.Спеціалізація регіону та його показники.
Работа добавлена на сайт samzan.net:
12.Спеціалізація регіону та його показники.Серед галузей господарської діяльності, що формують комплекс економ.району, головна роль належить галузям спеціалізації.Основою спеціалізації господарської діяльності району є територіальний поділ праці, який проявляється в закріпленні певних галузей виробництва за територіями. Територіальна спеціалізація вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Вироб.напрям кожного з економ.районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що вплив.на розміщення окремих галузей.Внутрігалузева спец.пов'язана з виділення самостійних виробництв всередині галузі, підвищення рівня детальної і технологічної спеціалізації виробництва, що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.Показники :-коефіцієнт концентрації даного виробництва в районі;коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення; - коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі. Коефіцієнт рівня районної спеціалізації галузі являє собою співвідношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Він визначається за формулою:
де: К рс - коефіцієнт рівня районної спеціалізації;В ПВГР, - питома вага галузі району у виробництві продукції; В ПВГК - питома вага галузі країни у виробництві цієї ж продукції.
13.Районоутворення ,ознаки. Районоутворення - це об'єктивний,незалежний від волі свідомості людини процес формуванн інтегральних виробничо-територіальних систем. госп.елементи яких перебувають у тісних взаємозв*язках ,мають свої просторові та виробничі особливості, відзначаються стійкістю щодо зовн. внутр.змін.Ознаки:диференціювання,нівелювання,концентрування,деконцентруванна,агломерування,поляризація ,деполяризація.
14. Економічне районування – це cуб*єктивний,науково обґрунтований поділ терит.країни на економічні райони, які будуть мати свою специфіку ви-ва,характер.певними видами економ.звязків,особливостями формування терит.структури.Спрямоване на поліпшення територіальної організації виробництва та управління господарською діяльністю (поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів).Види:галузеве та інтегральне (макро-, мезо-, мікро-) Принципи ЕР:
1) формуються в межах кількох областей зі схожою спеціалізацією
2) перспективність
3) соц.економ.умови життя.
4) врах.істор.-географ.особливостей нац..етнічного складу населення
5) встановлення цетрів
6) відображення суттєвих економічних, соціальних та географічних ознак
Галузеві райони – це райони, які зосереджені на території підприємств окремих галузей.Інтегральні райони – це економічні райони, для яких характерні внутрішні економічні зв’язки, територіальна та адміністративна цілісність.виділяють наступні типи районів:Мікрорайони (група адміністративних районів);Мезорайони (2-3 області);Макрорайони (велика частина території, яка може налічувати 10 і більше областей).
Таксон-певна територія яка буде мати специфічні кількісні якісні та просторові ознаки.
Види(природно.-економ-.адміністративно –територіальні.таксони)
15. Територіальна організація господарства –формування сукупності стійких зв*язків між елементами соц.економ.просторово-обмеж.систем ,які забезпечують її цілісніть та зберігають осн.властивості при зовн.внутр.змінах.В процесі формування до уваги беруть параметри(якісні.кількісні.обширюваності.населення.розселення.ви-во.економ.ресурси. природні)Форми:локалітет-елемнт.об*єкт простору з будь-яким одиничним об*єктом.Промисл.вузли-поєднання пром..пі-ва одного або кількох населених пунктів вироб.та соц..інфраструктури.Транспорт.вузли-мережа комунікація яка ов*язана з ви-вом +населенням.Територ.вироб.комплекси-поєднання різних технолог.пов*язаних виробництвз спільними об*єктами вироб.та соц.-економ.іфраструктури.Агломерація –територ.утвор.яке інтегрує пром..транспорт.вузли комунікацій .міста +населених пунктів.
16.Регіон в системі поділу праці:Поділ праці-це об*єктивний процес фрмування тих видів діяльності які необхідні для створення благ.Показники:ширина та глибина поділу праці.Чим глибший поділ праці-тим вищий рівень економічний розвиток країни.Рівні: за суспільним поділом праці:одиничний (за проф..).частковий( за озн.однорідності ви-ва)загальний(за суміжністю галузей).Промисловий:Територ.національний(в межах країни з формуванням економіки її регіонів.)Територіально- міжнаціональний(поділ між країнами).
17.Регіона́льна політика-державний вплив на розвиток і розміщення виробництва, державне регулювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів країни.Суб*єкти:органи вляди+місцевого самоврядування.Об*єкти:-території в межах яких здійснюється управління в них.
Напрями:економіч.підйом економіки відсталих регіонів і освоєння нових регіонів та ресурсів;раціональне використання ресурсів.збереження і відтворення довкілля.Соціл.грошові доходи.і витрати.комунальні послуги.демографічна.розселення.соціальний захист.демограф.-орієнтована на регулюв. процесів природного і меж.руху населення.екологічна політика-покращення екологічної ситуації в регіоні +охорони довкілля.Принципи:
1.унітарності.2.функціонув.єдиноїсистемидержупрв.3.єдинийеконом.простір.4.субсидіарність.5.партнерства.6.програмування.7.моніторинг.Завдання: зберігання +розвиток внутрішнього ринку..забезпечення високого рівня населення.інвестиційна діяльність.підвищ.конкурентоспроможності.
18.Стратегія еконо.розвитку регіонів України.Регіональні цільові програми.РЕ.стратегія ровитку передбачає розробку стратегічного плану який визначає цілі завдання пріоритети напрями сталого економічного і соціального розвитку України.на середні(4-6)довгострокові(10-15)років.Вона передбачає:-1.щорічні програми ек.-соц розвитку.регіонів.2.основи розроб.угод між кабінет.міністрів.3.визначення депресивних терит.Стратегія розвитку-
Документ який має певний план з основ.частин1.вступ(мета+підстави)2.дослідницька (описово-аналітичначаст)3.встанов.перспективи.4визначення конкурентних переваг.5.стратег.ціліпоетап.план дій.6.механізми реалізації.РЕ програми-сукуп.заходів +завдань за строками +ресурс.забезпеченням з усіма задіяними виконавцями.спрямована на розв.головних проблем розвитку регіону.
19.Депресивний регіон.-Депреси́вний регіо́н —в якому протягом 5 р.найнижчі валові показники доданої вартості на 1 особу.Терит.яка охопл.пром.район в якому протягом 3 р.найнижчі показники серед .рівень безробіття+найменш.обсяг ви-ва на1 особу.сіл.райони.-протягом 3р.найнижча густота насел.найвища частка насел.у сіл.госп.+найнижч.обсяг продукції на 1 особу.міста обл..значення.протягом 3 р.найвищий рів.безроб.+найвища зароб .плата.Подолання:-цільове спряму.держ інвестицій+держ допомога.спрямув.міжнародної тех..допомоги.розвиток програм зайнятості.
20. Державна політика регіонального вирівнювання:полягає у подоланні проблем у ринковій економічній системі та заголом проблем рагіонів.Асиметрія економ.соц.розвиткукраїни буде визначатись:економ-фінанс.соц-демограф.показникки структурирегіо.економ.показники транспорт.зв*язку.-вони дозволяють визначити приналежність регіону до проблемного.рег-вимагає додат.допомоги.Відсталий-низькі показ.соц.-економ.розв.від середньо статист.Кризовий регіон-низькі соц.-економ.показ.упродовж кількох років.Депресивний-застій криз.регіону затяжного характеру.власними силами неспромог.подолати проблеми розвитку. Державна регіональна фінансова політика - це система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в адміністративно-територіальних одиницях.
Цілі державної регіональної фінансової політики: ^ зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів;
^ забезпечення комплексного економічного і соціального розвитку територіальних одиниць;
^ зменшення і подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно- і екологічно небезпечних виробництв в окремих регіонах;
^ створення умов для ефективного й раціонального використання природних і ресурсних можливостей територій;
^ розширення можливостей використання територіальних факторів економічного зростання на основі фінансової автономії місцевої влади;
^ створення умов для розвитку міжрегіонального співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.
До завдань державної регіональної фінансової політики належать:
^ створення правової бази для реалізації цілей державної регіональної фінансової політики. У законодавчому порядку має бути встановлено, що забезпечення єдиних стандартів якості життя є обов'язком держави. Також слід законодавчо закріпити механізм обов'язкової передачі частини фінансових ресурсів багатих регіонів в спеціальний фонд допомоги бідним регіонам. Ці побажання мають принципове значення і, як показує зарубіжний досвід, закріплені в конституціях багатьох країн;
^ визначення принципів класифікації територій України на основі об'єктивних критеріїв. З урахуванням зарубіжного досвіду слід запровадити синтетичний індекс розвитку регіонів, що має враховувати такі фактори, як обсяг виробництва ВВП на душу населення, ВВП у розрахунку на одного зайнятого, рівень безробіття, перспективи зростання зайнятості;
^ використання нагромадженого в багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей державної регіональної фінансової політики. Серед них: територіальне планування, програми соціально-економічного розвитку регіонів, створення міжнародних регіонів економічного співробітництва, надання територіям спеціального економічного статусу, підготовка кадрів для місцевої влади;
^ запровадження і використання фінансових інструментів досягнення її цілей: преференцій, кредитів, податкових пільг, відсоткових ставок, позик тощо. Важлива роль належить таким інструментам, як державні, регіональні й місцеві фінансові фонди розвитку та інвестицій.
21.Місце +роль держави в реаліз.регіон.політики:Держава має подолати проблеми які існують у ринковій економ.системі.Завд:-1.найкраще розподіл.держ .допомоги.2.прийняття зваж.рішегь.щодо покращення умов добробуту.-3.контроль за ви-ня зобов*язань4.держ.може використовув.2 моделі реаліз.рег.пол:-спец.агенція яка відповід за реаліз.р.п.-вирішенняррег.проблем держ орг..основні інструм:1.адмін.управл.інструмент.2.заходи розміщ.пі-ва.3.фінансове стимулюв. Завдання державної регіональної економічної політики України
Метою державної регіональної політики в Україні є консолідація зусиль законодавчої та виконавчої гілок влади для створення умов динамічного економічного зростання територій, протидії поглибленню регіональних диспропорцій.
Нормативно-правовою базою державної регіональної політики є:
- Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", яким визначено стратегічне завдання щодо вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу;
- Указ Президента України "Про Концепцію державної регіональної політики" від 25 травня 2001 № 341/2001, де викладені основні принципи і завдання державної регіональної політики, а також напрями і механізми її реалізації;
- Бюджетний Кодекс України, який визначає нову систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця безпосереднього проживання населення, посилення ролі місцевого самоврядування шляхом запровадження стабільної та прозорої системи взаємовідносин міждержавним та місцевими бюджетами;
- Закони України „Про місцеве самоврядування в Україні" та „Про місцеві державні адміністрації", що визначають основні повноваження і функції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Державна регіональна політика і політика регіонів формують єдине ціле і доповнюють одна одну. Регіональна політика держави спрямована на збалансування умов діяльності регіонів та їх результатів, підвищення ефективності використання сукупності регіональних ресурсів і можливостей створення умов для підвищення ефективності діяльності окремих регіонів.
Державна регіональна політика містить низку взаємопов'язаних елементів: економічну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну і національну політику.
З метою покращення державного регулювання у сфері реалізації державної регіональної політики слід вжити такі заходи:
- розробити регіональні стратегії розвитку з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, визначених у Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 р.;
- визначити правові механізми державної підтримки розвитку депресивних територій;
- впровадити договірні відносини між центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у стимулюванні регіонального розвитку з чітким визначенням зобов'язань і відповідальності обох сторін щодо виконання спільних заходів;
- розробити механізм надання субвенцій із державного бюджету на цілі регіональної політики відповідно до загальнодержавних пріоритетів;
- підвищити спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва;
- підготувати управлінські кадри для розвитку сфери підприємництва у регіонах.
Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
регіональний економічний розвиток розглядається як органічне поєднання та взаємозв'язок функціонально-просторових та галузево-регіональних блоків розвитку територій.
Стратегія регіонального розвитку економіки - система заходів, спрямована на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціонального вкладення регіонів у розв'язання цих завдань, які визначаються реальними передумовами й обмеженнями їх розвитку.
Стратегія регіонального розвитку держави неоднорідна стосовно територіальних суб'єктів, що обумовлено істотною різницею між територіями за рівнем забезпеченості ресурсами, структурою господарства, досягнутим рівнем розвитку різних сфер економіки, умовами входження в ринкову економіку тощо.
З метою забезпечення раціонального поєднання територіальних і загальнодержавних інтересів процеси регіонального розвитку мають регулюватися шляхом умілого поєднання елементів планування, прогнозування і програмування.
Планування включає аналіз, прогнозування соціально-економічного розвитку, визначення найраціональнішого варіанту розвитку, розробку і реалізацію заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим продуктом планування є план - документ, в якому визначено систему взаємоузгоджених завдань, об'єднаних спільною метою, визначеними термінами, методами і послідовністю досягнень.
Регіональне планування перебуває у тісному зв'язку з бюджетною політикою. В основі бюджетів завжди лежить план чи прогноз розвитку відповідної території. Тому важливим документом, що визначає основи формування і напрями використання фінансових ресурсів на місцевому рівні є програма економічного і соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Прогнозування — це перша стадія планування, яка науково аргументує ймовірні тенденції і напрями стратегічного розвитку, а прогноз містить загальні контури визначених цілей і інструментів їх досягнення. В проектах довгострокових і середньострокових прогнозів і програм повинні відображатися питання вдосконалення регіональної економічної політики, у тому числі можливі зміни економічного механізму регіональних відносин (міжбюджетні відносини, питання управління власністю і використання природних ресурсів тощо).
Бюджетне регулювання виступає складовою бюджетного прогнозування і регламентує міжбюджетні відносини. Бюджетне планування охоплює: 1) складання бюджетів різних рівнів; 2) розробку індивідуальних кошторисів витрат для бюджетних установ; 3) взаємозв'язок державних планів економічного і соціального розвитку країни (регіону) та фінансових планів міністерств і відомств із бюджетом; 4) забезпечення єдиного порядку складання бюджетів окремих регіонів, зведених місцевих бюджетів, бюджетів областей і Автономної Республіки Крим у консолідований Державний бюджет.
Бюджетне прогнозування є важливим інструментом управління фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, оскільки: пов'язує регіональну політику і місцевий бюджет для досягнення довгострокових планів, поліпшує ефективність використання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем; удосконалює процес формування місцевих бюджетів; дозволяє реально оцінити бюджетну ситуацію і прийняти відповідні рішення; сприяє відкритості та прозорості у прийнятті рішень.
Економічне програмування - це інструмент реалізації планових цілей, який дозволяє державі орієнтувати економіку через регулярний і комплексний вплив на її структуру відповідно до варіанту соціально-економічного розвитку в межах ринкового механізму. Програма характеризується чітко визначеними системою заходів та завдань на досягнення намічених в плані (прогнозі) цілей, узгоджених за термінами реалізації та складом виконавців і має на меті розв'язання важливих проблем розвитку національної економіки, міжгалузевих, галузевих, регіональних і локальних проблем.
Відповідно до затвердженої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики Міністерство економіки розробило проект „Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних стратегій розвитку".
Моделі розвитку носять концептуальний, переважно теоретико-мето-дологічний характер. У них мають бути сформульовані загальні макроекономічні умови, необхідні для забезпечення довгострокової економічної стратегії держави в регіонах, збереження загальнодержавного економічного простору.
Програми розвитку мають переважно прикладний характер, розраховані на середньострокове комплексне прогнозування і покликані забезпечити узгодження територіальних і галузевих інтересів, потреб центру та регіонів.
22.Регіон.си-ма управління+регулюв.Управління-це система державно територіально-виробнича структура та їх функції,завдання яких є забезпечення інституційних соціальних та фінансових умов функціонування та розвитку регіону. Принципи й методи регіонального управління, його завдання.
До основних принципів регіонального менеджменту відносяться:
децентралізація, партнерство, субсидіарності, мобільність і адаптивність, а також принцип виділеної компетенції.
1) Суть принципу децентралізації полягає у переміщенні прийняття рішень від центральних органів управління до агентам ринку. Цей принцип обмежує монополію регіонального менеджменту на всевладдя,забезпечує економічну свободу суб'єктів господарювання в регіоні та поліцентричну систему прийняття рішень, а також делегування функцій управління зверху вниз.
2) Принцип партнерства передбачає відхід від жорсткої ієрархічної співпідпорядкованості по вертикалі. Він диктує правила поведінки об'єктів і суб'єктів регіонального управління в процесі їхньої взаємодії як юридично рівних партнерів.
3) Принцип субсидіарності полягає у виділенні фінансових ресурсів під заздалегідь визначені цілі. Він реалізується в регіональному менеджменті через формування механізмів перерозподілу фінансових ресурсів з метою забезпечення мінімальних державних соціальних стандартів для всього населення регіону, а також мінімальної бюджетної забезпеченості.
4) Змістом принципу мобільності та адаптивності є здатність системи регіонального управління чутливо реагувати на зміни зовнішнього середовища. Цей принцип проявляється через постійну трансформацію функціональної та організаційної структур регіонального менеджменту,що дозволяє суб'єктам управління адаптуватися до швидко мінливих ринкових умов функціонування.
5) Принцип виділеної компетенції (на відміну від принципу розмежування функцій) полягає в диференціації функцій не між сферами регіонального управління, а всередині них. За таким принципом здійснюються перерозподіл функцій суб'єктів федерального, регіонального там уніципального управління, а також ресурсне забезпечення реалізації кожної функції.
2. политических исследований РАН
3. В литературе XVIII в
4. Ассортиментные знаки консервов изготовленных из дальневосточных лососей обозначаются заглавными бук
5. Небезпека масових промислових вибухів у мегаполісах
6. квадрат наиболее часто употребляемый критерий для проверки гипотезы о законе распределенияРаспределени
7. Пептидные антибиотики животных как биохимические факторы противоинфекционной защиты
8. Разграфка и номенклатура листов топографических карт масштаба 1-5000.html
9. Лекция Патология почек Главным органом экскреторным являются почки
10. тематика с дополнительной специальностью Информатика с 04 ноября по 16 ноября 2013 года
11. Крэш и восстановление диска
12. Культура Китая
13. моряки. За страну готовы к бою Комсомольцыморяки
14. технология происходит от греческого
15. Афармленне Версальска-Вашынгтонскай сістэмы і Беларусь
16. Проблема приоритетов в политической деятельности государства
17. Тема- Дослідження функції спектрального аналізу та статистичної обробки сигналів
18. Структура науково-дослідницької діяльності студентів у вищому навчальному закладі
19. 17431
20. .В. Міцай Ю.С. Митрофаненко С