Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
Останніми роками дедалі більше значення набуває міжнародна економічна інтеграція. Однією із найвідоміших і авторитетних міжнародних організацій є Світова організація торгівлі (СОТ). СОТ - заснована 1995 року, як глобальна міжнародна організація, що займається правилами міжнародної торгівлі. Основу СОТ становлять угоди, узгоджені, підписані і ратифіковані більшістю країн-учасниць міжнародної торгівлі. Мета СОТ - допомогти виробникам товарів та послуг, експортерам і імпортерам у веденні бізнесу. СОТ є наступником ГАТТ.
Ця робота за мету має з'ясувати історію створення організації, сферу діяльності, її функції та принципи діяльності, і зробити загальну оцінку інтеграції України до СОТ, вказавши можливі «плюси» та «мінуси» для вітчизняної економіки.
Актуальність теми у тому, що на даний час світ глобалізується, економіки всіх країн світу мають тенденції до взаємної інтеграції. У цьому контексті СОТ є одним із найвідоміших і вельми впливових структур, діяльність якої визначає розвиток міжнародної торгівлі, співробітництво країн у цій сфері.
Об'єктом дослідження є Світова організація торгівлі як із основних світових інтеграційних спілок, предметом – діяльність цієї організації.
Світова організація торгівлі була створена згідно рішення Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з 1995 р. Вона є наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ – General Agreement on Tariffs and Trade GATT), укладеної одразу після Другої світової війни. ГАТТ, в свою чергу, має передісторію виникнення та історію розвитку до часу трансформації в СОТ.
В 1920 р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фінансова конференція представників 30 країн. Зрозуміло, що прийняті цією конференцією резолюції стосувались передовсім фінансових проблем. Разом з тим, відносно міжнародної торгівлі конференція висловила побажання, щоб кожна країна поступово переходила від політики протекціонізму до використання принципів вільної торгівлі.
Друга міжнародна конференція з економічних питань проходила у Генуї в 1922 p. Конференція прийняла ряд резолюцій щодо розвитку міжнародної торгівлі, а також її більшої регульованості і прогнозованості.
У 1927 р. в Женеві відбулася третя велика економічна конференція, на якій 200 делегатів і 150 експертів представляли 50 країн світу. Як наслідок, через кілька місяців на дипломатичній конференції була підписана спеціальна конвенція, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в шестимісячний термін зняти всі заборони й обмеження на імпорт та експорт і не замінювати їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн, і процес лібералізації торговельно-економічних відносин було заблоковано.
Позитивні результати цих міжнародних конференцій виявилися незначними, але саме в цей період — прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923 р.), міжнародний торговельний арбітраж (1924 р.), охорону промислової власності (1925 р.), продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929 р.) — було закладено основу сучасного правового підґрунтя світової системи регулювання торгівлі. Останню перед війною конференцію було скликано в 1933 р. в Лондоні. Здійснювані між двома світовими війнами спроби лібералізації торгівлі не досягли очікуваних результатів, але після Другої світової війни всі питання, які обговорювалися раніше, знову опинилися в центрі уваги урядів майже всіх країн світу.
На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 p.) були створені дві організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо створення з метою регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин Міжнародної організації торгівлі. Відомі дві спроби створення такого інституту: розробка Гаванського статуту (конференція в Гавані) і створення ГАТТ (конференції в Лондоні та Женеві).
На конференції в Гавані, яка відбувалася з 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р.. були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не підписали три країни - Аргентина, Польща, Туреччина. Крім того, в роботі конференції не брали участь СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціативою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми: по-перше, принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації з регулювання торгівлі. Угоду ратифікували лише дві країни, а самі США пізніше відмовилися від свого проекту. Таким чином, ця спроба виявилася невдалою. Натомість на Женевській конференції, яка розпочала роботу 20 жовтня 1947 p., представникам 23 держав вдалося розробити і ухвалити угоду, яка була названа Генеральною угодою з тарифів і торгівлі.
Досягнення угоди на Женевській конференції пояснюється простотою і лаконічністю тексту ГАТТ, який містив усього 35 статей; використанням механізму двосторонніх переговорів між країною; відсутністю нововведень організаційного характеру, оскільки система відтворювала традиційний порядок функціонування міжнародних конференцій.
ГАТТ спрямував свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. Щоправда з метою зниження останніх, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими, було створено систему тарифних переговорів. Переговори починались на конференціях міністрів і продовжувались на раундах багатосторонніх торговельних переговорів.
З початку дії Генеральної угоди було проведено вісім таких раундів . Більшість торговельних раундів стосувалися в основному зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої Угоди
Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів був найбільш конструктивним і багатостороннім з усіх, які мали місце. Він розглянув як традиційні для ГАТТ сфери (зниження тарифів, уточнення правил і ліквідацію нетарифних перешкод), так і нові — торгівля послугами і торговельні аспекти, пов’язані з правами інтелектуальної власності, а також сфери торгівлі товарами, які тривалий час не лібералізувалися (сільське господарство і легка промисловість). Усього на раунді було ухвалено 45 Угод і протоколів, які регулюють різні напрями міжнародних торговельно-економічних відносин.
Одним із основних підсумків Уругвайського раунду було рішення щодо створення (з 1 січня 1995 р.) організаційного механізму забезпечення реалізації комплексу договорів, що були розроблені в ході Уругвайського раунду – Світової організації торгівлі (СОТ).
Членами СОТ є 144 держави та окремі митні території, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще близько 30 країн.
В 1995 р. (1 січня) СОТ замінила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка існувала з 1947 року. Уряди, що підписали ГАТТ офіційно визначались як договірні сторони. Після підписання нових угод в межах СОТ (які включають і оновлену ГАТТ, відому як ГАТТ 1994), вони почали офіційного називатися членами СОТ.
До організаційної структури СОТ належить:
1) Конференція на рівні міністрів, скликається раз на два роки (1996 р., м. Сінгапур; 1998 р., м. Женева; 1999 р., м. Сіетл; 2001 р., м. Доха; 2003 р., м. Канкун; 2005 р., м. Гонконг); 2) Генеральна рада СОТ, яка включає представників країн і забезпечує поточну роботу через три Ради: (1) з торгівлі товарами; (2) з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність; (3) з торгівлі послугами. Перша з них здійснює контроль за дотриманням угод з торгівлі товарами (Додаток ІА до Угоди) через 14 комітетів. Друга здійснює контроль за дотриманням відповідної угоди (Додаток ІС), а також питань, пов'язаних з торгівлею контрафактними товарами. Третя контролює виконання домовленостей (Додаток ІВ) щодо торгівлі послугами через Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робочу групу з професійних послуг, а також надає допомогу в переговорах з питань морських перевезень, базових комунікацій, міграції робочої сили. У 1996 році було утворено Комітет з регіональних торгових угод для спостереження за законами вільної торгівлі і митними союзами, а також для організації переговорів з представниками найбільших угрупувань (ЄС, МЕРКОСУР).
Генеральній раді підпорядковано чотири комітети: з торгівлі та розвитку; з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; з бюджету і фінансів; з адміністративних питань, а також спеціальні органи з розгляду спірних питань та проведення періодичних оглядів торгової політики.
Секретаріат, який очолюють Генеральний директор і чотири заступники, забезпечує діяльність органів СОТ у сфері переговорів, здійснення угод і надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, через відділ технічної допомоги і професійної підготовки кадрів.
2. Основні функції та напрями діяльності СОТ
Система угод СОТ, яка сформувалась після Уругвайського раунду, зараз складається з:
- багатосторонніх угод з торгівлі товарами, до яких відноситься Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994) та пов’язані з нею угоди;
- генеральні угоди про торгівлю послугами (ГАТС);
- Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).
Головними завданнями СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та піднесенню економічного добробуту людей. Країни—Члени СОТ здійснюють це шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, урегулювання торговельних суперечок у відповідності з визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.
COT є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами, Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності; проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на основі правил, закладених у її правових нормах.
Слід також наголосити, що організація відповідає за впровадження як усіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які розроблятимуться в рамках організації в майбутньому.
Функції COT викладені в III статті Марракеської угоди. При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод і домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що їх можна вважати є самостійними правилами COT.
Найвищим керівним органом COT є Конференція Міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі чи іноземних справ країн-учасниць COT . Повноваження Міністерської Конференції (Ministerial Conference) як найвищого органу COT можна охарактеризувати таким чином:
- прийняття рішень щодо всіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами;
- тлумачення Угоди про заснування COT і багатосторонніх торговельних угод;
- внесення змін до Угоди про заснування COT, багатосторонніх торговельних угод (крім багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників);
- прийняття рішень про приєднання держави чи окремої митної території до COT;
- звільнення від зобов'язань Члена COT;
- формування Комітету з торгівлі та розвитку; Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших Комітетів у разі необхідності;
- призначення Генерального директора та затвердження його повноважень.
Функції СОТ:
1. СОТ сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди та багатосторонніх торговельних угод, а також забезпечує основу для реалізації, застосування та функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженою кількістю учасників;
2. COT є форумом для переговорів між її Членами щодо їх багатосторонніх торговельних відносин із питань, які регулюються угодами, включеними в Додатки до цієї Угоди. За рішенням Конференції Міністрів COT також може бути форумом для подальших переговорів між її Членами щодо їх багатосторонніх торговельних відносин;
3. COT керує застосуванням Домовленості про правила та процедури врегулювання суперечок (яка надалі іменуватиметься «Домовленістю про врегулювання суперечок» чи «ДСУ»);
4. СОТ співробітничає з Міжнародним валютним фондом та Міжнародним банком реконструкції та розвитку і його підрозділами з метою досягнення більшого єднання в проведенні глобальної економічної політики СОТ.
Таблиця 2.1. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами
|
Назва угоди |
Основний зміст |
|
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року |
Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обов'язки Членів СОТ у цій сфері |
|
Угода про сільське господарство |
Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та механізми застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва і субсидування експорту |
|
Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів |
Визначає умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю |
|
Угода про текстиль та одяг |
Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом |
|
Угода про технічні бар'єри в торгівлі |
Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації |
|
Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи |
Містить положення, спрямовані на ліквідацію та недопущення наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або порушення торгівлі |
|
Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року |
Визначає правила порушення і проведення антидемпінгових процедур |
|
Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1 994 року |
Визначає правила оцінки митної вартості товарів |
|
Угода про перевідвантажувальну інспекцію |
Визначає умови проведення перевід-вантажувальних інспекцій |
|
Угода про правила визначення походження |
Визначає принципи та порядок визначення походження товарів |
|
Угода про процедури ліцензування імпорту |
Встановлює процедури та форми ліцензування імпорту |
|
Угода про субсидії та компенсаційні заходи |
Визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидіюванням |
|
Угода про захисні заходи |
Визначає умови та процедури застосування заходів щодо протидії зростаючому імпорту (в разі загрози шкоди вітчизняному виробнику) |
СОТ здійснює нагляд за виконанням цих Угод (табл. 2.1). Організація також виконує функцію форуму для міждержавних переговорів з питань подальшої лібералізації торгівлі товарами та послугами. Вона забезпечує механізм врегулювання торговельних суперечок між країнами-Членами. Будь-яка країна-Член СОТ, яка вважає що її торгівля зазнає шкоди через невиконання іншою країною правил, може, якщо не вдалося знайти задовільного рішення в процесі двосторонніх консультацій, винести справу на розгляд СОТ. Рішення з усіх важливих питань, що знаходяться в сфері компетенції СОТ, приймаються на Конференції міністрів країн-Членів. Конференція проводиться принаймні кожні два роки.
Домовленості та рішення СОТ:
1. Домовленість про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу;
2. Рішення щодо випадків, коли митні адміністрації мають підстави для сумнівів щодо правдивості або точності задекларованої вартості;
3. Домовленість про тлумачення Статті ХVІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (державні торгівельні підприємства);
4. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок;
5. Домовленість про тлумачення Статті ІІ:1(в) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (зв’язування тарифних поступок);
6. Рішення про торгівлю та охорону навколишнього середовища;
7. Механізм огляду торговельної політики;
8. Генеральна угода про торгівлю послугами;
9. Права інтелектуальної власності;
10. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою;
11. Угода про державні закупівлі.
3. Взаємовідносини України і СОТ, та наслідки вступу до СОТ
16 травня Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі.
За 14 років переговорів Україна пройшла шлях економічних і структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні переговори з країнами-членами СОТ, ухвалила понад 50 необхідних для адаптації українського законодавства до вимог СОТ законів.
Протокол про приєднання України до Маракешської угоди про створення СОТ був підписаний у Женеві 5 лютого 2008 року.
Верховна Рада 10 квітня ратифікувала протокол про вступ України до СОТ. Президент Віктор Ющенко 16 квітня підписав закон про ратифікацію протоколу, у той же день Міністерство закордонних справ спрямувало ноту генеральному секретарю СОТ, у якій повідомило про ратифікацію протоколу про вступ України в організацію.
За даними Міністерства економіки, з моменту вступу України до СОТ країна отримувала такі переваги як поліпшення умов торгівлі зі 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі. Крім того, такий крок веде до зменшення тарифних і нетарифних обмежень на доступ українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ, до набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Однак, з огляду на те, що Україна набула членство в СОТ не з початку року, розмір членського внеску розраховувавсь на фактичну кількість місяців, які залишилися до кінця 2008 року.
Приєднання до СОТ вчинить на економіку більшою мірою сприятливий вплив, оскільки передбачає скасування квот на експорт українських металів у Європейський Союз і забезпечує недискримінаційний транзит товарів і послуг.
Водночас, за винятком готельного і ресторанного бізнесу, сектор послуг буде демонструвати помірне зростання сукупного випуску.
При цьому, за оцінкою Мінекономіки, від вступу до СОТ очікується зростання доходів державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності й додаткове щорічне збільшення експорту продукції, щонайменше, на 7-10% (від $1,5-4 млрд).
Крім того, очікується істотне підвищення конкурентноздатності виробництва товарів через суттєве збільшення обсягів іноземного інвестування – до $3-5 млрд щорічно.
Щодо ризиків, які несе для економіки вступ до СОТ, у Мінекономіки зазначають, що може загостритися конкуренція на внутрішньому ринку.
Міжнародний досвід свідчить, що країни — члени СОТ отримують значні переваги. Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є такі:
• збільшення іноземних інвестицій в економіку України. Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що після вступу до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій в цих країнах зростають. Найяскравішим прикладом є Болгарія, де інвестиції в перший же рік після вступу до СОТ зросли в 3,7 рази, а в 1999 — 2000 рр. — ще в 1,5 раза. У Словенії наступного року після вступу до СОТ інвестиції зросли майже вдвічі, а згодом стабілізувалися;
• зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;
• одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн — членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з багатьма країнами світу;
• можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ.
До політико-економічних переваг слід віднести такі:
• членство України в СОТ є необхідною передумовою започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу;
• вступ до СОТ дасть змогу уникнути торговельно-економічної ізоляції України від країн Західної та Центральної Європи, Східної Європи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС;
• Україна отримає можливість виставити свої умови стосовно Росії перед її вступом до СОТ і намагатиметься виторгувати торгові преференції (наприклад, по транзиту газу через Росію і доступу на її ринок наших товарів);
• членство в СОТ дасть можливість уникнути витіснення української продукції з ринку ЄС аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;
• приєднання до СОТ приведе до збільшення надходжень до державного бюджету, яке відбудеться за рахунок скасування податкових i митних пільг, збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва й активізації торговельного обороту;
• додатковим стимулом вступу до СОТ для України є розширення Європейського Союзу, яке відбулося у 2004 та 2006 рр. Україна має можливість претендувати на інвестиції транснаціональних компаній, які зараз працюють у країнах Центральної Європи. Щоб бути привабливим кандидатом на залучення інвестицій цих компаній, Україна має якнайшвидше завершити вступ до СОТ.
В той же час, потрібно вказати і негативні наслідки, які викличе вступ до СОТ:
- використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;
- внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту;
- занепад неконкурентоспроможних галузей економіки, зокрема, сільського господарства;
- існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам;
- різко посилиться конкуренція зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох вітчизнаних виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутрішньому ринку, а також багатьох сільгосппідприємств (особливо в галузі тваринництва);
- зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;
- перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
- дискримінація національних товаровиробників.
Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків приєднання до СОТ має забезпечувати такі напрями:
модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ;
підтримку експортних виробництв та вдосконалення структури експорту;
структурну перебудову національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до вимог міжнародної конкуренції.
Таким чином, для ефективного входження України на міжнародні економічні ринки уряду необхідно терміново розробити систему захисту внутрішнього ринку, вміло використовувати наявний економічний потенціал країни, підвищувати конкурентоспроможність як вітчизняного товаровиробника, так і вітчизняного споживача. Адже відсутність цілісної стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки не лише обумовлює гальмування національного економічного розвитку, а й призводить до значних ускладнень у міждержавних торговельних стосунках України з іншими державами.
Висновки
Підводячи підсумок, можна стверджувати, що членство в СОТ несе багато переваг для України. Основні недоліки пов’язані з необхідністю переходу фінансового та людського капіталу з економічно невигідних та неконкурентноспроможних галузей у нові більш вигідні сфери. Для мінімізації таких негативних наслідків необхідно покращити мобільність ресурсів. Основна ідея даної концепцій полягає у тому, щоб як змога ефективніше зменшити кошти трансформацій у короткостроковому періоді. Адже відомо, що членство у СОТ передбачає однозначні переваги у довгостроковому періоді, але ці переваги нівелюються через короткострокові труднощі адаптації національної економіки до відкритої конкуренції. Зменшення таких труднощів та коштів можливе при забезпечені швидкої мобільності капіталу; мобільності трудових ресурсів, у тому числі горизонтальної (географічної) і особливо вертикальної (професійної), тобто можливість нагромадження людського капіталу; внутрікорпоративної мобільності – здатності підприємств до інновацій і гнучкість у зміні організаційних структур; інформаційної мобільності – необхідна умова для зниження транзакційних витрат на ринку продукції, праці і капіталу і підвищення інших видів мобільності.
Переваги для України від членства, в першу чергу залежать від нас самих: від нашої швидкої адаптації до правил світової економіки, внутрішніх реформ, професіоналізму персоналу та службовців, знання та використання правил СОТ. Адже СОТ – велика гра: Україну прийняли у цю гру, навчили грати, вигравати – Україні потрібно навчитись самій.
.