Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема1.Основи побудови ФО
1.Основи побудови ФО
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.
Функції фінансового обліку:
а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;
б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;
в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.
2.Організація БО на п-ві
Бухгалтерський облік система суцільного, неперервного спостереження й контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення. узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік е обов'язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності — надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан. результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік охоплює систему суцільної, безперервної і взаємопов'язаної реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і фінансових операцій підприємства в документах, книгах та записах із подальшими аналізом, перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій перед зацікавленими особами. На відміну від інших видів господарського обліку, бухгалтерський облік ґрунтується на документуванні всіх господарських процесів і відображенні їх у системі бухгалтерських рахунків із використанням методу подвійного запису, його регламентують міжнародні й національні нормативні та законодавчі акти.
Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно:
1) знати законодавчу і нормативну базу щодо ведення бухгалтерського обліку;
2) уміти оформляти й обробляти первинні бухгалтерські документи та реєстри;
3) складати бухгалтерську звітність, аналізувати отримані результати, звітувати перед зацікавленими особами (працівниками підприємства, його власниками, інвесторами, діловими партнерами тощо).
Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні стосовно підприємства
Внутрішніми користувачами облікової інформації є:
• власники підприємства;
• управлінський персонал;
• робітники і службовці підприємства.
Зовнішніми користувачами облікової інформації є:
• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори);
• органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);
• фінансові аналітики та радники;
• широка громадськість (громадські організації, профспілки).
3.Облікова політика
«Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1
Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.
У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
4.МСБО,ПСБО національний
Необхідно відмітити, що міжнародні стандарти мають як позитивні, так і негативні риси. Їх об’єктивними перевагами перед національними стандартами в окремих країнах є:
чітка економічна логіка;
узагальнення найкращої сучасної світової практики у сфері облікового процесу;
простота сприймання для користувачів фінансової інформації в усьому світі.
До недоліків МСФЗ можна віднести:
узагальнений характер стандартів, які передбачає достатньо велике різноманіття у методах обліку;
відсутність детальних інтерпретацій і прикладів співставлення стандартів з конкретними ситуаціями.
В процесі трансформування фінансової звітності українських підприємств слід врахувати існуючі відмінності між національними та міжнародними стандартами фінансової звітності, які подано у таблиці 1 [3,4].
Переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами є беззаперечними для більшості користувачів фінансової звітності. МСФЗ можна розцінювати як інструмент глобалізації економіки і світових господарських зв’язків. Принципи, закладені в порядок формування звітності згідно МСФЗ, роблять її адекватнішою і здатною відобразити істинний майновий стан організації. У зв’язку з цим цінність МСФЗ важлива не лише для іноземних, але й для національних інвесторів також. Це ще раз підтверджує необхідність і корисність процесу впровадження МСФЗ для всіх секторів економіки України.
П(С)БО і МСФЗ – це стандарти одного порядку, але різних рівнів. Звіту без обліку не буває, і завдання Стандартів – спрямовувати і регулювати бухгалтерський облік так, щоб на базі отриманих таким чином даних надати користувачам достовірну, повну та неупереджену інформацію у належно оформлених фінансових звітах [2].
Підбиваючи підсумки, варто зазначити наступне: вступ до СОТ та євроінтеграція України вимагає гармонізації П(С)БО та МСФЗ. Безумовно це призведе до полегшення співпраці вітчизняних підприємств з іноземними партнерами, особливо в торгівельній галузі, оскільки значна кількість продукції, що реалізується населенню України є імпортованою. Але при узгодженні П(С)БО та МСФЗ потрібно проаналізувати до чого це може призвести в кінцевому результаті, оскільки МСФЗ також мають певні недоліки, а економіка України має ряд особливостей, не характерних іншим європейським країнам.
Тема2.Облік касових операцій
5.Економічний зміст та завдання обліку грошових коштів
Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв'язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.
Терміни, що використовуються у цьому розділі, мають таке значення:
Грошові кошти-готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
Негрошові операції- операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.
Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація таких необоротних активів, а також таких фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками за позичками і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.
Згідно зі ст. 198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводяться в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.
Більшість розрахунків з виконання зобов'язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.
При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни, допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, що сприяє прискоренню обігу обігових коштів.
6.Облік касових операцій
Касові операції — це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.
Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси.
Каса підприємства [3] — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
Каса повинна бути спеціально обладнана, а кошти зберігатися в металевій шафі. Видача грошей здійснюється через віконце, при зачинених дверях. Доставка отриманої готівки з банку здійснюється, в разі потреби, з охороною; не можна перевозити готівку в громадському транспорті.
З касиром обов'язково укладається договір про матеріальну відповідальність.
Підприємства можуть розраховуватись готівкою як за рахунок коштів, одержаних у банку, так і за рахунок готівкової виручки. Сума готівкового розрахунку з одним підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати 10 тис. грн. на день. Ці обмеження не стосуються розрахунків з фізичними особами, бюджетами, державними цільовими фондами, а також розрахунків за спожиту електроенергію, за закуплену сільгосппродукцію тощо.
Підприємству встановлюється ліміт залишку готівки в касі одним із обслуговуючих банків за вибором підприємства. В інші
банки, де підприємство має поточні розрахунки, подаються копії заяви-розрахунку з установленим лімітом каси. Штраф за перевищення ліміту готівки в касі [1] стягується в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. В дні виплати зарплати впродовж трьох днів дозволяється перевищення ліміту готівки в касі.
Інвентаризація каси проводиться раптово у терміни, встановлені керівником. Результати інвентаризації оформляють актом інвентаризації. Надлишки оприбутковують у дохід підприємства, нестачі відносять на касира (крім випадків крадіжок, стихійних лих тощо).
Рух коштів у касі оформлюють такими первинними документами [5]:— прибутковий касовий ордер (форма № КО-1);— видатковий касовий ордер (форма № КО-2);— платіжні, розрахунково-платіжні відомості.
Приймання готівки в касу підприємства оформлюють прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером. При прийманні готівки видається квитанція з підписами головного бухгалтера і касира та печаткою. На гроші, отримані в банку за грошовим чеком, теж оформлюють прибутковий касовий ордер.
Видачу грошей із каси оформлюють видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями, підписаними керівником і головним бухгалтером.
Приймання і видачу готівки за касовими ордерами здійснюють тільки в день їх виписки. Касові та інші видаткові документи відразу після одержання або видачі грошей за ними підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис "Оплачено" із зазначенням дати.
Касові ордери до передання в касу реєструють у журналі реєстрації касових ордерів (форма № КО-3 або № КО-За).
Аналітичний облік
Регістром аналітичного обліку з обліку касових операцій є касова книга (форма № КО-4).
Кожна операція за кожним прибутковим і видатковим касовим ордером записується в касову книгу в день її здійснення.
Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір. Другий примірник — відривний, це звіт касира, який щоденно передається до бухгалтерії з прикладеними касовими ордерами під розпис у касовій книзі.
Аркуші касової книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою підприємства та кількість їх засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера.
Виправлення в касовій книзі не допускаються; зроблені виправлення (поточного дня) засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера.
Дозволяється ведення касової книги на комп'ютері.
Синтетичний облік ведеться на активному рахунку 30 "Каса", субрахунки:
301 "Каса в національній валюті";
302 "Каса в іноземній валюті".
Надходження грошей відображається за дебетом, витрачання — за кредитом рахунку. В балансі сальдо цього рахунку відображається в розділі 2 активу.
Регістри синтетичного обліку:
— повна журнально-ордерна форма — Журнал-ордер 1, Відомість 1;
— скорочена журнально-ордерна форма — Журнал-ордер 1, Відомість 1;
— спрощена форма — Відомість 1-м (або В-4).
7.Документальне оформлення касових операцій
Підприємства, які здійснюють розрахунки в готівковій формі, мають касу і організують облік наявності та руху грошових коштів. Організація та облік готівкового обороту регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»
Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
Рах-к 30 ведеться по суб-кам 301 та 302. Надходження грошових коштів в касу відображається по Дт 30 Кт 31 ( при отриманні грошових коштів з поточного р-ку в банку), 372 (повернення невикористаного авансу), 37 (надходження грошових коштів від дебіторів в погашення заборгованості) і інше.
Нестача списується з Кт 30 на Дт 947 з наступним віднесенням на р-к касира записом Дт 375 Кт 716. відшкодовані касиром суми нестачі відображаються Дт 30 Кт 375. Підприємства, які здійснюють розрахунки в готівковій формі, мають касу і організують облік наявності та руху грошових коштів. Організація та облік готівкового обороту регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
До початку записів касова книга оформляється: сторінки нумеруються, аркуші прошнуровуються і скріплюються печаткою підприємства. На останній сторінці касову книгу підписує керівник й головний бухгалтер.
Касові операції оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм обліку касових операцій».
Для заприбуткування готівки в касу оформляється прибутковий касовий ордер. До нього заповнюється квитанція, яка завіряється печаткою підприємства і вручається особі, що внесла готівку. Якщо готівка надійшла з банку, квитанція не заповнюється, або ж заповнюється і без печатки прикріплюється до виписки банку.
Для видачі готівки з каси оформляється видатковий касовий ордер.
Касові документи складаються в одному примірнику. Дійсні лише в день виписки. Виписуються в бухгалтерії, реєструються в спеціальній книзі і передаються касиру для виконання.
Кожний касовий ордер записується касиром у касову книгу під копірку в двох примірниках. Другий примірник касової книги служить звітом касира, який разом із касовими ордерами здається в бухгалтерію.
Для каси кожного підприємства встановлюється банком ліміт. Це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Для контролю за дотриманням ліміту залишок готівки визначається в касовій книзі щоденно.
Звіт касира з доданими касовими документами ретельно перевіряється в бухгалтерії і служить основою для бухгалтерського обліку касових операцій на рахунку 301 «Каса в національній валюті».
Якщо на підприємстві є в наявності готівка в іноземній валюті, відкривається окрема касова книга. А бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті».
8.Синтентичний і аналітичний облік касових операцій
Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі (форма КО-4), яка є реєстром аналітичного обліку.
В касі підприємства ведуть тільки одну касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписом керівника і головного бухгалтера.
Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному касовому ордеру. Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються у касовій книзі, а другі є відривними і називаються – звітом касира.
В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок готівки в касі підприємства на початок наступного дня і передає до бухгалтерії звіт касира (відривний листок касової книги) разом з прибутковими і видатковими касовими ордерами. Звіт касира разом з касовими ордерами передається бухгалтеру під розпис у касовій книзі.
За даними звіту касира в бухгалтерії ведуть синтетичний облік касових операцій. Для відображення касових операцій в синтетичному обліку звіт касира перевіряють та контирують всі записи з надходження та витрачання готівки
Для синтетичного обліку касових операцій призначено активний рахунок ЗО “Каса”. За дебетом рахунку відображають надходження грошових коштів в касу підприємства, за кредитом -їх виплату. Дебетове сальдо вказує на залишок готівки в касі підприємства на відповідну дату.
При журнальній формі обліку по дебету рахунку ЗО “Каса” ведуть відомість 1.1, а по кредиту – журнал 1, підсумки яких в кінці місяця переносять
9.Інвентеризація каси
При інвентаризації каси на підприємствах, організаціях та установах треба керуватися "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.
У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.
На зворотній стороні акта у випадку лишків або нестач робиться пояснення даної розбіжності і завіряється підписом матеріально відповідальної особи. Нижче зазначається рішення керівництва щодо висновків проведеної інвентаризації.
Акт складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою.
Один примірник акта передається до бухгалтерії підприємства (організації), другий — залишається у матеріально відповідальної особи.
У разі зміни матеріально відповідальних осіб акт складається у трьох примірниках (для матеріально відповідальної особи, яка здала цінності, матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності, і бухгалтерії).
Засновники підприємств, вищестоящі організації (у разі їх наявності), а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення документальних ревізій на всіх підвідомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять ревізію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення ревізій особлива увага має приділятися питанню забезпечення схоронності грошей і цінностей.
У господарських товариствах, де це передбачено їх статутом, такі ревізії проводяться ревізійними комісіями.
Особи, звинувачені в порушенні касової дисципліни, притягуються до відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку.
Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками грошових коштів і інших цінностей, що знаходяться у касі, з даними бухгалтерського обліку регулюються в наступному порядку:
- грошові кошти та інші цінності, які виявлені в надлишку, підлягають оприбутковуванню та зарахуванню відповідно на
збільшення доходу підприємства з подальшим встановленням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб; - недостачі грошових коштів і інших цінностей, які виявлені при інвентаризації каси, стягуються з матеріально-відповідальних осіб, а за умов, коли винні не встановлені або у стягнені винних осіб відмовлено судом, зараховуються до витрат підприємства.
Тема3.Облік грошових коштів
10.Види банківських рахунків
Ба́нк — кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює послуги за фінансовими операціями.
Суб'єкти господарської діяльності — учасники безготівкових розрахунків — за власним розсудом обирають банківську установу. Після згоди цієї банківської установи у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) та іншими актами чинного законодавства, здійснюються безготівкові розрахунки; рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів — у розрахунках за конкретними операціями.
Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємству на підставі заяви про відкриття рахунка. Рахунки відкриваються відповідно до нормативної бази, що регулює цей вид правовідносин, і договору між установою банку та власником рахунка. Підприємства відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення банківських операцій у будь-яких банках за умови згоди останніх.
Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.
Поточні — відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.
Бюджетні — відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Кредитні —- відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам — юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.
Депозитні — відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між Власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.
11.Порядок відкриття та закриття рахунків
Для зберігання коштів і проведення розрахунків між учасниками розрахункових правовідносин відкриваються в установах банку різні за правовим режимом рахунки. Відповідно до діючого законодавства всі юридичні особи усіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків. Ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що клієнт банку має право відкривати поточний і валютний рахунки в одному із самостійно вибраних ним банків і має право користуватися іншими послугами інших банків. Порядок відкриття рахунків регулюється спеціальною інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою 4.02.1998 р. постановою Правління Національного банку України. Суб’єкти підприємництва можуть відкривати не більше двох поточних рахунків[1]. Якщо підприємство має в установах банків депозитні рахунки, то кошти на такі рахунки перераховуються з поточного рахунка підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок.
Для відкриття поточного рахунка в установі банку підприємства подають такі документи:
заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером власника рахунка;
копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
копію зареєстрованого статуту або положення, засвідчених нотаріально;
копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально;
картку зі зразками підписів осіб, які розпоряджаються рахунками та мають право підпису розрахункових документів, і відбитком печатки встановленого зразка.
Право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, які уповноважені керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. По рахунках юридичних осіб, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надане право другого підпису, а також підприємців (без створення юридичної особи) в установу банку подається нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису лише власника рахунка. Зазначена картка може прийматися банком без відбитку печатки.
Цей перелік документів для відкриття рахунка в установі банку є загальним. Для деяких видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного підприємства — нотаріально засвідчену копію договору оренди, а колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації подають протокол загальних зборів про створення або копію протоколу, засвідчену нотаріально.
12.Документальне оформлення безготівкових розрахунків
Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку полаються документи, форми яких затверджені Національними банком України. До первинних розрахунково-грошових документів відносяться розрахункові чеки, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, об’ява на внесення готівкою, грошовий чек тощо. В них повинні бути такі основні реквізити: назва документу; номер поточного рахунку; ідентифікаційні коди; дата і місце складання; кому і за що перераховані гроші; мета одержання; сума числом і прописом (копійки лише числом) та інші. Виправлення в банківських документах не допускаються. Дані документи дійсні лише за наявності підписів і відтиску печатки
При готівкових розрахунках прийняття (зарахування) готівки на поточний рахунок здійснюється на основі об’яви на внесення готівкою, тримання готівки з рахунку здійснюється на основі грошового чека де вказується з якою метою та яка сума отримується .
При безготівкових розрахунках використовують такі документи:
1. Платіжне доручення.
Основним банківським документом є платіжне доручення – це розпорядження підприємства, як власника рахунку, про перерахування коштів з його рахунку на рахунок іншого підприємства, організації, установи, оформлене на спеціальному бланку. Платіжне доручення широко використовується для здійснення розрахунків з державним бюджетом, органами
59
2. Платіжна вимога – доручення – не документ, який складається з двох частин, верхньої – вимога отримувача коштів до платника про їх сплату; нижньої-доручення платника своєму банку про перерахунок коштів.
1 . Платіжна вимога.
Платіжна вимога про примусове списання коштів на підставі виконавчого документа оформляється та подається державним виконавцем, а на списання податкового боргу за рішенням податкового органу – податковим органом Платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документу приймає безпосередньо керівник банку або уповноважена ним особа (на сьогодні використання обмежене).
13.Синтентичний та аналітичний облік операцій на рахунках
Для одержання різних за ступенем деталізації даних на підприємствах і в організаціях ведуть два види рахунків — синтетичні та аналітичні.
Синтетичні рахунки — рахунки, за допомогою яких узагальнено відображають стан і рух економічно однорідних видів господарських засобів за їхнім складом І розміщенням, а також за джерелами їхнього формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.
Облік, що ведеться на цих рахунках, є синтетичним обліком.
Аналітичні рахунки — рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.
Ці рахунки містять не лише грошові, а й натуральні показники. Облік, побудований на аналітичних рахунках, е аналітичним обліком.
Синтетичний і аналітичний облік взаємопов'язані. Аналітичні рахунки — частина синтетичного обліку і мають ту саму структуру, що й синтетичні, тобто якщо синтетичний рахунок є активним, то активним є й відповідний аналітичний рахунок, і навпаки. З огляду на це записи господарських операцій на аналітичних рахунках роблять у тій самій частині, що й на синтетичному рахунку.
Бухгалтерські записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять на підставі даних одних і тих самих первинних документів, тому звірка синтетичного й аналітичного обліків завжди дає рівні суми.
Аналітичні рахунки відкривають, як правило, для відображення руху товарно-матеріальних цінностей і розрахункових взаємовідносин.
14.Облік інших коштів.
Поряд з грошовими коштами на рахунках в банку, органах Державного казначейства і в касі бюджетні установи і централізовані бухгалтерії розпоряджаються іншими коштами, до яких належать: грошові документи в національній та іноземній валюті, грошові кошти в дорозі та короткострокові векселі отримані.
Обліковуються інші кошти на активному рахунку № 33 «Інші кошти», який має чотири субрахунки:
№ 331 «Грошові документи в національній валюті»;
№ 332 «Грошові документи в іноземній валюті»;
№ 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»;
№ 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».
До грошових документів належать: сплачені талони на бензин і мастило, оплачені путівки в будинки відпочинку, санаторії, на турбази, отримані повідомлення на поштові перекази, поштові марки і марки держмита, облігації позик, здані хворими на зберігання, бланки трудових книжок і вкладиші до них тощо.
Перераховані цінності зберігаються в касі установи. Прийом в касу і видача з каси грошових документів оформляється відповідно прибутковими і видатковими касовими ордерами, на яких ставиться штамп «фондовий» або робиться такий же напис від руки червоним чорнилом. Облік цих операцій ведеться окремо від грошових коштів. Реєстрація прибуткових і видаткових фондових ордерів ведеться в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів на окремих аркушах.
Надходження в касу талонів на пальне, поштових марок, марок держмита, путівок відображається за дебетом субрахунка № 331 і кредитом субрахунків № 311, 321, 362, 364.
На суму отриманих повідомлень на грошові перекази робиться запис:
Дебет субрахунка 331 Кредит субрахунка 364.
Після зарахування коштів за переказами в касу установи робиться запис про надходження грошових коштів в касу і зменшення суми грошових документів.
Дебет субрахунка 301 Кредит субрахунка 331.
У разі прийому на зберігання облігацій позики від осіб, що знаходяться на лікуванні в лікарні, дебетується субрахунок № 331 і кредитується субрахунок № 672. При поверненні облігацій за належністю складається зворотний бухгалтерський запис.
Талони на пальне видаються водіям у підзвіт за розпорядженням керівника установи. Повторна видача талонів може здійснюватися тільки після здачі звіту за раніше отримані. Видані талони на пальне розглядаються як дебіторська заборгованість, їх вартість відноситься в дебет субрахунка № 362. Так само відображається видача посадовим особам у підзвіт бланків трудових книжок і вкладишів до них.
На підставі шляхових листів, отриманих від підзвітних осіб-водіїв, складаються дві проводки:
1. Дебет субрахунка 235 Кредит субрахунка 362.
2. Дебет субрахунків 801, 802, 811 Кредит субрахунка 235.
Заборгованість підзвітних осіб за бланки трудових книжок списується при здачі підзвітною особою в касу за прибутковим касовим ордером сум, отриманих за ці бланки при оформленні останніх на роботу в установу і виписування їм трудової книжки. При цьому складається така бухгалтерська проводка:
Дебет субрахунка 301 Кредит субрахунка 362.
При отриманні путівок працівники, як правило, вносять в касу певний процент вартості путівки, решта вартості списується за рахунок коштів соціального страхування чи інших джерел. А тому при видачі путівок працівникам складається такий запис:
Дебет субрахунка 301 — на певний процент вартості путівки;
Дебет субрахунка 652 — на решту вартості путівки;
Кредит субрахунка 331 — на повну вартість путівки.
Аналітичний облік грошових документів, крім бланків трудових книжок, ведеться на картках ф. № 292-а за їх видами або в книзі поточних рахунків і розрахунків ф. № 292. Облік бланків трудових книжок ведеться в прибутково-видатковій книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (ф. № 449).
Операції з руху грошових документів у касі оформляються меморіальним ордером ф. № 274, на підставі якого робляться записи в книгу Журнал-Головна чи складається машинограма.
На субрахунках № 333, 334 обліковуються кошти, які перераховані на поточні або реєстраційні рахунки в останні дні місяця і будуть зараховані в наступному місяці.
Тема4.Облік операцій на рахунках в іноземній валюті
15. Облік операцій на рахунках в іноземній валюті
Підприємства можуть відкривати валютні рахунки для розрахунків з іноземними партнерами. Рахунки відкриваються в банках, які мають відповідну ліцензію НБУ.
Для обліку валютних коштів використовується активний субрахунок 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".
Облік коштів на рахунку ведеться в двох валютах: в іноземній та в національній (за курсом НБУ на день надходження, витрачання коштів та на дату звітності).
Форми безготівкових розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:
1) банківський переказ;
2) документарне інкассо (товарне);
3) документарний акредитив;
4) векселі;
5) чеки;
6) валютний кліринг (взаємозалік).
50 % валютної виручки підприємства повинні бути продані на міжбанківському валютному ринку. Виручка зараховується на транзитний валютний рахунок, а після обов'язкового продажу решта 50 % валюти — на поточний валютний рахунок. Облік курсових різниць за операціями в іноземній валюті. Курсові різниці виникають у результаті зміни курсу валют; вони перераховуються за монетарними статтями за курсом НБУ на дату здійснення операції і на дату звітності [9].
Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Не монетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Наприклад, якщо підприємство отримало імпортний товар, а оплачує його через деякий час за зміненим курсом валюти, то здійснюється перерахунок курсової різниці на дату платежу. Це монетарна стаття, бо погашення заборгованості очікувалось у грошових коштах. Така курсова різниця називається операційною, оскільки виникла в результаті здійснення операцій у валюті. Якщо ж першою подією була передоплата за товар, то курсова різниця не виникає, бо погашення заборгованості очікується не в грошовій, а в товарній формі — це немонетарна стаття.
Операційні курсові різниці відображаються на субрахунках: 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 945 "Втрати від операційної курсової різниці".
Неопераційні курсові різниці виникають у результаті перерахунку залишків по рахунках на дату звітності (без здійснення операцій) і обліковуються на субрахунках:
744 "Дохід від неопераційної курсової різниці";
974 "Втрати від неопераційної курсової різниці".
Курсові різниці перераховуються по рахунках: 312, 302, 314, 334, 372, 632, 685, 362, 377, не перераховуються — по субрахунках 681, 371.
Тема5.Облік розрахункових операцій та інших активів
16.Економічний зміст та завдання організації обліку розрахунків.
Бюджетні установи в процесі виконання бюджету ведуть розрахунки з різними організаціями, від яких отримують послуги (в т.ч. комунальні), продукти харчування, медикаменти, основні засоби та інші матеріальні цінності, що необхідні для функціонування установи. Всі ці операції обліковуються як розрахунки з різними дебіторами та кредиторами.
Кредиторська заборгованість - це зобов'язання установи перед іншими юридичними та фізичними особами щодо сплати їм заборгованості за вже отримані матеріальні цінності, роботи чи послуги.
Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт чи послуг.
Попередня оплата - оплата товарів (робіт чи послуг) готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу відповідно до чинного законодавства.
В бюджетних установах використовується безготівкові та готівкові форми розрахунків.
Готівкові розрахунки застосовуються для розрахунків з працівниками, студентами, учнями по оплаті праці, допомоги, стипендіях, підзвітних сумах, по відшкодуванню завданих збитків та за іншими операціями з працівниками установи. Готівкові розрахунки з різними організаціями за матеріали, роботи, послуги здійснюються в межах встановлених сум, відповідно до Положення № 637.
Безготівкові розрахунки є переважним видом розрахунків і передбачають перерахування коштів з рахунку установи на рахунок одержувача.
Безготівкові розрахунки при казначейському обслуговуванні здійснюються через органи держказначейства, який і виконує функції обслуговуючого банку.
Основними завданнями обліку розрахунків є:
- реєстрація в органах держказначейства всіх зобов'язань (минулого і поточних бюджетних періодів) розпорядниками коштів;
- суворе дотримання строків погашення всіх видів заборгованості,
- зниження рівня заборгованості бюджетних зобов'язань минулих періодів і недопущення її виникнення її виникнення за зобов'язаннями поточного року;
- своєчасне внесення змін до зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань у зв'язку зі зміною умов договору (складання додаткових угод, розірвання договору тощо);
- дотримання законності розрахунків;
- контроль за правильним і своєчасним оприбуткуванням оплачених матеріальних цінностей;
- забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку розрахункових операцій та відображення цих показників у звітності.
17.Облік розрахунків з покупцями та замовниками
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, призначено рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”. Його використовують для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ).
За дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом – суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.
До рахунку 36 передбачено такі субрахунки:
361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;
362 “Розрахунки з іноземними покупцями”;
363 “Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ)”;
364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»
Наприклад, розрахунки з вітчизняними покупцями відображають такими кореспонденціями:
1) Дт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” Кт 701 “Дохід від реалізації готової продукції” – на суму реалізованої продукції з ПДВ;
2) Дт 701 “Дохід від реалізації готової продукції” Кт 641 “Розрахунки за податками” – на суму податкових зобов’язань з ПДВ;
3) Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” Кт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” – на суму отриманої від покупця оплати в рахунок погашення заборгованості.
18.Облік розрахунків з підзвітними особами
Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.
Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформлюється, крім того, і посвідчення про відрядження.
Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанціями відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби.
Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу:
Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
К-т 30 «Каса».
За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:
а) на відрядження:
Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу,
Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загальногосподарського персоналу.
б) на господарські витрати:
Д-т 20 «Виробничі запаси»
Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання
Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів
К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».
Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:
Д-т 30 «Каса»
К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».
Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:
Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
К-т 30 «Каса».
Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо.
Тема6.Облік основних засобів
19.Економічний зміст основних засобів та завдання їх обліку
Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, іншими словами, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене Нака30м Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. №92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, Надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".
При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
До основних засобів належать: інвестиційна нерухомість, земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.
П(С)БО 7 при встановленні критеріїв належності матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.
Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:
- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;
- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;
- визначення економічних вигод від використання основних засобів;
- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;
- правильне і своєчасне нарахування зносу;
- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;
- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;
Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 12 "Нематеріальні активи"; 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"; 16 "Довгострокові біологічні активи"; 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".
Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".
20.Визначення оцінка класифікація основних засобів
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(В)БО 7 «Основні засоби». Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).
Згідно з ПБО 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки, у складі комплексу, а не самостійно.
Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:
Об'єкт основних засобів визнається активом, коли:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;
його вартість може бути достовірно визначена.
Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:
матеріальність (мають матеріальну форму):
призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);
термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби») № 92 від 27.04.2000 p.:первісна вартість;переоцінена вартість;залишкова вартість;справедлива вартість;вартість, яка амортизується;ліквідаційна вартість.
Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Справедлива вартість — ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.
Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Балансова вартість (відповідно до П(В)БО 7 «Основні засоби») — це сума, за якою актив включається до Балансу після вирахування будь-якої суми нарахованого зносу (амортизації).
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
21.Синтентичний та аналітичний облік основних засобів.
Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку та їхнє призначення встановлює Інструкція про застосування Плану рахунків.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку Інформації про основні засоби визначено в П(С)БО 7 «Основні засоби».
Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух власних чи отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, існує активний рахунок 10 «Основні засоби».
На дебеті рахунка 10 «Основні засоби» відображають надходження (придбання, створення, безоплатне отримання) на баланс підприємства основних засобів, облікованих за первісною вартістю; суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), яке зумовлює збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних на початку від використання об'єкта; суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів; на кредиті — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів; суму уцінення основних засобів.
Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:
101 «Земельні ділянки»;
102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
103 «Будинки та споруди»;
104 «Машини та обладнання»;
105 «Транспортні засоби»;
106 «Інструменти, прилади та інвентар»;
107 «Робоча і продуктивна худоба»;
108 «Багаторічні насадження»;
109 «Інші основні засоби».
На субрахунку 101 «Земельні ділянки» ведеться облік земельних ділянок, якими володіє та які використовує підприємство у своїй операційній діяльності.
На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи). Такі капітальні вкладення включають до основних засобів щороку в сумі витрат, що мають відношення до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.
На субрахунку 103 «Будівлі та споруди» ведеться облік наявності та руху будівель, споруд, їхніх структурних компонентів і передавальних пристроїв, а також житлових будинків.
На субрахунках 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар», 107 «Робоча Й продуктивна худоба», 108 «Багаторічні насадження» ведеться облік основних засобів згідно з назвами цих субрахунків.
На субрахунку 109 «Інші основні засоби» ведеться облік основних засобів, які не включено в перелічені субрахунки.
22.Облік зносу(амортизації)основних засобів
Обєктом аморт-ії ОЗ є всі обєкти ОЗ, крім землі. Ам-я нараховується протягом строку корисного використання обєкту, який визначається підпр-вом самостійно при визнанні цього обєкту активом (при введенні на баланс). Призупиняється нарахування амортїії на період реконструкцї, модернізації, добудови, дообладнання і консервації. Фактори, що впливають на визначення строку корисного використ-ня обєкту: 1)Очікуване використ-ня обєкту з урах.його потужності або продуктивності; 2)Фіз.та моральний знос, що передбячається; 3)Правові або подібні обмеження використання обєкту. Підпр-во має право переглянути строккорисного використання: 1)Коли змінюються очікувані економ.вигоди від його використ-ня. Нарахування ам-ії здійс-ся щомісяця відп.до бух.обліку, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення в експл-цію або зміни строку корисного використання, а відповідно до податкового обліку – щоквартально. Методи нарахування А-ії: 1)Прямолінійний метод; 2)Метод проискореного зменшення залишкової вартості; 3)Кумулятивний; 4)Виробничий метод; 5)Метод зменшення залишкової вартості. Перший – найпростіший метод. Річна сума А-ії визнач-ся діленням вартості, яка аморт-ся на очікуваний період часу використ-ня обєкту. Другий – при цьому методі річна сума А-ії розр-ся як добуток залишкової вартості на поч.звіт.року та норми А-ії, виходячи з очікуваного періоду часу обєкту ОЗ яка подвоюється. Третій – річна сума А-ії визн-ся як добуток вартості, яка аморт-ся та кумулятивного коефіцієнту (Кум.коеф.=Кіль-ть років, що залишилися до кінця очікуваного періоду викор-ня / Сума чисел років корисного використання). Четвертий – річна сума А-ії визн-ся як добуток фактичного річного обсягу продукції, робіт, послуг та виробничої ставки А-ії (Вир.ставка А-ії = Вартість,яка аморт-ся / Загальний обсяг продукції , який під-во очікує виробити даним методом). Пятий – річна сума А-ії визн-ся як добуток залишкової вартості обєкта на поч.звітн.року або первісної вартості на дату початку нарахування А-ії та річної норми А-ії (Річна норма А-ії(%): різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кіль-ті років корисного використ-ня обєкту з результатом від ділення луквідаційної вартості обєкта на його первісну вартість – 1- КОРІНЬ(ліквід.варт./перв.варт.))
Облік нарахування А-ції і зносу ОЗ.
Для обліку зносу використ-ся рахунок 131 – Знос необор.активів.Він кореспондує:
1)Дт 23,91– Кт 131 (Нарах. А-ія ОЗ виробничого признач.)
2)Дт 93 – Кт 131 (Нарах. А-ія ОЗ, що забезпечують збут)
3)Дт 941 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ, що використ-ся для досліджень і розробок)
4)Дт 92 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ заг.-госп.призначення)
5)Дт 949 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ житл.-комун.госп-ва і соц.сфери)
Така схема обліку викор-ся в тому випадку,коли не ведеться поелементний облік витрат (рах. 8-го класу). При використ-ні рах. 8-го класу – робиться лише 1 запис: Дт 83 – Кт 131.
Тема7.Облік запасів
23.Визначення визнання та оцінка запасів
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням,їх вартість може бути достовірно оцінена.Згідно з П(С)БО 9 запаси — це активи, які:утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
За визначенням, запаси — це оборотні активи, тобто вони не повинні бути обмежені у використанні та призначені для реалізації або використання протягом року чи операційного циклу, якщо він довший за рік.
Для накопичення інформації про запаси та відображення операцій по них у Плані рахунків передбачено другий клас рахунків «Запаси».
Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 «Позабалансові рахунки».
Згідно з П(С)БО 9 оцінку запасів за їх окремими видами розглядають за етапами їх руху:при надходженні;при вибутті;на дату складання звітності
Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (П(С)БО 9 «Запаси»). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство: придбані за плату; виготовлені на підприємстві; внесені до статутного фонду; — одержані безоплатно; придбані в результаті обміну.
До первісної вартості запасів не включаються такі види витрат: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Всі ці витрати включаються до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені).
24.Документальне оформлення виробничих запасів
Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів тощо.
Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідними документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера.
У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають акт про приймання матеріалів.
Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.
У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ склад про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.
При дрібних купівлях матеріалів готівкою підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунку постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордера і підпис.
Необхідно щоденно одержувати в банку рахунки-фактури, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства і контролювати своєчасність їх оплати. Є такі випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.
На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів – це продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, МШП, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної.
Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки та накладні-вимоги.
Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.
Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:
1) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі первинної документації;
2) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.
25.Синтентичний та аналітичний облік
Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, запасних частин, тарних матеріалів, відходів основного виробництва Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”. За його дебетом відображають наявність та надходження запасів на підприємство, їх дооцінку, а за кредитом — витрачання на виробництво, переробку, відпуск на сторону, уцінку та інше.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
— 201 «Сировина й матеріали»;
— 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
— 203 «Паливо»;
— 204 «Тара і тарні матеріали»;
— 205 «Будівельні матеріали»;
— 206 «Матеріали, передані в переробку»;
— 207 «Запасні частини»;
— 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
— 209 «Інші матеріали».
Субрахунок 201 призначено для відображення наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
На субрахунку 202 відображають наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не входить до собівартості продукції цього підприємства, відображається на рахунку 28 “Товари”.
Субрахунок 203 використовують для обліку наявності палива, що купується або заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.
Субрахунок 204 призначено для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, а також матеріалів і деталей, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.
На 205 субрахунку підприємства-забудовники показують рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт. На даному субрахунку не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу.
Субрахунок 206 використовують для обліку матеріалів, які передано в переробку на сторону та які надалі входять до складу собівартості отриманих із них виробів.
Субрахунок 207 призначено для обліку придбаних чи виготовлених запчастин, готових деталей, вузлів агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни запчастин машин, обладнання, двигунів тощо, а також автомобільних шин у запасі та обороті.
Субрахунок 208 застосовують для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів і медикаментів, хімікатів. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
На субрахунку 209 ведуть облік бланків суворого обліку (за вартістю придбання) відходів виробництва, невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержано від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива, зношених шин тощо.
26.Облік надходження та вибуття запасів
На підприємство виробничі запаси можуть надходити від постачальників, підзвітних осіб, від ліквідації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.
Первинні документи:
які надходять від постачальника:
— рахунок фактура;
— накладна, товарно-транспортна накладна;
— податкова накладна (з податку на додану вартість);
— платіжна вимога доручення;
— сертифікат якості, гарантійний талон тощо за необхідності;
які заповнюються на підприємстві при отриманні запасів:
— акт про приймання матеріалів (форма № М-7);
— прибутковий ордер (форма № М-4);
— довіреність (форма № М-2, М-26, бланк суворої звітності) — видається працівнику для отримання запасів у постачальника;
— товарно-транспортна накладна (при доставці автомобільним транспортом);
— акт про нестачі;
— комерційний акт (в разі нестачі на залізниці);
— платіжна вимога-доручення або платіжне доручення (для оплати вартості отриманих запасів).
З партією товару постачальник передає товарно-супроводжувальні документи, податкову накладну та платіжний документ (платіжну вимогу-доручення).
Оприбуткування запасів на склад оформлюють прибутковим ордером або актом про приймання. Якщо немає розбіжностей у кількості та якості отриманого товару з тим, що вказано в документах постачальника, на документах постачальника можна ставити штамп або робити напис "Оприбутковано в повному обсязі". Видані довіреності реєструють у журналі реєстрації довіреностей (форма № М-3); довіреність залишається у постачальника.
Виробничі запаси обліковують на активному рахунку 20 "Виробничі запаси", за дебетом відображають надходження запасів, за кредитом — вибуття.
27.Інвентеризація запасів
Відповідно до Інструкції з інвентаризації № 90 установи повинні проводити інвентаризацію запасів в такі терміни:
1) сировини та матеріалів, палива, готової продукції, кормів та інших матеріалів - не менше одного разу в рік, але не раніше 1 жовтня.
2) МШП - не рідше одного разу на рік.
3) молодняка тварин, тварин на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сім'ї бджіл - не рідше 1 разу на квартал
4) продуктів харчування та спирту - не рідше 1 разу на квартал
5) дорогоцінного каміння та металів, в тому числі в складі лому - два рази на рік: на перше січня та на 1 липня.
Інвентаризація запасів проводиться за місцях зберігання та по матеріально-відповідальних особах при обов'язковій їх присутності. В процесі підрахунку, переважування запасів, вони заносяться до інвентаризаційного опису. На виявлені зіпсовані запаси чи непридатні до використання додатково складається акт в якому вказуються причини, ступінь та характер псування, а також винні особи, що допустили псування.
Інвентаризація МШП проводиться шляхом огляду кожного предмета. На ті з них, що виявлені як непридатні до використання складається Акт на списання цих предметів, а в інвентаризаційний опис їх не включають.
За результатами інвентаризації складається "Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів" (встановленої форми).
Після закінчення інвентаризації ці описи передаються в бухгалтерію для складання Порівняльної відомості та виявлення результатів інвентаризації.
Комісія за цими даними виявляє розбіжності шляхом звіряння даних обліку та фактичних залишків і складає свої заключення про виявлені нестачі та надлишки, вносить пропозиції по питаннях упорядкування зберігання та контролю за їх обліком та відпуском.
Свої висновки щодо результатів інвентаризації та пропозиції вона оформляє у протоколі. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи не пізніше ніж через 10 днів після закінчення інвентаризації.
Результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку в тому місяці, в якому була проведена інвентаризація.
Тема8.Облік праці та її оплати
28.Економічний зміст обліку оплати праці
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Побудова обліку праці та її оплати. В основі побудови бухгалтерського обліку праці і заробітної плати лежать системи показників, рахунків та документація.
Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працівників різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або об'єм виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нара хованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами.
Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ.
До завдань обліку праці та її оплати слід віднести:
· контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;
· правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці;
· правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї;
· здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі;
· контроль за використанням фонду заробітної плати;
· забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.
29.Форми оплати праці
Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.
Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної - від кількості і якості виробленої працівниками продукції.
Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну.
Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час.
При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість у результатах своєї роботи.
Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна.
При прямій відрядній оплаті праці розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата) Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
При відрядно-преміальній оплаті праці, поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань.
30.Синтентичний облік праці та її оплати
Для узагальнення інформації про розрахунки з працівниками по заробітній плат призначений пасивний рахунок 661 "Розрахунки по оплаті платі".
По кредиту цього рахунку відображаються суми нарахованої заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів, премії, матеріальні допомоги за рахунок фонду оплати праці тощо.
По дебету цього рахунку відображаються утримання із зарплати, її виплата, а також сума зарплати, що не отримана в строк і віднесена на рахунок "Депоненти".
До рахунку 661 відкривається ряд субрахунків, на яких відображаються операції пов'язані з оплатою праці:
663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";
664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках";
665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";
666 "Розрахунки з членами профспілок по безготівкових перерахуваннях сум членських профспілкових внесків";
667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків";
668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";
669 "Інші розрахунки за виконані роботи".
На субрахунку 669 обліковуються розрахунки по сумах отриманих гонорарів, що виплачуються нештатним працівникам (композиторам, артистам, авторам) за роботи і виступи по договорах чи разових роботах. По кредиту його відображається нарахування суми, а по дебету - утримання та виплата.
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться по кожній особі.
31.Порядок розрахунку та оподаткування заробітної плати.
При нарахуванні заробітної плати спеціалістам потрібно при повному робочому місяці поставити поданий йому оклад згідно з наказом по підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці – оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.
Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.
Розподіл заробітної плати при бригадно-відрядній системі оплати праці здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам. Спочатку визначають заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку всієї бригади на загальний заробіток за тарифом. Для визначення відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку.
Бригадирам з-поміж робітників-відрядників, не звільненим від основної роботи, нараховують доплату за керівництво бригадою (у розмірах за галузевими угодами).
При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні карти і листки оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової діяльності) для кожного робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до відділу праці й заробітної плати.
При застосуванні колективної почасово-преміальної оплати праці кожному робітникові заробітну плату нараховують за тарифною сіткою залежно від фактично відпрацьованого часу у даному місяці.
Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, регламентується статтею КЗпП України.
Оподаткування зарплати:1)нарахування на зарплату 2)утримання із зарплати
Нарахування Єдиний внесок 36,76-49,7%
Утримання Єдиний внесок 3,6%,ПДФО 15 або17%
32.Нарахування та облік відпускних
Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору.
Державні гарантії, права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України "Про відпустки", КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Керівникам, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних дні. Щорічна додаткова відпустка надається медичним працівникам за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. із навчанням і творчі відпустки.
При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток або компенсації за невикористану відпустку до уваги береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.
Якщо працівник працював на даному підприємстві менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Підставою для нарахування відпускних є заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника оформляється наказ про відпустку тієї чи іншої особи.
ідставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є подані до бухгалтерії листки непрацездатності (лікарняний листок), де й відображається кількість днів хвороби працівника.
Лікарняні листки підшиваються в окрему папку і нумеруються у хронологічному порядку з початку року, де на кожному лікарняному листку проставляється номер розрахунково-платіжної відомості, в яку він врахований для нарахування.
На розмір лікарняних, крім середньої заробітної плати та днів хвороби, впливає також страховий стаж, а саме:
o якщо страховий стаж особи до 5 років, то оплачується 60% середньої заробітної плати;
o якщо страховий стаж особи від 5 до 8 років, то оплачується 80% середньої заробітної плати;
o якщо страховий стаж особи понад 8 років, то оплачується 100% середньої заробітної плати.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим працівникам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише починаючи з шостого дня непрацездатності. А перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів установи і відносяться на витрати.
Тема9.Облік біологічних активів
33.Особливості с/г виробництва
Сільськогосподарська діяльність – процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів. Особливості обліку визначаються сезонними умовами сільськогосподарського виробництва. Одержання продукції та процес праці не завжди збігається у часі: продукція рослинництва збирається у певну пору року, праця витрачається у продовж цілого року.. Суттєві особливості рослинництва впливають на організацію обліку витрат. Витрати здійснюють нерівномірно у продовж значного проміжку часу, наприклад року. Продукцію одержують по мірі дозрівання культур, як правило один раз на рік. Виникає потреба розмежування витрат поточного року та майбутніх років в окремих виробництвах витрати здійснюють одночасно для вирощування багатьох культур, окремі витрати, наприклад: насіння, добрива, є продуктами власного виробництва.Cобівартість зерна кормів і продукції інших культур встановлюють лише після збирання врожаю, зазвичай наприкінці року. Продукцію промислових підприємств здебільшого калькулюють щомісячно. Одержання продукції тваринництва та витрати на виробництво тривають упродовж року нерівномірно, тому накладні витрати можуть розподілятись на продукцію рослинництва і тваринництва лише після визначення повного обсягу, тобто наприкінці року.Облік витрат виробництва в рослинництві побудовано таким чином, щоб мати змогу щомісячно узагальнювати витрати на окремі види робіт за культурними або однорідними їх групами, а по завершенні року обчислювати фактичну собівартість зібраної продукції. Така структура обліку дає можливість контролювати відповідність витрат обсягові робіт, якості й термінам їх використання й досягнення врожаю.У тваринництві витрати узагальнюють за видами й обліковими групами тварин. Потім витрати відносять на відповідні види продукції, що калькулюється. Собівартість продукції цієї галузі залежить від обсягу витрат на утримання тварин та їх продуктивності. Продуктивність залежить від якості обслуговування тварин, дотримання раціону годівлі, якості та структури кормів, механізації робіт і низки інших чинників.Особливість обліку в сільськогосподарських підприємствах зумовлена встановленим порядком оцінки продукції упродовж року. Продукцію оприбутковують і списують на витрати на протязі року за плановою собівартістю; коригують за фактичною собівартістю лише після складання звітних калькуляцій по завершенні року. Корми та насіння з врожаю поточного року також списують на витрати за плановою собівартістю із подальшим коригуванням за фактичною собівартістю.
34.Облік біологічних активів і визначення визнання класифікація оцінка
Зг.П(с)БО 30 Біологічний актив – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічний актив та/або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Об’єктом бухгалтерського обліку є окремий вид біологічних активів або їх група. Придбаний (одержаний) біологічний актив зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю, яка визначається відповідно до Положення (стандарту) 7 «Основні засоби» або Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Первісна вартість безоплатно одержаних біологічних активів дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання з запланованою метою. Додаткові біологічні активи при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікуванні витрати на місці продажу. Первісне визнання додаткових біологічних активів відображається у тому звітному періоді, у якому вони відокремлені від біологічного активу. Біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.Поточні біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, визнаються та відображаються за первісною вартістю. Така оцінка застосовується до періоду, у якому стає можливим визначити справедливу вартість поточних біологічних активів. Оцінка таких поточних біологічних активів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарську продукцію. У разі відсутності інформації про ринкові ціни на біологічні ціни на біологічні активи справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до пунктів 11-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів». Якщо біологічні активи рослинного походження на активному ринку оцінюються з урахуванням вартості землі та капітальних витрат на її поліпшення, та оцінка таких біологічних активів здійснюється за вирахуванням справедливої вартості землі та капітальних витрат на ї поліпшення.
35.Облік довгострокових активів
Довгострокові активи (long - term assets) відрізняються від оборотних тим, що вони підтримують операційний цикл, а не с його частиною; також від них очікується отримання вигод упродовж більш тривалого часу, ніж від оборотних.
Довгострокові активи - це активи, що використовуються у діяльності підприємства і не призначені для перепродажу; мають термін корисного використання більше одного року.
Цінності, призначені для перепродажу, визнаються товарно-матеріальними запасами, а ті, що не використовуються у підприємницькій діяльності, - довгостроковими інвестиціями.
Згідно з МСБО 16 метою утримання довгострокових активів має бути використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, надання в оренду іншим особам або використання для адміністративних цілей;
2) термін корисного використання - більше одного року з розподілом вартості активів упродовж цього період
Довгострокові активи відображають в обліку за їх первісною (історичною) вартістю. Первісна вартість (historical cost) містить у собі всі витрати, пов'язані з придбанням, доставкою і доведенням активів до робочого стану.
У первісну вартість довгострокових активів включають:
o купівельну вартість за вирахуванням одержаних знижок;
o митні збори;
o первісні витрати на доставку та розвантаження;
o витрати на встановлення;
o витрати на доведення основних засобів до робочого стану. Витрати, що входять до складу первісної вартості, мають бути обгрунтованими і необхідними. Так, у разі придбання основних засобів у несправному стані вартість ремонту може бути включена у первісну вартість. Якщо ж пошкодження відбулося під час розвантаження, то на вартість ремонту не слід збільшувати фактичну собівартість основних засобів, вона має бути віднесена до поточних витрат.
36.Облік поточних біологічних активів
Рахунок 21 бухобліку «Поточні біологічні активи» призначенo для обліку й узагальнення інфoрмації про наявність та руx поточних біологічних активів тваринництва, зoкрема тварин, що перебувають нa вирощуванні та відгодівлі, птиці, звiрів, кролів, сімей бджіл, а тaкож худоби, вибракуваної з основногo стада й реалізованої без cтавлення на відгодівлю, тварин, прийнятих вiд населення для реалізації, тa рослинництва, які оцінюються зa справедливою вартістю, зокрема зернові, тeхнічні, овочеві та iнші культури тощо.
За дебетoм рахунку 21 «Поточні біологічні aктиви» відображається надходження (оприбуткування зернових, теxнічних, овочевих та інших культур тoщо, приплоду молодняку продуктивної й рoбочої худоби, вибракуваних з основного стaда худоби для подальшої відгодівлі aбо реалізації без відгодівлі) поточних біoлогічних активів; приріст живої маси мoлодняку тварин, за кредитом — вибуття пoточних біологічних активів унаслідок передачі нa переробку, продаж, безоплатної передачі тoщо».
Рахунок 21 має такі субрахунки:
211 «Потoчні біологічні активи рослинництва, які oцінені за справедливою вартістю»;
212 «Поточнi біологічні активи тваринництва, які оцінeні за справедливою ваpтістю»;
213 «Поточні біологічні активи твaринництва, які оцінені за первіснoю вартістю».
На субраxунку 211 «Поточні біологічні активи рослинництвa, які оцінені за справедливою вaртістю» ведеться облік наявності та pуху поточних біологічних активів рослинництва, якi оцінені за справедливою вартістю, змeншеною на очікувані витрати на місцi продажу. Аналітичний облік ведеться зa видами (культурами) поточних біологічних aктивів рослинництва (посіви зернових, технічних, oвочевих тощо).
На субpахунку 212 «Поточні біологічні aктиви тваринництва, які оцінені зa справедливою вартістю» ведеться облік нaявності та руху поточних біологічних aктивів тваринництва, які оцінені за спpаведливою вартістю, зменшеною на очікувані витрaти на місці продажу. Анaлітичний облік ведеться за видами (групaми) поточних активів тваринництва (молoдняк тварин на вирощуванні, тварини нa відгодівлі, птиця, звірі, кролі, cім’ї бджіл, доросла худоба, щo вибракувана з основного стада, тoщо).
На субраxунку 213 «Поточні біологічні активи тваринництвa, які оцінені за первісною ваpтістю» ведеться облік наявності та pуху поточних біологічних активів тваринництва, cправедливу вартість яких достовірно визначити нeможливо, унаслідок чого їх оцінка здiйснена відповідно до ПСБО-9 «Запаси». Аналітичний облік вeдеться зa видами (групами) поточних біологічних aктивів тваринництва.
Тема10.Облік власного капіталу
37.Поняття функції та класифікація власного капіталу
Статутний капітал – це сума грошових, що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна. Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. В державних під-ствах статутний капітал формується за рахунок виділеної державою частки майна (необоротних і оборотних активів) для виконання статутних завдань і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку. Величина статутного капіталу таких під-ств підлягає реєстрації і не може бути змінена інакше як за рішенням власників. В БО на суму вкладень засновників в статутний капітал під-ства робиться запис по Кт 40 в кореспонденції з Дт: 31 (на суму внесених грошових коштів в національній і іноземній валюті), 15 (на величену внесених основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів в оцінці, яка узгоджена сторонами), 20, 28 та інші (на суму внесених оборотних матеріальних активів). Після надходження останнього вкладення і досягненням статутного капіталу розміру, зареєстрованого уставом, записи на рахунку 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням під-ства про підвищення (або зменшення) статутного капіталу.
38.Порядок формування зареєстрованого капіталу
Статутний капітал – це сума грошових, що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна. Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. В державних під-ствах статутний капітал формується за рахунок виділеної державою частки майна (необоротних і оборотних активів) для виконання статутних завдань і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку. Величина статутного капіталу таких під-ств підлягає реєстрації і не може бути змінена інакше як за рішенням власників. В БО на суму вкладень засновників в статутний капітал під-ства робиться запис по Кт 40 в кореспонденції з Дт: 31 (на суму внесених грошових коштів в національній і іноземній валюті), 15 (на величену внесених основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів в оцінці, яка узгоджена сторонами), 20, 28 та інші (на суму внесених оборотних матеріальних активів). Після надходження останнього вкладення і досягненням статутного капіталу розміру, зареєстрованого уставом, записи на рахунку 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням під-ства про підвищення (або зменшення) статутного капіталу.
Згідно з чинним законодавством підприємство (колективне, акціонерне товариство тощо) може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу дозволене лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків. Основні шляхи збільшення статутного капіталу можуть бути такі: •додаткові вкладення засновників; випуск та реалізація у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій; •обмін облігацій на акції підприємства (товариства); •збільшення номінальної вартості випущених акцій. Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшеним. Основні шляхи зменшення статутного капіталу можуть бути такі: •вилучення власного капіталу; •зменшення номінальної вартості акцій; •анулювання акцій, що викуплені товариством в акціонерів. Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру. Після надходження останнього вкладення і досягненням статутного капіталу розміру, зареєстрованого уставом, записи на рахунку 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням під-ства про підвищення (або зменшення) статутного капіталу як наслідок зменшення долі прибутку кожного із засновників. Збільшення статутного капіталу дозволено лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків. Статутний капітал може бути збільшений або за рахунок додаткових вкладень засновників або відрахувань в нього частини прибутку; зменшення – при виході із під-ства одного аюо декількох учасників, а також при списанні за рішенням правління понесених збитків, які учасники не зможуть покрити майбутнім прибутком. Зміни статутного капіталу під-ства в зв’язку з придбанням основних засобів і нематеріальних активів, їх списання і нарахування зносу на рахунку 40 не відображається. При додатковому випуску записи в БО здійснюються такі як і при первинній емісії. При збільшені номінальної вартості акцій роблять запис Дт 30,31, 443 – Кт 40, при зменшені номінальної вартості акцій роблять запис Дт 40 – Кт 67.
39.Облік:пайового,додаткового,резервного,нерозподіленого,неоплаченого,вилученого капіталу
Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.рахунок 41
Облік неоплаченого капіталу(НК). НК – сума зобов’язань засновників за внесками до стат. капіталу. У момент реєстрації стат. кап-лу зареєстрована сума відображ-ся записом: Дт46, Кт 40. Усі наступні внески засновників до стат.кап-лу відображ-ся записом: Кт 46, Дт різних рах-в, в залежності від форми та змісту внесків ( чи викупу акцій – в акц. тов-вах).Сальдо рахунку 40 повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зареєстрований в статутному документі акціонерного товариства, і повинно дорівнювати номінальній вартості випущених акцій. Після реєстрації акціонерного товариства на суму виконаної підписки на акції за їх номінальною вартістю в БО роблять запис: Дт 46, Кт 40. Якщо фактична ціна реалізації акцій перевищує їх номінальну вартість, то сума різниць зараховується в емісійний дохід записом Дт 46 кт 42, субрахунок 421. Фактично отримані вкладення від акціонерів в оплату акцій відображаються записом: Дт 31 (на суму внесених грошових коштів) Дт 15 (на суму внесених основних коштів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів в оцінці, яка узгоджується сторонами) Дт 14 (на суму внесених цінних паперів інших під-в) Кт 46.
Облік вилученого капіталу. Вартість власних акцій, які викуплені у акціонерів в БО відображаються записом Дт 45, суб-к 451, Кт 30 (або 31). При перепродажу або розповсюдженні серед своїх робітників викуплених акцій роблять запис Дт 30 (31), Кт 45 суб-к 451 (на номінальну вартість акцій) Кт 42, суб-к 421 (на суму, яка перевищує номінальну вартість акцій). Якщо викуплені акції були перепродані за ціною, нижче номін., то різниця спис-ся за рах-к емісійного доходу. Якщо вилучені акції анулюються, то роблать запис: Дт40 ( на номін. варт. цих акцій), Дт 421 (на суму, що перевищує номін. варт.). Кт 45 ( на факт. суму викуплених акцій). За відсутності емісійного доходу сума, яка перевищ. номін. варт. , спис-ся за рах-к інших доходів дія-сті.
Облік додаткового капіталу(ДК). ДК може бути вкладений. Це сума емісійного доходу, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їх номін. вартість. ДК може бути і невкладений. Це сума вартості дооцінки необор. активів або вартість активів, безкоштовно отриманих підпр-вом від інших фіз. або юр. осіб, та різні види додатк. кап-лу. Якщо фактична ціна реалізації акцій перевищує їх номінальну вартість, то сума різниць зараховується в емісійний дохід записом Дт 46 кт 42, субрахунок 421. В звіті про результати випуску цінних паперів емітент робить розподіл отриманих від продажу акцій коштів: на статутний капітал – у сумі номінальної вартості реалізованих акцій (Кт 40) і додаткові власні кошти – у сумі, яка перевищує фактичну ціну продажі акцій над їх номінальною вартістю (Кт 42, суб-к 421).
Облік резервного капіталу (РК). РКформ-ся з метою усунення можливих в майбут. тимчасових фін. труднощів і забез-ня нормальної роботи під-ва. Величина РК визнач-ся статутним документом як максим. % від розміру статут. капіталу. В акц. тов-вах повинен становити не менш ніж 25% величини статутного капіталу. Він формується за рахунок щорічних відрахувань від прибутку %, який передбачений статутним документом. (в АТ 5 % від чистого прибутку). Відрахування від прибутку в РК в БО відображ-ся записом: Дт р-в 44, субрах-ку 443, Кт 43. кошти РК використ-ся на додаткові затрати на вироб. і соц. розвиток, на поповнення оборотних коштів підпр-ва, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів по привілейованим акціям (у випадку недостатнього прибутку) і інше. Використання коштів РК в БО відображається записом по Дт 43, Кт р-в: 40 (на суму направлену на збільшення статутного капіталу); 67 (на суму нарахованих дивідендів по привілейованим акціям при недостатньому прибутку; 44 (442) – на суму списаних непокритих збитків.
Облік нерозподіленого прибутку/непокритих збитків.
Фінансові результати від всіх видів діяльності списуються на активно-пасивний р-к 44, якій ведеться по субрахункам 441, 442, 443. отриманий під-в прибуток (441) враховується зростаючим ітогом з початку року і до кінця року показується нерозподіленим. Використання отриманого прибутку протягом року на Дт 443 Кт 40, 43 (на суму прибутку використаного на підвищення статутного або резервного капіталу); 67 (на суму нарахованих за рахунок прибутку дивідендів власникам акцій). Субрах-к 443 виконує роль регулюючого контрпасивного рах-ку по відношенню до субрах. 441. Він дозволяє визначити ,яку суму прибутку отримано, яка сума прибутку використана , а яка не викор-на і знах-ся в господ-му обороті підпр-ва. В кінці року сума використаного прибутку списують в зменшення нерозподіленого прибутку записом Дт 441 Кт 443. Збитки під-ва на Дт 442 за рішенням власника списується по Кт 442 і Дт 441 (на суму збитку списаного за рахунок нерозподіленого прибутку); 43 (на суму збитку списаного за рахунок резервного капіталу.
Тема11.Облік зобов’язань
40.Визначення класифікація та оцінка зобов’язань
Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій по отриманню товарів, послуг, кредитів з відстроченням платежів. В результаті виникли обов'язки підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг у майбутньому іншому підприємству, які виникли в результаті минулих операцій чи подій. Іноді їх також називають власними фінансовими обов'язками. Основними документами, що передбачають права, обов'язки сторін і являються підставами для виникнення зобов'язань є договори, угоди, контракти. Як правило, підприємства мають кілька видів зобов'язань і значну кількість кредиторів.
Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:
- довгострокові зобов'язання;
- поточні зобов'язання;
- забезпечення;
- непередбачені зобов'язання;
- доходи майбутніх періодів.
Зобов'язання - важливий елемент балансу. Статті зобов'язань у балансі являються джерелом облікової інформації і відіграють суттєву роль при визначенні та оцінці фінансового стану підприємства, рівня його платоспроможності, загальної та абсолютної ліквідності. Визнання, оцінка, класифікація та облік довгострокових та поточних зобов'язань регламентуються п.п.7-12, забезпечень - п.п.13-18 П(С)БО 11 і досить поширено коментуються в вітчизняних професійних виданнях59. Для обліку довгострокових зобов'язань в загальному Плані рахунків передбачені рахунки класу 5 "Довгострокові зобов'язання", поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів - рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання", забезпечень - рахунки класу 4, зокрема 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Зупинимося на розгляді характерних для підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення господарських операцій з обліку окремих видів зобов'язань, при відображенні яких на практиці допускаються помилки
41.Облік довгострокових зобов’язань
Довгострокові зобов'язанпя - зобов'язання інші, ніж поточні Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.
Вексель - письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошові коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.
Відстрочені податкові зобов'язання — тимчасова різниця у сумі податку НЕ прибуток, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Класифікація:
довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.
Документування господарських операцій
При виникненні заборгованості:
виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо.
При погашенні заборгованості
платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи
Синтетичний облік
Рахунок 50 "Довгострокові позики" з відповідними субрахунками
Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" з відповідними субрахунками
Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" з відповідними субрахунками
Рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди"
Рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання"
Рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання"
42.Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями
Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" призначено для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні терміну погашення протягом 12 місяців з дати балансу.
Ця частина довгострокового боргу кваліфікується як короткострокова заборгованість, оскільки вона буде погашатися за рахунок поточних активів. Наприклад, заборгованість підприємства в сумі 60000 грн підлягає погашенню частинами протягом 5 років. Сума, що підлягає сплаті у поточному році, складає 12000 грн.
Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" має такі субрахунки:
611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті";
612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті".
За кредитом рахунка 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" відображається та частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, за дебетом - погашення поточної заборгованості, її списання тощо.
На субрахунку 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в національній валюті.
На субрахунку 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в іноземній валюті.
Дебет рахунка 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями вступає в кореспонденцію з кредитом рахунків: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 37 " Розрахунки з різними дебіторами", 60 "Короткострокові позики", 62 "Короткострокові векселі видані".
Кредит рахунка 61 вступає в кореспонденцію з дебетом рахунків: 50 "Довгострокові позики видані", 51 "Довгострокові векселі видані", 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди", 55 "Інші довгострокові зобов'язання". Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.
43.Облік поточних зобов’язань
Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов'язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.
На окремих субрахунках синтетичних рахунків 63, 64, 65, 68 сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках.
На рахунку 60 "Короткострокові позики" ведеться облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув.
За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).
Тема12.Облік витрат
44.Сутність витрат їх визнання та класифікація
Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Критерії визнання витрат:
— витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;
— витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
— витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;
— витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
— якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16. поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності
Кожне п-во може здійснювати звичайну або надзвичайну д-ть. Звич д-ть – будь-яка д-ть п-ва, яка здійснюється у відповідності з його установчими док-ми. Надзвич д-ть – операції які пов’зані з подіями які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Звичайна діяльність поділяються на: операційну, інвестиційну та фінансову. Операційна д-сть – основна діяльність п-ва, тобто діяльність, яка пов’язана з в-вом реаліз. прод. або товарів, послуг, що є визначальною метою створ. п-ва та забезпечує основну частину доходу. Інвест д-ть – придбання та реаліз. необоротних активів та фін. інвестицій. Фін д-ть – д-сть яка призводить до зміни розміру і складу власного або позичкового капіталу. Витратами для здійснення діяльності визнаються: зменшення активів; збільшення зобов’язань, що призводить до до зменш.власного кап.п-ств. Витратами не визнаються: 1)платежі за договорами комісії, агентальними угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала тощо; 2)попередня (авансована) оплата запасів, робіт, послуг; 3)погашення одержаних позик; 4)зменшення власного капіталу п-ва внаслідок його вилучення або розподілу власниками. Класифікація витрат . Операційні витрати поділяються на: собівартість вир.прод., товарів, робіт, послуг; адміністративні в-ти; в-ти на збут та інш.операційні витрати. Собівартість реаліз.прод. поділяється на: в-чу соб-сть продукції (23); нерозп. постійні загальновир.в-ти; наднормовані вир.в-ти. За видами д-ті витрати поділ на: 1) операційні 2) фінансові 3) втрати від участі в капіталі 4) інші витрати 5) податки на приб 6) надзв витрати 7) інвест д-ть (р-ки14,15) . Ця класифікація забезп.облік у постаттєвому розрізі. Стаття затрат відображає напрям в-ння ресурсів,- показує на які цілі при здійсненні того чи іншого виду діяльності здійснені витрати.
45.Облік витрат за елементами
Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.
Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:
— сировину й основні матеріали;
— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
— паливо і енергію;
— будівельні матеріали;
— запасні частини;
— тару і тарні матеріали;
— допоміжні та інші матеріали.
До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:заробітна плата за окладами й тарифами;премії та заохочення;компенсаційні виплати;оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:відрахування на пенсійне забезпечення;відрахування на соціальне страхування;страхові внески на випадок безробіття;відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;відрахування на інші соціальні заходи.
Елемент «Амортизація» включає:амортизацію основних засобів;амортизацію нематеріальних активів;амортизацію інших необоротних активів.
Елемент «Інші операційні витрати» включає:витрати на відрядження;послуги зв’язку;матеріальну допомогу;плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.
Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.
46.Облік витрат діяльності
Операційна д-сть – основна діяльність п-ва, тобто діяльність, яка пов’язана з в-вом реаліз. прод. або товарів, послуг, що є визначальною метою створ. п-ва та забезпечує основну частину доходу.Витрати операційної діяльності поділяються на – 1) собіварт.реаліз.прод., робіт та послуг; 2) адмін витрати (92); 3) витрати на збут (93); 4) інші операційні витрати(94). Собівартість реаліз.прод. поділяється на: в-чу соб-сть продукції (23); нерозп. постійні загальновир.в-ти; наднормовані вир.в-ти. Виробнича с-сть включає в себе прямі мат. витрати, прямі витрати на оплату праці і загальновир.в-ти (розподілені), інші прямі витрати. Виробнича с-сть формується на рах. 23., прямі мат.витр. включають в себе в-сть сировини, мат., напівфабрикатів та ін. Прямі витрати на оплату праці – зар.плата робітників, зайнятих виготовленням прод. Інші прямі – відрахування на соц.заходи тощо. Всі ці витрати відображ.на рах. 23, по мірі випуску та реаліз.гот.прод. – списуються на 90. По Д – виробнича соб-сть реаліз. протягом року прод., робіт, послуг; по К – списання у кінці зв.року виробн. соб. реаліз. прод. і послуг на рах 79. Р-к 91 – загальновиробничі витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати які належать до розподілу між окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).: пов’зані безпосередньо з обслуговуванням технол. процесу в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. Облік загальновир.витрат – на 91 (Д – витрати за статтями протягом зв.періожу, К – списання витрат на рах 23). Адміністративні виплати – пов’язані з управлінням п-ва в цілому і відображ.на рах. 92. (Д – витрати за статтями здійснені протягом року, К – списання накопичених витрат у кінці зв.року на рах. 79). Витрати на збут – пакування , ремонт тари, реклама, маркетинг та ін. – 93 рах. (Д – витрати за статтями здійснені протягом року, К – спис.накопич. витрат в кінці року на 79). 94 “Інші опер.витрати” – всі витрати які не знайшли відображення на всіх попередніх рахунках, витрати за статтями накопичені протягом зв.періоду – на 79.
47.Облік витрат у с/г.
Групування витрат на виробництво в сільському господарстві [8]
Сільськогосподарські підприємства ведуть групування і облік витрат згідно з П(С)БО 16.
Витрати операційної діяльності розраховують окремо в рослинництві, тваринництві, допоміжних промислових виробництвах на відповідних субрахунках рахунку 23.
Собівартість у сільському господарстві розраховується один раз на рік, у допоміжних виробництвах — один раз на місяць.
Елементи витрат у сільському господарстві такі самі, як і в інших галузях.
Витрати групують за центрами відповідальності та об'єктами обліку.
Центри відповідальності — внутрішньогосподарські підрозділи (ферми, бригади, цехи).
Комплексні витрати розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до обсягів робіт (витрати на утримання лісозахисних смуг, утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки, витрати на запилення, на обробку посівів отрутохімікатами тощо).
Витрати підрозділу розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до планових або нормативних витрат.
Витрати на заходи з підвищення родючості земель та інші витрати під урожай майбутніх років обліковуються як витрати майбутніх періодів.
Орієнтовний перелік статей витрат [8]:— витрати на оплату праці;— насіння та посадковий матеріал — в цю статтю не включаються витрати на підготовку насіння до посіву, його транспортування, вони відносяться на виробництво певної культури за відповідними статтями витрат;— паливо і мастильні матеріали;— добрива (вартість добрив без витрат на їх підготовку, транспортування тощо);— засоби захисту рослин і тварин;— корми;— сировина та матеріали (без зворотних відходів): у млині — вартість зерна, у цехах з переробки овочів та фруктів — вартість овочів, фруктів;— роботи та послуги (вартість послуг власних допоміжних виробництв і послуг, наданих сторонніми підприємствами, зокрема, вартість послуг транспорту, електро-, водо-, газо-, теплопостачання, плата за воду для зрошення тощо);— витрати на ремонтнеоборотних активів;— інші витрати на утримання необоротних активів (обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91; відносяться на собівартість продукції окремих культур пропорційно до обсягу виконаних робіт, оброблених площ);— інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, підстилки для тварин, витрати на будівництво літніх таборів, загонів, навісів для тварин, страхування майна, тварин, врожаю, окремих категорій працівників);— непродуктивні витрати (витрати від падежу (тварин), худоби (за винятком втрат від стихійного лиха, сум, віднесених на винних осіб, та вартості одержаної сировини), брак у виробництві тощо);— загальновиробничі витрати.
Специфіка загальновиробничих витрат полягає в тому, що:
1) вони не поділяються на постійні та змінні;
2) вони розподіляються між основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат, без витрат основних матеріалів (корми, насіння, сировина);
3) на окремому субрахунку рахунку 91 обліковуються витрати, що стосуються всіх напрямів діяльності господарства, зокрема витрати на:— утримання основних засобів, складів для зберігання виробничих запасів, засобів природоохоронного призначення;— рекультивацію земель, захоронения екологічно небезпечних відходів.
Тема13.Обілк доходів та фінансових результатів
48.Визнання та класифікація доходів
Дохід визнач-ся як елемент діял-ті – операт., фін., інвестиц-ї – якщо відбулася подія його визначення на основі ек. змісту господ. операції та юр. оформлення. Згідно полож. БО 3 існує 3 види доходів: продаж гот. продукції/куплених товарів; надання послуг (виконання робіт); проценти, роялті, дивіденти та інші види доходу. Діяюча в У. клас-ція доходів пов’язана з клас-цією затрат. Доходи харак-ся за типами дія-сті, внаслідок якої вони виникають від зичайної та надзвич. дія-сті (події). Прикладом звичайної діял-ті може бути вир-во та реалізація продукц., розрах-ки з постачальн., замовниками, банк. установами. Звичайна дія-сть поділ-ся на оперативну та неоперативну (фінансову та інвестиційну, іншу). Операц. діял-ть – осн. статутна дія-сть підпр-ва, інші види діял-ті, які не є інвестиц. чи фін. діяльн-тю. Осн. дія-сть – діял-ть, пов’язаної з вир-м або реалізацією прод., що є осн. метою створення підпр-ва та забезп-ть основну частку його дох-ду. Доходи, пов’язані з осн. діяльністю, розрізнять за функціями – вир-во, управління, збут. Інвестиц.діял-ть – придбання та реалізація тих необоротн. активів, а також тих фін. інвестицій, які не є складовою еквівалентів грош. коштів. Фін. діяльність визначає діял-сть, що призводить до змін розміру та складу власного та позичк. капіталу підпр-ва. До надзвич. подій відносять операції такого типу: стихійне лихо, пожежа, аварії. Але одні й ті ж самі події можуть бути надзвичайними для одного підпр-ва і звич. для іншого. Напр, дохід від покриття стихійного лиха буде розглядатись як надзвич. підпр-ом, яке їх одержало, та звич. витратами для страхоої компанії. Різні види доходу мають різні критерії визнання. Дохід від продажу (реалізації) гот. прод. або товарів торговим підпр-ом визнач-ся якщо: підпр-во передало ризик і вигоди, пов’язані з правом власності на гот. прод; підпр-во не бере участі у керів-ві, пов’язаному з майбут. володінням, не здійснює контроль за проданою продук.; сума доходу може бути достовірно оцінена; ймовірне отримання підпр-ом економ. вигод, пов’язаних з операцією; затрати можуть бути достовірно визначені. Дохід з наданням послуг може бути визначеним виходячи з наявності таких умов: можл-ть достовірної оцінки доходу; ймовірність отримання ек. вигод; можл-ть достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можл-ть оцінки затрат.
49.Організація обліку доходів
Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства призначені рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності".
На рахунках цього класу, крім рахунку 76 "Страхові платежі", протягом звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом — щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати".
До обліку доходів планом рахунків передбачено застосування наступних бухгалтерських рахунків:70 "Доходи від реалізації";71 "Інший операційний дохід";72 "Доходи від участі в капіталі";73 "Інші фінансові доходи";74 "Інші доходи";75 "Надзвичайні доходи";76 "Страхові платежі".
Облік доходів від реалізації
Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 "Доходи від реалізації".Рахунок 70 "Доходи від реалізації" має такі субрахунки:701 "Дохід від реалізації готової продукції";702 "Дохід від реалізації товарів";703 "Дохід від реалізації робіт і послуг";704 "Вирахування з доходу".
За кредитом субрахунків 701-703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".
На субрахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції"
узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.
На субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.
На субрахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" підприємства і організації, що виконують роботи і надають послуги, узагальнюють інформацію про доходи від реалізації робіт і послуг, про результати зміни резервів незароблених премій.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.
На субрахунку 704 "Вирахування з доходу" за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".
Бухгалтерськими документами з обліку доходів від реалізації виступають: "Прибутковий касовий ордер", виписка банку, "Рахунок-фактура", "Товарно-транспортна накладна", "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів", та ін.
Віднесення доходу від реалізації на фінансові результати від основної діяльності здійснюється на підставі розрахунку (довідки) оформленої працівниками бухгалтерії.
Узагальнення даних по рахунку 70 "Доходи від реалізації" здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку у відомості В -4 (див. дод. А4).
50.Облік фінансових результатів
Фінансовий результат — прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства.
У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операційну діяльність поділяють на:
— основну діяльність — діяльність, пов'язану з продажем готової продукції, робіт, послуг, а в торгівлі — товарів;
— іншу операційну діяльність — діяльність із передання в оренду основних засобів, нематеріальних активів; з продажу оборотних активів (які не є товарами, тобто активами, спеціально придбаними для продажу);
— діяльність з операцій, із тарою, з інвентаризації, конвертації (продажу) іноземної валюти, з одержання грантів і субсидій, одержання (чи сплати) пені, штрафів, неустойок.
Фінансові результати від операційної діяльності обліковують на субрахунку 791 «Результат основної діяльності», на якому визначається прибуток (збиток) від діяльності підприємства.
На кредиті субрахунку відображають у порядку закриття рахунків суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід»), на дебеті — суму в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (рахунки 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»).
Тема14.Фінансова звітність
51.Суть вимоги склад принципи складання звітності
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої Інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у:
— придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними;
— участі в капіталі підприємства;
— оцінці якості управління;
— оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання:
— забезпеченості зобов'язань підприємства;
— визначенні суми дивідендів, які належить розподілити;
— регулюванні діяльності підприємства;
— інших рішеннях.
Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).
Стаття наводиться у фінансовій звітності за умови відповідності таким критеріям:
— існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;
— оцінка статті може бути достовірно визначена.
Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.
52.Класифікація звітності.
Розрізняють звітність:
По складу: місячна, квартальна, річна.
По обсягу: індивідуальна, зведена.
За користувачами: фінансова, податкова, статистична.
Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують терміни подачі фінансової звітності підпорядкованими установами з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання фінансової звітності до органів Державного казначейства України, з урахуванням термінів, визначених Міністерством фінансів України.
До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.
Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді.
Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.
Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.
Елементами фінансових звітів є активи, зобов'язання, власний капітал, доходи й витрати.
Елементи фінансових звітів формують статті фінансової звітності.
Звітний період для складання фінансової звітності — календарний рік. Баланс підприємства складають на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжну (місячну, квартальну) звітність, що охоплює певний період, складають наростаючим підсумком від початку звітного року.
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути коротшим від дванадцяти місяців, але не довшим за п'ятнадцять місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період від початку року до моменту ліквідації.
53.Подання звітності
Термін подання фінансової звітності бюджетних установ встановлені Постановою № 419:
o Місячна звітність - не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця;
o Квартальна - не пізніше 15 числа наступного за завітним кварталом місяця;
o Річна - не пізніше 22 січня наступного за звітним року.
o Звітність подається у повному обсязі безпосередньо головним бухгалтером.
На сьогодні всі бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів перебувають на касовому обслуговуванні в органах Держказначейства. Тому саме органи Держказначейства встановлюють розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів державного та місцевого бюджетів терміни подання фінансової звітності за місцем їх обслуговування в межах терміні встановлених постановою КМУ № 419.
Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі:
1. Місячну фінансову звітність - до органів Державного казначейства України.
2. Квартальну та річну фінансову звітність до:
- органів Державного казначейства України;
- розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.
3. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену квартальну та річну фінансову звітність подають:
- Державному казначейству України;
- Рахунковій палаті.
4. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів України.
5. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну та річну фінансову звітність подають органу Державного казначейства України.
6. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо завізованої в органах Державного казначейства України, подаються до відповідних фінансових органів. Форма N 5 "Звіт про рух необоротних активів"подається додатково органу державної статистики за місцем реєстрації розпорядників бюджетних коштів.
7. Форми фінансової звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.
54.Зміст і методика складання звітності
Якісними характеристиками фінансової звітності є:
Зрозумілість — інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідливою та розрахованою на однозначне Її тлумачення користувачами за наявності в них достатніх знань і заінтересованості в сприйнятті цієї інформації.
Доречність — фінансова звітність має містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість вчасно оцінити минулі. теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.
Достовірність — фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо в ній немає помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності.
Порівнюваність — фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.
Передумовою порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду й розкриття інформації про облікову політику та ЇЇ зміни.
Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання й подання фінансової
ЗВІТНОСТІ.
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:
— автономності підприємства — підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
— неперервності діяльності — передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;
— періодичності — передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
— історичної (фактичної) собівартості — визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на Їх виробництво та придбання;
— нарахування та відповідності доходів і витрат — згідно з ним для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в обліку та звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження та сплати грошей;
—повного висвітлення — фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її підставі;
— послідовності — постійне (з року в рік) здійснення підприємством обраної облікової політики, її зміна має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
— обачності — методи оцінки, застосовані в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки доходів і активів підприємства;
— превалювання змісту над формою — операції мають обліковуватися відповідно до їхньої суті, а не лише виходячи з юридичної форми;
— єдиного грошового вимірника — вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці