Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білоцеркiвський державний аграрний унiверситет
Чорнозуб Микола Петрович
УДК 619: 617. 57/. 58]: 636. 2. 053.
Зміни білків і білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині та сироватці крові при асептичних артритах у молодняку великої рогатої худоби (клініко-експериментальні дослідження)
16.00.05 –ветеринарна хірургія
Автореферат
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Бiла Церква - 1999
Дисертацiєю є рукопис.
Робота виконана в Бiлоцеркiвському державному аграрному унiверситеті
Науковий керiвник доктор ветеринарних наук,професор
Iздепський Вiталiй Йосипович, Полтавський
державний сiльськогосподарський iнститут,
завiдувач кафедри хiрургiї та акушерства
Офiцiйнi опоненти:
доктор ветеринарних наук, професор кафедри хірургії Національного аграрного університетуБорисевич Володимир Борисович
кандидат бiологiчних наук, доцент Юрченко Леонід Іванович,
Харківський зооветеринарний інститут, завiдувач кафедри хiрургiї
Провiдна установа
Воронезький державний аграрний університет, м. Воронеж, Росiйська Федерація
Захист дисертацiї вiдбудеться "__23_.09. 1999 р. о __14 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 27.821.02 при Бiлоцеркiвському державному аграрному унiверситетi за адресою: 256400, Київська область, м. Бiла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус 5, ауд. 1
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Бiлоцеркiвського державного аграрного унiверситету: м. Бiла Церква, Соборна площа, 8/1.
Автореферат розiсланий "__21___"___08____1999 року.
Вчений секретар спецiалiзованої вченої
ради, кандидат ветеринарних наук П.О.Стадник
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Значного поширення серед поголів’я великої рогатої худоби набули артрити інфекційного та неінфекційного походження. Б.С. Семенов (1985) повідомляє, що, залежно від умов утримання, захворюваність на артрит серед корів та молодняку на відгодівлі може становити 6–11,2%. За даними В.Б. Борисевича (1989), у зв’язку з дією комплексу етіологічних факторів артрити можуть зустрічатися у 3–7% поголів’я тварин. При обстеженні деяких господарств Київської області С.В. Рубленко і В.Й. Іздепський (1997) виявляли 2,9–3,6% тварин, хворих на артрит. При даному захворюванні втрати молочної продуктивності можуть складати 30–45%, зменшення середньодобового приросту маси тіла – 6–9% (Братюха І.С., Борисевич В.Б., 1988).
Зважаючи на поширення хвороб суглобів серед поголів’я великої рогатої худоби, існує потреба в опрацюванні нових, більш ефективних методів та засобів лікування цієї патології. Це, у свою чергу, потребує більш глибокого вивчення механізмів розвитку та перебігу даного захворювання у тварин.
Питанню патогенезу артритів у тварин присвячено багато наукових праць. Протягом тривалого часу дослідниками вивчається роль підвищеного внутрішньосуглобового тиску та інтероцепції суглобa в розвитку артритів, зміни білкового складу в синовіальній рідині, проникності капілярно-тканинного бар’єру синовіальної оболонки, вплив сенсибілізації на розвиток та перебіг артритів у бичків, стан протеолітичної та фібринолітичної систем синовіальної рідини при даному захворюванні (Поваженко И.Е., 1948; Борисов М.С., 1972; Матвеев В.А., 1978; Семенов Б.С., 1985; Рубленко С.В., Іздепський В.Й., 1997).
Проте, при вивченні асептичних артритів поза увагою перебувало значення білків гострої фази, сіалових кислот, глікопротеїдів, які виконують в організмі функцію неспецифічного захисту, а їх концентрація є неспецифічним показником реактивності організму (Ефремов О.М., 1982; Стекольников А.А., 1985). Залишаються нез’ясованими проблеми порушення обміну глікозаміногліканів, рівень яких відображає наявність деструктивних процесів у тканинах (Неверов И.В., Титоренко Н.И., 1979).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно з кафедральною тематикою науково-дослідної роботи.
Мета роботи. Метою дослідження було вивчення змін вмісту білків і білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині та сироватці крові при асептичних артритах і опрацювання на цій основі патогенетично обгрунтованих методів їх лікування.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:
– вивчити вміст загального білка і його склад, зокрема рівень білків гострої фази, у синовіальній рідині та сироватці крові молодняку великої рогатої худоби в нормі і в динаміці асептичних артритів;
– вивчити вміст сіалових кислот, глікопротеїдів, глікозаміногліканів у синовіальній рідині та сироватці крові молодняку великої рогатої худоби в нормі і в динаміці асептичних артритів;
–опрацювати та провести клінічну оцінку і патогенетичне обгрунтування деяких методів лікування при асептичних артритах у молодняку великої рогатої худоби.
Наукова новизна одержаних результатів.
1. Вперше вивчено рівень білків гострої фази, сіалових кислот, глікопротеїдів та глікозаміногліканів у синовіальній рідині телят у нормі.
2. Вперше вивчено динаміку білків гострої фази, сіалових кислот, гліко-протеїдів та глікозаміногліканів у синовіальній рідині при асептичних артритах у молодняку великої рогатої худоби.
3. Вперше вивчено ефективність і науково обгрунтовано патогенетичний метод лікування при асептичних артритах у телят шляхом внутрішньосуглобової ін’єкції полівінілпіролідону (штучного замінника синовіальної рідини) з гідрокортизоном та лідокаїном.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що автором розкриті нові механізми патогенезу асептичних артритів у молодняку великої рогатої худоби, опрацьований ефективний метод їх лікування шляхом внутрішньосуглобової ін’єкції полівінілпіролідону з гідрокортизоном та лідокаїном.
Одержані результати використовуються при читанні лекцій та проведенні лабораторно-практичних занять з хірургії на факультетах ветеринарної медицини Білоцерківського ДАУ, НАУ, Полтавського державного сільськогосподарського інституту, в Інституті післядипломного навчання КСВМ при БДАУ, при лікуванні тварин у хірургічній клініці університету та у господарствах Київської області.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано весь обсяг експериментальних досліджень, зроблено аналіз та узагальнення одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Білоцерківського ДАУ, ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції з проблем неінфекційної патології тварин (м. Біла Церква, 45 червня 1998 р.), на засіданні науково-технічного товариства ім. І.І. Мечникова Білоцерківського ДАУ.
Публікації. Результати експериментальних досліджень опубліковані у 5 статтях, що вийшли у "Віснику Білоцерківського державного аграрного університету".
Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 164 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 9 рисунками, 18 таблицями і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження та їх обговорення, висновки та пропозиції виробництву, список використаних літературних джерел з 317 , у тому числі 54 іноземних.
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Дослідження виконувались протягом 1996–1999 рр. у КСП ім. Ватутіна та "Маяк" Київської області, в навчально-дослідному господарстві та в умовах клініки кафедри хірургії Білоцерківського ДАУ. За цей період було піддано клінічному обстеженню 1432 голови великої рогатої худоби різних вікових груп, з яких було виявлено 246 тварин (17,18%) з хірургічними захворюваннями кінцівок. Серед них на артрит хворіло 49 голів (19,92%). Переважно вражався тарзальний суглоб, запальний процес характеризувався асептичним перебігом.
Оскільки спонтанні артрити виникали не одночасно і діагностувались на різних стадіях захворювання, що не давало можливості вивчати зміни у складі синовіальної рідини в динаміці запального процесу, матеріалом для виконання дисертаційної роботи були бички чорно-рябої породи 4–6-місячного віку з експериментально викликаними за методикою Б.С. Семенова (1979) асептичними артритами.
Відповідно до поставлених завдань було проведено три серії дослідів з вивчення білкового складу, вмісту сіалових кислот, глікопротеїдів, глікозаміногліканів у синовіальній рідині та сироватці крові молодняку великої рогатої худоби в нормі, при асептичних артритах та при деяких методах їх лікування.
У першій серії дослідів (16 голів) вивчали названі показники у синовіальній рідині та сироватці крові клінічно здорового молодняку великої рогатої худоби, які в подальшому вважали за норму. Синовіальну рідину отримували шляхом пункції тарзального суглоба через передньозовнішній чи передньовнутрішній вивороти.
У другій серії дослідів (16 голів) вивчали зміни білкового складу, вмісту сіалових кислот, глікопротеїдів, глікозаміногліканів у синовіальній рідині та сироватці крові молодняку великої рогатої худоби в динаміці експериментально викликаного асептичного артриту тарзального суглоба.
Експериментальні артрити викликали на фоні сенсибілізації. Для цього тваринам підшкірно вводили свіжу сироватку крові коня по 15 мл тричі, з інтервалом у 2 доби. На 21-й день від останньої сенсибілізуючої ін’єкції після спорожняючої пункції тарзального суглоба в його порожнину вводили 10 мл 20%-ного розчину натрію хлориду та 0,3 мл терпентинової олії. У динаміці захворювання проводили загальне дослідження тварин та обстеження ураженого суглоба, при якому звертали увагу на ознаки місцевої запальної реакції: температуру, біль, консистенцію параартикулярних тканин та виворотів суглоба, органолептичні показники синовіальної рідини. На 3-ю, 7-у і 11-у добу захворювання проводили дослідження морфологічного складу крові, білкового складу, вмісту сіалових кислот, глікопротеїдів і глікозаміногліканів у синовіальній рідині ураженого суглоба та сироватці крові тварин.
У третій серії дослідів опрацьовано та проведено клінічну оцінку і патогенетичне обгрунтування методу лікування при асептичних артритах у молодняку великої рогатої худоби. У зв’язку з цим було сформовано дослідну (10 гол.) та контрольну (11 гол.) групи бичків з експериментальними асептичними артритами тарзального суглоба, лікування яких проводили на 3-ю добу захворювання. Тваринам дослідної групи після спорожняючої пункції порожнини суглоба внутрішньосуглобово одноразово ін’єктували 10–15 мл 15%-ного розчину полівінілпіролідону з додаванням 2 мл (50 мг) суспензії гідрокортизону ацетату, 1 мл 10%-ного розчину лідокаїну гідрохлориду та 1 мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату. У контрольній групі лікування проводили загальноприйнятим методом: внутрішньосуглобово ін’єктували 5–6 мл (125–150 мг) суспензії гідрокортизону ацетату та 10 мл 0,5%-ного розчину новокаїну з додаванням 1 мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату. При необхідності деяким тваринам ін’єкцію повторювали на 5-у добу лікування.
У процесі лікування проводили загальне дослідження тварин обох груп, обстеження ураженого суглоба, а на 5-у та 9-у добу лікування досліджували морфологічний склад крові, вміст білків, сіалових кислот, глікопротеїдів, глікозаміногліканів у синовіальній рідині ураженого суглоба та сироватці крові.
Гематологічні дослідження (кількість еритроцитів, лейкоцитів, рівень гемоглобіну та лейкограму) проводили загальноприйнятими методами.
У синовіальній рідині та сироватці крові визначали вміст загального білка (уніфікованим методом за біуретовою реакцією), білковий склад (шляхом зонального електрофорезу дослідного матеріалу в поліакриламідному гелі з наступним фарбуванням 0,25%-ним розчином Кумассі брильянтового блакитного R-250 та денситометрією на аналізаторі фореграм АФ-1 за B.G.Davis, 1964), вміст сіалових кислот (фотоелектроколориметричним методом за F.Hess, 1957), рівень глікопротеїдів та глікозаміногліканів (фракційним методом за И.В.Неверовым та Н.И.Титоренко, 1979).
Отриманий цифровий матеріал оброблений статистично на програмованому мікрокалькуляторі "SHARP" EL-506 P з визначенням середньої арифметичної (M), статистичної помилки середньої арифметичної (m). Вірогідність різниці (p) між середніми арифметичними двох варіаційних рядів визначали за критерієм достовірності (t) і таблицями Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали вірогідною при рівній можливості p<0,05; 0,01; 0,001.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Клініко-гематологічні зміни при експериментальних асептичних
артритах у молодняку великої рогатої худоби
З виникненням експериментальних асептичних артритів найбільшої інтенсивності запальна реакція набувала на 3-ю добу захворювання. Хворі тварини здебільшого перебували у лежачому положенні. Підвищувалась температура тіла (39,6–40,0С), частота пульсу (100–110 поштовхів за хв) та дихання (26–32 дихальних рухів за хв). Під час руху спостерігали кульгавість опірної кінцівки високого ступеня, у спокої хвора кінцівка була у напівзігнутому в тарзальному суглобі положенні і торкалась підлоги лише зачепом. Пасивні рухи у суглобі викликали сильний біль. Місцево виявляли збільшення об’єму ураженого суглоба (довжина обхвату складала 37,0–39,5 см проти 29,0–30,0–у здорових тварин), нечіткість його контурів та розлите, гаряче на дотик і сильно болюче припухання тканин. Вивороти суглоба були відчутно виповнені і флуктуючі, при їх пункції виділялась значна кількість рідкої непрозорої синовії від солом’яно-жовтого до темно-жовтого кольору з пластівцями фібрину.
У цей час у крові виявляли зменшення кількості еритроцитів (в 1,4 рази; р0,001), рівня гемоглобіну (в 1,3 рази; р0,01) та збільшення вмісту лейкоцитів (в 1,3 рази; р0,01). У лейкограмі відбувалось збільшення лімфоцитів (в 1,2 рази; р0,001), моноцитів (у 2,3 рази; р0,001), еозинофілів (в 1,7 рази; р0,01), паличкоядерних (в 1,8 рази; р0,001) та юних (р0,001) нейтрофілів при зменшенні сегментоядерних їх форм (у 2,1 рази; р0,001).
Із 7-ї доби захворювання відбувалось деяке покращання загального стану тварин та їх рухової активності. Загальна температура тіла, частота пульсу та дихання коливались у фізіологічних межах. Відбувалось деяке зниження активності запальної реакції. При пункції суглобів виявляли зниження в’язкості синовіальної рідини, а в деяких тварин –зменшення її кількості.
На 11-у добу захворювання у більшості тварин (69%) під час руху спостерігали кульгавість низького ступеня та часткове опирання хворою кінцівкою у спокої. Місцево виявляли зменшення об’єму ураженого суглоба (до 33,5–34,5 см) та обмежене, щільне, болюче, негаряче припухання тканин у його ділянці.
Проте, у частини тварин (31%) відмічали кульгавість середнього ступеня та добре виражені ознаки місцевої запальної реакції. У багатьох тварин спостерігали зменшення кількості синовіальної рідини на фоні зниженої її в’язкості.
У цей час у хворих тварин, порівняно зі здоровими, був нижчий рівень гемоглобіну (в 1,2 рази; р0,05), еритроцитів (в 1,3 рази; р0,05) та лейкоцитів (в 1,2 рази; р0,05). Показники лейкограми мали тенденцію до нормалізації, проте істотно нижчим був рівень сегментоядерних нейтрофілів (р0,001).
У подальшому (20–35-а доба захворювання) в більшості тварин (81%) була відсутня кульгавість під час руху, вони повністю опиралися ураженою кінцівкою у спокої, ознаки місцевої запальної реакції в ділянці суглоба не спостерігались.
Проте, у частини тварин (19%) навіть на 45-у добу від початку захворювання виявляли кульгавість низького ступеня під час руху, збільшення об’єму ураженого суглоба та обмежене, ущільнене, не болюче і не гаряче припухання його тканин, що свідчить про розвиток хронічного фіброзиту.
Таким чином, експериментальні асептичні артрити характеризуються гіперергічним типом запалення і тривалим його перебігом при наявності розлитого, гарячого і болючого припухання тканин у ділянці суглоба, серозно-фібринозного випоту в його порожнину, істотним погіршенням загального стану тварин, пригніченням еритропоезу. З подальшим перебігом захворювання можливі як клінічне самовидужання тварин, так і ускладнення (хронічний фіброзит ураженого суглоба).
Зміни вмісту загального білка і його фракцій у синовіальній рідині та сироватці крові при експериментальних асептичних артритах
Синовіальна рідина клінічно здорового молодняку великої рогатої худоби містить у 5,8 разів менше загального білка, ніж сироватка крові (р0,001). Склад білка синовіальної рідини та сироватки крові подібні в якісному, але відрізняються у кількісному відношенні і включають наступні фракції (%): преальбуміни (2,860,26 у синовії та 1,880,14 у сироватці), альбуміни (відповідно 40,211,61 та 29,680,85), -глобуліни (15,580,50 та 13,340,40), церулоплазмін (3,700,27 та 2,890,15), трансферини (6,220,22 та 6,900,21), гаптоглобіни (7,000,20 та 6,090,20), Ig G (15,270,59 та 27,550,50), А (5,220,27 та 7,590,49), білки S-фракції (3,940,26 та 4,080,14).
Із розвитком експериментального асептичного артриту (3-я доба захворювання) відбувалось збільшення концентрації загального білка у сироватці крові (в 1,1 рази; р0,001) і, особливо, в синовіальній рідині (у 4,9 рази; р0,001). У подальшому (7-а і 11-а доба захворювання) його рівень у сироватці крові знижувався до норми (р0,05), а у синовіальній рідині істотно відрізнявся від вмісту у здорових тварин (р0,001) і був у 5,4 разів вищим на 7-у добу захворювання та у 4,5 разів – на 11-у.
На 3-ю добу захворювання у синовіальній рідині підвищився в 1,8 рази рівень Ig G (до 27,000,60%; р0,001), в 1,6 рази – Ig A (до 8,540,32%; р0,001), в 1,2 рази –гаптоглобінів (до 8,480,20%; р0,001), трансферинів (до 7,740,17%; р0,001), в 1,7 рази –церулоплазміну (до 6,200,16%; р0,001) та зменшився в 1,9 рази вміст альбумінів (до 21,110,81%; р0,001), в 1,1 рази– -глобулінів (до 13,730,40%; р0,001). У сироватці крові в цей період зменшився вміст Ig G (до 24,550,29%; р0,001), підвищився рівень гаптоглобінів (до 7,550,13%; р0,001), трансферинів (до 8,450,17%; р0,001), церулоплазміну (до 4,770,22%; р0,001), вірогідних змін інших фракцій не виявлено (р0,05).
На 7-у добу захворювання, порівняно з попереднім дослідженням, у синовіальній рідині підвищився рівень преальбумінів (в 1,6 рази; р0,001), Ig G (на 3,2%; р0,01), А (на 1,78%; р0,001), білків S-фракції (в 1,7 рази; р0,001), знизився вміст альбумінів (в 1,3 рази; р0,01), -глобулінів (на 1,63%; р0,01) та білків гострої фази – церулоплазміну (в 1,4 рази; р0,001), трансферинів (на 0,84%; р0,05), гаптоглобінів (на 0,82%; р0,01). У сироватці крові, відповідно, підвищився вміст Ig G (на 2,44%; р0,05) і зменшився церулоплазміну (у 2,1 рази; р0,001).
Таблиця 1
Вміст загального білка у сироватці крові та синовіальній рідині в динаміці
асептичного артриту, г/л
|
Рідини |
Здорові |
Доба захворювання |
||
|
oрганізму |
Тварини |
-я |
-а |
-а |
|
Сироватка крові |
66,02 1,50 |
,13 0,56 |
,68 2,19* |
,30 1,80* |
|
Синовіальна рідина |
11,45 0,67 |
,47 1,23 |
,95 4,59 |
,82 7,88 |
Примітка. * р0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами.
Зміни решти показників вірогідні.
У подальшому (на 11-у добу захворювання) у синовіальній рідині був менший вміст альбумінів (у 2,3 рази; р0,001), -глобулінів (в 1,3 рази; р0,01), підвищений рівень преальбумінів (в 1,8 рази; р0,01), церулоплазміну (в 1,8 рази; р0,001), Ig G (в 1,8 рази; р0,001), А (у 2 рази; р0,001), білків S-фракціії (в 1,7 рази; р0,01), порівняно зі здоровими тваринами. У сироватці крові, відповідно, був нижчий рівень преальбумінів (в 1,5 рази; р0,01), -глобулінів (на 0,99%; р0,05), підвищений вміст трансферинів (на 0,68%; р0,05), Ig G (на 1,71 %; р0,05). Щодо інших фракцій вірогідних змін не було виявлено (р>0,05).
У віддалений від початку захворювання термін (45-а доба) вміст загального білка у синовіальній рідині не повертався до норми у видужалих на цей час тварин (18,672,50 г/л; р0,01) і, особливо, хворих на хронічний фіброзит (31,032,60 г/л; р0,001). Залишалась істотною різниця фракційного складу білка синовіальної рідини між здоровими тваринами, тими, що видужали та хворими на хронічний фіброзит: був знижений рівень альбумінів (у 2,9 рази у хворих та у 2 рази у видужалих; р0,001), підвищений вміст -глобулінів (відповідно в 1,4 та 1,3 рази; р0,001), Ig G (в 1,6 та 1,3 рази; р0,001), А (в 1,8 рази; р0,001 та в 1,5 рази; р0,01), білків S-фракції (в 1,8 та 1,5 рази; р0,001). У тварин, що видужали, був підвищений в 1,3 вміст гаптоглобіну (р0,01), в 1,3 рази – преальбумінів (р0,05), в 1,5 рази – трансферинів (р0,05), у хворих на хронічний фіброзит – в 1,6 рази церулоплазміну (р0,001) та в 1,2 рази – гаптоглобінів (р0,001).
Таким чином, з розвитком експериментального асептичного артриту, у зв’язку з істотним збільшенням проникності синовіальної оболонки, у синовіальній рідині підвищується вміст високомолекулярних білків при недостатньому збільшенні її інгібіторного потенціалу. Вміст білків гострої фази як факторів неспецифічного захисту організму підвищується на початку захворювання, але знижується з подальшим його перебігом. Видужання тварин відбувається на фоні підвищення вмісту білків гострої фази та інгібіторного потенціалу синовіальної рідини.
Зміни вмісту білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині та
сироватці крові при експериментальних асептичних артритах
Синовіальна рідина клінічно здорових тварин, порівняно із сироваткою крові, містить у 25,6 разів менше сіалових кислот (р0,001), у 3,2 рази – глікопротеїдів (р0,001), у 13,6 разів – глікозаміногліканів (р0,001).
З розвитком експериментального асептичного артриту (3-я доба захворювання) у синовіальній рідині істотно підвищувався рівень сіалових кислот (у 25,5 рази; р0,001), глікопротеїдів (у 4,6 рази; р0,001) та глікозаміногліканів (у 4,8 рази; р0,001). У сироватці крові, відповідно, збільшувався вміст сіалових кислот (в 1,4 рази; р0,001), глікозаміногліканів (в 1,6 рази; р0,001), а рівень глікопротеїдів вірогідно не змінився (р0,05).
У подальшому (7-а доба захворювання) в синовіальній рідині знизився рівень сіалових кислот (на 13%; р0,001) та збільшився – глікозаміногліканів (на 17%; р0,001), порівняно з попередніми дослідженнями. У сироватці крові зменшився вміст сіалових кислот (на 6%; р0,05), глікопротеїдів (на 18%; р0,001), а вміст глікозаміногліканів нормалізувався (р0,05).На 11-у добу захворювання, порівняно зі здоровими тваринами, у синовіальній рідині хворих тварин був вищим уміст сіалових кислот (у 16 разів; р0,001), глікопротеїдів (у 2,6 рази; р0,001) і глікозаміногліканів (у 6,4 рази; р0,001). У сироватці крові, відповідно, був вищим уміст глікопротеїдів (в 1,4 рази; р0,001), глікозаміногліканів (в 1,3 рази; р0,001) та сіалових кислот (в 1,1 рази; р0,05).
Таблиця 2
Вміст білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині та сироватці крові при експериментальних асептичних артритах
|
Показники |
Здорові |
Доба захворювання |
||
|
Тварини |
3-я |
-а |
-а |
|
|
Сіалові к-ти, одиниць Гесса |
211,25 8,80 8,25 1,42 |
288,32 5,59 210,73 4,70 |
272,38 4,63 183,40 5,03 |
234,69 5,93 128,33 4,61 |
|
Глікопротеїди, мг/л |
395,00 31,06 123,13 12,18 |
428,27 16,01* 561,76 18,78 |
353,27 10,74* 591,23 11,43 |
563,46 16,33 316,75 15,51 |
|
Глікозаміноглікани, мг/л |
556,73 24,43 41,06 2,12 |
,11 29,61 196,64 3,07 |
568,75 15,04* 230,00 5,01 |
703,37 16,13 262,57 5,88 |
Примітка. 1. Чисельник - сироватка крові, знаменник - синовіальна рідина.
. * р0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами.
Зміни решти показників вірогідні.
У віддалений від початку захворювання термін (45-а доба) у видужалих на цей час тварин і, особливо, хворих на хронічний фіброзит, був підвищений уміст сіалових кислот (відповідно 21,675,45 од. Гесса; р0,05 та 121,6716,00 од. Гесса; р0,001), глікопротеїдів (302,0516,92 та 46528,79 мг/л; р0,001) і глікозаміногліканів (56,922,89 та 157,438,18 мг/л; р0,001), порівняно з клінічно здоровими.
Таким чином, при експериментальному асептичному артриті в синовіальній рідині підвищується вміст сіалових кислот і глікопротеїдів як факторів неспецифічного захисту організму на початку захворювання, однак знижується з подальшим його перебігом. Рівень деструктивних явищ у суглобі (вміст глікозаміногліканів) істотно підвищується на початку захворювання і залишається на високому рівні з подальшим його перебігом. Видужання тварин супроводжується обмеженням деструктивних явищ у суглобі при підвищеному вмісті факторів неспецифічного захисту в синовіальній рідині.
ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ 15%-НОГО РОЗЧИНУ ПОЛІВІНІЛПІРОЛІДОНУ З ГІДРОКОРТИЗОНОМ ТА ЛІДОКАЇНОМ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ АСЕПТИЧНИХ АРТРИТАХ У МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ
РОГАТОЇ ХУДОБИ
Клініко-гематологічні зміни при лікуванні
При лікуванні хворі тварини дослідної групи вже на 2–3-ю добу після ін’єкції мали задовільний загальний стан, а показники загальної температури тіла, частоти пульсу та дихання коливались у межах норми. Покращилась рухова активність тварин. Спостерігались кульгавість опірної кінцівки низького ступеня під час руху та короткочасне повне опирання у спокої. Пасивні рухи значної амплітуди викликали біль. Зменшився об’єм хворого суглоба, його контури стали більш виразними. У ділянці суглоба виявляли обмежене, ущільнене, незначно болюче, з неістотним підвищенням місцевої температури припухання тканин. Синовіальні вивороти суглоба були відчутні і флуктуючі.
На 4–5-у добу лікування спостерігали істотне покращання загального стану тварин, відсутність кульгавості під час руху та повне опирання хворою кінцівкою у спокої. Зменшився об’єм ушкодженого суглоба, в його ділянці було обмежене, ущільнене, безболісне і без підвищення місцевої температури припухання тканин. Контури синовіальних виворотів не відрізнялись від здорового суглоба, були флуктуючі, при їх пункції виділялась достатня кількість в’язкої, але дещо мутної, солом’яно-жовтого кольору синовіальної рідини.
У тварин контрольної групи покращання стану відбулося лише на 4–5-у добу лікування, але частині з них (27%) проводили повторну внутрішньосуглобову ін’єкцію. Клінічне видужання тварин контрольної групи відбулося на 7–8-у добу лікування.
Таким чином, внутрішньосуглобове введення 10–15 мл 15%-ного розчину полівінілпіролідону, 2 мл (50 мг) суспензії гідрокортизону ацетату, 1 мл 10%-ного розчину лідокаїну та 1 мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату дозволяє на 2–4 доби скоротити термін лікування хворих на асептичний артрит телят, порівняно з традиційним методом – внутрішньосуглобовим введенням 5–6 мл (125–150 мг) суспензії гідрокортизону ацетату на 10 мл 0,5%-ного розчину новокаїну, 1 мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату.
На 9-у добу лікування, порівняно зі здоровими тваринами, у крові у крові хворих був нижчий рівень еритроцитів (в 1,3 рази в дослідній; р0,01 та в 1,5 рази – у контрольній; р0,001), лейкоцитів (відповідно в 1,2 рази; р0,05 та в 1,4 рази; р0,01), гемоглобіну (в 1,3 рази; р0,05 та в 1,4 рази; р0,001). У лейкограмі був значно більший відсоток юних (1,520,18 та 2,480,19%; р0,001) і паличкоядерних нейтрофілів (в 1,7 рази в обох групах; р0,001), моноцитів (на 0,75% в дослідній; р0,05), еозинофілів (в 1,6 рази у контрольній; р0,05), нижчий уміст сегментоядерних нейтрофілів (на 2,48% у контрольній; р0,001), лімфоцитів (на 4,82 та 4,43%; р0,001).
Отже, у тварин дослідної групи поряд з клінічним одужанням відбувалось більш швидке відновлення морфологічного складу крові, ніж у контрольній групі тварин.
Зміни вмісту загального білка і його фракцій у синовіальній рідині та
сироватці крові при лікуванні
На 5-у добу лікування, порівняно з показниками до його проведення, підвищився рівень загального білка у синовіальній рідині тварин дослідної (на 26%; р0,001) та контрольної (на 28%; р0,001) групи.
У синовіальній рідині тварин дослідної групи збільшився вміст альбумінів (на 2,83%; р0,05), церулоплазміну (в 1,6 рази; р0,001), високим залишався вміст трансферинів, гаптоглобінів. Відновився до показників у здорових тварин вміст -глобулінів, істотно зменшилась питома вага Ig G (на 6,48%; р0,001) і білків S-фракції (в 1,4 рази; р0,001). У тварин контрольної групи, відповідно, збільшився вміст церулоплазміну (в 1,4 рази; р0,05), трансферинів (на 1,7%; р0,01), на високому рівні залишався вміст гаптоглобінів, істотно зменшилась питома вага Ig G (на 5,91%; р0,001).
Таблиця 3
Вміст загального білка у сироватці крові та синовіальній рідині при лікуванні
асептичного артриту , г/л
|
Рідини |
Здорові |
Хворі |
Доба лікування |
|
|
5-а |
-а |
|||
|
Сироватка крові |
66,02 ± 1,50 |
,13 ± 0,56 |
75,08 ± 0,91 75,45 ± 0,82 |
69,37 ± 0,49 70,25 ± 1,60 * |
|
Синовіальна рідина |
11,45 ± 0,67 |
55,47 ± 1,23 |
69,85 ± 0,93 70,96 ± 1,24 |
54,00 ± 0,66 57,50 ± 2,39 |
Примітка. 1. Чисельник –дослідна, знаменник –контрольна групи.
. * р0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами.
Зміни решти показників вірогідні.
У сироватці крові в цей період також підвищився вміст загального білка на 3% в дослідній ( р0,05) та контрольній ( р0,05) групах. При цьому у тварин дослідної групи підвищився вміст преальбумінів (в 1,9 рази; р<0,001), Ig G (на 1,5%; р0,01), A (в 1,5 рази; р0,001), церулоплазміну (в 1,6 рази; р0,001), залишився підвищеним уміст трансферинів, гаптоглобінів, знизився вміст альбумінів (в 1,3 рази; р0,001), -глобулінів (на 2,09%; р0,001) та білків S-фракції (на 0,82%; р0,001). У контрольній групі, відповідно, підвищився вміст преальбумінів (в 1,7 рази; р0,001), Ig G (на 2,89%; р0,01), церулоплазміну (в 1,2 рази; р0,05), трансферинів (в 1,2 рази; р0,001), залишався підвищеним уміст гаптоглобінів, знизився вміст альбумінів (в 1,4 рази; р0,001).
У подальшому, на 9-у добу лікування, уміст загального білка у синовіальній рідині тварин обох груп зменшився, але, порівняно зі здоровими, залишався істотно вищим у дослідній (у 4,7 рази; р<0,001) та контрольній (у 5 разів; р<0,001) групах. При цьому в дослідній групі був значно вищий рівень церулоплазміну (у 2,6 рази; р0,001), трансферинів (на 2,58%; р0,001), гаптоглобінів (на 2,9%; р0,001), Ig G (на 2,46%; р0,05), А (у 2 рази; р0,001) та нижчий уміст альбумінів (в 1,8 рази; р0,001), порівняно зі здоровими тваринами, щодо інших фракцій зміни були невірогідними (р0,05).
У тварин контрольної групи, відповідно, спостерігали вищий рівень преальбумінів (в 1,4 рази; р0,001), церулоплазміну (у 2,3 рази; р0,001), трансферинів (на 2,36%; р0,01), гаптоглобінів (на 3,64%; р0,001), Ig G (на 3,82%; р0,001), A (в 1,8 рази; р0,001), нижчий вміст альбумінів (у 2 рази; р0,001).
У сироватці крові в цей період також зменшився вміст загального білка у тварин обох груп. При цьому у дослідній групі був вищий вміст церулоплазміну (в 1,9 рази; р0,001), трансферинів (на 2,05%; р0,001), гаптоглобінів (на 1,15%; р0,001) і нижчий– -глобулінів (в 1,3 рази; р0,001), Ig G (на 2,18%; р0,05), порівняно зі здоровими тваринами.
У тварин контрольної групи, відповідно, спостерігали вищий уміст преальбумінів (на 0,95%; р0,01), церулоплазміну (в 1,9 рази; р0,001), гаптоглобінів (на 1,89%; р0,001), незначно підвищений– трансферинів (на 1,03%; р0,05) та нижчий– альбумінів (на 3,52%; р0,001), Ig G (на 2,08%; р0,001), білків S-фракції (на 0,65%; р0,01), -глобулінів (на 1,88%; р0,001).
Таким чином, при лікуванні тварин обох груп у синовіальній рідині підвищується вміст білків гострої фази як факторів неспецифічного захисту організму, інгібіторний потенціал синовіальної рідини та обмежується проникність синовіальної оболонки для високомолекулярних білків.
Зміни вмісту білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині
та сироватці крові при лікуванні
На 5-у добу лікування у синовіальній рідині тварин обох груп спостерігали істотне підвищення вмісту сіалових кислот (на 11% в дослідній; р0,05 та на 21% у контрольній; р0,001) і глікопротеїдів (відповідно в 1,6 та 1,7 рази; р0,001). У дослідній групі вміст глікозаміногліканів знизився на 20% (р0,001), у контрольній – на 47% (р0,001), що зумовлено застосуванням гідрокортизону у великій кількості.
У цей час у сироватці крові тварин дослідної групи підвищився вміст сіалових кислот (на 10%; р0,05), глікопротеїдів (на 44%; р0,05), у контрольній – зменшився вміст глікопротеїдів (на 17%; р0,05) та істотно не змінився вміст сіалових кислот (303,0018,39 проти 288,325,59 од. Гесса у хворих; р0,05). Проте у тварин обох груп знизився вміст глікозаміногліканів (на 18% в дослідній; р0,001 та на 30% у контрольній; р0,001).
У подальшому знизився вміст сіалових кислот і глікопротеїдів у синовіальній рідині та сироватці крові тварин обох груп. На 9-у добу лікування, порівняно зі здоровими тваринами, у синовіальній рідині хворих тварин обох груп був вищий уміст сіалових кислот (212,007,00 од. Гесса у дослідній та 224,139,00 у контрольній; р0,001) і глікопротеїдів (відповідно 800,12 28,62 мг/л; р0,001 та 727,50 11,77 мг/л; р0,001).
У сироватці крові, відповідно, також був вищий уміст сіалових кислот (260,006,98 од. Гесса в дослідній та 276,365,71 у контрольній; р0,001), а рівень глікопротеїдів був нижчим у дослідній групі (233,84 13,20 мг/л проти 395,00 31,06; р0,05) і вірогідно не відрізнявся у контрольній (р>0,05).
Таблиця 4
Вміст глікозаміногліканів у сироватці крові та синовіальній рідині при лікуванні асептичного артриту, мг/л
|
Рідини |
Здорові |
Хворі |
Доба лікування |
|
|
5-а |
-а |
|||
|
Сироватка крові |
556,73 ± 24,43 |
,11 ± 29,61 |
711,54 ±17,27 606,99 ±35,95 * |
625,38 ±13,30 804,20 ± 2 8,91 |
|
Синовіальна рідина |
41,06 ± 2,12 |
196,64 ± 3,07 |
56,77 ± 6,43 104,62 ±3,94 |
113,23 ± 5,96 156,15 ± 2,88 |
Примітка. 1. Чисельник –дослідна, знаменник –контрольна групи.
. * р0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами.
Зміни решти показників вірогідні.
Вміст глікозаміногліканів продовжував динамічно знижуватись у дослідній групі, але залишався значно вищим, ніж у здорових тварин (у 2,8 рази у синовіальній рідині; р<0,001 та на 12% – у сироватці крові; р0,05). У контрольній групі їх уміст збільшився (р0,001) і був вищим від показників здорових тварин (р0,001) і тварин дослідної групи (р<0,001) як у синовіальній рідині, так і в сироватці крові.
Таким чином, при лікуванні експериментальних асептичних артритів у синовіальній рідині тварин обох груп підвищується вміст сіалових кислот та глікопротеїдів як факторів неспецифічного захисту організму. Але у дослідній групі вміст глікозаміногліканів значно нижчий, що свідчить про більш раннє і динамічне обмеження деструктивних явищ у суглобі.
ВИСНОВКИ
1. Серед хірургічних захворювань кінцівок у великої рогатої худоби артрити становлять 19,9%.
2. Експериментальні артрити, викликані на фоні сенсибілізації, характеризуються гіперергічним типом запалення і тривалим його перебігом при наяв- ності дифузного, гарячого і болючого припухання тканин у ділянці суглоба та серозно-фібринозного випоту в його порожнину.
. Синовіальна рідина клінічно здорового молодняку великої рогатої худоби містить загальний білок (11,45±0,67 г/л) та наступні його фракції (%): преальбуміни –,86±0,26; альбуміни –,21±1,61; -глобуліни –,58±0,50; церулоплазмін –,70±0,27; трансферини –,22±0,22; гаптоглобіни –,00±0,20; Ig G –,27±0,59; А –,22±0,27; білки S-фракції –,94±0,26. До її складу входять сіалові кислоти –,25±1,42 од. Гесса, глікопротеїди –,13±12,18 мг/л, глікозаміноглікани –,06±2,12 мг/л.
. Асептичні артрити у бичків на ранніх стадіях супроводжуються підвищенням умісту загального білка у синовіальній рідині (у 4,9 рази; р<0,001) та сироватці крові (в 1,1 рази; р<0,001).
. З розвитком асептичного запалення суглоба у синовії вірогідно підвищується вміст Ig G (в 1,8 рази), А (в 1,6 рази), церулоплазміну (в 1,6 рази), трансферинів (в 1,2 рази), гаптоглобінів (в 1,2 рази) при одночасному зменшенні вмісту альбумінів (в 1,9 рази) та -глобулінів (на 1,85%). У подальшому (на 7-11-у добу) продовжує знижуватись вміст альбумінів, -глобулінів, білків гострої фази (р<0,05) при вірогідному підвищенні Ig G, А, білків S-фракції та преальбумінів (р<0,001).
. У хворих тварин на початку запального процесу спостерігається зростання вмісту сіалових кислот у сироватці крові (до 288,32±5,59 од. Гесса при нормі 211,25±8,80; р<0,001) і, особливо, у синовіальній рідині (до 210,73±4,70 одиниць Гесса; р<0,001). У подальшому (на 11-у добу захворювання) відбувається динамічне зниження вмісту сіалових кислот як у сироватці крові (до 234,69±5,93 од. Гесса; р<0,001), так і в синовіальній рідині (до 128,3±4,61од. Гесса; р<0,001).
. На початку розвитку асептичного артриту у синовіальній рідині відбувається підвищення вмісту глікопротеїдів (до 561,76±18,78 та 591,23±11,43 мг/л на 3-ю і 7-у добу захворювання; р<0,001) та їх зниження у подальшому (до 316,75±15,51 мг/л ). У сироватці крові їх підвищення (до 563,46±16,33 мг/л; р<0,001) реєструється лише на 11-у добу захворювання.
. Запальний процес у суглобі бичків характеризується вірогідним підвищенням вмісту глікозаміногліканів у синовії (від 196,64±3,07 мг/л на
-ю добу до 262,57±5,88 на 11-у; р<0,001 ), тоді як у сироватці крові найвищий їх уміст спостерігали на початку захворювання (866,11±29,61 мг/л при нормі 556,73±24,43; р<0,001).
. Лікування телят з асептичним артритом шляхом ін’єкції у порожнину суглоба 10–15 мл 15%-ного розчину полівінілпіролідону, 2 мл (50 мг) суспензії гідрокортизону ацетату, 1 мл 10%-ного розчину лідокаїну гідрохлориду і 1 мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату дозволяє скоротити термін видужання хворих тварин на 2-4 дні, порівняно з традиційним методом (р<0,001).
. Лікувальна ефективність використаних засобів сприяє нормалізації перебігу запальної реакції, збільшенню у синовіальній рідині вмісту загального білка, церулоплазміну, трансферинів, гаптоглобінів (р<0,001), відновленню рівня -глобулінів при істотному зменшенні Ig G та білків S-фракції.
. Застосування запропонованого методу лікування супроводжується підвищенням у синовіальній рідині вмісту сіалових кислот (з 210,73±4,7 до 234,0±8,19 ол. Гесса; р<0,05), глікопротеїдів (з 561,76±18,78 до 927,85± 53,56 мг/л; р<0,001) та динамічним зниженням умісту глікозаміногліканів (з 196,64±3,07 до 113,23±5,96 мг/л; р<0,001) на фоні обмеження деструктивних процесів у суглобі.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
Для лікування телят з асептичними серозно-фібринозними артритами пропонуємо після спорожняючої пункції суглоба вводити в нього 10–15 мл 15%-ного розчину полівінілпіролідону, 2 мл (50 мг) суспензії гідрокортизону ацетату, 1 мл 10%-ного розчину лідокаїну гідрохлориду і 1мл 4%-ного розчину гентаміцину сульфату з інтервалом 3–4 доби до клінічного видужання.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Чорнозуб М. П. Зміни білків і білково-вуглеводних сполук у синовіальній рідині та сироватці крові при асептичних артритах у молодняку великої рогатої худоби (клініко-експериментальні дослідження). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 – ветеринарна хірургія. – Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 1999.
Дисертація присвячена вивченню ролі деяких показників синовіальної рідини в патогенезі асептичних артритів у молодняку великої рогатої худоби і опрацюванню на цій основі патогенетично обгрунтованих методів лікування.
Вивчено вміст білків гострої фази – церулоплазміну, трансферинів, гаптоглобінів, а також сіалових кислот, глікопротеїдів і глікозаміногліканів у синовіальній рідині клінічно здорового молодняку великої рогатої худоби та їх зміни в динаміці експериментального асептичного артриту. Одержані результати досліджень дали змогу опрацювати і рекомендувати виробництву метод лікування, який досить швидко обмежує активність запальної реакції в суглобі і дозволяє істотно скоротити термін лікування хворих тварин.
Чорнозуб Н. П. Изменения белков и белково-углеводных соединений в синовиальной жидкости и сыворотке крови при асептических артритах у молодняка крупного рогатого скота (клинико-экспериментальные исследования). – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 – ветеринарная хирургия. – Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 1999.
Диссертация посвящена изучению роли некоторых показателей синовиальной жидкости в патогенезе асептических артритов у молодняка крупного рогатого скота и разработке на этой основе патогенетически обоснованных методов лечения.
Изучено содержание белков острой фазы – церулоплазмина, трансферринов, гаптоглобинов, а также сиаловых кислот, гликопротеидов и гликозаминогликанов в синовиальной жидкости клинически здорового молодняка крупного рогатого скота.
Установлено, что синовиальная жидкость клинически здоровых телят содержит общий белок (11,45 0,67 г/л) и следующие его фракции (%): преальбумины–2,860,26; альбумины–40,211,61; -глобулины –15,580,50; церулоплазмин – 3,700,27; трансферрины – 6,220,22; гаптоглобины – 7,000,20; Ig G – 15,270,59; А – 5,220,27; белки S-фракции – 3,940,26. В состав синовиальной жидкости входят сиаловые кислоты – 8,251,42 ед. Гесса, гликопротеиды –123,1312,18 мг/л и гликозаминогликаны – 41,062,12 мг/л.
Изучены также изменения содержания указанных показателей синовиальной жидкости в динамике экспериментальных асептических артритов у молодняка крупного рогатого скота. Установлено, что содержание белков острой фазы, сиаловых кислот и гликопротеидов как факторов неспецифической защиты организма возрастает в начале воспалительного процесса в суставе, но снижается с последующим его течением. Уровень деструктивных явлений в суставе (содержание гликозаминогликанов) значительно повышается в начале заболевания и остается достаточно высоким длительное время.
Полученные результаты исследований позволили разработать метод лечения при асептических артритах, который заключается во внутрисуставном введении 10–15 мл 15%-ного раствора поливинилпирролидона (искусственного заменителя синовиальной жидкости) с 2 мл (50 мг) суспензии гидрокортизона ацетата, 1 мл 10%-ного раствора лидокаина и 1 мл 4%-ного раствора гентамицина сульфата.
Установлено, что при таком лечении клиническое выздоровление животных происходит на 4–5-й день его проведения, в то время как при традиционных методах (внутрисуставное введение 5–6 мл – 125–150 мг – суспензии гидрокортизона ацетата на 0,5%-ном новокаине) – на 7–8-й.
Предлагаемое лечение способствовало повышению в синовиальной жидкости белков острой фазы, сиаловых кислот и гликопротеидов как факторов неспецифической защиты организма при снижении гликозаминогликанов – показателя деструктивных явлений.
Полученные результаты исследований позволили рекомендовать производству для лечения асептических артритов у крупного рогатого скота внутрисуставное введение 10–15 мл 15%-ного раствора поливинилпирролидона с 2 мл (50 мг) суспензии гидрокортизона ацетата, 1 мл 10%-ного раствора лидокаина гидрохлорида и 1 мл 4%-ного раствора гентамицина сульфата с интервалом 3–4 дня до клинического выздоровления.
Chornozub N.P. The changes of proteins and protein-carbohydrates in synovial fluid and blood serum at aseptical arthritis in young cattle (clinical and experimental investigation). – Manuscript.
The thesis for a candidates degree of veterinary sciences, specialty 16.00.05 – Veterinary Surgery. – Bila Tserkva State Agrarian University, Bila Tserkva, 1999.
The dissertation is devoted to the studying the role some indices of synovial fluid in the pathogenesis of aseptical arthritis in young cattle. Using the obtained results there was developed the propriate method of the treatment of the aseptical arthritis.
There were studied the acute stage protein content (ceruloplasmine, transferines, haptoglobines), the sialic acids, glicoproteids and glicosaminoglicanes in synovial fluid there were studied too. We compared the changes of the indices in synovial fluid of healthy animals and ones withe aseptical arthritis.
The obtained results allow us to develop and recommend for wider using the treatment methods that normalize the activity of inflammation in joints and greatly the time of sich animals treatment.