У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Лікувальна справа П

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-12-26

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 8.4.2025

Криворізький медичний коледж

ЗОШИТ

для самостійної роботи

з дерматології та венерології

для студентів спеціальності «Лікувальна справа»

П.І.Б. студента  /_______________________________/

Група         /_______________________________/

Викладач: Спірєва Валентина Іванівна

Кривий Ріг

2012-2013 н.р.

ПЕРЕДМОВА

У 90-х роках минулого століття в Україні утворилася складна епідеміологічна ситуація щодо інфекційних захворювань, зокрема заразних захворювань шкіри та хвороб, що передаються статевим шляхом.

Значного поширення набули захворювання, що передаються статевим шляхом,  другого покоління: хламідіоз, мікоплазмоз, цитомегаловірусна інфекція.

Актуальною проблемою для України залишається досить високий рівень захворюваності на такі гострозаразні хвороби шкіри, як короста, мікроскопія, трихофітія.

Хвороби шкіри – мікоз, дерматит, екзема, псоріаз уражують значну частину населення. Все частіше діагностують такі тяжкі дерматози, як пухирчатка, дерматит Дюрінга.

Високою залишається потреба населення у кваліфікаційній спеціалізованій дерматовенерологічній допомозі.

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:

  1.  основи санітарно-гігієнічного режиму шкірно-венерологічного диспансеру та організацію його роботи;
  2.  основи етіопатогенезу, чинники ризику, клінічні ознаки, діагностику шкірних та венеричних хвороб;
  3.  основні принципи лікування, правила догляду за хворими на шкірні та венеричні хвороби;
  4.  профілактичні заходи та тактику медичного персоналу;
  5.  культуру зовнішнього нагляду, поведінки медичного персоналу, утримання маніпуляційного та процедурного кабінетів у належних санітарних умовах;
  6.  правила проведення люмінесцентної діагностики (лампою Вуда);
  7.  правила збирання матеріалу з пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток);
  8.  правила збирання матеріалу для лабораторної діагностики на виявлення коростяного кліща;
  9.  правила готування матеріалу для обстеження на бліду трепонему;
  10.  правила збирання крові в дорослих і дітей на експрес-діагностику сифілісу;
  11.  порядок підготовки пацієнта до пункції регіонального лімфатичного вузла;
  12.  порядок підготовки пацієнта до люмбальної пункції та догляду за пацієнтом після її проведення;
  13.  правила збирання виділень із сечівника, передміхурової залози, сім’яних пухирців, прямої кишки в чоловіків для обстеження на гонококи та трихомонади;
  14.  правила збирання виділень із сечівника, піхви, каналу шийки матки, прямої кишки в жінок;
  15.  правила збирання виділень із сечівника, піхви, каналу шийки матки, прямої кишки в дівчаток.

Студенти повинні вміти:

  1.  зробити епідеміологічний аналіз у випадку шкірних та венеричних хвороб;
  2.  здійснювати поточну та заключну дезінфекцію у вогнищі шкірних та венеричних хвороб;
  3.  проводити різні форми санітарно-освітньої роботи;
  4.  обстежувати членів родини та осіб, які контактували із хворими на шкірні та венеричні захворювання;
  5.  виявляти джерело зараження;
  6.  заповнювати екстрене повідомлення в разі виникнення шкірних і венеричних захворювань;
  7.  проводити дезінфекцію предметів догляду, інструментів для обстеження та лікування хворих;
  8.  проводити дезінфекцію шкіри рук медичного персоналу під час обслуговування хворих на шкірні та венеричні хвороби;
  9.  збирати волосся, лусочки для обстеження на наявність патогенних грибів;
  10.  ставити шкірні проби краплинним і компресним методами;
  11.  брати, зберігати і транспортувати кров для дослідження на КСР, РІБТ і ВІЛ-інфекцію;
  12.  робити внутрішньовенні, внутрішньом’язові, підшкірні та внутрішньошкірні ін’єкції;
  13.  очищати вогнище ураження на шкірі для раціонального використання зовнішніх лікарських форм;
  14.  застосовувати охолоджувальні примочки, вологовисихаючі пов’язки, дерматологічні компреси, збовтувальні суміші, пасти, олії;
  15.  застосовувати мазі: змащувати частини тіла без пов’язок, накладати мазеві пов’язки і компреси, втирати мазі;
  16.  накладати чистий іхтіол, пластир;
  17.  робити епіляцію волосся при непаразитарному та паразитарному сикозі;
  18.  обробляти здорову шкіру, яка оточує вогнище піодермії;
  19.  обробляти піококові виразки;
  20.  вживати заходів щодо профілактики мікротравм на підприємствах і в сільському господарстві та вміти обробити мікротравми для запобігання піодермії;
  21.  складати план заходів щодо профілактики піодермії в дитячих закладах, пологових будинках, перукарнях;
  22.  готувати хворих з мікозами до застосування лікарських форм (постригти або видалити волосся, зняти кірочку, лусочки), дотримуючись при цьому техніки безпеки;
  23.  складати план заходів профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, дитячих і лікувальних закладах, контролювати його виконання;
  24.  обробляти різними методами хворих на коросту та педикульоз;
  25.  складати план спільних протиепідемічних заходів у випадку паразитарних захворювань (школи, дитячий садок, дезстанції, санітарно-епідеміологічної станції та ін.);
  26.  розробляти план заходів щодо внутрішньолікарняної профілактики поширення ВІЛ-інфекції;
  27.  складати рекомендації щодо профілактики СНІДу для персоналу лабораторій, донорських і фельдшерсько-акушерських пунктів;
  28.  застосовувати примочки при ускладнених твердих шанкерах;
  29.  промивати сечівник у чоловіків, проводити інстиляцію в сечівник, накладати зігрівальний компрес при епідидиміті, вводити бужі, роботи масаж передміхурової залози;
  30.  промивати сечівник у жінок, проводити інстиляцію в сечівник, спринцювати піхву, робити піхвові ванночки, змазувати канал шийки матки.

Студенти мають бути поінформовані про:

  1.  моральну та юридичну відповідальність за розголошення професійної таємниці;
  2.  моральну та юридичну відповідальність за виконання лікарських призначень;
  3.  особливості догляду за хворими на заразні шкірні та венеричні хвороби і правила поведінки медичного персоналу щодо профілактики профзахворювань.

Після вивчення дисципліни проводиться диференційований залік.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

  1.  Анатомія, фізіологія шкіри.
  2.  Методи дослідження хворого, що застосовуються в дерматології.
  3.  Принципи загального та місцевого лікування в разі шкірних хвороб.
  4.  Види інструктажів з техніки безпеки.
  5.  Проведення заходів інфекційної безпеки та інфекційного контролю.
  6.  Індивідуальні засоби захисту під час проведення протисифілітичної терапії венеричним хворим.
  7.  Професійні захворювання шкіри.
  8.  Клінічні ознаки дерматиту Дюрінга.
  9.  Клінічні ознаки пухирчатки.
  10.  Пухирцеві захворювання шкіри, колагенози.
  11.  Клінічні різновиди новоутворень шкіри.
  12.  Гноячкові захворювання шкіри.
  13.  Дерматомікози.
  14.  Туберкульоз шкіри.
  15.  Загальна характеристика перебігу сифілісу.
  16.  Організація боротьби з венеричними хворобами.
  17.  Організація боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом:
  18.  СНІДом;
  19.  хламідіозом;
  20.  трихомоніазом.
  21.  Профілактика шкірних і венеричних хвороб.
  22.  Організація боротьби з венеричними хворобами.


ТЕМА №1 «Анатомія і фізіологія шкіри. Методи дослідження хворого, що застосовуються в дерматології. Принципи загального та місцевого лікування. Питання деонтології в практиці дерматовенеролога. Побічна дія лікарських засобів»

План:

  1.  Анатомія і фізіологія шкіри.
  2.  Методи обстеження хворого.
  3.  Загальне лікування.
  4.  Місцеве лікування і застосування лікарських форм для місцевого лікування;
  5.  Побічна дія лікарських засобів;
  6.  Етика і деонтологія в дерматології.

Кількість годин: 2

Актуальність теми: Останнім часом дуже поширилась шкірна патологія, тому середній медичний працівник повинен бути обізнаним  у клінічних проявах шкірної патології, шляхах передачі, методах обстеження, які треба провести для встановлення діагнозу. Також фельдшер повинен розумітися на алергійних захворюваннях, їх клінічних проявах, невідкладних станах, які можуть виникнути під дією алергена, а також повинен своєчасно встановити діагноз та надати невідкладну допомогу. Також середній медичний працівник повинен знати побічну дію лікарських засобів. Велику роль в роботі з пацієнтами відіграє знання етики взаємовідносин і деонтології серед медичного персоналу, та збереження лікарської таємниці.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Зудін  Б. І. «Кожные и венерические болезни» с. 4-36;
  2.  Новосад Л.С. «Шкірні та венеричні хвороби» с 13-37, 39-41;
  3.  Шегедин М.Б. «Дерматологія, венерологія» с 11-61.

Питання для самоконтролю:

1. Із скількох шарів складається шкіра?  __________________________________________ 2. Напиши шари епідермісу: ____________________________________________________

____________________________________________________________________________

3. Що відноситься до придатків шкіри? __________________________________________

____________________________________________________________________________

4. Які існують різновиди потових залоз? _________________________________________

5. Перелічи функції шкіри:  ____________________________________________________

____________________________________________________________________________

5. Опиши вікові особливості шкіри: _____________________________________________

____________________________________________________________________________

6. Що таке деонтологія і які особливості патронажної роботи треба ураховувати при роботі з певною групою пацієнтів?  _____________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Які існують принципи лікування дерматологічних хворих? _______________________

____________________________________________________________________________

8. Що входить в поняття комплексного лікування? ________________________________

____________________________________________________________________________

9. Які методи включає в себе загальне лікування? _________________________________

____________________________________________________________________________

Назви побічні дії антибіотиків: _________________________________________________

____________________________________________________________________________

Які патологічні стани або захворювання можуть виникнути після довготривалого прийому глюкокортикостероїдів? _______________________________________________

____________________________________________________________________________

Перелічи чинники, від яких залежить успіх місцевої терапії: ________________________

____________________________________________________________________________

Опиши показання та протипоказання для накладання примочок:  ____________________

____________________________________________________________________________

Чому накладання примочок протипоказано дітям до 2 років? ________________________

____________________________________________________________________________

Тестові завдання по темі «Анатомія і фізіологія шкіри. Методи дослідження хворого, що застосовуються в дерматології. Принципи загального та місцевого лікування. Питання деонтології в практиці дерматовенеролога. Побічна дія лікарських засобів»

Примітка: в тестах можливі декілька варіантів правильних відповідей

1. Шари епідермісу:

  1.  Базальний;
  2.  Сосочковий;
  3.  Сітчастий;
  4.  Блискучий;
  5.  Жировий.

2. Роговий шар містить:

  1.  Меланін;
  2.  Кератин;
  3.  Кератогеалін;
  4.  Елендин.

3. Для клітин базального шару не є властивим:

  1.  Пігментоутворення;
  2.  Мітози;
  3.  Кератоутворення;
  4.  Секреція шкірного сала.

4. У дермі розрізняють такі шари:

1.  Сосочковий і сітчастий;

2.  Шипований та зернистий;

3.  Сосочковий та зернистий;

4.  Базальний та роговий.

5. Кровоносні сосуди розміщуються в:

  1.  Епідермісі;
  2.  Дермі.

6. Первинний морфологічний елемент:

  1.  Лусочка;
  2.  Горбик;
  3.  Кірочка;
  4.  Ліхеніфікація.

7. Вторинний морфологічний елемент:

  1.  Вузол;
  2.  Міхур;
  3.  Виразка.

8. Сосудиста пляма – це:

  1.  Еритема;
  2.  Лейкодерма;
  3.  Хлоазма.

9. Пустотними (порожнинними) є всі наведені морфологічні елементи висипу:

  1.  Папула, горбик, пухир;
  2.  Пухир, гноячок;
  3.  Гноячок, міхур, везикула;
  4.  Міхур, гноячок;
  5.  Горбик, вузол, пухир.

10. Результатом горбика є:

  1.  Пляма;
  2.  Ерозія;
  3.  Рубець.

11. Меланін синтезують клітини:

  1.  Опацисти;
  2.  Меланобласти;
  3.  Меланоцити;
  4.  Меланофори.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Анатомія і фізіологія шкіри»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Номер відповіді

,


Тема №2: «Основи охорони праці в галузі»

План:

  1.  Визначення охорони праці.
  2.  Обов’язки працівника і роботодавця.
  3.  Інфекційний контроль.
  4.  Інструктаж з охорони праці, його види.
  5.  Індивідуальні засоби захисту медичного персоналу.

Кількість годин: 2

Актуальність теми: Оскільки багато хвороб, які мають шкірні прояви, мають інфекційне походження, передаються при прямому і непрямому контактах, питання охорони праці в дерматовенерології стоїть дуже гостро. Середній медичний працівник повинен добре розумітися на етіологічних факторах, які призводять до виникнення захворювання, знати шляхи передачі, джерело інфекції. Середній медпрацівник повинен бути ознайомленим з засобами індивідуального захисту при наданні допомоги хворим з гострозаразними шкірними та венеричними хворобами, вміти користуватися цими засобами. Також треба відповідально відноситися до виконання правил техніки безпеки.

Література для опрацювання – опорний конспект (надається нижче)

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Охорона праці являє собою систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я, працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Серед основного переліку законодавчих актів з питань охорони праці головним є Закон України «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14.10.1992р.

Працівник у ході виконання трудових та професійних обов’язків зобов’язаний (стаття 14):

  1.  Дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт та під час перебування на території підприємства;
  2.  Знати і виконувати вимоги санітарно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
  3.  Проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок проведення позачергових медичних оглядів працівників:

  1.  За заявою працівника, якщо він вважає, що погіршання стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;
  2.  За своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

Інфекційний контроль – це система ефективних організаційних, профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення і розповсюдження госпітальних інфекцій, який базується на результатах епідеміологічної діагностики.

Мета інфекційного контролю – зниження захворюваності, летальності і економічного збитку від госпітальних інфекцій. Це загальна мета для усього стаціонару. А що стосується шкірно-венеричного відділення, то доцільно її конкретизувати з уточненням, за рахунок чого повинно відбуватися зниження захворюваності – наприклад, за рахунок введення безпечних алгоритмів діагностичних та лікувальних процедур, ефективних методів дезінфекції і стерилізації тощо.

Система інфекційного контролю покликана поліпшити якість медичної допомоги, забезпечити збереженість здоров’я пацієнтів та персоналу.

Основні задачі програми інфекційного контролю:

  1.  Епідеміологічний нагляд за ВЛІ;
  2.  Розслідування спалахів ВЛІ;
  3.  Розробка письмових алгоритмів ізоляції хворих;
  4.  Розробка письмових алгоритмів, що забезпечують зниження ризику, пов’язаного з доглядом за пацієнтом;
  5.  Участь в заходах по охороні здоров’я медичного персоналу;
  6.  Участь в програмі підвищення якості медичної допомоги;
  7.  Навчання персоналу питанням інфекційного контролю;
  8.  Постійний перегляд санітарно-гігієнічних, дезінфекційних, стерилізаційних, ізоляційно-обмежуючих заходів;
  9.  Моніторинг застосування антибіотиків, моніторинг антибіотикорезистентності;
  10.  Ліквідація застарілих або невиправдано дорогих методів, застосування нових методів і оцінка їх ефективності.

Види інструктажів
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

І. Загальні положення

1.1. Дана інструкція є чинною для всіх медичних працівників (МП).  МП допускаються до роботи після проходження вступного інструктажу, що проводиться інженером з охорони праці при прийомі на роботу, первинного інструктажу на робочому місці, що проводиться зав. відділенням та повторних (1 раз на 6 місяців) інструктажів.

1.2. Недотримання вимог цієї інструкції може призвести до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

1.3. МП може бути відсторонений від роботи завідувачем відділення при виявленні будь-яких порушень положення інструкцій з охорони праці; неправильній експлуатації приладу (може бути допущений після проведення повторного інструктажу) та при виявленні несправності в роботі апаратури (забороняється подальша її експлуатація).

1.4. МП забезпечується санітарним одягом (халат, шапочка, гумові рукавички, при необхідності – спецодягом і спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту).

1.5. МП зобов’язаний:

-   дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку;

-   без дозволу не покидати своє робоче місце;

-   не залишати без нагляду включені електричні, газові та інші апарати;

-   виконувати інструкції з охорони праці, протипожежної безпеки, електробезпеки, вказівки зав. відділенням.

1.6.При виконанні роботи МП повинні користуватися спеціальним одягом (халати, тапочки, головні убори, маски, гумові рукавички тощо). З метою уникнення інфікування працівників від хворих слід суворо дотримуватись правил особистої гігієни та санітарно-протиепідемічних правил і календаря профілактичних щеплень.

ІІ. Вимоги техніки безпеки перед початком роботи

Приступаючи до роботи, МП повинні:

2.1. Перевірити наявність необхідного освітлення у всіх приміщеннях;

2.2. Звернути увагу на можливість пошкодження з’єднувальних елементів електромережі (розетки, вилки, шнури, вимикачі) у кабінетах та допоміжних кімнатах та справність ізоляції заземлення;

2.3. Перевірити, чи справні електроприлади, визначити тривалість та доцільність їх роботи;

2.4. Переконатися у наявності вільного доступу до запасних виходів на випадок надзвичайних ситуацій;

2.5. У випадку виявлення будь-яких відхилень, несправностей, пошкоджень негайно повідомити заступника головного лікаря по АГЧ, інженера по техніці безпеки.

ІІІ. Вимоги техніки безпеки під час роботи

3.1. Впродовж робочого часу МП зобов’язані дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкції з охорони праці, слідкувати за її дотриманням.

3.2. При виявленні порушень вимог техніки безпеки (несправність електричного обладнання, порушена електроізоляція, обірваний дріт, від’єднанне заземлення, пошкоджений електророзподільний щит), а також про нещасний випадок слід негайно поставити до відома заступника головного лікаря по АГЧ, спеціаліста з охорони праці, в останньому випадку також головного лікаря.

3.3. Під час роботи з апаратурою, електроприладами дотримуватися інструкцій по їх експлуатації, не працювати з несправними приладами, а також дотримуватися наступних вимог:

3.3.1. Не залишати ввімкненим будь-який електричний чи газовий прилад без нагляду;

3.3.2. Не користуватися первинними засобами пожежегасіння не за призначенням;

3.3.3. Не перекривати та не захаращувати запасні виходи з відділення, лікарні;

3.3.4. Не користуватися несправними розеткою, вилкою, пошкодженим електричним шнуром;

3.3.5. Не вмикати електричні прилади при виявленні ушкодження системи заземлення;

3.3.6. Не користуватися електричними приладами при відсутності захисних засобів (гумових килимків, надійної ізоляції, заземлення тощо);

3.3.7. Не торкатися вологими руками електроприладів;

3.3.8. Не працювати на висоті (драбинах, підвіконнях) без додаткових засобів безпеки;

3.3.9. Не працювати без гумових рукавиць та спеціальних фартухів з кров’ю хворих, їх виділеннями, не виконувати гнійні перев’язки;

3.3.10. Не користуватися несправними засобами для транспортування хворих;

3.3.11. Не створювати протягів у приміщенні;

3.3.12. Не курити у приміщенні відділення та лікарні;

3.3.13. Не налагоджувати самовільно медичне обладнання, електроме-режу і не доручати це стороннім особам;

3.3.14. Не користуватися відкритим вогнем у приміщенні;

3.3.15. При використанні кисню дотримуватися відповідних інструкцій.

ІV. Після закінчення роботи

4.1. Після закінчення роботи МП повинен перевірити, чи вимкнені всі газові і електроприлади, освітлення, в роботі яких немає необхідності, закрити крани, вікна.

4.2. Привести в порядок своє робоче місце, передати його черговому персоналу по зміні.

4.3.Дотримуватися особистої гігієни.

V. Вимоги техніки безпеки в аварійних ситуаціях

При виникненні аварійної ситуації (вибуху, пожежі тощо) МП і завідувач відділенням  зобов’язаний:

5.1. Припинити роботу;

5.2. Попередити працюючих про небезпеку;

5.3. Поставити до відома головного лікаря, заступника головного лікаря по АГЧ, інженера з техніки безпеки;

5.4. При виникненні пожежі діяти згідно з інструкцією (дії персоналу на випадок пожежі);

5.5. При необхідності провести евакуацію хворих і майна з відділення згідно з планом евакуації;

5.6. При нещасних випадках надавати невідкладну допомогу згідно з інструкцією і негайно доповісти головному лікарю, інженеру з техніки безпеки, зберегти ситуацію такою, при якій стався нещасний випадок.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ:

Для персоналу мають бути передбачені:

а) окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень  - одне для зберігання домашнього одягу, друге - для спецодягу, третє - для душової. Приміщення для особистого одягу  і спецодягу  обладнуються шафками;

б) окремі вбиральні (або шлюзовані, оснащені вмивальником з ліктьовим краном), мають бути ніжний  педальний спуск води з водонабірного бачка в каналізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;

в) скрізь, де персонал має контакти з заразним матеріалом, повинні бути мило, щітки для миття рук, рушник та дезінфікуючі розчини для знезараження рук;

г) окремий посуд для прийому їжі, стерилізується кип’ятінням. 

Правила виконання медичним і обслуговуючим персоналом санітарно-гігієнічного режиму і вимоги охорони праці

Персонал, який обслуговує інфекційних хворих,  зобов’язаний  беззастережно виконувати цілий ряд правил санітарно-гігієнічного режиму та вимог ТБ.

Це стосується, насамперед, вимог носіння спецодягу, обов’язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни та ін. Наприклад, при наявності на руках порізів та подряпин  необхідно одягати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають знезараженню. 

Обслуговуючому персоналу забороняється:

а) сідати на ліжко хворих,

б) з’являтися у відділенні без спецодягу,

в) виходити у спецодязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, або виносити спецодяг додому  з будь-якою метою,

г) з’являтися у спецодязі в столовій або буфеті,

д) користуватися туалетом, призначеним для хворих, посудом та іншими речами, що є в користуванні хворих,

е) приймати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях,

ж) вживати харчові продукти та залишки харчів від хворих,

з) палити в палатах, коридорах і лабораторіях.

Для пиття води  в персоналу має бути окремий посуд.

Надання першої медичної допомоги:

  1.  відкриті ділянки шкіри обличчя, рук та ін. частин тіла у випадку забруднення їх заразним матеріалом обробляють 70% етиловим спиртом;
  2.  при забрудненні слизових оболонок рот полощуть  0,5% розчином соди, 0,5% розчином соляної кислоти або розчином марганцевокислого калію 1:10000, очі промивають розчином марганцевокислого калію 1:10000 або закапують в очі 1-2 краплі 1% розчину азотнокислого срібла; у ніс закапують 1-2 краплі  1% розчину протарголу;
  3.  при термічних опіках: змастити опечене місце спиртом або 3-5% розчином марганцевокислого калію, маззю від опіків або 3-5% свіжоприготованим розчином таніну. При значних опіках негайно викликати швидку допомогу. 

Індивідуальні засоби захисту

Якщо небезпека інфікування на робочому місці після впровадження загальних технічних засобів захисту і правил техніки безпеки зберігається, то роботодавець зобов’язаний безкоштовно надати своїм працівникам індивідуальні засоби захисту. Ці засоби потрібно зберігати в легкодоступному місці.

  1.  Рукавички Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди надягав рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів, якщо у медичного працівника алергія на матеріал, з якого зроблені звичайні медичні рукавички) перед контактом із кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими ними поверхнями.
  2.  Не можна використовувати одноразові рукавички повторно або ушкоджені багаторазові рукавички. Не варто використовувати зволожувачі на вазеліновій основі, оскільки вони ушкоджують латекс, з якого зроблено рукавички. 
  3.  Халати, захисний одяг для персоналу. В умовах небезпеки інфікування на робочому місці необхідно на повсякденний одяг надягати медичний. Надягати хірургічні ковпаки чи шапочки, бахіли на взуття або спеціальні черевики варто в тому випадку, якщо можливе потрапляння великої кількості крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин на голову або ноги. 
  4.  Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для очей Надягайте захисні екрани, що прикривають обличчя до підборіддя, чи маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з бічними щитками у всіх випадках, коли існує небезпека появи бризок крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій. Носіння звичайних окулярів не забезпечує достатнього рівня захисту від інфекційних збудників, що передаються з кров’ю. У разі правильного використання засобів індивідуального захисту вони захищають робочий і звичайний одяг, нижню білизну, а також шкірні покриви, слизові оболонки очей, рота від забруднення чи контакту з кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Якщо захисний одяг просякнув кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, його варто якнайшвидше зняти. Промити ділянки шкіри, на яких відбувся контакт з кров’ю під захисним одягом, водою з милом. Перед тим як залишити робоче місце, потрібно зняти всі індивідуальні засоби захисту та помістити їх у виділену для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й утилізацію використаних індивідуальних засобів захисту несе відповідальність роботодавець. 

Намагайтеся запобігти інфікуванню збудниками, що передаються з кров’ю, уникаючи:

  1.  випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими інструментами;
  2.  контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа, ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;
  3.  доторкання до забрудненої інфікованим матеріалом поверхні;
  4.  торкання ділянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок очей, носа або рота.

Під час виконання професійних обов’язків необхідно дотримуватися техніки безпеки, зокрема використовувати на робочому місці різні засоби захисту та захисні пристосування:

  1.  використовувати пристосування, за допомогою яких можна ізолювати предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, які розташовують поруч з місцем їх використання і вчасно замінюють, щоб запобігти їх переповненню), чи виключити зіткнення з ними під час маніпуляцій (наприклад використовувати безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);
  2.  удосконалити правила техніки безпеки для медичних працівників (наприклад заборонити надягати ковпачки на використані голки, згинати чи ламати їх тощо);
  3.  використовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі рукавички, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей (захисні екрани, окуляри).

Питання для самоконтролю:

1. Перелічи види інструктажів з охорони праці: ___________________________________

____________________________________________________________________________

2. Дай визначення інфекційному контролю: ______________________________________

____________________________________________________________________________

3. Зобов’язання медичного працівника під час виконання службових обов’язків: _______

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Назви індивідуальні засоби захисту медичного працівника: _______________________

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

5. Опиши надання невідкладної допомоги при забрудненні слизових оболонок патогенним матеріалом: _______________________________________________________

____________________________________________________________________________

6. Чого треба уникати для запобігання інфікування збудниками, що передаються з кров’ю? _____________________________________________________________________

____________________________________________________________________________


  1.  Тема №3: «Професійні захворювання шкіри. Токсикодермія. Нейродерматоз. Кропив’янка, набряк Квінке»

План:

  1.  Професійні захворювання шкіри: професійні хвороби і професійні ознаки.
  2.  Токсикодермія: причини виникнення, клінічна картина.
  3.  Симптом Лайєлла.
  4.  Нейродерматоз.
  5.  Кропив’янка, набряк Квінке.

Кількість годин: 4

Актуальність теми: Алергійні захворювання займають одне з перших місць серед шкірної патології, особливо зросла алергічна захворюваність на підприємствах, тому середній медичний працівник повинен бути добре обізнаним у клінічних проявах дерматозів, причинах, які зумовлюють розвиток патології, і факторах, які сприяють розвитку шкірної патології. Також треба відрізняти професійні  захворювання від  професійних ознак, оскільки тактика ведення таких пацієнтів відрізняється. Важливу роль у запобіганні  токсикодермії відіграє знання середнім медичним персоналом правила прийому пацієнтами лікарських засобів.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 39-41, 44-46, 46-47
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 39-43, 49-51, 51-55
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 105-115, 120-123

ПРИМІТКА: Шкірний свербіж проявляється вираженим свербежем та слідами розчухувань, унаслідок чого утворюються екскоріації, зони пігментації, рубці,  ліхеніфікація та піодермії. Нігтьові пластинки пальців рук стають полірованими, вільний край їх стирається.

Етіологічними чинниками свербежу як самостійного захворювання а не симптому інших дерматозів, можуть бути вісцеральні розлади, токсичні чинники, аутоінтоксикація, похилий вік, ендокринні захворювання, хвороби крові, гельмінтози.

Лікування:

  1.  Усунення етіопатогенетичного чинника.
  2.  Гіпосенсибілізувальна та седативна терапія.
  3.  Місцеве лікування – 1-2% розчин ментолу, тимолу, кортикостероїдні мазі, іонофорез із 2% розчином новокаїну на меж хребцеві вузли, дарсонвалізація (загальна та місцева).

Питання для самоконтролю:

Дай визначення професійним хворобам шкіри: ____________________________________

____________________________________________________________________________

Дай визначення професійним ознакам і перелічи, що відноситься до цієї патології: _____

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Опиши клінічні прояви професійної екземи:  _____________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дай визначення токсикодермії: _________________________________________________

____________________________________________________________________________

Опиши клінічну картину синдрому Лайєлла:  _____________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що таке нейродерматози? _____________________________________________________

____________________________________________________________________________

Опиши дифузний нейродерміт: _________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Шкірний свербіж: етіологічні чинники і лікування  ________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Який первинний елемент виникає при кропив’янці? _______________________________

Дай визначення набряку Квінке: ________________________________________________

Напиши етапи надання невідкладної допомоги при набряку Квінке:  _________________

____________________________________________________________________________

Тестові завдання по темі «Професійні захворювання шкіри. Токсикодермія. Нейродерматоз. Кропив’янка, набряк Квінке»

1. Який з перерахованих препаратів сприяє розвитку обмеженої токсикодермії?

  1.  Сульфаніламіди;
  2.  Аскорбінова кислота;
  3.  Преднізолон;
  4.  Мазь «Флуцинар».

2. Вказати неправильну дію медперсоналу при догляді за хворим з синдром Лайєлла в реанімаційному відділенні:

  1.  Хворий повинен знаходитися у боксі зі стерильною білизною та індивідуальними засобами догляду;
  2.  Бокс підпадає під стерилізацію УФО;
  3.  Натільну і постільну білизну міняють 3 рази на тиждень;
  4.  При утрудненні ковтання хворому роблять поживні клізми.

3. Після вживання анальгіну з приводу зубного болю, на шкірі тулуба та кінцівок у чоловіка з’явилися яскраво-червоні еритематозні плями неправильної форми, схильні до злиття, які супроводжуються інтенсивним свербежем. Які дерматоз виник у пацієнта?

  1.  Алергійний дерматит;
  2.  Токсокодермія;
  3.  Екзема;
  4.  Кропив’янка.

4. Токсикодермія характеризується:

  1.  Бурхливою запальною реакцією шкіри;
  2.  Великою поширеністю, близькою до еритродермії;
  3.  Порушенням загального стану;
  4.  Швидким регресом після усунення контакту з алергеном;
  5.  Усіма названими ознаками.

5. Причиною токсичної дії ліків є все назване, окрім:

  1.  Передозування;
  2.  Уповільненого метаболізму в осіб з генетичною недостатністю ацетилтрансферази;
  3.  Функціональної недостатності печінки;
  4.  Функціональної недостатності нирок.

ЗАДАЧА №1. Після вживання однієї таблетки амідопірину з приводу простудного захворювання у пацієнта протягом 4-5 годин підвищилась температура до 400, з’явилось загальне нездужання, на шкірі тулуба, кінцівок і на слизових оболонках раптово почали з’являтися великі червоні плями, на тлі яких виникали різних розмірів пузирі з в’ялою покришкою. Пузирі швидко лопалися з утворенням великих еродованих ділянок. Ураження на шкірі нагадували опіки другого ступеню. Симптом Нікольського позитивний. Встановіть попередній діагноз. Ваша лікувальна тактика?

ЗАДАЧА №2. Пацієнт звернувся зі скаргами на свербіння і висипання на шкірі тилу кистей, яке помітив 4 дні тому. Захворів уперше. Протягом останніх місяців виконує роботу маляра. Об’єктивно: шкіра тилу кистей і пальців різко рожевого кольору, трохи набрякла. Вогнища зі схильністю до периферійного росту, без чітких меж. Назвати попередній діагноз. Які додаткові обстеження треба провести для уточнення діагнозу.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми: «Захворювання придатків шкіри. Доброякісні і злоякісні новоутворення шкіри. Червоний плескатий лишай. Пітиріаз рожевий Жибера»

№ тестового завдання

1

2

3

4

5

№ відповіді

ЗАДАЧА №1

ЗАДАЧА №2


Тема №4. «Червоний плоский лишай. Рожевий лишай Жібера»

План:

  1.  Червоний плоский лишай: етіологія, патогенез і теорії патогенезу.
  2.  Анамнез і суб’єктивні симптоми при червоному плоскому лишаї.
  3.  Ураження слизових оболонок при червоному плоскому лишаї.
  4.  Рожевий лишай, теорії патогенезу.
  5.  Клінічна картина і принци лікування хворих на рожевий лишай.

Кількість годин: 2

Актуальність теми: Останнім часом серед населення різко поширилися шкірні хвороби з нез’ясованою етіологією. Серед них особливу увагу треба приділити червоному плоскому лишаю та рожевому лишаю Жібера, оскільки ці захворювання виникають як у людей підліткового та молодого віку, так і у людей середнього віку. І для цієї хвороби характерний циклічний перебіг, постійний рецидивуючий перебіг. Ці захворювання привертають увагу тим, що мають особливості хронічного перебігу у пацієнтів дитячого віку.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 48-49, 54-55
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 64-65
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 133-135, 178-184

Питання для самоконтролю:

  1.  Дати визначення червоному плоскому лишаю і перелічити основні теорії патогенезу розвитку захворювання  ________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Провокувальні чинники виникнення червоного плоского лишаю: _______________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Описати первинні і вторинні морфологічні елементи типової клінічної форми червоного плоского лишаю: ______________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Ураження слизових оболонок при червоному лишаю__________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Які симптоми є клінічним підтвердженням діагнозу червоний плоский лишай? ______________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Принципи лікування хворих на червоний плоский лишай  _____________________

_______________________________________________________________________

  1.  Дати визначення рожевому лишаю Жібера і перелічити теорії патогенезу _______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Вказати особливості клінічного перебігу рожевого пітиріазу у пацієнтів дитячого віку: __________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Принципи лікування хворих на рожевий лишай Жібера:  ______________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тестові завдання для самоконтролю з теми «Червоний плоский лишай. Рожевий лишай Жібера»

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Червоний плоский лишай. Рожевий лишай Жібера»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

Номер відповіді


Тема №5 «Хвороби волосся, потових і сальних залоз шкіри. Новоутворення шкіри. Клінічні ознаки дерматиту Дюрінга»

План:

  1.  Хвороби волосся: гніздова алопеція.
  2.  Хвороби сальних залоз: себорея, вугрі звичайні.
  3.  Хвороби потових залоз: гіпергідроз загальний і місцевий.
  4.  Новоутворення шкіри: передракові захворювання, доброякісні та злоякісні пухлини шкіри.
  5.  Дерматит Дюрінга.

Кількість годин: 2

Актуальність теми: Широкого розповсюдження останнім часом набула проблема новоутворень шкіри. Останні два роки гостро стоїть питання підвищення сонячної активності і в багатьох країнах світу меланома посіла майже перше місце серед злоякісних захворювань. Хвороби волосся, потових і сальних залоз завжди мали достатнє розповсюдження, особливо серед пацієнтів підліткового віку, а оскільки ця патологія має ще і косметичну проблему, то її рішення набуває великого значення. 

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 61-70, 57-58;
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 62-64, 71-83;
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 79-83, 266-274, 302-311;

Питання для самоконтролю:

  1.  Що таке гніздова алопеція? Опиши генез виникнення патології. ________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Описати прояви всіх трьох стадій перебігу алопеції: __________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Дати визначення себореї та описати клінічні прояви жирної і сухої себореї.________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Що таке вугрі звичайні? Чому вони виникають і як розвивається клінічна картина вугрового висипу?  ______________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Опиши принципи лікування хвороб сальних залоз: ___________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Дай визначення гіпергідрозу, опиши його клінічні прояви: _______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Перелічи принципи місцевої терапії гіпергідрозу: ____________________________ _______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Що відноситься до передракових захворювань шкіри? ________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Опиши клінічні прояви хейліту, гіперкератозу:  ______________________________ _______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Які ознаки переродження невусу потребують уваги?  _________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Опиши клінічну картину плоскоклітинного раку:  ____________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тестові завдання з теми «Хвороби волосся, потових і сальних залоз. Новоутворення шкіри. Клінічні ознаки дерматиту Дюринга. »

1. Найчастіша локалізація доброякісних пухлин шкіри:

  1.  Шкіра обличчя;
  2.  Ділянка крижів;
  3.  Шкіра живота;
  4.  Волосиста частина голови;
  5.  Правильно все.

2. Для герпетиформного дерматиту Дюрінга характерно:

  1.  Поліморфізм висипів;
  2.  Еозинофілія у місті пузирів;
  3.  Еозинофілія периферійної крові;
  4.  Підвищена чутливість до препаратів йоду;
  5.  Все назване правильно.

3.Для герпетиформного дерматиту Дюрінга характерно:

  1.  Рідкість висипань на слизових оболонках;
  2.  Свербіж;
  3.  Поліморфізм висипів;
  4.  Згрупованість висипань;
  5.  Все правильно.

ЗАДАЧА № 1.Пацієнт віком 63 роки звернувся на прийом зі скаргами на появу на боковій поверхні носа невеликої виразки, яка не гоїться і час від часу кровоточить. Уперше помітив утворення 4 роки тому. Лікувався самостійно різними мазями. Об’єктивно: на боковій поверхні носа спостерігається утворення завбільшки з горошину, вкрите геморагічною кіркою; якщо шкіру натягнути, навколо утворення помітний щільний незапальний валик. Вистави попередній діагноз. Який спосіб лікування можна запропонувати?

ЗАДАЧА №2 Пацієнт скаржиться на появу висипів на шкірі тулуба та розгинальних поверхонь кінцівок, що супроводжується помірним свербежем. Самолікування зводилося до змазування висипу розчином йоду, після чого висип значно поширився і став численнішим. Загальний стан хворого незначно погіршений.

Об’єктивно: висип має поширений симетричний характер, розташований на шкірі тулуба. Висип поліморфний, представлений еритематозними плямами, пухирями, пухирцями з прозори каламутним вмістом, папулами, ерозіями. Симптом Нікольського негативний, акантолітичні клітини в мазках-відбитках відсутні. Встанови і обґрунтуй діагноз. Клінічне підтвердження даного захворювання.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Хвороби волосся, потових і сальних залоз. Новоутворення шкіри. Клінічні ознаки дерматиту Дюрінга.»

Номер тестового завдання

1

2

3

Номер відповіді

ЗАДАЧІ №1

ЗАДАЧА №2


Тема №6 «Гноячкові захворювання шкіри»

План:

  1.  Етіологія і чинники розвитку гноячкових захворювань.
  2.  Класифікація піодермій.
  3.  Особливості піодермій у дітей.
  4.  Стафілодермії поверхневі і глибокі.
  5.  Стрептодермії поверхневі і глибокі.
  6.  Профілактика піодермій у дитячих закладах, пологових будинках і на підприємствах.

Кількість годин: 4

Актуальність теми. Піодермії завжди займали одне із ведучих місць серед шкірних захворювань і як самостійні хвороби і як ускладнення шкірної патології. Тому знання етіології, клініки, особливостей піодермій і методів лікування має велике значення. Особливу увагу треба приділити тому, що піодермії часто виникають у періоді новонародженості, а також відмінності перебігу у дитячому віці.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 70-77
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 83-97
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 70-72, 257-266

Питання для самоконтролю:

  1.  Дати визначення піодермії і перелічити особливості піодермій серед шкірних захворювань ___________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Які умови сприяють розвитку піодермій _______________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Дати клінічну характеристику вузликових сифілідів слизових оболонок.  _________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Описати клінічну картину сикозу __________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Описати клінічну картину пухирчатки новонароджених _______________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Які різновиди імпетиго ви знаєте? _________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Що таке звичайна ектима та її клінічні прояви? ______________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Принципи лікування хворих на піодермію ___________________________________ _______________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Скласти план оброблення уражених ділянок шкіри ___________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Догляд за хворими на піодермію ___________________________________________

__________________________________________________________________________

  1.  Скласти таблицю особливостей піодермії

Ознаки

Стрептодермія

Стафілодермія

Типова локалізація

Зв’язок з придатками шкіри

Звьязок зі статтю та віком

Форми захворювання, що найчастіше спостерігаються

Контагіозність

Характер гною

Тестові завдання для самоконтролю з теми «Гноячкові захворювання шкіри»

1. Елемент висипки, який містить гній:

  1.  Лусочка;
  2.  Кірочка;
  3.  Везикула;
  4.  Пустула;
  5.  Пузир ;

2. У хворого фурункульоз. Яка група препаратів показана?

  1.  Кортикостероїди;
  2.  Протигрибкові;
  3.  Антибіотики;
  4.  Сечогінні;
  5.  Противірусні.

3. У дитини імпетиго. Яка мазь показана?

  1.  Герпевір;
  2.  Преднізолонова;
  3.  Лінімент синтоміцину;
  4.  Клортимазол;
  5.  Синофлор.

4. У двох дітей з однієї сім‘ї на шкірі обличчя жовто-бурі кірочки, під ними гній, ерозії. Про яку хворобу слід подумати?

  1.  Дерматит;
  2.  Імпетиго;
  3.  Фурункульоз;
  4.  Кондидоз;
  5.  Дерматофітію .

5.Який препарат призначають перед введенням пеніциліну з метою попередження   алергійних реакцій?

  1.  Пипольфен;
  2.  Доксицеклин;
  3.  Індометоцин;
  4.  Сульфат магнію;
  5.  Аспірин.

6. Які елементи висипки при стафілококовій піодермії?

  1.  Пустула;
  2.  Вузол;
  3.  Розеола;
  4.  Виразка;
  5.  Пузир.

7. Що собою являє карбункул?

  1.  Виразка;
  2.  Пустула;
  3.  Декілька фурункулів;
  4.  Вузол;
  5.  Горбик.

ЗАДАЧА №1. Під час огляду в приймальному відділенні у хворого на шкірі підборіддя, верхньої губи та щік під бородою та вусами виявлено численні запальні міліарні фолікулярні папули, деякі з яких вкриті зеленуватими або брудно-жовтими кірками, під якими помітні ерозивні поверхні. Хворого непокоїть незначний свербіж, періодичне печіння в уражених ділянках. Хворіє більше 5-ти років. Відчув полегшення стану після того, як почав носити вуса і бороду.

Встановіть попередній діагноз. Поясніть патогенез цього захворювання. Що можна рекомендувати хворому для запобігання загострення захворювання? Складіть план лікування.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Гноячкові захворювання шкіри»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

Номер відповіді

Задача

 


Тема №7 «Дерматозоонози. Туберкульоз шкіри. Лепра»

План:

  1.  Короста. Етіологія, шляхи поширення, клінічна картина.
  2.  Лікування хворих на коросту бензилбензоатом, за методом Дем’яновича, сірчаними мазями.
  3.  Педикульоз, клінічна картина, профілактика.
  4.  Туберкульоз шкіри, шляхи поширення інфекції на шкіру.
  5.  Локалізовані і десиміновані різновиди шкірного туберкульозу.
  6.  Основні ознаки, діагностика та лікування туберкульозу шкіри.
  7.  Лепра, поняття. Заходи у вогнищі інфекції. Профілактика.
  8.  Охорона праці медичного працівника під час догляду за хворими.

Кількість годин: 4

Актуальність теми. Захворювання на туберкульоз, в тому числі і на туберкульоз шкіри останнім часом здобули епідемічний характер. Тому медичний працівник повинен бути обізнаним в епідеміологічній обстановці з приводу туберкульозу, знати клінічні прояви туберкульозу шкіри, знати які заходи проводити у вогнищі інфекції щоб вчасно запідозрити хворобу, обстежити пацієнта, ізолювати хворого і провести всі необхідні заходи для попередження розповсюдження інфекції. Також широкого розповсюдження набули короста та педикульоз. І з приводу цих захворювань середній медичний працівник повинен знати як клінічні прояви, так і методи боротьби з цими хворобами.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 95-106, 77-86.
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 127-137, 97-100.
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с.  185-192, 279-297.

Питання для самоконтролю:

  1.  Дати визначення корості, етіологія, шляхи поширення ________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Опиши клінічну картину корости:__________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Напиши план лікування хворих на коросту бензилбензоатом: __________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Напиши план лікування хворих на коросту сірчаною маззю: ___________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Напиши план лікування хворих на коросту за методом Дем’яновича: ____________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Перелічи особливості перебігу корости у дітей грудного і раннього віку:  ________

_______________________________________________________________________

  1.  Перелічи критерії діагностики корости: _____________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Дай характеристику вошивості, опиши клінічні форми та клінічні прояви:  _______

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Профілактика вошивості: _________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Опиши первинний туберкульоз шкіри, його клінічні прояви: ___________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Туберкульозний вовчак як найпоширеніша форма туберкульозу, його клінічні прояви: ________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Що таке коліквативний туберкульоз шкіри, які його клінічні прояви?  ___________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Які існують принципи лікування хворих на туберкульоз? ______________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Опиши профілактику туберкульозу шкіри: __________________________________

_______________________________________________________________________

Тести для самоконтролю з теми «Дерматозоонози. Туберкульоз шкіри. Лепра»

1. Збудником корости являється:

  1.  Бактерії;
  2.  Віруси;
  3.  Коростяний кліщ;
  4.  Трихомонади;
  5.  Бліда трепонема.

2. Шляхи розповсюдження корости:

  1.  Аліментарний;
  2.  Повітряно-крапельний;
  3.  Контактно-побутовий;
  4.  Пиловий;
  5.  Ін‘єкційний.

3. У 2-річної дитини свербляча висипка на кистях, долонях і підошвах у вигляді червоних набряклих вузликів. Свербіж посилюється вночі. Про яку хворобу слід подумати?

  1.  Екзему;
  2.  Дерматит;
  3.  Червоний плоский лишай;
  4.  Коросту;
  5.  Псоріаз.

4. У хворого короста. Яку мазь використовують?

  1.  Стрептоцидову;
  2.  Преднізолонову;
  3.  Бензилбензонат;
  4.  Герпевір;
  5.  Синтоміцинову.

5. Хворий відчуває свербіж у ділянці лобка, шкіра змінена. Про яку хворобу слід подумати?

  1.  Червоний плоский лишай;
  2.  Дерматит;
  3.  Контагіозний молюск;
  4.  Лобковий педикульоз;
  5.  Екзему.

6. У дитини розповсюджене імпетиго, окрім того, виражена сверблячка, що посилюється вночі. Про яку хворобу слід подумати?

  1.  Екзему;
  2.  Дерматит;
  3.  Червоний плоский лишай;
  4.  Герпетиформний дерматит;
  5.  Коросту.

7. Хвора скаржиться на свербіж голови, шкіра не змінена. Про яку хворобу слід подумати?

  1.  Екзему;
  2.  Дерматит;
  3.  Псоріаз;
  4.  Педикульоз голови;
  5.  Коросту.

ЗАДАЧА №1. Під час госпіталізації в стаціонар у приймальному відділенні у хворого на шкірі живота, сідниць, променево-зап’ясткових суглобів та бокових поверхонь пальців рук виявлено висипи, що представлені міліарними парними папуло-везикулами з кров’яними кірочками на поверхні та екскоріаціями. Хворий відчуває свербіж шкіри, який з’явився одночасно з висипаннями і значно посилюється увечері та вночі. З анамнезу з’ясовано, що 10 днів тому він прибув з відрядження, де проживав у гуртожитку.

Встановіть попередній діагноз. Намітьте план лікування. Вкажіть строки відомих вам методик лікування цього захворювання.  

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Дерматозоонози. Туберкульоз шкіри»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

Номер відповіді

ЗАДАЧА

.  


Тема №8  «Загальна характеристика перебігу сифілісу. Діагностика, лікування, контроль виліковності хворих на сифіліс»

План:

  1.  Сифіліс: етіологія, епідеміологія.
  2.  Джерело зараження, шляхи поширення інфекції.
  3.  Чинники, які зумовлюють зростання захворюваності на сифіліс останнім часом.
  4.  Критерії діагностики сифілісу.
  5.  Лікування сифілісу загальне та місцеве.
  6.  Контроль виліковності хворих на сифіліс.

Кількість годин: 2

Актуальність теми. Захворювання на сифіліс дуже поширені в наш час і тому знання характерних рис перебігу сифілісу, методів його діагностики, контролю виліковності хворих на сифіліс мають велике значення для медичних працівників. Треба володіти методами лікування, знати клінічні прояви, щоб запобігти інфікуванню під час виконання лікарських призначень.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 138-141
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 197-214
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с.  423-457

Питання для самоконтролю:

1. Дай визначення сифілісу:  ___________________________________________________

____________________________________________________________________________

2. Перелічи періоди перебігу хвороби: ___________________________________________

3. Що є джерелом зараження сифілісом? _________________________________________

4. Шляхи передачі сифілітичної інфекції:  ________________________________________

____________________________________________________________________________

5. Чому захворюваність на сифіліс останнім часом зростає?  ________________________

____________________________________________________________________________

6. Опиши інкубаційний період сифілісу: _________________________________________

____________________________________________________________________________

7. Які суб’єктивні і об’єктивні симптоми захворювання супроводжують інкубаційний період? ______________________________________________________________________

8. Як підтвердити діагноз в період первинного серонегативного сифілісу? _____________

____________________________________________________________________________

9. Що таке серологічна реакція і що вона дозволяє виявити? _________________________

____________________________________________________________________________

10. Які існують критерії виліковності сифілісу? ___________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тести для самоконтролю з теми «Загальна характеристика перебігу сифілісу. Діагностика, лікування, контроль виліковності хворих на сифіліс»

1. Яка середня тривалість  інкубаційного періоду сифілісу?

  1.  3-4 дні;
  2.  3-4 тижні;
  3.  3-4 місяці;
  4.  6 місяців;
  5.  9 місяців.

2. Яка середня тривалість серонегативного періоду сифілісу?

  1.  3-4 дні;
  2.  3-4 тижні;
  3.  3-4 місяці;
  4.  6 місяців;
  5.  9 місяців;

3. Яка середня тривалість серопозитивного періоду сифілісу?

  1.  3-4 дні;
  2.  3-4 тижні;
  3.  3-4 місяці;
  4.  6 місяців;
  5.  9 місяців;

4. Найефективніший препарат для лікування сифілісу:

  1.  Бесиптол;
  2.  Ацикловір;
  3.  Глюконат кальцію;
  4.  Пеніцилін;
  5.  Сульфодіметоксин.

5. Наявність якої небезпечної для життя хвороби необхідно обстежувати хворих на сифіліс?

  1.  ВІЛ-інфекції;
  2.  Корости;
  3.  Токсикодермії;
  4.  Системного  червоного вовчака;
  5.  Туберкульозу.

6. Як називається лікування хворих в інкубаційний період сифілісу без клінічних проявів?

  1.  Профілактичне;
  2.  Пробне;
  3.  Превентивне;
  4.  Специфічне;
  5.  Неспецифічне.

7. У хворого на статевому члені неболюча ерозія, в паху щільний неболючий лімфовузол. Про що можна подумати?

  1.  Імпетиго;
  2.  Твердий шанкр;
  3.  Екзему;
  4.  Дерматит;
  5.  Герпес.

8. У хворого фімоз зі значним набряком. Хворий не обстежений. Які примочки йому показані?

  1.  З фізіологічним розчином;
  2.  З розчином борної кислоти;
  3.  З розчином саліцилової кислоти;
  4.  З розчином пеніциліну;
  5.  З розчином фурациліну.

9. Яка середня тривалість вторинного сифілісу у нелікованих випадках?

  1.  2 – 3 тижні;
  2.  2 – 3 місяці;
  3.  2 – 3 роки;
  4.  5 – 10 років;
  5.  10 – 20 років;

10. Для сифілітичної розеоли характерно:

  1.  Свербіж;
  2.  Лущення;
  3.  Мокнуття;
  4.  Відсутність суб‘єктивних відчуттів;
  5.  Схильність до злиття.

11. Який різновид папул вторинного періоду сифілісу є дуже заразливим?

  1.  Міліарні;
  2.  Монетоподібні;
  3.  Себорейні;
  4.  Псоріазоподібні;
  5.  Широкі кондиломи.

12. Яка найчастіша локалізація широких сифілітичних кондилом?

  1.  Долоні;
  2.  Обличчя;
  3.  Тулуб;
  4.  Статеві органи;
  5.  Кінцівки.

13. Із поверхні яких папул можна взяти матеріал для дослідження на бліду трепонему?

  1.  Себорейних;
  2.  Ерозивних;
  3.  Рогових;
  4.  Псоріазоподібних;
  5.  Герпетичних.

14. У хворого підозрюють ранній латентний сифіліс. Що необхідно взяти у нього для лабораторного підтвердження сифілісу?

  1.  Кров;
  2.  Слину;
  3.  Сечу;
  4.  Кал;
  5.  Лімфу;

ЗАДАЧА: Хвора 30-ти років скаржиться на дискомфорт у ділянці зовнішніх статевих органів, що з’явився декілька днів тому. Об’єктивно: в ділянці правої великої соромітної губи виявлено щільний безболісний синювато-червоного кольору набряк, від натискання пальцем сліду не лишається. Пахвинні реґіонарні лімфовузли дещо збільшені з одного боку, неболісні. Обґрунтуйте попередній діагноз, призначте обстеження для підтвердження діагнозу, намітьте план лікування.

ЗАДАЧА 2: Хворий скаржиться на охриплість голосу, яка з’явилася декілька місяців тому і не викликає ніяких незручностей. При огляді виявлено дрібно вогнищеву алопецію на скроневих і потиличних ділянках волосистої частини голови, шкіра яких візуально незмінена. На шкірі долонь є дрібні «мозолі», походження яких хворий не пояснює. Шкіра інших ділянок вільна від висипу. Неодружений, статеві контакти останні 4 місяці заперечує. Встановіть попередній діагноз, намітьте шляхи його уточнення і план лікування.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Сифіліс»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Номер відповіді

Задача №1

Задача №2


Тема №9  «Третинний сифіліс. Організація боротьби з венеричними хворобами»

План:

  1.  Особливості перебігу третинного сифілісу.
  2.  Класифікація третинного сифілісу.
  3.  Ураження шкіри, слизових оболонок при третинному сифілісі.
  4.  Ураження внутрішніх органів при третинному сифілісі.
  5.  Виявлення джерела інфекції, обстеження статевих і побутових контактів та залучення їх до лікування.
  6.  Заходи особистої і громадської профілактики венеричних хвороб.

Кількість годин: 3

Актуальність теми. Захворювання на сифіліс дуже поширені в наш час і тому знання характерних рис перебігу сифілісу, методів його діагностики, контролю виліковності хворих на сифіліс мають велике значення для медичних працівників. Треба володіти методами лікування, знати клінічні прояви, щоб запобігти інфікуванню під час виконання лікарських призначень. Оскільки останнім часом венеричні хвороби набули великої розповсюдженості, організація боротьби з ними посідає провідне місце.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 132-135, 157-160
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 184-190
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 409-415, 478-480

Питання для самоконтролю:

Які наслідки проявів при третинному сифілісі? ____________________________________

Які існують особливості третинного сифілісу? ____________________________________

____________________________________________________________________________

Чи заразний третинний сифіліс? ________________________________________________

Лікування якими препаратами дає швидкий терапевтичний ефект? ___________________

Опиши еволюцію горбкуватих сифілісів: _________________________________________

____________________________________________________________________________

До чого призводять гуми на слизових оболонках носа, м’якого піднебіння? ____________

____________________________________________________________________________

При третинному сифілісі відбувається ураження нервової системи. Назви 2 різновиди ураження НС: ________________________________________________________________

Перелічи заходи громадської профілактики венеричних хвороб: _____________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Який найпоширеніший і найефективніший засіб використовується для профілактики ЗПСШ? _____________________________________________________________________

Тестові завдання з теми: «Третинний сифіліс. Організація боротьби з венеричними хворобами»

1. Яка найчастіша локалізація широких сифілітичних кондилом?

  1.  Долоні;
  2.  Обличчя;
  3.  Тулуб;
  4.  Статеві органи;
  5.  Кінцівки.

2. Який елемент  виписки характерний для пізнього сифілісу?

  1.  Пляма;
  2.  Горбик;
  3.  Папула;
  4.  Везикула;
  5.  Тріщина;

3. Через який час у нелікованих хворих  може розвинутись пізній сифіліс?

  1.  2 – 3 місяці
  2.  6 місяців
  3.  9 місяців
  4.  2 –3 роки
  5.  більше 5 років

4. Чи можна заразитись сифілісом, торкнувшись незахищеними руками сифілітичної виразки на місці розпаду гум?

  1.  Так;
  2.  Ні.

5. Пізній вроджений сифіліс заразний чи ні?

  1.  Так;
  2.  Ні.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Сифіліс»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

Номер відповіді


Тема № 11. «Індивідуальна і державна громадська профілактика гострозаразних шкірних та венеричних хвороб, диспансеризація, правове забезпечення запобігання поширенню гострозаразних інфекцій. Охорона праці в галузі. Хвороба, зумовлена ВІЛ-інфекцією»

План

  1.  ВІЛ-інфекція – етіологія, патогенез, інкубаційний період, епідеміологія.
  2.  Шляхи передачі.
  3.  Здатність проходження ВІЛ-інфекції через плацентарний бар’єр.
  4.  Хвороби шкіри та слизових оболонок, що супроводять СНІД.
  5.  Абсолютні і відносні дерматологічні показання для обстеження хворих на СНІД.
  6.  Деонтологічні та юридичні аспекти роботи медичного персоналу з пацієнтами, які належать до групи ризику та ВІЛ-інфікованими.
  7.  Внутрішньолікарняна профілактика.
  8.  Роль акушерки в профілактиці ВІЛ-інфекції на ФАПі.
  9.  Методи громадської та індивідуальної профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом.
  10.  Виконання законів про боротьбу із заразними хворобами.
  11.  Виявлення джерела інфекції, обстеження статевих і побутових контактів та залучення їх до лікування.

Кількість годин на заняття: 2

Актуальність теми:

В сучасності різко поширилися хвороби, що передаються статевим шляхом, зросла кількість ВІЛ-інфікованих і пацієнтів, які належать до групи ризику. Більшість хвороб венеричних зазнали змін в своєму перебігу в зв’язку з тим, що пацієнтам стала доступна інформація з інтернета і розповсюджена практика без рецептурного відпуску медикаментів в аптеках. Тому хвороби, що передаються статевим шляхом дуже часто мають латентний або безсимптомний перебіг. Також збільшилась кількість мікс-інфекцій, коли один пацієнт хворіє декількома хворобами і тільки одна із них має клінічні прояви. Тому медичний персонал повинен вміти так провести збір анамнезу хвороби, щоб пацієнт зміг приділити увагу і малозначущим за його думкою суб’єктивним змінам в організмі. Дуже велика увага повинна приділятися в плані профілактики ВІЛ-інфекції, а також роботі з пацієнтами з групи ризику.

Опрацювати літературу за підручниками:

  1.  Л.С. Новосад «Шкірні і венеричні хвороби», с. 155-157, 157-160
  2.  Б.І. Зудін «Кожные и венерические заболевания» с. 225-230, 150-154
  3.  М.Б. Шегедин «Дерматологія і венерологія», с. 470-478, 478-480, 325-328

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

ОХОРОНА ПРАЦІ В ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ

Охорона праці являє собою систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я, працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Серед основного переліку законодавчих актів з питань охорони праці головним є Закон України «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14.10.1992р.

Працівник у ході виконання трудових та професійних обов’язків зобов’язаний (стаття 14):

  1.  Дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт та під час перебування на території підприємства;
  2.  Знати і виконувати вимоги санітарно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
  3.  Проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок проведення позачергових медичних оглядів працівників:

  1.  За заявою працівника, якщо він вважає, що погіршання стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;
  2.  За своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

Фізіологія та гігієна праці

Фізіологія праці являє собою галузь медичної науки і практики, яка вивчає зміни функціонального стану організму людини, що відбуваються в результаті впливу виробничої діяльності та процесу праці, з метою розробки та запровадження фізіологічно обґрунтованих заходів організації трудового процесу, котрі сприяють запобіганню виникнення втоми, забезпечують нормалізацію фізіологічних процесів та підтримують високий рівень працездатності. 

Гігієна праці – це розділ профілактичної медицини, що вивчає особливості впливу на організм людини чинників трудового процесу та виробничого середовища з метою наукового обґрунтування санітарних правил і норм, гігієнічних регламентів, а також нормативних положень, реалізація яких сприяє запобіганню виникнення явищ ранньої втоми та перевтоми, попередженню розвитку професійних захворювань та інших несприятливих наслідків дії виробничих умов на організм працівників.

Основним завданням гігієни праці слід вважати проведення якісної та кількісної оцінки впливу умов праці на організм. До пріоритетних завдань гігієни праці необхідно віднести: визначення гігієнічних нормативів, обґрунтування санітарних правил і норм облаштування та утримання підприємств, розробку рекомендацій щодо раціональної організації трудового процесу та робочих місць.

ПРОФІЛАКТИКА ЗПСШ:

1. Індивідуальна профілактика.
1.1. Використання 0,05 % водного розчину хлоргексидину біглюконату (пластмасові флакони по 100 мл)
Спосіб застосування для чоловіків:

а) випускають сечу і ретельно миють руки з милом;
б) статеві органи, промежину, прилеглі частини стегон теж ретельно миють теплою водою з милом і висушують;
в) названі ділянки протирають тампоном, просякнутим розчином хлоргексидину біглюконату;
г) у передню частину сечовипускального каналу (уретри) очною піпеткою вводять 1-2 мл цього розчину, затискають зовнішній отвір двома пальцями на 2-3 хвилини і відпускають, після цього не випускають сечі впродовж 2 год;
д) на оброблені ділянки накладають марлеві салфетки для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку в найближчий час змінюють.

Методика надання профілактичної допомоги жінкам:

1. Пацієнтка випускає сечу,миє руки, а потім обмиває із зеленим (калійним) милом статеві органи,стегна, промежинну ділянку.

2. Після обсушування серветкою ті самі ділянки тіла протирають вологим тампоном, змоченим розчином сулеми 1:1000.

3. Проводять спринцювання піхви розчином калію перманганату 1:1000 з подальшим уведенням у   сечівник 8-10 крапель 2% розчину срібла нітрату за допомогою очної піпетки і змазуванням шийки матки та слизової оболонки піхви цим розчином.

4.Пацієнти видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують замінити.

5. За наявності на пункті індивідуальної профілактики водного розчину 0,05% хлоргексидину біглюконату, профілактику проводять таким чином:

а) пацієнтка випускає сечу, миє руки, а потім миє теплою водою з милом зовнішні статеві органи, стегна, лобок, промежинну ділянку;

б) після обсушування серветкою ті самі ділянки тіла ретельно протирають тампоном,змоченим розчином хлоргексину біглюконату;

в) з кухля Есмарха проводять промивання піхви розчином хлоргексину біглюконату, використовуючи 150-200 мл рідини;

г) у сечівник за допомогою очної піпетки вводять 8-10 крапель того самого розчину.

2. Громадська профілактика

2.1. Широка санітарно-просвітня робота серед населення, передусім молоді: інформування про стан захворюваності у державі, області, районі, населеному пункті тощо; пояснення природи і причин цієї групи хвороб, шляхів передачі (зараження), можливих проявів і ускладнень, використання засобів індивідуальної профілактики тощо – шляхом індивідуальних чи групових бесід, лекцій, публікацій у пресі, виступів по радіо, телебаченню.

2.2. Проведення профілактичних оглядів так званих декретованих контингентів (працівників дитячих закладів, установ громадського харчування, працівників громадського транспорту тощо), які регламентуються відповідними інструкціями МОЗ.
2.3. Обстеження груп ризику (особи легкої поведінки, алкоголіки, наркомани, гомосексуалісти, волоцюги тощо).

2.4. Всебічне обстеження:

а) вагітних із постановкою реакції Вассермана у кожному триместрі;

б) донорів на предмет виявлення сифілісу і СНІДу;

в) серологічне обстеження стаціонарних хворих на предмет виявлення прихованого сифілісу;
г) урологічних та гінекологічних хворих із хронічними запальними процесами з метою виявлення цієї групи хвороб.

2.5. Своєчасне виявлення хворих, раціональне лікування, диспансерне спостереження за перехворілими з періодичним клінічним та лабораторним контролем.
2.6. Обстеження осіб, що були у статевому контакті або тісному побутовому контакті (малі діти) із хворими.

2.7. Облік хворих згідно встановлених правил, детальний систематичний аналіз захворюваності, її динаміки диспансерами та спеціалізованими кабінетами.
2.8. Збереження медичним персоналом лікарської таємниці щодо цього контингенту хворих, організація анонімного платного обстеження та лікування таких пацієнтів.
2.9. Профілактичні заходи щодо попередження алкоголізму, наркоманії, які створюють ґрунт для поширення цієї групи хвороб.
2.10. Законодавче забезпечення державних заходів боротьби з розповсюдженням цих хвороб.

Післяконтактна профілактика ВІЛ-інфекції

В Україні нині спостерігають епідемію СНІДу. Через це кожен медичний працівник під час виконання професійних обов’язків може мати справу з ВІЛ-інфікованими хворими. Виникають логічні запитання: «Що робити, якщо відбувся контакт з біологічними рідинами ВІЛ-інфікованого хворого? Яких заходів треба вжити? Якою повинна бути тактика медичного працівника? Куди звертатися за консультативною допомогою?» Недотримання медпрацівниками правил безпеки, відсутність відповідної документації та необхідних знань щодо порядку дій з профілактики ВІЛ-інфекціі приводить до  виникнення аварійних ситуацій на робочому місці

Контакти, пов’язані з ризиком інфікування ВІЛ на робочому місці (небезпечний контакт):

  1.  ушкодження шкіри інструментом, що міг бути інфікований (наприклад укол голкою чи поріз гострим інструментом);
  2.  контакт слизових оболонок або ушкоджених шкірних покривів із тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого;
  3.  тривалий (кілька хвилин і більше) або великий за площею контакт неушкодженої шкіри з тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого.
  4.  До групи високого професійного ризику інфікування ВІЛ належать медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим під час виконання інвазивних маніпуляцій, та працівники діагностичних лабораторій, які здійснюють дослідження крові, біологічних рідин та іншого біоматеріалу, що містять ВІЛ.

Заходи безпеки під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом можна розділити на універсальні й індивідуальні.

Універсальні заходи безпеки. Потрібно вживати універсальних запобіжних заходів під час контакту на робочому місці з кров’ю та іншими біологічними рідинами, зокрема зі:

  1.  спермою;
  2.  вагінальними виділеннями;
  3.  будь-якою рідиною з видимою домішкою крові;
  4.  культурами або середовищами, що містять ВІЛ, у разі контакту з якими були зареєстровані випадки інфікування ВІЛ.

А також синовіальною, цереброспінальною, плевральною, перитонеальною, перикардіальною,  амніотичною рідинами, для яких ступінь небезпеки щодо передачі ВІЛ поки що не встановлено.

Універсальні запобіжні заходи не стосуються:

  1.  калових мас;
  2.  виділень з носа;
  3.  мокротиння;
  4.  поту;
  5.  слізної рідини;
  6.  сечі;
  7.  блювоти;
  8.  слини (за винятком стоматологічних маніпуляцій, під час яких до слини часто домішується кров).

Універсальних запобіжних заходів варто дотримуватися в разі контакту з будь-якими людськими тканинами чи органами, крім неушкодженої шкіри і патологоанатомічних зразків, фіксованих спеціальними розчинами; під час роботи з тканинами й органами експериментальних тварин, заражених інфекційними збудниками, що передаються з кров’ю, а також з будь-якою біологічною рідиною.

Усі медичні заклади і всі особи, що стикаються з ризиком інфікування на робочому місці, повинні дотримуватися цих правил.

Намагайтеся запобігти інфікуванню збудниками, що передаються з кров’ю, уникаючи:

  1.  випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими інструментами;
  2.  контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа, ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;
  3.  доторкання до забрудненої інфікованим матеріалом поверхні;
  4.  торкання ділянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок очей, носа або рота. Під час виконання професійних обов’язків необхідно дотримуватися техніки безпеки, зокрема використовувати на робочому місці різні засоби захисту та захисні пристосування:
  5.  використовувати пристосування, за допомогою яких можна ізолювати предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, які розташовують поруч з місцем їх використання і вчасно замінюють, щоб запобігти їх переповненню), чи виключити зіткнення з ними під час маніпуляцій (наприклад використовувати безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);
  6.  удосконалити правила техніки безпеки для медичних працівників (наприклад заборонити надягати ковпачки на використані голки, згинати чи ламати їх тощо);
  7.  використовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі рукавички, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей (захисні екрани, окуляри).

Технічні засоби захисту та дотримання техніки безпеки. За допомогою технічних засобів захисту (наприклад контейнерів для утилізації гострих інструментів) ізолюють предмети, що становлять небезпеку як джерела інфекції, чи виключають зіткнення з інфікованими інструментами в процесі лікувально-діагностичних маніпуляцій. Вони належать до першої лінії захисту від інфікування на робочому місці. Дотримання правил техніки безпеки під час виконання професійних обов’язків також знижує ризик інфікування.

Роботодавець повинен забезпечити своїх працівників засобами захисту й інформувати їх про правила техніки безпеки, але відповідальність за використання захисних засобів і дотримання правил техніки безпеки цілком лежить на самих працівниках.

Для того щоб запобігти зараженню збудниками, що передаються з кров’ю, медичний працівник повинен дотримуватися таких запобіжних заходів:

  1.  усі використані одноразові матеріали варто розміщувати в вологонепроникні контейнери, що закриваються;
  2.  необхідно звести до мінімуму контакт із забрудненою білизною, розміщуюючи її в марковані мішки або контейнери. Вологу білизну варто перевозити в непромокальних мішках або контейнерах.

Крім того, не можна:

  1.  їсти, курити, накладати макіяж, знімати (надягати) контактні лінзи на робочому місці, де ймовірний контакт з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами;
  2.  зберігати їжу і напої в холодильниках або інших місцях, де зберігаються зразки крові й інших потенційно інфікованих біологічних рідин;
  3.  насмоктувати у піпетки кров та інші потенційно інфіковані біологічні рідини ротом;
  4.  піднімати руками осколки скла, що можуть бути забруднені біологічними рідинами;
  5.  надягати ковпачок на використані голки, згинати чи ламати, переміщати використані голки й інші використані колючі чи різальні інструменти, якщо можна цього не робити чи це не обумовлено необхідністю проведення медичної маніпуляції;
  6.  вручну відкривати чи спорожняти, мити багаторазові контейнери для колючих і різальних інструментів.

Індивідуальні засоби захисту. Якщо небезпека інфікування на робочому місці після впровадження загальних технічних засобів захисту і правил техніки безпеки зберігається, то роботодавець зобов’язаний безкоштовно надати своїм працівникам індивідуальні засоби захисту. Ці засоби потрібно зберігати в легкодоступному місці.

Рукавички. Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди надягав рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів, якщо у медичного працівника алергія на матеріал, з якого зроблені звичайні медичні рукавички) перед контактом із кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими ними поверхнями. Не можна використовувати одноразові рукавички повторно або ушкоджені багаторазові рукавички. Не варто використовувати зволожувачі на вазеліновій основі, оскільки вони ушкоджують латекс, з якого зроблено рукавички.

Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій. В умовах небезпеки інфікування на робочому місці необхідно на повсякденний одяг надягати медичний. Надягати хірургічні ковпаки чи шапочки, бахіли на взуття або спеціальні черевики варто в тому випадку, якщо можливе потрапляння великої кількості крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин на голову або ноги.

Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для очей. Надягайте захисні екрани, що прикривають обличчя до підборіддя, чи маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з бічними щитками у всіх випадках, коли існує небезпека появи бризок крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій. Носіння звичайних окулярів не забезпечує достатнього рівня захисту від інфекційних збудників, що передаються з кров’ю. У разі правильного використання засобів індивідуального захисту вони захищають робочий і звичайний одяг, нижню білизну, а також шкірні покриви, слизові оболонки очей, рота від забруднення чи контакту з кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Якщо захисний одяг просякнув кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, його варто якнайшвидше зняти. Промити ділянки шкіри, на яких відбувся контакт з кров’ю під захисним одягом, водою з милом. Перед тим як залишити робоче місце, потрібно зняти всі індивідуальні засоби захисту та помістити їх у виділену для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й утилізацію використаних індивідуальних засобів захисту несе відповідальність роботодавець.

Характер медичного контакту має різний імовірний ступінь інфікування:

  1.  після контакту рани з ВІЛ-інфікованою кров’ю імовірність інфікування ВІЛ становить у середньому 0,3%;
  2.  після потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на неушкоджені слизові оболонки імовірність інфікування ВІЛ становить приблизно 0,09%;
  3.  після контакту неушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою кров’ю або з іншими біологічними рідинами, що містять вірус, імовірність інфікування ВІЛ не встановлено.

Безпеку медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків контролює режимна комісія лікувально-профілактичного закладу. Робочі місця лікувально-профілактичних закладів забезпечуються аптечками для проведення термінової профілактики в разі аварійних ситуацій, необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.

Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та інші забруднені кров’ю, біологічними рідинами речі (за винятком сечі, слини, випорожнень у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі – біологічні рідини), а також речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний такому, який використовують для профілактики зараження вірусними гепатитами.

Вміст аптечки, якою укомплектовують кожний підрозділ лікувально-профілактичного закладу, для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу лікувально-профілактичних закладів:

  1.  напальчники, із розрахунку 1-2 на кожного працівника;
  2.  лейкопластир, 1 котушка;
  3.  ножиці, 1 шт.;
  4.  перманганат калію у наважках по 0,05, 3 шт.;
  5.  ємність для розведення перманганату калію з маркуванням на 1 л;
  6.  спирт етиловий 70%, 50 мл;
  7.  тюбик-крапельниця з 30% розчином альбуциду, 1-2 шт.;
  8.  5% спиртовий розчин йоду;
  9.  3% розчин перекису водню;
  10.  рукавички гумові, 3 пари;
  11.  наважки деззасобів: хлорамін 30,0 / хлорцин 30,0 (по 3 шт. кожної (зберігати окремо); ємність для розведення деззасобів, 1 шт.

Профілактика під час надання медичної допомоги хворим

і під час роботи з біоматеріалом

Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з різальним і колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями та ін.). Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень. Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечують ємністю з матеріалу, який не проколюється. Для уникнення поранень забороняють використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями. Під час маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок, під час розтину трупів, проведення лабораторних досліджень, оброблення інструментарію та білизни, прибирання тощо медичні працівники та технічний персонал повинні використовувати засоби індивідуального захисту (хірургічні халати, гумові рукавички, маски, а в разі потреби – захисні екрани, непромокальні фартухи, нарукавники, окуляри).

Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів. Перед надяганням гумових рукавичок шкіру біля нігтів потрібно обробити 5% спиртовим розчином йоду. Медичних працівників з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняють на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними. Усі маніпуляції з кров’ю та сироватками в лабораторіях виконують за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів. Будь-які ємності з кров’ю, іншими біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластиковими корками.

У лікувальних закладах для забезпечення знезараження в разі випадкового витікання рідини кров та інші біоматеріали транспортують у штативах, які розташовані в контейнерах, біксах або пеналах, на дно яких укладають чотиришарову суху серветку. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюють тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках. Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.

Профілактика під час поранень, контактів з кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання допомоги кваліфікують як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.

Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:

  1.  зняти рукавички робочою поверхнею усередину;
  2.  видавити кров із рани;
  3.  обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 5% настойкою йоду при порізах, 3% перекисом водню);
  4.  ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту;
  5.  на рану накласти пластир, надягнути напальчник;
  6.  за потреби продовжувати роботу, вдягнувши нові гумові рукавички;
  7.  терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров’ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

  1.  обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну);
  2.  промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

  1.  ротової порожнини – прополоскати 70% розчином етилового спирту;
  2.  порожнини носа – закапати 30%розчиномальбуциду;
  3.  очей – промити водою (чистими руками), закапати 30% розчином альбуциду. Для оброблення носа й очей можна використовувати 0,05% розчин перманганату калію.

Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

  1.  під час підготовки до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;
  2.  здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;
  3.  не терти руками слизові оболонки.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на халат, одяг:

  1.  одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;
  2.  шкіру рук та інших ділянок тіла в разі їх забруднення через одяг протерти 70% розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;
  3.  забруднене взуття дворазово протерти ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезінфекційних засобів.

Тактика ведення медичних працівників після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, на робочому місці

Медичному працівнику після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, рекомендується:

  1.  утримання від статевих актів або використання презервативів, щоб запобігти можливому подальшому поширенню інфекції;
  2.  не бути донором крові і її похідних, а також сперми або органів;
  3.  припинити годування груддю на період хіміопрофілактики. Оскільки схеми хіміопрофілактики досить складні і застосування антиретровірусних препаратів може супроводжуватися розвитком побічних ефектів, потерпілий медичний працівник повинен перебувати під спостереженням фахівця з ВІЛ-інфекції.

Протягом першого місяця після контакту, сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, медичний працівник повинен щотижня відвідувати лікаря. Під час відвідувань оцінюють рівень дотримання режиму ПКП, розвиток побічних ефектів антиретровірусної терапії, зміни самопочуття й емоційного стану за період після попереднього обстеження. У разі виявлення будь-яких психологічних проблем рекомендують консультацію психолога. Після проведення курсу ПКП потерпілий медичний працівник перебуває на диспансерному обліку в Міському центрі СНІДу протягом року та періодично, згідно з нормативною документацією, здає кров для виявлення антитіл до ВІЛ. У приймальному відділенні КМЦ СНІДу цілодобово чергує лікар, у якого можна завжди отримати професійну консультацію з ВІЛ-інфекції, аварійної ситуації та вирішити питання щодо призначення ПКП у кожному конкретному випадку. У разі відмови медпрацівника від запропонованої ПКП він письмово засвідчує цей факт. Під час звернення з приводу аварійної ситуації медпрацівник повинен мати при собі паспорт або документ, який засвідчує особистість.

Питання для самоконтролю:

  1.  Що включає в себе санітарно-просвітня робота серед населення по профілактиці ЗПСШ? ________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Яка облікова документація заповнюється у випадку захворювання на паразитарну або грибкову патологію? _________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Описати протиепідемічні заходи в осередку паразитарних і грибкових захворювань. ___________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Яка облікова документація заповнюється при виявленні хворого на венеричну патологію? _____________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

  1.  Якими законодавчими документами регулюється боротьба  з поширенням венеричних хвороб? _____________________________________________________

_______________________________________________________________________

  1.  Охарактеризувати особливості перебігу хвороб шкіри та слизових оболонок на тлі ВІЛ-інфекції. ___________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тестові завдання з теми «Індивідуальна і державна громадська профілактика гострозаразних шкірних та венеричних хвороб, диспансеризація, правове забезпечення запобігання поширенню гострозаразних інфекцій. Охорона праці в галузі. Хвороба, зумовлена ВІЛ-інфекцією»

1. У молодого неодруженого чоловіка віком 39 років діагноз – дисемінована саркома Капоші. На наявність ще якої хвороби слід обстежити такого хворого?

  1.  Сифілісу;
  2.  Гонококової інфекції;
  3.  СНІДу;
  4.  Хламідіозу;
  5.  Трихомоніазу.

2. У молодого хворого віком 35 років, неодруженого, упродовж 6 місяців на слизові оболонці щік білуваті, подовгасті, бородавчасті бляшки діаметром 3 см, із чіткими контурами і шорсткою, «гофрованою» поверхнею. На наявність якої основної хвороби слід обстежити цього хворого?

  1.  СНІДу;
  2.  Сифілісу;
  3.  Хламідіозу;
  4.  Гонококової інфекції;
  5.  Мікоплазмозу.

3. У молодого хворого 25 років оперізувальний герпес уже тричі рецидивує на одному і тому ж місці. Яка можлива причина?

  1.  Сифіліс;
  2.  СНІД;
  3.  Гонококва інфекція;
  4.  Трихомоніаз;
  5.  Хламідіоз.

4. У хворої віком 30 років діагноз – хронічний виразковий герпес, триває вже 2 місяці. Яка можлива причина?

  1.  Трихомоніаз;
  2.  Хламідіоз;
  3.  Сифіліс;
  4.  СНІД;
  5.  Гонококва інфекція.

5. У хворого віком 20 років у ділянці ліктьового згину сліди від числених внутрішньовенних введень. Наявність якої хвороби потрібно обстежити хворого?

  1.  Псоріазу;
  2.  Червоного плоского лишаю;
  3.  СНІДу;
  4.  Дерматофітії;
  5.  Кандидозу.

6. Алкоголік, розлучений, 40 років. На обличчі множинні елементи контагіозного молюска, місцями зливаються, часто рецидивують. На наявність якої хвороби потрібно обстежити хворого?

  1.  Фурункульозу;
  2.  Псоріазу;
  3.  СНІДу;
  4.  Герпесу;
  5.  Дерматофітії.

7. У хворого віком 37 років, неодруженого, себорейний дерматит із великими ущільненнями ділянками ураження, на поверхні пустули, не піддається лікуванню кортикостероїд ними мазями. На наявність якої ще хвороби слід обстежити хворого?

  1.  СНІДу;
  2.  Фурункульозу;
  3.  Червоного плоского лишаю;
  4.  Псоріазу;
  5.  Екземи.

8. У хворої віком 23 роки, незаміжньої, діагностовано бактерійний агніомістоз. На наявність якої ще хвороби слід обстежити хвору?

  1.  Системного червоного вовчака;
  2.  Прогресуючого склерозу;
  3.  Псоріазу;
  4.  СНІДу;
  5.  Дерматографітії.

9. Наявність якої небезпечної для життя хвороби необхідно обстежувати хворих на сифіліс?

  1.  Корости;
  2.  ВІЛ-інфекції;
  3.  Токсикодермії;
  4.  Системного  червоного вовчака;
  5.  Туберкульозу.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з теми «Хвороба, зумовлена ВІЛ-інфекцією»

Номер тестового завдання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Номер відповіді




1. ЛЕКЦІЯ 12 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ- 1
2. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук10
3. Контрольная работа по управлению затратами
4. Симфоническое и камерное творчество Танеева
5. Развитие городских общественных банков
6. Наличие территории
7. Учет затрат по займам- капитализация.
8. 2013 9 в класс 20 декабря 2013 года группа Тюниковой Е
9. Лабораторная работа ’2 Методическое пособие по курсам Технические средства автоматизации и А.html
10. Лабораторная работа 4 Вариант 1 Выполнили- Романычева А

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе