Тема- Стилістичне використання морфологічних ознак властивих іменникам.

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Практична робота № 11

Тема: «Стилістичне використання морфологічних ознак властивих іменникам».

Мета: навчити застосовувати теоретичні знання на практиці при розпізнаванні

іменника, визначенні його морфологічних ознак і варіантів відмінкових

форм іменників; правильно вживати рід іменників у мовленні; розпізна-

вати норми літературної мови, відповідно до норм редагування речень;

удосконалювати орфографічні та пунктуаційні навички, необхідні для

правильного редагування речень; виховувати бажання глибоко пізнавати

мовні закономірності.

Хід роботи

1. Визначити рід поданих іменників. Пояснити, за якими критеріями ви розді-

лили іменники за родами.

2. Від поданих іменників чоловічого роду утворити іменники жіночого роду за

допомогою суфікса -к-. З’ясувати, в яких сферах їх уживають. Простежити,

чи з’явилися зміни у лексичних значеннях іменників жіночого роду. Визна-

чити, до яких лексико-граматичних розрядів (істот — неістот, речовин-

них — одиничних) належать аналізовані іменники. За потреби користувати-

ся тлумачним словником.

3. Визначити рід у поданих парах. Прокоментувати зміни (якщо вони є) у лек-

сичних значеннях іменників та з’ясувати сферу їхнього вживання. За потре-

би користуватися словником-довідником «Українське літературне слово-

вживання» С. І. Головащука (К., 1995).

4. Добрати означення до наведених іменників.

5. З’ясувати стилістичні особливості виділених родових варіантів іменників.

6. Відредагувати речення і пояснити характер помилок. (Приклади взяті з руб-

рики «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»).

7. Скласти речення, вживаючи наведені іменники в сполученні з дієсловами у

формі минулого часу або з прикметниками.

8. Добрати, якщо можливо, до наведених іменників чоловічого роду іменники

жіночого роду і навпаки. Визначити сферу використання родових пар.

9. Визначити, чи відповідають літературній нормі виділені назви осіб (прикла-

ди взято із рубрики «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»). Відре-

дагувати речення.

10. З’ясувати, тлумачення яких іменників спільного роду наведені нижче.

Скласти речення з двома іменниками, вживаючи їх у різних родах. Визначи-

ти, які слова спільного роду належать до стилістично нейтральної лексики.

11. Визначити рід поданих слів. З’ясувати, користуючись словником іншомов-

них слів, з якої мови їх запозичено. Вказати, які слова в сучасній українській

мові та мові-джерелі мають різні граматичні значення роду.

12. Утворити форму родового відмінка однини поданих іменників.

13. Розкрити дужки, поставивши іменники у потрібній формі. Вказати можливі

варіанти.

Література: 1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови:

Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003. – С. 120 – 131.

2. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови:

Використання морфол. засобів мови: навч. посібник. – К.:

ТОВ «ЛДЛ», 1998. – С. 6 – 10; 13 – 15; 37 – 44.

3. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навч. посіб. – К.:

МАУП, 2002. – С. 66 – 71; 79 – 84.

4. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для

студ. вищ. навч. закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – С. 33 – 61.

5. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.:

ВЦ «Академія», 2005. – С. 186 – 188; 190 – 192.

6. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник. – К.:

Вища шк., 2003. – С. 42 - 59.

7. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. Ч. 1. Морфеміка.

Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. –

С. 80 – 91; 98 – 169.

8. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підруч-

ник. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна кни-

га – Богдан, 2000. – С. 143 – 147.

Словники

Бурячок А.А. Українсько-російський транслітерований словник

власних імен і найпоширеніших прізвищ. – К.: ВЦ «Просвіта»,

2001. – 168 с.

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Слов.-до-

відник. – 2-ге вид., виправ. й допов. – К.: Наук. думка, 1996. –

336 с.

Український орфографічний словник/За ред. проф. Свашен-

ко А.О. – Х.: Прапор, 1997. – 845 с.

Методичні вказівки

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на такі запитання: морфо-логічні ознаки властиві іменникам; відміни і відмінкові закінчення іменників; рід відмінюваних і невідмінюваних іменників; варіанти відмінкових форм іменників.

Під час вивчення теми студенти повинні знати: чітко визначати і користу-ватися двома формами ділового мовлення: усним та писемним; дотримуватися норм літературної державної мови; морфологічні норми сучасної української лі-тературної мови в діловому мовленні; правильно вживати рід іменників у мовлен-ні; логічно, точно і послідовно формувати думки.

Поруч з вивченим матеріалом необхідно на практиці вміти: визначати рід поданих іменників; пояснити критерії розподілу іменники за родами; утворювати від поданих іменників чоловічого роду іменники жіночого роду за допомогою су-фікса -к-; визначати лексико-граматичні розряди (істот — неістот, речовинних — одиничних); коментувати зміни (якщо вони є) у лексичних значеннях іменників та з’ясувати сферу їхнього вживання; добирати означення до наведених іменників; визначати сферу використання родових пар; з’ясувати стилістичні особливості ро-дових варіантів іменників; утворити форму родового відмінка однини поданих іменників; редагувати і складати речення відповідно до норм сучасної української мови; користуватися загально-мовними словниками.

Запитання для самоперевірки

Морфологічні ознаки властиві іменникам.
Відміни і відмінкові закінчення іменників.
Рід відмінюваних іменників.
Рід невідмінюваних іменників.
Варіанти відмінкових форм іменників.

1. Визначте рід поданих іменників. Поясніть, за якими критеріями ви розділи-ли іменники за родами.

Тітка, дядько, актор, актриса, Хома, Ольга, Іван, Іванна, кабан, свиня, поро-ся, слон, слониха, слоненя, гусениця, жук, книга, яровина, старшина, старшина, всесвіт, зв’язок, лазур, стовбур, глянець, цитадель, покрій, урожай, енергійність, паливо, місце, пустослів’я, утворення, зап’ястя, Цейлон, Аляска.

2. Від поданих іменників чоловічого роду утворіть іменники жіночого роду за допомогою суфікса -к-. З’ясуйте, в яких сферах їх уживають. Простежте, чи з’явилися зміни у лексичних значеннях іменників жіночого роду. Визначте, до яких лексико-граматичних розрядів (істот — неістот, речовинних — одиничних) нале-жать аналізовані іменники. За потреби користуйтеся тлумачним словником.

Автор, ідеаліст, компаньйон, шахрай, трафарет, буржуй.

3. Визначте рід у поданих парах. Прокоментуйте зміни (якщо вони є) у лексич-них значеннях іменників та з’ясуйте сферу їхнього вживання. За потреби корис-туйтеся словником-довідником «Українське літературне слововживання»

С. І. Головащука (К., 1995).

Барліг — барлога, капсула — капсуль, кегль — кегля, код — кода, корсет — корсетка.

4. Доберіть означення до наведених іменників.

Дрож, консоль, папороть, шампунь, насип, мозоль, кахель, рояль, сажень, аерозоль, зяб, путь, дріб, перекис, поступ, бандероль, Псалтир, собака, покуть, антресоль, кужіль, нежить, підпис, ступінь, емаль, тунель, фенхель, філігрань.

5. З’ясуйте стилістичні особливості виділених родових варіантів іменників.

Їм обом хотілось їсти, а своя харч уже сливе вийшла (І. Нечуй-Левицький).
...Я людина відверта, хоч ковтай, хоч спльовуй, - може, своє барило, свій трудовий мозоль у мого трактора увіпхнеш та оратимеш день і ніч, як я, що й спина колом? (В. Дрозд).
Ісакій і справді був схожий на пастернак, на цю довгу та трохи кострубату огородню овоч (І. Нечуй-Левицький).
– От нещастя! – каже він, випадково попавши на таку фільму. – Знову мі-щанська побрякушка (М. Хвильовий).
Шукає око і ніде блакиту неба не знайде (Б. Лепкий).
Одна пантофля од переляку спала йому з ноги, і він все ловить її ногою й не може піймать (В. Винниченко).
Піч і стіни до половини викладені бездоганною сніжно-білою кахлею. (І. Вільде)
Прикре враження у мене від тії санаторії (Л. Українка).
В далекому південному краю живе птаха пелікан: не дуже-то вона велика, ба й не мала вона (С. Кричевський).
Сагайдачний не ворухнувся, - лежав, випроставши руки на ковдрі, пестив

пучками ворсу і дивився у стелю (З. Тулуб).

6. Відредагуйте речення і поясніть характер помилок. (Приклади взяті з руб-рики «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»).

У клубі ДК 5.10.06 р. дивіться новий художній фільм «Чорний панчох» (із афіші.
Санітарний стан у магазині задовільний. Немає умивальника, боротьба з мухами ведеться, потрібно посилити боротьбу з мишом (з акта перевірки).
Хто знайшов олімпійку в мужській душі, просимо занести в 503 кімнату (з об’яви).

7. Складіть речення, вживаючи наведені іменники в сполученні з дієсловами у формі минулого часу або з прикметниками.

Бра, цеце, комюніке, кюре, фрекен, марабу, тореро, бістро, бере, конферансьє, кольрабі, імпресаріо, динґо, колі.
УВС, НЛО, ПТУ, ЕОМ, НБУ.
Кіліманджаро, Лімпопо, Тріполі, Осло, Сан-Ремо, Араґві, Кентуккі, Капрі.
«Атлетко», «Юманіте».

8. Доберіть, якщо можливо, до наведених іменників чоловічого роду іменники

жіночого роду і навпаки. Визначте сферу використання родових пар.

Керівник гуртка, артист, балерина, друкарка, хірург, художник, завідуючий фотолабораторією, агроном, лауреатка, доповідач, житель, інструкторша, диспет-чер, ліфтер, методистка, кіоскер, художник-конструктор, міліціонер, мер, оглядач, перукар, швачка, кореспондент, кравець, поет, машиніст, кастелянка, стажер, ґаз-да, абітурієнт, зв’язківець, вихователь, вчений секретар, воротар, стенографістка, морж, ворожка, садівничий.

9. Визначте, чи відповідають літературній нормі виділені назви осіб (прикла-ди взято із рубрики «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»). Відредагуй-

те речення.

Завсклад скрізь на мішках ставив своє прізвище. Це значить, що в його тітки продовольча програма для свиней буде виконана (з листа).
Голові колгоспу. Негайно направити в міліцію шофера, щоб забрав п’яного молоковоза, який валяється в коптьорці у відділенні міліції (з телефоно-грами).
Довідка видана правлінням колгоспу “Мир” с. Високе колгоспнику Кири-люк Любі Миколаївні, що він дійсно працює в колгоспі у відпустці по дог-ляду за дитиною.
Можу прийняти на квартиру двох заочних жінок (з оголошення).
Сумській торгово-закупочній базі Обкоопторгу терміново потрібні на робо-ту механік-холодильник та машиністи холодильних установок ( з газетної об’яви).
Для підвищення врожайності огірків прохаємо правління колгоспу переки-нути двох пасічників і зоотехнічку по бджільництву на декілька днів з гречки в теплицю (з телефонограми).
Райфінвідділу терміново потрібна секретар-машиністка, яка вміє працюва-ти російським і українським язиком (з оголошення).
У відповідності наказу від 14.10. 2005 р. № 101 закріплені вулиці за підмі-тайлами та їх прибиранню... (із доповідної записки).
Ось дивіться, товариші, скільки у нього посад, він і комірник, і фуражир. Він же й вогнегасник (з виступу на зборах).

10. Корови звикли до чоловічої половини і щедро віддають молоко (з газети).

11. Хто загубив паспорт із своїм номером, негайно звернутись до його знахідця

за адресою, яка знаходиться у міліції (із записки на воротах).

10. З’ясуйте, тлумачення яких іменників спільного роду наведені нижче. Скла-діть речення з двома іменниками, вживаючи їх у різних родах. Визначте, які слова спільного роду належать до стилістично нейтральної лексики.

Людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь.
Той, хто володіє лівою рукою краще, ніж правою.
Людина з дефектом мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовля-

ти деякі звуки чи слова.

Вередлива людина, яка змучує інших своїми причіпками, незадоволенням з

будь-чого.

Неохайна, ледача людина.
Сновида, лунатик.
Той, хто нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше «р», «л»).
Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха.
Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у

поведінці, критичних зауважень, заперечень.

Некультурна, неосвічена людина.
Той, хто говорить погано, невміло, мимовільно повторює одні й ті самі сло-

ва.

Бундючна, зарозуміла людина, що виставляє свої переваги перед ким-не-

будь.

Плаксива людина.

Слова для довідок:

варивода, лівша, неотеса, гаркуша, сомнамбула, рюма, горопаха, нехлюя, недоріка, чванько, дока, недоторка, заїка.

11. Визначте рід поданих слів. З’ясуйте, користуючись словником іншомовних слів, з якої мови їх запозичено. Вкажіть, які слова в сучасній українській мові та мові-джерелі мають різні граматичні значення роду.

Зразок: Ландшафт (чол. рід) — з нім. die Landschaft (жін. рід).

Колегія, композиція, мозаїка, фатум.

12. Утворіть форму родового відмінка однини поданих іменників.

Файл, текст, документ, предмет, паркан, листопад, акт, абонемент, авто-ритет, пленум, колектив, директор, телефон, інсайдер, конденсат, Крим, Остер, Дніпропетровськ, ступінь, реферат, канал, вокзал, провайдер, напалм, нансук, єфрейтор, жакет, девіз, релон, рекорд, фізіолог, льох, водевіль, ельзевіра, корпус, оригінал.

13. Розкрийте дужки, поставивши іменники у потрібній формі. Вкажіть мож-ливі варіанти.

1. Я мешкаю на вулиці (Іван Франко).

2. На будинку № 20 по вулиці Пушкінській встановлено меморіальну дошку на честь відомого художника і графіка (О. В. Хвостенко-Хвостов).

3. Глядачі сміялися з гуморесок (Павло Глазовий) у виконанні артиста (Васьо Михайло).

4. Справжнє прізвище славетного американського співака (Маріо Ланца) —Альфредо Арнольд Кокоцца.

5. Фінансову дисципліну підприємства перевіряла комісія, очолювана (Кли-мів Андрій Іванович).

6. Командир наказав черговому групи (П’ятак Василь) принести журнал.

7. Інженером (Шимко Петро Григорович) були внесені цікаві пропозиції щодо збереження електроенергії.

МОВОЗНАВЧІ СТУДІЇ

Тема: «Стилістичне використання морфологічних ознак властивих іменникам».

План

1. Морфологічні ознаки властиві іменникам.

2. Відміни і відмінкові закінчення іменників.

3. Рід відмінюваних іменників.

4. Рід невідмінюваних іменників.

5. Варіанти відмінкових форм іменників.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ВЛАСТИВІ ІМЕННИКАМ

Серед класу імен основною частиною мови є іменник – частина мови, що об’єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних катего-ріях відмінка і числа та у формах певного граматичного роду.

Іменник об’єднує спільні за значенням предметності, але семантично різні слова: назви конкретних предметів (човен, ліс, золото), істот (дівчина, ведмідь, синиця), явищ природи (блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак (доб-рота, сміливість, блакить), станів (відпочинок, дрімота) та ін. На відміну від прикметників, прислівників, дієслів іменники називають ознаки і дії або стани са-мостійно, незалежно від тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси власти-ві, хто є носіями їх.

Загальнокатегорійне значення предметності в іменнику дістає вияв у грама-тичних категоріях і словотворчих засобах. Головні граматичні ознаки іменника – це наявність категорій роду, відмінка і числа. Іменники належать до одного з трьох граматичних родів – чоловічого, жіночого або середнього.

До ч о л о в і ч о г о р о д у належать:

а) іменники з кінцевим приголосним основи (віл, степ, гай, ступінь, гараж);

б) частина іменників на -а (-я), що семантично вказують на віднесеність осіб до

чоловічої статі (суддя, Микола, Ілля);

в) деякі іменники на -о (батько, Павло, Дніпро).

До ж і н о ч о г о р о д у належать:

а) іменники на -а (-я) (сестра, Софія, ткаля), крім деяких чоловічого роду із се-

мантичною мотивацією статі (Микита, суддя) та середнього роду (знаряддя,

ім’я, лоша);

б) частина іменників на приголосний (ніч, радість, міль, тінь) та іменник мати.

До с е р е д н ь о г о р о д у належать:

а) майже всі іменники на -о, -е (срібло, марево, море, поле);

б) частина іменників на -а (-я) (насіння, життя, дозрівання, теля, ягня, курча та

ін.).

Не мають граматичного роду лише іменники множинної форми (ворота, ви-сівки, дріжджі та ін.), окремі групи іменників виражають значення двох родів (сирота, бородище, хлопчисько).

Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншомовного похо-дження, абревіатур і прізвищ) і характеризуються граматичним значенням числа (одні мають співвідносні форми числа, інші вживаються лише в однині або у мно-жині).

Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від прикметнико-вих, займенникових і частково числівникових: в іменнику вони є визначальними, а в інших іменних частинах мови – синтаксично зумовленими формою іменників. Наприклад: солона вода, солоної води, солоній воді, солоною водою; мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.

В іменнику значення числа досить часто виражається допоміжним засобом (наголосом), а значення роду сприймається у процесі зіставлення флексій усього парадигматичного ряду (пор.: ткач і піч, день і сіль) та на основі семантичної від-несеності до статі в назвах істот ( пор.: батько і яблуко, Микола і Марина) або ін-ших ознак.

Іменник як назва предмета виступає в типовій для нього синтаксичній функ-ції підмета (у початковій формі – називного відмінка) або додатка (у непрямих відмінках). Наприклад: Небо сьогодні синіло по-весняному (Гонч.); Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Кост.).

Іменник може також виконувати вторинні функції: означення (узгодженого та неузгодженого), обставини, іменної частини складеного присудка, наприклад: Синок Омелько – невеличке хлоп’я – стояв біля матері й дивився, що вона робила (О. Пч.); Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів (Гонч.); У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тільки на чужому полі (Т. Ш.); Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Кост.).

ВІДМІНИ І ВІДМІНКОВІ ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ

В українській мові сім відмінків: хто?, що? – називний; кого?, чого? – ро-довий; кому?, чому? – давальний; кого?, що? – знахідний; ким?, чим? – орудний; на кому? на чому? – місцевий і хто? (Оксано, бабусю, Петре) – кличний). Вимова і правопис відмінкових закінчень в українській мові мають важливе значення, оскільки порівняно з російською мовою вони можуть мати паралельні варіанти і виконувати функцію розрізнення значень того самого слова. Від правильності їх уживання іноді залежить юридична і професійна точність документа. Так, у сло-восполученні до листопада включно мова йде про цілком конкретний період – одинадцятий місяць року, а в словосполученні до листопаду включно – про аб-страктний час опадання листя. Ось чому практика професійного спілкування пе-редбачає обов’язкову обізнаність зі специфікою відмінювання іменників, якщо ця специфіка є показником культури і точності української мови.

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поді-ляються на чотири типи відмінювання.

До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного ро-ду, які мають закінчення -а (-я): лелека, Микола, суддя, хмара, тиша, сирота.

Таблиця відмінкових закінчень іменників I відміни

Від- мін- ки	Однина Тверда Мішана М’яка група група група з осно- з осно- вою не вою на на й й	Множина Тверда Мішана М’яка група група група з осно- з осно- вою не вою на на й й
Н.	- а - а - я - я	- и - і - і - ї
Р.	- и - і - і - ї	Ø, - ів Ø, - ей Ø, - ей, Ø - ів
Д.	- і - і - і - ї	- ам - ам - ям - ям
З.	- у - у - ю - ю	Як у Н. або Р. відмінку
О.	- ою - ею - ею - єю	- ами - ами - ями - ями
М.	Як у Д. відмінку	- ах - ах - ях - ях
Кл.	- о - е -е, ю - є	Як у Н. відмінку

До другої відміни належать:

а) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням

- о в називному відмінку (переважно назви осіб): завод, край, майстер, това-

риш; батько, Дніпро, Петро;

б) іменники середнього роду із закінченнями о, – - е, - я (крім іменників із су-

фіксами -ат- (-ят-), - ен- при відмінюванні, а також іменники із суфіксами

-ище, -исько, утворених від іменників усіх родів: дядько, море; життя, знан-

ня; вітрище, дівчисько, свенрушисько).

Таблиця відмінкових закінчень іменників II відміни

Від- мін- ки	Однина Тверда Мішана М’яка група група група з осно- з осно- вою не вою на на й й	Множина Тверда Мішана М’яка група група група з осно- з осно- вою не вою на на й й
Н.	Ø, - о Ø Ø Ø	-и,-і,-а - і - і - ї
Р.	- а, - у - а, - у -я, - ю -я, - ю	Ø, - ів - ів - ей, - їв - ів
Д.	- ові, -у -еві, - у - еві, -ю -єві, -	- ам - ам - ям - ям
З.	Як у Н. або Р. відмінку	Як у Н. або Р. відмінку
О.	- ом, - ем - ем - єм - им	- ами, - ами - ями, - ями - ьми - ьми
М.	-і/-ові/, -і/-еві/, -і/-еві/, -ї/-єві/, - у - у - ю - ю	- ах - ах - ях - ях
Кл.	-е, - у - е, - у - ю - ю	Як у Н. відмінку

До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які мають нульове

закінчення (тінь, ніч, любов), а також іменник мати, в якому при відмінюванні

з’являється суфікс -ер-.

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відмін

Від- мін- ки	Однина Тверда Мішана М’яка група група група	Множина Тверда Мішана М’яка група група група
Н.	- о - е - е, -я	-і, -а - і, - а - я
Р.	- а - а - я	Ø, - ей Ø, - ей, Ø, - ів, - їв
Д.	-у - у - ю	- ам - ам - ям
З.	Як у Н. відмінку	Як у Н. відмінку
О.	- ом - ем, - им - ем, - ям	- ами, - ами, - ями - ьми, - има - има,
М.	-і/-ові/, -і, - у - і, -ю	- ах - ах - ях
Кл.	Як у Н. відмінку	Як у Н. відмінку

Відмінки	Однина	Множина З основою на з основою на Не шиплячий шиплячий
Н.	Ø, (- и)	- і - і
Р.	- і	- ей, (- ів) - ей
Д.	- і	- ям - ам
З.	Ø	-і, ( - ів) - і
О.	- ю	- ями - ами
М.	- і	- ях - ах
Кл.	- е, (- и)	Як у Н. відмінку

До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмі-нюванні приймають суфікси -ат- (- ят-), -ен-: гуся – гусяти, дівча – дівчати,ко-

ліща – коліщати, теля – теляти, ягня – ягняти, ім’я – імені, плем’я – племені.

Відмінювання іменників IV відміни

Відмінки	Однина	Множина
Н.	курч-а орл-я	курчат-а орлят-а
Р.	курчат-и орлят-и	курчат орлят
Д.	курчат-і орлят-і	курчат-ам орлят-ам
З.	курча орл-я	курчат-а орлят-а
О.	курч-ам орл-ям	курчат-ами орлят-ами
М.	на курчат-і на орлят-і	на курчат-ах на орлят-ах
Кл.	курч-а орл-я	курчат-а орлят-а

Відмінки	Однина	Множина
Н.	ім’я сім’я	імена
Р.	імені, ім’я сімені, сім’я	імен
Д.	імені сімені	іменам
З.	Як у Н. відмінку	Як у Н. відмінку
О.	іменем, ім’ям сім’ям	іменами
Відмінки	Однина	Множина
М.	в імені в сімені	... іменах
Кл.	Як у Н. відмінку	Як у Н. відмінку

Іменник плем’я відмінюється так само, як ім’я.

Чотири типи відмінювання охоплюють і слова іншомовного походження, якщо вони за своєю структурою наближаються до українських: капсула – капсули, капсулі; Будда – Будді, Буддою; Гойя – Гойї, Гойєю; фізика – фізики, фізиці

(I відміна); арсенал – арсеналу, в арсеналі; автомобіль – автомобіля, автомобі-лем; Шиллер – Шиллера, Шиллером (II відміна); магістраль – магістралі, магіст-раллю (III відміна).

Іменники першої і другої відміни залежно від твердості, м’якості або належ-ності до шиплячих чи нешиплячих кінцевого приголосного основи поділяються на тверду (дорога – дороги), м’яку (земля – землі, день – дня, поле – поля, серце – сер-ця) і мішану групи (груша – груші – грушею, вежа – вежі – вежею, вельможа – вельможі – вельможею; вантаж – вантажу – у вантажі; дощ, вітрище – вітрищу – на вітрищі; плече – плеча – на плечі). До мішаної групи належать також іменники другої відміни на -яр, в яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр – вугляра – на вуглярі; студент – студента – на студенті. Тільки до твердої групи належать іменники чоловічого роду іншомовного похо-дження з кінцевими -ар, -ер, -ир, -ір, -ор, -ур, -юр, -яр: інженер, папір, директор, професор, абажур, гіпюр, базар, гектар, футляр,касир.

Незмінювані іменники й ті, що вживаються у множині, не належать до жод-ної відміни. До незмінюваних іменників належать:

Іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, амплуа,аташе, безе, болеро, галіфе, денді, динамо, ейре, ему, ембарго,ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, каное, кантеле, кашне, кенгуру,ківі, кімоно, колі, круп’є, кюре, леді, макао, мацоні, меню, метро, мікадо, монпансьє, муміє, наці, падке, пе-нальті, пері, портмане, рондо, сальдо, салямі, самбо, сіроко, сопрано, сорго, табу, танго, тире, торі, торнадо,тріо, трюмо, факсиміле, фарсі, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шансоньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.

Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, жа-коб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.

Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версалазе, Делоне, Делакруа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзьє, Киї, Куїнджі, Ланца, Лозяну, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссо та ін.

Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их-: Суково, Бураґо, Таракі, Пет-рових та под.

5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим приголосним: Антиґур, Хок-

кайдо, Джагди, Кіліманджаро, Ковентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Мон-

пельє, Мари, Перу, Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту, Хон-

сю, Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ова, -іно, -ин: Комарово, Моніко, Туши-

но та ін.

Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним: Арабе,

Бакі, Барі, Даду, Хадхо та ін.

Жіночі власні імена іншомовного походження з кінцевим приголосним ос-

нови (у, і, е, и, о): Акрилу, Гаяне, Ендебі, Сальбі, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Ян-

суло та ін., і з кінцевим приголосним: Арбик, Арбинак, Дадар, Джанет, Мер-

лін, Мукарам, Рузагуль та ін.

Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тяг-

нирядно, Помагайбо, і на приголосний як українського, так й іншомовного

походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Пінчук, Плах-

тій, Свистун, Самокрик, Коваль, Чак, Петра, Мацаревич, Моріц, Лисиціан,

Ральф та ін.

Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра, півсвіту,

півснопа, півночі, півхліба, пів’яблука та под.

Складноскороченні назви ініціального та ініціально-звукового типу:

ЗМІ, НАТО, ПАР, НАН, ХТЗ, ХНУ (але: із жеком, від сніду й под.).

11. Назви іноземних часописів: «Таймс», «Уніта», «Фіґаро», «Юманіте» та ін.

До іменників, що вживаються тільки у множині належать слова із закінчен-

нями -и (в’язи, гуси, діти, кури, люди), -і, -ї (дріжджі, двері, помиї), -а, -я (вила, ворота, вінця). Не зараховуються до відмін й іменники, що походять із прикмет-ників типу вартова, ланкова, Хмельницький.

РІД ВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів – вода, деканат, весло. Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї кате-горії.

Слова аерозоль, нежить, Псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль,

фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, банде-

роль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть,

розкіш, філігрань, фланель – до жіночого.

Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збі-гається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою в двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, напри-

клад:

українська мова російська мова

криза кризис

недуга недуг

президія президиум

теза тезис

тополя тополь

ярмарок ярмарка

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах,

але відрізняються за родовою характеристикою:

українська мова російська мова

путь – ж. р. путь – ч. р.

біль боль

дріб дробь

живопис живопись

запис запись

зяб зябь

кір корь

літопис летопись

машинопис машинопись

напис надпись

опис опись

перекис перекись

пил ч. р. пыль ж. р.

підпис подпись

полин полынь

поступ поступь

пропис пропись

розсип россыпь

рукопис рукопись

Сибір Сибирь

сип сыпь

степ степь

степінь степень

ступінь степень

Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, африкат і африката, веремій (розм.) і веремія (розм.), вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотуз-ка, пантофель і пантофля, перифраз і перифраза, спазм і спазма, хлющ і хлю-ща, чинар і чинара. Як слова і чоловічого і жіночого роду вживаються іменни-ки: ґандж (розм.), дрож, жужіль, кужіль, купіль, фальш.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і

безладдя, виднокіл (поет.) і видноколо (поет.), дишель і дишло, свердел і свер-

дло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної українсь-

кої мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розріз-

няються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у парах

бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, живокіст – живокость, кови-

ла – ковил, посуд – посуда, продаж – продажа, птах – птаха, санаторій – са-

наторія, туфля – туфель, чорнобиль (ч. р.) – чорнобиль (ж. р.) перші форми

становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними

або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характери-зуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду бла-кит, просік, цукерок є рідковживаними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. Їх стилістичні

особливості можуть збігатися або розрізнятися: сутінь (нейтр.) – сутінок

(нейтр.), браслет (нейтр.) – браслетка (нейтр.), лорнет (нейтр.) – лорнетка

(розм.), табурет (нейтр.) – табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) –тра-

фаретка (розм.), фасет (спец.) – фасетка (спец.).

Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Се-мантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними. Напри-клад, іменник овоч у формі чоловічого роду вживається із одиничним значен-ням – «плід городніх (польових) рослин», «плід садових (лісових) дерев, ку-щів». Реалізовуючи збірне значення («м’які плоди будь-яких рослин»), слово виступає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідко-вживаним.

До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у

двох значеннях – «спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя», «при-

йом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь ґалузі діяльності». Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застарілий.

У художньому мовленні трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм:

По бурхливім океані

Серед пінявих валів

Наша флота суне, б’ється

До незвісних берегів.

(І. Франко)

І туркіт повозів, і людські голоси,

Дзвінки трамваїв, гомін паровозів

Зливаються в одну тремтячу ноту,

Мов тремоло великої оркестри.

(Л. Українка)

Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями, тобто не нале-жать до родових варіантів. Це такі іменники, як:

адрес (письмове вітання з - адреса (місце проживання чи

нагоди видатної події) перебування)

вольт (одиниця виміру на- - вольта (тканина)

пруги електричного струму)

гарнітур (комплект одно- - гарнітура (комплект шрифтів,

характерних предметів – однакових за малюнком, але різних

меблів, білизни тощо) за кеглем і накресленням)

девіз (вислів, формулювання) - девіза (вексель, чек)

жовтобрюх (змія) - жовтобрюха (пташка)

задум (план дій, намір; основ- - задума (стан того, хто заглибився в

на ідея твору) думки, роздуми)

кар’єр (місце відкритого до- - кар’єра (просування в якій-небудь

бування копалин; прискоре- діяльності)

ний біг коня)

меліс (сорт цукру-піску) - меліса (рослина)

округ (територіальна одиниця) - округа (навколишня місцевість)

пар (поле сівозміни) - пара (речовина в газоподібному стані)

РІД НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: елегантний месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє.
Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміх-нена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мовленні. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку, - Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); наша візаві – наш візаві, справжній хіпі – справжня хіпі.
Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце («муха») й івасі («риба»), які належать до жіночого роду.
Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: дов-гождане «так», гучне «ура», останнє «вибач», суворе «цить», лагідне «добра-ніч», улесливе «мерсі».
Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової оз-

наки тематичного слова, Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані

слова, як: сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні («сир»), шимі («танець»), кабукі («театр»), кавасакі («бот»), бефстроганов (вплив роду слова Строганов), Словами жіночого роду є іменники: авеню (вплив синоніма «вулиця»), бере («груша»), кольрабі («капуста»), салямі («ков-баса»), бері-бері («хвороба»), страдиварі («скрипка»), фейхоа.

Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родо-вою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова: мачете, статус-кво, бренді. У фор-мах жіночого і середнього роду виступають іменники: есперанто («мова»), афгані («грошова одиниця»).
Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характерис-тику у різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне –

ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. (співач-ка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).

Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (дер-жава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небез-печний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті проголошена не-залежною в 1804 році (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокси-тів (острів).
За родовою назвою визначаються також рід невідмінюваних назв органів пре-

си, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад: Про

це повідомила «Торонто стар» (газета), «Темпо» опублікував цікаві матеріали

про футбольний чемпіонат (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчі

з рахунком 3 : 1 (команда); «Мебіл ойл» заснована у 1882 році (монополія);

Прадо відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).

Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: «У районі

відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспектив-

них договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому ЦНБ переїхала

у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При педінституті роз-

почав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації).

У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Напри-

клад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний

іменник жіночого роду і як невідмінюване слово чоловічого роду: У 1992

році розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвер-

дження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмов-

ному мовленню, невідмінювана форма є літературною.

ВАРІАНТИ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ

I. ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК ОДНИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), надіслати комітетові (комітету), допомагати талантові (таланту). Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими.

В окремих випадках єдино можливими є форми на -ові, -еві. Це стосу-

ється використання іменників, які в родовому відмінку мають закінчення -у,

-ю. Омонімія форм родового і давального відмінків спричиняє змістову не-

ясність. Наприклад, словосполучення подяка майстру сприймається одно-

значно, тому що у родовому відмінку іменника майстер виступає закінчен-

ня -а. У словосполученні побажання відділу другий іменник може означати і

адресата, і суб’єкта дії (форми родового і давального відмінка цього слова

збігаються), отже тут потрібно використати форму із закінченням -ові.

Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі да-вального відмінка однини, рекомендується вживати варіантні форми: За та-ку помірковану ставку Марта мусила б подякувати сусідові своєму коопе-ратору Іванчукові, що виговорив для неї цю ціну в орендаря... (В. Підмо-гильний); Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят (О. Мірошниченко).
Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і -у: ягнятк-ові (-у), пташенятк-ові (-у), хлоп’ятк-ові (-у), немовлятк-ові (-у). Варіантні форми утворюють окремі іменники і назви неістот: сонц-ю (-еві), серц-ю (-еві), лих-у (-ові), міст-у (-ові). У формах із закінченнями -еві, -ові ці іменники вживаються переважно у фольклорі.

II. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ОДНИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

У іменників чоловічого роду II відміни, що означають істот, форма знахід-ного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга, викликати слюсаря. Іменники чоловічого ро- ду – назви неістот мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: полагодити замок, дивитися телевізор, читати журнал.
Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах – спільних із формами називного і родового відмінків: заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев’язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) – розмовне мовлення і мова художньої літератури.

Таке ж стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим

найменуванням предметів, періодичних видань, організацій, які походять від

назв істот. Літературними є форми, спільні із називним відмінком: купити

«Запорожець», з’їсти наполеон, передплатити «Юний технік». Конструк-

ції купити «Москвича», читати «Юного натураліста» належать до стиліс-

тично знижених.

III. МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК ОДНИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

Іменникам середнього роду із суфіксами -к-, -ечк-, -ячк-, -еньк-, -иськ-, що називають неістот, у місцевому відмінку властиве закінчення -у: на ліжк-у, у військ-у, на віконечк-у, на подвір’ячк-у, у серденьк-у, на пасовиськ-у.

Іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, мають ва-

ріантні закінчення -ові і -у: на малятк-ові (-у), на немовлятк-ові (-у), на

козенятк-ові (-у), на телятк-ові (-у).

У всіх інших іменників середнього роду в місцевому відмінку виступає

закінчення -і (-ї), однак з прийменником по вони мають закінчення -у (-ю):

на вікні – по вікну, на морі – по морю, у селищі – по селищу, на подвір’ї – по

подвір’ю. Деякі іменники вживаються з прийменником по у двох варіантах:

по селу – по селі, по місту – по місті, по тілу – по тілі.

Для іменників чоловічого роду – назв істот у місцевому відмінку характерні закінчення -ові, -еві (-єві), як варіанти виступають закінчення -у (-ю), -і (-ї): на тесляр-еві (-і), на учител-еві (-і, -ю), при товариш-еві (-у, -і).

Іменники чоловічого роду із суфіксами -ак-, -ик-, -ок-, що означають

неістот, мають закінчення -у (-ю): на вітряку, у вулику, у ставку. Деякі

іменники цього типу утворюють паралельні форми: на літак-у (-ові), у

вогник-у (-ові), на будинк-у (-ові).

Односкладові іменники чоловічого роду мають закінчення -у, якщо на

нього падає наголос: у степý, у сокý, у димý, на шляхý. У частини одно-

складових іменників відзначаються варіантні закінчення – залежно від

наголосу: на бокý – на бóці, у глекý – у глéці, у клею – у клéї, у краю – у крáї,

на мостý – на мόсті, на лугý – на лýзі, у раю – у рáї, на стогý – на стόзі.

Більшість безсуфіксних іменників, що означають неістот, приймають у міс-

цевому відмінку закінчення -і, але з прийменником по виступає форма на -у:

на конвеєрі – по конвеєру, у каналі – по каналу, на кордоні – по кордону. Іноді

з прийменником по вживаються дві варіантні форми: по лісу – по лісі, по

столу – по столі.

IV. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКА III ВІДМІНИ МАТИ

У непрямих відмінках однини і в усіх формах множини цей іменник має суфікс -ер-. Запам’ятайте форму знахідного відмінка однини, а також родового і знахідного відмінків множини, при утворенні яких іноді трапляються помил-ки: побачити матір, тривоги матерів, привітати матерів.

V. РОДОВИЙ І ОРУДНИЙ ВІДМІНКИ ОДНИНИ ІМЕННИКІВ IV

ВІДМІНИ

Іменники IV відміни із суфіксом -ен- виступають у двох формах у родовому і в орудному відмінку однини: імені й ім’я, іменем і ім’ям, тімені і тім’я, тіме-нем і тім’ям, племені і плем’я, племенем і плем’ям. Усі паралельні форми нале-жать до стилістично нейтральних.

VI. НАЗИВНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

Іменники чоловічого роду твердої групи мають у називному відмінку множини закінчення -и, в іменниках м’якої групи виступає закінчення -і: професори, директори, вечори, ордени, цехи, паспорти, вчителі, слюсарі, лікарі. Окремим іменникам властиві варіанти: вуси – вуса, рукави – рукава, хліби – хліба (збірне), ґрунти – ґрунта (збірне), очерети – очерета.
Іменники чоловічого роду – назви осіб із суфіксами -анин- (-янин-), -ин- при творенні називного відмінка множини втрачають -ин: киянин – кияни, львів’янин – львів’яни, волинянин – волиняни, селянин – селяни, болгарин – болгари, вінничанин – вінничани, але грузини, лезгини, осетини, русини.

VII. РОДОВИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

У називному відмінку відзначаються варіанти:

а) у іменників I відміни: бритв і бритов, воєн і війн, баб і бабів, губ і губів,

легень і легенів, лук і луків, сосон і сосен, крихт, крихот і крихіт. Розріз-

няються значеннями форми старост і старостів: перша належить до

іменника стáрости (керівна особа в окрузі, громаді, колективі), друга –

до іменника старостú (обрядове).

б) у іменників II відміни: пара валянок і валянків, десять раз і разів, вісім

днів і (рідше) день, татів і тат, ватів і ват, кіловатів і кіловат, парти-

занів і партизан. Розрізняються значеннями форми чоловік, тобто «осіб», і

чоловіків – «осіб чоловічої статі».

в) у іменників III відміни: серць і сердець, плечей і пліч, вух і (зрідка) ушей,

весіль і весіллів, відкрить і відкриттів;

г) у іменників, що мають тільки форму множини: граблів і грабель, ночов і

(рідше) ночв, рейтузів і рейтуз, шароварів і шаровар.

Різні форми родового відмінка множини деяких іменників пов’язані з наяв-ністю родових варіантів: бакенбардів (від бакенбард) і бакенбард (від бакен-барда), вольєрів (від вольєр) і вольєр (від вольєра), кужелів (від кужіль – ч. р.) і кужелей (від кужіль – ж. р.), мозолів (від мозоль – ч. р.) і мозоль (від мозоля) і т. ін.
Запам’ятайте іменникові форми родового відмінка множини, при утворенні яких трапляються помилки.

ампери, -ів гуслі, -сел мандарини, -ів

апельсини, -ів датчани, -ан міріади, -ад

баклажани, -ів джинси, -ів мокасини, -ів

башкири, -ів дупла, дупел молдавани, -ан

болгари, -ар жита, -ів монголи, -ів

боти, -ів житла, -тел осетини, -ів

бояри, -яр ікла, -ів пантофлі, -ів

брелоки, брелоків калоші, калош панчохи, -чіх

бутси, -ів канікули, -ул підошва, -шов

валянки, -ів карели, -ів плаття, -ів

вільхи, вільх кеди, -ів помідори, -ів

вірмени, -ен кілограми, -ів сандалі, -аль

вольти, -ів коноплі, -опель солдати, -ів

галичани, -ан консерви, -ів татари, -ар

гальма, гальм корективи, -ів томати, -ів

гастролі, -лей кочерги, -черг туфлі, -фель

гланди, гланд кримчани, -ан центнери, -ів

городяни, -ян лазні, -зень цигани, -ан

грами, -ів ласти, -ів шати, шат

ґринджоли, -ол лезгини, -ів шорти, -ів

грузини, -ів литаври, -авр шпроти, -ів

Варіанти наведених форм іменників з іншими закінченнями є позанор-

мативними.

VIII. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

У знахідному відмінку множини вживаються паралельні форми іменників – назв тварин (переважно свійських), як-от: пасти овець і вівці, корів і корови, коней і коні; доглядати свиней і свині, волів і воли, каченят і каченята, ягнят і ягнята; годувати зайченят і зайченята.

IX. ОРУДНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

Паралельні форми орудного відмінка утворюють:

а) іменники I відміни: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;

б) іменники II відміни: гостями і (рідше) гістьми, конями і кіньми, колінами і

коліньми, колесами і (рідше) колісьми, крилами і крильми;

в) іменник III відміни: костями і кістьми;

г) іменники, що мають тільки форму множини: воротами і ворітьми, гроши-

ма і грішми, дверима і дверми, санями і саньми, штанами, штаньми і (рід-

ше) штанями.

X. МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

У цьому відмінку іменники всіх відмін мають закінчення -ах (-ях) незалежно від прийменника, з яким вони вживаються: у мріях, на машинах, при сусідах, у доповідях, на вікнах, по вікнах, на полях, по полях (порівняйте із закінченнями російської мови: на окнах, по окнах, на полях, по полям).

Окремі іменники, що мають тільки форму множини, виступають у місцевому відмінку в двох варіантах: на воротах і на воротях, на штанах і на штанях. Більш уживаними є перші з наведених форм.

XI. ПОРУШЕННЯ НОРМ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У

ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

У художній літературі можна зустріти відмінкові форми іменників, які не відповідають сучасним нормам української мови, наприклад: Цього питання вона остаточно розв’язати не змогла, та й рядки одноманітних цифер, які вона звіряла, чимало заважали їй (В. Підмогильний); Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський); Не чути було ні грохоту підвід колгоспівських биндюжників, ні гулу вантажних авт (М. Хвильовий); А запо-ріжбудівці якраз і люблять, щоб їм сопраном заспівали (О. Вишня).

Стилістичне призначення неправильних форм – відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У письменників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору.

1. Героическая оборона Ленинграда, героизм ленинградцев
2. Зиммель Мост и дверь Тот образ вещей внешнего мира которым мы обладаем двойственен- в природе все может
3. Основание А Азимова
4. Конституційне право України для студентів спеціальності 5
5. воинов их борьбе с внешними врагами и нескончаемых распрях.html
6. Реферат на тему- Семіотика як наука про знаки
7. Тема 1.2. Аналіз освітньої політики- загальнонаціональний та міжнародний виміри.
8. на тему- Проектирование шиноремонтного участка Соде
9. Изменяя соотношение между сахарной пудрой и какао тёртым можно изменять вкусовые особенности получаемого
10. Т~рік этнонимі
11. функции обеспечить условия труда своевременно и в полном размере выплачивать работнику заработную плату
12. ракетных поездов прототипов многоступенчатых ракет
13. Реферат- Управление экономическими отношениями на предприятии
14. науку об идеях Основоположником теории идеологии считается К
15. Теоретические основы игры как средства обучения Понятие и сущность игры
16. на тему- Мониторинг образовавшихся отходов в период реконструкции и в период эксплуатации ГАУЗ РТ Больница
17. лекция Г
18. на тему Социальная организация.1
19. 1 Понятие и сущность стратегии ее роль в управлении современным предприятием [2] 1
20. Продаж цих цінних паперів дає банку кошти для надання іпотечних позик

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе