Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ГОЛОВА: Дякую, Руслано Миколаївно. Які є запитання? Будь ласка, Леоніде Дмитровичу.
ТИМЧЕНКО Л.Д. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон) 00-18-30
Шановна Руслано Миколаївно, ви пишете в вашому авторефераті на другій сторінці, що практика конституційного суду, щодо проблем установчої влади є доволі суперечливою. І слід відзначити що не тільки до цього питання.
Як на вашу думку слід реально виходити з даного становища? Що навіть фахівцю становить проблему розібратися в цьому. Не кажучи вже про практикуючого юриста: адвоката, суддю. Як виходити з цього? На підставі яких юридичних правил, вирішувати колізійні рішення конституційного суду України. І відносно вашого предмету досліджень, і відносно інших аспектів.
І друге питання. На сторінках автореферату ви відзначаєте що є три види демократії: швейцарський, англійський і французький. І ви пов’язуєте Жана Жака Руссо зі Швейцарією, хоча в Енциклопедичному словнику написано що він французький мислитель.
МАКСАКОВА Р.М.: Дуже дякую за запитання.
(диктофон)
Щодо першого питання. Ви знаєте, це питання дуже складне. Якщо в нашій державі 450 депутатів і вельмишановні судді Конституційного суду, тобто такі високоповажні особи, не можуть дійти до єдності думки, як виправити ситуацію і реалізувати її, то я на своєму рівні дійсно можу дати певну відповідь. Я доречи цей напрямок не досліджувала, але наприклад щодо практики Конституційного суду візьмемо такий випадок:
Конституційним судом в 2010 році було визнано неконституційними зміні які були прийняті в 2004 році, і суд зазначив що тепер діє конституція 1996 року. Ну це нонсенс. Конституційний суд у нас в конституції визначений як єдиний орган конституційної юрисдикції, і всі, навіть школярі знають його основні функції. Якою логікою користувався конституційний суд приймаючи рішення повертати в дію вже не чинні закони? Чому тоді не визнати діючою конституцію 1978, 1936,1929 років? Цей випадок ми в роботі розглядаємо, негативно його сприймаємо, і звичайно в цьому випадку Конституційний суд здійснив установчу владу, він здійснив ті повноваження які йому не належать. Як бути в цій ситуації? Не можу сказати , тому що після цього рішення конституція 1996 року була повернена, але ті органи які були сформовані за конституцією редакції 2004 року - вони не діють. Зв`язку між прийнятою конституцією і її реалізацією не існує. Той же парламент який сьогодні працює потрібно теж визнати неконституційним. Як і всі органи що формувалися на положеннях конституції 2004 року. Якщо конституційний суд взяв на себе повноваження установчої влади, то треба було доводити до кінця цей процес. Потрібно було б якесь тлумачення, як забезпечити реалізацію цього всього процесу. Питання звісно складне.
Щодо другого питання. Я не зазначаю що Руссо є швейцарським мислителем, я зазначаю що він є представником демократії, яка отримала назву швейцарської. Тобто це таке приблизне поділення видів демократії яке застосовується в теорії, я нічого не вигадала, я просто констатувала факт. Для того щоб охарактеризувати і довести своє розуміння установчої влади, в тому вигляді, в якому ми подаємо його в роботі. Тобто просто простежили процес еволюції установчої влади, як вона була сформована. І все.
ГОЛОВА: Дякую, Руслано Миколаївно. Які ще будуть запитання? Будь ласка, Наталіє Миколаївно.
ОНІЩЕНКО Н.М. (голова спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Шановна Руслано Миколаївно, мене як теоретика права дуже цікавлять дефініції визначення поняття термінологічний апарат.
На сторінці 5 вашого автореферату ми читаємо: запропоновано авторське визначення поняття установчої влади. Як відношення панування, підкорення і так далі. На сторінці 26 у пункті 5 ми читаємо: Публічна влада виступає як суспільне відношення панування, підкорення і так далі. Чому ви йдете через однакові терміни? Це термінологічний голод? Чи глибокій зміст.
МАКСАКОВА Р.М.: Дуже дякую Наталія Миколаївна за запитання.
(диктофон)
Це звісно не термінологічний голод. Я сподіваюсь голоду у нас не могло бути. А справа втому що таке визначення повторює певні вихідні начала, тому що установча влада розглядається нами як публічна влада. Тобто спочатку ми відштовхуємся від того шо публічна влада є суспільним відношенням панування і підкорення, яка реалізується в процесі соціального управління. А як вона реалізується? Саме через види влади. Установча, як первісна, яка запроваджує всі інші види публічної влади, а потім реалізується через виконавчу, законодавчу, судову. І ми наголошуємо в роботі що влада, це завжди процес панування, підкорення. Хоча до речі, з цього приводу в авторефератах було багато зауважень, тому що сприймають вчені владу не як реальний вимір існуючих відносин, а як якийсь ідеологічний зразок, якою повинна бути влада. Але мені здається шо ми повинні вивчати реальні відносини, як вони реалізуються на практиці. Як застосовуються норми, якими ці відносини врегульовані. І виходячи з цього ми визначаємо владу як суспільне відношення панування, підкорення. Ну і звісно що установча влада, як вид публічної влади, починається саме цими словами.
ОНІЩЕНКО Н.М. (голова спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
І ще одне маленьке запитання. Цією проблематикою займається і наш відділ. Відповідальність держави перед народом. Що ви маєте на увазі? Які різновиди відповідальності? Чи взагалі всі разом?
МАКСАКОВА Р.М.: Дуже дякую Наталія Миколаївна за запитання.
(диктофон)
Звісно що в аспекті дослідження правового регулювання установчої влади, я маю на увазі перш за все конституційну відповідальність. Відповідальність держави перед народом, це таке загальноприйняте речення. Але більш детально слід сказати що відповідальність держави перед народом, виявляється у відповідальності сформованим народом певних органів влади. Все це інститут юридичної відповідальності.
ГОЛОВА: Дякую. Які ще будуть запитання? Василь Федорович, будь ласка.
СІРЕНКО В.Ф. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Все що ви зараз сказали це стосується держави, яка функціонує у всіх своїх напрямках. Це той консерватизм який ми бачимо у кожному суспільстві. Є держава. Є відповідна публічна влада. Є установча влада яка формується. Все правильно. Але в суспільстві проходять інші процеси, які вимагають зміни публічної влади. І зміни навіть держави. То тоді ця нова установча влада, та що народжується, яка претендує на гегемонію, вона є продовженням публічної влади, чи вона є новою владою, яка формує нову публічну владу? Справа в тім, що в кожній державі є культурне ядро, яке цю державу виправдовує і інтелектуально забезпечує. Але в суспільстві може створитися нове культурне ядро, яке може взяти гегемонію на себе. І тоді створюється інше культурне ядро і інша публічна влада. І є потреба в установчій владі. Так оця нова установча влада, в якому співвідношенні знаходиться із діючою публічною владою.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон) Дуже дякую за запитання.
Знаєте, я вважаю що буде вірним відповісти на нього виходячи з нашого поділу установчої влади на три види: революційного, реформаційного, функціонального. Саме у цьому поділі можна обґрунтувати, новий вид суспільних відносин запроваджено, або це просто процес подальшої реалізації установчої влади. Якщо мова йде про революційний спосіб здійснення установчої влади, то революції як правило передбачають заперечення старого суспільного порядку речей, і встановлення нового. То відповідно відбуваються нові зміни, якісно нові зміни. І тоді можна вести мову про новий якісний зміст порядку здійснення установчої влади.
А якщо мова йде про реформаційний або функціональний спосіб, то він нічого не змінює. Це продовження дії тієї влади, публічної діяльності публічної влади, які вже були встановлені, а вона просто забезпечує їх подальше функціонування.
СІРЕНКО В.Ф. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Я мав на увазі коли в суспільстві відбуваються різкі зміни. Тоді установча влада стає вище публічної, вона формує нову публічну владу.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Розумієте, вона не може бути вище публічної, тому що це вид публічної влади. Вона стає вище органів утвореної публічної влади. Тобто вище ніж законодавчі органи, виконавчі і судові. Вона є ґрунтом для їх виникнення, вона їх запроваджує і встановлює.
ГОЛОВА: Які ще запитання? Будь ласка, Наталіє Миколаївно.
ПАРХОМЕНКО. Н.М. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
У продовження запитань, які сьогодні прозвучали, я задам своє.
Із тих відповідей що я сьогодні почула, мені здається що існує проблема класифікації публічної влади і установчої влади. Оскільки висновки і зміст автореферату не зовсім здаються мені зрозумілими.
В пункті 7 ваших висновків ви пишете що: «Правова основа не завжди є передумовою здійснення установчої влади. Однак вона завжди є необхідною умовою їх тривалого існування як виду публічної влади.» Таким чином ви розглядаєте установчу владу як різновид публічної. А дальше ви пишете: Поряд з іншими видами публічної влади, законодавчої, виконавчої, судової.
Яка підстава класифікації тут є?
Друге питання, ви пишете що установча влада може здійснюватися у правовій або неправовій формі. Яке ви право маєте на увазі? Оскільки ті хто здійснюють революцію також користуються правом. Що ви тут маєте на увазі і чи можливий такий поділ? Чи можна так категорично зазначати?
Нажаль дуже складно тут зрозуміти і знайти єдиний класифікатор.
І третє питання, ви пишете що теоретико-методологічною основою визначення поняття установчої влади мають бути підходи, що базуються на істинному, об’єктивному і так далі. Ви пишете що вони мають бути, а хотілося би знати які конкретно підходи ви мали на увазі.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон) Дуже дякую за запитання.
Щодо поділу публічної влади на установчу, виконавчу, законодавчу і судову. Це той критерій за яким влада відбувається в будь якому суспільстві. Установча влада, це вихідне начало виконавчої, законодавчої і судової влади.
Це різновиди публічної влади, але установча влада має пріоритет по відношенню до виконавчої, законодавчої і судової влади. Тому що установча влада є первісною, вона сама встановлює правила функціонування. В неї немає меж. А виконавча, законодавча і судова влада, діють в межах установлених установчою владою. І всі вони існують в суспільстві поряд одна з іншою. Невірна позиція щодо установчої влади, коли після прийняття конституції вважається що установча влада припиняє своє існування. Ні, це процес який постійно відбувається, і свідченням цього є наприклад рішення конституційного суду 2010 року, яке я наводила у прикладах. По суті це була реалізація установчої влади політично домінуючим суб’єктом, яким є в даному випадку орган державної влади. Тобто установча влада існує постійно. Тому ми розглядаємо усі ці чотири види влади, як різновиди публічної влади, але з різним характером, обсягом суверенітету, повноважень, функцій, тощо.
АНДРІЙКО О.Ф. (член спеціалізованої вченої ради): (репліка)
(репліка) 36-40
(диктофон)
Але ж бувають випадки коли установча влада закінчує свою діяльність, і розпускається. Установчі збори.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Так це не установча влада, розумієте. Це орган установчої влади. Це зовсім різні речі. Установча влада це відносини які відбуваються в суспільстві між суб’єктами. А установчі збори це орган, який сформований установчою владою. Тобто установча влада визначає, які будуть органи: установчі збори, конституційна асамблея. Тобто назву, форму, порядок формування. І тому вона делегує право приймати конституцію, або вносити зміни, або навіть наприклад, притягати до відповідальності. Тобто це орган який діє в рамках, визначених установчою владою.
СІРЕНКО В.Ф.: (репліка)
(диктофон) (репліка) 38-27
Тоді після установчих зборів хто є суб’єктом установчої влади? Парламент, уряд?
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Той хто політично домінує на даний момент у суспільстві. Ми зводимо установчу владу до одного акту, прийняла і все. А як це може бути?
Можна провести паралелі с законодавчою владою. Законодавча влада прийняла закон про вибори президента. Все, вона виконала в цьому напрямку свою функцію, більше закону про вибори президента ми не торкаємось. Він працює в нашому суспільстві поки існує суверенна і незалежна Україна. Законодавча влада має повноваження і надалі вносити зміни, доповнення до цього закону. Тобто вона продовжує існувати у цьому напрямку. Так само відбувається і з установчою владою.
ГОЛОВА: Дякую. Ще будуть запитання? Будь ласка, Юріє Михайловичу.
БИСАГА Ю.М. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Високоповажний Юрій Сергійович, неперевершена Руслана Миколаївна, я в котре пересвідчився у мудрості сентенції стародавніх латинян, «In vino veritas». І бачу що іде дуже кропіткий пошук істини, а істина завжди або дуже проста або дуже ускладнена.
Я би з вашого дозволу, глибоко вивчивши автореферат, уважно послухавши цю прекрасну дискусію, яка йде у залі найбільш поважної наукової установи Європи, задав свої запитання.
Перше, ключові слова трьох речей, це модернізація, це досвід, і третє це практика.
По досвіду, як ви вважаєте, з вашої точки зору, оскільки ви є фахівець
по даній проблемі. Чи вибудовували градацію проблем, порядок їх розв’язання по проблемі яку ви досліджуєте. Градація проблем установчої влади. І чи корелюється він з тим порядком їх розв’язання?
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Дуже дякую за запитання. Звичайно я розмежовувала і встановлювала градацію проблем щодо установчої влади, і доречи я своїй доповіді визначала цей перелік. Ось на сторінці 4 автореферату я дала відповідь на ваше питання.
БИСАГА Ю.М. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Дякую. Тоді з вашого дозволу друге питання. Ми зараз говоримо про євроінтеграцію, говоримо про досвід. Європейський досвід розв’язання проблем установчої влади, чи використовували ви його у вашій роботі?
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Звісно що без Європейського досвіду будь яке дослідження знебарвлюється, лише своїм досвідом у державотворенні не слід користуватися, хоча б тому, що будь який досвід корисний тим, що цю ж користь можна перейняти для себе. Так і з тих позицій що він попереджає скоєння помилок в нашій державі, маючи досвід інших країн.
А що до його вивчення, то у роботі і коли ми розглядали і конституційний процес, конституювання установчої влади. Ми розглядали особливості здійснення її в країнах європейського права. Наприклад у моєї роботі це були Грузія, Ірландія, Польща, Фінляндія, Чехія, Білорусія, Бельгія і ще цілий ряд країн. Розглядали європейський досвід коли розглядали питання проблеми реалізації форм безпосередньої демократії, в аспекті здійснення установчої влади. Я маю на увазі вибори, референдуми. Тобто актуальні для нас проблеми, як вони вирішуються в європейських країнах, чи можна щось перейняти для себе. Також розглядали європейський досвід при вивченні установчих повноважень органів державної влади.
БИСАГА Ю.М. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Дуже дякую. Ну і нарешті третє питання. У праві є свої моди, і зараз у праві модним є моделювання. Тож я запитаю у вас. Чи пробували ви вибудувати критерії оптимальної моделі модерну установчої влади України.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Дуже дякую за запитання. Модель установчої влади. Справа в тому що ми розуміємо установчу владу як суспільні відносини, її дуже складно відтворити.
Можна відтворити модель органу установчої влади, це ви мали на увазі?
Так, я не ставила завданнями у своїй роботі вносити якісь законопроекти, наприклад про конституційну асамблею та інше. Я наголошувала, звертаючись до напрацювань наших політиків і юристів, що можуть бути запропоновані у нас різні моделі, як організувати орган установчої влади. Ось, наприклад, я посилалась на мого консультанта Олексія Івановича Ющика, який пропонував в свій час прийняти закон про установчу владу.
БИСАГА Ю.М. (член спеціалізованої вченої ради):
(диктофон)
Дуже дякую за відповіді.
ГОЛОВА: Дякую. Ще будуть запитання? Будь ласка, Ольго Федорівно.
АНДРІЙКО О.Ф.:
(диктофон)
Скажіть будь ласка, шановна Руслано Миколаївна, на 5 сторінці ви говорите про види установчої влади. Я правильно зрозуміла що ви класифікуєте установчу владу за видами? Які критерії? Що це означає? Спосіб здійснення?
Це означає що на певних етапах установча влада через своїх суб’єктів здійснює ось ці певні функції?
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Дуже дякую за запитання. Ні, це не функції, це види. Тобто в який спосіб можна встановити новий конституційний лад, або внести якісні зміни. Або в якій спосіб продовжити регулювання вже існуючих, і закріпити іх. Зрозуміло що кожний домінуючий політичний суб’єкт бажає за собою закріпити ці відносини, зробити іх стабільними. Так от він повинен постійно підтверджувати свої пріоритетні права. І тому для цього їде постійний процес оновлення якихось норм. Якщо він працює в звичайному руслі. Ось на сьогодні у нас є влада, яка встановлена, і ось для підтримання діяльності установчої влади яка є у нас, реалізується функціональна установча влада, у вигляді реалізації створеними органами влади в державі, їх функціональних повноважень, на сам перед установчих повноважень. А якщо якісь якісні зміни, перетворення, відбуваються в суспільстві. Ну от наприклад, як у нас було з тим же випадком змін до конституції України, то це реформаційна установча влада. Тобто проведена реформа вже існуючого інституту, який набув якісь нові якісні зміни, але суспільний лад при цьому не змінився, залишився, але певні якості конституція змінила.
СІРЕНКО В.Ф.: (диктофон) (репліка)
Мені не зовсім зрозуміло, ви зводите установчу владу тільки до відносин? Там немає суб’єктів, немає предмету, немає ніяких інших складових? То тоді всі форми існування любого органу, вся діяльність побудована на відносинах, це зв’язки, це контакти, це відносини. Але ж є суб’єкти які відносяться один до одного, є предмети дослідження. Задачі ставляться. Вони складові установчої влади, чи існують за межами, самі по собі? Це не зовсім зрозуміло.
МАКСАКОВА Р.М.:
(диктофон)
Ні, не все зводиться до відносин. Я кажу про відносини в тому аспекті, що влада не є одномоментним актом, це відносини. А установча влада є формулювання яке повністю відображує її зміст, авторське поняття, яке я зазначала на 5 сторінці. Тобто це і відносини, і політично домінуючий суб’єкт, і предмет, тобто встановити фактичну конституцію, встановити норми, конституційні інститути і правила їх формування. В якій спосіб це здійснюється, шляхом легітимації, шляхом узаконення, в якому заінтересований політично домінуючий суб’єкт. Спосіб, і суб’єкт, і предмет, все це у нас міститься у визначенні установчої влади. В залежності від того, які види установчої влади здійснюються, революційна, реформаційна, або функціональна. Все це визначено в моєму авторефераті.
ГОЛОВА: Дякую. Які ще є запитання? Немає? Слово надається науковому консультанту – доктору юридичних наук, професору, провідному науковому співробітнику відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Ющику Олексію Івановичу.