Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 6. Оподаткування підприємств
6.1 Система оподаткування підприємств в Україні
6.2 Загальнодержавні податки та збори
6.3 Місцеві податки та збори
6.1 Система оподаткування підприємств в Україні
Система оподаткування підприємств – це сукупність форм та методів спрямування частини доходів підприємств до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави. Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим Кодексом.
Побудова системи оподаткування базується на принципах, поданих на рис. 6.1.
|
Загальність оподаткування |
||
|
Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації |
||
|
Невідворотність настання визначеної законом відповідальності |
||
|
Презумпція правомірності рішень платника податку |
||
|
Принципи побудови системи оподаткування |
Фіскальна достатність |
|
|
Соціальна справедливість |
||
|
Економічність оподаткування |
||
|
Нейтральність оподаткування |
||
|
Стабільність |
||
|
Рівномірність та зручність сплати |
||
|
Єдиний підхід до встановлення податків та зборів |
Рис.6.1. Принципи побудови системи оподаткування
Податок - це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Податки мають такі ознаки:
Виникнення податків та інших платежів пов’язано з виникненням та функціонуванням держави. Схему впливу податків на державному рівні подано на рис. 6.2.
|
Рівень розвитку економіки |
||
|
Стан соціальної сфери |
||
|
Податки |
Зовнішню і внутрішню політику |
|
|
повинні |
||
|
відображати |
Географічне положення |
|
|
Кліматичні умови |
||
|
Економічний стан |
Рис.6.2. Схема впливу податків на державному рівні
Податки, які сплачуються платниками до бюджету, стають власністю держави. Вони є матеріальною базою фінансового забезпечення соціально – економічних та військово-політичних завдань держави.
З другого боку, податки мають суттєвий вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств (рис. 6.3).
Податки виконують дві основні функції – фіскальну та регулюючу.
Фіскальна функція полягає у формуванні централізованих фінансових ресурсів шляхом стягнення податків і зборів.
Регулююча функція реалізується через вплив податкової системи на фінансовий стан та ефективність діяльності суб`єктів господарювання, а також на рівень та якість споживання. Цей вплив здійснюється через такі податкові важелі, як визначення об`єктів і суб`єктів оподаткування, ставки податків і строки їх сплати, податкові пільги та штрафні санкції.
До підприємств, які порушили податкове законодавство, застосовуються штрафні санкції. Порушеннями визнаються: неподання або несвоєчасне подання податковим органам форм звітності та інших необхідних документів; несплата в установлені строки податків, зборів та інших обов`язкових платежів; приховування об`єктів від оподаткування; навмисне заниження сум податків.
Система оподаткування, що існує на сьогодні в Україні, дуже складна, важкодоступна та не завжди зрозуміла для платників податків. Варто зазначити, якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий розподіл доходів між соціальними групами.
Податкова політика повинна, передусім, сприяти збільшенню обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств.
При впровадженні податкової політики держава обов`язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.
Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і особливо пріоритетних напрямів виробництва.
ПОДАТКИ
Показники фінансово- господарської діяльності, на які впливають податки
Елементи оподаткування, через які здійснюється вплив податків на фінансово-господарську діяльність підприємств
|
Об`єкт оподаткування |
|
Ставки податку |
|
База оподаткування |
|
Порядок обчислення податку |
|
Податковий період |
|
Строк та порядок сплати податку |
|
Штрафи за порушення податкового законодавства |
|
Податкові пільги |
|
Собівартість продукції |
|
Балансовий прибуток |
|
Чистий прибуток |
|
Виручка від реалізації |
|
Платоспроможність підприємства |
|
Фінансова стійкість підприємства |
|
Іммобілізація оборотних коштів |
|
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства |
|
Залишки нереалізованої продукції |
|
Обсяг отримуваних кредитів |
Рис.6.3. Схема впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємства
Об`єднання податків у систему передбачає можливість їх класифікації, що дозволяє краще з`ясувати сутність цієї категорії. Підстав для класифікації може бути декілька.
На рис.6.4 подано критерії класифікації податків в Україні.
Податки розрізняють
Прямі
Непрямі
За формою оподаткування
Відрахування до державних цільових фондів
Податки на дохід
За економічним змістом
Податки на споживання
Податки на майно
Загальнодержавні
Залежно від рівня державних структур
Місцеві
Рис. 6.4. Критерії класифікації податків в Україні
Непрямі податки - це податки, встановлювані на товари і послуги у вигляді надбавок до ціни товару або послуг і в обов'язковому порядку сплачувані до бюджету продавцями цих товарів і послуг.
Прямі податки - це податки, встановлювані безпосередньо на доходи і майно платників і сплачувані ними з власних надходжень грошових коштів.
Розглянемо класифікацію податків залежно від рівня державних структур.
6.2 Загальнодержавні податки та збори
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на всій території України. Повний перелік загальнодержавних податків та зборів подано на рис.6.5.
Загальнодержавні податки та збори
|
Податок на прибуток підприємств |
|
Податок на доходи фізичних осіб |
|
Податок на додану вартість |
|
Акцизний податок |
|
Екологічний податок |
|
Фіксований сільськогосподарський податок |
|
Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України |
|
Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні |
|
Плата за користування надрами |
|
Плата за землю |
|
Мито |
|
Збір за першу реєстрацію транспортного засобу |
|
Збір за користування радіочастотним ресурсом України |
|
Збір за спеціальне використання води |
|
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів |
|
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства |
|
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками |
|
Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності |
Рис. 6.5. Загальнодержавні податки та збори
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Основним видом загальнодержавних податків, які сплачують підприємства, є податок на прибуток. Порядок його справляння до 1 квітня 2011 року, коли набув чинності розділ III Податкового Кодексу, регулюючий оподаткування податком на прибуток, регламентувався Законом України „ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 р. № 334/94 ВР зі змінами та доповненнями.
Об`єкти оподаткування, платники податку, ставки та порядок оподаткування податком на прибуток розглянуто в темі 5.
Розрахунок суми податку показується в декларації про прибуток підприємства за звітний квартал, до бюджету вносяться авансові платежі податку на прибуток за перший і другий місяці кварталу. Крім цього, в Законі передбачені особливості оподаткування страхової діяльності, а також окремі операції: бартерні, торгівля цінними паперами та деривативами, з розрахунками в іноземній валюті тощо.
До непрямих загальнодержавних податків належить податок на додану вартість.
Питання щодо визначення платників, об'єктів, баз та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, регулюються Податковим Кодексом України.
Платниками податку є суб’єкти, що представлені на рис. 6.6.
Об’єктом оподаткування є операції, які зображені на рис. 6.7.
Базу та ставки оподаткування подано на рис. 6.8 і 6.9.
Податок на додану вартість
|
Податок на додану вартість |
____ |
Непрямий податок на додану вартість утворюється на всіх стадіях виробництва й обігу, включається в ціну товару, робіт, послуг та повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт, послуг |
|
Платники ПДВ |
____ |
Суб`єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України |
Рис. 6.6. ПДВ і платники податку
Об`єктом оподаткування податком на додану
вартість є такі операції
Постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу
Ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту
Вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту
З метою оподаткування цим податком до експорту також прирівню- ється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 37 Митного кодексу України
З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України
Постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом
Рис. 6.7. Об’єкти оподаткування ПДВ
|
База оподаткування з постачання товарів (робіт, послуг) |
__ |
Визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за звичайними або регульованими цінами (тарифами), з урахуванням загально-державних податків та зборів |
|
База оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України |
Включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний податок |
Рис. 6.8. База оподаткування ПДВ
До складу договірної (контрактної) вартості включаються
будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування визначається за формулою:
БО = (С + ПР) + М + АП + І П = ЗЦ (РЦ), (6.1)
де С - собівартість
ПР - прибуток
М - мито (з урахуванням митних зборів)
АП - акцизний податок
І П - інші податки, які включаються у ціну
ЗЦ - звичайна (регульована) ціна
Ставки податку на додану вартість
17% ( стаття 194 ПК)
0% (стаття 195 ПК)
Операції, звільнені від оподаткування (стаття 197 ПК)
Рис. 6.8. Ставки ПДВ
За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків, а з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.
Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:
Податкова накладна, у якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.
Для визначення суми податку застосовується формула:
= (6.2.)
Визначена сума ПДВ додається до звичайної (регульованої) ціни таким чином, що розрахована сума ПДВ складає загальну суму податкових зобов`язань підприємства за даним податком (рис.6.10).
|
Податкове зобов`язання |
__ |
Загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) підприємствам-платникам податку у звітному (податковому) періоді |
|
Податковий кредит |
__ |
Сума, на яку підприємство-платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. |
Рис. 6.10. Визначення суми ПДВ
Податковий кредит складається з:
ПК = ТМЦ + ОФ + НМА , (6.3)
де ТМЦ - сума податків, сплачених платником у звітному періоді у
зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ОФ - сума податків, сплачених платником у звітному періоді у
зв`язку з придбанням основних фондів.
НМА - сума податків, сплачених платником у звітному періоді у
зв`язку з придбанням нематеріальних активів.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет - визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.
Плата (податок) за землю – це другий прямий податок з підприємств і організацій, який вилучається з власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів (крім орендаторів). Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Податковим Кодексом України.
Базою оподаткування, згідно з Податковим Кодексом, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК; або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка ж податку – це законодавчо визначений річний розмір платежу за одиницю площі земельної ділянки. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 Податкового Кодексу.
Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:
|
Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб |
Ставки податку, гривень за 1 кв. метр |
Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення |
|
до 3 |
0,24 |
|
|
від 3 до 10 |
0,48 |
|
|
від 10 до 20 |
0,77 |
|
|
від 20 до 50 |
1,2 |
1,2 |
|
від 50 до 100 |
1,44 |
1,4 |
|
від 100 до 250 |
1,68 |
1,6 |
|
від 250 до 500 |
1,92 |
2,0 |
|
від 500 до 1000 |
2,4 |
2,5 |
|
від 1000 і більше |
3,36 |
3,0 |
Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи з вищенаведених ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 Податкового Кодексу.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням зе-мельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею по-дається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до
1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, у якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником починаючи з місяця, у якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власникові після отримання інформації про перехід права власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Юридична особа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.
Такий порядок поширюється на визначення податкових зобов’язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Цей орган за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогоспо-дарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кі = [І 10]:100, (6.4)
де І індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі, якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Спеціальний податковий режим використовужться для фіксованого сільскогосподарського податку.
Платниками податку з урахуванням обмежень, установлених пунктом 301.6 Податкового Кодексу, можуть бути:
- сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогоспо-дарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
- сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків;
- сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків;
- сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків;
- новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.
Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року.
Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) 0,15;
б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, 0,09;
в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) 0,09;
г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, 0,03;
ґ) для земель водного фонду 0,45;
д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, 1,0.
Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки двох третин доходу (66 відсотків) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.
Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України.
Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.
Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу.
Платники податку не є платниками таких податків і зборів:
а) податку на прибуток підприємств;
б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);
в) збору за спеціальне використання води;
г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).
Інші податки і збори сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених Податковим Кодексом, а єдиний внесок на загально обов’язкове державне соціальне страхування в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
У разі, якщо в податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менше ніж 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Платники податку несуть відповідальність згідно з Податковим Кодексом за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.
Акцизний податок - це загальнодержавний непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).
Платниками акцизного податку, поряд із виробниками та імпортерами підакцизних товарів, є:
- особа, яка реалізує підакцизні товари, які конфісковані, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
- особа, яка не забезпечила цільове використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено 0 ставку податку, або не підлягають, або звільняються від оподаткування.
При імпорті підакцизних товарів платниками є:
- фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;
- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового Кодексу;
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.
Замовники виноматеріалів із запровадженням норм Податкового кодексу, як і інші замовники (наприклад, виробництво нафтопродуктів), зобов’язані перерахувати акцизний податок виробнику – переробнику.
Реєстрація в органах державної податкової служби як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єктів відповідної ліцензії. За інформацією органів ліцензування про видані відповідні ліцензії (виробництво та імпорт спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів), інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб’єктів у місячний строк із дня початку господарської діяльності. Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у місячний строк із дня початку господарської діяльності.
Податковим кодексом розмежовано операції, які є об’єктами оподаткування, не підлягають оподаткуванню та звільняються від оподаткування.
Об'єктами оподаткування є операції з:
1) реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
2) реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;
3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;
4) реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
5) реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 Кодексу;
6) обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 Кодексу.
Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню:
1. Вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.
Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією.
2. Ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.
Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України.
Перелік операцій, які звільнені від оподаткування акцизним податком наведено в статті 213.3 Податкового Кодексу, серед них: безоплатна передача для знищення конфіскованих та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку; реалізація скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При ввезенні підакцизних товарів (продукції) на митну територію України звільняються операції: якщо згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв’язку з розміщенням товарів (продукції) у митних режимах: транзиту, митного складу, знищення або руйнування, відмови на користь держави, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України; призначена для офіційного користування дипломатичними представництвами іноземних держав; як технічна або гуманітарна допомоги (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів); еталонних чи тестових зразків тютюнових виробів для проведення досліджень чи випробувань.
У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є:
1) вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;
2) вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.
При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.
У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.
У разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до пунктів 214.1 та 214.4 Податкового Кодексу.
У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).
Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
При псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, коли базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 Податкового Кодексу.
До підакцизних товарів належать:
Ставки податку та перелік товарів, із яких справляється податок:
1) ставки податку встановлюються ст. 215 ПК і є єдиними на всій території України;
2) ставки податку встановлюються відповідно до визначень ПК:
- адвалорні,
- специфічні,
- адвалорні та специфічні одночасно.
Оподаткування підакцизних товарів відповідно до визначеного переліку та встановлених розмірів ставок податку на них, статтею 215 діючий перелік підакцизних товарів доповнено новим видом - скраплений газ для використання транспортними засобами, скраплений газ для потреб населення звільняється від оподаткування. Підвищено в 1,4 рази розмір специфічної ставки акцизного податку на нафтопродукти, у т.ч. на бензини моторні, які підвищуються з 132 до 182 євро за 1000 кг, а на алкогольні напої та тютюнові вироби ставки впроваджуються у розмірах, які передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2010, № 1533-р.
Слід враховувати, що згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" акцизний податок з виробленого в Україні скрапленого газу є джерелом формування загального фонду Державного бюджету України на 2011 рік.
Дотриманням вимог складання та подання декларації з акцизного податку, дія статті 223 поширюється для всіх підакцизних товарів та категорій платників, у т.ч. імпортерами алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органів ДПС, а також у зв'язку із розширенням кола латників (особа, яка реалізує конфіскат, або особа, яка не забезпечила цільове використання підакцизних товарів).
Дотриманням порядку і строків сплати податку, згідно зі статтями 57 та 222 якщо виробники спирту, пива, нафтопродуктів, транспортних засобів, кузовів до них і раніше сплачували акцизний податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації за місячний податковий період, то відтепер така норма розповсюджується і на тютюнові вироби. При цьому, зміна строку сплати податку та податку, визначена статтею 32, здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та податку або його частини на більш пізній строк у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту.
Дотриманням особливостей оподаткування алкогольних напоїв, статтею 225 вводиться норма, яка передбачає можливість отримання спирту виробниками алкогольних напоїв із дотриманням однієї з умов - сплати акцизного податку (без видачі векселя) або видачі податкового векселя, із встановленням заборони його часткового погашення після закінчення строку, на який видано, а також видачі наступного векселя у випадку непогашення податкового векселя, строк сплати за яким настав.
Крім того, статтею 225 Кодексу передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України порядку розрахунку суми зменшення податку, розраховану виходячи з фактично втраченої кількості спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку.
Також визначено, що виноматеріали, що реалізуються підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, не оподатковуються. В інших випадках реалізація виноматеріалів оподатковується за ставками податку на виноробну продукцію, встановленими підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Забезпечення контролю за дотриманням особливостей оподаткування спирту етилового, п. 229.1 статті 229 збережено пільгову ставку в розмірі 0 грн. за 1 літр 100-відсоткового зі спирту етилового, призначеного для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла, лікарських засобів, продуктів органічного синтезу та біоетанолу, який використовується для виробництва бензинів моторних сумішевих або для виробництва біопалива. Передбачено встановлення податкових постів на усіх підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, що раніше не було передбачено для виробників виноматеріалів та бензинів моторних сумішевих.
Здійснення контролю за запровадження особливостей оподаткування нафтопродуктів, що використовуються як сировина для нафтохімічної промисловості, у статті 229 встановлено нульову ставку на вироблені в Україні легкі та важкі дистиляти (п. 229.2.), а також ввезення в Україну таких нафтопродуктів без сплати акцизного податку (п. 229.3.), які використовуються для виробництва етилену. Передбачено запровадження системи контролю за їх цільовим використанням, шляхом видачі виробником етилену податкових векселів та його погашенням шляхом подання до органу ДПС за місцем реєстрації довідки про цільове використання, погодженої з представником податкового органу ДПС.
Контроль за обігом імпортованої тютюнової сировини, ввезення якої поряд із виробниками тютюнових виробів можуть здійснювати також і тютюново-ферментаційні заводи, із подальшою реалізацію (передачею) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт (ст. 24 Закону України від 2 грудня 2010 року №2756-VІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України").
6.3 Місцеві податки та збори
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Місцеві податки
Єдиний податок
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
Місцеві збори
Туристичний збір
Збір за місця для паркування транспортних засобів
Рис. 6.11. Місцеві податки та збори
Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
Платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб’єкти господарювання: аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності; розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання; суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню; підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах; та інше, визначені ст.267 ПК.
Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб’єкти господарювання, які провадять комп’ютерні та відеоігри.
Пунктом 267.2. Податкового Кодексу визначені види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг установлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:
а) на території міста Києва та обласних центрів від 0,08 до
0,4 розміру мінімальної заробітної плати;
б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;
в) на території інших населених пунктів до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Порядок сплати збору платниками збору, які:
а) провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;
б) здійснюють торгівлю валютними цінностями за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;
в) здійснюють діяльність у сфері розваг за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;
г) здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу за місцем реєстрації таких платників;
ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів, за місцем провадження такої діяльності.
Строки сплати збору:
а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;
б) за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;
в) за здійснення діяльності у сфері розваг щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.
Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року. Суми збору, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.
Суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.
Туристичний збір це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких установлено такий збір;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
г) ветерани війни;
ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.
Cтавка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 268.4 ПК.
Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених підпунктом 268.5.1 ПК, за вирахуванням податку на додану вартість.
Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Разом із тим, актуальним на сьогодні є недосконалість податкового законодавства.
Контрольні запитання
1. Дайте характеристику основним функціям податків.
2. Розкрийте сутність, об'єкт оподаткування, ставки оподаткування, пільги оподаткування таких податків: