Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності. У процесі
[ Back ]
заходів природоохоронної діяльності очікують таких результатів: по-перше,
дотримання вимог збереження прийнятих пара¬метрів довкілля, що відповідають
параметрам здоров'я людей і охорони природи з урахуванням змін, зумовлених
розвитком ви¬робництва і потребами людей;по-друге, одержання необхідного до
потреб людей господар¬ського ефекту від поліпшення стану природного довкілля,
заощад¬ження і раціональнішого використання природних ресурсів.Рівень досягнення
цих результатів визначається системою ефек¬тів і ефективності природоохоронних
заходів: економічного, > екологічного, > соціального.Екологічний ефект —
реальний позитивний результат, отриманий внаслідок ліквідації чи зниження рівня
негатив¬них характеристик природних об'єктів і подальше їх функ¬ціонування без
шкоди здоров'ю людини і природі. Екологічна ефективність — це мінімізація
капітальних зат¬рат, праці та інших ресурсів на одиницю екологічного ефекту.
Економічні результати: ефект — зменшення витрат сировини, матеріалів, енергії,
відходів виробництва, праці, збільшення обсягів виробництва про¬дукції;
ефективність — зниження собівартості одиниці продукції, матеріаломісткості,
енергомісткості, водомісткості одиниці продукції, збільшення валового прибутку в
ціні одиниці продукції.Екологічні результати: зменшення витрат природної
речовини у процесі виробницт¬ва, підвищення коефіцієнта корисного використання
сировинних ресурсів, зменшення відходів; зменшення негативного впливу
виробництва на прилеглі території, підвищення рівня екологічної чистоти
довкілля; збільшення площ, кількості природних об'єктів, поліпшення якості
придатних до використання земельних, лісових і водних ресурсів. Соціальні
результати: виражають прямий позитивний зв'язок з економічним ефектом і
ефективністю, оскільки залежать від бюджетних надходжень до бюджетів усіх рівнів
та грошових доходів населення. Конкретні форми соціального ефекту виражають у
прогнозах, планах, програмах за допомогою великої кіль-кості окремих показників
і характеристик. До соціального ефекту відносять також показники охорони
довкілля, невиробничого капітального будівництва, організаційно-технічних
заходів, поліпшення умов праці і виробництва.До соціальних показників належать:
поліпшення фізичного роз¬витку населення; скорочення захворюваності; збільшення
трива¬лості життя і періоду активної діяльності людей; поліпшення умов праці і
відпочинку; підтримка екологічної рівноваги; збереження генетичного фонду,
естетичної цінності природних і антропоген¬них ландшафтів; пам'яток природи,
заповідних зон та інших охо¬ронних територій. Розрахунки ефекту й ефективності
природоохоронних заходів. Чистий економічний ефект. вч=в1+в2-ое,де Вц— чистий
економічний ефект, грн.; В{— дохід за рахунок відверненого збитку, грн.; В2—
дохід від додаткової одержаної продукції з колишніх відходів, грн.; Ое — обігові
витрати на запобігання забрудненню довкілля і капітальні витрати на споруд¬ження
потужностей для переробки відходів, грн. Розрізняють фактичний і очікуваний
чистий економічні ефекти: фактичний Вц визначається одноваріантно на основі
зіставлення досягнутого ефекту витрат; очікуваний Вц визначається на етапах
формування науко¬во-дослідних робіт, проектування, створення й освоєння
приро¬доохоронної техніки. Ефективність капітальних вкладень. Визначається через
роз¬поділ річного обсягу повного економічного ефекту Впза винят¬ком
експлуатаційних витрат Кена утримання і обслуговування природоохоронних об'єктів
на величину капітальних вкладень К, що забезпечують цей ефект. Загальна
економічна ефективність природоохоронних витрат. Розраховується відношенням
річного обсягу повного економіч¬ного ефекту В до суми приведених витрат Ке+
впК,що викли¬кали цей ефект. Ефект економії мінеральної сировини. вс = в1 + в2
+ я3 + в4, де В{— ефект економії витрат на розвідку, видобуток і перероб¬ку
сировини; В2— зниження економічної втрати від зниження заб¬руднення довкілля; 2?
з — зниження економічної утрати внаслідок відносного скорочення обсягу видобутку
і переробки мінераль¬ної сировини; В4— інші вигоди економії сировини (ефект
поліп¬шення розміщення виробництва, ефект зовнішньої торгівлі та ін.) Ефект від
скорочення захворюваності населення. В=В'.Тк{і2~іх), де В — кількість
невтраченої продукції унаслідок природоохорон¬них заходів; В' — середній розмір
чистої продукції на 1 люд/день; Тк- кількість працівників, що взяли лікарняні
бюлетені; ї, ґ2 — середньорічний час хвороби до і після природоохоронних
заходів; скорочення витрат у сфері охорони здоров'я на лікування населення від
хвороб, викликаним забрудненням довкілля: Г0=(Г0-Нх-і)+(Г0-Нх'-Ґ), де Г0—
економія витрат у системі охорони здоров'я, грн.; Г0, Г''— середні витрати на
лікування протягом одного дня хворого у ста¬ціонарі чи амбулаторії, грн.; Н , Н
'— кількість хворих, що ліку¬валися протягом року, чол.; /, Ґ— середня кількість
днів хвороби одного хворого за тих самих умов.
Формування екології як науки почалося на зламі XIX — XX ст. і триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтеґральну науку, водночас ставши стратегією виживання людства — екологічною філософією. Екологічна діяльність нині — обов'язкова, і вочевидь — одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.
Вперше термін "екологія" був запропонований німецьким біологом Е. Геккелем у 1866 р., але, як часто буває у науці, термін спочатку не "прижився". Подібне траплялось і з іншими відкриттями в біології (закони генетики Г. Менделя здобули визнання через десятиліття після відкриття). До кінця XIX ст. термін вживався тільки фрагментарно, оскільки не було дано його чіткого визначення.
У дослівному перекладі ("оikos" по-грецьки означає "дім") екологія — це наука про "дім", тобто про природу, що оточує нас. Таке визначення, безперечно, є надто узагальненим, але ж уявімо собі наш дім — це помешкання, де кожен з нас, проживаючи в ньому, перебуває в постійному контакті з усіма, хто мешкає поруч. Сам дім у даному прикладі буде неживим компонентом. По сьогодні тривають дискусії щодо визначення екології як науки. Широке визначення цієї науки є водночас і надто узагальненим. На жаль, у переважної більшості людей термін "екологія" більше асоціюється з охороною природи, ніж з біологічною наукою. Узагальнене визначення науки екології поєднує дві основні складові довкілля: "живу природу" + "неживий компонент" (дім, в якому ми живемо + оточення). Жива природа в такому разі представлена усіма живими істотами, які взаємодіють між собою. Неживий компонент є апріорною складовою, позаяк жоден живий організм не може існувати автономно, не вступаючи у взаємозв'язок із довкіллям. Таким чином, можна навести наступне визначення науки:
Екологія — це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.
Наприкінці XX ст. зміст терміна "екологія" став дещо ширшим, ЇЇ місце в системі наук значно змінилося, але сама основа залишилась незмінною. Стрижнем будь-якого екологічного дослідження є живий організм, і будь-які спроби звести екологічне дослідження до простих хімічних чи фізичних явищ не мають під собою наукового підґрунтя.
Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу; наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті; наукою про взаємозв'язки усього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям. Видатний американський вчений Ю. Одум одним із перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну наукову дисципліну, а як міждисциплінарну біологічну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. При цьому саме Одум акцентував особливу увагу на неприпустимості спрощеного розуміння сутності екологічних досліджень. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння її новими методами та зробила її високо актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.
Згідно із сучасними уявленнями, предмет екології — це сукупність або структура зв'язків між організмами та середовищем, що їх оточує. Для розуміння предмета екології необхідно визначити місце екології серед інших біологічних наук та розглянути їх взаємозв'язки (рис. 1.1).
На цьому малюнку бачимо, що "пиріг" біологи можна розкраяти: по горизонталі відокремлюються фундаментальні науки, по вертикалі — таксономічні підрозділи. Отже, екологія належить до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів.
Таким чином "Листовий пиріг" Ю. Одума яскраво демонструє, що екологічне дослідження в своїй основі націлене на живий організм. Будь-яке дослідження окремих аспектів його існування містить ознаки екологічного, але може вважатись екологічним тільки за однієї умови: вивченням має бути охоплений спектр впливів чинників і в жодному разі якийсь один. У такий спосіб досить конкретно визначаються завдання, які ставить перед собою сучасна екологія: вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів; прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі; розробка (з урахуванням основних екологічних законів) шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.