реферату- Аналіз та прогнозування японської господарської системиРозділ- Економічні теми Аналіз та прогно

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Назва реферату: Аналіз та прогнозування японської господарської системи
Розділ: Економічні теми

Аналіз та прогнозування японської господарської системи

План

•  Вступ
•  1.Аналіз економічної моделі розвитку післявоєнної Японії:
•  1.1. Занепад та реформування перших післявоєнних років (1946-1952 рр.)
•  1.2. Високі темпи економічного зростання (1955-1973 рр.)
•  1.3. Період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація економіки (1974- 1989 рр.)
•  2.Економічна дипресія в японській економіці:
•  2.1. Причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х років
•  2.2. Антикризові заходи 90-х років
•  3.Прогнозування економічного розвитку Японії.
•  3.1. Рушійні сили змін
•  3.2. Нова японська економічна модель
•  3.3 Україно-японські відносини майбутнього
•  Висновки
•  Список використаних джерел

Вступ

Мета роботи: виявити причини, що призвели до економічного занепаду японської економіки та описати, якою має бути політика японського уряду, для того, щоб економіка Японії повернулася до шляху динамічного розвитку.

Завдання роботи:

проаналізувати траєкторію розвитку післявоєнної Японії;

виявити причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х;

описати антикризові заходи японського уяду;

виявити характерні риси японської економіки, що можуть позитивно вплинути на її розвиток;

описати нову економічну модель Японії;

описати україно-японські економічні відносини майбутнього.

Методологія роботи: цю роботу написано шляхом порівняння описань моделі економічного розвитку Японії сучасних науковців, на основі яких було виведено узагальнюючий варіант цієї моделі.

Використані джерела: для аналізу післявєнного розвитку японської економіки було використано періодичні видання, здебільшого економіко-політичне російське видання «Международная экономика и Международные экономические отношения».

Для виділення характерних рис японської економіки, в якості наукової бази було використано сучасне американське джерело «Японская экономичекая модель. Может ли Япония конкурировать?» (переклад з англ.), авторами якого є американський економіст Майкла Портер, та японські аналітики Хіротака Такеуті та Маріко Сакакібара.

Прогноз розвитку японської економіки та україно-японських відносин описано за допомогою інтернет джерел, а саме економічних сайтів, що містять найсучаснішу інформацію.

Аналіз економічної моделі розвитку післявоєнної Японії .

Економічний стан післявоєнної Японії виявився надзвичайно складним. Після поразки в Другій світовій війні Японія втратила колонії, що були основним джерелом сировини країни та позбулася океанського флоту. Економіка країни набула закритого характеру, зв'язки із зовнішнім світом було перервано. Механізм фінансування виробництва було фактично зруйновано в першу чергу тому, що окупаційною адміністрацією було розпущено головні фінансово-промислові концерни («Дзайбацу») на чолі із холдінгами, а холдінги як такі заборонено антимонопольним законодавством 1947 р..

Американська окупаційна адміністрація отримала повний контроль над зовнішніми зв’язками Японії. Повернення до світової економіки було обумовлено введенням жорсткого державного контролю над усіма видами зовнішньоекономічної діяльності.

В цьому розділі спробуємо проаналізувати стан японської економіки після Другої світової війни. Для зручності, пропонуємо провести дослідження за такими періодами: занепад та реформування перших післявоєнних років (1946-1952 рр.); період високих темпів економічного зростання (1955-1973 рр.); період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація екноміки (1974- 1989 рр.). Про подальший економічний розвиток країни пойдеться в наступному розділі.

1.1. Занепад та реформування перших післявоєнних років (1946-1952 рр.).

Різке зкорочення виробництва, що зпричинило ріст безробіття та зкорочення норми прибутку населення, зруйновані житловий фонд та транспортна система, втрата джерел сировини – це лише частина економічних проблем Японії після поразки в Другій світовій війні.

Глибоку кризу переживала й банківська система. Банки зіткнулись з труднощами в першу чергу тому, що позбавилися можливості кредитувати за вигідних умов, тобто надавати кредити під гарантію держави підприємствам, що займаються військовою промисловістю. Більш того, останні виявилися не в змозі повернути значну частину залучених коштів, що спричинило загострення проблеми неповернення кредитів.

Норма збереження домогосподарств була від’ємною, тобто люди фактично проїдали всі свої доходи, що також не сприяло поліпшенню складного становища, в якому опинилися банки {1}.

Але головну проблему тогочасної Японії становив постійний дефіцит фінансів, адже ж для того, аби відбудовувати країну потрібні були значні капіталовкладення. Бурхливому економічному розвиткові, що зазвичай притаманний країнам у післявоєнний період заважала американська окупаційна адміністрація, якій, як країні переможниці, належали значні повноваження щодо контролювання дій уряду Японії. Зрозуміло, що мета програм реформування окупаційної адміністрації зводилася до того, аби ліквідувати надмірну концентрацію економічної могутності переможеної країни та аж ніяк не сприяти швидкому зростанню економіки.

Враховуючи складне становище, спричинене фінансовим дефіцитом, уряд Японії вдався до економічної політикі, що мала призвести до поступового піднесення.

В січні 1947 року було створено державний фінансовий інститут, назву якого можна перекласти як Фонд фінансування відтворення господарства (Фукко кин’ю кінко), до керівницва якого входили керівники економічних мінистерств та представники приватного сектору. Головна функція Фонду зводилася до кредитування пріоритетних галузей, якими на той час було визнано вугіллєдобувну та сталелітейну промисловість та електроенергетику. Але складна система прийнятя рішень та політизація кредитування знищили незалежність Фонда та загострили проблему неефективності кредитів. До того ж окупаційна адміністрація, що контролювалася США наполягала на поступовому проведенні Японією фінансової стабілізації зовсім іншими шляхами. Все це створило умови для того, щоб у 1949 р. Фонд було знищено.

До того ж окупаційна адміністрація підготувала нормативну базу для проведення власної економічної політикі, яка не завжди співпадала із справжніми інтересами Японії. Нормативна база складалася з двох фундаментальних законів- Закону про контроль над іноземною валютою та зовнішнею торгівлею (1949 рр.) та Закону про іноземні інвестиції (1950 рр.). Зрозуміло, що законодавча база подібного змісту ніяк не могла сприяти скороченню фінансового дефіциту країни {2}.

Але ж треба зазначити й позитивні сторони втручання американської окупаційної адміністрації. Було проведено серію глибоких інституційних реформ економічної системи Японії. В країні було здійснено лібералізацію цін, стабілізовано бюджет та введено фіксований валютний курс. Окупаційна влада здійснила програму демонополізації економіки, основними заходами якої були анулювання довоєнних концернів на чолі із сімейними холдінгами («Дзайбацу») шляхом широкого розпродажу їх акцій, дріблення наймогутніших промислових компаній та прийняття антимонопольного закону. Важливим наслідком цього комплексу реформ виявилося посиленя ринкової кокуренції.

Пізніше було проведено радикальну аграрну реформу із ліквідацією масштабних володінь та масовим перепродажем земель, що призвело до утворення в сільськогосподарському секторі дрібних незалежних фермерів. Окупаційною владою було перебудовано систему державних підприємств та здійснено фінансове «оздоровлення» приватних корпорацій та банків. Також було проведено митну реформу, що забезпечувала підприємствам внутрішні джерела накопичення.

Сучасні економісти визнають, що комплекс реформ американської окупаційної адміністрації створив міцну основу для «японського економічного дива».

1.2. Високі темпи економічного зростання (1955-1973 рр.).

Для вирішення проблеми фінансового дефіциту, Банком Японії було розроблено програму сприяння кредитуванню, згідно якої фактично всі великі фірми перетворилися на отримувачів відповідних кредитів.

Під час війни приватні банки Японії були тісно пов’язани з конкретними групами фірм та мали затверджений статус їх основних («вповноважених») кредиторів. Відповідно кожен банк добре володів інформацією про стан справ в «своїй» групі фірм, отже коли почала діяти програма сприяння кредитуванню, почав виступати в ролі основного контролера «своєї» групи фірм {3}.

Одні й ті ж самі банки брали участь в різноманітних об’єднанях, створених для кредитування різних фірм. В рамках кожного об’єднання виділяли головний банк-контролер, на який покладалася відповідальність за моніторінг фірм-дебіторів та ефективість кредитування. Таким чином було покладено початок системі «Main Bank», що згодом перетворилася на одну з головних особливостей організації японської економіки.

В 50-60-х рр. банки, що виконували функції головних контролерів, почали виконувати роль «головного банка». Делегування представників банку до ради директорів фірми перетворилося на загальноприйняту практику, водночас фірми зазвичай володіли акціями «головного банка».

Система «Main Bank» дозволила зберігти практику спільного кредитування, але вже без втручання держави. Програма сприяння кредитуванню виявилася інструментом, що блискуче забезпечив зниження кредитних ризиків та зміцнення визначальних зв’язків між банками та виробниками. {3}

На початку 50-х років жорсткий централізований розподіл фінансових ресурсів було припинено. Приватні банки вже мали міцну базу для розширення кредитування, тому що збереження та внески почали швдко зростати. Бурхливому зростанню частки збережень населення сприяла ціла низка чинників.

По-перше, як наслідок жорсткої фінансової політикі різко знизився рівень інфляції.

По-друге, вихідний рівень фінансових активів домогосподарств був надзвичайно низьким, тому із зменшенням темпів інфляції, населення виявило природнє бажання збільшити ці активи.

По-третє, в 50-х роках почали помітно зростати доходи. Це було пов’язано із цілеспрямованим стимулюванням пріорітетних галузей, а також з тим, що війна в Кореї (1950-1953 рр.) обумовила додатковий попит на продукцію японської промисловості.

Важливими факторами, що вплинули на збільшення норми збереження домогосподарств також виявили себе японська практика бонусів, що становили близько двох-трьох місячних заробітних плат; надання пільг тим, хто зберігає, а також відсутність розвинутої системи побутового кредита.

Важливу роль в масовому кредитуванні виробництва відігравав той факт, що відсоткові ставки регулювалися державою. При чому легко прослідквати тенденцію утримання відсотка на низькому рівні (Таблиця1).

Таблиця 1.

Рівні відсотку в Японії (% річних).

Рік	Рівень інфляції (річний приріст споживчих цін), %	Облікова ставка Банку Японії: верхня межа	Банківські кредити ( в середньому на кінець року)	Банківські внески
1950	-6.7	5.11	14.600	2.76
1955	-1.4	7.30	8.720	3.96
1960	3.9	7.30	8.080	3.96
1965	6.3	6.57	7.670	3.60
1970	7.3	6.25	7.762	3.60
1975	11.6	9.00	8.590	3.84
1980	7.7	9.00	8.243	4.08
1985	2.0	5.00	6.570	2.88

Джерело: {2}

До початку 70-х років законодавчо встановлювалася верхня межа відсотка. Основи післявоєнної системи регулювання було закладено в 1947 р., з прийняттям Тимчасового закону про врегулювання відсотка.

Відсоток по кредитах теж де-факто був об’єктом жорсткого регулюання.

В цілому значення політикі низького відсотка полягає в тому, що вона дозволила банкам акумулювати більш значні збереження населення та відповідно використовувати їх для кредитування виробників. Для останніх відкривалися широкі канали дешевого кредита, що використовувалися перш за все для збільшення інвестицій (Таблиця 2).

Таблиця 2.

ВВП та рівень інвестицій в основний капітал.

Рік	ВВП, млрд. єн	Валові інвестиції в основний капітал (%)
1955	8598	19.7
1960	16686	29.7
1965	33695	29.5
1970	75299	35.4
1975	152362	32.3
1980	245547	31.4
1985	324159	27.5

Джерело: {2}

Крім цього, до початку 60-х надавалися прямі бюджетні субсидії експортерам на покриття збитків, що завдавалися зміною цін та умов продажу на зовнішніх ринках. Існували також пільги для виробників експортної продукції (прискорена амортизація, звільнення від оподаткування).

Ринок Японії був закритим для іноземних інвесторів, але імпорт технологій посідав особливе місце. Антимонопольний закон являв собою дозвіл майже для всіх фірм купувати ліцензії, коригувалися лише масштаби виробництва.

Важливим чинником, що обумовив бурхливе зростання економіки Японії 50-х-70-х років було також місце, що посідала Японія в міжнардному поділі праці по вертикалі. Протягом перших десятиріч після війни Японія виступала лише в якості імпортера первинної сировини та палива та експортера готових промислових товарів. Структура прмисловості формувалася за принципом , який отримав в японській літературі назву «Вансетто сюгі», від англійського «One set» , яким позначався надзвичайно широкий діапозон виробництва. Крім цього, фіксований курс єни, що існував в рамках Бретон-Вудської валютної системи (1949-1971 рр.) за умов піднесення промислового виробництва сприяв збільшенню об’ємів імпорту, а не цін на імпортні товари, як це відбувалося за часів вільного курсу єни {4}.

Поблему валютного дефіциту, було вирішено шляхом надання привілей згідно пріортетам торгівельної політикі. Тобто дозвіл від американської окупаційної адміністрації на здіснення валютних операцій надавався в першу чергу з метою закупівлі сировини. Така політика сприяла збільшенню обсягів виробництва, яке вже не було зтримане недостатньою кількістю сировини.

Підсумовуючи, можна сказати, що 50-70-ті роки були періодом надзвичайно високої динаміки економічного розвитку Японії, що був обумовлений правильно обраним курсом економічної політикі та чітким та швидким втіленням в життя економічних реформ.

1.3. Період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація економіки (1974- 1989 рр.).

В 70-х роках два світових нафтових кризиси викликали в Японії, промисловість якої базувалася на імпортній сировині та паливі, гострі всплески інфляції та різке зкорочення темпів зростання.

До того ж в 70-х роках було вичерпано резерви екстенсивного розвитку економіки за рахунок оновлення товарної номенклатури промислвої продукції. Еколоічні труднщі вимусили уряд уповільнити темпи капітального будівництва. Підвисився рівень заробітної плати, подорожчало створення нових робочих місць. Але ж хоча темпи росту знизилися майже на половину, норма накопиченння залишалася дуже високою (30 % ВВП) {3}.

Було розпочато переорієнтування промисловості на наукоємні галузі. Для цього було розроблено навіть дві п’ятирічні державні програми, але ж потреба в державному регулюванні промислового сектору на той час вже майже зникла- внутрішнє виробництво продукції, що втратила конкурентоздатність, почало заміщуватись імпортом.

Як наслідок японська економіка глибше інтегрувалася до світового господарства. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків була дуже сильно розтягнута у часі та надала японським промисловцям за рахунок серйозної внутрішньої конкуренції ретельно підготуватися до конкуренції на міжнародних ринках.

В середині 80-х керівництво Японії визнало, що додатнє сальдо торгівельного балансу є результатом структурної диспропорції економіки, занадто орієнтованої на експорт. Було введено піьги для імпортерів для того, аби вирівняти торгівельний баланс та переорієнтувати промисловість на внутрішній ринок {3}.

Необхідно зазначити, що керівництво Японії погодилося на введення пільг для імпортерів лише під натиском США, що видвинули жорсткі вимоги щодо відкриття японського ринку. Справа в тому, що високий курс єни до долара (230-250 в 1982-1984 рр.) фактично блокував японський ринок для американських експортерів та перетворював на неможливу конкуренцію з японцями на ринках інших країн.

Але ж револьвація єни, курс якої піднявся з 200 у 1985 р. до 125 у 1991 р., сприяла уповільненню зростання товарного експорта та прискорила вивіз капітала. В 1985- 1989 рр. закордонні інвестиції Японії зростали майже на 62% щорічно. Японія почала експортувати не лише товари, а й робочі місця.

Під час тривалого інвестиційного бума японські банки отримали значну частину ліквідних коштів, які за рахунок високої вартості японської робочої сили вкладалися здебільшого не в промислові підприємства, а в спекуляції з акціями на нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно завищувались. Цей процес отримав назву «фінансової бульки» {4}.

Саме в цей період в японській економіці остаточно сформувалися усі передумови для подальшого економічного занепаду.

2. Економічна дипресія в японській економіці.

2.1. Причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х років.

Що ж спричинило такі вражаючі негативні зміни в характері економічного розвитку однієї з наймогутніших держав середини ХХ-го століття?

Сучасні економісти частіше за все згадують такі причини як підвищення податкової ставки на продаж та глибокий розрив між попитом та пропозицією, кризис кредитно-фінансової системи, загострення проблеми «подвійної» структури економіки, азіатську фінансову кризу та зниження рівня зовнішнього попиту, а також, звичайно, серйозні помилки власне економічної політикі та інші.

На нашу думку основним джерелом глибокої кризи японськї економіки 90-х років можна вважати кредитно-фінансову сферу, а власне так звану «фінансову бульку», що виникла протягом 1986-1990 рр. на фондовому ринку Японії.

Надмірна пропозиція грошей, що була першопричиною фомування «фінансової бульки» мала два основних джерела: тривалий експортний бум та високу норму збережень. Ці два аспекти детальніше описано в розділі 1.3. цієї роботи.

Фінансова політика керівництва країни відігравала роль суб’єктивного чинника. За законом про Банк Японії, головний банк країни не був повністю незалежним. Рішення стосовно валютних інтервенцій приймалися міністерством фінансів, згідно політиці якого здійснювалася надмірна продаж доларів з золотовалютного резерву, в результаті чого у 1988 році курс єни до долара США становив 265 до 138, що майже вдвічі більше ніж 1985 р. {5}.

Внаслідок надмірно високого курсу єни, номінальна заробітна плата перетворилася на найвищу в світі. Японська промисловість почала втрачати конкурентоздатність, темпи експорту уповільнилися. Виробники почали переміщати засоби виробництва до Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії. Цей процес яскраво проілюстровано таблицею 3.

Таблиця 3.

Темпи росту промисловості та рівень безробіття Японії в 90-ті роки, %.

	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Приріст промислового вир-ва	0.9	3.3	2.3	3.6	-7.1	0.8	5.7	0.8
Рівень безробіття	2.9	3.2	3.4	3.5	4.1	4.7	4.7	5.0

Джерело: {5}

Виходячи з цього, відома японська модель менеджменту, що передбачала наявність працівників, що отримали спеціальну освіту на даній фірмі та з якими підписано багаторічні контракти, також виявилася недоліком в тогочасних економічних реаліях. За високий рівень зайнятості та величезну номінальну заробітну платню доводилося сплачувати некокурентоспроможними на світовому ринку товарами та низьким рівнем життя- вже тоді ціни в Японії були найвищими в світі.

Традиційна в країні практика державного втручання в економіку й тепер вимагала суттєвого фінансування для вирішення складної ситуації. Економічна політика, яка включала в себе надання величезних субсидій, в тому числі й на переквалифікацію тисяч японців, що залишилися без роботи, сприяла формуванню державного боргу, що також вплинуло на економічний розвиток Японії.

Всі ці причини, безумовно викликали кризисні процеси 90-х, але ж вони мають другорядний характер, тому що лише відображають недоліки, що виявилися з часом в економічній системі країни та свідчать про необхідність її докорінної зміни. В наступному підрозділі розглянемо антикризові заходи, що було використано японським урядом та спробуємо оцінити їх ефективність.

2.2. Антикризові заходи 90-х років.

Власне проблема трансформування японської економічної системи виникла іще на межі 70-80-х рр., коли японська економіка, пройшовши період високих темпів росту, почала сигналізувати про збої.

Починаючи з 1992-го р. японський уряд активно намагається ліквідувати наслідки кризових явищ. Сьогодні широко відомі вісім антикризових програм, загальне фінансування яких складає майже 110 трлн. єн (Таблиця 4), {7}.

Таблиця 4.

Програми антикризових заходів, трлн. єн.

Час прийяття програми	Загальний обсяг фінансування	Зниження податків	Інвестиції до соціальної інфраструктури	Інші заходи
Серпень 1992	10.70	0.00	8.60	2.10
Серпень 1993	13.20	0.20	10.60	2.40
Вересень1993	6.00	0.00	5.20	0.80
Лютий 1994	15.20	5.90	7.20	2.10
Квітень 1995	7.00	0.00	000	7.00
Вересень1995	14.20	0.00	12.80	1.40
Квітень 1998	16.35	4.30	7.70	4.35
Жовтень1998	26.20	9.00	8.10	9.10
Разом	108.85	19.40	60.20	29.25

Джерело: {7}

Японський уряд після розпаду економіки «фінансової бульки» покладав великі надії на самостійне повернення економіки до шляху зростання. Цьому сприяла впевненість в ефективності існуючих механізмів регулювання (державне регулювання, специфічна промислова система). Тому усі заходи було спрямовано лише на пом’якшення наслідків економічного краху, а не на головну причину кризи 90-х- непідготовленість економіки до нових економічних реалій світу.

В першу чергу державну допомогу отримав реальний сектор економіки. Акцент було зроблено на утримання обсягів виробництва на належному рівні навіть в умовах зкорочення попиту, падіння курсу акцій багатьох підприємств та зкороченя кредитування. Японські підприємтва отримали значні податкові пільги, було зформовано низку державних замовлень, завдяки діям Банка Японії компаніям було спрощено шлях до отриманння кредитів {7}.

Стосовно фінансової системи країни, на головні об’єкти державного регулювання перетворилися «погані борги» та зниження обсягів кредитування. З 1992 по 1997 роки було проведено низку заходів щодо зниження ставки рефінансування, зписання «поганих боргів» інвестиційним компаніям «дзюсен» (компанії, що займаються нерухомістю). Держава також виступила гарантом кредитуваня малого та середнього бізнесу.

Як можемо побачити з Таблиці 4, обсяг дежавного стимулювання економіки протягом 1992-1995 рр. склав майже 66 трлн.єн. Во сновному керівництвом країни вживалися фіскальні методи, такі як зниження податків, державні інвестиції, кредитні гарантії, орієнтовані на стимулювання виробництва. Як правило, фінансування здійснювалось шляхом внесення відповідних пунктів до бюджету.

Сподівання щодо того, що зкорочення частки державного регулювання компенсуватимемуться пожвавленням економіки виявилися помилковими. Японська економіка, що продемонструвала протягом 1995-1996 років деяке піднесеня, знов опинилая у стані рецесії.

Безперечним був той факт, що стимулювання попиту не достатньо. Країні необхідні були справжні реформи.

Другий етап анткризових заходів був обумовлений загостренням у 1997 році фінансової кризи, коли майже одночасно збанкрутували декілька великих японських банків та інвестиційних компаній. Відповіддю держави стала активізація програми «Біг Бенг» або «Великий Вибух». Реформа проводился в наступних напрямках: 1) лібералізація міжнародних фінансових операцій; 2) розширення кола фінансових інститутів; 3) створення конкурентоспроможної системи фінансових послуг; 4) підвищення ефективності фондових ринків; 5) забезпечення прозорої та безпечної схеми роботи фінансової системи. Економічну ефективність в разі втілення в життя цієї програми зображено в таблиці 5.

Таблиця 5.

Оцінка японського керівництва щодо очікуваних результатів реформи фінансової системи до 2005 р.

	Збільшення ВВП	Ріст зайнятості, %
В разі реалізації	4.9 % (36.5 трлн. єн)	1.2
В разі відмови від реалізації	0.5 % (22.6 трлн. єн)	1.3

Джерело: Stabilizing and Liberalizing the Financial System. The Ministry of Foreign Affairs of Japan. February 1998, {7}.

Але ж і ці заходи виявилися недостатньо ефективними. В квітні 1998р. кабінетом Хасімото було запропоновано нову Програму всебічних економічних заходів. Вдосконалення полягали в двох аспектах: вперше було запропоновано підвищити ефективність управління та використання земельних ресурсів та підтримати економіки країн Азіатсько-Східного регіону. Розвиток Програми передбачав також продовження фінансування попередніх заходів, особливо зниження оподаткування та фінансування кредитів.

На цьому перелік прийнятих урядом Японії антикризових програм не закінчується. На протязі останніх двох десятиріч постійно розробляються та втілюються в життя нові й нові програми економічного розвитку. Але ж всі вони мають багато спільного. Проаналізувавши наслідки основних економічних програм можна зробити наступні висноки.

По-перше, досвід Японії підтвердив ідею необхідності орієнтувати антикризові заходи на причини, а не на наслідки кризи.

По-друге, приклад нового загострення фінансової кризи 1998 р. ще раз проілюстрував необхідність проведення всебічних антикризових заходів.

По-третє, протягом 1998-1999 рр., в умовах постійного погіршення становища державних фінансів, уряд Яонії все більше переконувався в ефективності стимулювання приватного сектору економіки для подальшого розвитку країни.

Узагальнюючи, можна сказати, що антикризова економічна політика призвела до певного уповільнення темпів занепаду та навіть до тимчасового зростання економіки, але ж в середньо- та довгостроковій перспективі не призвела до позитивних результатів.

Питання щодо реформування японської економічної системи з метою пристосування цієї закритої країни до економічного розвитку в умовах глобалізації залишається відкритим й сьогодні. Далі розглянемо можливий шлях розвитку Японії та зосередимось на характерних рисах японської економіки, які на нашу думку могли б сприяти її ефектиному розвиткові.

Прогнозування економічного розвитку Японії.

3.1. Рушійні сили змін.

Японія рухається до змін поступово, реформи здійснюються нерівномірно, ривками. Лише страх та необхідність вимушують уряд здійснювати суттєві зміни. Японії все ще не вистачає цілісного розуміння її справжніх проблем та власне, оптимальних шляхів їх розв'язань.

В цьому розділі розглянемо, що сприяє справжнім перетворенням в Японії , в чому вони полягяють та до яких наслідків можуть призвести.

Ми з'ясували декілька рушійних сил в економічній системі Японії, що на нашу думку зможуть реально призвести до якісно нового економічного розвитку.

По-перше, традиція «перехресного володіня акціями», яка дуже вигідно відрізняла Японію під час індустріального розвитку, але перетворилася на перешкоду для подальшого розвитку країни, поступово залишіється в минулому. Ця традиція перешкоджала перепродажу акцій. Але сьогодні іноземні інвестори починають відігравати все більш важливу роль в акціонерному капіталі японських компаній. На нащу думку, найважливішим внеском іноземних інвесторів має стати стимулювання японських акціонерів до прийняття більш активної участі в керівництві та відмова від виробництва неприбуткової та застарілої продукції.

По-друге, все більше іноземних компаній виходять на ринок Японії шляхом злиття та поглинання японьких компаній. Низькі ціни на акції та гостра потреба нових джерел фінансування вимусили японські компанії відкритися для світового бізнесу (8, стр. ).

Ці тенденції виглядають для нас оптимістичними, тому що в разі появи в різних галузях нових акціонерів, компанії намагатимуться втілювати нові підходи до конкуренції, що є визначальним фактором покращення економічного стану країни.

Третім важливим джерелом ми вважаємо відмирання системи «кейрецу». Про цю систему було згадано в підрозділі 1.2. цієї роботи. Нагадаємо, що зміст цієї сисеми полягав в тому, що кожному банку історично «належить» певна группа фірм, яку він кредитує та обслуговує, та в свою чергу є володарем пакета акцій кожної з них. В вересні 1999 року, банк Summoto, банк Sakura, International Bank of Japan, банк Fuji та банк Daiichi Kangyo проінформували про консолідацію. Сподіваємось, що цей факт створить нові можливості, в тому числі нові засоби фінансування та розробку більш чітких стратегій розвитку як японських фірм, так і японських банків.

Четверта рушійна сила це організаційна реформа, що проводиться урядом Японії. Згідно Закону про реформу міністерств центрального уряду, кількість урядовців помітно зменшиться, крім цього Законом передбачено створення економічної ради, до складу якої увійдуть, крім урядовців, також незалежні експерти (8, стр. ).

Дана організаційна реформа ще не гарантує зміни економічнї стратегії країни, але ж процеси реструктуризації уряду повинні дати поштовх новим ідеям. Наприклад, нова економічна рада зможе виділити нові пріоритети та перерозподілити бюджет.

П’яте джерело ми вбачаємо в тому факті, що в багатьох японських компаніях приходить до керівництва нове покоління топ-менеджерів. Це покоління менш зтримане стародавніми традиціями, ніж його попередніки. Майже всі вони мають досвід роботи за кордоном та не бояться нововведень {10}.

Наступним джерелом є те, що підприємницькі компанії Японії набувають все більших розмірів. Деякі з них навіть поповнюють ряди корпорацій {8, стр. }. Перевага цих компаній полягяє в тому, що вони володіють чіткими конкурентними стратегіями та користуються організаційнимі моделями які ні в якому разі не можна назвати японськими. Це означає, що такі суто японські характеристики компаній як працевлаштування на все життя та підвищення заробітної плати залежно від віку мають менш шансів перетворитися на стримуючи фактори.

Але ж головним джерелом інновацій та змін в економіці все ж таки має стати японський народ. Безперечно, що погляди сучасної молоді радикально відрізняються від поглядів минулого. Наявним прикладом цього, з економічної точки зору є те, що все більше японців зберігають кошти у вигляді акцій, а не у вигляді почтових збережень, як це відбувалося раніше. Перетворення з вкладників на інвесторів, на нашу думку, обов’язково вплине на точку зору японців з приводу функціонування компаній.

Всі ці передумови на наш погляд сприятимуть формуванню нової японської економічної моделі, яка поєднуватиметь в собі державне регулювання та елементи справжніх ринкових відносин, які прийматимуть унікальну, суто японську форму.

3.2. Нова японська економічна модель.

Для того, аби знайти комплексне рішення, Японія повинна як і в минулому, використовувати елементи західного підходу.

Таким чином, використовуючи світовий досвід та акцентуючи увагу на специфічності японського менталітету та на особливостях суто японського способу виробництва, Японія набуде можливості зформувати власну модель розвитку, та не копіювати американську капіталістичну модель, як це намагалися зробити лідери багатьох, потерпівших економічні невдачі, країн.

Західний індивідуалізм може стати як сильною, так і слабкою рисою японської економіки {8}. В разі, якщо відома здатність японців до колективної праці буде підкріплено спеціалізовним навчанням та новим конкурентним мисленням, це обов’язково призведе до вдосконалення та підвищення ефективності виробництва.

Існування кластерів в багатьох галузях японської економіки теж може сприяти економічному піднесенню {8}. Якщо спеціалізація регіонів буде зростати, а місцевим органам самоврядування буде надано більше прав та покладено на них більше відповідальності, в Японії може початися нова ера розвитку кластерів та бізнеса. Обгрунтуванням цього прогнозу можна вважати той факт, що в економічній історії Японії саме кластери фірм ефективно співпрацювали навіть в умовах жорсткої конкуренції та постійно ефективно розвивались.

Щодо такого важливого питання, як попит, то можна сказати, що особливості життя Японії, її культура та демографічні характеристики надають країні переваг, які в майбутньому відіграватимуть все більш важливу роль. Японські споживачі завжди відрізнялися високими вимогами щодо якості споживчих товарів {10}. Велика увага японськими споживчами приділяється також зовнішньому виду товару та дизайну. Сукупність цих жорстких вимог завжди стимулюватиме японських виробнтків та відповідно, надаваиме їм переваг на світовому ринку.

Не можна забувати також про енергозбереження, в якому Японія безперечний лідер. Переваги японського споживчого попиту подвояться, якщо компанії приділятимуть більше уваги питанням екології- екологічно чисте виробництво це єдиний можливий шлях розвитку сучасного світу.

Державне регулювання нової економічної моделі має бути вибірковим. Наприклад, реформа державного регулювання зможе підвищити вплив вимогливих споживачів в таких сферах, як комунікації, сервіс та медичне обслуговування, які в сучасній Японії жорстко контролюються {10}.

Західні компанії та західні фінансові ринки орієнтуються на більш кроткострочну перспективу, ніж японські. Тому довгострокове бачення, що притаманне японським компаніям являє собою сильну сторону {8}. Замість того, щоб імітувати практику західного ринку капіталу, Японія може запропонувати довгостроковим власникам акцій митні пільги та гарантувати, що в разі злиття або за інших непередбачуваних подій, корпоративне законодавство надаватиме пріоритети довгострокоим інтересам акціонерів.

Підсумовуючи, можна сказати, що для Японії прийшов час прийняти нову економічну стратегію, засновану на більш глибокому аналізі ії сильних та слабих сторін попереднього ставлення до конкуренції в поєднанні з більш тонким розумінням ролі уряду та бізнеса в глобальній економіці. Якою саме стане ця стратегія, чітко окреслити майже не можливо. Ми намагалися лише спробувати описати єдиний з багатьох можливих шляхів економічного розвитку другої за економічною могутністю держави світу.

3.3 Україно-японські відносини майбутнього.

В попередньому підрозділі ми намагалися з’ясувати основні риси майбутньої японської економіки, але ж ця робота не матиме сенсу, якщо ми не проаналізуємо яким чином вплине подальший розвиток Японії на нашу країну.

Перш за все, нагадаємо, що Україна переживає складний період адаптації до нових політичних реалій. Зрозуміло, що за умов міжнародної підтримки, а головне, цілеспрямованого використання отриманої фінансової допомоги Україна отримає можливсть швидше та ефективніше пройти цей нелегкий шлях. Саме в цьому аспекті Японія представляє для України виключний інтерес.

Всесвітньо відомим є факт, що японські кредити, особливо кредити країнам, що розвиваються, є одними з найдешевших в світі, а точніше другими, після американських. Зрозуміло також, що друга за економічною могутністю країна в світі не може не переслідувати власних інтересів, надаючи величезні кредити країні з такою нестабільною політичною та економічною ситуацією, як Україна. На нашу думку головним стимулом японського уряду для кредитування України є той факт, що наша країна являє собою надзвичайно привабливий ринок збуту. Для того, аби обгрунтувати цю думку, наведемо декілька прикладів з переліку подій останніх двох років.

Головною подією в україно-японських відносинах 2004 р. можна вважати надання Японією кредиту в розмірі 178 млн доларів США, строком на 30 років на будівництво сучасного терміналу аеропорту «Бориспіль». Якщо повернутись іще трохи назад в історію україно-японських відносин, можна звернути увагу й на кредит в 200 млн доларів, який Україна отримала іще за часів правлінння Л.Д. Кучми {11}.

Останнєй подією щодо процесу кредитування є підписання меморандуму між Японським банком міжнародного співробітництва та Українським державним експортно-імпортним банком, згідно якого українській стороні надається кредит в розмірі 50 млн доларів строком до п’яти років {11}. Ці гроші мають бути використаними для закупівлі японської техніки, обладнання, програмного забезпечення, що зприятиме підвищенню якості виробництва на Україні, але не для закупівлі готових японських товарів, як наприклад, автомобілі. В меморандумі також зазначено, що в разі цільового використання цих грошей український банк матиме можливість отримати наступний кредит. Нам здається, що ці події досить однозначно визначають інтереси Японії в Україні.

Але ж відносини між двома країнами не можна розглядяти однобічно.

Відносини між країнами це перш за все відносини між політичними лідерами цих країн. В економічному контексті відносин лідерів України та Японії звернемо увагу на декілька моментів. Перший полягяє в тому, що пре’єр-міністр Японії, Дайічіро Кодзуумі, останнім часом дуже активно відстоює ідею приватзації ключової ланки державного сектора економіки країни- почтової системи Японії. Нагадаємо, що на сьогодні японська почта є найкрупнішою держструктурою в крані, в якій працює більш ніж 380 тис. громадян. В світі останніх подій в Україні, прем’єр-міністр має вагомі причини вважати, що український голова держави-

В. А. Ющенко має змогу поділитися власним досвідом приватизації важливих державних підприємств.

Крім цього, українська сторона дуже вчасно пішла на серйозний крок- заявила про можливість виплати компенсацій чотирьом компаніям, в тому числі й Yazaki Ukraine, які чесно працювали та яким було нанесено збутків рішенням про закриття вільних економічних зон.

Говорячи про японські компанії в Україні не можна не згадати японську автомобільну компанію Isuzu Motors Co., яка разом із українською корпорацією утворила компанію, яка займатиметься виробництвом вантажівок {12}. Взагалі президент України зустрівся іще з кількома главами великиї японських корпорацій, що працюватимуть в Україні, такими як Sumimoto, Itogu, Mitsubishi. Взагалі, на сьогодні існує близько 60 японо-українських проектів, заснованих саме на насиченні українського ринку японськими товарами, які вироблятимуться в Україні. Цей факт ще раз засвідчує зацікавленість Японії в українських ринка збуту та, мабуть, дешевій робочій силі.

Базуючись на цих данних, та приймаючи до уваги те, що вже сьогодні проводяться переговори щодо надання Японією кредиту Україні з метою будівництва моста через Південний Буг, можна зробити висновок, що надання кредитів є виказанням певної довіри нашій країні, та наврядчи Україна може собі дозволити нехтувати таким переспективним економічним партнером, як Японія. Тому сподіватимемся на те, що японці й далі будуть вірити в стабільне економічне зростаня нашої країни, та що це, поки що нерівноцінне, партнерство згодом переросте у сталі, взаємовигідні відносини між двома розвинутими країнами.

Висновки

Дослідивши економічний розвиток Японії, можемо виділити основні причини, що призвели виникнення до кризи та економічного занепаду:

надмірне втручання держави в діяльність японських компаній-

під час аналізу найбільш конкурентоспроможних японських компаній було виявлено, що держава майже не втручалася в галузі їхнього функціонування. Але ж необхідно додати, що держава все ж таки виконувала стимулюючу функцію, здебільшого шляхом стимулювання раннього попиту на ті чи інші товари.

надмірна захищеність внутрішніх ринків від конкурентів-

насправді, цю причину теж можна віднести до надмірного державного регулювання, але ми вирішили відокремити цей пункт, тому що він здійснив вагомий вплив на якість японської продукції та на спосіб функціонування японських компаній;

японський менеджмент-

цей специфічний тип організації, має дуже багато корисних рис. Більш того, саме за рахунок такого типу організації роботи здійснилося економічне диво Японії. Але ж цей тип управління виявився неефективним та почав виконувати роль стримуючого фактору під час постіндустріального розвитку світової економіки;

надзвичайно висока пропозиція грошей, що була викликана

експортною орієнтацією економіки та надмірним продажем золотовалютних резервів-

наслідки порушенння рівноваги на грошовому ринку дуже швидко перетворили виробництво на теренах Японії на майже збиткове. Звичайно, що виробництво є головним джерелом економічного розвитку- порушення в цій сфері є початком рецеісії та, як наслідок, економічної кризи.

Ці фактори, на нашу думку, є визначальними щодо виникнення кризових явищ в японській економіці. Підкреслимо, що існує також ціла низка впливових чинників, які не описано в цій роботі.

Після того, як ми чітко визначили коло головних проблем Японії, наведемо можливий варіант їхнього вирішення.

Зняття обмежень на імпорт та іноземні інвестиції-

японською практикою доведено, що подібна економічна політика нанесла шкоди тим галузям, які мала захистити, тому зняття торгівельних обмежень, безперечно, позитивно вплине на японські компанії.

Модернізація неефективного внутрішнього сектору економіки-

за умови майже повної відсутності конкуренції в країні протягом тривалого часу, цей сектор обов’язково має бути оновлений. Ми впевнені, що це призведе до пожвавлення економічноо розвитку та до поступової часткової переорієнтації економіки забезпечення потреб внутршнього ринку.

Зтворення жорсткої системи корпоративної підзвітності-

як ми побачили, система взаємного володіння акціями ( кейрецу) сприяє підвищенню стабільності, але не стимулює розвиток. Саме тому, сучсній Японії необхідно забезпечити більш прозоре корпоративне управління, яке на нашу думку має призвести до більш ефективного використання капіталу.

Зтворення нової моделі інновацій та підприємництва-

уряд Японії має не виділяти переспективні технології, як це відбувалося навіть декілька років тому, а покращувати загальні умови для інновацій.

Стимулювати децентралізований розвиток кластерів-

надмірна екномічна активність Токіо та Осаки вплинули на неадекватний розвиток периферії, децентралізація виробництва сприятиме більш природньому розташуванню економічних сил та відкритиме нові можливості.

Японський уряд успішно відбудував економіку країни після завершення Другої світової війни. В період піднесення в світі говоирили навіть ро «нову модель японського капіталізму», яка є найвищою формою розвитку.

Але ж в умовах глобалізації світу, не можна продовжувати курс «відокремлення» та «захисту» економіки. Вільна конкуренція є джерелом прогресу сучасного світу. Лише прийнявши новий напрямок розвитку, що включатиме комплекс реформ, які проводитимуться одночасно та підкріплюватимуть одна одну, Японія матиме змогу повернутися до шляху ефективного економічного розвитку.

Список використаних джерел

Друковані джерела:

1. И.Целищев Японская модель роста// МЭ и МО. 2001 р. № 6.

2. Е.Леонтьева Япония // МЭ и МО. 2001 р. № 8.

3. Япония// МЭ и МО. 2002 р. № 8.

4. М.Баскакова// МЭ и МО. 2004 р. № 1.

5. Мировая экономика. Экономика стран и регионов.: Учебник/ Под ред. д-ра экономических наук профессора М.Н. Осьмовой.- Москва.: Флинта: Московский психологическо-социальный институт, 2000- 480 с.

6. А.И.Динкевич Особенности экономического развития Японии 90-х //Деньги и кредит.2000 р. № 6.

7.С.Юрков Японская экономика 90-х годов: уроки антикризисных мер // МЭ и МО. 2000 р. № 4.

8. Японская экономическая модель. Может ли Япония конкурировать?: Майкл Портер, Хіротака Такеути, Маріко Сакакібара.- Москва.: Альпина бизнес букс, 2005, 261 с.

9. Економіка зарубіжних країн.: За ред. професора, доктора економічних наук А.С. Філіпенка.- Київ.: Либідь, 1996, 408 с.

10. И.Целищев Японская фирма// МЭ и МО. 2003 р. № 5.

Інтернет ресурси:

http://www. expo2005. com. ua/ukr/pres_centr/smi-43

http://www. economika. com. ua

1. план- понятие структура цели и задачи Бизнесплан ~ план создания новой фирмы путей выхода на рынок и обес
2. Лабораторна робота 2Пошук лінгвістичної інформації в мережі Internet Мета робот
3. Как определить правильность осанки
4. тема в РФ и ее правовые основы
5. на тему- СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИИ УПРАВЛЕНИЯ НА ПРЕДПРИЯТИИ ООО
6. По добыче угля Украина в 2011 году в Европе не считая России занимает второе место после Польши 61756 млн т
7. методическое пособие к практической работе по курсу ldquo;Сооружение и эксплуатация нефтегазопроводов и н
8. Разработка информационного ресурса
9. Отчет по ППО Муравьевой Марины 44 гр
10. Контрольная работа- Кредитні правовідносини
11. Город-герой символ мужества и стойкости защитников Отечества
12. тематика в философии А
13. атомы молекулы ионы
14. Реферат- Хмель обыкновенный
15. Е. Мировоззрение и его исторические этапы
16. Бюджетний облік
17. тема государства является одним из составных элементов макросистем и ее существование объективно обусловле
18. по теме Рентгеновское излучение
19. Специфика философского мировоззрения
20. Тема 3- Середовище і розвиток теорій міжнародних економічних відносинrdquo; План 1

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе