Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Каменщик Андрій Володимирович
УДК 616.993. 192.6 - 053.1 - 036 - 07
КЛІНІКО - ІМУНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КРИТЕРІЇ
ДІАГНОСТИКИ ВРОДЖЕНОГО ТОКСОПЛАЗМОЗУ У ДІТЕЙ
ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ
14.01.10 - педіатрія
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків - 1998
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Запорізькому медичному університеті МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Ткаченко Юлій Петрович
Запорізький медичний університет,
завідувач кафедрою госпітальної педіатрії.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Одинець Юрій Васильович
Харківський державний медичний університет, завідувач
кафедрою факультетської педіатрії з курсом медичної
генетики.доктор медичних наук, професор
Ліхачова Аза Сергіївна
Харківський інститут удосконалення лікарів, завідуюча
кафедрою неонатології
Провідна установа: Дніпропетровська державна медична
академія, м. Дніпропетровськ, кафедра госпітальної педіатрії №2 та неонато -логії факультету післядіпломної освіти.
Захист відбудеться “ 25 ” лютого 1999 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.04 при Харківському дер-жавному медичному університеті за адресою: 310022, м. Харків, пр. Леніна 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (310022, м. Харків, пр. Леніна 4).
Автореферат розісланий “ 18 ” січня 1999 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент___________ Л.І. Овчаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Вроджений токсоплазмоз завжди займав центральне місце у епідеміології токсоплазмозу людини. Можливість розвитку важкої патології не тільки у новонароджених, а й у дітей першого року життя, поряд з медичним, надає цій формі токсоплазменої інфекції також соціально - психологічне значення. У той же час, точні дані відносно частоти та клінічних проявів внутрішньоутробного токсоплазмозу, особливо у дітей першого року життя, є практично відсутніми.
Відомо, що вроджений токсоплазмоз є однією з основних причин зменшення народжуваності, збільшення кількості абортів, дитячої захворюваності та смертності ( М.А. Фадеева; 1987 ). Вроджена токсоплазмена інфекція довгий час може перебігати латентно: дитина може залишатися зовні здоровою, а прояви захворювання виникають у більш пізньому дитячому віці, чи навіть у підлітковому, у вигляді різноманітних уражень очей, нервової системи та серця ( З.Л. Филипова -Нутріхіна, Е.А. Шевкунова, 1989 ). Доведено, також, звязок хронічного вродженого токсоплазмозу з нервово - психічними захворюваннями у дітей у старшому віці ( L. Roizen; 1995 ). Окрім цього, латентний чи хронічний перебіг токсоплазменної інвазії є небезпечним, завдяки своїй мутагенній дії на інфікований організм, формуванням аутоімунних процесів, аутоагресивного синдрому, що мають важливе патогенетичне значення у розвитку патології вагітності. Встановлені глибокі зміни природної резистентності, імунного статусу людини з формуванням імунодефіцитів.
У звязку з вищенаведеним, а також з тим, що тільки на протязі 1990 - 1994 років у обласній дитячій лікарні м. Запоріжжя щороку помирало до 10 дітей від вродженого токсоплазмозу, причому діагноз у всіх випадках встановлювався після смерті, постало питання щодо вивчення клінічних та імунологічних особливостей перебігу захворювання, не тільки у новонароджених, а й у дітей першого року життя. Порівняно з новонародженими, у яких інфекція при її маніфестації набуває, найчастіше, генералізованого перебігу з полісистемними ураженнями і закінчується летально, у дітей, старших за місячний вік, вроджений токсоплазмоз перебігає у більшості випадків підгостро, практично не діагностується, що призводить, в подальшому, до органічних уражень ЦНС та обумовлює інвалідизацію. У літературі також має місце думка про те, що у грудному віці вроджений токсоплазмоз відрізняється дуже широким спектром клінічних синдромів, що повинен враховуватись у диференційній діагностиці багатьох неясних захворювань раннього дитячого віку. Встановлення заключного діагнозу на підставі клінічної картини є дуже складним, оскільки жоден з симптомів не можна враховувати специфічним. Підкреслюється також, що типова для вродженого токсоплазмозу тріада симптомів дуже рідко зявляється у ранній фазі хвороби. ( Furmaga - Jablonska W.; 1987).
Таким чином, проблема ранньої діагностики вродженої токсоплазменої інфекції залишається до цього часу досить актуальною, оскільки своєчасне призначення адекватної специфічної терапії дозволить запобігти пізніх органічних уражень, перш за все, з боку ЦНС.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проводилось з 1993 по 1997 роки у Запорізькому медичному університеті у рамках наступної програми:
Вивчити закономірності морфогенезу лімфоїдних органів у ранньому післянатальному періоді у нормі, після внутрішньоутробної антигенної стимуляції та розробити способи корекції імунологічного дефіциту за допомогою імуномодуляторів (Державна рєєстрація: № 0194. И 008429).
Мета роботи: Вдосконалення системи ранньої діагностики вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя на основі обовязкового серологічного, нейросонографічного, імунологічного обстеження хворих з групи ризику.
Основні задачі дослідження:
Наукова новизна отриманих результатів:
Встановлені варіанти клінічного перебігу гострої генералізованої форми вродженого токсоплазмозу.
Вивчено стан фагоцитозу у дітей першого року життя з вродженим токсоплазмозом відносно специфічних та неспецифічних антигенів.
Визначено особливості ураження головного мозку у дітей першого року життя з вродженим токсоплазмозом за даними нейросонографії в залежності від стадії хвороби.
Запропоновано критерії діагностики форми та стадії вродженого токсоплазмозу у цієї категорії хворих.
Практична цінність роботи:
Виявлені в результаті проведених досліджень особливості клінічного перебігу вродженої токсоплазменої інфекції у дітей першого року життя є підставою для включення хворих до групи ризику та своєчасного серологічного обстеження, що сприяє ранньому встановленню діагнозу та своєчасному початку специфічної терапії.
Впровадження у роботу охорони здоров`я методики визначення ранньої деструкції нейтрофілів крові хворих при інкубації із специфічним антигеном дозволяє оптимізувати лабораторну діагностику при підгострій формі захворювання та поряд з серологічним обстеженням визначати загострення специфічного запального процесу. Методика може бути відтворена у стандартних лабораторних умовах за допомогою вітчизняних реактивів.
Практичне застосування можуть знайти також дані, отримані в результаті нейросонографічного обстеження хворих, тому що дозволяють визначати низку ехо - ознак, наявність яких повинна насторожити відносно гостроти специфічного запального процесу у ЦНС.
Теоретичні положення дисертації викладаються при проведенні практичних занять на кафедрі госпітальної педіатрії Запорізького медичного університету. Результати досліджень впроваджені в практику роботи грудного та діагностичного відділень Обласної дитячої лікарні м. Запоріжжя, відділеннях патології новонароджених 1,5 міських дитячих лікарень, відділенні патології новонароджених дитячої лікарні № 1 м. Дніпропетровська. Матеріали дисертації використані для створення інформаційних листків, виданих республіканським центром науково - медичної інформації Міністерства охорони здоровя України № 155 - 96 “ Лабораторні та ультразвукові критерії гостроти патологічного процесу при вродженому токсоплазмозі у дітей раннього віку ”, та № 156 - 96 “Фактори ризику при вродженому токсоплазмозі у дітей раннього віку”, затверджених на підставі протоколу № 10 рішення ЕК “ Педіатрія “ від 25. 10. 95. Впровадження отриманих результатів у практику охорони здоровя дозволило на 20 % підвищити виявлення захворювання.
Апробація роботи проведена на міжкафедральному засіданні кафедр госпітальної педіатрії, дитячих інфекційних хвороб та кафедри педіатрії Запорізького інституту удосконалення лікарів. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені на 3 засіданнях Обласної наукової спілки дитячих лікарів на протязі 1994 - 1997 років, на Обласній науково - практичній конференції лікарів - неонатологів ( Запоріжжя, 1997), на 4 зїзді кардіологів України (Дніпропетровськ, 1993), міжнародній науково - практичній конференції “ Клинические и морфологические критерии перинатальной патологии” (Донецьк, 1994), 3 науковій конференції морфологів (Симферополь, 1995), на раді молодих вчених та спеціалістів “ Физиология и патология перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза “ (Полтава, 1993), на науковій конференції “ Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні” ( Полтава, 1996), науковій конференції “ Гомеостаз и инфекционный процесс” ( Саратов, 1996), конференції “ Актуальные вопросы лечения заболеваний опорно - двигательного апппарата, центральной и периферической нервной системы, респираторных аллергозов у детей ” (Євпаторія, 1995) та були використані у доповідях.
По матеріалам дисертації опубліковано 18 робіт, з них 4 роботи опубліковані у наукових журналах та 8 робіт (тезиси), опубліковані у збірниках.
Структура дисертації та обсяг результатів
Дисертація викладена на 135 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 19 таблицями та 6 малюнками та 1 схемою і складається з вступу, 5 глав, висновків та покажчика літератури, який включає в себе 164 джерела.
Особистий внесок в розробку наукових результатів
Дисертант самостійно проводив літературний пошук, підбір хворих, їх клінічне обстеження, особисто виконував серологічні дослідження з використанням методики непрямої імунофлюоресценції та дослідження стану фагоцитозу, для чого впровадив методику обліку фагоцитарного показника та кількості зруйнованих нейтрофилів крові хворих на вроджену токсоплазмену інфекцію дітей при інкубації із специфічним антигеном (токсоплазмами), що дозволяло своєчасно встановлювати діагноз захворювання. Проводив ультразвукові дослідження головного мозку разом з спеціалістами по сонографії, та інтерпретував отримані результати, що дозволило в подальшому проводити динамічний нейросонографічний контроль специфічного запального процесу у ЦНС при різних формах хвороби . Проводив аналіз клінічних даних, стану адаптації за допомогою вивчення параметрів системної гемодинаміки у дітей, хворих на гостру генералізовану форму вродженої токсоплазменої інфекції. Самостійно проводив статистичну обробку одержаних результатів та оформлення роботи.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження
Виявлення специфічних антитіл у сироватці крові дітей було проведено за допомогою комерційних діагностичних тест - систем для іммуноферментного аналізу “TOXO G” і “TOXO M” фірми “АВВОТТ” (США). Визначення проводилось на автоматизованому спектрофотометрі “АВВОТТ”. За діагностичний рівень рахували вміст антитіл у сироватці крові, що перевищував 0,5 МЕ/мл. У реакції непрямої іммунофлюоресценції (РНІФ) ми також визначали титри специфічних антитіл, що відносилися до іммуноглобулінів М та G, для чого був використаний сухий діагностикум токсоплазмений для РНІФ, що виробляється Одеським заводом бактерійних препаратів. Визначення специфічного іммуноглобуліну М проведено по цій саме методиці із використанням люмінесцентних моноспецифічних діагностичних антитіл проти IgM (Н) людини, сухих, що виготовляються інститутом епідеміології та мікробіології імені академіка Н.Ф. Гамалеї (Москва, Росія). Облік реакції проводили за допомогою приставки до оптичного мікроскопу, для імуноглобулінів G у титрах від 1: 20 до 1: 640, для імуноглобулінів М - у титрах 1: 5 та 1: 10.
Фагоцитарну активність нейтрофілів із специфічним та неспецифічним антигенами у дітей першого року життя з вродженим токсоплазмозом ми визначали за методикою В.А. Тишечкіної та співавт. ( Бюл. № 47, 1990 г., 53/611.018.5.616, 15.(54), (57), стр. 147), розробленою у Одеському інституті вірусології та епідеміології імені Мєчнікова (Одеса). Визначали фагоцитарний показник, індекс руйнування, індекс специфічної захищеності нейтрофілів. Вказаний індекс визначали за формулою: ІЗН = 100/ФП + ІР, де ІЗН - є індекс специфічної захищеності нейтрофілів, ФП - фагоцитарний показник, ІР - індекс руйнування нейтрофілів. У якості специфічного антигену використовували суху, вбиту формаліном, ліофілізовану культуру токсоплазм, що входить у склад до вищезазначеного діагностикума для РНІФ. У якості неспецифічного антигену використовували суху ліофілізовану культуру дріжджових грибів, яку ми використовували для реакції фагоцитозу у вигляді суміші, що містить на 30 мл 10 мг дріжджових клітин. Її готували на водяній бані кипятінням на протязі 30 хвилин. Мазки з підданими фагоцитозу токсоплазмами фарбували за Романовським - Гімза, а дріжджовими клітинами - гематоксиліном із додаванням алюмокалієвих квасків.
Ультразвукове дослідження мозку проводили на апараті ТOSHIBA 38 SAL 38 AS із застосуванням секторального датчику на 3,5 та 5 МГц. Статистична обробка результатів проводилась за допомогою ПЕОМ з використанням критерію Стьюдента.
Результати дослідження
На протязі 1992 - 1994 років у обласній дитячій лікарні м. Запоріжжя у 36 дітей першого року життя, що померли, був встановлений діагноз вродженого генералізованого токсоплазмозу. В загальній структурі летальності дітей до 1 року по клініці ця патологія склала 22,1%, поступаючись за частотою тільки вадам розвитку. При житті в жодному з випадків діагноз не був встановлений. Ретроспективний аналіз особливостей клінічного перебігу хвороби у 36 дітей, що померли від вродженого токсоплазмозу показав, що 8 дітей народились глибоко недоношеними, у 15 спостерігалась затримка внутрішньоутробного розвитку по гіпотрофічному типу. У матерів 21 дитини в анамнезі мала місце патологія вагітності та пологів. Це підтверджує літературні дані про високу частоту невиношування вагітності при вродженому токсоплазмозі ( Е.К. Айламазян; 1994). Нами виділено 3 варіанти клінічного перебігу інфекції: перший - з домінуванням бронхолегеневої симптоматики, другий - з переважаючим ураженням ЦНС, третій - із септичним перебігом. Септичний варіант гострої генералізованої форми захворювання спостерігався лише у 7 хворих, хоча існує думка, що генералізована форма вродженого токсоплазмозу, перебігає, переважно, по типу сепсису. Слід також зазначити, що до основи розподілу на варіанти нами був покладений принцип домінування клінічної симптоматики. Генералізація ж інфекції підтверджена на аутопсії у всіх 36 дітей.
До першої групи було включено 15 дітей із симптомами ураження дихальної системи, у яких, у більшості випадків (9), у клініці мали місце ознаки пневмонії. Важливим фактом стало також те, що саме в цій групі, на відміну від двох інших, виявилась найбільша кількість хворих з аномаліями розвитку легень, шлунково - кишкового тракту та вродженими вадами серця, що збігається з даними А.Г. Папа та С.А. Шевкунової (1975), які знаходили подібні аномалії при вродженому токсоплазмозі. При вроджених вадах серця у цих дітей домінували септальні дефекти. Ураження ЦНС у цій групі характеризувалося переважанням гіпотонії мязів, а патологоанатомічно - помірно вираженими ознаками енцефаліту. Ураження нирок у більшості дітей характеризувалось лабораторним синдромом транзиторної нефропатії.
Другий варіант перебігу хвороби ( з домінуванням неврологічної симптоматики) був виначений у 14 хворих. При цьому клінічно на перший план виходили: стійкий судомний синдром, синдром тривкого блювання та зригувань, мозкова кома, гідроцефальний синдром, дистонія мязів, а патоморфологічно - масивні некрози, багаточисельні вогнища звапнення, поренцефалія, кістозні трансформації, мікрогірія, крововиливи різноманітної локалізації, тобто більш грубі, ніж при інших варіантах перебігу захворювання, органічні зміни у ЦНС. Ураження серця набувало перебігу продуктивного міокардиту, із знаходженням, в деяких випадках, у тканині міокарду токсоплазм, кардіодістрофії. Втягнення у запальний процес нирок характеризувалось симптомокомплексом нефриту, а патологоанатомічно - виявленням ознак дисплазії.
При септичному перебігу генералізованої форми вродженого токсоплазмозу збудник (токсоплазми) частіше знаходився у тканині міокарду та нирок. Ураження нервової системи набувало перебігу менінгоенцефаліту з фіброзом мяких оболонок мозку, енцефаліту з звапненням. Етіологічним фактором сепсису у більшості випадків була клебсієла та інша умовно - патогенна, а також сполучена флора, що віддзеркалювало факт глибокої імунодепресії при цьому варіанті перебігу захворювання.
Отже, нам вдалося виявити виникнення різних клінічних та патоморфологічних симптомокомплексів при першому і другому варіантах перебігу гострої генералізованої форми вродженого токсоплазмозу, що повязане з різними термінами інтранатальної токсоплазменої інвазії. Окрім цього, на підставі вищенаведеного, можна казати про те, що в цілому виникнення генералізації захворювання повязане не тільки з термінами внутрішньоутробної інвазії, а й з її масивністю. Вплив токсоплазм на плід у ранні терміни внутрішньоутробного розвитку призводив до формування відповідних аномалій та індукував генералізацію процесу у постнатальному періоді. Згідно з цим, генералізована форма інфекції могла виникати не тільки при пізньому, а й при ранньому інтранатальному інфікуванні. При всіх варіантах перебігу генералізованої форми гострого вродженого токсоплазмозу зазначено втягнення у патологічний процес центральної нервової, серцево - судинної систем та нирок.
Гематологічні прояви гострого вродженого токсоплазмозу, що закінчився летально, також мали деякі особливості (таблиця 1). Так, у періоді новонародженості спостерігалося збільшення у динаміці хвороби як відносної, так і абсолютної кількості моноцитів периферійної крові. У хворих, старших за місяць (таблиця 2), також виявлено підвищення кількості моноцитів, але це торкалося тільки їх абсолютної кількості. У той же час, у цьому віці, особливо у першім півріччі, мала місце гіпербілірубінемія. (166+32,2 мкмоль/л), що зумовлювало тривалу жовтяницю та мозкові симптоми у цих хворих.
Таблиця 1
Основні гематологічні та біохімічні показники при генералізованій формі вродженого токсоплазмозу у новонароджених
Показник |
n=17 |
гемоглобін, г/л |
186,93 8,91 |
лейкоцити, 1х10/л |
12,80 1,60 |
моноцити, % |
8,14 1,51 |
моноцити у динаміці, % |
15,77 1,57 |
моноцити (абсолютна кількість) |
1699,94 500,97 |
моноцити у динаміці (абсолютна кількість) |
3988,23 1537,37 |
лімфоцити, % |
32,07 3,56 |
лімфоцити (абсолютна кількість) |
3855,80 574,14 |
загальний білок, г/л |
56,46 2,39 |
цукор крові, ммоль/л |
4,39 0,43 |
білірубін загальний , мкмоль/л |
239,86 18,04 |
білірубін прямий, мкмоль/л |
90,67 43,31 |
Таблиця 2
Основні гематологічні та біохімічні показники при генералізованій
формі вродженого токсоплазмозу у дітей грудного віку
Показник |
n14 |
гемоглобін, г/л |
128,28 6,31 |
лейкоцити, 1х10/л |
11,34 0,57 |
моноцити, % |
5,62 0,31 |
моноцити у динаміці, % |
10,94 0,73 |
моноцити абс. кількість |
576,73 100,55 |
моноцити у динаміці (абсолютна кількість) |
1354,50 289,20 |
лімфоцити, % |
34,60 4,03 |
лімфоцити (абсолютна кількість) |
3866,10 462,49 |
загальний білок, г/л |
62,11 2,60 |
цукор крові, ммоль/л |
4,42 0,33 |
білірубін загальний, мкмоль/л |
166,81 32,23 |
Виявлені варіанти перебігу та гематологічні особливості гострої генералізованої форми вродженого токсоплазмозу дозволяють своєчасно запідозрювати хворобу та проводити прижиттєву серологічну діагностику інфекції. Зазначений вище моноцитоз, скоріше за все, також виникає у звязку з генералізацією процесу, оскільки токсоплазми, як відомо, проходять цикл розвитку у макрофагальній системі хазяїну.
На підставі отриманих даних ми виробили попередні критерії ризику наявності у дитини вродженого токсоплазмозу, які було використано у подальшій роботі щодо відбору хворих, спрямованих до серологічного обстеження.
Всього нами було обстежено 416 підозрюваних на вроджений токсоплазмоз дітей. З використанням імуноферментного методу визначали вміст антитоксоплазмених антитіл, що відносяться до Ig G у 104 хворих, та до Ig M у 81 хворого. У реакції непрямої імунофлюоресценції нами проводилось одночасне визначення титрів вказаних антитіл. При цьому діагностичні концентрації антитоксоплазмених Ig G отримані у 40 з 104 хворих (38,4%), що були обстежені імуноферментним методом та 72 з 231 дитини (34,2%), обстежених в РНІФ, тобто в цілому у 119 з 335 обстежених, що складає 35,5%. Антитоксоплазмені антитіла, що відносяться до Ig M були виявлені нами у 11 з 81 хворих, обстежених у ІФА , що склало 13,6% та у 43 з 231 дитини, обстежених флюоресцентним методом, що склало 18,6%.
Таким чином, при житті у 54 з 312 хворих (17,5%) був встановлений діагноз гострої вродженої токсоплазменої інфекції. У 36 дітей діагноз був встановлений після смерті, тобто, в цілому про вроджений токсоплазмоз можна було казати у 90 дітей першого року життя. При цьому мала місце узгодженість отриманих результатів у вказаних двох методах обстеження, що співпадає з даними літератури про приблизно рівну діагностичну цінність імуноферментного та імунофлюоресцентного досліджень. Слід також зазначити, що дещо більша кількість виявлення Ig G - антитіл при обстеженні в ІФА могла бути повязана з переважанням новонароджених у цій групі (81,7%), у яких ці антитіла мали, скоріш за все, трансплацентарне походження. Кількість виявлення специфічних Ig M співпадає з даними В.А. Чебуркіна (1984) про відсоток підтверджених випадків діагнозу токсоплазмозу - 11,4%, а кількість виявлення Ig G - з даними Т.А. Лукьянової (1986) про відсоток позитивних імунологічних реакцій на токсоплазмоз у дітей, підозрюваних на цю інфекцію. Окрім цього, в ІФА на наявність зазначених антитіл нами було обстежено 35 матерів, при чому з них у 25 був визначений специфічний Ig G і у 10 - Ig M. В результаті обстеження виявилось, що у 11 матерів вміст антитоксоплазмених Ig G був діагностичним і склав 1,655 +0,23 МЕ/мл, а у 8 народжених від цих матерів дітей - 2,02 0,05 МЕ/мл відповідно, тобто у більшості випадків відбувалася трансплацентарна передача цих антитіл з наступним їх накопиченням у дітей. У 2 з 10 жінок, обстежених на антитоксоплазменні Ig M - антитіла, їх вміст також був діагностичним і складав 0, 870 + 0,41 МЕ/мл, а у дітей від цих матерів 0,714 0,31 МЕ/мл відповідно, тобто у даному випадку хворі на вроджений токсоплазмоз жінки внутрішньоутробно інфікували плід, що призводило до народження у них хворих дітей. Проте, на підставі даних про вміст специфічних Ig G не можна було достовірно судити про їх трансплацентарне походження, у звязку з тим, що новонароджені хворі на вроджений токсоплазмоз могли самостійно продукувати вказані антитіла.
Таким чином, найбільш доцільним з діагностичної точки зору, особливо у новонароджених та дітей першого року життя, є одночасне визначення специфічних Ig M та Ig G- антитіл.
Клінічний аналіз особливостей перебігу хвороби у 42 дітей з підгострою формою токсоплазмозу показав, що більшість цих хворих були госпіталізовані до стаціонару із складним патологічним синдромом. Основною причиною госпіталізації було ураження центральної нервової та дихальної систем. Патологія перебігу вагітності спостерігалась у 15 з 42 матерів цих дітей, причому 13 з них були обстежені у РЗК на токсоплазмоз і у 5 випадках були знайдені позитивні результати. Патологія пологів була у 18 жінок, тобто, як і в попередній групі, багато з матерів хворих на токсоплазмоз дітей мали патологію вагітності та пологів. Отже, можна було казати про те, що тільки біля половини з обстежених жінок були хворі на гострий токсоплазмоз під час вагітності. Інші матері страждали на латентну форму хвороби, але у результаті гестозів, фетоплацентарної недостатності, скоріш за все, могли виникати сприятливі умови щодо внутрішньоутробної передачі збудника. Це підтверджує думку М.Н. Мельника (1978) про необовязковість наявності факту гострого токсоплазмозу під час вагітності для трансплацентарної передачі інфекції.
Серед неврологічних проявів хвороби у цій групі хворих дітей переважали судомний синдром, гідроцефалія, мікроцефалія, груба затримка статомоторного розвитку. Серед уражень дихальної системи домінували ознаки бронхіту. На високу частоту уражень дихальної системи при вродженому токсоплазмозі вказували також И.А. Мітінська та співавт. (1981). До того ж, у 2 хворих з цієї групи мав місце афтозний стоматит, який, за думкою Т.А. Лукьянової (1986), може являти собою особливу форму токсоплазменої інфекції. Зазначений вище неврологічний симптомокомплекс може свідчити про фазу активного енцефаліту, притаманному, за класифікацією Talhammer O.(1975), підгострому вродженому токсоплазмозу.
Серед гематологічних проявів цієї форми захворювання слід зазначити тенденцію до лейкопенії та відносного нейтрофільозу у періоді новонародженості. Рівень білірубіну залишався підвищеним до 20 дня життя і коливався у межах 140 - 210 мкмоль/л. У більш старшому віці у 30% цих дітей виявлялась помірна виражена гіпохромна анемія а також деякий лейкоцитоз та нейтрофільоз. У плазмі їх крові спостерігався підвищений вміст АЛТ - 0,95+ 0,05 мммоль/л. Підвищення рівня моноцитів, як у дітей з генералізованою формою гострої токсоплазменої інфекції, зазначено не було. У звязку з цим, по мірі дозрівання імунної системи хворих, можна було бачити і появлення більш адекватної реакції з боку периферичної крові.
На підставі вивчення вказаних клінічних, гематологічних та деяких біохімічних особливостей перебігу різних форм вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя можна зробити висновок про те, що після періоду генералізації інфекції може відбуватися локалізація запального процесу з ураженням, перш за все, ЦНС, дихальної системи та печінки у вигляді гепатиту з підгострим перебігом. Виявлений симптомокомплекс може стати підставою до віднесення цієї категорії хворих до групи ризику та подальшого диференційного серологічного обстеження (таблиця 3).
Таблиця 3
Дані про титри специфічних антитіл у сироватці крові дітей з
групи ризику по вродженому токсоплазмозу.
Групи обстежених |
Титр специфічних IgG |
Не діаг- |
1:80 |
:160 |
:320 |
:640 |
Разом |
ностич- |
|||||||||||
ний |
n |
% |
n |
% |
n |
% |
n |
% |
n |
% |
|
новонароджені |
15 |
,3 |
25 |
9 |
,3 |
,5 |
37 |
71 |
|||
(n=52) |
|||||||||||
діти грудного віку |
137 |
,7 |
,5 |
,15 |
,18 |
||||||
(n=179) |
|||||||||||
Разом |
152 |
||||||||||
( 8 ) |
(1 9 ) |
( 1 3 ) |
( 3 ) |
( 4 3 ) |
Примітка: У дужках дано поєднання із діагностичним титром специфічних антитіл класу Ig М. Відсоток наданий від загальної кількості дітей зазначеного віку.
Оскільки гуморальні фактори не завжди повно віддзеркалюють особливості імунних реакцій при протозойних інвазіях, ми провели порівняне вивчення основних показників фагоцитозу у 24 дітей першого року життя з підгострою формою вродженого токсоплазмозу. При цьому, у якості специфічного антигену були використані токсоплазми, а контрольного (неспецифічного) - дріжджові клітини. Вибрана методика дозволяла нам оцінювати динамічні зрушення фагоцитарної активності у процесі реакції. При цьому, показник фагоцитарної активності (ФП) при фагоцитозі токсоплазм через 40 хвилин інкубації склав 74,8 + 1,8% та був достовірно більш вищим, порівняно з дітьми, у яких в реакції непрямої імунофлюоресценції не було знайдено специфічних Ig M - 68,0 + 2,1%. У той же час, ФП при фагоцитозі дріжджових клітин був достовірно нижчим у основній групі та практично не відрізнявся від цього показника у контрольній групі по відношенню до обох антигенів. Отже, наявність у плазмі крові дітей з підгострою формою вродженого токсоплазмозу специфічних антитіл, що відносяться до Ig M, стало фактором, що полегшує фагоцитоз. До того ж, ці антитіла були відсутні по відношенню до неспецифічного антигену (дріжджів) в обох порівнюваних групах, що й призводило до однакової фагоцитарної активності у ці терміни реакції. У динаміці фагоцитозу спостерігалось підвищення показників ФП як у основній, так й в порівнюваній групі, причому в останній спостерігався більш значний приріст ФП, який склав 12% від початкового рівня проти 6% у дітей без специфічних Ig M. Виявлені особливості зазначених вище фагоцитарних реакцій свідчили про те, що діагностичне значення може мати показник фагоцитозу, що визначається не більш як через 40 хвилин реакції із специфічним антигеном. Це могло бути повязане з більшою повнотою включення сенсибілізованих нейтрофілів хворих у процес фагоцитозу збудника.
Іншою особливістю фагоцитарних реакцій при підгострій формі вродженого токсоплазмозу став високий рівень руйнації нейтрофілів хворих (таблиця 4), що виражалося у збільшенні індексу руйнування (ІР) клітин до 27,3 + 2,3% проти 15,1 + 0,9% у порівнюваній групі, що мало місце вже через 40 хвилин інкубації.
Таблиця 4
Характеристика індексу руйнування нейтрофилів
при фагоцитозі токсоплазм та дріжджових клітин
Хворі на підгостру форму вродженого токсоплазмозу при фагоцитозі: |
Діти з групи порівняння при фагоцитозі: |
токсоплазм, % (n=24) |
дріжджових клітин, % (n=25) |
токсоплазм, % (n=28) |
дріжджових клітин, % (n=28) |
40 хв. |
години |
хв. |
години |
хв. |
години |
хв. |
години |
27,3 2,3 |
,1 1,7 |
,31,8 |
,62,2 |
15,10,9 |
24,2 1,7 |
,12,0 |
,12,8 |
p>0,05 p>0,05 |
p<0,02 p>0,05 |
Слід також зазначити, що кількість зруйнованих клітин ставала достовірно вищою при фагоцитозі токсоплазм та порівняно з подібним показником при фагоцитозі дріжджових клітин в обох групах хворих. Цей факт може бути повязаний з більшою вірулентністю токсоплазм порівняно з дріжджовими клітинами, а також з особливостями імунних реакцій із урахуванням морфології збудника. У динаміці реакції у порівнюваній групі відбувалося подальше зростання кількості зруйнованих нейтрофілів по відношенню як до специфічного, так й до неспецифічного антигену. У хворих з підгострою формою вродженого токсоплазмозу, при наявності у сироватці їх крові специфічних Ig M, подальшого зростання індексу руйнування у динаміці реакції не відбувалося. Цей факт можна було повязати з більш повним руйнуванням клітин у ранні терміни реакції. Процес інтенсивного руйнування нейтрофілів у хворих дітей при вродженому токсоплазмозі може бути повязаним також з більшою фагоцитарною активністю при наявності специфічних антитіл, та, відповідно, більшою руйнацією перевантажених токсоплазмами нейтрофілів. Порівняння вказаних особливостей фагоцитування специфічного та неспецифічного антигенів у динаміці реакції дозволило нам оцінити інтегральний показник захищеності нейтрофілів - індекс специфічної (неспецифічної захищеності). Доцільність обчислювання цього показника при використанні застосованої нами методики була показана В.А. Тишечкіною (1990) у дорослих хворих з хронічними формами набутого токсоплазмозу. Визначення цього показника, за думкою вказаних авторів, дозволяє встановлювати наявність токсоплазменої інвазії у організмі при сумнівних серологічних чи алергічних реакціях. Чим більше наближується до мінімальних показників ІЗ нейтрофілів у серопозитивних осіб, тим менша захищеність нейтрофілів від дії токсоплазм, що свідчить про наявність деякого дефіциту функціональної активності нейтрофілів, та необхідно вирішувати питання про призначення у таких випадках коригуючої терапії. Отже, у дітей першого року життя при підгострій формі вродженого токсоплазмозу цей індекс достовірно зменшувався та складав 0.47+ 0,01 проти 0,53 + 0,02 у порівнюваній групі. У той же час, неспецифічна захищеність (при фагоцитозі дріжджових клітин) була приблизно однаковою незалежно від тривалості інкубації. Слід також зазначити, що вказана методика не була використана нами при гострій генералізованій формі захворювання, однак, у всіх серопозитивних по специфічним Ig M дітей була встановлена низька захищеність їх нейтрофілів від токсоплазм. Спираючись на отримані результати, можна говорити про необхідність, окрім проведення специфічної терапії у цих хворих, обовязкового включення до комплексу лікування імунокоригуючих засобів. Індекс специфічної захищеності токсоплазм може бути математичним вираженням послідовності та рівномірності біохімічних процесів у фагоцитах при їх взаємодії із специфічним та неспецифічним антигенами. Організм дітей першого року життя сенсибілизується токсоплазмами і це визначає вплив на наслідки імунних реакцій. Активація фагоцитозу при вродженому токсоплазмозі стосується, у першу чергу, швидкості фагоцитозу, та розвитку наступних змін у нейтрофілах, у тому числі, їх лізису. Зазначені особливості фагоцитарних реакцій підтверджують дані М.Н. Мельника (1978) про переважне втягнення клітинних факторів у протитоксоплазмений імунітет. За даними Р.Є. Пянова та співавт. (1989), динаміка антитілоутворення та рівень антитіл не віддзеркалюють ступеня стійкості організму до токсоплазм. Однак, отримані нами дані свідчать про те, що у дітей з вродженим токсоплазмозом при виявлені у них в діагностичних титрах специфічних Ig M - антитіл, імунні механізми є функціонально недостатніми та імунітет є нестерильним, тобто особливістю цієї форми захворювання у даному віці є своєрідний “прорив” імунітету. Це, у деякій мірі, пояснює торпідність перебігу підгострої форми вродженого токсоплазмозу, що може бути повязане з виникненням у процесі руйнації нейтрофілів умов для розвитку специфічного проліферативного запалення. Зазначений нами феномен раннього включення фагоцитарних реакцій може бути використаним у якості допоміжного лабораторного тесту щодо діагностики підгострого вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя, а також бути методом оцінки ефективності терапії, особливо при застосуванні у динаміці. Підвищена руйнація нейтрофілів у хворих з вродженим токсоплазмозом при зіткненні із токсоплазмами є досить адекватною імунною реакцією, але з урахуванням особливостей патології, може призводити до небажаних наслідків. Токсоплазми при вродженій формі хвороби фіксовані на різних органах. Фагоцити, що мігрують до вогнища інфекції та піддаються там лізису, збагачують тканини інвазованих токсоплазмами органів гідролазами та протеолітичними ферментами. Деструкція тканин, що виникає, стимулює фагоцитоз та є пусковим механізмом аутоімунних процесів, а при втягненні капілярів - мікрогеморагій. Ці процеси можуть відбуватися у будь - якому органі, хоча найбільш яскраво виявляються при інвазії головного мозку. Беручи це до уваги, може бути також виправданим використання у комплексній терапії дітей із вродженим токсоплазмозом на фоні виражених клінічних проявів хвороби, засобів, що гальмують протеоліз.
Допоміжним методом визначення специфічного запалення, що перебігає у ЦНС є нейросонографія. Доступність цього дослідження у дітей першого року життя, а також можливість порівняння з серологічними та клінічними даними при різних формах захворювання дозволяє оптимізувати діагностичний процес та контролювати терапію, що проводиться. Зазначене ультразвукове крізьтімячкове дослідження було проведено у 71 дитини. З них у 13 з гострою генералізованою формою інфекції, у 33 при підгострій формі вродженого токсоплазмозу та у 25 із хронічним перебігом хвороби.
При гострому генералізованому токсоплазмозі була встановлена висока узгодженість прижиттєвого нейросонографічного дослідження з важкістю клінічних проявів та даним аутопсії. При цій формі захворювання домінуючими ехо- симптомами були крововиливи різноманітної локалізації. Найчастіше крововиливи відбувалися у судинну систему латеральних шлуночків та декілька рідше субарахноідально та у паренхіму мозку. Слід також зазначити, що у 12 дітей з групи порівняння, у яких клінічно підозрюваний вроджений токсоплазмоз не знайшов в подальшому патоморфологічного підтвердження, вказані крововиливи зустрічалися значно рідше (у 3 випадках). Виникнення крововиливів ми повязуємо з інвазією токсоплазмами стінок судин мозку та наявністю оклюзійного гіпертрофічного артеріїту. У патогенезі цього процесу, скоріше за все, важливе значення грало збагачення тканин протеазами, що вивільнюються з фагоцитувавших та зруйнованих нейтрофілів.
Безумовно, крововиливи могли виникати також як наслідки інших перинатальних ушкоджень, але специфічний запальний процес, що локалізується, у тому числі, у судинах мозку, є фактором, що полегшує розвиток цієї патології. Важливим фактом стало також й те, що прижиттєво виявлені за допомогою НСГ крововиливи, були підтверджені у подальшому патомофологічно. Іншими ехо - симптомами, що зустрічалися досить часто, стали набряк та згладженість малюнку тканини мозку, що клінічно було відповідним до важкості клінічних проявів захворювання. Такі ехо - ознаки, як перивентрикулярна ішемія, включення до судинних сплетінь, псевдокісти лобних часток були більш рідкісними нейросонографічними спостереженнями. На підставі отриманих результатів, можна казати, про несприятливий щодо одужання прогноз по відношенню до прижиттєво виявлених ехо - ознак інтракраніальних крововиливів при гострій генералізованій формі внутрішньоутробної токсоплазменої інфекції. Не виключено також, що планове застосування інгібіторів протеолізу могло б значно помякшити важкість перебігу хвороби у цих хворих, запобігти ушкодженню судин, у першу чергу, головного мозку.
У дітей з підгострою формою захворювання, нейросонографічна картина була більш різноманітною. Найчастішим ехо - симптомом у цих хворих, на відміну від хворих попередньої групи, була згладженість ехо - структури мозоку та вентрикуломегалія. Ці хворі, у більшості випадків, потрапляли до стаціонару з діагнозом перинатальної енцефалопатії і тільки у 5 випадках виникало припущення про внутрішньоутробну інфекцію. Іншою особливістю при проведенні НСГ було також часте виявлення значних щільних включень у отворі передніх рогів бокових шлуночків і в судинних сплетіннях а також ознак перивентрикулярної ішемії. Особливу групу серед цих хворих склали 6 дітей з виявленими ознаками вентрикуліту у вигляді ущільнення та двоконтурності стінок бокових шлуночків. Клінічно у цих хворих спостерігався стійкий судомний синдром, ознаки менінгізму, що ставало приводом для винесення у діагноз синдрому нейротоксикозу. Проведені клініко - нейросонографічні порівняння при підгострій формі вродженого токсоплазмозу є свідоцтвом різних фаз запального процесу, що перебігає у ЦНС (активного енцефаліту) й зумовлює більшу різноманітність виявлених ехо -симптомів. При черговому загостренні інфекції у епендимі шлуночків відновлюється запальний процес, а клінічно виникає виражена мозкова симптоматика. У більш спокійній фазі при цій формі перебігу хвороби виникали лікворно -гіперетензійні синдроми, що в подальшому контролювалось діуретичними засобами. Поява значних включень до передніх рогів бокових шлуночків може бути повязана з перенесеними раніше ветрикулітами. Особливості фагоцитарних реакцій при вродженому токсоплазмозі є одними з провідних ланок патогенезу епендімальних ушкоджень та розвитку вентрикуліту. Слід також зазначити, що на епендімальну локалізацію процесу у ЦНС вказано багатьма авторами і виявлені нами ехо - ознаки такого ураження є віддзеркаленням енцефаліту, що має гострий перебіг у цих хворих.
При хронічних формах вродженого токсоплазмозу у нейросонографічній картині переважали згладженість мозкової ехо - структури, крововиливи у судинні сплетіння, псевдокісти лобних часток. Ехо - щільні ділянки мозкової тканини та вентрикуломегалія зустрічались набагато рідше. Ознак вентрикуліту у жодному з випадків встановлено не було. Неспецифічна терапія, що проводилась у цій групі хворих дала результат у вигляді зменшення загальнозапальних мозкових проявів. У той же час, симптоми, що свідчили про органічне ураження (псевдокісти лобних часток, поренцефалія) зберігалися у динаміці дослідження. На підставі цих даних можна казати про те, що зазначений період захворювання може відповідати фазі постенцефалічного дефекту, згідно з класифікацією Pauli. Наявність ознак крововиливів у хворих цієї групи, а також згладженості структури мозку у деяких дітей могли свідчити про хвилеподібність перебігу запального процесу. Однак у частини хворих нейросонографічна картина залишалась незмінною й вони перебували у клінічно сприятливому періоді, що пояснює, як і в наступній групі, значний поліморфізм зазначених ехо - симптомів. Як відомо, латентний перебіг більшості інфекцій відбувається на тлі зниження активності імунної системи. Напевно, що недостатність імунітету є основною причиною цієї форми хвороби. Недостатність фагоцитозу, у тому числі, може служити поясненням відсутності у цих хворих морфологічних змін у головному мозку, характерних для інших форм вродженого токсоплазмозу.
Таким чином, нейросонографічні ознаки захворювання при різних формах перебігу вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя відповідали стадіям розвитку запального процесу, і перш за все у ЦНС, згідно зазначеної вище класифікації: 1 - стадії генералізації, 2 - стадії тривалого енцефаліту, 3 - стадії постенцефалічного дефекту. На підставі проведеного ультразвукового дослідження ЦНС у 3 групах хворих вродженим токсоплазмозом дітей, можна стверджувати про обовязковість включення цього методу до діагностичного процесу, як допоміжного методу діагностики, що дозволяє, поряд із серологічною діагностикою, встановлювати певну форму захворювання у дітей першого року життя. Нейросонографія, що проводиться у динаміці, дозволяє успішно контролювати як специфічну, так і неспецифічну терапію, а також оперативно вирішувати питання про продовження призначення специфічних та інших супутніх препаратів при клінічно сприятливому стані, але при виявленні ехо - ознак тривалого запального процесу у ЦНС.
Все вищенаведене дозволило нам виділити уточнені критерії відбору дітей до групи ризику по вродженому токсоплазмозу :
Наявність у дитини трьох, чи більшої кількості з вказаних ознак є підставою до включення її до групи ризику по вродженому токсоплазмозі та проведення специфічного серологічного обстеження.
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
10.Каменщик А.В. Клинические варианты острой генерализованной формы врожденного токсоплазмоза у детей первого года жизни. // Актуальные вопросы медицины и биологии (сборник статей Днепропетровской медицинской академии). - Выпуск 9. - Днепропетровск. - 1997. - С. 210.
11.Ткаченко Ю. П., Каменщик А.В., Гиря О.М. Критерії ризику внутрішньоутробних інфекцій та особливості клініки в залежності від етіології // Внутрішньоутробні інфекції новонароджених. (Матеріали I Конгресу неонатологів України. Харківський інститут удосконалення лікарів). - Харків, 1998 р. - с . 37- 39.
12.Каменщик А.В. Клініко - лабораторні критерії діагностики форм вродженого токсоплазмозу. // Внутрішньоутробні (вроджені) інфекції новонароджених. (Матеріали I Конгресу неонатологів України Харківський інститут удосконалення лікарів). - Харків, 1998 р. - с . 40.
13.Ткаченко Ю. П., Каменщик А.В., Гиря Е. М., Окинская О. И., Пашкова Е. Е., Гончарова Н. П. Обоснование применения препаратов тимуса при внутриутробных инфекциях у новорожденных. // Гомеостаз и инфекционный процесс (часть II). (Материалы I международной конференции молодых ученых. Саратовский медицинский институт) - Саратов. - 1996. - с. 257.
14. Ткаченко Ю. П., Каменщик А.В. Особенности гомеостаза у детей раннего возраста с врожденным генерализованным токсоплазмозом. // Физиология и патология перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза. - (Материалы Совета молодых ученых и специалистов Полтавского медицинского стоматологического института. ) - Полтава. - 1993. - С. 87.
15.Ткаченко Ю. П., Каменщик А.В. Резніченко Ю. Г. Особливостi уражень серця при антенатальному iнфiкуваннi. // Матеріали IV з'їзду кардiологiв України. Тези доповiдей. - Днiпропетровськ - Київ. - 1993. - С. 101
16.Каменщик А.В. Морфофункциональные особенности поражений ЦНС при врожденном токсоплазмозе у детей грудного возраста. // Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц. - Материалы III научной конференция морфологов.(Крымский университет) - Симферополь. - 1995. - С. 57.
17.Ткаченко Ю. П., Каменщик А.В. Особенности течения врожденного генерализованного токсоплазмоза у новорожденных. // Материалы Международной научно - практической конференции "Клинические и морфологические критерии перинатальной патологии". (Донецкий медуниверситет). - Донецк. - 1994. - С. 43.
18.Каменщик А.В. Применение теста фагоцитарной активности нейтрофилов по отношению к специфическому антигену у детей первого года жизни с врожденным токсоплазмозом. // Актуальнi питання теоретичної та клiнiчної медицини на сучасному рiвнi. (Матеріали конференції молодих вчених. Полтавський медичний стоматологічний інститут) - Полтава. - 1996. - С. 164-165.
АНОТАЦІЯ
Каменщик А.В. “ Клініко - імунологічна характеристика та критерії діагностики вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя” . Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10 - педіатрія. Харківський державний медичний університет.
Захищається дисертаційна робота, що містить дані про особливості клінічного перебігу та критерії діагностики вродженого токсоплазмозу у дітей першого року життя.
Встановлені варіанти клінічного перебігу гострої генералізованої форми вродженої токсоплазменої інфекції, критерії діагностики при підгострій формі захворювання. Показано значення нейросонографії у діагностиці різних форм інфекції. Визначені нейросонографічні критерії, що поряд із специфічною серологічною діагностикою дозволяють встановлювати фазу запального процесу, що перебігає у ЦНС та контролювати його за допомогою специфічної терапії.
Показана діагностична цінність специфічних фагоцитарних реакцій при інкубації нейтрофилів крові хворих дітей з токсоплазменим антигеном, що є допоміжним лабораторним критерієм діагностики.
Встановлені критерії дозволяють виділяти групу ризику по вродженому токсоплазмозу з метою своєчасного серологічного обстеження, та специфічної терапії у дітей першого року життя.
Ключові слова : вроджений токсоплазмоз, критерії діагностики, специфічні фагоцитарні реакції, нейросонографія, діти першого року життя.
АННОТАЦИЯ
Каменщик А.В. “ Клинико -иммунологическая характеристика и критерии диагностики врожденного токсоплазмоза у детей первого года жизни ”. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 10 - педиатрия. Харьковский государственный медицинский университет.
Защищается диссертационная работа, которая содержит данные об особенностях клинического течения и критериях диагностики врожденного токсоплазмоза у детей первого года жизни.
Установлены варианты клинического течения острой генерализованной формы врожденной токсоплазменной инфекции, критерии диагностики при подострой форме заболевания. Показано значение нейросонографии в диагностике разных форм заболевания. Определены нейросонографические критерии, что наряду со специфической серологической диагностикой позволяет устанавливать фазу текущего воспалительного процеса в ЦНС и контролировать его при помощи специфической терапии.
Показана диагностическая ценность специфических фагоцитарных реакций при инкубации нейтрофилов крови больных детей с причинно значимым антигеном (токсоплазмами), что служит дополнительным лабораторным критерием диагностики.
Установленные критерии позволяют выделять группу риска по врожденному токсоплазмозу для своевременного серологического обследования и специфической терапии у детей первого года жизни.
Ключевые слова: врожденный токсоплазмоз, критерии диагностики, специфические фагоцитарные реакции, нейросонография, дети первого года жизни.
ABSTRACT
Kamenshchick А.V. “ Clinical and immunological features and diagnostic criteria of the congenital toxoplasmosis in first year children ”. The manuscript.
Thesis for the competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality. 14. 01. 10 - Pediatry. Kharkov State Medical University.
There is be defended thesis which contains data about features of clinical course and criteria of diagnosis of the congenital toxoplasmosis in first year children.
The purpose of research is improvement of early diagnosis for congenital toxoplasmosis in first year children based on the necessity of serological, neurosonographic and immunological examination in the patients of risk group.
At first, 36 children of first year that was died of congenital toxoplasmosis were investigated. The variants of clinical course of acute dessiminant form of congenital toxoplasma infection and criteria of diagnosis for subacute form of the disease are established. Three variants of the acute congenital toxoplasmosis course are detected. First one is the clinical dominance of pulmonary system injuries that also combines with the hard defects of heart, lungs and gastrointestinal tract. Second one is clinically dominance of brain injuring and third is the septical form of disease. In all variants the comparison between clinical manifestation and autopsy were conducted. Separately in neonates and in children older than one month of life in acute congenital toxoplasmosis were found some features in blood monocytes level. In newborns were marked increase both absolute and relative content of monocytes while in older babies were observed only it absolute increasing. Being based on this data were collaborating primary criteria of diagnosis.
At the following stage were serologically (by immunofluorescence and immunoenzyme assay ) examined 416 babies selected according to above mentioned criteria. In 90 of them were established diagnosis of congenital toxoplasmosis and clinical manifestation, hematological and some biochemical parameters are investigated. In this patients group were revealed dominance of pulmonary and neurological syndroms combination. In it blood anemia, some leucocytosis and neutrophilosis was found. Besides, elevating of transaminases level was confirmed that reflects subacute hepatitis. Characteristics in this group of the patients was also convulsive syndrome and hard developmental retardation. The conducted research has allowed to select updated criteria of diagnosis. The established features of clinical course and also laboratory and serological data allows to make a conclusion about necessity of simultaneous specific М and G antibodies determination in patients blood serum.
The significance of neurosonography in the diagnosis of different forms of disease is shown.
In acute toxoplasmosis were revealed high comparability of ultrasound brain examination to the autopsy. In this form of disease most often determined hemorrhages of different locations. Basically, hemorrhages was admitted into vessel system of the lateral ventricules and into brain parenchyme. In this cases the appearance of hemorrhages may be explained as a brain vessels invasion by toxoplasmas and development of the occlusional hypertrophic arteriitis. Nevertheless, hemorrhages can also occur as a result of others perinatal injuries, but specific inflammatory process that locates in the brain vessels is a facilitating factor of it pathology. The others echo - symptoms that often revealed are oedema and smoothness of the brain structure image that were corresponding to the patients state into . Such echo signs as periventricular ishaemia and the dense inclusions in the plaitings of vessels was more rare ultrasound findings. Thus, the obtained outcomes testifies about unfavorable prognosis for healing in the detected cases of intracranial hemorrhages that revealed in acute congenital toxoplasmosis.
In difference from children of the previous group for subacute congenital toxoplasmosis the smoothness of brain structure and a ventriculomegaly are were more often of echo-symptoms, The other ultrasound features that were also detecting are large and dense inclusions in a gleam of the forward horns of lateral ventricules. The special group of its patients contains of 6 children with the signs of ventriculitis that looked out as a twice outlining and density in ventricules. Clinically in these children the longterm convulsive syndrome and manifestations of menyngism were observed.
In chronic congenital toxoplasmosis on neurosonography were, basically, the smoothness of brain structure, the hemorrhages into vessels plaitings and the pseudocystes of frontal pieces. More rare findings were the dense sites of brain structure and the ventriculomegaly. Manifestations of ventriculitis not in one of the cases were no represented.
Certain neurosonography criteria, that along with the specific serologic diagnosis allows to establish a phase of current inflammatory process into CNS and also manage it with the help of the specific therapy are determined.
The diagnostic value of specific phagocytic reactions to childrens blood neutrophiles incubation with the causal antigene (toxoplasma) is shown, that is the one of an additional laboratory diagnostic criterion. In particular, was shown the high neutrophiles destruction during after only 40 minutes of incubation that reflects a condition of sensibilisation in subacute congenital toxoplasma infection.
The established criteria allows to select the risk group of first year children suspected for congenital toxoplasma infection for the purpose of futher serologic examination and specific therapy.
Key words: congenital toxoplasmosis, diagnostic criteria, specific reactions of phagocytosis, neurosonography, first year children.