Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
24
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ
ЩЕРБАНЬ Анатолій Леонідович
УДК 903.04(477.5)”-6/2”
ПРЯДІННЯ І ТКАЦТВО У НАСЕЛЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ VII –ПОЧАТКУ III СТ. ДО Н. Е.
(ЗА КЕРАМІЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ)
Історичні науки –.00.04 –археологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ-2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі скіфо-сарматської археології Інституту археології
Національної академії наук України
|
Науковий керівник |
кандидат історичних наук Фіалко Олена Євгенівна, скіфо-сарматської археології |
|
Офіційні опоненти: |
доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян |
|
кандидат історичних наук, доцент Клочко Любов Степанівна, |
|
|
Провідна установа |
Дніпропетровський національний університет, |
Захист відбудеться 16 травня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою: 04210, м.Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою: 04210, м.Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12.
Автореферат розісланий 5 квітня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Архипова Є.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Доба раннього заліза –тривалий і сповнений історичними подіями період у житті населення Лівобережного Лісостепу України. З одного боку –це час, коли відбувався процес опанування технології обробки заліза, що призвело до суттєвих змін у господарстві, а з іншого –період масового переселення на цю територію мешканців інших регіонів. На історичній арені з’явилися кочові племена кіммерійців, а згодом і скіфів, які суттєво впливали на життя місцевого землеробського населення.
Мешканці Лівобережного Лісостепу України в добу раннього заліза не мали писемності. Тільки давньогрецькі автори, передовсім Геродот, залишили побіжні свідчення про життя населення цієї території. Тому основними для вивчення господарства лісостепового населення є джерела, здобуті під час дослідження археологічних пам’яток –поселень та поховань. Їх вивчення дозволяє скласти певне уявлення про етнічний склад місцевого населення, характер взаємин із сусідами, культурні традиції, торговельні контакти та пріоритети.
Фахівці вже дослідили різні аспекти господарства місцевого населення, у тому числі землеробство, скотарство, виготовлення виробів з глини, металу. Проте такі важливі галузі господарської діяльності, як прядіння і ткацтво, ще не отримали достатнього висвітлення, незважаючи на те, що на поселеннях і в похованнях доби раннього заліза знайдено значну кількість джерел: кружал, важків, ґудзикоподібних, котушкоподібних і блокоподібних виробів та відбитків тканин на глиняних виробах. Переважна більшість дослідників обмежувалися описом цих знахідок.
Тому особливої ваги набуває проблема системного вивчення прядіння і ткацтва у населення Лівобережного Лісостепу України VII –початку ІІІ ст. до н. е. на основі всього комплексу наявних археологічних, керамологічних та етнографічних джерел, що і визначає актуальність теми дисертації.
Вироби з глини є найчисленнішим і основним джерелом для вивчення прядіння і ткацтва на території Лівобережного Лісостепу України в добу раннього заліза, оскільки нитки і тканини не довговічні, як і дерево, з якого (за етнографічними даними) виготовлялися основні пристрої для прядіння і ткання (веретена, ткацькі верстати).
Дослідження прядіння і ткацтва за джерелами доби раннього заліза передбачає залучення відповідних етнографічних паралелей, оскільки технологія виготовлення ниток і тканин в умовах домашнього виробництва з часом суттєво не змінюється. Це зумовлено характеристиками сировини та необхідними для використання отриманої продукції властивостями. Технологія виготовлення ниток і тканин виявляється і реконструюється сучасними методами аналізу їх залишків, у тому числі й за допомогою методу практичного моделювання технологічного процесу їх виготовлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відділі скіфо-сарматської археології Інституту археології НАН України за індивідуальним аспірантським планом та в межах відомчої теми Інституту керамології –відділення Інституту народознавства НАН України Гончарство України як джерело історичних реконструкцій (від найдавніших часів до ХІХ століття) (№0104U004672).
Метою роботи є комплексна реконструкція процесів прядіння і ткання у населення Лівобережного Лісостепу України в VII –на початку ІІІ ст. до н. е., здебільшого на основі дослідження глиняних виробів.
Для досягнення цієї мети в даній роботі вирішуються такі завдання:
1) узагальнити і систематизувати джерела (переважно глиняні вироби), пов’язані з прядінням і ткацтвом та отримані під час розкопок і розвідок на археологічних пам’ятках VII –початку ІІІ ст. до н. е. в Лівобережному Лісостепу України;
) виявити спільне й індивідуальне в глиняних деталях знарядь прядіння і ткацтва у населення регіону в цілому та в окремих його частинах;
) прослідкувати еволюцію кружал, важків, котушкоподібних, ґудзикоподібних, блокоподібних виробів від часу їх появи на території Лівобережного Лісостепу України до початку ІІІ ст. до н. е., пов’язавши її з розвитком прядіння і ткацтва у цей період;
) реконструювати типи ткацьких верстатів та веретен, які побутували в досліджуваному регіоні;
) на основі археологічних джерел, керамологічних і етнографічних даних, уже відомих реконструкцій та власних експериментів, відтворити процес прядіння і ткання у місцевого населення.
Територіальні межі дослідження. Територіально дослідження охоплює чотири регіони Лівобережного Лісостепу України: Посулля, Припсілля, Поворскля, басейн Сіверського Дінця. На цій території від VII до початку ІІІ ст. до н. е. проживало землеробсько-скотарське населення, яке залишило після себе значну кількість археологічних пам’яток: городищ, селищ, поховань. На них знайдено глиняні вироби, які дозволяють характеризувати прядіння і ткацтво у тогочасного населення, а також виготовлення з глини знарядь праці, які використовувалися під час прядіння і ткання. Для порівняльного аналізу залучаються археологічні матеріали з інших територій України, Росії та Білорусі та інших країн Центральної Європи й Азії.
Хронологічні межі дослідження. Хронологічно дослідження охоплює скіфський час, тобто VII –початок ІІІ ст. до н. е. Поодинокі більш ранні знахідки (кінець VIIІ ст. до н. е.) не дозволяють опустити нижній хронологічний поріг за межі початку VII ст. до н. е. Так само немає переконливих підстав для перенесення верхнього хронологічного порогу за межі початку ІІІ ст. до н. е.
Об’єкт дослідження –пам’ятки матеріальної культури, а саме вироби з глини, пов’язані з прядінням і ткацтвом.
Предмет дослідження –прядіння і ткацтво як окремі види домашнього виробництва осілого землеробського населення Лівобережного Лісостепу України VII –початку ІІІ ст. до н. е.
Джерельна база. За понад 100 років систематичних археологічних досліджень пам’яток початку доби раннього заліза Лівобережного Лісостепу України було накопичено значну кількість глиняних виробів, пов’язаних з прядінням і ткацтвом. У даній роботі використано матеріали з майже 80 археологічних пам’яток регіону VII –початку ІІІ ст. до н. е. (38 поховань та 14 поселень Поворскля, 13 поховань та 4 поселення Посулля, 1 поховання та 1 поселення Припсілля, 2 поховання та 5 поселень басейну Сіверського Дінця), розкопаних упродовж кінця ХІХ –початку ХХІ століття. В процесі дослідження проаналізовано понад 2000 цілих кружал та їх фрагментів, 24 відбитки тканин на глиняних виробах; 51 котушкоподібний, 56 ґудзикоподібних, 28 блокоподібних виробів; 76 важків до вертикального ткацького верстата. Частина матеріалів походить із пам’яток, досліджених автором, решта аналізувалася за колекціями та публікаціями. Колекції, використані в роботі, зберігаються у фондах Інституту археології НАН України, Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Національного музею історії України, Полтавського та Роменського краєзнавчих музеїв, Харківського палацу дитячої та юнацької творчості, Центру охорони і досліджень пам’яток археології Полтавської облдержадміністрації, Диканського історико-краєзнавчого музею. Для порівняння використано опубліковані матеріали з пам’яток доби енеоліту –раннього заліза Євразії.
Методи дослідження. Враховуючи особливості джерельної бази, розвиток прядіння і ткацтва досліджено на міждисциплінарному (археологічному, керамологічному та етнографічному) рівні з використанням археологічних методів дослідження (типологічний, стратиграфічний), а також методів порівняльного та статистичного аналізу, практичного (експериментального) моделювання виробничого процесу, трасології, бінокулярної мікроскопії, палеоботанічних досліджень. Таким чином застосовано комплексний підхід до вивчення археологічних джерел.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим узагальнюючим комплексним дослідженням, у якому зібрано, проаналізовано та систематизовано керамічні матеріали, пов’язані з прядінням і ткацтвом, з більшості досліджених у Лівобережному Лісостепу України археологічних пам’яток VII –початку ІІІ ст. до н. е., частина яких уперше вводиться в науковий обіг.
У роботі вперше:
–розроблено типологію і відносну хронологію різних категорій знахідок –кружал, важків, ґудзикоподібних, котушкоподібних і блокоподібних виробів;
–систематизовано зображення на глиняних виробах, пов’язаних з прядінням і ткацтвом;
–проведено паралелі між археологічними та зафіксованими автором під час етнографічних досліджень матеріалами;
–експериментальним шляхом реконструйовано веретена, ткацькі верстати, техніку прядіння і ткання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використовувати у наукових розробках проблем історії та економіки давнього населення України; під час написання узагальнюючих історичних, археологічних, керамологічних та етнографічних праць; підготовки лекційних курсів з історії України, навчально-методичної літератури для середніх і вищих навчальних закладів та оформлення музейних експозицій. Класифікаційні таблиці та методику аналізу глиняних виробів, пов’язаних із прядінням і ткацтвом, можуть використовувати дослідники не лише культур початку доби раннього заліза, а й усіх інших історичних періодів. Пристрої, виготовлені автором під час досліджень, експонуються в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.
Особистий внесок здобувача у статті, опублікованій у співавторстві з І.Мельниковою, –„Кружала з розкопок Михайла Рудинського біля Таранового Яру” –опис і систематизація кружал з досліджених пам’яток.
Апробація результатів дослідження. Основні положення наукової роботи обговорювалися на засіданнях відділу скіфо-сарматської археології Інституту археології НАН України, Вченої ради Інституту керамології –відділення Інституту народознавства НАН України, наукових конференціях: міжнародних (Харків, 2001, 2002; Тираспіль, 2002; Запоріжжя, 2004), всеукраїнських (Київ, 2003); регіональних семінарах (Полтава, 1999); наукових читаннях (Полтава, Опішне, 2002), міжнародних та регіональних конференціях студентів та молодих учених (Одеса, 2002; Харків, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладено та опубліковано в 5 статтях у фахових виданнях, у 2 публікаціях матеріалів конференцій і тез доповідей та в 2 збірниках наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Рукопис дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (основний текст –сторінок), списку використаної літератури й архівних джерел (361 найменування). У додатках подано термінологічний словник (додаток А), таблиці та графіки (додаток Б), альбом ілюстрацій (додаток В). Загальний обсяг рукопису –сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
ВСТУП
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, територіальні і хронологічні межі, джерельну базу, охарактеризовано методи, наукову новизну, практичне значення та апробацію результатів дослідження.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ
1.1. Історія вивчення проблеми. В історії вивчення прядіння і ткацтва на території Лівобережного Лісостепу України за археологічними матеріалами виділено 2 хронологічні періоди.
Протягом першого (остання чверть ХІХ століття –перша половина 1960-х років), унаслідок поширення археологічних досліджень, відбувався процес накопичення джерел для вивчення прядіння і ткацтва за матеріалами археологічних пам’яток Лівобережного Лісостепу України, опубліковано окремі з них. Висловлено основні версії щодо призначення кружалоподібних виробів, згадано про конусоподібні важки, котушкоподібні та ґудзикоподібні вироби. Але дослідники не ставили собі за мету спеціально аналізувати знаряддя прядіння і ткацтва, залишки ниток та тканин; недосконалою була методика їх вивчення. Це, на нашу думку, найважливіші причини того, що спеціальних досліджень прядіння і ткацтва для жодної з археологічних культур України за цей час не було опубліковано.
Варто відзначити роботи, в яких більше ніж в інших звернено увагу на кружалоподібні (І.Зарецький, В.Городцов та О.Бобринський), котушкоподібні і ґудзикоподібні глиняні вироби (І.Зарецький, В.Городцов). Інші дослідники, зокрема М.Авенаріус, Д.Багалій, М.Макаренко, М.Рудинський, І.Ляпушкін, В.Іллінська, здебільшого констатували наявність означених виробів на археологічних пам’ятках. На ідентифікацію згаданих предметів, знайдених на території Лівобережного Лісостепу України, вплинули присвячені прядінню і ткацтву роботи дослідників пам’яток інших територій Євразії, значну кількість яких було опубліковано впродовж останньої чверті ХІХ століття –початку 1960-х років. Зокрема, відзначимо роботи М.Кімаковича-Вінницького (1910), А.Сидорова (1930), М.Новицької (1948) та В.Гайдукевича (1952).
Другий період (1965 –початок 2000-х років) позначений спробами охарактеризувати прядіння і ткацтво як галузі палеоекономіки. Саме до цього періоду відносяться більшість робіт, де аналізуються окремі аспекти прядіння і ткацтва в населення VII –початку ІІІ ст. до н. е. Лівобережного Лісостепу України. Так чи інакше, до вивчення цих виробництв долучилися більшість дослідників, що розкопували археологічні пам’ятки на зазначеній території. Зокрема, Г.Ковпаненко, В.Андрієнко, П.Гавриш, І.Кулатова, О.Супруненко, І.Шрамко, А.Гейко та інші. Вони коротко розглядали прядіння і ткацтво в цілому або їх окремі аспекти в рамках більш широких тем та під час описів археологічних знахідок, коли виникала необхідність їх ідентифікації та класифікації. У цей період, унаслідок масштабних розкопок на поселеннях, кількість знайдених глиняних виробів, пов’язаних з прядінням і ткацтвом, значно збільшилася.
Найбільший внесок у вивчення прядіння і ткацтва на території Українського Лісостепу в скіфську добу зробив Б.Шрамко. Він комплексно дослідив ці виробництва, залучивши етнографічні матеріали і методи природничо-технічних наук, довів факт використання місцевим населенням ткацьких верстатів. Саме часом захисту дисертаційної роботи Б.Шрамка (1965) починається другий період в історії вивчення зазначених виробництв.
Найбільш ґрунтовно кружала (знайдені на Східному Більському городищі) опрацювала В.Радзієвська. Вона вперше склала класифікаційну таблицю для кружал за їх формою. Проаналізувавши сліди спрацьованості на кружалах, параметри їх отворів, В.Радзієвська вперше подала варіант реконструкції дерев’яних веретен, якими користувалося місцеве населення.
Наукові праці кінця ХІХ –ХХ століття –основа для подальших досліджень у цьому напрямку. Зокрема, дослідники зібрали значні за обсягом матеріали (кількість знахідок, унаслідок нових розкопок, постійно зростає), засвідчили високий рівень розвитку прядіння і ткання у населення початку доби раннього заліза України, охарактеризували підготовку сировини для прядіння, окремі знаряддя праці.
Проте, незважаючи на тривалий період дослідження, багато аспектів прядіння і ткацтва для населення Лівобережного Лісостепу початку доби раннього заліза, як і інших археологічних культур України, залишаються маловивченими. Досі немає узагальнюючого дослідження прядіння і ткацтва у місцевого населення. Побіжно охарактеризовано відбитки тканин на денцях посудин, веретена, ткацькі верстати. Не реконструйовано техніку прядіння і ткання. Більшість з виявлених знарядь прядіння і ткацтва не введено до наукового обігу. Недостатньо розроблено їх хронологію, не досліджено технологію виготовлення, орнаментику, еволюцію. Вивчення саме цих актуальних питань і є основним завданням цієї роботи, що визначає її структуру.
1.2. Методологія дослідження. Багатогранність і міждисциплінарний статус проблем, що досліджуються в даній роботі, потребують застосування різних методологічних принципів: фундаментальних (діалектики, детермінізму, ізоморфізму), загальнонаукових (історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний, моделювання). Під час характеристики прядіння і ткацтва за археологічними матеріалами, застосовувалась і конкретнонаукова методологія.
Вивчення глиняних виробів, пов’язаних з прядінням і ткацтвом, проводилося за схемою, створеною автором з урахуванням розроблених раніше, у тому числі й для інших територій Євразії методик (Б.Граков, Б.Шрамко, В.Радзієвська, І.Чернай, Н.Гаврилюк, О.Орфінська, В.Голіков, Н.Шишліна, М.Галіулліна). Дослідження прядіння і ткацтва проводилося на основі комплексу методів. Широко залучалися етнографічні та керамологічні матеріали.
З огляду на те, що кружал, котушкоподібних, блокоподібних і ґудзикоподібних виробів знайдено значну кількість, під час їх дослідження було використано методи формалізації даних і статистики. Розроблено типології зазначених виробів.
Кінцевим етапом у дослідженні прядіння і ткацтва за керамічними матеріалами стала реконструкція пристроїв, пов’язаних із цими виробництвами, соціальних та етнокультурних аспектів життя тогочасного населення. На цьому етапі дослідження використовувалися методи порівняння (з археологічними, історичними, керамологічними, етнографічними матеріалами) та експериментальної археології.
РОЗДІЛ 2. АРХЕОЛОГІЧНІ КОМПЛЕКСИ ТА ГЛИНЯНІ ВИРОБИ,
ПОВ’ЯЗАНІ З ПРЯДІННЯМ І ТКАЦТВОМ
2.1. Залишки прядильного і ткацького виробництв на поселеннях і в похованнях. Глиняні вироби є одним з основних джерел для дослідження прядіння і ткацтва у населення Лівобережного Лісостепу України VII –початку III ст. до н. е. Вироби, пов’язані з прядінням і ткацтвом, виготовлені з інших матеріалів, рідкісні.
Переважну більшість кружал, а також відбитків тканин на глиняних виробах, усі важки, ґудзикоподібні, котушкоподібні і блокоподібні вироби VІІ –початку ІІІ ст. до н. е. Лівобережного Лісостепу України знайдено на поселеннях в археологічних об’єктах (житлових приміщеннях, господарських ямах, попелищах), культурному шарі та серед підйомних матеріалів. Найбільшу групу складають глиняні кружала.
Кружала виявлено в багатьох комплексах VІІ –початку IІІ ст. до н. е. Вони розподілені по всій площі поселень. Конусоподібні важки, ґудзикоподібні, блокоподібні, котушкоподібні вироби знаходять лише в культурному шарі відповідного їм періоду. Цей факт свідчить про поширеність кружал упродовж всього досліджуваного періоду і використання інших виробів лише певний час.
Розповсюдженість глиняних виробів, пов’язаних з прядінням і ткацтвом, на поселеннях засвідчує масовий характер їх використання тогочасним населенням.
У похованнях Лівобережного Лісостепу України VІІ –початку ІІІ ст. до н. е. зафіксовано лише кружала. Їх знайдено в могилах скіфського часу всіх регіонів, хоча територіально й хронологічно такі поховання розподілено нерівномірно. Проаналізовано 55 могил, де знайдено 66 кружал. Найбільше їх у Поворсклі –могил (18 % від загальної кількості) і Посуллі – 13 (9 %). У поодиноких випадках вони трапились у Припсіллі і в басейні Сіверського Дінця. Більшість кружал знайдено в могилах VIІ –V ст. до н. е.
Кружала виявлено в могилах з різною орієнтацією і розміщенням небіжчиків, багатим і бідним інвентарем. Переважну більшість кружал знайдено в похованнях жінок. У трьох могилах кружалоподібні вироби виявлено біля чоловічих кістяків. Вірогідно, що у цих випадках вказані вироби не пов’язувалися з прядінням.
У частині поховань вдалося зафіксувати місцеположення кружал щодо небіжчиків. Найбільше їх клали поблизу лівої руки, що відповідає робочому положенню веретена під час прядіння. У невеликій кількості зафіксовано покладення кружал біля ніг, над головою, на ключиці (частіше серед побутових предметів чи побіля напутньої їжі). У поховальному обряді кружала виконували ритуальну функцію та призначалися для використання у „світі мертвих”.
2.2. Кружала. Кружала –найбільш масові знахідки з-поміж виробів, пов’язаних із прядінням і ткацтвом, на пам’ятках Лівобережного Лісостепу України. Хоча частина виробів, подібної до кружал форми, могла застосовуватись як важки, застібки, більшість із них використовувалась під час прядіння. Їх нанизували на веретена для збільшення ваги, обертового імпульсу, інерції, швидкості, надання обертанню рівномірності та запобігання сповзанню намотаної нитки.
Серед глиняних кружал VIІ –початку III ст. до н. е. виокремлено 2 підвідділи (ліплені і виготовлені з фрагментів посуду), 6 типів (конусоподібні, біконічні, сфероподібні, циліндроподібні, дископодібні, посудиноподібні), 9 підтипів (конічні, зрізаноконічні, біконічні, біконічні зі зрізаною вершиною, біконічні зі зрізаними вершиною та основою, сфероподібні, сфероподібні зі зрізаними вершиною, сфероподібні зі зрізаними вершиною та основою, напівсфероподібні) та більше 200 варіантів.
На виготовлення кружал того чи іншого підвідділу, типу та підтипу впливали культурні традиції й необхідні для їх експлуатації характеристики. Варіанти залежали від технологічних особливостей виготовлення кружал і вподобання майстра, що їх виготовляв. Уже на початковому етапі досліджуваного періоду кружала були досконалої форми, але незважаючи на це, упродовж VIІ –початку ІІІ ст. до н. е. їх змінювали, пристосовуючи до нових потреб.
У VІ ст. до н. е. розміри кружал, порівняно з попереднім часом, зменшувалися, видовжувалися їх пропорції, з’являлися нові типи, зокрема, посудиноподібні.
2.3. Важки, ґудзикоподібні, котушкоподібні, блокоподібні вироби. Порівняно з кружалами ґудзикоподібні, котушкоподібні, блокоподібні вироби і конусоподібні важки менш чисельні. Трапляються вони на поселеннях усієї території Лівобережного Лісостепу України, хоча найбільше їх знайдено в Поворсклі.
Важки за формою осьового перетину поділяються на два типи: кружалоподібні та конусоподібні.
Кружалоподібні важки трапляються переважно на пам’ятках ранньоскіфського часу. Вони відрізняються від кружал за наявністю слідів потертості ниткою всередині отвору, малим його діаметром, а також менш ретельним виготовленням. Щоправда, кількість таких важків серед загальної кількості кружалоподібних виробів незначна; не зафіксовано і їх скупчень. Тому немає підстав однозначно стверджувати, що вони використовувались у ткацьких верстатах.
Конусоподібні важки –вироби порівняно великих розмірів. Відрізняються від інших, відомих у археологічній літературі під загальною назвою „конуси”, наявністю наскрізного отвору паралельного основі виробу, необхідного для просилювання ниток. Найбільше конусоподібних важків знайдено на поселеннях кінця VІ –ІV ст. до н. е. На нашу думку, конусоподібні важки використовувались для натягування ниток основи у вертикальних ткацьких верстатах.
Ґудзикоподібних виробів найбільше знайдено на пам’ятках VІ –ІV ст. до н. е. Вивчення ґудзикоподібних виробів показало, що як знаряддя для ткання, могла використовуватиcя лише невелика їх частина. За слідами спрацьованості –затертістю поверхні, спрямованістю потертості від ниток всередині отворів, розмірами і відстанню між отворами встановлено, що більшість таких виробів слугували застібками..
Переважну більшість котушкоподібних і блокоподібних виробів знайдено на поселеннях передскіфсько-ранньоскіфського часу. Котушкоподібні вироби могли використовуватись для намотування ниток та як деталі ткацьких верстатів. Блокоподібні вироби –як деталі ткацьких пристосувань.
З пам’яток Дніпровського Лісостепового Лівобережжя до початку доби раннього заліза таких виробів досі не відомо. Тому вважаємо, що їх появу можна пов’язати з впливом культурних традицій населення, яке користувалося ними в доскіфський час. Вплив на появу котушкоподібних і ґудзикоподібних виробів міг поширюватися із заходу та південного сходу, блокоподібних –південного сходу.
2.4. Відбитки тканин. Більшість відбитків тканин на денцях посудин, утворення яких пов’язується з технологією виготовлення глиняних виробів, датуються кінцем VІ –V ст. до н. е. Переважна кількість відбитків належать тканинам полотняного переплетення, але й серед них виділяється кілька сортів: грубі й тонкі, щільні й нещільні. В окремих випадках трапляються сліди тканин складного переплетення.
Усі досліджені відбитки тканин скіфського часу Лівобережного Лісостепу України належать “класичному” текстилю –тканинам середньої товщини, здебільшого з рослинних волокон, виготовленим з використанням ткацького верстата. Іноді, зокрема для ниток основи, застосовувались вовняні нитки. Аналіз відбитків тканин дозволяє зробити висновок, що всі вони виготовлені на ткацьких верстатах, з двома ткацькими зівами. Про це свідчить відсутність помилок у пітканні, рівномірність натягнення й щільність ниток основи і піткання. Текстиль первинний, тобто за відбитками на глиняних виробах можемо судити лише про тканину, а не виготовлений з неї виріб.
Нитки на всіх проаналізованих відбитках якісні, виготовлені з ретельно підготовленої сировини. Цей факт засвідчує використання місцевим населенням досконалих прийомів і знарядь праці під час підготовки сировини для прядіння і самого прядіння.
РОЗДІЛ 3. ЗОБРАЖЕННЯ НА ГЛИНЯНИХ ВИРОБАХ,
ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРЯДІННЯМ І ТКАЦТВОМ
З пам’яток VІІ –ІV ст. до н. е. проаналізовано 148 кружал із зображеннями. Відсоток таких кружал від загальної кількості досліджених невеликий (6-10% від усіх кружал з кожного поселення та 9,3% від кружал з поховань). Зображення зафіксовано і на 1 котушкоподібному, 9 блокоподібних та 38 ґудзикоподібних виробах.
3.1. Домінантні мотиви. Малюнки –або вдавлені штампами різних типів, або ж ритовані (прокреслені). Виділено 6 груп елементів зображень. Більш різноманітні зображення наносилися на кружала. Меншу кількість варіантів зображень виявлено на ґудзикоподібних, котушкоподібних і блокоподібних виробах; усім малюнкам, нанесеним на такі вироби, є аналогії в орнаментації кружал. Зображення на ґудзикоподібних виробах простіші за кількістю елементів і композицією, а на блокоподібних виробах –більш складні.
Аналогії більшості зображень на кружалах, ґудзикоподібних, котушкоподібних і блокоподібних виробах знайдено на подібних виробах з інших територій Євразії, а також на глиняному посуді.
На кружала, ґудзикоподібні, котушкоподібні та блокоподібні вироби наносились прямі й хвилясті лінії, трикутники, дуги, хрестоподібні, деревоподібні знаки, округлі і прямі вдавлення. Такі зображення відомі на глиняних виробах (у тому числі й на кружалах) ще з доби неоліту-енеоліту. Зображення на кружалах доби енеоліту-бронзи мало відрізняються від нанесених у добу раннього заліза. Цей факт, вірогідно, свідчить про спільність вірувань, пов’язаних із цими знаряддями праці впродовж енеоліту –доби раннього заліза на значній території. Більшість зображень поширені на пам’ятках усього Лівобережного Лісостепу України початку доби раннього заліза. Серед них частіше зустрічаються хрестоподібні та трикутникоподібні зображення.
Зображення зафіксовано на кружалах усіх типів. Під час їх нанесення бралася до уваги форма виробів. Їх розміщували у верхній, нижній частині кружала чи по всій поверхні. Окремі групи зображували на певних місцях. Зокрема, трикутники –у верхній половині бічних поверхонь, хрестоподібні знаки –переважно на основах. На блокоподібних і котушкоподібних виробах зображення наносили на торець, на ґудзикоподібних –частіше на ребро.
3.2. Символіка зображень. Відтворити зміст, вкладений у досліджувані зображення, складно. Вважаємо, що на більшості з них зображено знаки пов’язані з культом родючості. Не суперечить такому висновку і зображена на кружалі з Книшівського городища унікальна сюжетна композиція, до якої включено людиноподібні, деревоподібні, змієподібний та інші знаки. До одного із знаків входить вдавлення зернівки ячменю. На нашу думку, зображення відтворює сюжет, подібний до одного з варіантів давньогрецького міфу про народження Діоніса (від Зевса в образі змія і Персефони).
На окремих кружалах та блокоподібних виробах кількість знаків у зображеннях співвідноситься з календарними числами.
Згідно з однією з поширених гіпотез (одним із перших її висловив Б.Рибаков), деякі знаки могли наноситись для того, щоб відрізнити своє кружало від чужого. Проте на кружалах Лівобережного Лісостепу України початку доби раннього заліза зображень, призначених лише для цієї мети не виявлено. Більшість зображень повторюються на кружалах з різних пам’яток, тому, важаємо, вони не можуть бути знаками власності.
Велика кількість та символічність зображень на досліджуваних виробах, засвідчують їх важливе значення в матеріальному та духовному житті місцевого населення.
РОЗДІЛ 4. РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ НИТОК І ТКАНИН
НА ПОЧАТКУ ДОБИ РАННЬОГО ЗАЛІЗА
4.1. Загальна характеристика прядіння і ткацтва. Сукупність викладених результатів дослідження глиняних виробів стала основою для відтворення основних аспектів прядіння і ткацтва. Місцеве населення було добре забезпечене сировиною для прядіння як рослинного (коноплі, льон), так і тваринного (вовна) походження, матеріалами для виготовлення прядильних і ткацьких знарядь (деревом, глиною, кістками). Прядіння і ткацтво, що були добре розвиненими, виконували важливу роль у матеріальному і духовному житті місцевого населення. Закономірно, що пряли і ткали більшість жінок, від підліткового до старечого віку. Прядіння й ткацтво на досліджуваній території в VIІ –на початку ІІІ ст. до н. е. ще не вийшло за межі домашнього виробництва.
4.2. Прядіння. Основними знаряддями для прядіння, які фіксуються під час археологічних досліджень пам’яток доби раннього заліза Лівобережного Лісостепу України, є веретена з кружалами.
Залишків веретен на археологічних пам’ятках Лівобережного Лісостепу України не зафіксовано. Тому їх вигляд було відтворено експериментально за параметрами отворів кружал. Зокрема, реконструйовано 2 типи веретен з глиняними кружалами, що використовувалися місцевим населенням. Перший тип –з біконічним, потовщеним у нижній третині стрижнем –поділяється на два варіанти –товщий (максимальний діаметр –більше 1,5 см) і тонший (максимальний діаметр –менше 1,5 см). Другий тип –з циліндроподібним тонким стрижнем. Виділяються два варіанти другого типу веретен –з нерухомим упором на нижньому кінці й без упору (отвір кружала був рівним діаметру веретена, тому кружало жорстко насаджувалося на стрижень). Від сповзання з веретен кружала іноді обмежували рухомим штифтом. Встановлено, що у VІІ –першій половині VІ ст. до н. е. використовувалися переважно веретена першого типу першого варіанту, а всі інші – упродовж другої половини VІ –початку ІІІ ст. до н. е.
За способом тримання веретена під час роботи, виокремлено чотири способи прядіння: 1) прядіння веретеном, що висить вертикально на нитці; 2) прядіння веретеном, вертикально розміщеним між пальцями; 3) прядіння веретеном, розміщеним у долоні прялі під кутом до горизонтальної поверхні; 4) прядіння веретеном, що обертається поміж ногами прялі.
Інших пристроїв, окрім веретен з кружалами, які б використовувалися під час прядіння, не зафіксовано. Проте, якщо для прядіння вовни спеціальні допоміжні пристрої не обов’язкові (можна застосовувати звичайний камінь), то рослинні волокна необхідно закріплювати на прядках.
Після напрядання ниток на веретено їх або перемотували на спеціальні пристрої, для утворення основи ткацького верстата (снували), або змотували на клубки та котушки. В останньому випадку нитки могли зберігатись або застосовуватись для шиття. Для змотування ниток використовувалася більшість глиняних котушкоподібних виробів.
4.3. Ткацтво. Оскільки всі тканини, відбитки яких зафіксовано на глиняних виробах, були виготовлені із застосуванням ткацьких верстатів, вважаємо, що такі пристрої були пануючими в місцевого населення.
Реконструйовано 2 типи ткацьких верстатів: з вертикальним і горизонтальним розміщенням ниток основи, що відтягуються за допомогою глиняних важків.
Залишки пристроїв першого типу зафіксовано на пам’ятках Лівобережного Лісостепу України початку доби раннього заліза, на місці, де вони розміщувалися. Це дозволило детально відтворити їх вигляд. Компактного залягання решток горизонтального верстата не зафіксовано. Проте про наявність таких пристроїв у місцевого населення можна стверджувати після дослідження окремих відбитків тканин. Вигляд верстатів другого типу відтворено шляхом емпіричних реконструкцій. За основу бралося зафіксоване етнографами ткання "на ниті". До конструкції включено глиняні важки, котушкоподібні та блокоподібні вироби.
Внаслідок експериментального відтворення процесу роботи на реконструйованих пристроях для прядіння і ткання, виготовлено нитки і тканини, подібні до зафіксованих відбитків. На вертикальному ткацькому верстаті можна було виготовляти широку тканину (більше 1 м), а на горизонтальному –вузьку (близько 20 см).
З’ясовано, що знахідки деталей горизонтальних ткацьких верстатів характерні переважно для VІІ –початку VІ ст. до н. е., а вертикальних –для кінця VІ –початку ІІІ ст. до н. е. Не виключено, що обидва типи ткацьких верстатів певний час співіснували.
ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в комплексному дослідженні та систематизації глиняних виробів з більшості досліджених у Лівобережному Лісостепу України археологічних пам’яток VII –початку ІII ст. до н.е., пов’язаних із прядінням і ткацтвом, реконструкції пристроїв та техніки прядіння і ткання.
У результаті дослідження прядіння і ткацтва на території Лівобережного Лісостепу України VII –початку ІII ст. до н. е. з’ясовано, що ці виробництва займали важливе місце в життєдіяльності місцевого населення. Вони розвивалися й функціонували в нерозривній єдності з іншими галузями господарства, зокрема з гончарством.
Залишків ниток, тканин та виробів з дерева на археологічних пам’ятках початку доби раннього заліза майже не збереглося внаслідок дії природного середовища. Тому вироби з глини (кружала, важки, котушкоподібні, блокоподібні вироби та відбитки тканин на кераміці) залишаються найголовнішим і найчисленнішим джерелом для дослідження прядіння і ткацтва в населення VII –початку ІII ст. до н. е. Лівобережного Лісостепу України.
На основі комплексного аналізу більше двох тисяч глиняних виробів, знайдених на 80 археологічних пам’ятках Лівобережного Лісостепу України, автор з’ясував, що прядіння й ткацтво в VII –на початку ІII ст. до н. е. було розвиненим і продуктивним; застосовувались прогресивні на той час пристрої для прядіння (веретена з кружалами різних типів) і ткання (ткацькі верстати з глиняними деталями).
Проведені автором експерименти дозволили реконструювати вигляд двох типів веретен з кружалами, чотирьох способів прядіння, які використовувало місцеве населення під час виготовлення ниток. Реконструйовано два типи ткацьких верстатів –з горизонтальним і вертикальним розташуванням ниток основи. Деталі перших знайдено на пам’ятках переважно VII –першої половини VI ст. до н. е., других –другої половини VI –початку ІІІ ст. до н. е. Глиняних виробів, пов’язаних з ткацькими верстатами, на пам’ятках досліджуваної території доби бронзи невідомо. Тобто такі пристрої з’явилися у населення Лівобережного Лісостепу України лише в добу раннього заліза.
Знахідки в похованнях засвідчують важливість кружал (і веретен) у поховальних ритуалах різних груп місцевого населення.
На значущість кружал та блокоподібних виробів (відповідно –прядіння і ткацтва) для сфери вірувань населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя вказує символічність нанесених на них зображень. Прослідковано, що більшість знаків на досліджених виробах –символи родючості. Кількість елементів у окремих композиціях співвідноситься з календарними числами.
Хоча знаряддя для прядіння й ткання на території Лівобережного Лісостепу України початку доби раннього заліза мали спільні риси, прослідковано їх своєрідність у окремих регіонах. Встановлено, що блокоподібні та котушкоподібні вироби використовувалися нетривалий період (VII –VI ст. до н.е.), внаслідок чого прослідкувати їх еволюцію складно. Кружала ж застосовувалися впродовж VII –початку ІII ст. до н. е. Протягом цього періоду вони змінювалися, еволюціонували: одні типи виробів зникали, інші –з’являлися, зменшувалися їх розміри.
Комплексне дослідження засвідчує динамічний розвиток прядіння і ткацтва в регіоні, що був викликаний кількома факторами. Серед основних –еволюція цих виробництв у середовищі місцевого населення і зовнішні впливи.
Прядіння та ткацтво протягом VII –початку ІII ст. до н. е. залишалося в межах домашнього виробництва (як і на інших територіях Євразії) й було неодмінним заняттям жінок, від юного до похилого віку. Загалом, досліджувані виробництва на території Лівобережного Лісостепу України розвивались в межах тенденцій, притаманних населенню, що проживало на території від Центральної Європи до Сибіру.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ
Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:
Тези доповідей та матеріали конференцій:
Збірники наукових праць:
АНОТАЦІЇ
Щербань А.Л. Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII –початку III ст. до н. е. (за керамічними матеріалами). –Рукопис
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 –археологія. Інститут археології НАН України, Київ, 2005.
У дисертації на основі комплексного аналізу джерел відтворено розвиток прядіння і ткацтва у мешканців Лівобережного Лісостепу України VII –початку III ст. до н. е. Досліджено знаряддя прядіння й ткацтва та відбитки тканин на глиняних виробах. Систематизовано більшість із відомих на сьогодні виробів.
Прядіння і ткацтво у місцевого населення були високорозвинутими, хоча й залишалися в рамках домашнього виробництва. Під час прядіння використовувалися веретена кількох типів з кружалами (переважно, глиняними). Ткали на горизонтальних і вертикальних ткацьких верстатах, у конструкції яких застосовувались глиняні деталі. При цьому виготовлялися якісні нитки і тканини.
Наявність знарядь для прядіння в багатьох поховальних комплексах та характер їх орнаментації свідчать, що, окрім ужиткових, вони виконували ще і культові функції.
Ключові слова: прядіння, ткацтво, кружало, глиняні вироби, Лівобережний Лісостеп України.
Щербань А.Л. Прядение и ткачество у населения Левобережной Лесостепи Украины VII –начала III в. до н. э. (по керамическим материалам). –Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 –археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2005.
В диссертации на основе комплексного анализа источников, прежде всего изделий из глины, дана обобщающая картина развития прядения и ткачества у населения Левобережной Лесостепи Украины VII –начала III в. до н. э. Всесторонне исследованы изделия, связанные с прядением и ткачеством (прясла, грузики, катушковидные и блоковидные изделия), а также отпечатки тканей на глиняных изделиях. Систематизированы все известные на сегодня данные об указанных находках, рассмотрено состояние их изученности. Реконструированы ткацкие станки, веретена, технология изготовления нитей, тканей, глиняных изделий, связанных с прядением и ткачеством.
Имеющиеся данные свидетельствуют, что прядение и ткачество у местного населения были развиты и являлись важной частью хозяйственной жизни. При этом они оставались (как и в более позднее время –вплоть до XVIII века) в рамках домашнего производства. Исследуемые производства на протяжении VII –начала ІII в. до н. э. развивались в рамках тенденций, общих для населения территории от Центральной Европы до Сибири. Прядение и ткачество развивались и функционировали вместе с другими отраслями хозяйства, например, гончарством, земледелием, животноводством.
В процессе изготовления нитей и тканей использовались совершенные для домашнего производства устройства. При прядении использовались веретена нескольких типов с глиняными пряслами. Ткали на ткацких станках с вертикальным и горизонтальным размещением нитей основы, которые оттягивались при помощи глиняных грузиков.
В процессе изготовления ниток и тканей использовались также катушковидные и блоковидные изделия.
Более интенсивное развитие изучаемых производств в начале раннего железного века, в сравнении с эпохой бронзы, проявилось в увеличении количества находок изделий, связанных с прядением и ткачеством, на поселениях и в погребениях, а также в более высоком качестве изготовленных нитей и тканей.
Находки глиняных изделий, связанных с прядением и ткачеством, массово встречаются на поселениях всех регионов Левобережной Лесостепи Украины: в жилищах, хозяйственных комплексах, культурном слое. В погребениях встречаются преимущественно прясла. Лишь в одном погребении зафиксирован отпечаток ткани на глиняном сосуде.
Часть изделий имеют орнаментацию. Большинство знаков на изученных изделиях –символы плодородия. Количество элементов в отдельных композициях соотносится с календарными числами.
На протяжении VII –начала III в. до н. э. прядение и ткачество непрерывно развивались. В VII –первой половине VI в. до н. э. использовались крупные прясла, преимущественно усеченно-конической и биконической форм, и веретена, преимущественно биконических форм крупных размеров; горизонтальные ткацкие станки. Большинство катушковидных и блоковидных изделий найдено на поселениях этого этапа.
Со второй половины VI –начала III в. до н. э. прясла уменьшились, увеличилось количество их типов (например, появились сосудовидные). Использовались веретена преимущественно цилиндрической формы с тонким стержнем. Среди местного населения распространилась традиция использования ткацкого станка вертикальной конструкции, основа которого натягивалась при помощи глиняных конусовидных грузиков больших размеров.
Развитие прядения и ткачества в регионе, изменения орудий, связанных с этими производствами, были обусловлены рядом факторов. Среди основных –эволюция в среде местного населения и внешние влияния.
Присутствие орудий для прядения во многих погребальных комплексах и характер их орнаментации свидетельствуют о том, что они, как прядение и ткачество в целом, кроме утилитарного имели и культовое значение.
Ключевые слова: прядение, ткачество, прясло, глиняные изделия, Левобережная Лесостепь Украины.
Scherban A.L. Spinning and Weaving among the Population of the Left-Bank Forest-Steppe of the Ukraine of the Seventh –Early Third Centuries BC (on the Basis of Ceramic Materials). –Тhe Manuscript
The thesis for the degree of candidate in history (speciality 07.00.04 –archaeology). The Institute of Archaeology of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2005.
The generalizing picture of the development of spinning and weaving among the population of the Left-Bank Forest-Steppe of the Ukraine of the seventh – early third centuries BC is reproduced in the dissertation. The implements and tools, connected with spinning and weaving, and also the prints of fabrics on the ceramics are comprehensively investigated. The majority of the present data on the afore-mentioned wares are regularized.
The fact of the existence of the high-developed spinning and weaving among the local population is well-attested, but they remained within the framework of domestic manufacture. The spindels of several types with the spindle whorls (mainly, the clay ones) were used during the spinning. They weave on the looms with the vertical and the horizontal disposition of warp threads. The clay details were employed in the structure of these looms. High-quality threads and fabrics were manufactured as a result.
The availability of spinning implements and tools in many funeral complexes and character of their decoration attest their religious function, that were combined with the utilitarian ones.
Key words: spinning, weaving, spindle whorl, ceramics, the Left-bank Forest-steppe of Ukraine.