Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16. Навчання працівників з питань охорони праці
Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці — один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці й забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Основні напрямки та положення щодо навчання з питань охорони праці визначені:
Державною програмою навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці на 1996-2000 роки (постанова KM України від 18. 04.1996 р. №443);
Указом Президента України від 18.10.1997 р. № 1166/97 «Про основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки»;
Типовим положенням про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99);
Рекомендаціями Міжвідомчої науково-методичної ради з питань освіти в галузі охорони праці й комісії з охорони праці та безпеки життєдіяльності Науково-методичної ради Міносвіти.
До основних науково-методичних принципів побудови системи безперервного навчання з питань охорони праці, її цільових функцій та методологічних основ належать:
наступність та безперервність навчання з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці усіх вікових категорій населення України;
формування суспільної свідомості й рівня знань населення України, що відповідають вимогам часу;
навчання з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих, відповідних норм поведінки вихованців в дошкільних закладах освіти;
навчання з питань охорони праці в середніх, позашкільних та професійно-технічних закладах освіти;
навчання з питань безпеки життя і діяльності в цілому та охорони праці студентів вищих навчальних закладів освіти;
навчання з питань охорони праці працівників при їх підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації, при прийнятті на роботу та у період роботи; навчання працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та роботах, де є потреба у професійному доборі, інструктування працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до виконання робіт;
навчання населення в цілому з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці.
Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99. Типове положення про навчання з питань охорони праці.
Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці яка проводиться з працівниками у процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти.
Вимоги типового положення є обов’язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, асоціаціями, концернами, корпораціями, іншими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та видів діяльності.
На підприємствах на основі типового положення з урахуванням специфіки виробництва та вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці розробляються і затверджуються наказом керівника відповідні положення підприємств та формуються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань працівників з охорони праці, з якими вони повинні бути ознайомлені.
Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах — на керівників цих підрозділів. Контроль за її своєчасним проведенням здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов’язки.
17.
Метеорологічні умови виробничого середовища
Забезпечення комфортних умов для трудової діяльності дозволяє підвищити якість і продуктивність праці, забезпечити гарне самопочуття і найкраще для збереження здоров'я параметри середовища проживання і характеристики трудового процесу. Створення комфортних умов передбачає забезпечення багатьох параметрів середовища проживання і характеристик трудового процесу на оптимальному рівні: не перевищення допустимих рівнів негативних факторів, раціональний режим праці і відпочинку, зручність робочого місця, хороший психологічний клімат в трудовому колективі і т.д. , Однак найбільш значущими є кліматичні (метеорологічні) умови, освітленість і світлове середовище.
Виробничий мікроклімат - клімат внутрішнього середовища виробничих приміщень - визначається чинним на організм людини поєднанням температури, вологості і швидкості руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь.
Виробничий мікроклімат залежить від кліматичного поясу і сезону року, характеру технологічного процесу та виду використовуваного обладнання, розмірів приміщень і числа працюючих, умов опалення та вентиляції. Тому на різних об'єктах виробничий мікроклімат різний. Однак при всьому різноманітті мікрокліматичних умов їх можна умовно розділити на чотири групи.
Мікроклімат виробничих приміщень, в яких технологія виробництва не пов'язана зі значними тепловиділеннями. Він в основному залежить від клімату місцевості, опалення та вентиляції. Тут можливо лише незначне перегрівання влітку в жаркі дні і охолодження взимку при недостатньому опаленні.
Мікроклімат виробничих приміщень зі значними тепловиділеннями. Подібні виробничі приміщення, звані гарячими цехами, широко поширені. До них відносяться котельні, ковальські, мартенівські і доменні печі, хлібопекарні, цехи цукрових заводів та ін У гарячих цехах великий вплив на мікроклімат надає теплове випромінювання нагрітих і розпечених поверхонь.
Мікроклімат виробничих приміщень зі штучним охолодженням повітря. До них відносяться різні холодильники.
Мікроклімат при роботі у відкритій зоні, що залежить від кліматичних умов (наприклад, сільськогосподарські, дорожні і будівельні роботи).
Механізми теплообміну між людиною і навколишнім середовищем.
Людина постійно перебуває у стані обміну теплотою з навколишнім середовищем. Найкраще теплове самопочуття людини буде тоді, коли тепловиділення організму людини повністю віддаються навколишньому середовищі, тобто має місце тепловий баланс. Перевищення тепловиділення організму над тепловіддачею в навколишнє середовище призводить до нагрівання організму і до підвищення його температури - людині стає жарко. Навпаки, перевищення тепловіддачі над тепловиділенням призводить до охолодження організму і до зниження його температури - людині стає холодно. Температура тіла людини - 36.6 о С. Навіть незначні відхилення від цієї температури в ту або іншу сторону призводять до погіршення самопочуття людини. Тепловиділення організму визначаються насамперед складністю і напруженістю виконуваної роботи, в основному величиною м'язової навантаження.
Терморегуляція - здатність людського організму до підтримання постійної температури.
Терморегуляція досягається відведенням виділяється організмом тепла в процесі життєдіяльності в навколишній простір. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня його фізичної напруги і параметрів мікроклімату у виробничому приміщенні. Тривалий вплив на людину несприятливих метеорологічних умов різко погіршує його самопочуття, знижує продуктивність праці і призводить до захворювань.
Висока температура повітря сприяє швидкій стомлюваності працюючого, може призвести до перегрівання організму, теплового удару чи профзахворювання. Низька температура повітря може викликати місцеве або загальне охолодження організму, може стати причиною простудного захворювання або обмороження.
Вологість повітря значно впливає на терморегуляцію організму людини. Висока відносна вологість (відносна вологість - відношення вмісту водяної пари в 1 м3 повітря до максимального вмісту в цьому ж об'ємі) при високій температурі повітря сприяє перегрівання організму, при низькій температурі ж вона підсилює тепловіддачу з поверхні шкіри, що веде до переохолодження організму. Низька вологість викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів працюючого.
Рухливість повітря ефективно сприяє тепловіддачі організму людини і позитивно проявляється при високих температурах, але негативно при низьких.
Для створення нормальних умов праці у виробничих приміщеннях забезпечують нормативні значення параметрів мікроклімату-температури повітря, його відносної вологості і швидкості руху, а також інтенсивності теплового випромінювання.
У ГОСТ 12.1.005-88 вказані оптимальні та допустимі показники мікроклімату у виробничих приміщеннях. Оптимальні показники поширюються на всю робочу зону, а допустимі встановлюють окремо для постійних і непостійних робочих місць у тих випадках, коли з технологічних, технічних або і економічних причин неможливо забезпечити оптимальні норми.
При нормуванні метеорологічних умов у виробничих приміщеннях враховують час року і фізичну тяжкість виконуваних робіт. Під часом року мають на увазі два періоди: холодний (середньодобова температура зовнішнього повітря становить 10 ° С і нижче) і теплий (відповідне значення перевищує + 10 ° С).
Для підтримки нормальних параметрів мікроклімату в робочій зоні застосовують такі основні заходи: механізацію та автоматизацію технологічних процесів, захист від джерел теплового випромінювання, влаштування систем вентиляції, кондиціонування повітря та опалення.
Крім того, важливе значення має правильна організація праці та відпочинку працівників, що виконують трудомісткі роботи або роботи в гарячих цехах. Для цих категорій працівників влаштовують спеціальні місця відпочинку в приміщеннях з нормальною температурою, оснащених системою вентиляції і постачання питною водою.
Основним методом забезпечення необхідних параметрів мікроклімату і складу повітряного середовища є застосування системи вентиляції, опалення та кондиціонування повітря.
Найбільше поширення для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату отримала загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція. Застосовується як механічна, так і природна вентиляція.
Повітряні душі застосовуються для захисту працюючих від дії теплового випромінювання.
Прикладом пересувного пристрою повітряного душирования є побутовий вентилятор. У повітряних оазисах, що представляють собою частина виробничого приміщення, обмеженого з усіх сторін переносними перегородками, створюються необхідні параметри мікроклімату. Зазначені джерела використовуються в гарячих цехах.
Повітряні та повітряно-теплові завіси влаштовують для захисту людей від охолодження проникаючим через ворота чи двері холодним повітрям.
Для створення оптимальних метеорологічних умов у приміщеннях застосовують кондиціонування повітря. Кондиціонуванням повітря називається автоматична підтримка в приміщеннях заданих оптимальних параметрів мікроклімату і чистоти повітря незалежно від зміни зовнішніх умов і режимів всередині приміщення. У холодну пору року для підтримки в приміщенні оптимальної температури повітря застосовується опалення. Опалення може бути водяним, паровим і електричним.
Параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях контролюються різними контрольно-вимірювальними приладами. Для вимірювання температури повітря у виробничих приміщеннях застосовують ртутні (для вимірювання температури вище 0 ° С) і спиртові (для вимірювання температури нижче 0 ° С) термометри. Якщо потрібна постійна реєстрація зміни температури в часі, використовують прилади, які називаються термографії. Для вимірювання відносної вологості повітря використовуються прилади, які називаються психрометрами і гігрометрами, а для реєстрації зміни цього параметра в часі служить Гігрограф. Швидкість руху повітря у виробничому приміщенні вимірюється приладами - анемометрами. Робота крильчатиє анемометра заснована на зміні швидкості обертання спеціального колеса, оснащеного алюмінієвими крилами, розташованими під кутом 45 ° до площини, перпендикулярної осі обертання колеса. Вісь колеса з'єднана з лічильником оборотів. При зміні швидкості повітряного потоку змінюється і швидкість обертання колеса, тобто збільшується (зменшується) число оборотів за певний проміжок часу. З цієї інформації можна визначити швидкість повітряного потоку.
18.
Класифікація умов праці за факторами виробничого середовища
Здоров'я людини значною мірою залежить не тільки від характеристик трудового процесу-тяжкості і напруженості, але й від факторів середовища, в якій здійснюється трудовий процес.
На сьогоднішній день перелік реально діючих негативних чинників, як виробничого середовища, так побутової і природної, налічує понад 100 видів.
Параметрами виробничого середовища, які впливають на стан здоров'я людини, є фізичні, хімічні і біологічні фактори.
За факторів виробничого середовища умови праці поділяються на чотири класи (рис. 3):
1 клас - оптимальні умови праці - умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, але і створюються умови для високої працездатності. Оптимальні нормативи встановлюються тільки для кліматичних параметрів (температури, вологості, рухливості повітря);
2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, при цьому можливі зміни функціонального стану організму проходять за час перерв на відпочинок або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство;
3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити вплив на організм працюючого та (або) його потомство;
Рис.3 Класифікація умов праці за виробничим чинникам
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення нормативів поділяються на 4 ступені:
1ступеню - характеризується такими відхиленнями від допустимих норм, при яких виникають оборотні функціональні зміни і виникає ризик розвитку захворювання;
2 ступінь - характеризується рівнями шкідливих факторів, які можуть викликати стійкі функціональні порушення, зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, поява початкових ознак професійних захворювань.;
3 ступінь - характеризується такими рівнями шкідливих факторів, при яких, як правило, розвиваються професійні захворювання в легенях формах у період трудової діяльності;
4 ступінь - умови виробничого середовища, при яких можуть виникнути виражені форми професійних захворювань, відзначаються високі рівні захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
До шкідливих умов праці можна віднести умови, в яких трудяться металурги, шахтарі, що працюють в умовах підвищеного забруднення повітря, шуму, вібрації, незадовільних параметрів мікроклімату, теплових випромінювань; регулювальники руху на магістралях з інтенсивним рухом, що знаходяться протягом всієї зміни в умовах високої загазованості і підвищеного шуму.
4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни або навіть її частини створює загрозу життю, високий ризик важких форм гострих професійних захворювань. До небезпечних (екстремальним) умовам праці можна віднести працю пожежників, рятувальників, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
У залежності від тяжкості і напруженості праці, ступеня шкідливості або небезпечності умов праці визначається розмір оплати праці, тривалість відпустки, розмір доплат і ряд інших встановлюваних пільг, покликаних компенсувати негативні для людини наслідки трудової діяльності.
При виборі професії людина має враховувати всі обставини, пов'язані з майбутньою трудовою діяльністю, вміти правильно співвідносити стан свого здоров'я і негативні фактори професії. Це дозволить йому на більший термін зберегти свої життєві сили і, в кінцевому рахунку, домогтися великих успіхів у житті і кар'єрі.
19.
Штучна вентиляція: види, область застосування, принципи розрахунку
Штучна (механічна) вентиляція на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.
Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітряний забір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за його межами.
Загальнообмінна штучна вентиляція
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому рб’ємі робочої зони приміщення.
Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.
Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.
Схеми зверху вниз та зверху вверх доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру, яка нижча за температуру приміщення.
Припливне повітря, перш ніж досягти робочої зони, нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві схеми рекомендується використовувати тоді коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища за температуру внутрішнього повітря.
Якщо у виробничих приміщеннях виділяються Тази та пари з густиною, що перевищує густину повітря (наприклад; пари кислот, бензину, гасу), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60 % повітря з нижньої зони приміщення та 40 % —з верхньої.
Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.
Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій; фільтр для очищення повітря; повітронагрівач (калорифер); вентилятор; мережу повітроводів та припливні патрубки з насадками.
Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал.
Повітрозабірні пристрої необхідно розташувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись не нижче 2 м. від рівня землі, а від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі — нижче 6 м. і по горизонталі — не ближче 25 м.
Припливне повітря подасться у приміщення, як правило, розсіяним потоком, для чого використовуються спеціальні насадки.
В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.
Витяжна та припливно-витяжна вентиляція . Витяжна вентиляція складається з очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктуючих повітроводів.
Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м. над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.
У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на. 10 % більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.
У системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря.
20.
Основу життя людини складає навколишнє природне середовище, а основу сучасної цивілізації - копалини природні ресурси і виробляється з них енергія. Очевидно, що без енергетики у людства немає майбутнього. Але з іншого боку, енергетика надає потужний негативний вплив на навколишнє середовище, погіршуючи умови життя людей. Основу енергетики складають різні типи електростанцій. Майже 70 років тому при розвитку вітчизняної індустрії ставку зробили на великі ТЕС. Однак у той час мало хто замислювався про наслідки впливу ТЕС на природу, тому що першорядним завданням було отримання електричної енергії і тепла. Технологія виробництва електроенергії на ТЕС з використанням органічних палив пов'язана з перетворенням практично всіх витрачених матеріальних ресурсів і більшої частини енергії палива у відходи, викидаються в навколишнє середовище. На сучасному етапі проблема взаємодії енергетики і навколишнього середовища набула нових рис, поширюючи вплив на величезні території, більшість річок і озер, величезні обсяги атмосфери і гідросфери Землі. Ще більш значні масштаби енергоспоживання в доступному для огляду майбутньому зумовлюють подальше інтенсивне збільшення різноманітних впливів на всі компоненти навколишнього середовища у глобальних масштабах. Раніше при виборі способів отримання електричної та теплової енергії, шляхів комплексного вирішення проблем енергетики, водного господарства, транспорту, призначення основних параметрів об'єктів (тип і потужність станції, обсяг водосховища та ін) керувалися в першу чергу мінімізацією економічних витрат. У цей же час на перший план все більше висуваються питання оцінки можливих наслідків зведення та експлуатації об'єктів енергетики [1].
В даній роботі ми розглянемо вплив ТЕС на навколишнє середовище.
Вплив ТЕС на навколишнє середовище.
ТЕС працюють на органічному паливі, в якості якого використовують порівняно дешеві вугілля та мазут. Ці види палива - непоправні природні ресурси. Основні енергетичні ресурси у світі сьогодні-вугілля (40%), нафта (27%), газ (21%). Однак цих запасів, за деякими оцінками, вистачить, відповідно, на 270, 50 і 70 років, і це за умови, що людство буде витрачати їх з тією ж швидкістю, що й сьогодні.
Спалювання палива на ТЕС пов'язане з утворенням продуктів згорання, що містять летючу золу, частки догоріли пилоподібного палива, сірчистий і сірчаний ангідрид, оксиди азоту і газоподібні продукти неповного згоряння, а при спалюванні мазуту, крім того, з'єднання ванадію, солі натрію, кокс і частинки сажі. У золі деяких палив є миш'як, вільний діоксид кремнію, вільний оксид кальцію та ін Переклад з твердого палива на газове веде до значного подорожчання виробленої енергії, не кажучи вже про дефіцит і того, і іншого. Крім того, це не вирішить проблеми забруднення атмосфери. Переклад установок на рідке паливо істотно зменшує золообразованіе, але практично не впливає на викиди окису сірки, так як мазути, що застосовуються як паливо, містять більше 2% сірки. При спалюванні газу в димових викидах також міститься оксид сірки, а вміст оксидів азоту не менше, ніж при спалюванні вугілля.
Так як не вистачає якісного палива, ТЕС працюють на неякісне. У процесі згоряння такого палива утворюються забруднюючі речовини, які виводяться в атмосферу з димом і потрапляють в грунт з золою. Крім того, що ці викиди несприятливо впливають на навколишнє середовище, продукти згоряння викликають випадання кислотних опадів і парниковий ефект, що загрожує нам засухами.
Одним з факторів впливу вугільних ТЕС на навколишнє середовище є викиди систем складування палива, його транспортування, пилепріготовленія і золовидалення [2]. При транспортуванні та складуванні можливо не тільки пилової забруднення, але і виділення продуктів окислення палива. Для золошлакоотвалов потрібні значні території, які довгий час не використовуються, і є осередками накопичення важких металів і підвищеної радіоактивності, які повітряним шляхом або ж з водою потрапляють в біосферу.
Крім того, відбувається значне теплове забруднення водойм при скиданні в них теплої води, що супроводжує ланцюговим природним реакцій: заростання водойм водоростями, порушення кисневого балансу, що створює загрозу для життя мешканців річок і озер.
Значні площі земель поблизу водоймищ зазнають підтоплення в результаті підвищення рівня грунтових вод. Ці землі, переходять у категорію заболочених. У рівнинних умовах підтоплені землі можуть становити 10% і більше від затоплених. Знищення земель і властивих їм екосистем відбувається також у результаті їх руйнування водою (абразії) при формуванні берегової лінії. Абразійні цикли зазвичай тривають десятиліттями, мають наслідком переробку великих мас почвогрунт, забруднення вод, замулення водосховищ [3].
Основними факторами впливу ТЕС на гідросферу є викиди теплоти, наслідком яких можуть бути: постійне локальне підвищення температури у водоймі; тимчасове підвищення температури; зміна умов льодоставу, зимового гідрологічного режиму; зміна умов паводків; зміна розподілу опадів, випарів, туманів [2].
На ТЕС з охолоджуючої водою скидається від 4 до 7 кДж теплоти на кожен 1 кВт * год виробленої електроенергії. За санітарними нормами теплові скиди не повинні підвищувати власну температуру водойми більш ніж на 5 ° в зимовий час і 3 ° сх літнє.
Джерелами забруднення атмосфери є виробничі стоки і викиди продуктів згоряння.
До стічних вод ТЕС відносяться наступні води: що містять нафтопродукти, після обмивки поверхонь нагріву парових котлів, скидні після установок хімічного очищення, консервації та промивок устаткування, а також систем гідрозолевидалення.
Кількість стічних вод, що містять нафтопродукти, що не залежить від потужності станції і типу обладнання, хоча при використанні рідкого палива воно трохи вище, ніж для ТЕС на твердому паливі. У той же час в основному кількість їх залежить від якості монтажу та експлуатації обладнання електростанції.
Удосконалення конструкції устаткування, ретельне дотримання правил його експлуатації дозволяють знизити до мінімальних значень кількість вступників у стічні води нафтопродуктів, а застосування різного типу пасток та відстійників дозволяє виключити їх попадання в навколишнє середовище [4].
Забруднюючі домішки викидів електростанцій впливають на біосферу району розташування підприємства, піддаються різним перетворенням і взаємодій, а також осідають, вимиваються атмосферними опадами, надходять у грунт і водойми. Крім основних компонентів, що утворюються в результаті спалювання органічного палива (вуглекислого газу і води), викиди ТЕС містять пилові частки різного складу, оксиди сірки, оксиди азоту, фтористі сполуки, оксиди металів, газоподібні продукти неповного згоряння палива. Їх вступ до повітряне середовище завдає великої шкоди, як всіх основних компонентів біосфери, так і підприємствам, об'єктів міського господарства, транспорту і населенню міст. Наявність пилових частинок, оксидів сірки зумовлено вмістом в паливі мінеральних домішок, а наявність оксидів азоту - частковим окисленням азоту повітря в високотемпературному полум'я.
Найбільш високою біологічною активністю має діоксид азоту (), який надає подразнюючу дію на дихальні шляхи і слизову оболонку ока. Також велику екологічну небезпеку для людини становлять важкі метали. Потрапляючи в організм у великих кількостях, протягом короткого часу вони можуть викликати гостре отруєння, а при хронічному впливі малих доз в протягом тривалого часу може проявитися канцерогенну дію миш'яку, хрому, нікелю і т.д. [1]. При перерахунку на смертельні дози в річних викидах ТЕС потужністю 1 млн. кВт міститься алюмінію та його сполук понад 100 млн. доз, заліза-400 млн. доз, магнію -1,5 млн. доз. У викидах вугільних ТЕС містяться також оксиди кремнію і алюмінію. Ці абразивні матеріали здатні руйнувати легеневу тканину і викликати таке захворювання, як силікоз, яким раніше хворіли шахтарі. Зараз випадки захворювання силікоз реєструються у дітей, що проживають поблизу вугільних ТЕС [3].
Поряд зі збільшенням вуглекислого газу, відбувається зменшення частки кисню в атмосфері, який витрачається на спалювання палива на теплових станціях.
Вплив на тваринний і рослинний світ надає забруднення атмосфери окисом сірки (), яка руйнує хлорофіл рослин, може призвести до пошкоджень листя і хвої. Вплив окису вуглецю () на людину і тварин полягає в тому, що вона, з'єднуючись з гемоглобіном крові, дуже швидко позбавляє організм кисню і призводить до порушення нервової системи. Оксиди азоту знижують прозорість атмосфери і сприяють утворенню смогу. Токсичністю відрізняється пентаксід ванадію (), що входить до склад золи мазуту. Ця речовина викликає подразнення дихальних шляхів у людини і тварин, розлад кровообігу та нервової системи, а також порушення обміну речовин.
Бенз (а) пірен - Своєрідний канцероген, який здатний викликати онкологічні захворювання [1]. Тому проектування і спорудження електростанцій ведуться з дотриманням вимог щодо гранично допустимих концентрацій основних викидів, забруднюючих атмосферу відходять газами підприємств в атмосферному повітрі на рівні дихання людини (таблиця 1).
Гранично допустимої визнана така концентрація, яка не робить на людину прямого чи непрямого шкідливого і неприємного дії, не знижує працездатності, не впливає на його самопочуття або настрій. При непрямому дії враховувалося вплив забруднюючих речовин на мікроклімат і зелені насадження [5].
Розповсюдження перерахованих викидів в атмосферу залежить від рельєфу місцевості, швидкості вітру, перегріву їх по відношенню до температури навколишнього середовища, висоти хмарності, фазового стану опадів та їх інтенсивності. Взаємодія викидів з туманом призводить до утворення стійкого сильно забрудненої дрібнодисперсного хмари - смогу, найбільш щільного біля поверхні землі. Одним з видів впливу ТЕС на атмосферу є все зростаюче споживання повітря, необхідного для спалювання палива [2].
Таблиця 1. Гранично допустима концентрація основних викидів, що забруднюють атмосферу відходять газами ТЕС в атмосферному повітрі на рівні дихання людини.