єктів господарювання на міжнародні ринки товарів, послуг та капіталу зростає значення об’єктивної оцінки їх господарської діяльності. Діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництв і відповідних матеріальних умов. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства. Тому роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії "основні засоби". Основні засоби – це частина майна підприємства, без яких практично діяльність підприємства не можлива.
Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства. Будь-який виробничий процес може здійснюватися лише за допомогою певних машин, обладнання, устаткування, які розташовуються у певних приміщеннях.
Основним джерелом інформації про основні засоби є звітність про фінансові результати, тому не втрачає актуальності питання підтвердження достовірності її показників. А також синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13); первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.
Можливість маніпулювання основними засобами на основі професійного судження та обраної облікової політики зумовлює необхідність підтвердження достовірності звітності незалежними особами – суб'єктами аудиторської діяльності. Крім того, важливим і відповідальним завданням, яке стоїть перед суб'єктами аудиторської діяльності в частині аудиту основних засобів, є своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів; правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку; своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства; правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції; правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів; своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках; правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою.
Необхідність дослідження наведених питань у контексті розвитку аудиторської діяльності в Україні посилюється у зв'язку з широким застосуванням у сфері бухгалтерського обліку комп'ютерних форм ведення обліку, що якісно змінює як організацію, так і методику аудиту.
Питанням теорії, організації та методики аудиту присвячені праці вітчизняних вчених М.Т. Білухи, В.П. Бондаря, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, О.Д. Василика, С.Ф. Голова, Г.М. Давидова, Н.І. Дорош, М.В. Кужельного, Н.М. Малюги, В.М. Пархоменка, О.А. Петрик, І.І. Пилипенка, О.Ю. Редька, В.С. Рудницького, Д.Є. Свідерського, Є.І. Свідерського, В.О. Шевчука. Серед закордонних вчених, які здійснили значний внесок у розвиток теорії та практики аудиту, можна назвати А. Аренса, С.М. Бичкову, Ю.А. Данилевського, Ф.Л. Дефліза, В.В. Дряхлова, Дж. Лоббека, В.І. Подольського, Я.В. Соколова.
Наявність невирішених проблемних питань щодо загальних підходів до організації аудиту основних засобів, удосконалення документування процесу аудиту звітності про фінансові результати та порядку проведення обов'язкового та ініціативного аудиту, а також методики аудиту в умовах застосування комп'ютерних форм ведення бухгалтерського обліку, зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Курсова робота виконана, відповідно до плану науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету. У межах наукової програми автором проведено дослідження, пов'язане з теоретичним обґрунтуванням організації та методики аудиту основних засобів та розроблено рекомендації з удосконалення методики ініціативного аудиту основних засобів в умовах застосування комп'ютерних форм ведення бухгалтерського обліку.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних положень і розробка заходів з удосконалення організації та методики аудиту основних засобів суб'єктів господарювання, зокрема, ініціативного аудиту, а також в умовах застосування замовниками комп'ютерних форм ведення бухгалтерського обліку.
Для досягнення мети поставлені завдання:
Об'єктом дослідження є організація та методика аудиту основних засобів.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-практичних аспектів організації та методики аудиту основних засобів.
Методи дослідження. У процесі дослідження теоретичних аспектів методики аудиту основних засобів використовувалися методи індукції та дедукції, для визначення організаційних аспектів, зокрема, уточнення завдань, переліку об'єктів та етапів аудиту – методи узагальнення, групування й порівняння. Використання методів причинно-наслідкового зв'язку та спостереження сприяло розробці заходів з удосконалення методики аудиту.
Теоретичну основу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань організації та методики аудиту, матеріали всеукраїнських та міжнародних наукових і науково-практичних конференцій, присвячених проблемним питанням у галузі аудиту, нормативно-правові акти.
Основні результати дослідження полягають у вдосконаленню теоретичних засад і підходів щодо організації аудиту основних засобів, що забезпечують упорядкування: планування аудиту, розробки методики перевірок, узагальнення результатів і системи контролю якості та сприяють проведенню аудиту з високим рівнем професійної впевненості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій з удосконалення методики аудиту основних засобів. Фактичний матеріал, теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть використовуватись в практичній діяльності суб'єктів аудиторської діяльності.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку посилань і додатків. Основний зміст викладено на 84 сторінках друкованого тексту. Робота містить 5 таблиць; 4 рисунків; __ додатків, розміщених на __ сторінках. Перелік посилань налічує 48 найменувань.
1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Основний капітал підприємства включає ряд складових частин: основні засоби, нематеріальні ресурси і нематеріальні активи, витрати в незавершене виробництво та ін. Основні засоби підприємства становлять матеріальну основу виробництва. Основні засоби – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а їхня вартість переноситься на вартість продукції частинами в міру спрацювання (шляхом амортизаційних відрахувань).
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом і становлять основні засоби підприємства. Машини, устаткування, будівлі та інші елементи речовинного складу основних засобів в процесі виробництва не міняють своєї натуральної форми, предметно не входять в продукцію, що виготовляється, багато разів беруть участь в обробці предметів праці з метою виготовлення необхідної продукції.
Отже, основні засоби – це частина виробничих фондів підприємства упредметнена в засобах праці, вступає в кругообіг засобів підприємства в повному об’ємі, але завершує його по частинах, у міру зношування їх речовинного складу, який багато разів бере участь у виробничому процесі і не міняє при цьому свою натуральну форму.
На підприємствах кожної галузі народного господарства застосовуються не тільки основні засоби, відповідні своєму галузевому профілю, але також і основні засоби інших галузей народного господарства і основні невиробничі засоби. На промислових підприємствах є основні промислово-виробничі, основні непромислові основні засоби (громадського харчування, будівництва, транспорту, сільського господарства і т.д.) і основні невиробничі засоби (житлово-комунального господарства, культури, охорони здоров’я і т.д.).
Основні засоби підприємства в бухгалтерському обліку відображаються у складі розділу І активу балансу підприємства. Підсумок цього розділу балансу в цілому виражає величину основного капіталу підприємства. До основного капіталу згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби, відносяться матеріальні цінності (активи), використовувані у виробничій і господарській діяльності підприємства, з терміном експлуатації не більше одного року. Решта матеріальних цінностей (активи), з терміном експлуатації менше одного року, враховується у складі оборотних активів [5].
Економічна сутність і економічний матеріально-речовий зміст основних засобів є визначальними характеристиками у виокремленні їх значення для здійснення відтворювальних процесів, функціонування та розвитку будь-якого виробництва.
Без постійного оновлення основних засобів і збільшення їх обсягу неможливе забезпечення зростання об’єму продукції, розширення і оновлення її асортименту, підвищення її якості, зниження собівартості, зростання продуктивності праці і рентабельності підприємств.
Перед підприємствами стоїть завдання не тільки заощаджувати усі види ресурсів, але і створити гнучку систему виробництва з випуску товарної продукції різноманітного асортименту, що користується попитом на ринках збуту і забезпечує прибутковість і рентабельність на основі глибокого оновлення техніки і технологій виробництва.
Роль основних засобів підприємств у нинішніх умовах реформування економіки значна. Адже вони входять до технологічного комплексу підприємства і визначають рівень прогресивності й економічності.
За своїм складом основні засоби в будь-якій галузі народного господарства відрізняються широким різноманіттям за призначенням, об’ємним параметрам та іншими ознаками. Для забезпечення правильного обліку і планування, для полегшення цих процесів основні засоби певним чином, тобто відповідно до потреб теорії і практики господарювання, класифікуються, тобто під розподіляються на групи, види. В основу класифікації основних фондів підприємств всіх галузей народного господарства покладено такі ознаки: характер використовування; приналежність; призначення; термін служби; відношення до виробництва продукції.
Участь основних засобів у виробництві визначає їхню класифікацію на виробничі, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва (основні засоби, які призначені для виробництва продукції, основні засоби транспортного господарства, матеріально-технічного збуту, складського господарства та навантажувально-розвантажувальної діяльності) і невиробничі, котрі належать підприємству і виконують обслуговуючі функції (соціальну, житлову, культурну, медичну, спортивну та ін.). До складу невиробничих засобів підприємства належить вартість об’єктів культурно-побутового призначення – палаців культури, стадіонів, дитячих садків тощо; вартість об’єктів охорони здоров’я – лікарень, санаторіїв, оздоровчих таборів тощо; вартість житлового фонду.
За характером використання всі основні фонди, як виробничі, так і невиробничі, поділяються на діючі; запасні (для заміни); недіючі (законсервовані); здані в оренду (табл. 1.1) [30].
Усі основні засоби залежно від участі в процесі виробництва поділяються на активні і пасивні. Активні основні засоби визначають обсяг та якість випущеної продукції, пасивні – створюють умови для здійснення процесу виробництва.
За своїм речовим складом, термінами служби, функціональною роллю в процесі виробництва основні засоби є неоднорідні.
Залежно від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:
Таблиця 1.1 – Істотні ознаки основних засобів підприємства
|
Основні засоби підприємства |
||
|
Ознаки |
Виробничі |
Невиробничі |
|
Загальні |
|
|
|
Відмінні |
Є знаряддями праці за натуральною формою. У процесі їх виробничого використання створюється нова спроможна вартість. Витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення поступово відносяться на виробничі витрати в межах норм амортизації. Відтворюються за рахунок амортизаційного фонду. |
Не беруть участі у процесі виробництва і не створюють вартості. Вартість їх не підлягає амортизації. Відтворюються за рахунок національного доходу (фонду нагромадження) або ін. |
До групи інших основних засобів відносяться книжкові фонди бібліотек підприємств, експонати виставок, музеїв, інші фонди, що не відносяться до попередніх груп.
До основних засобів можуть належати й інші види матеріальних цінностей, які мають визначену цінову вартість.
Згідно з Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» для цілей бухгалтерського обліку, основні засоби класифікуються за такими групами:
Всі основні засоби, як в цілому, так і в розрізі кожної з їх груп, що виділяються за виробничим призначенням, групуються за терміном служби (від 1 до 5 років, від 5 до 10 років і т. д.), а також за нормами амортизації (до 5%, від 5% до 10%, від 10% до 12%, від 12% до 15% і т. д.)
За всіма класифікаціями розраховується структура основних засобів. Вона характеризується питомими вагами різних груп основних засобів в загальному їх обсязі за певною ознакою класифікації. Аналіз різних видів структури основних засобів дозволяє визначити шляхи поліпшення їх вдосконалення.
Облік основних засобів за натуральними показниками необхідний для визначення матеріального складу основних засобів, виробничих потужностей підприємства і галузей промисловості, встановлення шляхів більш раціонального їхнього використання, складання балансу устаткування і забезпечення планомірного розвитку народного господарства. Він здійснюється на основі даних їх паспортів та інвентаризацій. У паспортах містяться відомості про технічну характеристику основних засобів, ступінь їхнього використання, проведених ремонтах усі зміни, що відбуваються в їхньому складі і стані.
Всі наявні основні засоби підприємства мають свою ціну, яка виражається в грошовій їх вартості. Цей показник необхідний для точного визначення загального обсягу основних засобів, оцінювання їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.
Основні засоби мають тривалий період функціонування і поступово переносять свою вартість на товари, які виробляються, тому вартість їх постійно змінюється. У зв’язку із постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінювання майнового комплексу. Майно підприємства і вся його нерухомість (основні засоби) оцінюються залежно від моменту здійснення оцінювання – за первісною (початковою) чи відновною вартістю – з огляду на їх стан – за повною або залишковою вартістю.
У процесі виробничої діяльності основні засоби зазнають зношування – фізичного (матеріального) й економічного спрацювання, та техніко-економічного старіння.
Під фізичним спрацюванням основних фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зниження їх реальної вартості – економічного спрацювання. На швидкість спрацювання основних засобів впливає цілий ряд факторів. Зокрема, надійність і довговічність основних фондів, змінність роботи, особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.
Моральне зношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних засобів, викликане або здешевленням (моральне зношування першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).
Характерною особливістю застосовуваних основних засобів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному вираз необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).
Амортизація – це перенесення вартості основних засобів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних засобів.
Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами, які характеризують відношення щорічного обсягу відрахувань у відсотках до балансової вартості основних засобів. При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування їх вартості і врахування їх техніко-економічного старіння.
Таким чином, основні засоби підприємства відіграють велику роль як у формуванні статутного капіталу, так і в його діяльності загалом. Тому необхідно ефективно виконувати завдання, які будуть сприяти цілеспрямованій роботі з формування обсягу та складу основних засобів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та раціонального вибору політики амортизації.
За П(С) БО 2 «Баланс», необоротні активи – це всі активи, що не є оборотними. До них відносять нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. Значну частку в структурі необоротних активів посідають основні засоби [4]
Аудитору при проведені аудиту основних засобів необхідно пам’ятати, що основні засоби – це матеріальна основа (база) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних чи орендованих) не може здійснюватись ні один господарський процес. Природно, що порядок обліку основних засобів, як для цілей фінансової звітності, так і для оподаткування є серйозною методологічною проблемою. Оскільки сильний вплив на них має держава і підприємство, встановлюючи податки, ціноутворення тощо.
Метою аудиту операцій з основними засобами є встановлення достовірності і правильності даних щодо руху основних засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; підтвердження достовірності даних про вартість основних засобів, відображених у фінансовій звітності.
Відповідно до поставленої мети завдання аудиту основних засобів полягають у наступному:
1) встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;
2) перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;
3) перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;
4) перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;
5) контроль за збереженням основних засобів;
6) перевірка правильності проведення індексації основних засобів;
7) підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;
8) встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати;
Предметом аудиту основних засобів є господарські процеси та операції, пов’язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства і за його межами.
До об’єктів аудиту основних засобів відносять групи основних засобів; їх первинну та залишкову вартість; правильність документального оформлення операцій, пов’язаних із придбанням, виготовленням, рухом та вибуттям основних засобів; стан оперативного, інвентарного, аналітичного та синтетичного обліку; амортизацію та індексацію основних засобів; операції з капітального ремонту, технічного переобладнання, модернізації та реконструкції основних засобів.
Джерелами інформації для аудиту основних засобів виступають:
При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:
- своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів
- правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку;
- правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції;
- правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;
- правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів
- своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках;
- достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку;
- правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації.
Щоб реалізувати всі ці завдання необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.
Здійснюючи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:
Правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.
Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.
Організація будь-якого виду діяльності пов'язана з такою обов'язковою процедурою, як планування.
У широкому розумінні план - це заздалегідь визначена послідовність виконання певної програми, роботи, здійснення заходів.
У господарській діяльності найбільш широко застосовується планування, пов'язане з використанням ресурсів підприємства (трудових, матеріальних, фінансових). Реалізація таких планів, або, як їх ще по-іншому називають, бюджетів, має на меті досягнення певних стратегічних цілей функціонування підприємства - отримання прибутку, розширення видів діяльності, ринків збуту тощо.
У процесі організації роботи аудиторської фірми також використовуються плани. Планування діяльності будується на обсягах робіт з проведення аудиту, надання аудиторських послуг, які визначаються на підставі укладених договорів, а також на очікуваних обсягах, що були досягнуті у попередніх роках (з урахуванням коливань попиту на відповідному ринку). Тобто, кожна аудиторська фірма планує час виконання різних видів робіт, розподіл та використання працівників фірми на таких роботах, очікувані витрати на утримання офісу, відрядження, інформаційне забезпечення тощо. Важливим у цьому процесі є визначення вартості одиниці робіт.
Зміст та процедури розробки планів діяльності визначаються кожною аудиторською фірмою самостійно й не регламентуються будь-якими зовнішніми документами. Якість такого планування буде впливати на конкурентоздатність суб'єкта аудиторської діяльності.
Окрім планування діяльності, кожна аудиторська фірма повинна здійснювати ще й планування аудиторської перевірки. На відміну від планування діяльності планування аудиторської перевірки здійснюється з метою ефективного проведення аудиторської перевірки. Саме тому міжнародні стандарти аудиту мають у своєму складі спеціальний стандарт - Міжнародний стандарт аудиту 300 "Планування аудиту фінансової звітності", який встановлює обов'язкові процедури і надає рекомендації з питань планування аудиторської перевірки.
Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту для завдання та розробки плану аудиту. Адекватне планування допомагає у виконанні аудиту основних засобів, зокрема допомагає аудитору приділити відповідну увагу важливим сферам аудиту; своєчасно ідентифікувати та вирішувати потенційні проблеми; належно організувати й управляти завданнями з аудиту з метою його ефективного та кваліфікованого виконання; полегшує управління та нагляд за роботою членів аудиторської групи, а також допомагає координувати їх роботу.
Процес визначення загальної стратегії аудиту основних засобів допоможе аудитору визначити питання щодо ресурсів необхідних для аудиту (наприклад, використання у сферах високого ризику членів аудиторської групи, чи залучення експертів зі складних питань), їх кількість, час їх застосування, управління, використання та нагляд за такими ресурсами. [11]
Аудитор має визначити загальну стратегію аудиту основних засобів, яка має включити в себе обсяг, час і напрям аудиту. Встановлюючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен: встановити завдання, загальні цілі для планування часу аудиту та характеру необхідного повідомлення інформації; розглянути чинники, які з погляду професійного судження аудитора є важливими для спрямування зусиль аудитора; ознайомитися із діяльністю клієнта, що передує завданню; уточнити характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання завдання аудитора.
Характер та обсяг заходів з планування залежать від розміру та складності суб’єкта господарювання, попереднього досвіду роботи з ним та змін в умовах, що відбуваються під час виконання завдання з аудиту основних засобів. У додатку __ наведено на прикладі Хмельницького ВКП загальну стратегію аудиту основних засобів.
У процесі планування аудиторської перевірки створюються два основних документи: план аудиторської перевірки і програма перевірки.
Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Завдяки плануванню аудитор належним чином організовує свою роботу. Характер планування залежить від організації форми, розміру, виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.
З метою досягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівців, аудитор обговорює із управлінським персоналом підприємства окремі елементи загального плану аудиту.
Планування – це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит і зменшити ризик не виявлення найсуттєвіших моментів діяльності підприємства. Щоб планування було ефективним, аудитор повинен здійснити контроль за виконанням робіт та підтвердження результатів аудиту в своїх робочих документах. Саме в МСА 230 акцентується увага на тому, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Враховуючи вимоги даного МСА аудитори розробляють та документально оформляють загальний план аудиту.
В процесі роботи із зважених причин аудитор може вносити корективи у загальний план, але кожна зміна повинна бути документально оформлена.
Для виконання загального плану, аудитор готує програму, в якій розробляє завдання, заходи, процедури контролю щодо кожного об’єкта, виду робіт.
Перед складанням програми аудитору доцільно виділити етапи проведення аудиту основних засобів. (рис. 1.1) [32].
На першому етапі аудитор ознайомлюється з нормативно-правовими аспектами проведення операцій з основними засобами підприємства; рішеннями та дозволами власника на проведення операцій з основними засобами; організацією бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.
На другому етапі здійснюється аудит наявності основних засобів, який може бути проведений двома способами: інвентаризацією (у разі невеликої кількості засобів) за умови визначення в договорі на проведення аудиту права присутності аудитора при проведенні інвентаризації. Або другий спосіб за допомогою документальної перевірки.
На третьому етапі здійснюється аудит господарських операцій з основними засобами.
Рисунок 1.1 – Етапи проведення основних засобів
Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.
У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур — координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.
Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор. Події або мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.
Аудиторська процедура – це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.
Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур:
Перевірка складається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів щодо основних засобів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.
Процедура спостереження полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами.
Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами. Опитування може варіювати від формальних письмових записів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати інформацію, якою аудитор раніше не володів чи яка підтверджує аудиторські докази. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає пряме підтвердження сум дебіторської заборгованості, зв'язуючись із боржниками підприємства.
Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків.
Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників.
Тому, відповідно до етапів проведення аудиту основних засобів, розглянемо програму аудиту [35], аудиторські процедури та докази щодо основних засобів, які знаходиться у додатку _ .
На підготовчому етапі аудиту основних засобів аудитор попередньо ознайомлюється з підприємством клієнтом, оцінює систему внутрішнього контролю та організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, визначення аудиторського ризику, планування аудиту основних засобів.
На даному етапі аудитор здійснює такі процедури: опитування та анкетування керівництва підприємства і персоналу, вивчення матеріалів перевірки попередньої аудиторської перевірки, документальна перевірка, спостереження. Аудиторськими доказами на даному етапі виступають: статут підприємства, накази, звіт про попередню аудиторську перевірку, інвентарні картки, дані аналітичного та синтетичного обліку основних засобів.
На другому, основному, етапі аудитор здійснює контроль оцінки основних засобів, встановлення їх належності, перевірки достовірності облікових записів і залишки у балансі, перевірка правильності нарахування зносу і визначення витрат на ремонт основних засобів. Відповідно, аудитор застосовує такі процедури: зіставлення даних інвентаризації, синтетичного та аналітичного обліку,запит до постачальників, документальна, вибіркова перевірка арифметичних підрахунків, аналіз. Що до цього аудитор використовує наступні аудиторські докази: акти інвентаризації, первинна документація на основні засоби, облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку, баланс підприємства.
На заключному етапі аудитор складає звіт про аудит основних засобів підприємства-клієнта. Систематизує й обґрунтовує отриману на попередніх етапах інформацію, аналізує та складає аудиторський звіт. Аудиторськими доказами на даному етапі виступають робочі записи аудитора, які були здійснені протягом попередніх етапів перевірки.
Отже, призначення та мета планування аудиту залишаються незмінними, незалежно від того, чи є аудит першим або постійним завданням. Однак для першого аудиту аудитору може бути розширити заходи з планування, однак в нього ще немає попереднього досвіду з підприємством.
При розгляді цілей і загальних принципів аудитору слід керуватися не тільки положеннями Закону України «Про аудиторську діяльність», але й міжнародними стандартами.
Міжнародний стандарт аудиту 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту» встановлює єдині цілі, основні принципи проведення аудиту фінансової(бухгалтерської) звітності, які аудиторська фірма, так і індивідуальний аудитор зобов’язані дотримуватися та пояснює характер і обсяг аудиту, призначеного для надання можливості незалежному аудитору досягнути цих цілей. У стандарті також розглянуто питання щодо відповідальності аудитора.
МСА містять цілі, вимоги, матеріали для застосування та інші пояснювальні матеріали, призначені для допомоги аудитору під час отримання достатньої впевненості. А також МСА вимагають, щоб аудитор здійснював професійне судження та зберігав професійний скептицизм протягом планування та виконання аудиту, зокрема: ідентифікував та розцінював ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки виходячи з розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, включаючи його внутрішній контроль; отримувати достатні та прийнятні аудиторські докази щодо існування суттєвих викривлень, розробляючи та виконуючи відповідні дії у відповідь на оцінені ризики; формував думку виходячи з висновків, зроблених на основі отриманих аудиторських доказів.[7]
В даному випадку аудит основних засобів покликаний дати аудитору можливість висловити думку щодо достовірності відображення операцій з основних засобів у всіх істотних аспектах. Метою аудиту основних засобів є висловлення думки про достовірність даних про основні засоби та відповідність їх порядку ведення бухгалтерського обліку відповідно до чинного законодавства.
Завданням аудитора в процесі перевірки є: оцінка рівня організації бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю щодо основних засобів; кваліфікації облікового персоналу; якості обробки бухгалтерської документації, що стосується основних засобів; правильності та законності здійснення бухгалтерських засобів, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства та її кінцеві результати; надання адміністрації підприємства шляхом вироблення рекомендацій щодо усунення недоліків і порушень щодо обліку основних засобів, які вплинули на фінансові результати і достовірність показників звітності; на основі вивчених минулих фактів і сучасного стану справ на підприємстві, орієнтування його діяльності на майбутні події, які здатні вплинути на господарську діяльність і кінцеві результати; надання змістовних і точних довідок клієнту за питаннями, що виникають в процесі виконання договору про надання аудиторських послуг.
Нині будь-яка професія вимагає етичних норм поведінки, оскільки кожна людина, що займається тією або іншою професійною діяльністю, значною мірою зацікавлена в довірі суспільства до результатів цієї діяльності і високій якості своїх послуг. Наприклад, для аудиторів важливо, щоб зацікавлені в їх послугах користувачі могли довіряти якості аудиту і супутніх послуг.
Якщо оцінювати аудит і аудиторські послуги за мірою складності, то така оцінка буде необ'єктивною, оскільки будь-якому некваліфікованому користувачеві цих послуг досить складно розібратися в їх якості. Цьому перешкоджає не лише відсутність часу для оцінки, але і недостатня професійна підготовка більшості зацікавлених користувачів бухгалтерської (фінансовою) звітності.
Суспільство довіряє високій якості результатів тієї або іншої професії лише тоді, коли існують не лише стандарти її реалізації, але і узаконені правила професійної поведінки суб'єктів.
Визнаючи зростаючу відповідальність бухгалтерського професійного співтовариства перед суспільством, Міжнародна федерація бухгалтерів розробила Кодекс етики, що визначає норми поведінки своїх членів і регулюючий взаємини між наступними суб'єктами, : користувач - професіонал, професіонал - професіонал, професіонал - суспільство. Саме кодекс визначає і диктує особливу спрямованість поведінки усіх членів професійного об'єднання.
Перед здійсненням аудиту аудитору слід дотримуватися наступних вимог. Насамперед аудитору слід дотримуватися етичних вимог. Міжнародна федерація бухгалтерів припускає, що за наявності національних традицій, культури і інших індивідуальних особливостей кожної держави розробкою етичних норм повинна займатися безпосередньо громадська організація цієї держави, що є членом МФБ. Проте якщо виходити з того, що суть професії бухгалтера у всьому світі характеризується прагненням забезпечити досягнення загальних цільових установок і дотримання єдиних загальновизнаних фундаментальних принципів, то виникає необхідність розробки міжнародного Кодексу етики професійних бухгалтерів, покликаного послужити основою для вироблення етичних вимог безпосередньо в кожній державі.
Як відомо, при здійсненні своїх професійних обов'язків аудитор повинен керуватися в першу чергу етичними принципами, розробленими Міжнародною федерацією бухгалтерів, які дозволяють, як було відмічено раніше, оцінити якість аудиторських послуг і підвищити міру довіри до аудиту. Тому принципів аудитору слід керуватися й при аудиті основних засобів. До них відносяться незалежність, чесність, об'єктивність, професійна компетентність і належна сумлінність, конфіденційність, професійна поведінка, наслідування стандартів.
Першим засадничим принципом, на якому будується аудиторська діяльність, є принцип незалежності. У традиційному розумінні цей принцип припускає обов'язкову відсутність у аудитора при формуванні його думки якої-небудь зацікавленості як в справах економічного суб'єкта, так і в системі управління цього суб'єкта. При цьому важливо не допускати втручання будь-яких осіб у визначення об'єму аудиту, в проведення аудиторських перевірок, а також формування висновків, звітів. Під об'ємом аудиту слід розуміти об'єм аудиторських процедур, необхідних для досягнення мети аудиту за даних обставин.
Принцип чесності є не чесністю в звичайному розумінні цього слова, а, швидше, дотримання аудитором його професійного обов'язку і загальних норм моралі, а також істинність суджень. Дотримання цього принципу зумовлює довіру суспільства до аудиторської діяльності.
Наступним принципом, який тісно пов'язаний з принципами незалежності і чесності, є принцип об'єктивності, який вимагає від аудитора неупередженого і вільного відмінних інтересів і конфліктів сторін підходу до проведення аудиту будь-якого напряму діяльності суб'єкта господарювання. За цим принципом аудитор не повинен умисне перекручувати існуючі факти і формувати свою думку, зважаючи на думку інших осіб.
Принцип сумлінності припускає обов'язковість проведення аудиту на основі відповідального відношення аудитора до своїх професійних обов'язків і виконання своїх функцій з належною ретельністю, уважністю і оперативністю. В той же час цей принцип не може гарантувати абсолютної точності результатів аудиту, він лише зменшує міру інформаційного ризику, під яким розуміється ризик того, що будь-яка інформація, що піддається аудиту, несе в собі деяку невизначеність, тобто ряд спотворень, що виникають внаслідок тих або інших об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Завдання, що вирішуються аудиторами, зачіпають практично усі області діяльності економічного суб'єкта, тому досліджувана ними інформація носить закритий або, точніше сказати, конфіденційний характер як для зовнішнього середовища, так і для ряду службовців суб'єкта, що не мають за родом діяльності доступу до подібної інформації.
Наприклад, до такої інформації відносяться прогнозні показники реалізації або продажів, кошториси на нову продукцію або послуги, витрати на рекламу, маркетинг, захист електронної інформації тощо.
Якщо виходити з принципу незалежності, то аудитора можна представити як сторонню структуру, що дістала доступ до конфіденційних інформаційних потоків, що накладає на нього деякі функції збереження конфіденційності, тобто аудитор зобов'язаний дотримувати принцип конфіденційності як при зберіганні ним архіву робочих документів, так і при взаєминах з іншими співробітниками даного підприємства. Іншими словами, кожен аудитор зобов'язаний усвідомлювати усі наслідки несанкціонованого розголошування якої-небудь інформації, пов'язаної з діяльністю економічного суб'єкта.
Принцип професійної компетентності припускає виконання аудиторами своїх завдань на належному професійному рівні. Цей принцип передбачає необхідність постійного підвищення професіоналізму усіх аудиторів, що обумовлено безперервною зміною умов фінансово-господарської діяльності клієнтів, а також нормативно-правової бази, що є основою аудиторської діяльності.
Спираючись на досвід вчених і фахівців в області аудиту розвинених країн, слід мати на увазі, що для ефективнішого дотримання цього принципу потрібні як постійне підвищення знань усіма аудиторами, так і постійний контроль якості різних аспектів їх роботи, що дозволяє стимулювати підвищення професіоналізму аудиторського співтовариства. При цьому слід проводити не лише самооцінку роботи аудиторів, але і незалежну оцінку їх діяльності і знань.
І нарешті, останнім з фундаментальних принципів аудиту є принцип професійної поведінки. Незважаючи на те що система управління економічним суб'єктом чекає від аудиту безпомилкових результатів, слід пам'ятати, що аудитори не можуть гарантувати абсолютної точності у своїх звітах і рекомендаціях.
В той же час будь-який аудитор повинен дотримувати пріоритет інтересів тієї соціально-економічної системи, якою він служить, і підтримувати високу репутацію своєї професії. При цьому він несе відповідальність:
- за необачну оцінку (в розумних межах) об'ємів робіт, необхідних для досягнення поставлених перед ним цілей;
- суб'єктивну оцінку складності, істотності або значущості тих або інших аспектів, відносно яких він формує аудиторський звіт;
- оцінку адекватності і ефективності управління ризиками;
- вірогідність істотних помилок;
Крім того, аудитор зобов'язаний на усіх етапах своєї діяльності, в тому числі на етапі проведення аудиту основних засобів, вирішуючи ті або інші поставлені перед ним завдання, виходити з відомої позиції професійного скептицизму, розуміючи, що уся інформація, що отримується їм з різних джерел, може мати деякий рівень недостовірності. Професійний скептицизм потрібний для оцінки аудиторських доказів. Він передбачає ставлення під сумнів суперечливих аудиторських доказів, достовірності документів і відповідей на запити, а також іншої інформації, отриманої від управлінського персоналу та керівника.
Незважаючи на те що наслідування розглянутих вище принципів підвищує міру довіри до аудиторських послуг, відсутність правил, що регламентують порядок їх практичного застосування, дозволяє судити про ці принципи лише як про високі етичні наміри, продиктовані загальними нормами моралі.
Також аудитор повинен застосовувати професійне судження під час планування та виконання аудиту основних засобів. Адже судження є суттєвим для належного проведення аудиту. Професійне судження потрібно здійснювати протягом всього аудиту, а також належним чином документувати. Щодо цього вимагається, щоб аудитор складав аудиторську документацію.
Важливим напрямом, що дозволяє знизити міру невизначеності вищезгаданих обмежень, є вироблення професійних стандартів аудиту. Згідно МСА 200 аудит повинен проводитися відповідно до вимог усіх Міжнародних стандартів аудиту.[7]
Аудитор самостійно визначає характер і об'єм процедур, що проводяться. При цьому важливою особливістю є дотримання ним засадничих вимог МСА і інших нормативних актів, що регламентують цей вид послуг.
В той же час аудиту в цілому властиві використання тестування; різноманітні обмеження і невизначеності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;переважання аудиторських доказів, що носять, швидше, переконливий, ніж вичерпний характер; суб'єктивність суджень самого аудитора тощо.
Отже, аудиторської перевірка основних засобів є частиною загального аудиту клієнта, основними цілями якої є формування думки про достовірність бухгалтерської звітності за розділом основних засобів і встановлення відповідності застосування в організації методики обліку та оподаткування операцій з основними засобами чинним в Україні нормативним документам.
Перед проведенням аудиту основних засобів слід здійснити договірні відносини, які регламентуються Міжнародним стандартом аудиту № 210 «Узгодження умов завдань з аудиту». Метою цього Міжнародного стандарту аудиту є встановлення положень та надання рекомендацій щодо:
а) обґрунтування наявності передумов для проведення аудиту;
б) підтвердження того, що є взаєморозуміння між аудитором та керівником, управлінським персоналом підприємства. [8].
Аудитор і замовник повинні погодити умови перевірки. Погоджені умови треба задокументувати в листі-зобов'язанні або в будь-якій іншій договірній формі, яка є зручною.
В інтересах і замовника, і аудитора доцільно, щоб аудитор надіслав замовникові лист-зобов'язання, що допоможе уникнути непорозумінь щодо завдання. Лист-зобов'язання документує і підтверджує прийняття призначення аудитором, мету та обсяг аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом і форму будь-яких звітів та висновків.
У листі-зобов'язанні зазначають мету та обсяг аудиторської перевірки фінансових звітів; відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти; обсяг аудиторської перевірки, в тому числі посилання на чинне законодавство, положення та норми професійних організацій, яких дотримується аудитор; форму будь-яких звітів і висновків чи інший спосіб повідомлення результатів завдання; той факт, що у зв'язку з тестовим характером аудиторської перевірки та іншими властивими аудиторській перевірці обмеженнями, разом з обмеженнями, властивими будь-якій системі бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, існує неминучий ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення можуть залишитися невиявленими; вимогу про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів, документації та іншої інформації, що її запитуватимуть у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки.
Аудитор може також вказати в листі на заходи, пов'язані з плануванням аудиторської перевірки; можливу необхідність отримання від управлінського персоналу письмових підтверджень, які стосуються пояснень, зроблених у зв'язку з аудиторською перевіркою; прохання про підтвердження замовником умов перевірки шляхом підтвердження отримання ним листа-зобов'язання; опис будь-яких інших листів, звітів чи висновків, які аудитор планує видати замовникові; порядок обчислення суми гонорару та форму розрахунків.
Також за потреби можна укласти домовленість про залучення інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиторської перевірки; укласти домовленість про залучення внутрішніх аудиторів, а також інших працівників замовника; координувати роботу з попереднім аудитором (якщо аудитор працює із замовником уперше); обмежити відповідальність аудитора там, де це можливо; послатися на будь-які подальші угоди між аудитором та замовником.
У разі проведення повторної аудиторської перевірки аудиторові слід розглянути, чи вимагають обставини перегляду умов перевірки та чи є необхідність нагадати замовникові про чинні умови завдання.
Аудитор може прийняти рішення не складати щоразу новий лист-зобов'язання. Проте складання нового листа може бути доречним, якщо є:
Якщо до завершення завдання до аудитора звернулися з проханням змінити умови завдання на такі, що забезпечують нижчий рівень упевненості, аудиторові слід розглянути доцільність такої зміни.
Прохання замовника до аудитора про зміну умов завдання може бути спричинене зміною в обставинах, що впливають на необхідність послуги, неправильним розумінням характеру аудиторської перевірки або супутніх послуг, що їх запитували спочатку, або обмеженням обсягу завдання, що встановлюється управлінським персоналом або викликане обставинами. Аудиторові треба ретельно вивчити причину, що лежить в основі цього прохання, зокрема можливі наслідки обмеження обсягу завдання.
Зміна обставин, що впливає на вимоги суб'єкта господарювання, або неправильне розуміння характеру послуги, що її запитували спочатку, як правило, вважається обґрунтованою причиною зміни умов завдання. І навпаки, зміну не можна вважати обґрунтованою, якщо з'ясувалося, що вона спричинена неточною, неповною (чи незадовільною в іншому сенсі) інформацією.
Перш ніж погодитися на зміну умов завдання з аудиторської перевірки на умови супутніх послуг, аудиторові, залученому для проведення аудиторської перевірки відповідно до МСА, слід, окрім перерахованих вище, розглянути всі юридичні та пов'язані з договором наслідки змін.
Якщо аудитор дійде висновку, що зміна домовленості обґрунтована, а також якщо робота аудитора відповідає МСА, застосовними до зміненого завдання, тоді підготовлений висновок повинен відповідати переглянутим умовам завдання. Щоб уникнути введення користувача в оману, висновок не повинен містити посилання на:
У разі змін домовленості аудиторові й замовникові треба погодити нові умови.
Аудиторові не слід погоджуватися на зміну домовленості, якщо для цього немає обґрунтованого виправдання. Прикладом може бути домовленість з аудиторської перевірки, коли аудитор не може одержати достатні та відповідні аудиторські свідчення щодо дебіторської заборгованості й замовник просить змінити умови завдання та замінити аудиторську перевірку на завдання для того, щоб уникнути умовно-позитивної думки або відмови від висловлення думки.
Якщо аудитор не може погодитися на зміну домовленості і йому не дозволяють продовжувати, то йому слід відмовитися від домовленості та з'ясувати, чи існує договірне або будь-яке інше зобов'язання, відповідно до якого аудиторові необхідно звітувати іншим сторонам (наприклад, раді директорів або акціонерам) про обставини, що стали причиною відмови.
Тому на підприємство Хмельницького ВКП перед проведенням аудиту основних засобів було укладено договір про проведення аудиторської перевірки, який наведено в Додатку _.
На початковій, підготовчій стадії перевірки завданням аудитора є ознайомлення з бізнесом підприємства-клієнта, отримання про нього загальних відомостей, укладення договору на проведення аудиту, визначення аудиторського ризику, оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також планування своєї роботи.
Оскільки в подальшому будемо мати справу із Хмельницьким відділом комплексного проектування державного підприємства «Укрдіпродор», то наведемо характеристику його діяльності.
Державне підприємство «Укрдіпродор» входить до складу Державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор» і є головною проектною організацією в дорожній галузі. За внесок у розвиток і вдосконалення дорожнього господарства країни трудовий колектив інституту «Укрдіпродор» нагороджено Почесною грамотою Кабінету міністрів України. За 70 років існування інституту його колективом виконано значний обсяг проектно-вишукувальних робіт, направлених на розвиток і удосконалення дорожнього господарства України.
Інститут координує технічні напрямки у області дорожнього і мостового проектування на Україні, надає технічну і методичну допомогу організаціям, які виконують дорожнє будівництво, вивчає і узагальнює передовий вітчизняний і закордонний досвід проектування автомобільних доріг, мостів, промислових підприємств дорожнього господарства.
За роки існування за проектами інституту побудовано і реконструйовано близько 145 тис. км автомобільних доріг, сотні великих і середніх мостів, багато промислових підприємств і виробничих баз дорожніх організацій, десятки великих автотранспортних підприємств. За рік розробляється документації приблизно на 700 об'єктів, зокрема на будівництво – 200 об'єктів, капітальний і середній ремонти – 500 об'єктів.
Роботи виконуються на підставі ряду державних ліцензій України. Наявність сертифікату свідчить про те, що інститут здатний забезпечити стабільність якості проектної продукції і може служити гарантом для інвестиційних компаній в наданні вагомої інвестиційної підтримки інституту.
Наявність сертифікату зобов'язує кожного працівника знайти своє місце в системі управління якістю, змінює його свідомість у відношенні до якості виконуваних виробничих функцій, стимулює бажання працювати на якісно новому рівні, чіткому виконанні процесів, описаних в документах системи управління якістю.
Наявність сертифікату дозволяє підвищити конкурентоспроможність інституту при участі в тендерах і отриманні замовлень, підвищити довіру з боку замовника і іміджу інституту, забезпечити якість на всіх етапах проектування, створити базу для поліпшення діяльності інституту в рамках системи управління якістю.
Обсяги проектно-вишукувальних робіт за останні 4 роки зросли в дев’ять разів і сягнули 53,8 млн. грн. в 2008 році. За чотири останні роки зросла продуктивність праці в 3,8 рази і більше, ніж в 5 разів – вартість основних засобів. Кількість працюючих в інституті перевищує тисячу чоловік.
Зараз в інституті створюються умови, що сприяють залученню до роботи як молодих спеціалістів, так і досвідчених фахівців. Взагалі в інституті понад 400 осіб – у віці до 40 років, а в Київському центральному виробництві із 300 працюючих – 67 молодих спеціалістів [48].
Інститут складається з 23 підрозділів, що розміщуються майже у всіх регіонах України.
Почесне місце надається Хмельницькому відділу комплексного проектування (ВКП), за яким закріплюється майно для здійснення господарської діяльності. Місце знаходження ВКП – 29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, 77. Метою діяльності ВКП є розроблення і реалізація конкурентно-спроможної проектної документації і надання послуг дорожнім та іншим організаціям згідно з укладеними господарськими договорами.
Основними напрямками виробничої, економічної і науково-технічної діяльності є: проведення єдиної технічної політики та науково-технічної діяльності з впровадженням науково-технічних розробок та досягнень передового досвіду при виконанні проектно-вишукувальних робіт на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг, штучних споруд та інших об’єктів; виконання топографо-геодезичних, картографічних, землевпорядних робіт; проектування засобів проти пожежного захисту; розроблення передпроектної документації для обґрунтування іноземних і вітчизняних інвестицій, архітектурно-технічних паспортів та іншої документації; розробка і впровадження комп’ютерних технологій та програмного забезпечення; технічних облік та паспортизація автомобільних доріг; організація та проведення семінарів, конференцій та нарад, підвищення кваліфікації та навчання спеціалістів; виробництво і переробка товарів споживання, створення і розвиток допоміжних, сільськогосподарських, промислових та інших виробництв; здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на навколишнє середовище, здоров’я і майно людей; торговельна, закупівельна, посередницька та інші види діяльності, що не суперечать діючому законодавству, за наявності ліцензії на види, які цього потребують.
ВКП веде поточне планування своєї діяльності, яке є складовою частиною планів інституту, вивчає напрямки свого розвідку відповідно до напрямків прогнозів та пріоритетів діяльності інституту. ВКП реалізує свою продукцію, послуги за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках передбачених законодавством України, за домовленістю сторін. ВКП здійснює будівництво, а також капітальний ремонт основних фондів, здійснює заходи з удосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як у результатах особистої праці, так і в загальних показниках роботи ВКП, забезпечує економне та раціональне використання фонду оплати працю. [Про обл.політику]
Керівник ВКП, Дубіневич Леонід Володимирович, і головний бухгалтер, Петришина Лариса Олександрівна, несуть установлену законодавством дисциплінарну та матеріальну відповідальність за дотримання порядку ведення обліку та забезпечення достовірної фінансової, статистичної і податкової звітності.
Проблема підвищення ефективності використання основних засобів і потужностей підприємств посідає центральне місце у Хмельницькому відділі комплексного проектування ДП “Укрдіпродор”. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку.
Будь-яке підприємство незалежно від форми створення й виду діяльності повинне постійно розглядати рух своїх основних засобів, їх склад та стан, ефективність використання. Дана інформація дозволяє підприємству знайти шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, а крім того вчасно виявити та скоригувати негативні відхилення, які в подальшому можуть спричинити серйозні наслідки для успішної діяльності підприємства.
Що стосується відповідальності аудитора, то аудиторська діяльність є різновидом підприємницької діяльності — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, діяльність з перевірки достовірності інформації, звітності щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та торгівлі суб’єктами господарювання з метою одержання прибутку.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори несуть цивільно-правову відповідальність у вигляді майнової чи іншої відповідальності, визначеної у договорі відповідно до чинного законодавства. Причому розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог закону [2].
За неналежне виконання своїх професійних обов’язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату.
Припинення чинності сертифікату або ліцензії на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:
Порядок припинення чинності сертифікату на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України.
Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед суспільством - клієнтами, кредиторами, виконавчої і державною владою, роботодавцями, інвесторами, підприємцями та іншими, тобто суб'єктами, належними на об'єктивність і чесність професійних аудиторів.
При наданні аудиторських послуг аудитор несе відповідальність перед клієнтом, обумовлену обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань, освіти і певного досвіду.
Для споживача аудиторських послуг стягнення за неналежне виконання професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та анулювання сертифіката може бути тільки незначною компенсацією моральних збитків, адже сплачуючи чималі кошти за аудиторські послуги, споживач сподівається отримати високоякісний продукт, а не встановити факт некомпетентності виконавця. Гарантією для споживача якісного надання аудиторських послуг може бути отримання вагомих доказів щодо кваліфікації та професіоналізму потенційного аудитора. Найяскравішим прикладом таких доказів є рекомендації сторонніх незацікавлених осіб, що вже мають досвід співпраці і власну думку про відповідний аудитора. Вагомий доказ компетентності аудитора, з яким передбачається співпраця, - його власний досвід чи спеціалізація при наданні послуг з певних питань, що є предметом співробітництва.
Тому, при укладанні договорів та споживанні аудиторських послуг замовник повинен усвідомлювати обсяги визначеної законодавством відповідальності професійного аудитора. З метою підвищення ефективності реалізації договірних відносин доцільно в договорі передбачати повну або часткову додаткову матеріальну відповідальність, яка дозволить зменшити ризик неналежного виконання аудитором своїх зобов'язань і отримати компенсацію за визначеними в договорі умов. Навіть за умови абсолютної впевненості в професійну відповідність аудитора не зайве буде передбачити додаткову відповідальність за окремі найбільш важливі для замовника питання.
Найважливіша мета аудиту — пізнання об’єктивної суттєвості про господарські явища, що вивчаються. Під суттєвістю розуміють ті знання про предмет, які правильно відображають цей предмет, відповідають йому. Тобто суттєвість об’єктивна, її зміст характеризується тими об’єктивними процесами, які вона відображає.
При аудиті основних засобів аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок щодо аудиту даного об’єкта.
Аудиторські докази аудитор одержить в результаті належного поєднання тестів системи контролю та процедур перевірки на суттєвість.
Аудиторські докази — інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Законом України «Про аудиторську діяльність» передбачено, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити інформацію, отриману на підставі аудиторських доказів, для формування висновку [2].
В цілому, процес аудиту основних засобів слід розглядати як встановлення суттєвості одержання доказів, донесення суттєвості до користувачів інформації шляхом видачі об’єктивних висновків аудитора щодо аудиту основних засобів.
Жодна господарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, а обов’язково, в тій чи іншій мірі, відображається в певних документах. Це дозволить аудитору встановити законність, достовірність і доцільність здійсненої операції.
Процес аудиторської перевірки основних засобів та її результати повинні бути документально оформлені.
Робочі документи аудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Склад та кількість аудиторських документів під час аудиту основних засобів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:
На вибір кількості, складу, змісту та форми подання аудиторських документів впливають також фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (як загальний, так і на конкретному підприємстві); умови угоди про проведення аудиту; нормативи, правила та внутрішні стандарти, що встановлюються та використовуються аудиторською фірмою або приватним аудитором.
Форма, зміст та обсяг аудиторської документації залежить від розмірів діяльності суб’єкта господарювання; характеру процедур, які слід виконати; ідентифікованих ризиків суттєвого викривлення; значущості отриманих аудиторських доказів; методології аудиту й інструментальних програмних засобів, які використовуватимуться.
Аудиторська документація може бути записаною на папері чи електронних або інших носіях інформації. Приклади аудиторської документації охоплюють програму аудиту; результати аналітичних процедур; меморандуми з конкретних питань; резюме важливих питань; листи-підтвердження та листи-запевнення; контрольні переліки; листування. Готуючи аудиторську документацію, аудитору слід дотримуватися вимог МСА. [9].
Аудиторські робочі документи щодо аудиту основних засобів повинні відповідати наступним вимогам:
Робочі документи аудитора — це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту основних засобів від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Документальне оформлення аудиторської перевірки основних засобів складається з двох видів документації — робочої та підсумкової.
Завдання аудитора — вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки основних засобів, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському звіті.
Своєчасна підготовка достатньої та прийнятної аудиторської документації допомагає підвищити якість аудиту і сприяє ефективному огляду й оцінці отриманих аудиторських доказів і висновків, досягнутих до остаточного формулювання аудиторського звіту. Ймовірно, що документація. Підготовлена після виконання аудиторської роботи, буде менш точною, ніж документація, підготовлена під час виконання такої роботи. [9].
У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.
Особливої уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст є конфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочі документи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якості з боку інших аудиторів або адміністрації аудиторської фірми).
Підсумкова документація складається з аудиторського звіту та документації щодо аудиту основних засобів, яка передається замовникові перевірки, адже аудиторський звіт є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
Приклад обставин, за якої аудитор може вважати потрібним модифікувати існуючу або додати нову аудиторську документацію після завершення формування файлу, – це необхідність уточнити існуючу аудиторську документацію внаслідок коментарів, одержаних під час контрольних перевірок, які виконують внутрішні чи зовнішні сторони.
Одним з принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] і П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [3] облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються для складання й подання фінансової звітності.
Формування облікової політики може формуватися на двох рівнях – макрорівні та макрорівні [21]. Під мікрорівнем розуміють політику державних органів щодо розвитку обліку України. В цьому контексті мікрорівень – це політика конкретного підприємства щодо забезпечення надійної фінансової звітності, що потребує належної форми організації бухгалтерського обліку, робочого плану рахунків бухгалтерського обліку: форми первинних облікових документів, порядку проведення інвентаризації активів та зобов’язань, методів оцінки активів, правил документообігу та технологій обробки облікової інформації, порядку контролю за господарськими операціями тощо.
Згідно із законодавством [1] державне підприємство «Укрдіпродор» самостійно визначає свою облікову політику. Зміст облікової політики залежить від специфіки його діяльності. Тому формуючи облікову політику, слід врахувати фактори, які на неї впливають.
Кожне підприємство використовує в своїй діяльності основні засоби. Основні принципи і вимоги до відображення інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку і звітності, викладені в П(С)БО 7 «Основні засоби» [5]. Формування облікової політики щодо основних засобів є одним з найважливіших і принципових етапів складання наказу про облікову політику, від чого залежить визначення фінансового результату діяльності підприємства [23].
Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який є основним внутрішнім документом, що регулює організацію облікового процесу на підприємстві та є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства. З приводу змісту облікової політики і складових облікової політики щодо основних засобів виокремлюють чотири елементи:
Формування інформації про основні засоби в наказі про облікову політику зображено на рисунку 3.1 [23].
Облікова політика Хмельницького ВКП дає можливість упорядкувати роботу бухгалтерії, оцінити рівень організації та методології обліку, відповідність роботи бухгалтерії встановленим нормам і правилам, передбачити раціональні методи облікового процесу.
Важливою складовою організації обліку ДП «Укрдіпродор» є розробка та затвердження наказу про облікову політику, яка розповсюджується на всі філії та структурні підрозділи на території України, в тому числі і на Хмельницький відділ (далі – підприємство).
Аудит облікової політики підприємства відіграє важливу роль для оцінки системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
Мета аудиту облікової політики — сприяння формуванню достовірної фінансової звітності підприємства згідно з вимогами чинного законодавства, принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також метою діяльності (зокрема, стратегічною метою фінансового менеджменту) [34].
Аудит облікової політики щодо основних засобів реалізовується через мету, завдання, способи дослідження та інформаційне забезпечення. Метою аудиту облікової політики щодо основних засобів є встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства. Джерелами інформації і об’єктами аудиту облікової політики щодо
Рисунок 3.1 – Формування інформації про основні засоби в наказі про облікову політику
основних засобів є всі внутрішні документи, що охоплюють питання організації ведення бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві.
Завдання аудиту облікової політики полягає у встановлення наявності наказу (розпорядження) керівника про прийняття облікової політики на підприємстві; визначення відповідності прийнятої облікової політики вимогам законодавства та П(С) БО; дослідження повноти розкриття вибраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку щодо основних засобів, що істотно впливають на оцінку та прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності; перевірці наявності посадових інструкцій щодо основних засобів, наявність та ефективність затвердженої системи документообігу, форми бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов’язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку; аналіз та оцінка загальних та конкретних елементів облікової політики.
Важливим елементом аудиту облікової політики щодо основних засобів є виділення етапів перевірки (табл. 3.1).
У випадку, якщо було виявлено зміни в обліковій політиці, то аудитор зобов’язаний ретельно перевірити примітки до річної фінансової звітності. Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики може привести до негативних наслідків збоку державних органів контролю.
Таблиця 3.1 – Напрями аудиту облікової політики щодо основних засобів
|
Назва напряму |
Характеристика напряму |
|
1 |
2 |
|
Перевірка дотримання порядку оформлення наказу про облікову політику |
Чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції що стосуються основних засобів, які затверджуються одночасно із наказом про облікову політику. |
|
З’ясування ефективності обліку та як вирішені питання на складних ділянках обліку основних засобів |
Аудитор встановлює, на скільки звільнений обліковий персонал від виконання невластивих йому облікових функцій; які раціональні прийоми застосовуються для запобігання дублювання даних в обліку основних засобів. |
Продовження таблиці 3.1
|
1 |
2 |
|
Перевірка дієвості та своєчасності обліку для прийняття управлінських рішень, що стосуються основних засобів |
Аудитор встановлює, чи використовувалися облікові дані про основні засоби для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним. Чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення для аналізу, обґрунтованості, рекомендацій, рахунків тощо. |
|
Встановлення, як організована облікова робота щодо основних засобів на підприємстві |
Аудитор перевіряє, чи закріплені матеріально-відповідальні особи за об’єктами основних засобів, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов’язки та відповідальність за доручену ділянку роботи; чи проводиться систематичний інструктаж та чи перевіряється в процесі інструктажу виконання робіт. |
|
З’ясування форми документації щодо основних засобів |
Аудитор перевіряє і встановлює, як форми документації застосовується на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку. |
|
Перевірка єдності та співставності показників |
Аудитор встановлює чи забезпечується на підприємстві єдність та порівняння облікових і планових показників щодо основних засобів, а також чи дотримуються одноманітності в методах та розрахунку, необхідної для контролю виконання плану та встановлення динаміки показників. |
Наказ про облікову політику підприємства – це документ внутрішнього користування, у зв’язку з цим аудитор проводить формальну перевірку.
Отже, з розвитком ринкових відносин, ускладненням процесів управління підприємствами зростає роль облікової політики та її аудиту. Аудит здійснюють не тільки для контролю за дотриманням облікової політики та оцінки відповідності чинним нормативним документам, він є також одним із основних інструментів її обґрунтування, а точніше — базою для формування методичної складової цієї політики. Удосконалення аудиту облікової політики суб'єктів господарювання сприятиме підвищенню надійності системи бухгалтерського обліку як інформаційної основи управління, розширенню можливостей стабільного функціонування підприємства та його соціально-економічному розвитку.
При перевірці правильності визнання основних засобів аудитору слід пам’ятати, що основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [5].
Перевірка правильності визнання підприємством основних засобів ґрунтується на встановленні аудитором відповідності їх загальним критеріям:
Тому, відповідного до першого критерію, має бути підтвердження того, що підприємство перейшло всі ризики та вигоди, пов’язані із основними засобами. Що стосується другого критерію, то аудитор має переконатись в тому, що інформація про витрати на придбання або створення об’єкта є достовірною, а також встановлюється правильність віднесення витрат за звітний період.
Відповідно до складеної аудитором програми аудиту основних засобів аудит наявності і руху основних засобів проводиться у три етапи:
Як зазначалося, на першому етапі аудиту основних засобів складається договір, після чого, аудитор приступає до планування. Найважливішою частиною планування є отримання уявлення про діяльність підприємства. Аудитор складає загальний план та програму аудиту. У програмі крім питань перевірки, аудитор повинен оцінити розмір ризику внутрішнього контролю, свій особистий ризик, не виявлення суттєвих помилок. Лише оцінивши ступінь довіри до СВК основних засобів, можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора аудитор оцінює аудиторські ризики.
Отже, на прикладі Хмельницького ВКП здійснимо розрахунки щодо рівня суттєвості та загального аудиторського ризику.
З поняттям аудиторського ризику тісно пов'язане поняття суттєвості в аудиті. Тому, спочатку слід розглянути, що ж таке суттєвість, розглянувши рис. 3.2 [44].
Суттєвість – граничне значення перекручення фінансової звітності, починаючи з якої кваліфікаційний користувач інформації цієї звітності з більшим ступенем вірогідності зможе на її основі робити правильні висновки. Інформація про окремі активи, зобов'язання, доходи, витрати і господарських операціях, а також складових капіталу вважається суттєвою, якщо її пропуск або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової (бухгалтерської) звітності.
Рівень суттєвості визначають за базовими показниками фінансової звітності щодо якої має бути висловлена аудиторська думка на основі критеріїв (у %). Значення рівня суттєвості визначається у вартісній оцінці і розраховується як середнє арифметичне від значень показників форми № 1 та форми №2.
Розрахунок рівня суттєвості (РС) здійснимо в таблиці 3.2.
Таблиця 3.1 – Рівень суттєвості для статей балансу Хмельницького ВКП за 2011 р.
|
Базові показники |
Базові значення, тис. грн. |
Критерії, % |
Значення рівня суттєвості, тис. грн. |
|
Прибуток до оподаткування |
164 |
5 |
8,2 |
|
ЧД (виручка) від реалізації продукції |
1367 |
2 |
27,34 |
|
Власний капітал |
438 |
5 |
21,9 |
|
Сума активів |
657 |
2 |
13,14 |
Загальне значення рівня суттєвості буде дорівнюватиме:
РС = (8,2 + 27,34 + 21,9 + 13,14) / 4 = 17,65 тис. грн.
Розрахувавши дане значення, для зручності подальшої роботи допустимо округляти в межах 20%. Тому, якщо будь-яке значення базового показника значно відхиляється в ту або іншу сторону від інших, допускається коригування із застосуванням коефіцієнта не більше 2. У випадку, якщо скориговане значення не потрапляє в сукупність, аудитор, як правило, відкидає це значення, а на базі решта показників розраховується величина, яку для зручності округлити в ту чи іншу сторону до 20%. Ця величина і буде єдиним значенням рівня суттєвості. Тому заокруглюємо наш показник і він становитиме 18000.
Так як підприємство займається розробленням та реалізацією конкурентно-спроможної проектної документації і надання послуг дорожнім та іншим організаціям, то одним з найважливіших показників буде обсяг реалізації (ступінь важливості 5). Ступінь важливості показника власного капіталу є також важливим (ступінь важливості 5), дещо меншим будуть показники чистого доходу (виручка) від реалізації продукції та валюти балансу (ступінь важливості 5).
Рівень суттєвості прямо визначає і інші показники, наприклад, рівень точності (РТ). Даний показник використовується при визначенні аудиторської вибірки і складає 75% рівня суттєвості, тому рівень точності дорівнюватиме:
РТ = 18000 • 0,75 = 13500.
Вище нами було дано визначення загального аудиторського ризику. Згідно з міжнародними нормативами аудиту загальний аудиторський ризик включає:
1) властивий ризик;
2) ризик контролю;
3) ризик невиявлення.
Аудиторський ризик пов'язаний з внутрішньогосподарським ризиком. Щоб оцінити на початку ризик аудитор має вивчити фактори, які створюють ризик, а саме: характер бізнесу клієнту, чесність адміністрації, результати попереднього аудиту, первинний і вторинний аудит, професіоналізм бухгалтерських кадрів, вірогідність привласнення коштів, достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку. Аудитор повинен оцінити перелічені фактори і вирішити, який із них найбільш важливий для наступного врахування при визначенні аудиторського ризику.
Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.
Ризик аудиту має такі три складові: властивий ризик; ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю; ризик невиявлення помилок та перекручень.
Властивий ризик – це імовірність суттєвих перекручень залишку за певним бухгалтерським рахунком чи певної категорії операції або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.
Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю, що може призвести до помилок та перекручень у залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.
Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку за повним рахунком [45].
Отже, аудитор повинен зробити все можливе (провести аудиторську перевірку так, щоб це давало найбільшу вірогідність невиявлення суттєвих помилок), щоб звести ризик невиявлення до мінімуму. Цього можна досягти, проводячи більшу кількість аудиторських процедур і правильно вибравши спосіб одержання аудиторських доказів [40].
На підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р. Додж, Дж. Робертсон), можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:
АР = РО • РК • РВ (3.1)
де АР — аудиторський ризик;
РО — ризик системи обліку;
РК— ризик системи внутрішнього контролю;
РВ— ризик невиявлення помилок аудитором.
Найбільш повно методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж. Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:
— аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО = 0, РК = 0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;
— аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення (наприклад, більш як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.
Наприклад:
АР = РО (0,8) • РК (0,9) • РВ (0,5) = 0,36;
— аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта.
Так,
АР = РО (1,0) • РК(1,0) • РВ (0,01) = 0,01.
Також на даному етапі аудитору важливо оцінити надійність СВК. Оцінка СВК в частині основних засобів здійснюється за такими напрямами:
Починаючи перевірку обліку основних засобів, аудитор повинен: ознайомитися з обліковою політикою підприємства в частині організації обліку основних засобів у звітному періоді, її змінами в порівнянні з попереднім; виявити дату проведення останньої інвентаризації основних засобів, її результати; перевірити наявність наказів про створення на підприємстві постійно діючої комісії із списання основних засобів; про осіб, відповідальних за збереження основних засобів у місцях їх експлуатації, а також виявити, чи укладені з ними договори про матеріальну відповідальність; впевнитися, що бухгалтерія веде картотеку основних засобів та інвентарні списки за конкретними матеріально-відповідальними особами в комп'ютерному чи ручному варіанті.
Отримана таким чином інформація на початку перевірки дасть змогу аудиторам отримати загальне уявлення про організацію обліку основних засобів на даному підприємстві й допоможе визначити питання, яким із них необхідно приділяти особливу увагу.
При фактичній перевірці оцінюється достовірність наданих підприємством результатів проведеної інвентаризації основних засобів. За актами інвентаризації аудитор перевіряє правильність:
Особливу увагу аудитору слід звернути на повноту відображення складу витрат, що формують певну вартість основних засобів. Тому аудитору слід пам’ятати, що основні засоби обліковуються на підприємстві за первісною вартістю і зміни цієї вартості допускаються лише тоді, коли відбувається поліпшення основних засобів, переоцінка та часткова ліквідація. Види оцінки вартості основних засобів наведено у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 – Види оцінки основних засобів
|
Надходження основних засобів |
Вид оцінки вартості основних засобів, за якою вони відображаються в обліку |
|
1 |
2 |
|
Придбані за грошові кошти або створені підприємством |
первісна вартість |
|
Обмін на інші активи (чи обмін з частковою оплатою грошовими коштами), придбані в результаті обміну на подібні об’єкти, такі, що мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість |
первісна вартість, що дорівнює залишковій; при перевищенні залишкової вартості над справедливою, первісною вартістю є справедлива вартість |
Продовження таблиці 3.2
|
1 |
2 |
|
Придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт |
справедлива вартість збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну |
|
Збудовані власними силами підприємства |
первісна вартість |
|
Безоплатно отримані, а також – отримані в результаті об’єднання підприємств |
справедлива вартість з врахуванням витрат передбачених п.8 П(С)БО 7 з врахуванням витрат, передбачених п.8 П(С)БО 7 |
|
Внесені до статутного капіталу |
первісна вартість (погоджена замовниками, учасниками їх справедлива вартість) |
|
Переведені до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо |
первісна вартість (їх собівартість). |
Для того, щоб забезпечити високий ступінь достовірності перевірки збереження основних засобів на підприємстві, аудитор на прохання замовника може провести інвентаризацію спільно із комісію підприємства, призначеною керівником.
Спочатку аудитор перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних засобів, ознайомлюється про рух та технічний стан окремих об’єктів в інвентарних картках або інших документах, перевіряє наявність документів, які характеризують окремі основні засоби та підтверджують право власності підприємства на них.
Після докладного вивчення облікової інформації оглядаються об’єкти в натуральному вигляді з метою перевірки їх фактичної наявності та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням.
Після цього з’ясовуються факти збільшення первісної вартості об’єктів, розкомплектовуються обладнання, що спричиняє брак продукції, виявлення фактів підміни нових видів обладнання старими.
Збільшення первісної вартості об’єктів є результатом проведення робіт по їх поліпшенню, що призводить в майбутньому до економічних вигод. Аудитор звертає увагу на правильність відображення в обліку фактичного збільшення первісної облікової вартості, а у випадках не відображення в обліку певних змін окремих об’єктів, виявляються винні в цьому особи.
Причини виявлених надлишків або нестач мають бути письмово пояснені матеріально відповідальною особою і в подальшому використовуються для встановлення характеру надлишків та нестач, для регулювання інвентаризаційних нестач і прийняття рішень про відшкодування нестач. Надлишки оприбутковуються й відображаються в балансі підприємства.
У разі виявлення непридатних для експлуатації основних засобів на них складається акт ліквідації (ф. № ОЗ-3). Об’єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів
Витрати, які здійснюються для підтримки об’єкта в робочому стані, та витрати на технічне обслуговування й ремонт і отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат [6].
Орендовані машини і обладнання уважно перевіряють з огляду на їх стан, спроможність випуску продукції. Перевіркою встановлюється, чи закріплені за окремими матеріально відповідальними особами за номерами, місцями їх зберігання та використання.
Щодо документального оформлення, то основні засоби, що перебувають в оренді на даному підприємстві, має бути окремий опис у двох примірниках з обов’язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт отримання в оренду (договір, згода акт приймання-передачі).
Наявність фактів зміни нових окремих видів основних засобів старими встановлюється перевіркою правильності заповнення інвентарних карток та технічної документації. Особливої уваги потребує перевірка фактів незаконної передачі в особисте користування окремими особами виробничого та господарського інвентарю тощо. У разі виявлення таких фактів господарський інвентар має бути повернений з оплатою сум за його використання та встановлення винних осіб.
З особливою уважністю здійснюється перевірка наявності та зберігання обладнання, що не працює та перебуває у резерві, умови його зберігання та укомплектованість.
Технічний стан окремих видів основних засобів перевіряє залучений інженер-механік, а технічний стан будівель, окремих споруд – інженер-будівельник. Разом з ними аудитор встановлює наявність нових, не введених в експлуатацію машин і обладнання, обладнання, яке потребує поточного та капітального ремонту, перевіряє технічний та протипожежний стан будівель та споруд. Обладнання, що спричиняє брак продукції, ретельно оглядають в робочому режимі.
Особливій перевірці підлягає технічний стан обладнання та машин, призначених для списання, фактичні строки їх експлуатації з метою виявлення випадків списання недоамортизованого обладнання і машин для наступного привласнення. При виявленні таких фактів складається проміжний акт.
У разі виявлення порушення і недоліків щодо збереження основних засобів і їх технічного стану аудитор має згрупувати їх у накопичувальній відомості, де нестача обладнання й порушення групуються за однорідними ознаками: винні особи, сума нестач з цієї причини та сума нестачі, що має бути відшкодована винною особою, тощо.
Аудитор має встановити правильність обробки результатів перевірки працівниками бухгалтерії підприємства, що полягає в регулюванні розбіжностей фактичної наявності основних засобів з даними бухгалтерського обліку, встановленими при інвентаризації.
Аудит руху основних засобів (надходження, вибуття, внутрішнє переміщення) проводиться з метою встановлення законності, правильності та своєчасності оформлення їх у процесі господарської діяльності підприємства.
На основі актів приймання-передачі основних засобі (ф. № ОЗ-1) встановлюється їх надходження: як внесок до статутного капіталу, безоплатне отримання від юридичних і фізичних осіб, придбання за плату чи на бартерній основі, в результаті капітальних інвестицій, на умовах оперативної або фінансової оренди, в результаті виявлення об’єктів, що не зазначалися в бухгалтерському обліку, виготовлення основних засобів на підприємстві тощо.
При встановленні достовірності відображення в обліку основних засобів аудитору слід визначити відповідність залишків на синтетичних рахунках, відображених в Головній книзі , аналогічним даним аналітичного обліку та бухгалтерського балансу. Записи в регістрах обліку основних засобів мають збігатися за всіма позиціями: сальдо на початок місяця, обороти за місяць, сальдо на кінець місяця. Якщо встановлено розбіжності, необхідно з’ясувати причини і рекомендувати підприємству провести інвентаризацію основних засобів та устаткування, що потребує монтажу, капітальних інвестицій, зобов’язань за укладеними договорами оренди. Для перевірки правильності залишків основних засобів на початок року потрібно порівняти їх з даними звіту (ф. № 1) за попередній рік на кінець року.
Перевірка первинного (інвентарного) обліку основних засобів зводиться до встановлення аудитором дотримання підприємством затверджених Наказом Держкомстату України типових форм первинних документів. Необхідність такої перевірки обумовлена тим, що на практиці зустрічаються випадки порушення встановленого порядку оформлення операцій про рух основних засобів, коли форми складаються за довільною формою.
За всіх випадків надходження основних засобів має бути складений Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення):
Перевірці підлягає правильність документального оформлення основних засобів, переданих в експлуатацію. Вони мають бути закріплені за відділеннями, структурними підрозділами та за матеріально відповідальними особами.
Аудитор повинен встановити правильність документального оформлення внутрішнього переміщення основних засобів від однієї матеріально відповідальної особи до іншої (з підрозділу до підрозділу, з цеху – до цеху тощо). Ці операції мають бути оформлені накладними, підписані одержувачем і здавачем, своєчасно передані до бухгалтерії підприємства, де номери накладних мають зазначатися в інвентарних картках переданих об’єктів. Такі картки передаються під звіт іншої особи. Певні записи, відмінки здійснюються в інвентаризаційних описах об’єктів.
При внутрішньому переміщенні частини основних засобів, які обліковуються на одній інвентарній картці, бухгалтерією підприємства повинно бути зроблено про це відмітку в примірнику картки, а також в опису інвентарних карток та одночасно вписані на передані об’єкти додаткові примірники інвентарних карток, які розміщуються в картотеці згідно з новим місцем знаходження переданих основних засобів. Відповідні записи роблять в інвентарних описах об’єктів за їх місцем знаходження.
Правильність оформлення вибуття основних засобів внаслідок фізичного та морального зносу та непридатності для подальшого використання, загибелі внаслідок стихійного лиха тощо має бути оформлено Актом на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3), Актом на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4), Актом про установку, пуск та демонтаж будівельних машин (ф. № ОЗ-5), списання інвентарю – Актом на списання виробничого і господарського інвентарю (ф. № 126).
Для перевірки операцій внутрішнього переміщення основних засобів використовуються записи в актах (ф. № ОЗ-1) на прийняття-передачу (внутрішнє переміщення основних засобів). Аудитор повинен встановити виробничу необхідність переміщення основних засобів та витрати, пов’язані з цим. Винних осіб при недоцільності переміщення, своєчасність відображення записів про переміщення основних засобів в інвентарних картках у розрізі матеріально відповідальних осіб та оприбуткування. Адже несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до недонарахування амортизації та до неправильного розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг).
Аудиторська перевірка також поширюється на операції, що пов’язані із вибуттям основних засобів. У разі безоплатної передачі їх з балансу на баланс за рішенням органів управління, ліквідації у зв’язку з повним зносом, продажу зайвих і непотрібних, нестач, виявлених інвентаризацією та перевірками, внесків до статутного капіталу, передаванні в довгострокову оренду, у разі стихійного лиха, екстремальних ситуацій тощо.
Із балансів підприємства можуть бути списані будівлі, споруди, машини та інші основні засоби, якщо вони стали не придатними внаслідок зносу, стихійного лиха або у зв’язку із будівництвом, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням.
Аудитору слід пам’ятати, що основні засоби підлягають списанню лише у тих випадках, коли їх неможливо відновити або економічно недоцільно і вони не можуть бути реалізовані. Списуючи основні засоби за фізичним зносом, треба простежити за дотриманням амортизаційних строків служби. Передчасне їх списання є порушенням правил експлуатації машин та обладнання.
Особливістю аудиту основних засобів при ліквідації є те, що аудитор повинен переконатися у правильності списання виявленого фінансового результату від ліквідації недоамортизованої частини основних засобів.
Аудитор з’ясовує, чи була створена за наказом керівника підприємства постійно діюча комісія для списання основних засобів, у якому складі і чи є в актах підписи членів комісії та пояснення щодо доцільності списання основних засобів.
Для виявлення доцільності списання основних засобів порівнюють дані актів на списання з даними інвентарних карток та інвентарними списками, а також перевіряють усі записи, проведені в обліку від надходження до вибуття об’єкта основних засобів. Після цього перевіряють правильність визначення фінансового результату від списання основних засобів як різницю між первісною вартістю об’єкта, що ліквідовується, і сумою нарахованого зносу за період використання з урахуванням витрат, пов’язаних з ліквідацією.
Аудитор має перевірити подані до затвердження акти на списання основних засобів, звіривши їх дані з технічними паспортами та проектами, отриманими у процесі перевірки об’єктів у натуральному вигляді.
Результати перевірки достовірності списання основних засобів відображуються у накопичувальній відомості систематизації виявлених фактів порушень діючого порядку списання основних засобів, де зазначаються найменування, марка, інвентарний номер неправильного списання машин, обладнання та інших об’єктів, номер, дата актів та їх списання, нормативний та фактичний строк служби використання цих об’єктів, дата проведення останнього капітального ремонту, нормативний та фактичний обсяг виробітку, сума недоамортизованої частини вартості, характер порушення діючого порядку списання окремих об’єктів основних засобів. Така відомість повинна бути підписана аудитором, керівником і головним бухгалтером підприємства.
При закінченні аудиту руху основних засобів аудитору слід встановити достовірність даних синтетичного та аналітичного обліку. З цією метою проводять перевірку організації аналітичного обліку щодо основних засобів. Для підтвердження такої інформації необхідно, щоб оборот у Журналі-ордері № 13 відповідав підсумкам руху основних засобів в інвентарних картках, а залишки основних засобів за даними Журналу-ордера № 13 збігалися із залишками синтетичного рахунку 10 «Основні засоби» в Головній книзі.
Основні засоби в процесі функціонування згодом зношуються. Вони зношуються не тільки фізично, але і морально. Моральний знос обумовлюється двома факторами : ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їхньої відбудовної вартості. Облік зносу ведеться на рахунку № 13 «Знос необоротних активів». Первісна вартість основних засобів підприємств відшкодовується амортизаційними відрахуваннями по встановлених нормах. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується протягом терміну їхнього корисного використання (експлуатації). Правильність використання засобів амортизаційного фонду досліджується безупинним способом. Амортизаційні відрахування забезпечують нагромадження коштів на модернізацію і капітальний ремонт основних засобів.
Аудит амортизації основних засобів проводиться за бухгалтерським і податковим обліком, що обумовлено відмінностями у відображенні цих операцій.
На сучасному етапі існують наступні відмінності в бухгалтерському і податковому обліку при нарахуванні амортизації:
Перевірка правильності нарахувань амортизації має важливе значення.
Для цього аудитору необхідно установити:
Перевіряючи нарахування амортизації аудитору слід пам’ятати такі особливості:
Правильність нарахування амортизаційних відрахувань перевіряється аудитором шляхом розрахунку за той квартал, в якому за Головною книгою розмір нарахованої суми амортизаційних відрахувань значно відрізняється від інших кварталів. При виявленні помилок у розрахунках необхідно перевірити й інші квартали та визначити вплив помилок на собівартість продукції. Нові суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактично наведеними в обліку сумами, використовуються відомості розрахунку амортизації основних засобів.
Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряється порівнянням їх з даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку (Головна книга, журнал-ордер № 13) з інвентарними картками. Особливу увагу необхідно приділити об’єктам основних засобів, нормативні строки експлуатації яких уже минули, а також повноті перенесення амортизаційних відрахувань на валові витрати. При використанні методу прискореної амортизації аудитор встановлює правомірність застосування цього методу в обліковій політиці підприємства.
Правильність розрахунку амортизаційних відрахувань перевіряється на початок звітного періоду та за весь період, а також перевіряється обґрунтованість визначення балансової вартості окремих об’єктів основних засобів. Згідно з чинним законодавством товариство збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів у таких випадках:
- у разі здійснення витрат на придбання основних фондів – на суму вартості придбання основних фондів з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням;
- у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб – на суму всіх виробничих витрат по виготовленню та введенню в експлуатації цих основних фондів, а також витрат на виготовлення основних фондів, що мають інші джерела фінансування.
Зменшення балансової вартості основних фондів відбувається у випадку реалізації їх, зняття з експлуатації (ліквідацією), капітального ремонту, реконструкції та консервації за рішенням товариства або Кабінету Міністрів України. Балансова вартість основних засобів групи 1 зменшується на суму окремого об’єкта цієї групи у разі виведення його з експлуатації через реалізацію.
Важливим моментом є те, що у разі реалізації окремих об’єктів основних засобів групи 1 за ціною, яка вища від балансової вартості, платник податку повинен включити суму перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремого об’єкта до валових доходів, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації – до валових витрат відповідного періоду.
При реалізації і виведенні з експлуатації основних засобів груп 2 і 3 балансова вартість відповідної групи зменшиться на суму вартості реалізації таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних(товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних засобів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення заноситься до валового доходу платника податку відповідного періоду.
При аудиторській перевірці слід враховувати, що законодавством передбачений різний порядок визначення балансової вартості для першої, другої та третьої груп, у разі виведення з експлуатації основних засобів через їх ліквідацію, капітальний ремонт, реконструкцію за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України.
Повнота відображення нарахованих сум зносу (амортизації) основних засобів перевіряється за регістрами бухгалтерського обліку в журналі-ордері № 10/1, Головній книзі та річній фінансовій звітності. Правильність відображення у балансі (форма 1) залишкової вартості основних засобів (рядок 030), перевіряється шляхом визначення різниці між первісною вартістю (рядок 031) і нарахованим зносом (рядок 032).
Що стосується аудиту амортизації основних засобів за податковим обліком, то вона має нараховуватись відповідно до вимого податкового законодавства. Аудитор має бути встановлено правомірність розподілу основних засобів за встановленими податковим законодавством чотирма групами; правильність визначення балансової вартості кожної групи; дотримання строків нарахування амортизації; встановлення випадків неправомірного нарахування амортизації за кожним об’єктом кожної із груп основних засобів.
Перевірку правильності розподілу основних засобів підприємства за групами аудитор здійснює відповідно до податкового обліку.
Правильність нарахування амортизаційних відрахувань перевіряється аудитором вибірково шляхом розрахунків за той місяць, де за Головною книгою розмір нарахованої суми амортизаційних відрахувань значно відрізняється від інших місяців. У разі виявлення помилок у розрахунку необхідно перевірити також інші місяці та визначити вплив помилок на собівартість продукції. Знову нараховані суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактично наведеними в обліку сумами з використання відомості розрахунку амортизації основних засобів.
Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряють порівнянням їх з даними регістрів синтетичного та аналітичного обліку (Головна книга, Журнал-ордер № 13 за журнально-ордерної форми обліку, Відомість № 1 за спрощеної форми обліку, відповідна відомість у разі автоматизованої обробки інформації) з інвентарними картками.
Щодо перевірки ефективності використання основних засобів, то аудитору необхідно з’ясувати ефективність використання основних засобів на підприємстві, здійснивши при цьому розрахунки показників (фондовіддачу, фондомісткість, рентабельність). Також аудитор повинен впевнитися, що в Примітках до фінансової звітності в повному обсязі висвітлення наступної інформації: вартість (первісна чи переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі, який метод амортизації основних засобів обрано підприємством для ефективності його роботи.
Аудитору слід з’ясувати, який технічний стан основних засобів на підприємстві, як часто підприємство здійснює заміну застарілих технологій новими, як здійснюються витрати на поліпшення основних засобів (ремонт, модернізацію, реконструкцію). Адже витрати на ремонт і обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримка очікуваних від них майбутніх економічних вигод. Через такі випадки списуються на витрати в момент їх виникнення.
При перевірці капітального ремонту необхідно проаналізувати статті витрат, віднесених на об’єкти, що ремонтувалися, а також порівняти їх з даними нарядів-завдань і кошторисів, щоб виявити необґрунтовані відхилення. Аудитор повинен ознайомитися з порядком документального оформлення господарських операцій. Якщо ремонтні роботи проводив орендатор, необхідно встановити, які витрати він здійснив, чи відповідають вони умовам договору про оренду, а також правомірність їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Якщо капітальний ремонт орендованих основних засобів здійснюється за рахунок орендної плати, аудитор перевіряє правомірність і доцільність витрат на капітальний ремонт.
Отже, перевірка амортизації та ефективності використання основних засобів в процесі аудиту посідає чільне місце, оскільки порядок нарахування зносу основних засобів має вплив на показники фінансової і податкової звітності.
Після завершення аудиту основних засобів перед аудитором стоять такі завдання: надати клієнту міркування щодо аудиту фінансової звітності.[МСА 800]
Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно отримати достовірну та надійну інформацію, яка дає можливість на її підставі зробити адекватні висновки щодо достовірності фінансової звітності клієнта, що перевіряється.
На практиці, при обґрунтуванні аудиторського звіту, аудитор повинен посилатися на аудиторські докази, що мають не лише достатній і переконливий характер, а й використовувати аудиторські докази з інших джерел для підтвердження того самого твердження. Кількість аудиторських доказів не повністю визначає їх якість. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання: внутрішнього чи зовнішнього, а також їх характеру. Така інформація в аудиті називається аудиторськими доказами. Порядок одержання аудиторських доказів, визначення їх кількості та якості встановлено МСА № 500 «Аудиторські докази».
Аудиторські докази — інформація, яка одержана аудитором для складання думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що є основою фінансового звіту, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Аудитор повинен мати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, користуючись якими буде підготовлено аудиторський висновок.[16]
Аудитор повинен оцінити, чи фінансова звітність складена у всіх суттєвих аспектах відповідно до МСА [7]. Для того, щоб сформувати таку думку, аудитор повинен визначити, и отримав він обґрунтовану впевненість щодо відсутності у фінансовій звітності в цілому суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилок. Такий висновок повинен враховувати відповідність МСА 330 щодо отримання достатніх і належних аудиторських доказів; відповідність МСА 450 щодо суттєвості невиправлених викривлень [14], [15]. Також аудитору слід оцінити, чи фінансова звітність в розрізі основних засобів, складена в усіх суттєвих аспектах згідно з вимогами МСА. Зокрема, чи забезпечує фінансова звітність в частині основних засобів адекватні розкриття суттєвих облікових політик, які були обрані та застосовані та чи відповідають вони концептуальній основі; чи є інформація, подана у фінансовій звітності щодо основних засобів, доречною, достовірною, порівнювальною і зрозумілою; чи забезпечує фінансова звітність адекватне розкриття даних у такий спосіб, щоб користувачі могли зрозуміти вплив операцій і подій на інформацію, подану у фінансовій звітності.
Аудитор висловлюючи свою думку щодо аудиту основних засобів повинен дотримуватися таких вимог: оцінити чи зроблено у фінансовій звітності у частині основних засобів, посилання на застосування МСА [18].
Якщо фінансова звітність, складена згідно з вимогами міжнародних стандартів аудиту дотримання вимог, від аудитора не вимагається оцінювати, чи забезпечено достовірне подання фінансової звітності. Проте, якщо за надзвичайно рідкісних обставин аудитор доходить до висновку, що зазначена фінансова звітність є такою, що вводить в оману, то він повинен обговорити це питання з управлінським персоналом і залежно від способу вирішення питання визначити, чи слід надавати інформацію про це в аудиторському звіті.
Що стосується форми та змісту аудиторського звіту щодо фінансової звітності в частині основних засобів, то він повинен визначати мету, з якою складається фінансова звітність спеціального призначення, та в разі потреби її користувачів.
Привертаючи особливу увагу користувачів, аудитор може також вважати доречним зазначити той факт, що аудиторський звіт призначається виключно для окремих користувачів [18].
При формуванні думки та звіту щодо окремого фінансового звіту аудитор має застосувати вимоги МСА 700, що стосуються аудиту, як того потребують обставини при виконанні завдання [19].
МСА 700 вимагає від аудитора під час формулювання думки виконати оцінку того, чи фінансова звітність надає адекватні розкриття, що дають змогу визначеним користувачам зрозуміти вплив суттєвих операцій і подій на інформацію, надану у фінансовій звітності. У разі окремого фінансового звіту, щоб окремий фінансовий звіт, включаючи примітки, з урахуванням вимог МСА надавали адекватні розкриття, які дадуть можливість визначеним користувачам зрозуміти інформацію, а також вплив суттєвих операцій і подій на інформацію, надану у фінансовому звіті або елементі.
На прикладі Хмельницького ВКП наведено звіт щодо аудиту основних засобів, який подано у Додатку _ .
Отже, формування думки аудитора та подання звіту є завершальним етапом в аудиті. Аудитор після завершення аудиторської перевірки складає звіт у письмовій формі.
Дані, які містяться в звіті аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва суб'єкта господарювання, що перевіряється, свідчень про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерський звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій по вдосконаленню систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта [38].
Аудитор зобов'язаний вказати в звіті на всі помилки і перекручення в системі бухгалтерського обліку клієнта, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Аудитор може наводити в звіті будь-яку інформацію, яка стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя суб'єкта господарювання і яку він буде вважати доцільною.
Дослідження проблем обліку основних засобів в умовах економічної кризи набувають особливої уваги, що в основному впливає на процес аудиту, особливості його здійснення та підбиття підсумків, так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві ,а їх аудит є значним етапом перевірки звітності підприємства.
В економічній літературі значної уваги приділяють перспективам вдосконаленню аудиту основних засобів до зарубіжного досвіду аудиту, так як аудитор керується не тільки нормативно – правовою базою своєї країни, але і спираючись на міжнародні стандарти аудиту.
Під час проведення аудиту основних засобів виникає потреба визначення його мети та завдання. Зарубіжний і вітчизняний досвід, щодо проведення аудиту основних засобів свідчить про перехід до міжнародної практики (табл.4.2)[26].
Так, розглядаючи порівняння, слід звернути увагу на те, що в Україні, розвинений аудит основних засобів на достатньому рівні і базується на зарубіжній практиці аудиту.
Не тільки завдання аудиторської перевірки основних засобів є визначальним фактором на шляху інтеграції до зарубіжного досвіду. Аудит в міжнародній практиці базуються на аналізі факторів ринку, а також на оцінці структури внутрішнього контролю фірми, що в свою чергу ідентичне для аудиту в нашій країні.
Розглянуті аспекти свідчать про те, що Україна знаходиться на шляху до міжнародної інтеграції бухгалтерського обліку та аудиту основних засобів, але поряд з цим існує маса проблем, які залишаються не вирішеними.
Таблиця 4.2 – Порівняння завдань аудиторської перевірки основних засобів на міжнародному та вітчизняному просторі
|
№ п/п |
Зарубіжний досвід |
Вітчизняний досвід |
|
1 |
2 |
3 |
|
1 |
Перевірка належності основних засобів підприємства або орендовані |
Перевірка відображення основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку |
|
2 |
Перевірка правильності відображення первісної вартості основних засобів |
Перевірка правильності відображення первісної вартості основних засобів у формах звітності підприємства |
|
3 |
Перевірка правильного застосування методів амортизації за всіма групам основних засобів |
Перевірка правильності розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції |
|
4 |
Правильність віднесення засобів до основних |
Правильність віднесення до основних засобів, що знаходяться на балансі підприємства |
Продовження таблиці 4.2
|
1 |
2 |
3 |
|
5 |
Перевірка правильності обліку основних засобів після їх покупки |
Встановлення правильності своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття |
|
6 |
Перевірка правильності визначення вартості майна, яке передано під заставу, в якості додаткового забезпечення. |
Перевірка наявності на підприємстві «експертної оцінки» вартості майна, яке передано під заставу, в якості додаткового забезпечення. |
Саме аудиторська перевірка поширюється не тільки на облікову документацію, але і на необлікові джерела, тому головним недоліком є масштабність деталізованого аудиту основних засобів, який потребує значних затрат робочого часу аудитора. Даний недолік можна усунути за допомогою застосування змішаної методики аудиту основних засобів, тобто в поєднанні деталізованого та експрес – аудиту, що дозволить зменшити затрати часу та забезпечити об’єктивність та доступність аудиту основних засобів.
Наступною проблемою, яка потребує вирішення є постійні зміни в нормативних актах стосовно амортизації та класифікації основних засобів. Дана проблема потребує негайного вирішення, шляхом переходу до надійних нормативних актів, які не будуть змінюватися занадто швидко, адже при аудиті основних засобів підприємства вони можуть значно впливати на його кінцеві результати.
У практиці аудиту діє нове видання Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, в яких найбільших змін зазнали саме стандарти і положення, що стосуються комп’ютерного аудиту, зокрема 401 «Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем» та інші, дія яких призупинена. Основна ідея полягає в тому, що аудит розглядається як вже комп’ютеризований. Але запропоноване на українському ринку програмне забезпечення для аудиту недостатньо адаптоване до чинного законодавства та бухгалтерських програм, які використовуються на підприємствах. Як наслідок, бухгалтерська інформація потребує додаткових досліджень для проведення аудиторських процедур та складання робочих документів аудитора [27].
Інтенсивний розвиток комп'ютерної техніки далє поштовх початку, а потім і удосконаленню методів аудиту в комп'ютерному середовищі. Застосування клієнтами аудиторів автоматизованих інформаційних систем потребує проведення аудиту за допомогою комп'ютерної техніки. При цьому комп'ютерні технології сьогодні в принципі можуть використовуватися на всіх стадіях аудиту: під час планування, здійснення, документування аудиторської роботи, оформлення аудиторського висновку. Саме тому представляється настільки актуальним питання автоматизації аудиту на сучасному етапі розвитку [28].
Таким чином, щоб вирішити наявні складності з інформаційною системою в області аудиту необхідно створити універсальну спеціалізовану систему аудиторської діяльності, забезпечити єдиний підхід різних фахівців до розробки і використання програмного забезпечення, створити умови до переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності, а також автоматизувати аналітичні процедури та документування аудиту, що особливо важливо на великих промислових підприємствах.[25]
Конкуренція на ринку аудиторських послуг призводить до того, що аудитори намагаються з метою зменшення витрат зменшувати обсяги перевірок бухгалтерських документів по суті, застосовуючи певні процедури та методики.
Згідно із МСА 520, «Аналітичні процедури» [МСА520], аудитор зобов’язаний використовувати аналітичні процедури під час планування та при загальному огляді аудиту. Аудитор повинен розглянути достатність аудиторських доказів, що зібрані за галузями ризику. Використання штрихового кодування дозволяє забезпечити достатність аудиторських доказів цій галузі обліку. Наявність на підприємстві системи кодування та єдиної бази даних автоматично забезпечує аудитора потрібною інформацією та відкидає необхідності збирання додаткової інформації. [27].
Можливості штрихового кодування ширші, ніж застосовують їх на сучасному етапі у торгівлі та матеріально-технічному забезпеченні. Тому автори пропонують використання штрих-кодування не тільки для обліку матеріальних цінностей, зазначення різновиду, який зберігається на складі, але й обліку основних засобів, нанесенням серійного номера машин та обладнання. У виробничому процесі за допомогою штрихового кодування індивідуальні серійні номери можна присвоїти не тільки кожному найменуванню основних засобів загалом, але й окремим його деталям. Отже, постає можливість налагодити достатньо ретельний облік при комплектації, навіть за великої кількості інформації, що виводиться, збирання не гальмуватиметься завдяки легкості реєстрації серійних номерів. Позитивна дія експерименту вже доведена на прикладі Міністерства оборони США, в якому проводили масштабне дослідження ефективності використання штрих-кодування в бухгалтерському обліку.
Завдяки такому методу значно зменшуються витрати, зокрема й на його застосування, та збільшує процес обробки отримуваної інформації під час перевірки.
Аудитор, котрий використовує технічні засоби обліку на практиці, ставить перед собою завдання оцінити якість, запропонувати рекомендації щодо проведення автоматизації обліку в частині інвентаризації основних засобів. Тому використання штрих-коду значно залежить від специфіки конкретного підприємства. Впровадження цього методу дозволить керівництву та аудитору мати оперативну інформацію. Необхідно виконати деякі заходи: класифікувати по групах основні засоби облік, яких ведеться на підприємстві, щоб для кожної групи розробити свою градацію кодування. Для цього необхідно визначити норми амортизації з а кожною групою, встановити правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів та інші питання, які необхідно розглянути на конкретному підприємстві залежно від потреб керівництва для прийняття управлінських рішень.
Отже, трудовитрати аудитора під час здійснення інвентаризації можна значно скоротити, при цьому зменшити ризик невиявлення помилок, необачності аудитора тощо.
Метод використання штрих-кодування основних засобів та спеціальних програм аудиту дасть змогу безпомилково визначити фактичну наявність основних засобів.
Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток основних засобів, своєчасне заповнення їх усіх реквізитів. Якщо на окремі об’єкти немає, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити аналітичний пооб’єктний облік основних засобів. За наявності штрих кодування відпадає необхідність ведення інвентарних карток. Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризації, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. За наявності на підприємстві єдиної бази штрих кодування операції звірки повноти здійснення операцій та їх відображення в обліку будуть здійснюватися в автоматичному режимі.
Кодування дозволить здійснювати не тільки інвентаризацію, а й проводити аналіз основних засобів.
Незважаючи на низку переваг цього методу, існують питання, які потребують вирішення, щоб запобігти порушенням. Виникає необхідність запровадження комп’ютеризованої системи оброблення бухгалтерських записів, що формуватиме базу даних для їх формування. І тому, як наслідок з’явиться потреба у захисті інформації від несанкціонованого доступу для гарантії достовірності результативних даних. А також постає питання забезпечення юридичної обґрунтованості облікових даних та юридичного доказу електронних первинних даних.
Фіксування даних має базове значення підчас здійснення первинного обліку, бо воно є основою подальшого обліку (рис. 4.1), а своєчасне та посне висвітлення господарської діяльності слугує певними гарантами успішної діяльності підприємства та дозволяє аудитору зменшити ризик не виявлення, але під час використання методів аудиту потрібно врахувати технічну структуру програмного забезпечення комп’ютерної системи бухгалтерського обліку (КСБО).
Як видно із рисунка 4.1 у комп’ютерній системі бухгалтерського обліку провідне значення має важливість повного та точного ведення і оброблення первинної інформації. Адже від цього залежить якість подальших звітів та документів. Запропонована система демонструє велику кількість позитивних переваг, що перекреслюють меншість супроводжувальних недоліків, які виникають на етапі запровадження цього методу.
Таким чином, пропонований підхід до організації первинної реєстрації облікової інформації під час застосування технічних засобів з використанням технологій штрихового кодування набув широкого розповсюдження у торговельній діяльності та обліку ТМЦ, але не поширюється на облік основних засобів. Використання технологічних давачів, сканерів та інших технічних засобів дає змогу поширити комп’ютеризовану інформацію, яка стосується основних засобів. Описана методика впровадження штрих-кодування основних засобів дасть змогу оцінити: якість оброблених первинних документів та достовірність відображення руху господарських операцій у журналах-ордерах бухгалтерського обліку, аудиторські ризики, які пов’язані з роботою в автоматизованій системі оброблення інформації, а також отримає документальне підтвердження аудиторським звітом.
Умовні позначення:
Користувачі: 1 – бухгалтери, оператори; 2 – консультанти, управлінці, аудитори, програмісти додатків, 3 – системні програмісти, адміністратори мереж.
Види робіт: 4 – наводять інформацію в КСБО, роблять запити; 5 – формують алгоритми облікової політики та обробки даних; 6 – створюють структури баз даних, налагоджують захист.
Рисунок – 4.1 Схема трирівневої структури програмного забезпечення КСБО
Отже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення законодавчого регулювання аудиту в цілому, в тому числі і основних засобів в Україні; подальша розробка і впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості. Виходячи з вище зазначених проблем, вдосконалення аудиту в Україні – це складний та багатогранний процес, який потребує: вдосконалення системи економічного контролю в цілому шляхом вдосконалення структури, використання комп`ютерної техніки в аудиті, вдосконалення процедур і техніки аудиту та підвищення кваліфікації аудиторів.
ВИСНОВКИ
В умовах нових форм організації праці, діяльності суб'єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності.
З огляду на те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна на більшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об'єктів.
Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства.
Для досягнення поставленої мети даної роботи було вивчено наступні завдання: досліджено економічну сутність та облікове розуміння поняття "основні засоби", особливості складання фінансової звітності на основі вивчення закордонного досвіду для встановлення її параметрів як об'єкта аудиту; проаналізовано існуючі підходи до організації обов'язкового та ініціативного аудиту основних засобів з метою розробки заходів з їх удосконалення; вивчено систему документування аудиту основних засобів для забезпечення підвищення ефективності аудиторської діяльності; досліджено на основі аналізу існуючої практики аудиторських перевірок методику аудиту в умовах ведення обліку в комп'ютерному середовищі для розробки уніфікованого алгоритму дій аудиторів.
У першому розділі курсової роботи описано загальну характеристику, суть та класифікацію основних засобів; визначено завдання та джерела інформації щодо основних засобів, а також складено програму і, відповідно, визначено процедури щодо основних засобів.
У другому розділі визначено цілі аудиту; здійснено узгодження умов завдань з аудиту основних засобів; розроблено відповідну аудиторську документацію.
Щодо третього розділу, то в ньому було розглянуто методику аудиту основних засобів: порядок проведення перевірки облікової політики щодо основних засобів, їх рух, зберігання, амортизація, ефективність використання.
І в останньому, четвертому розділі, на завершальному етапі було сформовано думку та надано звіт щодо аудиту основних засобів та розглянуто напрями вдосконалення аудиту основних засобів.
Виконавши курсову роботу на тему «Основні засоби як об’єкт аудиту», ми з’ясували, що основні засоби – це частина виробничих фондів підприємства упредметнена в засобах праці, вступає в кругообіг засобів підприємства в повному об’ємі, але завершує його по частинах, у міру зношування їх речовинного складу, який багато разів бере участь у виробничому процесі і не міняє при цьому свою натуральну форму.
В процесі дослідження теми курсової роботи було досягнуто виконання мети, яка полягала в обґрунтуванні теоретичних положень і розробка заходів з удосконалення організації та методики аудиту основних засобів суб'єктів господарювання, зокрема, ініціативного аудиту, а також в умовах застосування замовниками комп'ютерних форм ведення бухгалтерського обліку.
В умовах нових форм організації праці, діяльності суб'єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності.
З огляду на те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна на більшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об'єктів.
Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації,уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.
Таким чином, висновки полягають у наступному. По-перше, процес виробництва на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм передбачає наявність такого чинника виробництва, як основні засоби.
По-друге, основні засоби відіграють важливу роль на підприємстві та сприяють здійсненню ефективної його діяльності, а саме: використовуються в процесі виробництва або постачання товарів, при наданні послуг, здаванні в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій тощо.
По-третє, облік основних засобів передбачає облік багатьох операцій, господарських процесів пов'язаних з основними засобами (надходження, вибуття, переоцінка тощо), що являє собою велику сукупність інформації, яку необхідно опрацювати. З огляду на те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна на більшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого контролю за дієвого контролю за станом та використанням цих об'єктів.
Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші.
Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.
Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства.
Таким чином, перед аудитом стоять наступні задачі: зміцнення законності та правопорядку, державної та фінансової дисципліни; забезпечення збереження власності, яка належить підприємству; досягнення цільового, економного та раціонального використання всіх засобів, які знаходяться у розпорядженні підприємства; виявлення та використання резервів росту та підвищення ефективності виробництва; виявлення шляхів удосконалення роботи суб'єктів господарювання тощо.
Аудит фінансово-господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв'язків, сприяють профілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Аудит основних засобів дозволяє встановити стан основних засобів на підприємстві, їх правильний облік, нарахування амортизації.
Що стосується вдосконалення аудиту основних засобів, то на сучасному етапі розвитку технологій в аудиті значно гірший в порівнянні з іншими країнами. Адже застосування комп'ютерів суттєво впливає на здійснення контролю та аудиторських процедур. Однак слід мати на увазі, що контрольні функції є такими, які найважче автоматизувати. І тут аудиторам не слід відокремлювати фінансовий облік і аудит від нагляду за інформаційними системами, що генерують дані.
Ураховуючи необхідність у комплексній або хоча б частковій комп’ютеризації аудиторської діяльності, відсутність належних розробок у цій галузі, а також вимоги міжнародних стандартів аудиту до цього процесу, рекомендуємо розробити систему комплексної автоматизації аудиторської діяльності, яка б враховувала переваги та недоліки наявних моделей автоматизації аудиторської діяльності. Розробка та впровадження засобів автоматизації аудиторської діяльності дозволять підвищити якість і знизити трудомісткість проведення аудиту, ефективно організувати процес планування аудиту, здійснювати оперативний контроль за якістю аудиту.
Отже, аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо це ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як може значно впливати на його кінцеві результати.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ