Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Поняття, предмет, метод, система та джерела цивільного процесуального права
План
Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом загальної юрисдикції, господарським, адміністративним судом, третейським судом, адміністративними, нотаріальними органами, іншими органами та особами.
Виходячи з цього, можна виділити такі ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПОРЯДКИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ:
Вони називаються процесуальними формами захисту прав. Форми захисту прав – це комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів, спрямованих на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, до яких входять тільки професійні судді. Щодо інших органів, то вони захищають права та законні інтереси юридичних і фізичних осіб, не здійснюючи правосуддя.
СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК).
ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна,
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України)
в публічно-правових відносинах можуть бути порушені приватні (цивільні) права особи
наприклад, митний орган протиправно конфіскує товар, що переміщається через митну територію; службовці органу місцевого самоврядування незаконно вилучають автомобіль, залишений господарем у недозволеному місці.
Юрисдикція АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2.-2005 щодо “застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами”; ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї 27.06.2007 N 04-5/120 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам.
Захист прав, що виникають із сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів цивільного стану.
Індивідуальні трудові спори можуть розглядатися комісіями по трудових спорах (КТС) і районними (міськими) судами (ст. 221 Кодексу законів про працю України).
Третейські суди - органи добровільної юрисдикції, незалежний недержавний орган, який вирішує спір на основі норм права, якщо між сторонами є домовленість про те, що їх спір вирішуватиме третейський суд, якому вони обидві довіряють; вирішують передані на їх розгляд будь-які спори, які виникли між особами, за винятком спорів з трудових і сімейних правовідносин.
Сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів покладено також на нотаріат України — систему органів і посадових осіб: нотаріальні контори і нотаріальні архіви (державних нотаріусів), приватних нотаріусів, на посадових осіб виконкомів сільських, селищних, міських рад, консульські і дипломатичні представництва тощо (статті 1, 40 Закону України «Про нотаріат»).
Вказані процесуальні форми захисту цивільних (не кримінальних) прав використовуються залежно від особливостей спірних правовідносин, їх диспозитивного чи імперативного методу регулювання, їх суб’єктного складу, потреб практики в необхідності більш швидкого розв'язання спору.
З функціонуванням судової влади в цивільних справах тісно пов'язані питання поняття і змісту цивільної процесуальної форми. Цивільна процесуальна форма – це встановлений цивільним процесуальним правом зовнішній засіб вчинення процесуальних дій, виконуваних за визначеними правилами, в певному порядку судом і всіма учасниками процесу при розгляді й вирішенні справи, перевірці законності й обґрунтованості ухваленого у ній рішення, а також в закріпленні процесуальних дій у передбачених процесуальних документах.
Спосіб захисту прав – комплекс заходів, спрямованих на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб’єктивних прав
Способи захисту цивільних прав, які застосовуються судом
Перелік цих способів не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.
Ознаками самостійності галузі права є її предмет і метод.
Предметом цивільного процесуального права є процесуальні дії і пов’язані з ними процесуальні відносини суду та інших учасників судової справи, які виникають при здійсненні правосуддя по цивільним справам, тобто, цивільний процес.
До предмету цивільного процесуального права не входять відносини, які виникають при захисті цивільних справ несудовими органами, такими як третейські суди, комісії по трудових спорах, органи опіки та піклування та ін.
Метод цивільного процесуального права – це сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регулюються, і поведінку їх суб'єктів.
Метод обумовлюється специфічними властивостями предмета регулювання цивільного процесуального права, соціальними функціями, які виконує ця галузь права, і її зв'язком з галузями матеріального права.
За змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивним. Імперативний метод впливу на поведінку суб'єктів регульованих відносин закріплений у нормах права, що встановлюють зобов'язання, заборони і примус.
Зобов'язання – це обов'язок конкретної активної поведінки;
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім
випадків.
заборона – це заборона виконання певних дій і бездіяльності, заборона суперечок між судами про підсудність;
Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у
цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,
спеціаліст, свідок.
2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного
органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні
представники.
примус – це вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права.
Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового
засідання
1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в
судовому засіданні, за порушення порядку під час судового
засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
застосовується попередження, а у разі повторного вчинення
зазначених дій - видалення із залу судового засідання.
Імперативний спосіб проявляється в процесуально-правовому становищі суду. Він як орган держави, що здійснює правосуддя, виконує керівну роль у цивільному процесі, спрямовує дії учасників процесу, які повинні підпорядковуватися судові, забезпечує здійснення ними прав і виконання обов'язків. Суд вирішує цивільну справу і окремі питання, які виникають у процесі її розгляду, ухвалює рішення, яке має обов'язковий характер.
Диспозитивний спосіб характеризується дозволом і визначається правами суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених нормами ЦПК України. Спосіб дозволу широко використовується в нормах цивільного процесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони наділені широкими процесуальними повноваженнями для захисту суб'єктивних матеріальних прав, реалізація яких можлива за їх розсудом на основі вільного волевиявлення і забезпечується системою необхідних процесуальних гарантій (ст.11 ЦПК, ст. 27 ЦПК).
Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками
1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка
досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в
суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
Правове становище експертів, свідків, перекладачів, інших осіб, котрі не відносяться до осіб, які беруть участі у справі, визначається в основному не дозволеністю поведінки, а обов'язком таких осіб діяти певним чином
Як самостійна галузь цивільне процесуальне право України характеризується певною системою.
Цивільне процесуальне право виступає складовою системи права України, воно тісно пов'язане з іншими його галузями, які взаємодіють між собою і без якого нормальне функціонування її неможливе. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом основ організації і принципів здійснення правосуддя в нашій країні, а також підґрунтя правового становища громадян, в тому числі у взаємовідносинах із судом (розділи II, VIII Конституції України). Цивільне процесуальне право розвиває ці положення стосовно цивільного судочинства.
Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим й іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуальне право виступає формою, що забезпечує життя норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію.
Інший зв'язок існує між цивільним процесуальним і кримінальним процесуальним правом, господарським, адміністративним процесом. Як одне, так і друге право регулює суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, побудоване на одних і тих же принципах, має одну конституційну основу. Цивільні і кримінальні справи розглядає один і той же суд вибраними чи призначеними суддями незалежно, гласно, національною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності і стадії судочинства, суб’єктів. Поряд з цим цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право відрізняються між собою предметом правового регулюванню і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільного і кримінального права.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Специфічний процесуальний порядок розгляду справ, які об’єднані у певні групи, називається провадженням. Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об’єднаних за матеріальними ознаками у три види: позовне провадження, окреме провадження, наказне провадження.
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Характерні риси:
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Характерні риси:
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Характерні риси:
Цивільне судочинство складається з окремих частин – стадій, кожна з яких об’єднана сукупністю процесуальних дій, що спрямовані на досягнення самостійної мети.
СТАДІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: встановлює основи організації і діяльності суду (розд. VIII), правовий статус громадян (розд. II), у тому числі і в цивільному судочинстві (статті 55, 59, 24, 29, 31, 31, 32). Цивільне судочинство підпорядковується принципам, які закріплені у Конституції та мають безпосередній влив на здійснення правосуддя в Україні.
2. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 18 березня 2004 року. ЦПК складається з 11 розділів: Загальні положення; Наказне провадження; Позовне провадження; Окреме провадження; Перегляд судових рішень; Процесуальні питання пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб); Судовий контроль за виконанням судових рішень; Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні; Відновлення втраченого судового провадження; Провадження у справах за участю іноземних осіб; Прикінцеві та перехідні положення.
3. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ та ДОКУМЕНТИ (Загальна декларація прав людини, Резолюції Ради Європи). При вирішенні питання про застосування норм ЦПК України слід враховувати, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору. Але при цьому треба обов'язково враховувати статті 1, 8, 9 Конституції.
Безпосередньо міжнародними договорами регламентуються питання міжнародної підсудності справ, якщо громадяни перебувають під юрисдикцією різних країн.
4. ЗАКОНИ УКРАЇНИ :
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року: встановлює мету і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, систему органів правосуддя, основні засади організації і діяльності органів правосуддя в Україні;
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року встановлює правила допустимості засобів доказування в справах про визнання недійсними певних угод, склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про визнання угоди недійсною, порядок оформлення довіреності та ін.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року визначає склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов'язкову участь прокурора, органів опіки і піклування у деяких справах, що виникають із сімейних правовідносин
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року врегульовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві.
Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі.
Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року врегульовує порядок виконання в Україні рішень іноземних судів.
Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
5. ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:
Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме» від 25.01.2006 р. №52.
Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді: Наказ Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року №68// Офіційний вісник України. – 2006. - №31/2007. - №7. – стор. 207/стор.273.
6. АНАЛОГІЯ ПРАВА ТА АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ
Ч 8. ст. 8 ЦПК Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд
застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини
(аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із
загальних засад законодавства (аналогія права).
7. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
8. РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини 23 лютого 2006 року N 3477-IV, ст.17
Постанови Пленуму Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ є роз’ясненнями, які мають рекомендаційний характер, і не мають статусу нормативно-правового акта.
Висновок. Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права характеризується особливим предметом та методом правового регулювання.
Порядок розгляду справ у порядку цивільного судочинства відбувається у загальному порядку з урахуванням особливостей справ. Відповідно до цього справи розглядаються у порядку позовного, окремого та наказного провадження. Також цивільне судочинство характеризується стадійністю.
Джерела цивільного процесуального права є досить різноманітними. Це – кодекси, закони, підзаконні нормативно-правові акти. Важливе місце займають міжнародні договори та угоди. ЦПК України визнає за джерела аналогію права та аналогію закону.
РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №40. – Ст. 492.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40. – Ст. 356.
С. Фурса, Є. Фурса, С. Щербак Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У двох томах. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006 р.
Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар /За загальною редакцією С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2008. – 840 с.
М.Й. Штефан Цивільне процесуальне право України. Академічний курс. – К. – 2005
Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І., та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009.
Цивільне процесуальне право — це система правових норм, які регулюють діяльність і пов’язані з нею процесуальні відносини суду та інших учасників судової справи, що виникають при здійсненні правосуддя.
Цивільне судочинство – це врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, інших учасників цивільного процесу в ході здійснення правосуддя по цивільних справах
Позовне провадження
Окреме провадження
Наказне провадження
жерела цивільного процесуального права – це способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов’язковість, а також ті фактори, які впливають на створення, удосконалення і запровадження правових норм. Ними є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя у цивільних справах.
Особлива частина
об’єднує норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за стадіями судочинства та за видами проваджень (розділи ІІ-Х ЦПК України)
Загальна частина
об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу (розділ І ЦПК України)
Система цивільного процесуального права – це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання.