Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 95
ЧАСТИНА 2. ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРОЕКТУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
РОЗДІЛ 4. ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: РЕСУРСИ, ПРОЦЕСИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ
4.1. Предмет операційної діяльності підприємства
4.2. Склад основних ресурсів, витрат та результатів підприємства
4.3. Операційні процеси в організації, їх типи
4.4. Організація операційного процесу
4.5. Операційний цикл і його фази
Навчальні цілі:
Операційна діяльність підприємства містить у собі наступні складові:
2) постачання - діяльність, пов'язана зі зміною прав власності на фізичний товар. Найбільш яскравий приклад - дистриб'юторські мережі;
3) транспортування - діяльність, пов'язана головним чином з переміщенням товарів і людей з одного місця в інше. При цьому не відбувається ніяких фізичних перетворень переміщуваних об'єктів;
4) сервіс – діяльність, пов'язана зі зміною стану покупця. Мова може йти про фізичний стан, як, наприклад, у випадку зі стоматологією і перукарськими послугами, інтелектуальному, як у випадку з утворенням і консалтингом, або, частіше, про складне сполучення цих і інших станів.
Усі ці різновиди операційної діяльності тісно зв'язані між собою. Так, виробники займаються постачаннями своєї продукції покупцям, що може також зажадати і транспортування, і при цьому завжди будуть робити деякий елемент сервісу в плані прийому замовлень і надання інформації.
4.2. Склад основних ресурсів підприємства
Операційна система з технологічної точки зору є ланцюжок факторів (елементів) і операцій: ресурси == витрати == результати. Тут ресурси (входи) і результати (виходи) - об'єкти (фактори, елементи) впливу. А витрати - операції, досить різні по своїй технологічній суті для різних галузей діяльності.
Практично будь-яка діяльність (митна справа, виробництво продуктів харчування, діяльність вищого навчального закладу або виробництво окремих будівельних робіт за договором підряду тощо) може бути описаний за допомогою цієї нескладної тріади.
А. Ресурси
До складу ресурсів, що споживаються операційною системою належать:
Дискусійним є питання віднесення фінансових ресурсів до складу ресурсів, що споживаються операційною системою. На думку одних науковців, вони надходять до системи у перетвореному вигляді, тобто як сировина, матеріали, устаткування тощо, які як ресурси вже враховані, і тому не можуть бути віднесеними до ресурсів операційної системи. За підходом інших спеціалістів, фінансові ресурси слід відносити до ресурсів операційної системи поряд з іншими ресурсами тому, що стан фінансів (стан активів, ліквідність тощо) напряму впливає на стан та характер операційної діяльності.
Критичний ресурс – це один або декілька нечисленних ресурсів, наявність та якість котрих, а також ефективність використання мають життєво важливе значення для успішного здійснення операційної діяльності та функціонування організації в цілому. Для організацій різних типів критичний ресурс (ресурси) суттєво відрізняються – для промислового підприємства з масовим типом виробництва це технічні та технологічні ресурси; для навчального чи науково-дослідного закладу це кадрові ресурси; для консалтингових фірм це інформаційні ресурси.
Слід зауважити, що поняття «входи» до операційної системи та «ресурси», що споживаються операційною системою не є тотожними, на відміну від понять «виходи» з операційної системи та «результати» операційної діяльності, між якими можна поставити знак рівності.
Б.Витрати. До витрат операційної системи відносяться:
- собівартість, витрати виробництва й обертання;
- капіталовкладення, інвестиції в розширення, реконструкцію або (і) модернізацію виробництва;
- витрати поточні та капітальні, приведені до одного періоду часу - року або строку окупності.
В. До складу результатів операційної діяльності відносяться:
Основні: 1) готова продукція (у вигляді матеріального чи інформаційного продукту). Це валова продукція, обсяг виробництва у вартісному вираженні, дохід, прибуток, або натурально-технічні показники, що оцінюють обсяг, потужність виробництва. Ці ж показники застосовуються для оцінки
використовуваних підприємством природних (земельних і водних) ресурсів: площа, обсяг; 2)клієнт, стан якого було піддано змінам внаслідок надання послуг; 3) власність клієнта, що була піддана змінам у процесі її трансформацій. Побічні: матеріальні; енергетичні; інформаційні.
Відносні показники: продуктивність виробництва вироблення (продуктивність праці) у вартісному вираженні і натурально-технічному вираженні; продуктивність використання технічних і матеріальних ресурсів виробництва.
Співвідношення ресурси == витрати == результати представлено в таблиці 4.1.
Як видно з таблиці фінансові ресурси відсутні. Але це вже рівень підприємства, а не окремого бізнесу. При різних видах диференціації бізнесу, різному рівні внутрішньогосподарського розрахунку на підприємстві питання формування і використання фінансових ресурсів є центральним.
Таблиця 4.1 - Характеристика ресурсів-витрат-результатів операційної системи в різних видах операційної діяльності
|
Види діяльності |
Ресурси |
Витрати |
Результати |
|
Митна служба |
Трудові – інспектори й обслуговуючий персонал; матеріально-енергетичні – допоміжні матеріали для керування, утримання і ремонту устаткування, споруд; технічні – будинки, споруди та й устаткування |
Витрати відповідно до планового кошторису: зарплата, амортизація, допоміжні матеріали й енергія |
Перерахування митних платежів і зборів у бюджет |
|
Виробництво макаронних виробів |
Трудові – працівники, у тому числі робітники; матеріально-енергетичні – сировина, матеріали, електроенергія; технічні – споруди і устаткування |
Собівартість продукції, зарплата, матеріали й енергія, амортизація |
Продукція у вигляді макаронних виробів |
|
Діяльність ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акриди- тації |
Трудові–професорсько-викладаць- кий колектив; Матеріально-енергетичні – різні носії інформації та канцелярські приналежності Технічні – споруди, обладнані місця, технічні засоби навчання |
Те ж само |
Послуги щодо становлення студентів як професіоналів у визначеній області і відповідній кваліфікації |
|
Будівельна фірмою |
Трудові – працівники, у т.ч. будівельники; матеріальні - будівельні конструкції, блоки, деталі і матеріали; технічні – будівельні машини й устаткування |
Те ж само |
Набір виконаних робіт, прийнятих і оплачених замовником |
Продукт, продукція (product – англ.) – це результат цілеспрямованої діяльності або ж виробничого процесу (це визначення запозичене з проекту міжнародного стандарту ISO/ТК 176/ПК 1). Відповідно до цього ж проекту міжнародного стандарту вводиться поняття 4-х узагальнених категорії продуктів, а саме:
Визначення поняття «продукт» за Ф.Котлером, має такий зміст: «реальна пропозиція компанії ринку, яка включає в себе якість продукту, його дизайн, характеристики, маркування та упаковку», тобто – тут йдеться вже не стільки про продукт, як результат операційної діяльності, скільки про товар, що його організація пропонує ринкові. Загальна класифікація товарів за Ф.Котлером включає 6 груп, а саме:
Крім наведених класифікацій виділяють також наступні типи продуктів (товарів):
При розгляді класифікацій продуктів має сенс приділити поглиблену увагу послугам. Послугу можна охарактеризувати як будь-який захід чи вигоду, яку одна сторона може запропонувати іншій і які, в основному, невідчутні на дотик та не приводять до заволодіння чим-небудь.
Послуги можна диференціювати за різними критеріями. Виділяють такі види послуг:
за ступенем контакту зі споживачем в процесі надання послуги:
за характером доставки:
за джерелами їхнього виникнення:
за обов’язковістю присутності клієнта при наданні послуги:
за мотивами придбання послуги:
за мотивами постачальника послуг:
за формою представлення послуг:
за ступенем матеріальності послуг:
4.3. Операційні процеси в організації, їх види
Операційний процес є процес відтворення матеріальних благ і виробничих відносин. Операційний процес - це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, унаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби.
Як процес відтворення матеріальних благ виробничий процес є сукупністю процесів праці і природних процесів, необхідних для виготовлення визначеного виду продукції.
Сукупність засобів праці становить техніко-технологічну базу виробничої сфери підприємства. Ця база виробництва має технічну і технологічну складові.
До технічної складової належать: енергетична база виробництва продукції; виробниче устататкування та обладнання; транспорт, переміщувальні пристрої; інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв’язку. До технологічної складової належать: технології з переробки ресурсів і отримання готової продукції; технологічна документація загального і спеціального призначення.
Організація операційного процесу ґрунтується на наступних принципах:
Спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів операційного процесу. Підвищуючи однорідність виробництва, спеціалізація сприяє спрощенню його організації.
Пропорційності вимагає наявності в системі взаємопов’язаних підрозділів підприємства узгодженої пропускної спроможності. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно взаємопов’язаних ланок операційної системи пропорційна обсягу виконуваних робіт.
Паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Він особливо важливий при виробництві продукції, яка має велику кількість складників. Їх послідовне виробництво потребувало б значно більше часу.
Прямоточності означає, що складові продукції повинні мати найкоротші маршрути на всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних переміщень.
Автоматичності передбачає економічно обґрунтоване вивільнення людини від прямої участі в роботі у важких або шкідливих умовах.
Безперервності передбачає, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або щоб їх зовсім не було.
Гнучкості означає забезпечення оперативної адаптації організаційно-технічних умов операційного процесу, пов’язаних із переходом на виготовлення іншої продукції. Гнучкість досягається за допомогою універсальності устаткування засобів автоматизації, упровадження гнучких виробничих систем.
Диференціації означає розподіл виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, прийоми.
Ритмічності передбачає забезпечення випуску упродовж рівних проміжків часу тієї самої або такої, що рівномірно зростає, кількості продукції на усіх стадіях і операціях. Ритмічність забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією постачання робочих місць, надійною роботою обладнання, використанням прогресивних систем оперативного управління. Вона сприяє раціональному використанню усіх виробничих ресурсів підприємства, чіткому виконанню договірних зобов’язань перед споживачами, покращенню фінансового становища організації. Правильне використання цих принципів з урахуванням методів управління операційними процесами забезпечує скорочення його тривалості та підвищення ефективності.
Основними елементами, що визначають процес праці, а отже, і операційний процес, є доцільна діяльність (або сама праця), предмети праці і засоби праці.
Доцільна діяльність (або сама праця) здійснюється людиною, що затрачає нервово-м'язову енергію для виконання різних механічних рухів, спостереження і контролю за впливом знарядь праці на предмети праці.
Предмети праці визначаються тією продукцією, що випускається підприємством. Основною продукцією виробничих підприємств є різного роду виробу. Відповідно до держстандарту 2.101–68* виробом називається будь-який предмет або набір предметів праці, що підлягають виготовленню на підприємстві. У залежності від призначення розрізняють виробу основного виробництва і виробу допоміжного виробництва.
До виробів основного виробництва відносяться вироби, призначені для товарної продукції. До виробів допоміжного виробництва варто відносити виробу, призначені тільки для власних нестатків підприємства, що виготовляє їх (наприклад, інструмент власного виробництва). Виробу, призначені для реалізації, але одночасно використовувані і для власних нестатків підприємства, варто відносити до виробів допоміжного виробництва в тій частині, у якій вони використовуються для власних нестатків.
Розрізняють наступні види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.
Крім того, вироби поділяють на: а) неспецифіковані (деталі), якщо вони не мають складових частин; б) специфіковані (складальні одиниці, комплекси, комплекти), якщо вони складаються з двох і більш складових частин. Складовою частиною може бути будь-як виріб (деталь, складальна одиниця, комплекс і комплект).
Деталь – предмет, що не може бути розділений на частині без руйнування його. Деталь може складатися з декількох частин (предметів), приведених у постійний неподільний стан яким-небудь способом (наприклад, зварюванням).
Складальна одиниця (вузол) – рознімне або нероз'ємне сполучення декількох деталей.
Комплекси і комплекти можуть складатися з з'єднаних між собою складальних одиниць і деталей,
Вироби характеризуються приведеними нижче якісними і кількісними параметрами:
1) конструктивною складністю. Вона залежить від числа вхідних у виріб деталей і складальних одиниць; це число може коливатися від декількох штук (прості вироби) до десятків тисяч (складні вироби).
2) розмірами і масою. Розміри можуть коливатися в межах від декількох міліметрів (або навіть менше) до декількох десятків (навіть сотень) метрів (наприклад, морські судна). Маса виробу залежить від розмірів і відповідно може змінюватися від грамів (міліграмів) до десятків (і тисяч) тонн. З цього погляду усі вироби поділяють на дрібні, середні та великі. Межі їхнього розподілу залежать від галузі та виду продукції.
3) видами, марками і типорозмірами застосовуваних матеріалів. Чисельність їх досягає десятків (навіть сотень) тисяч.
4) трудомісткістю обробки деталей і зборки складальних одиницею виробу в цілому. Вона може змінюватися від часток нормо-хвилини до декількох тисяч нормо-годин. За цією ознакою розрізняють нетрудомісткі (малотрудомістські) і трудомістські вироби.
5) ступенем точності обробки деталей і точності збірки одиниць і виробів. У зв'язку з цим виробу підрозділяють на високоточні, точні і низькоточні.
6) питомою вагою стандартних, нормалізованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць.
7) числом виготовлених виробів, воно може коливатися від одиниць до мільйонів у рік.
Характеристики виробів багато в чому визначають організацію виробничого процесу в просторі і в часі. Трудомісткість і число виготовлених виробів впливають на склад і кількість устаткування, цехів і ділянок, їхнє розташування, можливість організації потокового виробництва, тривалість виробничого циклу, величину незавершеного виробництва, собівартість і інші економічні показники роботи підприємства. Вироби, що не виготовляють на даному підприємстві, а одержують у готовому вигляді, відносяться до покупних. Їх називають також комплектуючими виробами. Перелік усіх видів виробів, що випускаються заводом, називається номенклатурою.
До засобів праці відносяться знаряддя виробництва, земля, будинки і споруди, транспортні засоби. У складі засобів праці визначальна роль належить устаткуванню, особливо машинам.
На кожну одиницю устаткування підприємством-виготовником складається паспорт, у якому вказується дата виготовлення устаткування і повний перелік його технічних характеристик (швидкість обробки, потужність двигунів, допускні зусилля, правила обслуговування та експлуатації тощо).
Сполучення елементів процесу праці (праця визначеної кваліфікації, знаряддя і предмети праці) і окремих виробничих процесів (виготовлення окремих вузлів готового продукту або виконання визначеної стадії процесу виготовлення продукції) здійснюється за якісними та кількісними ознаками і здійснюється в декількох напрямах. Розрізняють поелементний (функціональний), просторовий і часовий розрізи організації виробництва.
Поелементний розріз організації виробництва пов'язаний з упорядкуванням техніки, технології, предметів праці, знарядді і самій праці в єдиний процес виробництва. Організація виробництва припускає впровадження найбільш продуктивних машин і устаткування, що забезпечують високий рівень механізації й автоматизації виробничого процесу; використання високоякісних і ефективних матеріалів; удосконалення конструкцій і моделей виробів, що випускаються; інтенсифікацію і впровадження більш прогресивних технологічних режимів.
Сполучення окремих виробничих процесів забезпечує просторова і часова організація виробництва. Виробничий процес включає безліч окремих процесів, спрямованих на виготовлення готового продукту.
Операційні (виробничі) процеси класифікуються за різними ознаками, які представлено в таблиці 4.2.
1. За значенням в загальному процесі виготовлення готової продукції виділяють виробничі процеси:
основні, спрямовані на зміну основних предметів праці і додання їм властивостей готових продуктів; у цьому випадку частковий виробничий процес зв'язаний або з реалізацією якої-небудь стадії обробки предмета праці, або з виготовленням деталі готового виробу;
допоміжні, що створюють умови для нормального ходу основного процесу виробництва (виготовлення інструмента для нестатків свого виробництва, ремонт технологічного устаткування і т.п.);
Таблиця 4.2. - Види операційних процесів
|
Класифікаційна ознака |
Різновиди операційних процесів |
|
Значення в загальному процесі виготовлення готової продукції |
Основні Допоміжні Обслуговуючі Управлінські |
|
Характер впливу на предмети праці |
Технологічні Природні |
|
Форма взаємозв'язку з суміжними процесами |
Аналітичні Синтетичні Прямі |
|
Ступінь безперервності |
Безперервні Дискретні |
|
Характер використовуваного устаткування |
Відкриті Апаратурні |
|
Рівень механізації |
Ручні Машинно-ручні Машинні Автоматизовані |
|
Масштаб виробництва однорідної продукції |
Масові Серійні Індивідуальні |
обслуговуючі, призначені для переміщення (транспортні процеси), збереження в чеканні наступної обробки (складування), контролю (контрольні операції), забезпечення матеріально-технічними й енергетичними ресурсами і т.п.;
управлінські, у яких розробляються і приймаються рішення, виробляються регулювання і координація ходу виробництва, контроль за точністю реалізації програми, аналіз і облік проведеної роботи; ці процеси часто переплітаються з ходом виробничих процесів.
2. За характером впливу на предмет праці виділяють процеси:
технологічні, у ході яких відбувається зміна предмета праці під впливом живої праці;
природні, коли міняється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи (вони являють собою перериви в процесі праці).
У сучасних умовах частка природних процесів значно скорочується, тому що з метою інтенсифікації виробництва вони послідовно переводяться в технологічні.
Технологічні виробничі процеси класифікуються по методах перетворення предметів праці в готовий продукт на: механічні, хімічні, монтажно-демонтажні (складально-розбірні) і консерваційні (змащення, фарбування, упакування і т.п.). Це угруповання служить базою для визначення складу устаткування, методів обслуговування і просторового його планування.
3. За формою взаємозв'язку з суміжними процесами розрізняють:
аналітичні, коли в результаті первинної обробки (розчленовування) комплексної сировини (нафта, руда, молоко і т.п.) одержують різні продукти, що надходять у різні процеси наступної обробки;
синтетичне, здійснююче з'єднання напівфабрикатів, що надійшли з різних процесів, у єдиний продукт;
прямі, що створюють з одного виду матеріалу один вид напівфабрикатів або готового продукту.
Перевага того або іншого виду процесів залежить від особливостей вихідної сировини і готового продукту, тобто від галузевих особливостей виробництва. Аналітичні процеси типові для нафтопереробної і хімічної промисловості, синтетичні – для машинобудування, прямі – для простих процесів виробництва (наприклад, цегельне виробництво).
4. За ступенем безперервності розрізняють:
безперервні;
дискретні (перервні) процеси.
5. За характером використовуваного устаткування виділяють:
апаратурні (замкнені) процеси, коли технологічний процес здійснюється в спеціальних агрегатах (апаратах, ваннах, пічках), а функція робітника полягає в управлінні та їх обслуговуванні;
відкриті (локальні) процеси, коли робітник здійснює обробку предметів праці за допомогою набору інструментів і механізмів.
6. За рівнем механізації прийнято виділяти:
ручні процеси, виконувані без застосування машин, механізмів і механізованого інструмента;
машинно-ручні, виконувані за допомогою машин і механізмів при обов'язковій участі робітника, наприклад обробка деталі на універсальному токарському верстаті;
машинні, здійснювані на машинах, верстатах і механізмах при обмеженій участі робітника;
автоматизовані, здійснювані на машинах-автоматах, де робітник веде контроль і керування ходом виробництва; комплексно автоматизовані, у яких поряд з автоматичним виробництвом здійснюється автоматичне оперативне керування.
7. За масштабами виробництва однорідної продукції розрізняють процеси:
масові – при великому масштабі випуску однорідної продукції;
серійні – при широкій номенклатурі постійно повторюваних видів продукції, коли за робочими місцями закріплюється декілька операцій, виконуваних у визначеній послідовності; частина робіт може виконуватись безупинно, частина – протягом декількох місяців у році; склад процесів носить повторюваний характер;
індивідуальні – при постійно мінливій номенклатурі виробів, коли робочі місця завантажуються різними операціями, виконуваними без визначеного чергування; велика частка процесів має унікальний характер, у цьому випадку процеси не повторюються.
В умовах складного динамічного сучасного виробництва практично неможливо знайти підприємство з одним типом виробництва. Як правило, на тому самому підприємстві й особливо в об'єднанні є цехи і ділянки масового виробництва, де випускаються стандартні й уніфіковані елементи виробів і напівфабрикати, і серійні ділянки, на яких виготовляються напівфабрикати обмеженого застосування. Разом з тим усі частіше виникає необхідність, формування ділянок індивідуального виробництва, де виготовляються особливі частини виробу, що відбивають його індивідуальні характеристики і зв'язані з виконанням вимог спеціального замовлення. Таким чином, у межах однієї виробничої ланки мають місце всі типи виробництва, що визначає особливу складність їхнього сполучення в процесі організації.
Просторовий вид організації забезпечує раціональне розчленовування виробництва на окремі процеси і закріплення їх за окремими виробничими ланками, визначення їхнього взаємозв'язку і розташування на території підприємства. Найбільш повно ця робота проводиться в процесі проектування й обґрунтування організаційних структур виробничих ланок. Разом з тим вона ведеться по мірі нагромадження змін, що відбуваються у виробництві. Велика робота з просторової організації виробництва проводиться при створенні виробничих об'єднань, розширенні і реконструкції підприємств, переспеціалізації виробництва. Просторова організація виробництва – це статична сторона організаційної роботи.
Найбільш складним є часовий розріз організації виробництва. Він включає визначення тривалості виробничого циклу виготовлення виробу, послідовності виконання часткових виробничих процесів, черговості запуску і випуску різних видів виробів і т.д.
4.4. Організація операційного процесу
Ефективність виробничого процесу залежить від часу виконання і ступеня його безперервності. На ефективність виробничого процесу значний вплив має форма його організації, що визначається диференціацією і розміщенням процесів виробництва в просторі і часі.
Організація виробничого процесу на підприємстві характеризується відношенням трьох основних факторів:
- обсягом і змістом виробничої програми;
- часом, що мається в розпорядженні підприємства для виконання виробничої програми, обумовленим режимом роботи і прийнятих напрямків виконання програми;
- простором, що виражено величиною виробничої площі на робочих місцях і машинах. По ступені спеціалізації, величині і сталості номенклатури виготовлених на них виробів усі робочі місця поділяються на наступні групи:
1) робітники місця масового виробництва, спеціалізовані на виконання однієї безперервної повторюваної операції;
2) робочі місця серійного виробництва, на яких виконується кілька різних операцій, що повторюються через визначені проміжки часу;
3) робочі місця одиничного виробництва, на яких виконується велике число різних операцій, що повторюються через невизначені проміжки часу або зовсім не повторюваних.
Тип виробництва визначається за переважною групою робочих місць.
Масовий тип виробництва характеризується безперервним виготовленням обмеженої номенклатури виробів на вузькоспеціалізованих робочих місцях.
Серійний тип виробництва обумовлюється виготовленням обмеженої номенклатури виробів партіями (серіями), що повторюються через визначені проміжки часу на робочих місцях з широкою спеціалізацією. Серійний тип виробництва підрозділяється також на крупно, середньо і дрібносерійний у залежності від переважної групи робочих місць.
Одиничний (проектний) тип виробництва характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях, що повторюються через невизначені проміжки часу або зовсім не повторюваних, на робочих місцях, що не мають визначеної спеціалізації.
Крупносерійний тип виробництва наближається за своєю характеристикою до масового, а дрібносерійний – до одиничного типу виробництва.
Рух деталей (виробів) по робочих місцях (операціях) може бути охарактеризований в такий спосіб: в часі – безперервним і перервним, у просторі – прямоточним і непрямоточним. Якщо робочі місця розташовані в порядку послідовності виконуваних операцій, тобто за ходом технологічного процесу обробки деталей (або виробів), то це відповідає прямоточному руху, і навпаки.
Виробництво, у якому рух виробів за робочими місцями здійснюється з високим ступенем безперервності і прямоточності, називається потоковим.
У зв'язку з цим у залежності ще від форми руху виробів за робочими місцями масовий і серійний типи виробництва можуть бути потоковим і непотоковим, тобто може бути масовий, масово-потоковий, серійний і серійно-потоковий тип виробництва. В одиничному типі виробництва здійснити безперервність і прямоточність проходження усіх виробів, виготовлених на групі робочих місць, як правило, важко, і тому одиничний тип виробництва не може бути потоковим.
За переважним типом виробництва визначається і тип ділянки, цеху і заводу в цілому.
На заводах масового виробництва переважною є масовий тип виробництва, але можуть бути й інші типи виробництва. На таких заводах збірка виробів здійснюється за масовим типом, обробка деталей у механічних цехах – за масовим і частково серійним, а виготовлення заготовок – за масовим і серійним (в основному крупносерійним) типами виробництва. Заводами масового виробництва є, наприклад, автомобільні, тракторні, шарикопідшипникові й інші заводи.
На заводах, де переважає серійний тип виробництва, збірка виробів може здійснюватись за масовим і серійним типами виробництва в залежності від трудомісткості збірки і від кількості виробів, що випускаються. Обробка деталей і виготовлення заготовок здійснюється за серійним типом виробництва.
Для заводів одиничного виробництва характерна перевага одиничного типу виробництва. Серійний, а іноді навіть масовий тип виробництва зустрічаються при виготовленні стандартних, нормалізованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць. Цьому сприяє також типізація технологічних процесів і впровадження групових методів обробки.
В міру підвищення ступеня спеціалізації робочих місць, безперервності і прямоточності руху виробів за робочими місцями, тобто при переході від одиничного до серійного і від серійного до масового типам виробництва, збільшується можливість застосування спеціального устаткування і технологічного оснащення, більш продуктивних технологічних процесів, передових методів організації праці, механізації й автоматизації виробничих процесів. Усе це приводить до підвищення продуктивності праці і зниженню собівартості продукції.
Основними факторами переходу до серійного і масового типів виробництва, є: підвищення рівня спеціалізації і кооперування, широке впровадження стандартизації, нормалізації й уніфікації виробів, а також уніфікація технологічних процесів.
Тип виробництва впливає на особливості його організації, керування й економічні показники (табл. 4.3). Організаційно-технічні особливості типів виробництва впливають на економічні показники підприємства, на ефективність його діяльності. З підвищенням технічної озброєності праці і ростом обсягу випуску продукції при переході від одиничного до серійного і масового типів виробництва зменшується частка живої праці і зростають витрати, зв'язані зі змістом і експлуатацією устаткування. Це веде до зниження собівартості продукції і зміні її структури. Таке розходження собівартості виробу в різних типах організації виробництва визначається складною взаємодією різноманітних факторів: концентрацією виробництва однакових деталей (виробів), підвищенням технологічності конструкцій і впровадженням прогресивних типових технологічних процесів, застосуванням продуктивного устаткування, упровадженням зроблених форм організації виробничих процесів – безперервно-потокових механізованих і автоматичних потокових ліній, кращою організацією праці і керування виробництвом. Ці процеси на підприємствах здійснюються безупинно, що створює передумови для переходу від одиничного до серійного і масового типів виробництва.
Таблиця 4.3 - Характеристика типів виробництва
|
Фактор |
Одиничне |
Серійне |
Масове |
|
Номенклатура |
Необмежена |
Обмежена серіями |
Один або кілька виробів |
|
Повторюваність випуску |
Не повторюється |
Періодично повторюється |
Постійно повторюється |
|
Застосовуване устаткування |
Універсальне |
Універсальне, частково спеціальне |
В основному спеціальне |
|
Розташування устаткування |
Групове |
Групове і ланцюгове |
Ланцюгове |
|
Розробка технологічного процесу |
Укрупнений метод (на виріб, на вузол) |
Подетальна |
Подетально-поопераційна |
|
Застосовуваний інструмент |
Універсальний, у незначному ступені спеціальний |
Універсальний і спеціальний |
Переважно спеціальний |
|
Закріплення деталей і операцій за верстатами |
Спеціально не закріплені |
Визначені деталі й операції закріплені за верстатами |
На кожному верстаті виконується та сама операція над одною деталлю |
|
Кваліфікація робітників |
Висока |
Середня |
В основному невисока, але наявні робітники високої кваліфікації (наладчики, інструментальники) |
|
Взаємозамінність |
Пригін |
Неповна |
Повна |
|
Собівартість одиниці продукції |
Висока |
Середня |
Низька |
4.5. Операційний цикл і його фази
Побудова операційного процесу в часі характеризується структурою і тривалістю виробничого циклу.
Операційний цикл - це календарний період часу, протягом якого оброблюваний виріб або партія виробів проходить всі операції виробничого процесу або окремі його частини і перетвориться в завершений продукт.
Тривалість виробничого циклу визначається в одиницях календарного часу (годинах, днях, місяцях) і складається з окремих елементів.
Операційний цикл складається з тривалості виробничих операцій (технологічних, контрольних, вантажно-розвантажувальних, транспортних, складських, природних тощо) – часу оброблення, а також перерв, зумовлених створенням запасів, роботою партіями, нерівномірністю виробництва, міжзмінними та іншими перервами тощо - часу на створення запасів.
Скорочення операційного циклу дає змогу кожному підрозділу виконати встановлену програму з меншим обсягом незавершенного виробництва. Це означає, що підприємство отримує можливість прискорити оборотність коштів, виконати встановлений план із меншими витратами цих засобів, вивільнити частину оборотних коштів.
Операційний цикл включає такі складові: технологічний цикл; час на виконання допоміжних операцій; час природних перерв; час перерв на проходження виробничого процесу.
Структура операційного циклу в різних галузях і на різних підприємствах не однакова. Вона визначається характером виробленої продукції, технологічним процесом, рівнем техніки й організації операційного процесу.
Однак, незважаючи на розбіжності в структурі, можливості скорочення тривалості операційного циклу закладені як у скороченні робочого часу, так і в скороченні часу перерв.
Таке скорочення відбувається внаслідок проведення різних заходів — технічних (конструкторських, технологічних) і організаційних.
Тривалість операційного циклу (Тц) визначається за формулою
Тц = Ттех. + Тк.о. + Ттр. + Тпер. (4.1)
де Ттех. — час на технологічні операції, год;
Тк.о. — контрольні операції, год;
Ттр. — транспортні операції, год;
Тпер. — усі види перерв в операційному циклі, год.
Розрізняють три основних способи поєднання операцій технологічного циклу: послідовний, паралельний; послідовно-паралельний.
Послідовний спосіб поєднання операцій полягає в тому, що наступна технологічна операція починається тільки після завершення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Тобто, спочатку повинна закінчитися перша, і тільки тоді може початися друга робота. перевагою є відсутність простоїв устаткування, недоліком – значна тривалість циклу оброблення. Цей вид руху застосовується здебільшого в одиничному і дрібносерійному і виробництвах.
При послідовному поєднанні технологічних операцій тривалість технологічного циклу (Тт.посл.) розраховують за формулою:
(4.2)
де
n — кількість предметів у партії, що обробляється, шт.;
t — тривалість обробки одного предмета, год;
M — кількість робочих місць, на яких виконується технологічна операція;
m — кількість операцій, які проходить предмет при обробці на певній групі робочих місць.
Тривалість операційного циклу при послідовному русі предмета включає додатково міжопераційні перерви, тривалість природних процесів і перерви, пов’язані з режимом роботи підприємства.
Послідовне поєднання є простим і полегшує оперативне планування, але йому властивий тривалий цикл, оскільки кожний предмет перебуває в очікуванні обробки всієї партії.
Для паралельного поєднання технологічних операцій характерно, що предмети після завершення однієї операції одразу передаються на наступну.
У такий спосіб предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх технологічних операціях. Паралельний засіб передбачає одночасне здійснення декількох операцій. Він застосовується для прискорення процесу і допускає групову обробку матеріалів або колективні форми управлінської праці. Наприклад, рівнобіжна робота співробітників будівельної фірми по складанню бізнес – плану. Перевагою є найкоротша тривалість циклу оброблення партії виробів, недоліком – простої устаткування у межах оброблення партії виробів, спричинені різною тривалістю операцій.
Малогабаритні нетрудомісткі предмети іноді передаються не поштучно, а транспортними партіями обсягом nm. При поштучному передаванні предметів nm = 1. У цьому разі технологічний цикл (Тт.пар.) обчислюється за формулою:
(4.3)
Отже, при паралельному поєднанні технологічних операцій технологічний цикл дорівнює тривалості обробки партії предметів на найдовшій за часом операції і транспортній партії на решті операцій.
У цьому разі технологічний цикл істотно скорочується порівняно з послідовним поєднанням операцій. Таке поєднання технологічних операцій застосовується у масовому і великосерійному виробництвах.
Послідовно-паралельний або умовно-незалежний передбачає поєднання технологічних операцій є комбінацією двох попередніх. При такому поєднанні технологічний цикл триваліший за цикл при паралельному поєднанні і менший від циклу при послідовному поєднанні технологічних операцій. Цей метод поєднання операцій застосовується при обробці предметів великими партіями, що відповідає умовам крупносерійного виробництва.
Передбачає, що наступна робота не може початися раніш попередньої, але може початися через визначений час після її початку, коли утвориться достатній фронт робіт. Наприклад, керівник приймає рішення після візуального ознайомлення з інформацією, наданої виконавцем. Виконавцю, у свою чергу, може бути доручене також здійснити й організацію виконання рішення. При цьому може бути два варіанти тимчасових характеристик цього методу:
перший – коли тривалість операції А (збір і переробка інформації) або Б (організація виконання рішення більше за часом операції В (вироблення й ухвалення рішення);
другий - коли операція В>А+Б
або В>А
або В>Б
Цей часовий параметр зв'язаний головним чином з ерудицією і стилем роботи керівника, що може приймати рішення швидко або відтягати них на яке – той час.
До основних шляхів скорочення операційного циклу належить:
зниження трудомісткості виконання технологічних операцій;
скорочення витрат часу, пов’язаних із міжзмінними і внутрішньо змінними простоями;
скорочення часу на транспортні й контрольні операції;
використання сучасних методів моделювання ситуації, лінійного й динамічного програмування тощо.
Вибір того або іншого виду руху виробу на виробництві визначають конкретні умови виробництва з урахуванням економічних наслідків від простою устаткування або залягання.
Контрольні питання:
1. Що таке операційна діяльність? Які складові вона містить?
2. Надайте характеристику основних ресурсів підприємства.
3. Охарактеризуйте на прикладах ресурси, що споживаються операційною системою та результати операційної діяльності.
4. У чому полягає специфіка виробничих процесів в організації?
5. Класифікуйте виробничі процеси за різними ознаками.
6. Узгоджуються чи суперечать один одному загальні принципи організації виробничого процесу? У якому типі організації виробничого процесу всі основні принципи його організації виконуються майже ідеально?
7. Виконання яких основних принципів організації виробничого процесу впливає на тривалість виробничого циклу?
8. Розкрийте сутність понять «продукт» і «товар», порівняйте їх. Охарактеризуйте основні різновиди продуктів.
9. Порівняйте типи виробництва. Якими чинниками обумовлений вибір певного з них?
10. Розкрийте сутність понять «процес» і «технологія». Охарактеризуйте різновиди операційних процесів.
11. Охарактеризуйте операційний цикл та його фази.
Творче завдання:
У якій складовій виробничого циклу міститься більший резерв його скорочення: часі обробки або часі створення запасів? Доведіть власну думку.
Якщо простої устаткування або запаси виробів неминучі, то чому віддати перевагу? Відповідь обґрунтуйте.
Які зміни в ресурсах відбуваються під впливом інформатизації виробничого та позавиробничого життя сучасної людини?
Практичне завдання:
Сформулюйте загальні принципи організації виробничого процесу.
Визначте переваги та недоліки паралельного, послідовного та паралельно-послідовного способу поєднання операцій.
Заповніть таблицю «Характеристика ресурсів, витрат, результатів» за різними видами підприємств.
|
Види підприємств |
ресурси |
витрати |
результати |
|
ВНЗ |
|||
|
Митниця |
|||
|
Торговельне підприємство |
|||
|
Виробниче підприємство |
|||
|
Салон краси |
Тестові завдання:
1. Що таке операційний цикл?
а) він складається з тривалості робочих операцій та перерв, зумовлених створенням запасів, нерівномірністю операційного процесу;
б) організація операційного процесу у часі;
в) календарний період часу, протягом якого ресурси на «вході» операційної системи проходять усі операції та трансформуються у результати на її «виході»;
4) все вищеперелічене.
2. В операційному менеджменті операційний процес є:
а) об’єктом управління;
б) інструментом управління;
в) функціональним полем;
г) суб’єктом управління.
3. За якими напрямами спеціалізації відбувається формування операційного процесу у просторі?
а) виробничим та товарним;
б) високим та низьким рівнем спеціалізації;
в) цеховим та дільничним;
г) технологічним та предметним.
4. Який тип операційного процесу передбачає застосування універсального устаткування і пристроїв та групування робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій?
а) серійний;
б) масового виробництва;
в) одиничний;
г) безперервний процес.
5. Який тип операційного процесу характеризується групуванням робочих місць за технологічним і предметним принципами, закріпленням за робочими місцями обмеженої кількості операцій та середньою кваліфікацією працівників?
а) серійний;
б) масового виробництва;
в) безперервний процес;
г) одиничний.
6. За якого операційного процесу робочі місця розміщують за ходом технологічного процесу (предметний принцип), а робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї операції?
а) безперервного процесу;
б) масового виробництва;
в) серійного;
г) одиничного.
7. З яких елементів складається операційна діяльність підприємства?
а) виробництво, постачання, транспорт, сервіс;
б) дослідження, виробництво, транспорт, реалізація;
в) виробництво, постачання, сервіс;
г) дослідження, виробництво, збут.
8. Які з принципів відносяться до принципів організації операційних процесів?
а) пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність;
б) системність, комплексність, цілеспрямованість, динамічна рівновага, безперервність, гнучкість, оптимальність, ритмічність, сполучення прав, обов’язків та відповідальності;
в) спеціалізація, пропорційність, паралельність, ритмічність, цілеспрямованість, безперервність;
г) оптимальність, оперативність, економічність, гнучкість, стійкість.
9. За якого типу операційного процесу доцільне застосування спеціалізованого устаткування, пристроїв та інструментів?
а) безперервного процесу;
б) одиничного;
в) серійного;
г) масового виробництва.
10. За якого типу операційного процесу недоцільна детальна розробка технологічного процесу виробництва товару (надання послуги)?
а) безперервного процесу;
б) одиничного;
в) серійного;
г) масового виробництва.
11. Операційна система підприємства з технологічної точки зору має наступну послідовність:
а) ресурси – витрати – результати;
б) витрати – ресурси – підсумки;
в) ресурси – виробництво – підсумки;
г) ресурси – витрати – виробництво.
12. Яке поняття передбачає звуження масштабу робіт, що необхідно знати працівникові, з метою підвищення результативності праці?
а) спеціалізація праці;
б) кооперація праці;
в) нормування праці;
г) хронометраж.
13. Які види операцій розрізняють за рівнем механізації?
а) ручні, механізовані, автоматизовані;
б) автоматизовані, неавтоматизовані;
в) ручні, механізовані, машинно-ручні та автоматизовані;
г) немеханізовані, слабо механізовані, високомеханізовані.