Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Народився В. О. Сухомлинський у бідній українській родині.
До Жовтневої революції батько Василя Олександровича - Олександр Омелянович Сухомлинський - працював за наймом як тесляр і столяр в поміщицьких економіях та відрядно - в селянських господарствах . У радянський час Олександр Омелянович став одним з передових людей села - був громадським діячем активістом , брав участь у керівництві споживчою кооперацією і колгоспом , виступав у газетах як сількор , завідував колгоспною хатою- лабораторією , керував трудовим навчанням ( по деревообробному справі ) в семирічній школі . Мати В. О. Сухомлинського , Оксана Овдіївна , була домашньою господинею , виконувала дрібну портняжную роботу , трудилася в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала , крім Василя , ще трьох дітей - Івана , Сергія та Меланію . Всі вони стали сільськими вчителями .
Василь Сухомлинський навчався спочатку в Василівської семирічці (1926-1933 рр. . ), Де проявив себе як один з найздібніших учнів . Влітку 1934 він поступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педагогічному інституті і в тому ж році став студентом факультету мови та літератури. Але у зв'язку з хворобою змушений був в 1935 році перервати навчання у вузі.
17 -річним юнаком почав Василь Олександрович практичну педагогічну роботу. Протягом 1935-1938 рр. . він викладає українську мову та літературу в Василівської і Зибковской семирічних школах Онуфріївського району. У 1935 році вступив до комсомолу.
Своє навчання В. О. Сухомлинський продовжив з 1936 року в Полтавському педагогічному інституті ( заочне відділення) , де отримав спочатку кваліфікацію вчителя української мови та літератури неповної середньої школи , а потім - викладача цих же предметів середньої школи 1938 . З теплим почуттям згадував він дворічний період навчання у Полтаві. «Мені , - писав Василь Олександрович, - випало щастя два роки вчитися в Полтавському педагогічному інституті ... Кажу - випало щастя , бо нас , двадцятирічних юнаків та дівчат , оточувала в інституті атмосфера творчої думки , допитливості , спраги знань . Я з гордістю називаю Полтавський педагогічний інститут своєю альма -матер ... »[ 1 ]
12 липня 1974 на урочистих зборах представників радянської громадськості , присвяченому 800 -річчю міста Полтави , член Політбюро ЦК КПРС , перший секретар ЦК Компартії України В. В. Щербицький , називаючи імена видатних діячів культури , творчість яких було тісно пов'язане з Полтавою , зазначив , зокрема , що « в Полтавському педінституті вчилися А. С. Макаренка і В. О. Сухомлинський » [ 2 ] .
У 1939 році з відзнакою закінчив Полтавський педагогічний інститут. З вересня 1939 по червень 1941 працював учителем української мови та літератури в школі Онуфріївки Онуфріївського району Кіровоградської області.
Учасник Великої Вітчизняної війни. У липні 1941 року призваний в Червону Армію. У званні молодшого політрука воював на Західному і Калінінському фронтах , брав участь у Смоленськом бої і битві під Москвою. У січні 1942 року був важко поранений осколком снаряда під саме серце. Дивом вижив і після виписки з уральського госпіталю з 1942 по 1944 роки працював директором школи селища Ува Удмуртської АРСР. Повернувшись на батьківщину , дізнався , що його дружина , що брала участь у партизанському підпіллі , з малолітнім сином були замучені фашистськими окупантами.
З 1944 року - завідувач Онуфріївським районним відділом народної освіти. З 1948 року до останнього дня свого життя працював директором середньої школи селища Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області Української РСР. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: « Директор школи - організатор навчально -виховного процесу».
Педагогічна діяльність
Сухомлинський створив оригінальну педагогічну систему, що грунтується на принципах гуманізму , на визнанні особистості дитини найвищою цінністю , на яку повинні бути орієнтовані процеси виховання і освіти , творча діяльність згуртованого колективу педагогів- однодумців та учнів . Сама сутність етики комуністичного виховання Сухомлинського полягала в тому , що вихователь вірить у реальність , здійсненність і досяжність комуністичного ідеалу , вимірює свою працю критерієм і міркою ідеального .
Сухомлинський будував процес навчання як радісну працю ; велику увагу він приділяв формуванню світогляду учнів; важлива роль у навчанні відводилася слову вчителя , художньому стилю викладу , твору разом з дітьми казок , художніх творів.
Сухомлинський розробив комплексну естетичну програму « виховання красою» . У радянській педагогіці свого часу став розробляти гуманістичні традиції вітчизняної та світової педагогічної думки.
У цілісному вигляді погляди Сухомлинського представлені в « Етюдах про комуністичне виховання » (1967 ) та інших творах . Його ідеї втілені в практиці багатьох шкіл. Були створені Міжнародна асоціація В. О. Сухомлинського і Міжнародне об'єднання дослідників Сухомлинського , педагогічний музей Сухомлинського у Павлиській школі ( 1975).
Сухомлинський - автор близько 30 книг і понад 500 статей , присвячених вихованню і навчанню молоді. Книга його життя - «Серце віддаю дітям» ( Державної премії УРСР - 1974 , посмертно). Його життя - виховання дітей , особистості. Він виховував у дітях особисте ставлення до навколишньої дійсності , розуміння своєї справи і відповідальності перед рідними , товаришами і суспільством і , що головне , перед власною совістю.
У своїй книзі " 100 порад учителеві " Сухомлинський писав про те , що дитина є істотою, яка мислить , пізнає світ не тільки навколо себе , але ще і пізнає самого себе . При чому це знання приходить не тільки розумом , а й серцем . По-справжньому любить свій предмет лише той педагог , який на уроці викладає соту частку того , що знає. Чим багатше знання педагога , тим яскравіше розкривається його особисте ставлення до знань , науці , книзі , розумовому праці , інтелектуального життя. Це інтелектуальне багатство і є закоханістю вчителя у свій предмет , в науку , школу , педагогіку . Учитель - це не тільки фахівець , який вміє передавати знання наступному поколінню , але також він грає велику роль в тому , щоб зробити з дитини людину , а саме людини майбутнього , від якого залежить майбутнє цілої країни. Учитель повинен не тільки вміти аналізувати причини впливу на дитину , але і повинен дотримуватися того , щоб вивчення предмета стало цілісним. Праця повинна стати головним у житті учня . Народна педагогіка знає , що дитині посильно і що непосильно . Тому що в ній органічно поєднується життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю . Щоб дитині хотілося добре вчитися , і цим він прагнув приносити радість матері і батькові , потрібно берегти , плекати , розвивати у нього почуття гордості трудівника. Це означає , що дитина повинна бачити , переживати свої успіхи у навчанні. Людські стосунки розкриваються найяскравіше у праці - коли один щось створює для іншого. Завдання педагога - не тільки вміти правильно визначати причини і наслідки у вихованні , а й впливати на життя дитини , при цьому розділяти свої турботи з батьками. Педагогу потрібно працювати , щоб у матері і батька було єдине уявлення про те , кого вони разом зі школою виховують , а звідси і про єдність їхніх вимог , перш за все - до самих себе. Домогтися того , щоб батько і мати як вихователі виступали в єдності - це означає навчити мудрості материнської та батьківської любові , гармонії доброти і строгості , ласки і вимогливості . Педагог стає світочем знань - і тому вихователем - лише тоді , коли у вихованця з'являється бажання знати незрівнянно більше, ніж він дізнався на уроці , і це бажання стає одним з головних стимулів, що спонукають вихованця до вчення , до оволодіння знаннями .
Трансформація суспільства в Україні спрямована на створення правової, демократичної держави, тому перспективи освіти пов'язані з гуманізацією навчально-виховного процесу. Його основою є концепція цілісної особистості дитини, єдність індивідуального, національного, морального аспектів у навчанні. Школа XXI століття в Україні - школа самовизначення, самореалізації особистості. Основний аспект у навчально-виховному процесі пересувається із засвоєння певної суми знань на формування установок, ціннісних орієнтацій особистості, мотивів її діяльності, на самоосвіту, самовиховання. Сама ідея гуманного навчання пройшла тернистий шлях розвитку і не є новою ані для вітчизняної, ані для зарубіжної педагогіки. Ця ідея йде з глибини віків і пов'язана з такими іменами як Я. А.. Коменський, Я. Корчак, У. Г. Песталоцці, Ж.- Ж. Руссо, Г. С. Сковорода, Сократ, К. Д. Ушинський. У другій половині XX ст. ця ідея найбільш виразно прозвучала в працях Василя Сухомлинського, Карла Роджерса та Шалви Амонашвілі. Аналізуючи сутність гуманного навчання необхідно звернутися до наукового доробку В. О. Сухомлинського, кредо якого заключається в словах: "...щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце." Все у його сонячно гуманістичній спадщині починається від дитини, осмислюється з позиції її інтересів і повертається знову-таки до дитини. Базовим ядром педагогічної концепції В. О. Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність у діяльності всіх ланок системи народної освіти.
Духовний світ дитини В. Сухомлинський образно порівнював з ніжною квіткою троянди, на якій мерехтливо тремтить краплинка ранкової роси. Треба зрізати квітку так, щоб краплинка не впала, - ось у чому і ось як бачиться йому секрет педагогічних взаємин вихователя і вихованця. Віра в дитину була основним переконанням В. Сухомлинського. "Справжнім вихователем може бути тільки той, хто вірить у дитину, не відлякує її своєю підозрілістю, сумнівами в її добрих намірах. Там, де немає віри в людину, в добре начало в ній, будь-яка педагогічна система розсипається на порох" [1, с.335-336]. Якщо вихователь вірить у сили і можливості вихованця, довіряє йому, той намагається виправдати цю довіру, краще працює. Особливого значення великий педагог надавав формуванню в кожного учня почуття людської гідності - поваги до самого себе, вміння дорожити своєю честю. "Найглибший слід у душі свого вихованця залишає той, хто зумів розбудити почуття людської гідності, той, хто примусив маленьку людину задуматись над тим, для чого вона живе на світі."[1, с. 542]
В. О. Сухомлинський розглядав гуманізм як внутрішню, добровільну дію. Одна з найважливіших гуманістичних ідей, що пронизують педагогічну систему Сухомлинського, полягає у запереченні, неприпустимості будь-якого насильства над дитиною; необхідне передусім беззастережне визнання педагогом права учня бути суб'єктом виховного процесу, рівноправним учасником, бути суб'єктом власної активності, носієм волі. Доброта, турбота про людей, що несе людині задоволення, виступають як свідомий акт, а не як акт самопримусу. Вони є результатом власної внутрішньої свободи і потреби. Ось чому доброта - джерело радості. Тут переплітаються дві істини: по-перше, істина гуманність це не самопідкорення, самоприниженнями жертвування особистим щастям для суспільного, а, навпаки, переживання особистого щастя від турботи про інших. По-друге, гуманне виховання - це прояв власної активності і творчості особистості. Людина стає особистістю в соціально-практичній діяльності, в спілкуванні з іншими. Сухомлинський розглядав свою етико-педагогічну систему як активно діючий гуманізм. Абстрактний гуманізм закликає до всепрощення і непротиборства злу. А Сухомлинський вважав, що це все одно що аморальність і безпринциповість.
В . О. Сухомлинський багато зробив для утверджена гуманного виховання. "Ми, вчителі, - писав педагог, - повинні розвивати в своїх колективах нашу педагогічну етику, утверджувати гуманні засади як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя". [ 2, с. 239]
Виховання гуманних відносин вчений розглядав як одну із сторін моральної культури. "Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість. Головне ж у цій найтоншій сфері виховної роботи, як показує досвід, - переживання дитиною горя, турбот, страждань іншої людини, особиста участь у долі того, хто потребує допомоги, співчуття". [2. С, ]
Такі праці Сухомлинського як "Духовний світ школяра", "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлишська середня школа" увійшли в арсенал гуманістичного виховання.
Педагог вважав, що гуманістична ідея - це віра в те, що в руках вчителя найвища цінність світу - людина. Саме вчитель творить Людину, як скульптор скульптуру із безформенного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої глиби є прекрасні риси, які треба добути і звільнити від всього зайвого. [З, с. 502]
На думку вченого, все життя школи повинно бути пройняте духом гуманності. Для того, щоб бути гуманним необхідно знати душу дитини. Обґрунтовуючи практичну необхідність гуманних взаємин між вихователем та дитиною, між самими дітьми і взагалі учасниками виховного процесу павлиський педагог переконливо показав, що найцінніше у дитини - її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідність здібностей, потенційних можливостей, бо тільки через розмаїття індивідуальностей пролягає шлях до зростання та об'єднання особистостей - не стадного, а справді людського, цивілізованого. Істинна гуманність означає, насамперед, поєднання поваги і вимогливості. В шкільному житті не може бути якоїсь абстрактної справедливості. Справедливість у вихованні означає, що у педагога достатньо духовних сил, щоб приділити увагу кожному вихованцеві. Вимогливість, на думку вченого, починається з глибокої поваги сил і можливостей дитини. По-справжньому вимагати - вміти відчути серцем і зрозуміти, що учневі під силу і що ні. Переконати дитину в тому, що поставленої мети можна досягти - це і означає по-справжньому вимагати і одночасно по-справжньому поважати.
Виховання дітей 6-Ю років вчений назвав "школою сердечності". Він радив педагогам і батькам навчати дітей милосердя, любові, добра. Для цього необхідно, щоб діти бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх природи, до якого треба ставитися надзвичайно обережно і дбайливо. Вчений-гуманіст стверджує, що найефективніший метод навчання і виховання - це звернення педагога до серця і розуму дитини, а не намагання повчати та вказувати.
Великий гуманіст стверджував, що не можна говорити про справжній гуманізм, не знаючи дитячої душі. На думку В. Сухомлинського, важливо допомогти дитині, аби у неї розвинулось внутрішнє світобачення, так би мовити себебачення, і на цій основі сприяти становленню рефлексивних здібностей. Сухомлинський - талант у володінні рефлексією у міжлюдських стосунках. Він радить: "Умій відчути поряд із собою людину, вмій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ - радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини."[ 5, с. 235] В умінні "відчувати душу" іншої людини, розуміти її душевний стан педагог вбачав найціннішу рису моральності дитини. Лише проявивши тактовність, учитель зможе проникнути у духовний світ дитини, допоможе йому в цьому слово. Слово, зазначав вчений, не повинно перетворюватися на батіг, що залишає рубці на дитячій душі. Тільки тоді учень відчуває серцем педагога, коли його мова западає йому в душу. Він порівнює слово вчителя з найтоншим і найгострішим інструментом, яким учитель повинен уміло торкатися серця вихованця. Педагог, за висловом Сухомлинського, серцем торкається сердець своїх вихованців. Для Сухомлинського слово - могутній борець за дитячу душу, і все залежить тільки від того, що саме лежить за промовленим педагогом словом. Слово для нього - це полководець, це музикант, який торкається струн людської душі, і треба лише знати, до якої струни дитячої душі торкнутися, щоб вона зазвучала дивною музикою
Байдуже ставлення до духовного світу дитини недопустиме, бо духовна убогість, яка є причиною такого ставлення, веде до морального спустошення і падіння. І тоді ніщо не зможе замінити найважчої втрати - втрати Людини. Щоб ці втрати звести до мінімуму треба , щоб дитина мала духовне життя, моральні цінності. "Дитину треба вчити і вчити, що вона живе не в пустелі, а серед людей, отже, кожен твій крок врешті-решт відбивається на твоєму ближньому, тому що ідеш ти кудись з якоюсь метою; кожне твоє слово відгукнеться в душі іншої людини, але як відгукнеться - залежить від тебе. Уже те, що ти дивишся на навколишній світ і бачиш його, - приховує в собі і добро і зло, все залежить від того, що ти бачиш і як бачиш."[6, с. 533]
Ласка - це не сюсюкання і не всепрощення, це - людяність, так би мовити, серцевина гуманістичної педагогіки, для якої істина: людина людині друг і товариш - не красива фраза, а основа стосунків між людьми.
Висока гуманістична позиція Сухомлинського проявилася і в його ставленні до сім'ї. Вчений стверджував, що гармонійний розвиток дитини можливий за умови інтеграції зусиль сім'ї та школи. Розвиток дитини залежить від культури батька і матері, від того, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення на прикладі батьків.
У ранньому віці закладаються головні контури моральності особистості. Звідси глибока впевненість Сухомлинського у винятковій ролі батьків. Чи стане дитина гідною Людиною, чи принесе людям щастя - залежить від того, які зерна посіють батьки душу маленької дитини, чим зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості. "Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. Я відразу бачу дитину, в якої батьки глибоко, сердечне, красиво, віддано люблять одне одного. У такої дитини - мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську..."[ 7, с. 192 ].
Отже, глибоко гуманістична сутність педагогічної системи Сухомлинського є, на наш погляд, її глибинною і глобальною характеристикою. Суттєвими положеннями гуманістичної педагогіки вченого є:
- найвищою цінністю, що визначає весь сенс виховання, - є людина;
- любов до дітей - головний засіб навчально-виховного процесу;
- спрямування навчання на зону найближчого розвитку;
Проблема гуманізації навчально-виховного процесу потребує подальшого вивчення, а творчий доробок Сухомлинського - це невичерпна скарбниця ідей, думок, що мають бути використані в перебудові системи освіти на засадах гуманізму.
ВИКОРИСТАННЯ IДЕЙ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВЯЗБЕРІГАЮЧОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Головна » Творчий розвиток ідей » Від доктрини до дитини » ВИКОРИСТАННЯ IДЕЙ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВЯЗБЕРІГАЮЧОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
УДК 371.71
Анотація
У статті розглядаються проблеми впровадження здоров’язберігаючих, технологій в навально-виховну діяльність на уроках української мови та літератури через творче використання ідей В.О. Сухомлинського.
Ключові слова: життєві компетентності, здоров’язберігаючі технології, імунна гімнастика, аромотерапія, комплекси корекційних вправ, здоров’язберігаючий урок, фізична та духовна рівновага, психологічний клімат.
Оптимізм, віра в людину – невичерпне
джерело творчої енергії, нервових сил,
здоров’я вихователя й вихованця
В.О.Сухомлинський
Час навчання у школі співпадає з найбільш інтенсивним ростом та розвитком людини, формуванням здоров’я на все життя. Але стан здоров’я сучасних українських школярів останнім часом швидко погіршується, що викликає серйозну тривогу спеціалістів усіх галузей, зокрема освіти.
Постійні стресові перевантаження учнів ведуть до порушення механізмів саморегуляції фізіологічних функцій та сприяють розвитку хронічних хвороб, негативно впливають на якість навчання. Ці проблеми виникають часто через високу щільність уроку, перенасиченість різними видами діяльності або їхню одноманітність, емоційну напруженість, психологічну, м’язову втомлюваність учнів .
У повсякденній гонитві за показниками якості освіти, у намаганні досконало сформувати кожну з ключових компетентностей ми забуваємо про здоров’я тих, хто є основним учасником навчально-виховного процесу.
В.О.Сухомлинський зазначав: « У 85 процентів невстигаючих і відстаючих головна причина відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома - поганий стан здоров’я, якесь захворювання чи нездужання» [5,т.4, С.125].
Разом з тим проблема збереження здоров’я школярів вирішується протягом щоденної практичної роботи вчителя, спрямованої на формування в учнів життєвої компетентності, зокрема компетентного ставлення до власного здоров’я.
«Зміцнити здоров’я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступала в юність кволою і млявою, – це означає дати їй всю повноту життєвих радощів», – підкреслював В.О.Сухомлинський [5,т.4].
Вивчаючи позитивний педагогічний досвід російських та українських колег, зокрема педагогічну спадщину Сухомлинського, дійшла висновку: створити сприятливі умови для всебічного розвитку особистості, ініціативи, творчості, самореалізації кожного учня , подолати здоров’явитрачальний характер уроків української мови та літератури можна, використовуючи в організації навчально-виховного процесу здоров’язберігаючі технології та формуючи в учнів розуміння цінності здоров’я .
Актуальність цього питання окреслена Конституцією України, документами Міністерства освіти, Національною програмою „Діти України”, регіональною програмою «Моніторинг оздоровчої функції освіти» [3, с. 3]
Цій проблемі присвятив чимало наукових праць В.О.Сухомлинський, а саме: третій розділ книги «Павлиська середня школа»; деякі підрозділи в книгах «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Сто порад учителеві»; окремі статті. Усі сторони виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при зневажанні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання.
Сьогодні, спираючись на досвід Павлиської середньої школи, аналізуючи шкільні фактори ризику, розглядаються основні аспекти стратегії здоров’яспрямованої діяльності вчителів навчальних закладів. Вивчення та використання позитивного педагогічного досвіду дозволяє вчителям правильно спрямувати зусилля, підвищити ефективність отриманих результатів, запобігти помилок при реалізації окремих прийомів та методик, зокрема в оволодінні технологією організації сучасного здоров’язберігаючого уроку [4].
Організація навчально-виховної діяльності на уроці повинна проводитися у тісному зв’язку із зміцненням здоров’я учнів, вважаючи, що у більшості випадків їх відставання у навчанні головною причиною є поганий стан здоров’я. Успіх у навчанні, на думку В.О.Сухомлинського, починається з турботи про те, як харчується і як спить дитина, яке її самопочуття, як вона грає, скільки годин протягом дня буває на свіжому повітрі.
В.О.Сухомлинським чітко окреслені основні напрямки реалізації оздоровчої функції освіти, ефективні шляхи зміцнення здоров’я дітей, апробовані в Павлиській школі. Серед них:
- система бесід про людину і особливості людського організму;
- оптимальне чергування розумової і фізичної праці («Режим фізичної і розумової праці та відпочинку - дуже важлива умова міцного здоров’я» [5, т.4, C.290]);
- оздоровча спрямованість системи фізкультурних занять: уроків фізичної культури, ранкової зарядки, фізкультхвилинок,
- утвердження у свідомості учнів необхідності уважного і дбайливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших. Активна пропаганда і утвердження здорового способу життя;
- створення позитивного психологічного мікроклімату («урок повинен викликати позитивні емоції» [5,т. 5, С.14].
Ці аспекти є відмінною ознакою здоров’язберігаючого уроку.
Слід зазначити також, що від дотримання простих гігієнічних умов, визначених нормативними документами МОЗ України: чистоти , температури та свіжості повітря, раціональності освітлення класу та дошки, відсутності монотонних неприємних подразників, - залежить втомлюваність школярів та ризик алергічних захворювань [1], досягнення освітнього результату в навчанні, вихованні та розвитку особистості.
Основним завданням учителя-словесника на уроці є зняття емоційної напруги, попередження фізичної і психологічної втомлюваності учнів, створення комфортних умов для активізації мовленнєвої діяльності. З цією метою, для досягнення освітнього результату в навчанні, вихованні та розвитку особистості, використовую на своїх уроках здоров’язберігаючі технології.
Конспект здоров’язберігаючого уроку починаю складати з урахування зазначених В.О.Сухомлинським та Н.К. Смирновим аспектів [4,5] та місця уроку в розкладі. Всім відомо, що найпродуктивнішими є 2-4 уроки. Але у розкладі занять учителя та учнів не може не бути 1, 6 та 7 уроків, тому обов’язковим є використання здоров’язберігаючих технологій.
З метою створення особливого психоемоційного фону, стимулювання мозкової активності, імунітету, попередження втомлюваності школярів та учителя протягом дня за згодою учнів та їхніх батьків щоденно перед першим уроком використовую імунну гімнастику та аромотерапію. Вони сприяють кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу, покрашенню функції дихання, емоційному заспокоєнню школярів [2].
Якщо мій урок у розкладі шостий або сьомий, то у його плануванні обов’язково використовую елементи інтерактивних технологій ( робота в парах чи малих групах, «карусель», рухомі групи) та технології розвитку В.Ф. Базарного ( розміщення навчального матеріалу одразу на двох дошках), коли учні змушені здійснювати повороти від одної дошки до іншої, зберігаючи рухову активність та інтерес до уроку.
З метою вирішення проблеми мотивації до вивчення теми уроку, формування комунікативних навичок учнів, соціалізації активно впроваджую фронтальне взаємоопитування методом «Мікрофон»: передаючи один одному мікрофон, учні відповідають на питання за темою та формулюють наступне для свого однокласника. Проведення цього етапу уроку має свої варіанти: використання ігрових технологій (питання-відповідь з м’ячем), сигнальних карток, плескання в долоні, підняття рук та інших сигналів для оцінки відповідей однокласників. Ігрові технології використовую також для узагальнення знань. Для 5-6 класів – це уроки-свята, КВК, вікторини, для 7-9 класів – це завдання детективного чи фантастичного змісту, створення реклами художнього твору чи творчості письменника.
Такі завдання допомагають зняти емоційну напругу, дозволяють одночасно вирішити кілька завдань: забезпечити психологічне розвантаження учнів, дати їм відомості розвивального та виховного плану, показати їм практичне значення теми, спонукати до активної самостійної пізнавальної діяльності.
«У школі, - підкреслював видатний педагог В.О.Сухомлинський, - має панувати дух поваги до людської гідності, дух взаємного довір’я вихователів і виховуваних, дух віри в людину» [5, т.4, С.550].
Лише увага до кожної індивідуальності, вдумливе ставлення до позитивних і негативних рис, недоліків кожної дитини можуть забезпечити успіх у навчанні й вихованні. Саме тому під час проведення основної частини уроку комплексно використовую особистісно-орієнтовані технології : технології проектної діяльності, диференційованого навчання, технологію співпраці. Враховую при цьому, що другий етап уроку характеризується максимальною працездатністю учнів, проте через 15 хвилин продуктивної, творчої роботи настає м’язова втомлюваність, тому обов’язковим є забезпечення рухової активності школярів. Так, під час словникової роботи або коментованого диктанту (на уроках мови), складання таблиці, плану характеристики героя твору (на уроках літератури) використовую «ланцюжок», коли діти по черзі вибігають до дошки, записують слово або речення, пояснюють їх. Таким чином учні здійснюють рухи під час напруженої роботи на уроці, попереджують м’язову втомлюваність.
Зниженню працездатності школярів протягом уроку сприяє і його одноманітність. Тому доцільно чергую різні види навчальної діяльності: опитування, письмо, читання, слухання, розповідь, робота з наочними, мультимедійними посібниками, розв’язання проблемних ситуацій, практична робота тощо. Разом з тим пам’ятаю, що дуже часта зміна однієї діяльності на іншу вимагає від учнів додаткових адаптаційних зусиль, що також сприяє втомлюваності. Нормою вважається 4-7 видів навчальної діяльності за урок, середній час окремого виду діяльності – 7-10 хвилин. Кожні 10-15 хвилин чергую види викладання навчального матеріалу: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійну роботу тощо. З метою створення на уроці сприятливих умов для збереження духовної рівноваги дітей, активізації ініціативи та їхнього творчого самовираження використовуються методи, які дозволяють школярам бути суб’єктами діяльності:
- методи вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, засобів, прийомів взаємодії, вільна творчість тощо);
- активні методи (учні в ролі учителя, обговорення в групах, рольова гра, дискусія, семінар та інші);
- методи, спрямовані на самопізнання та розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки, взаємооцінки тощо).
Для розвитку пізнавальної активності, створення ситуації спілкування, організації дискусії або вирішення інших навчальних та виховних завдань застосовую відеоматеріали, наочність, мультимедійні посібники.
На кожному уроці використовую обов’язково 2 паузи: одну для очей, другу із спеціально розробленого фізіологом В.Ф. Базарним комплексу корекційних вправ, які спрямовані на зняття втоми та напруження кістково- м’язової системи, покращення роботи центральної нервової системи, попередження втоми очей тощо. Наприклад, з метою профілактики короткозорості та уповільнення її розвитку використовується спеціальна гімнастика для очей. Над самою дошкою розміщений офтальмологічний тренажер: на зеленому прямокутнику зображена траєкторія (лежача вісімка жовтогарячого кольору), за якою повинен рухатися погляд у процесі виконання завдання.
Враховую також зміст таких пауз, емоційний клімат під час їх виконання та бажання учнів їх виконувати. Урок вважаю неповноцінним, якщо на ньому були відсутні емоційно-смислові розрядки (посмішки, доречні жарти, використання приказок, афоризмів з коментуванням, музики). Емоційна радість, спільне переживання краси, спільне прагнення зрозуміти і дають бажання пробудження думки.
З точки зору Сухомлинського, діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. У середній та старшій школі такими уроками, покликаними збудити розумову активність, є уроки з використанням тренінгових технологій.
Рух, активність, творчість, соціалізація закладені в самій технології. Учні вчаться передавати свій настрій, ставлення до уроку, до теми символами, своє сприйняття художнього твору - через колаж, асоціативний малюнок. На користь використання тренінгових технологій говорить те, що всі діти на таких уроках залучені до активної пошукової діяльності , не відчувають стомленості, виявляють мовленнєву активність, зберігають енергію для наступних етапів навчання.
Послідовність етапів уроку з використанням тренінгових технологій визначається його метою та змістом. Однак обов’язковими структурними елементами є привітання, опитування самопочуття, прогноз очікуваних результатів, релаксація, корекційні вправи, рефлексія, прощання та аналіз очікування.
Опитування самопочуття є обов’язковим етапом уроку. Є різні варіанти питань для учнів:
ü Якою рослиною (квіткою) ви зараз себе відчуваєте?
ü З якою тваринкою ви асоціюєте себе?
ü Подивіться за вікно. Сьогодні чудова погода. Хто ви сьогодні?
Під час відповідей аналізую емоційний стан школярів та роблю висновки: чи багато прийшло на урок їжачків, кактусів, дощових хмар тощо. Дуже важливо заохотити учнів до роботи, висловивши своє захоплення букетом чудових квітів, який зібрався на урок та висловити свою надію на те, що кактус у кінці уроку розквітне.
Прогноз очікуваних результатів надає можливість учням самостійно спрогнозувати мету уроку, висловити свої бажання про щось дізнатися з теми, чомусь навчитися. Свої очікування учні можуть записувати на окремих різнокольорових папірцях-стікерах та клеїти на уявне «поле очікувань», до «берега річки очікувань», «підніжжя гори», яку треба подолати тощо. Як учитель обов’язково наголошую на тому, що в кінці уроку в результаті активної праці учнів ці очікування обов’язково мають розквітнути на «полі» або опинитися на іншому «березі виправданих надій», або досягнути «вершини гори».
Міні-лекція є одним із етапів уроку-тренінгу. Їй може передувати фронтальне опитування методом «Мікрофон», індивідуальні короткі тестові завдання, метою яких є актуалізація знань учнів біографії письменника, його творчості, на уроках позакласного читання - змісту твору. Таке мовленнєве завдання надає можливість кожному учневі висловити свої думки, порівняти їх з іншими, включитися в мовленнєву діяльність на уроці.
Ефективність міні-лекції найбільша, якщо вона заздалегідь підготовлена учнем у вигляді короткої презентації, репортажу з місця подій твору, діалогу з головним героєм або письменником.
Корекційні вправи за технологією В.Ф.Базарного після прослуханого повідомлення попереджають втомлюваність учнів та створюють умови для творчої активності в подальшій роботі на уроці.
Проблемне питання або створення проблемної ситуації дозволяє створити сприятливі умови для мовленнєвої, творчої активності учнів, спонукає їх до активної пошукової діяльності. Проблемне питання повинно бути одночасно пов’язано із змістом попередньої міні-лекції та вимагати залучення матеріалу, який учні самостійно засвоїли вдома (змісту прочитаного твору, розуміння його теми, основної думки , проблематики). На цьому етапі можна застосувати методи «мозковий штурм», «прес», складання асоціативного куща тощо. Дуже важливо створити ситуацію успіху та усвідомлення власної значущості кожним учнем. Адже наступним етапом буде робота в групах, у якій кожен повинен знайти своє місце.
Робота в групах будується за певними правилами, які розміщені на одному із стендів та добре відомі учням:
Завдання для роботи в групах можуть бути різними та однаковими, але вони повинні спонукати учнів до ініціативи, творчості, самореалізації та бути спрямованими на вирішення поставленої проблеми. Наприклад, при вивченні в 7 класі оповідання Олекси Стороженка «Скарб» завдання для груп можуть бути такими:
Презентації роботи в групах обов’язково повинні супроводжуватися зв’язним усним висловлюванням з чіткою аргументацією позиції групи та висновками. Дітям молодших класів даю алгоритм, слова-підказки:
1. Ми вважаємо…(позиція).
2. Найкращою ілюстрацією цього є…(символи, схеми, малюнки).
3. Тому, що… (пояснення, аргументи, докази).
4. І тому … (висновок).
Презентація може бути у вигляді виступу лідера, з доповненнями членами групи чи без, «снігової кулі», коли учні висловлюють свої думки по колу.
Обов’язковим на цьому етапі уроку є залучення додаткових питань, пов’язаних зі здоров’ям учнів та здоровим способом життя. Систематично виділяю та підкреслюю ці проблеми, залучаю учнів до активного обговорення приказок, прислів’їв , крилатих висловів, проблемних ситуацій, спрямованих на формування в них компетентного ставлення до власного здоров’я.
Етапу рефлексії обов’язково повинні передувати «руханки», які знімуть емоційну та психологічні напругу учнів. Під час «руханки» учні міняються місцями після фрази, яка починається словом «ураган»:
- Ураган для тих, хто вважає Лиса Микиту добрим і справедливим царем.
- Ураган для тих, хто вважає, що звірі справедливо вчинили з Лисом.
- Ураган для тих, хто вважає, що Лис позитивний персонаж.
- Ураган для тих, хто вважає Лиса негативним персонажем.
- Ураган для тих, хто співчуває головному герою.
Але «руханки» в 5 класах можуть бути і не пов’язані з темою уроку, якщо у класі є «закуті» діти, які не виявляють бажання демонструвати свою позицію щодо теми уроку. Тому на початковому етапі це може бути «ураган для тих, у кого русяве волосся, хто любить грати у футбол, у кого карі очі тощо». Такі «руханки» дозволяють залучити всіх учнів до рухової активності.
З метою узагальнення отриманих на уроці знань, на етапі рефлексії використовую метод «Займи позицію», «Сенкан», взаємоопитування методом «Мікрофон» тощо. Наприклад, узагальнюючи знання, здобуті на уроці позакласного читання за казкою сучасного письменника Б.Жолдака , учні створюють асоціативний кущ-серце «Людське життя на землі», роблять висновки, що життя тримається на любові до Батьківщини, до свого народу, на коханні, на повазі до історичного минулого, любові до рідного слова, до родини, на шануванні народних звичаїв, пам’яті про українських письменників.
Оцінити результат уроку, учням допомагають питання:
- Оцініть результат уроку. Чи зрозуміли ви прихований зміст твору ?
- Яки види робіт вам більше сподобалися ?
- Чому навчила вас казка ?
- Що ви зрозуміли на уроці ?
- Як тепер ви розумієте епіграф до уроку ?
- Чи справдилися ваші очікування ?
За результатами відповідей учнів на уявному «полі» розквітають квіти, символічні кораблики перепливають «річку» або ж очікування «підкорюють вершину гори».
На цьому етапі важливо пам’ятати про один важливий аспект збереження психічного і фізичного здоров’я дітей, про який писав В.О.Сухомлинський, – об’єктивну доброзичливу оцінку навчальних досягнень учнів. Варто прислухатись до мудрих порад великого педагога-гуманіста:
ü «Ніколи не поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Ніщо так не пригнічує дитину як усвідомлення безперспективності»,
ü «Не закривайте двійкою шлях до успіху!»
За моментом настання втомлюваності учнів та зниження їхньої навчальної активності можна зробити висновок про вплив уроку на здоров’я дітей. Збільшення рухових та пасивних відволікань від діяльності на уроці повинно відбуватися не раніше, ніж за 5-10 хвилин до завершення уроку. Завершення уроку проводиться у спокійному темпі, який надає можливість учням задати питання, учителю - прокоментувати домашнє завдання, подякувати дітям за співпрацю на уроці, попрощатися з ними.
Етап прощання спрямований на подолання психологічної напруги, формування позитивних емоцій школярів , що є передумовою подальшої продуктивної роботи учнів протягом дня.
На цьому етапі використовую метод «Незакінчене речення». Прийоми зняття психологічної та емоційної втоми різні:
«Клубочок», коли діти закінчуючи речення, передають клубочок по колу. Таким чином клубочок символічно єднає дітей, допомагаючи усвідомити важливість кожної думки, ідеї на уроці.
«Літачки», коли учні записують свої поради-висновки з уроку для однокласників та обмінюються ними, «запускаючи в політ».
«Квіточки побажань», коли школярі, записавши позитивну рису, яку будуть у собі виховувати, саджають квіточки на уявну клумбу.
Самоаналіз досвіду використання спадщини В.О. Сухомлинського та здоров’язберігаючих технологій на уроках української мови та літератури виявив, що працездатність, мовленнєва активність школярів зберігається протягом уроку, відкривається простір для самореалізації , творчості учнів та вчителя, а момент втомлюваності дітей настає за 5-10 хвилин до його закінчення, що є нормою.
Такі технології , зокрема тренінгові технології , дозволяють сформувати в учнів готовність діяти ініціативно, творчо за будь-яких обставин, а головне – розвивати в школярів уміння вільно, грамотно висловлювати власні думки. Впевнені у своїх мовленнєвих здібностях, учні стали виявляти більшу активність на уроках та позакласних заходах, у творчих конкурсах, олімпіадах.
Крім того, здоров’язберігаюча діяльність педагога має узагальнюючий характер та сприяє збереженню й зміцненню як здоров’я учнів, так і особистого здоров’я вчителя, на важливості цих аспектів проблеми наголошував В.О. Сухомлинський. Тому плануюю і далі працювати в цьому напрямку, підвищуючи власну професійну компетентність.
Література
В. О. Сухомлинський