Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Кафедра правознавства
Інструктивно-методичні матеріали
щодо організації самостійної роботи студентів над курсом
“ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ”
для студентів V курсу
7.02030201 ІСТОРІЯ
Розроблені: Лобач К.В., кандидат історичних наук, доцент кафедри правознавства
ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ
щодо організації самостійної роботи студентів над курсом
“ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ”
Самостійна робота над навчальним матеріалом є індивідуальним видом роботи, яка передбачає виконання практичних завдань і здійснюється відповідно до навчальних планів, навчальної і робочої програм з курсу.
Метою самостійної роботи студентів є:
• забезпечення фундаментальної загальноосвітньої та практичної підготовки студентів;
• засвоєння методів самостійного вивчення навчального матеріалу, пошук глибоких знань;
• підвищення ефективності навчального процесу за допомогою організації позааудиторного навчання відповідно до здібностей кожного студента;
• оволодіння студентами культурою розумової праці, вмінням орієнтуватися у потоці наукової інформації, розвиток самостійності мислення, формування власної думки на питання, що вивчаються.
Ефективність самоосвіти, яка є одним із основних методів навчання студентів, визначається постійністю, послідовністю і наполегливістю в роботі з навчальним матеріалом, самоконт ролем, систематичністю занять, вмінням поєднати практичні навички з теорією.
Самостійна робота студентів денної форми навчання починається після вступної лекції, на якій викладач дає основні рекомендації щодо методики самостійного опанування курсу “Історія політичних і правових вчень”.
Основними формами самостійної роботи є:
• опрацювання підручників та посібників;
• опрацювання наукової літератури;
• самостійне вивчення окремих тем і питань до семінарських та практичних занять на основі навчальної, монографічної літератури, документів, матеріалів, періодичних видань;
• підготовка реферату;
• підготовка до аудиторної контрольної роботи;
• підготовка до заліку.
Робота з літературою
Студентові треба працювати одночасно з 2–3 підручниками. У списку рекомендованої літератури з кожної теми курсу подано монографії і статті вітчизняних вчених та правознавців близького й далекого зарубіжжя. Звичайно, при підготовці не обов’язково обмежуватися лише цим списком.
Перш ніж розпочинати вивчення монографії чи статті, рекомендується ознайомитись з відповідним розділом підручника, щоб мати загальне уявлення про досліджувану проблему. Працюючи з монографією, найцікавіші факти, судження й висновки доцільно занотувати, обов’язково вказавши автора.
Якщо у науковій літературі вам зустрілась незрозуміла дефініція, обов’язково зверніться до відповідних словників чи довідників.
ТЕМАТИКА І ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Змістовий модуль І. СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ У КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ, РОЗВИТОК ПОЛІТИКО- ПРАВОВОЇ ДУМКИ ЄВРОПИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Тема 1-2. Політичні і правові вчення у Стародавньому світі
План
1. Політична і правова ідеологія Стародавньої Індії.
2. Політична і правова думка Стародавнього Китаю. Конфуціанський ідеал держави.
3. Політико-правові учення в Стародавній Греції. Сократ, Платон, Арістотель.
4. Вчення про державу і право в Стародавньому Римі. Цицерон, Августин Блаженний.
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Рання ідеологія Стародавнього Сходу (в т. ч. Стародавньої Індії і Стародавнього Китаю) реалізована в основному в системі міфів і різних релігійних переконаннях. Важливою в розвитку політичної і правової ідеології Стародавньої Індії і Стародавнього Китаю була теократична доктрина, характерні ознаки якої необхідно знати і уміти відрізняти від теоретичних концепцій середньовіччя і нового часу.
Звертаючись до політико-правової ідеології Стародавньої Індії, зазначимо, що провідними напрямами були брахманізм і буддизм, створені на основі релігійно-міфологічних уявлень.
Найбільш впливовими політичними ученнями Стародавнього Китаю були даосизм, конфуціанство, моїзм і легізм. Важливо вказати на характерні ознаки кожного з них.
Політична і правова спадщини Стародавньої Греції формувалася у системі розвинених суспільних відносин більшості старогрецьких полісів. Режими рабовласницької демократії, аристократія, олігархія, тиранія були тим ґрунтом, який і зумовив цілий ряд теоретичних ідей.
Теорія Платона, його вчення про “ідею держави” має філософське підґруття. Треба знати визначення держави, дане Платоном, оскільки саме він поклав початок ученню, за яким держава і закони, влаштовані належним чином, були реалізацією справедливості, але не свободи.
Теорія Арістотеля є систематизованим, позбавленим релігійного впливу цілісним політичним ученням. Треба схарактеризувати його теорію виникнення держави, поняття держави, класифікацію форм держави, звернувши увагу на основі критерії.
При ознайомленні із політико-правовими ідеями Стародавнього Риму зазначаємо особливу роль видатного римського мислителя і політичного діяча Цицерона, зокрема його теорія про змішану форму держави (що включає елементи демократії, аристократії і монархії); вчення Цицерона про природне право. Зазначимо, що визначення республіки як “справи народу” в подальшому неодноразово використовували різні політич ні напрями.
Помітною віхою в розвитку політико-правової ідеології християнської церкви того часу є вчення Аврелія Августина (Блаженного). Розглядаючи ідеї цього вчення, визначаємо основні риси його теократичної доктрини.
Питання для самоконтролю
1. Які основні напрями політичної і правової думки Стародавньої Індії?
2. У чому полягала відмінність поглядів Конфуція від переконань представників даосизму?
3. Які характерні риси ідеології легістів?
4. Сутність основних ідей Платона, викладених у його знаменитих діалогах “Держава” і “Закони”.
5. Що нового ввів Арістотель у вчення про форму держави?
6. Цицерон про державу та основні її форми.
7. Що характерно для теократичної доктрини Аврелія Августина?
Тема 3. Політико-правові вчення в Середні віки (V- ХІІІ ст.)
Тема 3.1 Політичні і правові вчення в Західній Європі в період виникнення і розвитку феодалізму
План
1. Вчення Фоми Аквінського про державу і право.
2. Політичні і правові ідеї середньовічної єресі.
3. Вчення про закони і державу Марсилія Падуанського.
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Звертаємо увагу, що Фома Аквінський у теократичному обґрунтуванні держави і права продовжує розвивати ідею примату церковної влади над світською. Учення Фоми Аквінського має докладну розробку видів держави і права. Крім того, він розглядає співвідношення науки і релігії; влади государя, його законів і особи.
Єретичні рухи треба розглядати як політико-правову ідеологію, опозиційну феодалізму. У цій ідеології виокремлюємо учення богомилів, бюргерську і селянсько-плебейську єресь, гуситський рух (чашники і таборити).
Найпильнішої уваги заслуговує політична доктрина Марсилія Падуанського, яка містить різку критику щодо теократичних теорій. Треба наголосити на його теоретичному обґрунтуванні ідеї приналежності народу законодавчої влади, суворої підзаконності діяльності уряду, виборності народом голови виконавчої влади.
Питання для самоконтролю
1. Сутність вчення Фоми Аквінського про закони, їх види і підпорядкованість.
2. Зміст учення Фоми Аквінського про державну владу.
3. Яка центральна ідея середньовічних єресей?
4. Своєрідність і прогресивність теоретичних переконань Марсилія Падуанського.
Тема 3.2. Політичні вчення у країнах арабського Сходу
в період виникнення і розвитку феодалізму
План
1. Формування і розвиток мусульманської правової думки.
2. Політико-правові напрями в ісламі. Проблеми держави і політики.
3. Політико-правові ідеї в працях арабських філософів. Політичне учення Ібн Халдуна.
4. Історичні долі мусульманської політико-правової доктрини.
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Наголошуємо, що виникнення і розвиток мусульман ського права, його джерел, структура і механізм дії є відображенням взаємозв’язку двох начал — релігійного і власне правового. Необхідно відобразити значення Корану і Сунни як основних джерел му сульманського права і зростання надалі в цій якості правової доктрини.
Треба з’ясувати основоположні ідеї ісламу і зрозуміти, як вирішувалися в ісламській ідеології проблеми, пов’язані з устроєм суспільного і державного життя. Необхідно в загальних рисах знати праці арабських філософів у політико-правовій сфері, зокрема твори аль Фарабі, Аверроеса, Ібн Халдуна.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть джерела мусульманського права і дайте характерис тику.
2. Які основні напрями в ісламі ви знаєте? У чому їх відмінності?
3. Яким бачив аль Фарабі ідеальне суспільство (місто-держава)?
4. У чому вміщений основний зміст концепції Ібн Халдуна?
Змістовий модуль 2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА АМЕРИЦІ В XVII – XX ст.
Тема 5. Держава і право у вченнях мислителів Нового часу.
Тема 5.1. Політичні і правові учення європейськогоПросвітництва. Політичні і правові вченняв Росії в період зміцнення абсолютизму (друга половина XVII — XVIII ст.)
План
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Особливості розвитку політичних і правових учень німецького і італійського Просвітництва обумовлені особливостями соціально-економічного розвитку Німеччини і Італії. Слід підкреслити: просвітництво носило компромісний характер, що зумовило появу помірних доктрин в ідеологічній сфері і консервативних у політичній сфері. Німецьким просвітителям (З. Пуфендорф, X. Томазія і X. Вольф) були властиві лише ідеї розриву з релігійним світоглядом, протиставлення останньому розумного начала.
У вченні видатного італійського юриста Ч. Беккаріа, чиї заслуги в розвитку кримінально-правової теорії того часу були величезні, необхідно зауважити на тому, що гуманістичні ідеї вдосконалення загальних умов життя і законодавства пов’язувалися все-таки з освіченим монархом.
Розглядаючи політико-правову ідеологію в Росії цього періоду, слід підкреслити, що її розвиток був пов’язаний із потужним впливом ідей Просвітництва Західної Європи, особливо Франції.
Говорячи про політико-правові переконання Ю. Крижанича, необхідно приділити увагу його дослідженням походження і суті верховної влади, цілей держави, форм правління (причому він розробив комплекс гарантій, покликаних запобігти тиранії). Далі слід сказати про співвідношення справедливості і закону, а також запропоновані ним заходи впорядкування судової системи.
Видатним мислителем петровські доби був Іван Тихонович Посошков, що висловив свої пропозиції з багатьох аспектів економічного, політичного, ідеологічного життя держави. Причинами народної бідності Посошков називає беззаконня, треба наголосити на його визначенні моделі розвитку народного господарства: (сільського і промислового); питаннях організації торгівлі (сприяння купцям); обґрунтуванні проекту устрою “прямого правосуддя”.
Характеризуючи політичну концепцію В. М. Татищева, слід мати на увазі, що її теоретичною основою є школа природного права і договірного походження держави. Цікава позиція Татищева про існування кріпосного права, яке він розглядав як договірне. Необхідно відобразити і його наполегливу вимогу щодо встановлення юридичного і економічного статусу основних станів у державі. Зветаємо увагу на міркування Татищева про форму держави, питання кодифікування законодавства і судового устрою.
Знайомлячись із поглядами князя М. М. Щербатова, зауважимо, що при вирішенні питання про походження держави він також дотримувався основних принципів природно-правової теорії і концепції договірного походження держави. Далі необхідно розглянути його класифікацію форм організації державної влади і класифікацію законів, а також ознайомитись з його поглядами на організацію судочинства.
Говорячи про політичну теорію О. М. Радищева, слід підкреслити радикальність його переконань, особливо тих, які були актуальними для суспільства: боротьба з кріпацтвом і самодержавством; критика бюрократична апарату. Свою позитивну модель Радищев засновує на положеннях теорії природних прав людини і договірної теорії походження держави. Слід детально характеризувати його бачення державного устрою Росії.
Питання для самоконтролю
Тема 5.2. Політичні ідеї американських просвітителів XVIII ст.
План
1. Демократизм, республіканізм і конституціоналізм у політичних поглядах Т. Джефферсона й О. Гамільтона.
2. Проаналізуйте погляди Т. Пейн на права і свободи людини.
3. Т. Джефферсон стверджував: “Якщо народ сподівається, що в умовах демократії можна бути неосвіченим і вільним, це те, чого ніколи не було й ніколи не буде”. Знаючи політичну історію XIX–XX ст., чи підтверджується сьогодні теза американського мислителя?
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Виклад першого питання теми розпочинаємо короткою історичною довідкою про специфіку політичного розвитку США XVIII —початку XIX ст. ст. Представляючи політичні погляди Т. Джефферсона, відзначаємо фундаментальне обґрунтування американським мислителем цивільних прав і свобод особи, необхідності політичної рівності. Відзначаємо переконаність Т. Джефферсона в перевагах демократичної форми правління, у необхідності впровадження “суспільного договору” через прийняття конституції на основі прямого волевиявлення громадян. Прослідкуємо вплив ліберальних ідей Д. Локка на формування поглядів Т. Джефферсона, знайдемо спільне та відмінне у політичних поглядах. Охарактеризуємо найважливіші політичні позиції О. Гамільтона, його прихильність до ідей федералізму, переконаність у неминучості соціальної нерівності й необхідності захисту приватної власності, державного регулювання соціально-класових відносин і державної підтримки розвитку підприємництва.
Друге питання теми присвячується аналізу політичних переконань Т. Пейна — представника демократичного напряму американського Просвітництва. Т. Пейн відомий як найбільш яскравий і послідовний захисник концепції невідчужуваних прав і свобод людини.
Вказуємо на глибокий і радикальний демократизм поглядів Т. Пейна, зауважимо на критичності його думки про роль держави як знаряддя, що закріплює соціальну нерівність, зафіксуємо прихильність американського мислителя до ідей конституціоналізму. Підкреслимо історичне значення ідей американських просвітителів, їх практичне значення для політичного життя США й усього західного світу.
Питання для самоконтролю
Тема 7-8. Політичні і правові ідеї XX ст.
План
1. Політичне вчення В. І. Леніна.
2. Політичний синдром “Віх”. С. Булгаков, М. Бердяєв, П. Струве, С. Франк, П. Новгородцев.
3. Політичні і правові погляди євроазійців. М Трубецький, І. Ільїн, М. Шахматов, Г. Вернадський.
4. Політико-правові ідеї солідарізму та інституалізму. Л. Дюгі, М. Оріу.
5. Політико-правова ідеологія націонал-соціалізму. Х. С. Чемберлен, О. Шпенглер.
6. Відроджені теорії природного права. Ж. Маритен, А. Кауфман, Дж. Фінніс.
7. Теорії еліт, бюрократії і технократії.
8. Сучасна західна політична наука.
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Знайомитись із вченням Леніна на державу і владу треба починати з вивчення питання про класову природу держави. Теоретичний системний виклад цього питання міститься в першому параграфі першого розділу його праці “Держава і революція”. Очолюване Леніним радикальне крило соціал-демократії як головний постулат своєї ідеології прийняло ідею “диктатури пролетаріату”, яка в перехідний період стає єдино можливою формою держави. У теорії більшовизму держава розумілася як особлива організація сили, організація насильства для придушення одного класу іншим. Треба дати ленінське визначення нової держави “диктатури пролетаріату”, схарактеризувати Республіки Рад як державну форму диктатури пролетаріату. Положення про диктатуру робітничого класу, пролетарську демократію, співвідношення комуністичної партії і радянської держави, економічні функції держави, територіальну єдність, зовнішню політику становлять стрижень ленінського вчення про соціалістичну державність. Треба з’ясувати тезу марксизму-ленінізму про відмирання держави (комунізм).
Далі розглядаємо ленінські положення з питань соціалістичного права і соціалістичної законності; ленінські принципи організації і діяльності державного апарату. При цьому важливо врахувати, що вчення Леніна на політику і владу, державу і право мали, вирішальний вплив на розвиток теорії і практики більшовизму і мали великий міжнародний резонанс.
При характеристиці політико-правових ідей солідарізму та інституалізму слід звернутися до Л. Дюгі і М. Оріу.
Розглядаючи політико-правову ідеологію націонал-соціалізму, вказуємо на три його основних джерела: німецький націоналізм; доктрину національного соціалізму; традицію антилібералізму. Необхідно чітко зрозуміти нелюдяну сутність фашизму у будь-яких проявах і бачити, що розповсюдження і зміцнення націонал-соціалістичної ідеології небезпечне для цивілізації.
У XX ст. серед політико-правових концепцій значне місце належить вченню про природне право, що є продовженням традицій філософського осмислення права і ґрунтується на різних доктринах цього періоду, — томізм, неокантіанство, неогегельянство, екзистенціалізм, феноменологія, персоналізм.
Треба схарактеристиризувати сучасне розуміння природного права, пов’язати з прагненням демократичних кіл ппокласти край практиці авторитарних режимів. При цьому необхідно підкреслити важливу роль природно-правові концепції в дискредитації фашизму, в ствердженні загальнолюдських цінностей і норм між народного права як основи сучасної демократії.
Належить знати, що на початку XX ст. елітарний підхід до вивчення політики (що виявився в другій половині XIX століття в теорії еліт В. Парето і в концепції політичного класу Г. Моска) був доповнений вивченням впливу так званих зацікавлених груп (А. Бентлі) і новим поглядом на роль бюрократії в справі реалізації влади в суспільстві і державі (М. Вебер). Особливий різновид — це концепції технократії і технодемократії (Дж. Бернхем, М. Дюверже). Треба уміти дати аналіз названих політико-правових ідей.
Питання для самоконтролю
1. Яке розуміння держави запропоновала теорія більшовизму?
2. Як слід розуміти ідею диктатури пролетаріату?
3. Яка кінцева мета більшовизму? Чому комунізм зробить державу непотрібною?
4. У чому полягають політико-правові ідеї солідарізму?
5. Що є концептуальною основою теорії інституалізму?
6. Чому ідеологія націонал-соціалізму є небезпечною для цивілізації?
7. Яка класифікація прав людини була запропонована Ж. Маритеном?
8. Чому А. Кауфман, найвідоміші представник природно-правової школи, в 70-ті роки виступив із заявою про безперспективність подальших теоретичних досліджень природного права?
9. У чому полягають основні положення природно-правової концепції Дж. Фінніса?
10. У чому, за теорією Бентлі, полягають феномени державного управління?
11. Яку типологію влади розробив М. Вебер?
12. Що собою являють технократичні і технодемократичні ідеї?