У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Контрольна робота з дисципліни Міжнародні правові стандарти прав і свобод людини 2 Варіант План 1

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 4.4.2025

Контрольна робота

з дисципліни «Міжнародні правові стандарти прав і свобод людини»

2 Варіант

План

1.Рада європи: історія, структура і сфери діяльності.

2.Характеристика та зміст положень Протоколу №4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , що ратифіковані Україною

3.Дайтевідповідь на питання

1.Рада європи: історія, структура і сфери діяльності.

Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі.

Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «Злучених держав Європи» на зразок Злучених Держав Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.

Струтура

Комітет міністрів

Парламентська асамблея

Європейський суд з прав людини

Дорадчі органи

Венеціанська комісія

Дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Офіційна назва: «Європейська комісія за демократію через право».

Конгрес місцевої та регіональної влади Європи

Консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні влади. Делегація кожної країни в Конгресі складається із однакової частини представників регіонів та органів місцевого самоврядування.

Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.

-Рада зосереджується на наступних областях:

-Захист демократії і верховенства права;

-Захист прав людини, зокрема:

-Соціальні права;

-Лінгвістичні права меншин;

-Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;

-Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність;

-Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

2.Характеристика та зміст положень Протоколу №4 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , що ратифіковані Україною

Зміст положень

Стаття 1 - Заборона ув'язнення за борги

Ніхто не може бути позбавлений волі лише на підставі , що він не в змозі виконати якесь договірне зобов'язання .

Стаття 2 - Свобода пересування

1 . Кожен , хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави , в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

2 . Кожен є вільним залишати будь-яку країну , включаючи свою власну.

3 . Користування цими правами не підлягає жодним обмеженням , крім тих , які передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки , для підтримання громадського порядку , запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

4 . Права , викладені в пункті 1 , також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням , що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Стаття 3 - Заборона вислання громадян

1 . Ніхто не може бути вислано, шляхом індивідуальних або колективних заходів, з території держави , громадянином якої він є .

2 . Ніхто не може бути позбавлений права на в'їзд на територію держави , громадянином якої він є .

Стаття 4 - Заборона колективного вислання іноземців

Колективне вислання іноземців забороняється .

Стаття 5 - Територіальна сфера дії

1 . Будь-яка Висока Договірна Сторона може при підписанні або ратифікації цього Протоколу або в будь-який час після цього надіслати Генеральному секретарю Ради Європи заяву , де зазначаються межі застосування нею положень цього Протоколу до тих зазначеним у заяві територіям , за зовнішні зносини яких вона несе відповідальність.

2 . Будь-яка Висока Договірна Сторона , яка надіслала заяву на підставі попередньої частини , може час від часу робити інші заяви про зміну умов будь-якої попередньої заяви чи припинення застосування положень цього Протоколу щодо какойлибо території .

3 . Заява , зроблена згідно з положеннями цієї статті , розглядається як зроблена відповідно до пункту 1 статті 56 Конвенції.

4 . Територія будь-якої держави , до якої цей Протокол застосовується на підставі його ратифікації або прийняття цією державою , і кожна територія , до якої цей Протокол застосовується на підставі заяви цієї держави відповідно до положень цієї статті , розглядаються як окремі території для цілей посилання на територію держави у статтях 2 і 3 .

5 . Будь-яка держава , яка зробила заяву відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті, може будь-коли після цього заявити від імені однієї або кількох територій, зазначених у цій заяві , що вона визнає компетенцію Суду приймати скарги від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб , як це передбачено статтею 34 Конвенції стосовно всіх або деяких зі статей 1 , 2 , 3 і 4 цього Протоколу.

Стаття 6 - Зв'язок із Конвенцією

Високі Договірні Сторони розглядають статті 1 , 2 , 3 , 4 і 5 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції , і всі положення Конвенції застосовуються відповідно.

Стаття 7 - Підписання та ратифікація

1 . Цей Протокол відкритий для підписання державами - членами Ради Європи , які підписали Конвенцію. Він підлягає ратифікації одночасно з ратифікацією Конвенції або після її ратифікації. Протокол набирає чинності після здачі на зберігання п'яти ратифікаційних грамот. Стосовно будь-якої держави , яка ратифікує цей Протокол згодом , він набуває чинності з дати здачі нею на зберігання її ратифікаційної грамоти .

2 . Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи , який повідомляє всі держави - ​​члени Ради Європи про держави , що ратифікували Протокол .

На посвідчення чого нижчепідписані , належним чином на те уповноважені , підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі 16 вересня 1963 англійською та французькою мовами , причому обидва тексти мають однакову силу , в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії кожній державі, що підписала цей Протокол.

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і
                основоположних свобод 1950 року,
           Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7
                       та 11 до Конвенції

Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

    Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року  , підписану від імені України 9 листопада 1995
року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7
до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня
1996  року,  та  протоколи  N  2 і N 11 до
Конвенції,  підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м.
Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:

    1. Україна повністю визнає на своїй території дію  статті  25
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав
людини  приймати  від  будь-якої особи, неурядової організації або
групи  осіб  заяви  на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про
порушення  Україною  прав,  викладених  у  Конвенції, та статті 46
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
щодо  визнання  обов'язковою  і  без  укладення  спеціальної угоди
юрисдикцію  Європейського  суду  з прав людини в усіх питаннях, що
стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

    Україна повністю визнає на своїй території дію статей  25  та
46  Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року    щодо  протоколів  N  4  і  N 7
до Конвенції.

    2.  Положення  пункту  1  статті  5 Конвенції про захист прав
людини   і   основоположних   свобод   1950   року   
застосовуються  в  частині,  що не суперечить пункту 13 розділу XV
"Перехідні  положення"  Конституції  України  та
статтям  106  і  157  Кримінально-процесуального  кодексу  України
щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на
арешт.

    Ці застереження   діють   до  внесення  відповідних  змін  до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.

    ( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 1420-IV
від 03.02.2004 )

    4. Україна  повністю  визнає на своїй території дію підпункту
"d"  пункту  3  статті  6  Конвенції  про  захист  прав  людини  і
основоположних  свобод 1950 року щодо права підсудного
на    виклик    і    допит    свідків    (статті    263    і   303
Кримінально-процесуального  кодексу  України ), а щодо
права  підозрюваного  і  обвинуваченого  -  лише  в  частині права
заявляти  клопотання  про  виклик  і допит свідків та проведення з
ними  очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного
Кодексу.

    5.  Положення  статті  8  Конвенції  про захист прав людини і
основоположних  свобод  1950  року  застосовуються в
частині,   що  не  суперечить  пункту  13  розділу  XV  "Перехідні
положення"    Конституції   України   та   статтям   177   і   190
Кримінально-процесуального  кодексу  України  щодо дачі прокурором
санкції на обшук, а також щодо огляду житла.

    Ці застереження   діють   до  внесення  відповідних  змін  до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.

Голова Верховної Ради України                     О.МОРОЗ

м. Київ, 17 липня 1997 року

3.Судді європейського суду обираються:

2) Парламентською Асамблеєю Ради Європи




1. Магнийорганические соединения
2. Методические основы диагностики несостоятельности банкротства организации
3. Реферат- Деформация большого пальца стопы (hallux valgus)
4. тема мобилизационной подготовки и мобилизации здравоохранения Российской Федерации включает в себя- по.html
5. Тема 1. Роль и место философии в жизни человека и общества 2 часа Философия в системе культуры
6. уже должен приспособиться
7. На тему- Экологическое состояние Кировского района СанктПетербург 2014г
8. Дух соперничества
9. тема оплаты труда тарифная система тарифная ставка нормирование труда аккордное задание
10. Він був чоловік незвичайний і він повернув різноманітних фантазій в факти