Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
5
2.1. Поняття грошового обороту
|
Суб’єкти грошового обороту |
||||
|
Фірми Забезпечують створення і реалізацію національного продукту |
Домашні господарства Забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання |
Державні структури Забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту |
Фінансові посередники Суб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів |
Основні риси грошового обороту на макроекономічному рівні та мікрорівні
|
Грошовий оборот на макрорівні |
Грошовий оборот на мікрорівні |
|
1. Обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають сукупним і грошовим оборотом. |
1.Обслуговує кругооборот окремого індивідуального капіталу. Гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості “заробити” прибуток чи дохід. |
|
2. Гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства, подібною до капіталу окремого індивіда. |
2. Гроші є однією з функціональних форм капіталу, складовою багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, цім він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід. |
|
3. Формування грошової маси, необхідної для обслуговування сукупного грошового обороту, відбувається за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу та найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність цієї маси грошей обслужити стрімкі обсяги обороту. Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і неминуче виникають потреби у поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального капіталу, ці погреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей. |
3. Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є у розпорядженні відповідного власника. тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце у кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повергається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів. |
Відмінності у характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори
Структуризація грошового обороту за окремими секторами
|
Вид сектору |
Характерні риси |
|
Грошовий обіг (сфера обміну) |
Рух грошей обслуговує сферу обміну (відносини обміну) Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є: - еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості; - безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повергатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту; - прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель. |
|
Фінансовий, фіскально-бюджетний |
Рух грошей здійснюється нееквівалентно. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини є: - нееквівалентність, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг, одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Це відбувається, коли визначена законами частина заходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконання своїх функцій. |
|
Кредитний |
Рух грошей мас зворотний характер. Обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів передається у тимчасове користування, наприклад у разі внесення грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, мас зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад, підчас купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденду. |
Основні ринки в моделі грошового обороту
|
Основні ринки в моделі грошового обороту |
|||||
|
Ринок продуктів Забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту |
Ринок ресурсів Шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва |
Грошовий ринок Забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання |
Світовий ринок Здійснює зв’язок із зовнішнім світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу) |
2.2. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
|
Структура грошового обороту за економічним змістом |
|||
|
Сектор грошового обігу |
Фінансово-кредитний сектор |
||
|
Фіскально-бюджетний оборот |
Кредитний оборот |
Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.
Частину грошового обороту, пов’язану з процесами розподілу вартості ВНП, за якого рух грошей відбувається нееквівалентно (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.
|
Структура грошового обороту за формою платіжних засобів |
||
|
Готівковий |
Безготівковий |
|
|
Гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти. |
Гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки їм самим, але й банкам та органам державного управління |
2.3. Швидкість обігу грошей
Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певній період (рік, квартал, місяць). Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:
V = (P*Q) / M
де V - швидкість обігу грошей;
Р - середній рівень цін на товари та послуги;
Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
М - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.
Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей
|
Фактори дії з боку попиту |
Фактори дії з боку пропозиції |
||
|
Зміна попиту на гроші |
Виявляються в зміні бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей як високоліквідних активів. Якщо таке бажання збільшується, то витрачання грошей буде менш інтенсивним, ніж їх надходження і грошовий обіг уповільниться. І навпаки. |
Розвиток суспільного виробництва |
Чим глибший поділ суспільної праці, вища її продуктивність, тим частіше і більше кожний виробник «викидатиме» товарів у сферу обігу, частіше продаватиме й купуватиме їх, зумовлюючи прискорення обігу грошей |
|
Розвиток структури споживання |
Розвиток ринкових відносин |
Належна збалансованість попиту і пропозиції на ринку, висока організованість ринкових відносин, коли виробник знає свого покупця ще до виходу з товаром на ринок. |
|
|
Розвиток культурних потреб населення |
Розвиток інфраструктури ринку |
Розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи (зокрема автоматизації безготівкових розрахунків), ринку цінних паперів тощо. Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від продавця до покупця і передання грошей від платника до їх одержувача. |
|
|
Розвиток маркетингу |
Забезпечує максимальне прискорення товарних метаморфоз, а отже, й обігу грошей. |
2.4. Закон грошового обігу
Закон грошового обігу: протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Зміст закону виражається рівнянням:
Мф = Мн
де МФ - фактична маса грошей в обігу;
Мн – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей
МФ > Мн - в обігу зайві гроші
МФ < Мн - в обігу нестача грошей
Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна кількості товарів та рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці:
Мн = (P*Q) / V
(P*Q) - сума цін товарів, що реалізуються за певний період
V - середня кількість оборотів грошової одиниці
В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забезпечувалося автоматично. При нерівності Мф > Мн мінова вартість золотих грошей повинна знизитися порівняно з реальною вартістю, і власники їх, щоб не мати втрат, вилучали зайві суми грошей з обігу і спрямовували їх у скарби. І навпаки, за нерівності Мф < Мн, коли в обігу відчувався брак грошей, а мінова вартість золота зростала, власники скарбів спрямовували золото в обіг доти, доки не досягалося рівняння Мф = Мн.
Зі скасуванням золотого стандарту автоматичний механізм вирівнювання Мф і Мн зазнає суттєвих деформацій. Зміна величини Мф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з Мн, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту, хто б ним не був - державна казна, центральні чи комерційні банки. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі Мн. Автоматичне вирівнювання Мф і Мн обмежується вузькими рамками уповільнення обігу грошей. Вирішального значення у їх вирівнюванні набувають інструменти зовнішнього впливу на обіг грошей, передусім на їх масу.
Оскільки не всі товари, що реалізуються, оплачуються негайно, то формула має вигляд:
Мн = ( ∑ (P*Q) - ∑ К + ∑ П - ∑ ВП) / V
∑ К - сума продажів товарів і послуг у кредит
∑ П - загальна сума платежів, строк оплати яких настав
∑ ВП - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів