Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ
ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
|
Прим. № _____ |
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри військової підготовки працівник ЗСУ А.В. ТУМАШОВ “____” __________________ 20__ року |
ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни
" Морально-психологічне забезпечення військової діяльності "
Заняття № 8: «Відхильна поведінка у військовослужбовців»
Час: години
|
Мета заняття: |
|
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
|
№ з/п |
Навчальні питання |
Час (хв.) |
|
ВСТУПНА ЧАСТИНА ОСНОВНА ЧАСТИНА Поняття та загальна характеристика відхильної поведінки. Особливості відхильної поведінки в умовах військової служби. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА |
10 |
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
|
1. Литвиновський Є.Ю., Попович О.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бойових дій: Навчально-методичний посібник, видання ІІ, доповнене, у двох частинах: частина І. –К.: ВГІ НАОУ, 2002. –с. . Стратієнко О.Ф., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки та служби військ: навчально-методичний посібник. –К.: КВГІ, 1998. . Войсковой вестник. Сборник учебно-методических материалов. Приложение к военно-публицис-тическому и литературно-художественному журналу “На боевом посту”. –М., 2005. 4. «Военная психология и педагогика», под редакцией П.А. Корчемного, 1998 р. . www.soldiering.ru . www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ 7. http://psychology.net.ru . http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm . http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html 10. http://armyrus.ru |
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Мультимедійний проектор, ноутбук.
ВСТУПНА ЧАСТИНА:
ОСНОВНА ЧАСТИНА:
Проблема адаптації молодих людей до військової служби надзвичайно складна. На жаль, не всякий громадянин, призваний до лав Збройних Сил, в стані успішно адаптуватися до нових умов діяльності. Значна кількість молодих людей у перший період служби відчуває ускладнення в адаптації, що призводить не тільки до проблем у міжособистісних відносинах, несприймання вимог військової дисциплині і низької ефективності професійної діяльності, але і до порушення здоров'я.
У даний час проблема психічного здоров'я військовослужбовців відноситься до розряду найбільш актуальних і практично значущих. Негативні процеси в суспільстві, що відбуваються останніми роками (нестабільність соціально-економічної обстановки, зростання промислових катастроф, почастішання військових конфліктів, погіршення демографічної ситуації, забруднення навколишнього середовища і т. ін), призводять до зниження якості психічного здоров'я населення, перш за все –молодого покоління.
Особлива увага військовими психологами приділяється своєчасному виявленню психічних розладів і змін, що посідають проміжне положення між психічною нормою і прикордонною психічною патологією. При цьому останніми роками особливий акцент робиться на вивченні передпатологічних (передхворобливих) станів.
У цьому відношенні значний інтерес становить вивчення різних форм девіантно-делінквентної, аддиктивної, ауто- і гетероагресивної поведінки унаслідок їх широкого розповсюдження серед молоді і відповідно серед осіб призовного віку. Об'єднує вищеперелічені форми термін «саморуйнуюча поведінка», який у даний час достатньо широко поширений як у світовій, так і у вітчизняній психіатрії, а також медичній психології. Разом з тим для ЗС адекватніший термін «відхильна поведінка», що підкреслює «граничний» характер подібних поведінкових порушень. Граничність відхильної поведінки молодих людей виявляється в тому, що ознаки даної поведінки з однаковою підставою можна віднести як до соціальних порушень, так і до порушень психічного здоров'я.
Знання офіцерами основних форм відхильної поведінки, а також особливостей їх прояву в умовах військової служби дозволить своєчасно виявляти військовослужбовців, що потребують підвищеного контролю з боку командирів, психологів і військових лікарів.
поведінки.
Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні впродовж останніх років, призвели до певних психологічних наслідків як масового, так і індивідуального характеру. Різке порушення звичного стереотипу життя, втрата колишніх і відсутність інших ідеалів, політико-економічна нестабільність суспільства розглядаються як основні причини тих психічних станів, які з психолого-психіатричних позицій позначаються як «криза ідентичності», «соціально-стресові розлади», «ірраціональна деформація суспільної свідомості». У руслі цього науково-дослідного напряму розвивається і концепція саморуйнуючої (відхильної) поведінки, спочатку орієнтована на підлітковий контингент.
Основними передумовами для створення цієї концепції стали такі широко поширені в нашому суспільстві негативні явища, як нездоровий спосіб життя, зростаючий алкоголізм і наркоманія всіх верств населення, зростання криміногенності, делінквентна поведінка (включаючи сексуальні девіації), відхід від соціально-конструктивної діяльності, дозвільне проведення часу й ін. У широкому сенсі йдеться про різні види відхильної поведінки. При цьому слід зазначити, що впродовж всього життя особа (як у своїх окремих проявах, так і в цілому) зазнає поступальний, поетапний розвиток або ж деградацію, саморуйнування.
Відхильна поведінка розглядається як порушення розвитку особи, при якому разом із завданням фізичного збитку організму відбувається важковідтворювана втрата духовності, падіння моральності, що призводить, зрештою, до дисфункції особи і соціальної дезадаптації різного ступеня. В даний час відомий цілий ряд форм поведінки, яка може бути охарактеризоване як відхильна.
Диференційований підхід до відхильної поведінки припускає її різнопланову оцінку і заснований на багатоосьовому клініко-діагностичному принципі, що включає оцінку не тільки типа відхильної поведінки, але і вираженість дисфункції (порушення розвитку) особи, тип акцентуації характеру, а також ступінь соціальної адаптації. З урахуванням даної обставини багатоосьову класифікацію саморуйнуючої (відхильної) поведінки можна представити таким чином:
. Тип відхильної поведінки (загроза життю; збиток для фізичного здоров'я; збиток для духовного і етичного розвитку; збиток для майбутнього соціального статусу).
. Рівень дисфункції особи (акцентуація характеру; непсихотичні розлади особи; психотичні розлади особи).
. Типи акцентуації характеру (гіпертимний; циклоїдний; емоційнолабільний; сенситивний; психастеничний; шизоїдний; епілептоїдний; істероїдний; нестійкий; конформний).
. Ступінь соціальної адаптації (стійка адаптація; парціальна адаптація; нестійка адаптація; дезадаптація).
Перша вісь служить для визначення типу відхильної поведінки. Загроза для життя характерна перш за все у випадках суїцидальної поведінки, яка включає дії і вчинки, що створюють вітальну загрозу (загрозу для життя). Збиток для фізичного здоров'я (фізичний збиток організму) варіюється в широких межах від «нездорового способу життя» до самоушкоджень. Збиток для духовного та етичного розвитку виявляється в поведінці, яка не відповідає загальноприйнятим нормам (делінквентність, сексуальна розбещеність тощо). Збиток для майбутнього соціального статусу характерний для поведінки, яка має інші причини (крім вищеперелічених) негативного, в соціальному відношенні, розвитку особи (наприклад, відмова від продовження навчання по вибраній спеціальності ради комерційної діяльності, яка може принести сьогохвилинну вигоду).
Друга вісь служить для визначення рівня дисфункції особи. Це можуть бути, по-перше, різного виду акцентуації характеру (яскраво виражені домінуючі риси особи) як крайні варіанти норми, а також розлади особи непсихотичного і психотичного рівнів.
Третя вісь відображає особливості відхильної поведінки при різних типах акцентуації характерів. Відхильна поведінка спостерігається при всіх типах акцентуації, але для оцінки ризику розвитку тих або інших його варіантів визначення конкретної акцентуації стає вельми істотним. Так, делінквентність властива нестійким та істероїдним акцентуантам, суїцидальна поведінка —емоційно-лабільним і сенситивним, а аддиктивна —шизоїдним.
Четверта вісь —ступінь соціальної адаптації, визначається рівнем соціального функціонування і ступенем його конструктивної спрямованості. Стійка адаптація припускає стійку компенсацію патологічних проявів і задовільний рівень соціального функціонування протягом декількох років. Парціальна адаптація виявляється залежно від умов існування: добре адаптована особа при зміні життєвого стереотипу може дати «зрив», але при поверненні у звичну ситуацію знов демонструє високий адаптивний рівень. Нестійка адаптація характеризується періодичним зривом соціального функціонування з незначних приводів і причин. Дезадаптація виявляється у вираженому порушенні соціального функціонування, що призводить до серйозних конфліктів міжособистісного і внутрішньоособистісного характерів.
В окремих випадках відхильна поведінка протягом деякого часу може носити адаптивний характер для даної конкретної ситуації, але все-таки в його основі лежить прагнення до відходу від реальних життєвих проблем, від боротьби особи з негативними явищами соціуму (навколишньої дійсності).
3. Основні форми відхильної поведінки
Найбільш актуальними формами відхильної поведінки (девіантної) в умовах військової служби є аддиктивна, аутоагресивна (суїцидальна) і гетероагресивна поведінка. Поняття аддиктивної поведінки означає етап формування алкоголізму і наркоманії і подразумевает наявність ситуативної психічної залежності і «пошукової активності» відносно алкоголю і різних психоактивних речовин до того, як від них сформувалася фізична залежність.
Аутоагресивна поведінка виявляється в наявності суїцидальних думок, переживань («задумів»), тенденцій і дій, а для гетероагресивної поведінки характерні агресивні вислови, погрози і дії, спрямовані на оточуючих.
Таким чином, відхильну поведінку (девіантну) можна визначити як систему вчинків (окремих вчинків), що суперечать прийнятим у суспільстві нормам, і психічних процесів, що виявляються у вигляді незбалансованості, адаптаційних механізмів і нездатності до етичного й естетичного контролю за своєю поведінкою. На практиці виділяють ряд типів і форм відхильної поведінки (девіантної), які будуть представлені нижче.
Типи девіантної поведінки:
Клінічні форми девіантної поведінки:
Концепція відхильної поведінки у плані профілактично-кореуючих заходів припускає, разом із медико-психологічними заходами дії, розробку відповідних соціальних програм, побудованих на основі вивчення психологічних особливостей підлітків з різного роду поведінковими девіаціями.
Молодий вік військовослужбовців строкової служби, відомі особливості здоров'я сучасного призовника (недостатній фізичний розвиток, низький моральний рівень, формальна установка на військову службу, несприятливі умови виховання тощо), а також тенденція, що продовжується, до зростання суїцидів, делінквентності, схильності до зловживання алкоголем і наркотиками серед підлітків, виділяють проблему відхильної поведінки в число ключових у системі охорони і зміцнення психічного здоров'я військовослужбовців.
Девіантность достатньо широко поширена як серед психічно здорових людей, так і серед осіб із психічними відхиленнями. За даними М.П. Князевой і О.А. Тріфонова, у 30-50% підлітків, що поступають у психіатричні стаціонари, виявляються ті або інші девіантні форми поведінки, а в позалікарняній практиці цей відсоток ще вищий. Так, В.В. Королев при дослідженні великого контингенту осіб молодого віку з так званою «допреступным поведінкою» у 84,6% випадків відзначає ухилення від роботи і навчання, в 63% —різні антигромадські дії і в 35,2% —насильницькі (гетероагресивної) дії. Серед девіантної поведінки у військовослужбовців термінової служби провідне місце посідає самовільне залишення частини. При цьому, за даними З.У. Літвінцева, у 51,3% випадків подібні форми мають місце серед психічно здорових військовослужбовців і в 46,6% —серед осіб з непсихотическими (прикордонними) формами психічних розладів.
Девіантна поведінка як відхилення від етичних норм даного суспільства і делінквентна поведінка, якою позначаються дрібні, незначні антигромадські дії, розглядаються як форми антигромадської поведінки, причинами якої є, зокрема, соціально-психологічна (непатологічна) деформація особи й особливості ситуації, в якій здійснюються протиправні дії.
В умовах морально-психологічної нестабільності суспільства, що природним чином несприятливо відбивається і на життєдіяльності військових колективів, з особливою гостротою виникає питання про розмежування меж компетентності медичних, виховних, командних і правоохоронних органів при аналізі конкретних випадків порушення регламентованої поведінки у військовослужбовців. При цьому кожного разу постає питання: чи є відхилення в поведінці ознакою психічної патології або ж вони відображають психологічні особливості молодого віку, дефекти виховання або обумовлені чисто ситуативними моментами. Однозначно відповісти на це питання часом дуже важко унаслідок відсутності чітких діагностичних критеріїв і термінологічної невизначеності. Тому розглянемо детальніше зміст ряду основних понять, що характеризують різні форми порушення поведінки.
Порушення поведінки —це відхилення від норми зовні спостережуваних дій, в яких реалізуються внутрішні спонуки людини. Вони можуть виявлятися як у практичних діях (реальне порушення поведінки), так і у висловах, думках (вербальне порушення поведінки).
Антигромадська (антисоціальна) поведінка направлена проти інтересів суспільства в цілому або конкретних людей. Окрім правопорушень сюди відносять вчинки, пов'язані з невиконанням або невизнанням етичних норм суспільства.
«Патологічні порушення поведінки» трактуються неоднаково. Так, В.В. Ковальов розглядає їх у рамках певних форм. До ознак патологічних поведінкових порушень він відносить наявність патохарактерологичного синдрому, особливості якого зумовлюють своєрідність розладів поведінки. На думку А.Е. Лічко, «патологічні порушення поведінки» можуть спостерігатися не тільки при хворобливих станах, наприклад, при психопатіях, але і при акцентуації характеру, тобто на тлі психічної норми. Цим порушенням властива здатність виникати в самих різних ситуаціях і викликатися різними стимулами; схильність набувати властивостей патологічного стереотипу і перевищувати певну «стелю» порушення поведінки, що рано чи пізно призводить до соціальної дезадаптації.
Девіантна (відхильна) поведінка розглядається, з одного боку, як поняття соціально-психологічне, оскільки позначає відхилення від норм міжособистісних взаємин, прийнятих у даному конкретно-історичному суспільстві, здійснюване в рамках психічного здоров'я, тобто за відсутності граничної психічної патології. З іншого боку, це поняття непомірно розширюється, охоплюючи всі форми порушення поведінки і у здорових, і у психічно хворих людей. Делінквентна поведінка припускає дрібну провину і правопорушення, що не досягають злочину, караного в судовому порядку. А.Е. Лічко, що ввів в практику підліткової психіатрії поняття «делінквентність», позначав їм дрібні антигромадські дії, що не спричиняють за собою кримінальної відповідальності, і вважав, що делінквентність є найбільш яскравим проявом поведінки певних типів психопатій і акцентуації характеру. В.В. Корольов указує, що за кордоном термін «делінквент» уживається здебільшого стосовно неповнолітніх злочинців, які після досягнення повноліття автоматично перетворюються на «кримінальну» або «антисоціальну» особу.
Виходячи з того положення, що психічно здоровим військовослужбовцям можна рахувати людину, яка є етично зрілою, розумово розвиненою, психологічно урівноваженою, здатною опанувати військову спеціальність, адаптуватися до військової служби і подолати специфічні для неї психофізичні навантаження, не отримавши при цьому тривалого розладу здоров'я, порушення регламентованих (Конституцією і законодавством України, статутами ЗС) форм поведінки можуть бути позначені як «девіантно-делінквентна поведінка». До основних видів девіантно-делінквентної поведінки військовослужбовців слід віднести самовільне залишення частини, антигромадські насильницькі і корисливі дії (бійки, крадіжки, псування і знищення майна, здирство, спекуляція тощо), ухилення від виконання військового обов’язку, навчальної і трудової діяльності, нестатутні взаємини, різні сексуальні девіації й ін. Усі перераховані форми об'єднує виражена соціально-негативна спрямованість поведінкових реакцій. При цьому, як правило, має місце поєднаний прояв різних видів девіантно-делінквентної поведінки, яка може носити не тільки індивідуальний, але і груповий характер.
Висновки
Віднесення тієї або іншої поведінки до відхильної в першу чергу грунтується на соціальних, а не на клінічних нормах. Навіть стійка антигромадська поведінка індивіда ще не є ознакою психічної патології, а відхилення в поведінці, що спостерігаються при патологічних психічних станах, не обов'язково характеризуються антигромадською спрямованістю. При рішенні питання про причини відхильної поведінки альтернативний підхід (або психічні розлади, або соціально-психологічна деформація) далеко не завжди виправданий. Йдеться про складну взаємодію чинників, що визначають девіантність і делінквентність, а саме: спосіб життя, безпосереднє соціальне оточення (соціальна група), певні вимоги до поведінки суб'єкта в конкретній ситуації (соціальна роль) і, нарешті, особистісні настанови і сама особа. Проте до теперішнього часу сформувалося чітке уявлення про те, що антигромадські дії можуть здійснювати як здорові, так і хворі у психічному відношенні люди. При цьому правопорушення може бути здійснене: а) психічно здоровою людиною (девіантна форма поведінки); б) людиною, що має психічні розлади, що не виключають осудність; у) людиною, що страждає психічним розладом, що виключає осудність.
Контрольні питання
Сутність деліквентної поведінки у неповнолітніх.
Розробив________________________________________________________
(посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище)
"____"______________20_____ року.
Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри військової підготовки
Протокол від "30" серпня 2013 року №1