Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 3.6. Тестування модулів.
3. Динамічне тестування (тестування гілок).
Вимагає обрання таких шляхів, які перекривають усі гілки програ ми або всі розгалуження в усіх напрямах. Цей метод гаран тує однократне тестування всіх гілок і операторів. Усі можливі шляхи в модулі виявляють за допомогою керую чого графа.
Протестувати всі можливі шляхи виконання програми нереально, тому спеціалісти виділяють ті, які необхідно протестувати обов'язково. Для цього користуються спеці альними критеріями охоплення. Їх інколи називають ло гічними критеріями охоплення або критеріями повноти. Основні з них — критерії охоплення рядків, розгалужень і умов.
Критерій охоплення рядків. Вимагає, щоб кожний ря док коду програми був виконаний хоча б один раз. Однак для змістовного тестування програми навіть цього не дос татньо. За цим критерієм, якщо рядок містить оператор прийняття рішення, повинні бути перевірені всі значення, що керують рішенням.
Критерій охоплення розгалужень. Застосовують для ґрунтовнішого діагностування модулів ПЗ. Суть його по лягає в тому, що програміст-тестувальник перевіряє дію програми за виконаної і невиконаної умови оператора ІF. У такому разі програма проходить не тільки всі рядки ко ду, але й всі можливі гілки.
Критерій охоплення умов. Він пред'являє найвищі вимо ги. За ним необхідно перевірити всі складові кожної логічної умови, що часто означає перевірку всіх варіантів рішень.
4. Функційне тестування.
Найкраще перевіряє програ ми з точки зору відповідності їх завданню, специфікації або еталону, тобто, чи виконує програма функції та постав лені вимоги. Тести обирають за змістовим принципом або стохастично (за принципом ймовірності).
Якщо вибір здійснюють за змістовим принципом, то ви ходять з конкретного завдання. За стохастичного вибору тестів вони повинні в стохастичному розумінні відповідати завданням, які вирішують. Можна кількісно оцінити ймо вірність того, що в програмі, яку тестують, немає помилок, а також знайти оптимальну кількість необхідних тестів. Ос новою стохастичного тестування повинна бути адекватність тестових і вхідних наборів за статистичними критеріями.
Якщо входи програми, яку тестують, мають дискрет ний характер, то необхідно, щоб як безумовні, так і умовні ймовірності виникнення окремих дискретних значень вхо дів одночасно збігалися для тестових і експлуатаційних наборів послідовностей. У більшості програм є дискретні й неперервні входи.
За функційного тестування кожну функцію програми тестують шляхом введення її вхідних даних і аналізу ви хідних. Внутрішню структуру програми враховують лише інколи або зовсім не враховують.
5. Структурне тестування.
Має потужнішу теоретич ну базу порівняно з функційним. Хоча в структурному краще здійснювати математичне моделю вання, проте воно не завжди ефективніше. Найоптимальніше використовувати комбінацію цих методів, оскільки, кожен з них дає змогу виявляти помилки, пропущені при виконанні іншого методу. В такому разі вони однаково ефективні.
6. Символьне тестування.
Інколи його застосовують для діагностування модулів ПЗ. На відміну від числового тесту вання, яке перевіряє роботу програми на окремих числових значеннях тестових наборів, символьне дає змогу оперува ти множинами вихідних даних, визначених обмеженнями. Вирази шляхів програми за символьного тестування одер жують шляхом прямої або оберненої підстановки.
Пряма підстановка. Це дії, що виконують при реаліза ції певного шляху в структурі програм. При цьому сим вольне виконання здійснюють для кожного оператора, що виконується, із запам'ятовуванням проміжних виразів символьних змінних.
Обернена підстановка. Вона полягає в тому, що обме ження на вхідні змінні починають будувати знизу при проходженні шляху на графі програми в оберненому на прямі. Одержують такі ж обмеження, як і за прямої під становки, однак за оберненої немає необхідності за пам'ятовувати записи символьних змінних. Перевага прямої підстановки перед оберненою полягає в тому, що вона дає змогу виявити шляхи, що не реалізуються, із су перечними обмеженнями на вихідні дані на ранніх ета пах тестування.
7. Регресивне тестування.
Здійснення цього методу — одне з основних завдань тестувальника. Суттю його є пов торне використання розроблених тестів. Цей вид тестування реалізують такими шляхами: