Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
Кафедра менеджменту та економіки та підприємництва у галузі охорони здоров’я
Контрольна робота
З дисципліни: «Лікувальна фізична культура. Реабілітація»
На тему: «Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної і черевної порожнини»
Черкаси 2007
План
1. Захворювання та травми органів грудної та черевної порожнини, які потребують оперативного втручання
До захворювань органів черевної порожнини, які потребують оперативного втручання, відносяться:
Апендицит – запалення червоподібного відростка сліпої кишки;
Абсцес – обмежене скупчення гною в тканинах або органах, яке оточене сполучнотканинною капсулою. Може розвиватись як ускладнення деяких захворювань (апендикулярний, піддіафрагмальний, міжпетльовий, тазовий, абсцес печінки),
Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки – загальне хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується сезонними загостреннями та наявністю в стінці шлунка чи 12-палої кишки виразки (перфорація виразки);
Кила (стравохідного отвору діафрагми, білої лінії живота, пупкова грижа, пахвинна, защемлена – потребує негайного оперативного лікування) – вихід нутрощів, покритих очеревиною, крізь дефект у м’язово-апоневротичному шарі черевної стінки під шкіру;
Дивертикул – уроджене або набуте випинання стінки порожнистого органу у формі мішка, лійки. Переважна локалізація – стравохід, шлунок, кишки.
Жовтяниця механічна (обтураційна) виникає при порушенні відтікання жовчі по жовчних протоках, причиною буває закупорювання жовчної протоки каменем, пухлиною головки підшлункової залози чи жовчних проток.
Жовчо-кам’яна хвороба – характеризується утворенням жовчних каменів у жовчних протоках та міхурі.
Звуження стравоходу проявляється симптомами порушення просування їжі по ньому. Причинами можуть бути опіки кислотами або лугами, пухлини. Оперативне лікування при наявності пухлини або при прогресуванні хвороби.
Кровотеча – витікання крові з ушкоджених кровоносних судин.
Непрохідність кишок – припинення проходження кишкового вмісту в напрямку від шлунка до відхідника. При неефективності консервативного лікування оперативне втручання.
Нориці – стійкі патологічні сполучення, частіше у вигляді вузького каналу, між вогнищем захворювання, органом, порожниною і поверхнею тіла або між порожнистими органами (шлункова нориця, жовчна нориця, нориці порожнистих органів).
Панкреатит – запалення підшлункової залози з гострим або хронічним перебігом. При гострому панкреатиті при наростанні явищ інтоксикації та розвитку перитоніту оперативне втручання.
Перитоніт – запалення очеревини внаслідок проникнення в черевну порожнину мікроорганізмів або від дії на очеревину токсичних і хімічних речовин., а також при проникаючих пораненнях живота і перфорації порожнистих органів.
Холецистит – гостре запалення жовчного міхура. Хірургічне втручання хворим з підозрою на перфорацію міхура та гнійні ускладнення, хворим, у яких, незважаючи на консервативне лікування спостерігається наростання клінічної симптоматики хвороби.
Хвороби серця, при яких проводять хірургічне втручання:
Вроджені вади серця – відкрита артеріальна(Баталова) протока, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок, тріада або тетрада Фалло, транспозиція магістральних судин, єдиний шлуночок, ізольований стеноз легеневої артерії, стеноз аорти, коарктація аорти.
Набуті вади серця: мітральний стеноз, мітральна недостатність, аортальні вади, ішемічна хвороба серця.
Легеневі хвороби: ексудативний плеврит, пневмоторакс.
2. Наркоз – це стан глибокого штучного сну, яки викликається дією деяких хімічних речовин (наркотичних засобів) або інших факторів і супроводжується непритомністю, тимчасовою втратою больової чутливості, та довільних рухів.
Види наркозу
В залежності від фармакологічних засобів, які використовують та від їх сполучення з іншими фармакологічними засобами розрізняють шість видів наркозу:
1. Моно наркоз – наркоз одним з традиційних загальних анестетиків (закис азоту,
2. Комбінована анестезія –, закис азоту разом з одним із більш сильних анестетиків. ефір + фторотан
3. Нейролептаналгезія – комбінація дії нейролептика і анальгетика (дроперидол+фентаніл).
4. Полі наркоз – наркоз з поєднанням загальних анестетиків з анальгетиками.
5. Дисоціативна анестезія – анестезія після введення кетаміну.
6. Центральна анальгезія – застосування великих доз наркотичних анальгетиків – морфіну, промедолу, фентанілу, дипідолору в поєднанні з нейролептиками, транквілізаторами, інгаляційними наркотичними засобами.
Наркоз поділяється на інгаляційний та наркоз поєднанням інгаляційних анестетиків, неінгаляційний та наркоз поєднанням неінгаляційних анестетиків.
Засоби для інгаляційного наркозу: метоксифлуран, трихлоретилен, хлороформ, форан, фторотан, циклопропан, етран, ефір для наркозу, закис азоту).
Засоби для неінгаляційного наркозу; альтезин, гексенал, тіопентал – натрій, кетамін, натрію оксибутират, предіон, пропанідид.
3. Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної порожнини
ЛФК при операціях на легенях
Передопераційний період.
Задачі ЛФК: зменшення гнійної інтоксикації, покращення функції серцево-судинної системи і зовнішнього дихання, зміцнення фізичних сил хворого та нервово-психічного статусу, оволодіння вправами, які необхідні хворому у ранньому післяопераційному періоді.
Методика ЛФК складається з урахуванням локалізації та розповсюдженості патологічного процесу, станом функції зовнішнього дихання, віку хворого, характеру захворювання, виду оперативного втручання, ступеню фізичної підготовки хворого.
П р о т и п о к а з а н н я д о Л Ф К:
1) легенева кровотеча;
2) виражена серцево-судинна недостатність;
3) інфаркт міокарда або легені в гострому періоді;
4) висока температура тіла (38–39 С), якщо вона не обумовлена затримкою харкотиння.
Лікувальна гімнастика для покращення вентиляції нижніх відділів легень, збільшення рухливості діафрагми:
Лікувальна гімнастика, направлена на активізацію резервів переважно здорової легені:
Післяопераційний період
Задачі ЛФК:
Протипоказання до ЛФК:
1) загальний важкий стан хворих, зумовлений ускладненнями під час операції (велика крововтрата, шок, зупинка серця);
2) вторинна крововтрата або загроза її виникнення;
3) частий і слабий пульс при низькому максимальному артеріальному тиску.
Протипоказання мають тимчасовий характер.
ЛФК при відсутності протипоказань можна призначити через 1–2 год. після закінчення дії наркозу. Вправи проводять 3–5 разів на день. У вихідному положення лежачи на спині хворий тренується в глибокому діафрагмально му диханні. На видиху інструктор злегка надавлює на верхній квадрант живота ближче до оперованого боку. В кінці видиху хворий кашляє, при цьому одна рука інструктора знаходиться на післяопераційній рані, інша на області підребер’я оперованого боку. Грудне дихання здійснюють за допомогою інструктора, в кінці видиху він надавлює на грудну клітину хворого синхронно з кашльовими поштовхами і добивається виведення харкотиння. В кінці першої доби головний кінець ліжка максимально піднімають і інструктор проводить повільні кругові рухи в плечовому суглобі хворого. Всі рухи виконують на повільному видиху. Потім хворий виконує дихальні вправи з відкашлюванням. Після цього доцільний легкий масаж руки і всього плечового поясу. Навантаження поступово збільшують за рахунок збільшення числа вправ, амплітуди руху, зміни вихідного положення.
На 2-й день хворий за допомогою інструктора повертається на здоровий бік і виконує динамічні дихальні вправи, чергуючи черевний тип дихання з грудним. Ослабленим хворим з вихідного положення лежачи на боці рекомендується масаж спини і грудної клітки з елементами легкого поглажування, постукування, вібрації. Масаж сприяє відходженню харкотиння, підвищенням тонусу дихальної мускулатури, рефлекторним шляхом покращує вентиляцію.
При відсутності дренажів, гладкому перебігу післяопераційного періоду з 2–3 дня розширюють руховий режим. Дозволяються повороти на хворий бік з метою активізації дихання в здоровій легені, почергове підтягування ніг до живота, «ходіння» лежачи, рухи в променево – зап’ясних і тазостегнових суглобах. Всі рухи обов’язково поєднуються з диханням. Самостійно проводяться динамічні дихальні вправи в повільному темпі (видих з відкашлюванням). При добрій переносимості цього навантаження дозволяється «ходіння» лежачи з повною амплітудою рухів в суглобах, з відведенням верхніх і нижніх кінцівок (не відриваючи їх від ліжка).
На 2–3 день з вихідного положення сидячи в ліжку хворий виконує вправи з метою профілактики контрактур в плечовому суглобі з боку операції, допомагаючи хворій руці здоровою. З 3–4 дня дозволяється спускати ноги з ліжка на підставку, виконувати той самий комплекс вправ з цього положення.
При відсутності ускладнень на 4–5 день хворого переводять до звичайної палати, де він виконує комплекс фізичних вправ з вихідного положення сидячи на стільці або лежачи. Поступово амплітуда рухів і навантаження збільшують. Розширюється руховий режим. На 6–7 добу хворому дозволять на 1–2 хв. вставати, потім ходити по палаті і коридорі. В цей період з метою подальшого тренування організму збільшують амплітуду рухів і число вправ, включають спеціальні дихальні та загальнозміцнюючі вправи з комплексу передопераційної підготовки, використовують гімнастичні предмети.
Тривалість процедур складає в перші 2–3 дні 5–10 хв., на 4–7 день 10–15 хв., в наступні дні перебування хворого в стаціонарі 15–20 хв.
Після виписки хворий на протязі 1–2 місяців виконує той самий комплекс вправ під контролем лікаря поліклініки.
В день зняття швів не потрібно давати навантаження на оперований бік.
ЛФК при операціях на серці.
Передопераційний період.
Задачі ЛФК:
Методи ЛФК:
Вроджені вади серця
Існує 3 групи хворих із вродженими вадами серця.
Хворим 1 групи вправи необхідно підбирати обережно, так як через спазм судин легень і морфологічних змін їх стінок наростає легенева гіпертензія, яка різко погіршує геодинаміку і може привести до зміни напрямку викидання крові. навантажувальні вправи обмежують, збільшуючи число дихальних вправ, штучно викликають кашель і чергують лікувальну гімнастику з застосуванням гірчичників.
Хворі 2 групи потребують особливого підходу, так як важкість їх стану зумовлена не тільки порушеннями кровообігу через анатомічні зміни в серці, але і хронічним кисневим голоданням внаслідок недостатнього кровопостачання легень.
У хворих 3 групи з незміненим кровообігом в легенях діапазон лікувальної гімнастики ширший, чим в інших групах.
Протипоказання:
1. Загальний важкий стан хворого;
2. Віддишка;
3. Порушення ритму серця;
4. Прояви серцевої недостатності.
Вправи для тяжкохворих:
1. В.П. – лежачи з при піднятим головним кінцем ліжка. Дихальні статичні вправи. Масаж рук, ніг. Тривалість кожної вправи 2–2,5 хв.
2. В.П. – те саме. Вправи для мілких груп м’язів рук та ніг – 1,5–3 хв., дихальні динамічні вправи 0,5 хв. м’язове розслаблення
3. В.П. – те саме. Дихальні статичні вправи – 1,5 хв.
Всі вправи виконуються повільно.
Вправи для хворих середньої тяжкості
Вправи виконують у повільному та середньому темпах.
Післяопераційний період.
Задачі ЛФК
Протипоказання:
ЛФК на цьому етапі поділяється на 3 періоди з 5 руховими режимами: ІА, ІБ, ІІА, ІІБ, ІІІ.
І період ділиться на ІА (1-й день після операції) та ІБ (2–3 день після операції). В 1-й день проводиться тренування поглибленого дихання та форсоване відкашлювання. Процедуру проводять через кожну годину. При повороті хворого на бік проводять масаж спини, поступово додають рухи пальців ніг і рук. На 2–3 день збільшується амплітуда рухів, додають динамічні вправи. Хворого переводять в положення сидячи на ліжку. Повторюють вправи 2–3 рази на день.
ІІ період ділиться на ІІА (4–6 день) та ІІБ (7–10 день). На 4–6 день хворого переводять для виконування вправ в положення сидячи на стільці, додають вправи, які охвачують велику кількість груп м’язів; вставання, ходіння. Комплекс вправ складається з 12–15 рухів. Починають і закінчують процедура дихальними вправами; рухи ніг, рук та тулуба чергують, уникаючи втоми одних і тих самих м’язів. На 7–10 день включають елементи ходьби. Хворому дозволяють ходити на відстань, яка не перевищує 15–20 метрів. З 8–9 дня заняття проводять в залі ЛФК.
ІІІ період (з 11-го дня і до виписки) тренувальний. Заняття проводять в залі ЛФК сидячи і стоячи, тривалість 20–25 хв.
Для закріплення результатів з метою реабілітації хворим необхідно щодня продовжувати заняття, поєднуючи їх з закалюванням і ходьбою.
Набуті вади серця
Передопераційний період.
Хворим з мітральним стенозом рекомендують вправи статичного і динамічного характеру у вигляді рухів мілких та середніх груп м» язів в поєднанні з паузами для відпочинку.
Хворим з мі тральною недостатністю показані вправи з повною амплітудою рухів. Вихідне положення сидячи.
У хворих з аортальними вадами методика залежить від належності хворих до певного функціонального класу:
1.1 клас – немає обмежень фізичної активності, звичайна фізичне навантаження не викликає помітної втоми, серцебиття, болю, задишки.
2. ІІ клас – незначне обмеження фізичної активності в спокої, скарг немає. Звичайна фізична активність викликає втому, задишку, серцебиття або ангінозні болі.
3. ІІІ клас – помітне обмеження фізичного навантаження. Невелике фізичне навантаження викликає перераховані вище скарги. Самопочуття задовільне.
4. ІV клас – будь-яка фізичне навантаження утруднене. Симптоми недостатності кровообігу навіть у спокої. При будь-якому навантаження дискомфорт посилюється.
Задачі ЛФК
1. Полегшення роботи серця за рахунок мобілізації екстракардіальних факторів, в основному скорочення периферійної мускулатури;
2. Збільшення екскурсії грудної клітини, рухів діафрагми;
3. Профілактика легеневих ускладнень
Абсолютні протипоказання:
Післяопераційний період:
Після комісуротомії:
Хворих з ІІ стадією мі трального стенозу в кінці першої доби садять в ліжку на 1–2 хвилини по 2–3 рази на день, з 3 дня дозволяють займатися сидячи, опустивши ноги на опору, з 5–7 дня сидячи на стільці, по методиці ІІА періоду до 20 хв., з 10–12 дня по методиці ІІІ періоду.
Хворим з ІІІ стадією мітрального стенозу дозволяють сідати в ліжку на 3-й день, по 2–3 рази в день за допомогою «віжок», з 6–7 дня сидячи в ліжку та з 10–12 дня сидячи на стільці, заняття проводять по методиці ІІА періоду, з 11–12 дня по методиці ІІБ періоду, 3 18–20 по ІІІ періоду.
Хворим з ІV стадією мітрального стенозу дозволяють сідати на короткий термін 1–2 рази в день з 3–4 дня, з 8–10 дня їм можна займатися сидячи в ліжка по методиці ІІА періоду, з 20–22 дня по методиці ІІІ періоду. Переведення з одного періоду занять в інший допускається при задовільній реакції хворого на попередні вправи.
Після протезування клапанів методика має багато спільного.
На першу добу(ІА) при неускладненому періоді застосовують масаж спини, бокових відділів грудної клітини, поверхневий масаж рук і ніг для покращення кровопостачання і зняття периферійного спазму судин. Для санації трахеобронхіального дерева викликають штучний кашель. Включаються активно-пасивні і активні рухи для мілких груп м язів кінцівок. 10–15 хв.
З 3–4 дня (ІБ) хворим ІІІ функціонального класу дозволяється проводити процедуру в положенні сидячи, хворі ІV функціонального класу заняття проводять лежачи з піднятим головним кінцем ліжка. Виконуються вправи для мілких груп м язів, активно-пасивні, малої амплітуди.12–15 хв.
З 5–6 дня по 10–12 (ІІА) заняття для ІІІ класу проводять по типу малих тренувальних навантажень. Рухи більшої амплітуди для всіх гру м’язів, ходьба з прискоренням і сповільненням. Вихідне положення сидячи, стоячи, сидячи. 20–25 хв.
Для хворих ІV функціонального класу характер рухового режиму відрізняється меншим навантаженням. Вводяться ходьба лежачи і сидячи, вправи середньої і малої амплітуди, без напруження. Вихідне положення сидячи, лежачи. 15–18 хв.
З 13–14 дня по 21–22 (ІІБ) для хворих ІІІ функціонального класу заняття проводять по типу середніх тренувальних навантажень. Додають дозовану ходьбу по коридору. Вихідне положення стоячи, сидячи. 25–30 хв., для хворих ІV класу починається період малих тренувальних навантажень. Включаються рухи повної амплітуди для всіх груп м язів, час виконання рухів значно зменшується, вихідне положення сидячи, стоячи. 17–20 хв.
Тренувальний період (ІІІ) починається з 22–23 дня і триває до виписки хворого. Всі заняття проводяться в вихідному положенні стоячи, використовують гімнастичні палки, м’ячі, гантелі, включається дозоване ходіння по коридору (60 кроків 1 хв.) 25–40 хв. в залежності від стану хворого.
4. ЛФК при операціях на органах черевної порожнини
В передопераційний період необхідно підвищити загальний тонус організму (емоційний і нервово-мязевий). Для покращення функціонального стану серцево-судинної та дихальної системи необхідно використовувати різноманітні загально-розвиваючі вправи, поступово збільшуючи навантаження. Для покращення моторної функції шлунка та кишечнику рекомендуються вправи в діафрагмальному диханні і вправи для м’язів, які підвищують тонус черевного пресу.
При підготовці до операції особливу увагу придають тренуванню грудного типу дихання. Під час занять спеціальні вправи чергують з загальнозміцнюючими і дихальними. Перед операцією на печінці та жовчному міхурі хворий тренується в підтягуванні ніг до живота на видиху, виконує вправи, які сприяють скороченню і розслабленню м'язів черевного пресу. Ці вправи ліквідують застій крові в депо, активують відходженню жовчі внаслідок механічного здавлення печінки, масажування її діафрагмою. Для максимально збільшення рухомості діафрагми, кращого відтоку жовчі хворий, лежачи на лівому боці, здійснює повне скорочення і розслаблення м'язів черевного пресу як з допомогою руки так і без її допомоги.
Виконання вправ із різних вихідних положень (лежачи на спині, на правому і лівому боці, стоячи на четвереньках з високо піднятим тазом) стимулює секреторну, моторну функцію шлунка і кишечнику, покращує кровообіг в них, зміцнює звязочно – м’язовий апарат.
Вправи, які сприяють виведення мокроти, активізації кровообігу в дистальних відділах, вправи для збільшення рухливості діафрагми, кінцівок, скорочення і розслаблення м'язів черевного пресу необхідно виконувати самостійно під контролем інструктора ЛФК.
Протипоказання
1. Загальний важкий стан хворого;
2. Підвищення температури тіла;
3. Небезпека кровотечі;
4. Перфорація апендиксу;
5. Підозра на перфорацію виразки 12-палої кишки або шлунка;
6. Перитоніт.
Післяопераційний період.
В ранньому післяопераційному періоді методика ЛФК складається з урахуванням особливостей оперативного втручання, перебігу післяопераційного періоду, стану хворого до операції і після неї, віку, занять фізичними вправами до операції.
ЛФК після апендектомії може бути почата в перші 3–5 годин після операції. Крім дихальних вправ, переважно грудного типу, та вправ для дистальних відділів, які проводяться в лежачому положенні, використовують вправи в діафрагмальному диханні (післяопераційна рана притримується рукою). В цей самий день, якщо дозволяє стан хворого, його слід навчити повертатись на бік. Можна зробити хворому легкий масаж спини. Потім, спираючись на ліжко руками, хворий зміщує за край ліжка обидва коліна, спускає ноги, і відштовхуючись ліктем, сідає. Ці рухи виконується в умовах ліжкового режиму.
При добрій фізичній підготовці хворого і неускладненому післяопераційному періоді перехід у положення стоячи дозволяється в перші 8–10 год. після операції, спочатку на 3–5 хвилини. В наступні дні хворий ходить кругом ліжка, спираючись лівою рукою на спинку, права рука притримує рану.
На 2–3 день дозволяється ходьба по коридору.
На 4–5 день заняття гімнастикою в групах. Виконуються вправи, які сприяють виправленню осанки, динамічні дихальні вправи, вправи для кінцівок, з м’ячем, дозволяється ходьба по сходах. В день зняття швів навантаження на черевну стінку зменшують.
На 6–7 день хворого виписують з рекомендацією продовжувати вправи в домашніх умовах.
ЛФК після операцій на шлунку та 12 – палій кишці. В перший день після операції дихання повинне бути переважно грудним. За допомогою інструктора хворий робить вправи для дистальних відділів нижніх і верхніх кінцівок, здійснює ротаційні вправи в тазостегновому суглобі, повторюючи кожну вправу по 3–4 рази з перервами для відпочинку. Кожні 20–40 хв. хворий робить 3–4 дихання по грудному типу.
На 2–3 день хворий, притримуючи післяопераційну рану, виконує вправи частіше і самостійно. Крім того, рекомендуються масаж грудної клітки з елементами поглажування, розтирання, легкої вібрації. На 3–4 день додають загально тонізуючі і спеціальні вправи. Хворий повинен якомога частіше повертатися на бік, в цьому положення йому роблять масаж спини. Хворий сидить на ліжку 5–10 хв. 3–5 разів на день. В цьому положенні він виконує статичні і динамічні дихальні вправи. З положення лежачи хворий виконує «ходьбу», ковзаючи стопами по матрацу з невеликою амплітудою рухів в колінних суглобах. Сидіти зі спущеними ногами на ліжку дозволяється при нормальному перебігу післяопераційного періоду на 4–5 день. В заняття включають вправи для верхніх та нижніх кінцівок, нахили голови та тулуба. Потім дозволяється вставати, тримаючись спочатку руками за спинку стільця. (на 6–9 день)
Крім загальнозміцнюючих, додають у комплекс дихальні вправи, вправи для зміцнення м'язів черевного пресу, для формування рухомого післяопераційного рубця, правильної осанки, нормалізації функції кишечнику. Після виписки з стаціонару хворий продовжує займатися вправами, навантаження можна збільшувати під контролем лікаря. Спортивні вправи можна включати через 6 – 12 міс. з оздоровчою метою.
Методика ЛФК після холецистектомії майже така, як і попередня. Відмінність лише в тому, що сидіти дозволяється на 6–8 день. Виконуючи різноманітні вправи в положенні лежачи, перші 3–4 дні потрібно слідкувати за тим, щоб не випадала дренажна трубка. В заняття ЛФК сидячи включають вправи для верхніх і нижніх кінцівок, нахили голови та кругові рухи нею, вправи для тулуба, ходьбу сидячи. Вставати, спираючись на спочатку на спинку стільця, дозволяється на 10–12 день. Рекомендується на область післяопераційного рубця накладати підтримуючу пов’язку для профілактики утворення кили. Після виписки хворий повинен займатися, використовуючи вправи для зміцнення черевного пресу. Протягом 6–12 міс. рекомендується уникати важкої фізичної праці, пов’язаної з напруженням м'язів черевного пресу, тучним людям потрібно носити бандаж.
ЛФК при килорозтині. В основу комплексу покладені вправи, які застосовуються в хворих в ранньому післяопераційному періоді при операціях на шлунку та 12-палій кишці. Після килорозтину обмежують рухи ніг і тулуба, максимально зменшують навантаження на черевну стінку протягом 7–10 днів для попередження рецидивів. Виключають вправи, пов’язані з напруженням м'язів живота. При кашлі рекомендують підтримувати рану рукою. Сидіти дозволяється за допомогою інструктора на 5–6 день, ходити на 8–10 день, при цьому необхідно носити підтримуючу пов’язку, з нею в положенні сидячи виконують динамічні дихальні вправи, вправи для верхніх кінцівок, для дистальних відділів нижніх кінцівок, «ходьбу» сидячи. З 10 дня дозволяють ходити по коридору. Виконують динамічні дихальні вправи, стежать за правильною осанкою, здійснюють нахили тулуба в боки з опущеними руками.
ЛФК при защемленій килі. Вправи, направлені на зміцнення м'язів черевної стінки виконують через 2–3 тижні після операції. Сидіти дозволяється на 6–8 день, вставати на 12–14 день з підтримуючою пов’язкою. Застосовують різноманітні види ходьби, інтенсивність навантаження поступово збільшується.
Використана література