Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
5.Розкрийте особливості проектної технології. Наведіть приклад практичного проекту (клас, тема за вибором)
Проектна технологія – це така складова освітнього процесу, що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів.
Залучення молодших школярів до проектної роботи сприяє формуванню в них таких компетентностей:
В навчальному процесі метод проектів на будь-якому уроці може бути:
Виконання проектів потребує:
Етапи проведення роботи над проектом:
Типи проектів:
Приклад практичного проекту
«Казкове морозиво»
Основна ідея проекту: розробка та виготовлення обгортки для нового морозива
Мета: зробити обгортку привабливою для споживачів
Навчальна мета: узагальнити і поглибити знання учнів щодо теми народна казка і літературна казка (розділимо клас на 2 групи)
Завдання для груп:
«Народна казка» (група) – (в групі діти повинні визначити: керівника, літредактора, художника,дизайнера )
Особливості проектних технологій
Учні від проектної технології вміють
4.Розкрийте методику використання елементів технології Єфіменка на уроках фізичної культури в поч.. кл. Доведіть її ефективність.
Мета – всебічний розвиток дитини через фізичне виховання та оздоровлення
Особливості даної технології
Технологія фізичного виховання дітей М. Єфіменка «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Автор назвав її ще «тотальним ігровим методом», втіливши у цих словах своє педагогічне кредо «грати щодня, грати постійно, грати завжди». Ґрунтується ця технологія на таких десяти професійних положеннях:
1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).
2. Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з відомим.
3. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття — уроку — згідно з «еволюційною гімнастикою»).
4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.
5. Театр фізичного виховання дітей (граючи — оздоровлювати, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати).
6. Позитивна, світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).
7. Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.
8. Створи тренажери сам!
9. Здоров´я здорових вимагає профілактики та корекції.
10. Через рухи та гру — до виховання Людини майбутнього.
У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.
«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» сповідує принцип «двох засад у педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження М. Єфименка «Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри «Запорозькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники», «Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток — «Бджілки», «Метелики», «Сонечко», «Із життя квітів», «Зірочки», «Рибки», «Ляльковий магазин», «Народжені морем» та ін.
У реалізації педагогічної технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» велике значення в процесі фізичного виховання має створення образів, що розігрують діти. Як переконаний прихильник асоціативної педагогіки, яка ґрунтується на пробуджених у дітей під час гри асоціаціях, М. Єфименко доводить, що справжня педагогіка повинна базуватись на мінімумі тренажерів, але на максимумі образів. Це допомагає дітям бачити те, чого насправді немає, або те, що вони хотіли б бачити під час гри-заняття. І в напівпорожньому залі творчо налаштований педагог може створити ситуацію, за якої діти почуватимуться ніби в казковій або конкретній місцевості, в будь-якій історичній ситуації, в ролі будь-якого персонажа. Наприклад, використовуючи гімнастичні лави, можна захоплено гратись у сміливих матросів, готувати фрегат до відплиття.
Технологія М. Єфименка є оригінальною системою фізичного виховання дітей, розвивальний ефект якої поширюється на загальний розумовий і духовний розвиток. Він вірить у невичерпні можливості принципово нової системи фізичного виховання, яка, на його думку, вже у найближче десятиліття стане основою «комплексної педагогіки життя».
12. Колективний спосіб навчання у початковій школі. Подайте методику створення динамічних груп за технологією О.Рівіна. наведіть приклад
Колективний спосіб навчання – це така організація процесу, коли навчання проводиться за допомогою спілкування в динамічних парах, де кожен учень навчає кожного.
Технологія колективного способу навчання має такі переваги:
Рівін і В.К.Дьяченко використовують ідею взаємного навчання, не виділяючи наявного рівня знань і здібностей, включаючи в посильний діалог-спілкування всіх дітей, використовуючи форму динамічних (змінних) пар, в яких дитина виступає по черзі то учнем, то учителем. КСН - така організація навчання, за якої воно здійснюється шляхом спілкування у динамічних парах, коли кожен вчить кожного. Цілями технології є засвоєння ЗУН, розвиток комунікативних якостей особистості (СРД).
Принципи технології:
- завершеності, або орієнтації на вищі кінцеві результати;
- безперервної та невідкладної передачі отриманих знань один одному;
- співпраці і взаємодопомоги між учнями;
- розмаїття тем і завдань (поділу праці);
- різнорівневі (різновікові) учасники педагогічного процесу;
- навчання за здібностями індивіда;
- педагогізації діяльності кожного учасника.
Методика поабзацного опрацювання тексту розроблена А.Г.Рівіним для вивчення ділових статей чи наукових текстів в парах змінного складу. Одночасно в класі вивчається багато різних тем. Практично кожен школяр має свою окрему тему, яку він опрацьовує по черзі з товаришами, виступаючи по черзі то в ролі слухача (учня), то в ролі оповідача (учителя). Оптимальна кількість тем в групі – 9-11. Тому, якщо у класі 30-40 учнів, то, 3-4 одночасно «спеціалізуються» з однакової теми. З кожної теми підбираються 15-20 оповідань, які розподіляються між дітьми. Обсяг статей для вивчення не менше однієї сторінки. Перед кожним учнем ставиться мета: опанувати матеріалом даної йому статті так, щоб вміти її розповісти, відповісти на всі запитання. Робота організується так, щоб весь навчальний матеріал був послідовно опрацьовано спочатку в позиції учня, потім в позиції вчителя.
21. Метод проектів у початковій школі. Розробіть фрагмент модельного уроку з предмету «Я і Україна» та доведіть ефективність його застосування
Метод проектів (від грецької – шлях дослідження) – це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються.
Метод проектування дозволяє:
Характерні ознаки методу проектів:
* наявність певної значущої для учнів проблеми;
* вихідний момент - інтереси дітей;
* домінування принципу самостійності у діяльності учнів;
* використання різноманітних форм діяльності учнів: індивідуальна, парна, групова;
* зв’язок теорії з практикою;
* зв’язок з реальним життям;
* забезпечення максимальної пізнавальної активності учнів;
* розвиток творчих навичок учнів, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;
* використання різноманітних методів, засобів навчання;
* здійснення монопредметних, міжпредметних та надпредметних зв’язків;
* інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва;
* створення матеріалів, які є різними за змістом і формою, але готові до застосування на практиці;
* із об’єктів навчання учні перетворюються на суб’єктів навчання;
* включає в себе елементи особистісно-орієнтованого навчання, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу у навчанні;
* є однією із сучасних форм особистісно-орієнтованого навчання.
Етапи проведення роботи над проектом:
Типи проектів:
Урок-проект природознавчого напрямку
Мета уроку: поповнити та систематизувати знання про природу (пори року - осінь)
І група дітей: розв’язує проект, група «Синоптики»
ІІ група «Краплинка»
І група – спостерігає за об’єктами неживої природи (3 міс.) в осінню пору
Захист даного завдання:
ІІ група – спостереження за життям рослин
Завдання: дослідити, як реагують рослини на зміни погодних умов (викон. завд. спостереженням )
Захист міні-проектів, за дослідженням життя тварин
Завдання: як впливає навколишнє середовище на життя і поведінку тварин (підбір прикмет)
Результат: зачитування віршів або підсумок роботи
Особистісно-зорієнтоване навчання – освітня технологія, основною метою є власний розвиток особистості учня на основі рівності спілкування з однокласниками.
Основне завдання – надання допомоги кожному учневі у визначенні своїх знань, уподобань та умінь, напрямок на їх розвиток.
Принципи особистісно-зорієнтованого навчання
Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає їм: орієнтуватися в матеріалі, який вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяльності, реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження цієї мети учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети – немає суб’єкта.
Технологічні етапи особистісно орієнтованого уроку:
Перший – етап орієнтації:
мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу;
орієнтація учнів про місце даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі
(схеми, опори, словесна установка тощо);
опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.
Другий – етап цілепокладання:
учитель спільно з учнями визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);
визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).
Третій – етап проектування:
залучення учнів (за можливістю) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);
складання плану очікуваної роботи;
обговорення складеного плану.
Четвертий – етап організації виконання плану діяльності:
надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);
вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;
варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності і способом виконання).
П’ятий – контрольно-оцінювальний етап:
залучення дітей до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);
участь учнів у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);
надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий результат із критеріями еталона (мети);
використовування механізмів “цінування” (позитивного ставлення до успіхів школярів) і “оцінювання” (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.
17. Розкрийте особливості технології укруплення дидактичних одиниць П. М. Ерднієва. Складіть фрагмент уроку з математики.
Під технологією укрупнення дидактичних одиниць (УДО) розуміють систему споріднених одиниць навчального матеріалу, у якому симетрія, протиставлення змін компонентів навчальної інформації в сукупності позитивно впливають на виникнення єдиної логіко-просторової структури знань. Укрупнення дидактичних одиниць трактується як відображення об’єктивної тенденції сучасної науки до інтеграції знань, яке призводить до глибинних узагальнень у пізнавальних процесах та засвоєнні більшого обсягу знань при економії часу.
Сутність укрупнення дидактичних одиниць полягає в об’єднанні знань за часовим чи просторовими параметрами. Внутрішньопредметна інтеграція знань подається як цілісне поєднання структурно нових знань. Дидактична одиниця УДО складається із логічно різних елементів, що володіють інформаційною та структурною спільністю і через що знання набувають властивостей стійкості, багатофункціональності, міцності та дієвості.
Технологія УДО передбачає також вивчення взаємообернених дій, задач, функцій і т. п., звернення вправ, матричні завдання тощо. Перехід від традиційних схем до УДО дозволяє раціонально інтенсифікувати навчальний процес, підвищити в учнів якість оволодіння матеріалом, який підлягає засвоєнню.
Природно, концептуальну привабливість теорії УДО, результати авторського експериментування з окремими змістовними одиницями (блоками) математичного змісту, про що йдеться у працях П.М.Ерднієва та інших джерелах, певна частина педагогів може вважати переконливими. Але коли врахувати, що за останню чверть століття ні автору, ні його прибічникам не вдалося втілити ідеї УДО у практику навчання математики на основі розроблення відповідної методики викладання (і її технологічної реалізації), то питання щодо неправомірності ототожнення "часткової дидактики" і "методики викладання предмета" можна вважати вичерпаним . Крім того, стає зрозумілим також і те, що апелювання в цьому контексті до "технології УДО" за відсутністю методики неправомірне.
2. Особливості роботи вчителя за технологією УДО.
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини . Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальності, здатності до самоосвіти й саморозвитку особистості, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни.
Одним з найважливіших етапів навчання учнів є початкова школа.
Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дає змогу краще враховувати визначальну особливість молодших школярів – цілісність сприймання і освоєння навколишньої дійсності.
Як відомо початкова школа функціонує в нашій і інших країнах багато століть у той час як загальна середня освіта здійснюється лише кілька десятиліть. Зрозуміло звідси, що теорія і практика початкового навчання набагато багатша своїми добротними традиціями, ніж навчання в старших класах.
Значні результати були отримані в останні десятиліття за методикою початкової математики в лабораторіях Л.В.Занкова, О.С.Пчолко, а також у дослідженнях з укрупнення дидактичних одиниць.
Стійкі ж у часі, здатні до саморозвитку тільки системні укрупнені знання, у багатстві зв’язків і обумовлюють і доповнюють один одного. Отже, укрупнена дидактична одиниця знань, будучи "єдністю різноманітного багато чого", представляє системну одиницю знань; у цих цілях варто будувати пояснення нового матеріалу великими блоками, що припускає опору на інтегративне мислення.
Системність знань досягається через застосування у свою чергу, системи різноманітних методів навчання.
Таким чином, використання вчителем на уроках математики укрупнення дидактичних одиниць підносить молодших школярів на вищий щабель у їхньому розумовому розвитку.
Слід зазначити, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, що розглядається. Перспективним, на наш погляд, є глибокий аналіз програмного матеріалу з математики, підпорядкування його програмі і знаходження можливості застосовувати УДО при вивченні будь-яких тем з математик в початкових класах. Перспективним на наш погляд, є вивчення впливу УДО на якість засвоєння учнями різних тем з математики, зокрема, робота над задачами, геометричний матеріал, елементи алгебри та інше.
Отже, дана проблема має перспективи для подальших наукових пошуків. А це значить, що вона має широкий діапазон для творчості вчителя.
13.Розкрийте особливості технології «Створення ситуації успіху»
В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.
Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на це положення. Об'єктивна успішність діяльності дитини — це успіх зовнішній, бо якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших труднощів.
Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може залишити незгладиме емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне стиль її життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору сходинками розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, загартовує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.
Успіх, який переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.
Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителю, а й молодим батькам. Дитині потрібно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому знання заходів цієї педагогічної технології, вміння застосовувати їх в житті важливе як для вчителів, так і для батьків
Характерною рисою технології є психологічна підтримка розвитку особистості дитини. Мета – створити ситуацію успіху для розвитку особистості, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
За даною технологію учні умовно поділяються на чотири групи: надійні, впевнені, невпевнені, зневірені. Прийоми психологічної підтримки для роботи з кожною групою та очікуваний результат (різновиди радості) подано в таблиці 3.
Технологія реалізується за допомогою системи прийомів, дібраних для конкретної категорії дітей. Послідовність технологічних етапів прийому “Стеж за нами” для невпевнених дітей:
Перший – “Діагностика інтелектуального фонду колективу”. Мета – виявлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і покладистий).
Другий – “Вибір інтелектуального спонсора”. Мета – виявлення школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах, активний і відповідальний).
Третій – “Фіксація результату і його оцінка”. Мета – створити умови для самовираження та самоствердження учнів, заохотити до такого виду діяльності інших.
Прогнозовані результати: створення сприятливих психолого-педагогічних умов саморозвитку та самореалізації особистості школяра.
25. Розкрийте ефективність технології «Розвиток
критичного мислення».
Підготуйте фрагмент уроку з читання з елементами
методичної системи «Розвиток
критичного мислення»
Технологія розвитку критичного мислення — педагогічна система, спрямована на
формування у школярів аналітичного мислення.
Мета технології — навчити такого сприйняття навчального матеріалу, в процесі якого інформацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне судження.
Ця технологія має унікальний набір прийомів і технік, які дозволяють на уроці створювати ситуацію мислення. Матеріалом для такої ситуації можуть служити навчальні тексти, параграфи підручників, уривки наукових статей, художні твори, відеофільми.
Технологія включає прийоми, за допомогою яких можна інтенсифікувати процес читання наукових текстів, прослуховувати лекції тощо. Відомо, що в процесі тривалого слухання або читання увага розсіюється, втрачається інтерес і, як результат, знижується рівень розуміння.
Технологія надає значну увагу формуванню здібностей викладати свої думки на письмі. Прийоми, пов'язані з вирішенням цієї проблеми, дають змогу організовувати, оформляти та ініціювати процес мислення учня, а отримані результати можуть служити матеріалом для діагностування вчителем цього процесу.
Для такого підходу надзвичайно важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє формуванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні формують свої думки, зрозуміло висловлюють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений переконливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, виховують уміння втримуватися від поквапливих думок або бажання негайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи колективно, вони отримують колективну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці виховують в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом дискусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання.
У процесі роботи за технологією учень опановує прийоми роботи з інформацією та активного використання їх у самостійній роботі.
Етапи уроку з використанням технології критичного мислення:
Перший етап — актуалізація пізнавальних процесів — "виклик".
На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:
1)Пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають.
2)Актуалізувати мислення учнів, пам'ятаючи, що навчання — це активна діяльність.
3)Визначає мету та завдання навчання.
Другий етап — засвоєння змісту.
Головними завданнями цього етапу є:
На даному етапі відбувається безпосереднє ознайомлення учня з новою інформацією шляхом:
Активність учнів проявляється в тому, що вони:
Коли учень керує своїм розумінням, він:
Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи як аналіз, синтез і порівняння.
Третій етап — осмислення (рефлексія).
На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:
На цьому етапі уроку відбувається:
Методи критичного мислення:
Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь»
Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Важливість її в тому, що вона охоплює всі етапи уроку:
Застосування:
Діаграма Венна
Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.
Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які накладають одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.
Застосування:
Метод недостатньої інформації
Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчального завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.
Дослідницький метод
Проблемний метод
Метод несподіваної заборони
Для розв'язання навчального завдання слід заборонити використовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допомагає здолати інерційність мислення. Наприклад, для вирішення геометричних задач забороняють користуватися трикутником.
Розвиток критичного мислення розглядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. Її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (кубування, гронування, щоденник подвійних нотаток, мозковий штурм, сенкан, підсилена лекція, передбачення за допомогою ключових виразів, дискусійна сітка тощо). Деякі з них використовуються вчителями як елементи технології у класно-урочній системі навчання.
Цілісна модель технології представлена технологічним уроком. Останній прийнято розмежовувати на три фази.
Перша – актуалізація. Формується учнівська позиція щодо прийняття мети подальшої діяльності, усвідомлюється значущість власних знань. Важливу роль відіграє розвиток пізнавального інтересу та мотивів до навчання.
Друга – усвідомлення змісту. Домінує самостійно-пошуковий спосіб здобуття нових знань. Для нього характерне опертя на особистісний досвід учнів, залучення їх до формулювання та перевірки власних гіпотез. Як результат, у свідомості дитини встановлюються зв’язки між відомим і невідомим, щойно набутим знанням. Таким чином реалізується процес розуміння як включення
невідомого у цілісність (у власний контекст знань).
Третя – рефлексія. Вона передбачає творче й критичне перетворення набутих
знань у власні, їхню технологізацію. На даному етапі важливо, щоб засвоєні знання були емоційно підкріплені.
Фрагмент уроку читання (2 клас)
Тема: «ЇЖАЧОК-РЕП'ЯШОК» (В. АРТАМОНОВА)
Використана стратегія „Читання з передбаченням” – технологія розвитку критичного мислення на основі читання й письма
Структура уроку за методикою розвитку критичного мислення
І. Евокація (фаза актуалізації, виклику).
• учні активно згадують все, що вже відомо з теми.
• відбувається активізація діяльності учнів, їх мислення, говоріння, що є дуже важливим, бо, промовляючи свої думки, учні переходять на рівень самоусвідомлення;
• зацікавленість і самонаправленість учнів на дослідження теми, при цьому визначається мета навчання, що є вирішальним моментом.
Основні форми роботи на фазі евокації: «мозкова атака»; робота в парах; робота в групах.
II. Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу).
Тут учні вступають у контакт з новою інформацією, ідеями, працюючи з текстом.
III. Рефлексія (фаза розмірковування).
Діяльність учнів на цьому етапі полягає в тому, що:
• учні індивідуально чи разом з іншим складають список нової інформації, яку отримали;
• розповідають один одному, записують вивчене;
• складають схеми, таблиці, малюнки за темою і пояснюють новий матеріал класу.
• відбувається активний обмін думками, висловлюваннями.
І. Актуалізація опорних знань
1. Мотивація навчальної діяльності. Активізація мислення
- Сьогодні ми будемо читати оповідання про маленьку тваринку. Про яку саме? Відгадайте загадку. Учитель зачитує загадку про їжачка.
- Як ви здогадалися, що цей звір — їжачок? За якими ознаками?
2. Розгляд малюнка, на якому зображено їжачка. Ознайомлення із завданнями, інструкціями. Вибір капітана за допомогою лічилки.
3. Складання усного твору-опису «Їжачок» (творча групова робота) за малюнком та опорними словами
писочок лапки голочки хвостик
II. Усвідомлення нового матеріалу
1. Поділ тексту на частини (діти нотують з олівцем)
— До слів «Йди сюди, Сергійку!..» — І частина;
— до слів «Сергійко глянув туди, сюди ...» — II частина;
— до кінця оповідання — III частина.
2. Словникова робота (пояснює вчитель)
3. Читання тексту з передбаченням розвитку подій. Робота в групах (капітан читає — всі уважно слухають і слідкують).
1) Читання І частини (час на читання — 1 хв.)
- У яку гру гралися хлопчики? Куди впав м'яч? Що з ним зробив Володя? Що, на вашу думку, буде далі?
Обговорення у групах (1 хв.).
Передбачення (висловлювання дітей щодо розвитку подальших подій)
- Відповіді не повторювати! У кого збіглися передбачення? Хто думав інакше?
2) Читання II частини
- Що сказав Володя Сергійкові? Чи підтвердились ваші передбачення? Як розвиватимуться події далі?
Обговорення у групі (1 хв.).
3) Читання III частини (час читання — 1 хв.)
- Чи повірив Сергійко братикові? Що Сергійко сказав Володі? Чи такими були ваші передбачення?
Висловлювання дітей.
Технологія дає можливість учителю:
• активізувати мислення учнів;
• мотивувати та стимулювати їх діяльність;
• залучити всіх учнів до творчої, продуктивної, навчальної діяльності;
• активізувати пізнавальний процес;
• розвивати уміння логічно та аргументовано викладати матеріал;
• розвивати навички колективного спілкування, почуття взаємодопомоги, взаємопідтримки;
• формувати ключові компетентності учнів.
20. Розкрийте роль особистісно-зорієнтованого навчання у сучасній початковій школі.
Особистісно-зорієнтоване навчання – освітня технологія, основною метою є власний розвиток особистості учня на основі рівності спілкування з однокласниками.
Сутнісними ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: суб'єкт-суб'єктне гуманне співробітництво всіх учасників навчального процесу; діагностично-стимуляційний спосіб організації пізнання; діяльнісно-комунікативна активність учнів; проектування вчителем (учнями) індивідуальних досягнень в усіх видах діяльності;
Умовою і результатом особистісно-орієнтованого навчання сформування в учнів бажання і здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію і застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості та саморозвитку.
Особистісно-орієнтоване навчання передбачає рівноправні позиції вчителя та учня. За таких умов учитель не стільки навчає і виховує, скільки актуалізує, стимулює учня, створює умови для самореалізації, особистісного зростання у різноманітній діяльності.
За особистісно-орієнтованого навчання об'єктом формування є особистісний досвід учня як результат усвідомлення змісту навчання. Засобом навчання і його розвитку є активна творча діяльність, у якій учень не стільки засвоює . знання, уміння й навички, скільки створює для себе систему знань, новий суспільно значущий досвід, займається саморозвитком. Така діяльність слугує педагогічним стимулятором набуття особистісного досвіду у навчальному процесі.
Особистісно-орієнтоване навчання забезпечує умови для: дидактичного вибору учнем (використання навчального матеріалу різного за змістом, видом, формою; вибір способів виконання навчальних завдань; використання індивідуальних програм навчання); пізнавальної активності та творчої самостійної діяльності (використання діалогічно-дискусійних, інтерактивних технологій навчання, заохочення учнів до пошуку власних способів дій та їх рефлексії, стимулювання до самооцінки); спрямованості роботи вчителя на навчальні можливості кожного учня (складання індивідуальної картки його особистісного, пізнавального розвитку, індивідуальної колекційної програми навчання); зміни форми комунікації у навчальному процесі (з викладацького монологу (однобічна комунікація) до багатопозиційного навчання у формі полілогу, де відсутня строга концентрація на точці зору вчителя); взаємообміну між вчителем і учнями рольовими функціями (діалогічна взаємодія, спільне визначення мети діяльності, створення ситуацій вільного вибору, взаємо- оцінювання, пошук і репрезентація навчального матеріалу).
Особистісно-орієнтоване навчання робить учня активним співрозмовником і співробітником, суб'єктом навчальної діяльності.
16. Характеристика поняття «проблемна ситуація»
Навчально-виховний процес є безперервною взаємодією учнів і вчителя, у процесі якої постійно виникають проблемні ситуації.
Проблемна ситуація — психологічний стан, що виникає в результаті мисленнєвої взаємодії суб'єкта (учня) з об'єктом (навчальним матеріалом), який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається.
Компонентами проблемної ситуації є: об'єкт (матеріал, що вивчається); суб'єкт (учень); мисленнєва взаємодія (процес мислення, спрямований на об'єкт); особливості мисленнєвої взаємодії (зважаючи на виявлені суперечності); аналіз яких переростає в пізнавальну потребу учня розкрити суть об'єкта, що вивчається.
У навчальному процесі завжди є учень і матеріал, над яким потрібно думати. Матеріал сам по собі не викликає в суб'єкта пізнавальної потреби. Тому невід'ємною складовою проблемної ситуації є дія учня, його взаємодія з навчальним матеріалом, спрямована на засвоєння об'єкта пізнання.
Викладач повинен так подати навчальний матеріал, щоб він сприяв появі особливого виду мисленнєвої взаємодії, залучив учня до проблемної ситуації та викликав у нього пізнавальну потребу. Одним із психологічних структурних елементів проблемної ситуації є інформаційно-пізнавальна суперечність, без якої проблемна ситуація неможлива.
За видом інформаційно-пізнавальної суперечності розрізняють такі типи проблемних ситуацій:
Залежно від властивості невідомих > які потрібно розкрити в проблемній ситуації, вони бувають основними (невідоме є основним відношенням або закономірністю у темі, що вивчається) та допоміжними (невідоме є вужчим відношенням чи закономірністю). За способом подачі інформації проблемні ситуації бувають текстовими (виникають під час осмислення учнями інформації, що міститься у тексті або графічному матеріалі (у схемах, кресленнях) та безтексто- вими (створюються усно, через матеріалізовану ситуацію — демонстрацію за допомогою пристрою чи природного явища; за часом вирішення — короткочасними (використовують для оперативної активізації діяльності учнів) і тривалими (розв'язується не на одному занятті, а через два-три).
Різноманітність типів проблемних ситуацій свідчить про важливість їх використання в навчальному процесі, зумовлює різні способи їх створення.
Створення проблемної ситуації — найвідповідальніший етап у проблемно-розвивальному навчанні.
15.Розкрийте особливості групової навчальної діяльності
Групова навчальна діяльність - форма організації навчання В об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосередкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.
За групової організації навчальної праці вчитель мас змогу керувати навчальною роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між ним та учнями набувають характеру співпраці, оскільки на запитання, які виникають в учнів, він відповідає, безпосередньо втручаючись в роботу груп. Крім того, під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.
Організаційна структура групового способу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить багатьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій можна віднести: класно-урочну організацію, лекційно-семінарську систему, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.
Особливості організації групової роботи (за Г. Селевко): поділ класу на групи для вирішення конкретних завдань; кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя; завдання в групі виконується таким способом, що дасть змогу врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного; склад групи непостійний. Він добирається з урахуванням того, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи, у залежності від змісту та характеру очікуваної роботи.
Технологічні етапи групової роботи на уроці:
Перший – підготовка до виконання групового завдання:
постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);
інструктаж про послідовність роботи;
надання групам дидактичного матеріалу.
Другий – групова робота:
ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі;
розподіл завдань між членами групи;
індивідуальне виконання завдань;
обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;
обговорення загального завдання групи (зауваги, доповнення, уточнення, узагальнення);
підбиття підсумків групового навчання.
Третій – підсумовуюча частина:
повідомлення про результати роботи групи;
аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;
загальний висновок про групову роботу досягнення поставленої мети. Коментування учителем роботи групи.
Під час групової роботи вчитель контролює хід роботи в групах, відповідає на питання, регулює суперечливі ситуації та порядок роботи, у випадку крайньої необхідності надає допомогу окремим учням або групі в цілому.
Найбільший педагогічний ефект навчально-виховного процесу досягається у процесі співвідношення колективних (60–70 %) та групових (30–40%) способів навчання.
14.Нестандартні типи уроків у початковій школі.
Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.
Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку – перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.
У посібнику Н.П. Волкової "Педагогіка" з'являється спроба певної класифікації нестандартних уроків. Автор називає 12 типів нестандартних уроків, але кожний тип має свої параметри, за якими окремі уроки відносяться до певного типу. До нестандартних уроків автор відносить такі уроки: 1) Уроки змістовної спрямованості (уроки-семінари, уроки - конференції, уроки-лекції). 2) Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). 3) Уроки міжпредметні. 4) Уроки-змагання (уроки KBK, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси.) 5) Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). 6) Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя, уроки-парадокси). 7) Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіноуроки, дидактичний театр). 8) Уроки подорожування, уроки дослідження (уроки пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки експедиційні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-наукові дослідження). 9) Уроки з різновіковим складом учнів. 10) Уроки ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки - "Слідство ведуть знавці", уроки-імпровізації, уроки - ілюстрації). 11) Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми-діяльності, де формальна драма створюється самими учасниками гри). 12) Уроки-психотренінги [3:с. 333-336]. Автор наводить коротко мету, методику проведення таких нестандартних уроків. Але в такій класифікації нестандартних уроків немає загального підходу до її основних параметрів.
Багато інших авторів намагалися навести загальну класифікацію нестандартних уроків, але ними, як правило, не виділялися певні узагальнені основи такої класифікації (Антипова О.Й., Паламарчук В.Ф., Румянцева Д.І., Селевко Т.К., Фіцула M.M. та ін.).
Підсумовуючи різні підходи до класифікації і структури нестандартних уроків, можемо запропонувати класифікацію таких уроків відносно педагогічних технологій навчання, які в основному використовуються в організації і методиці їх проведення. Поділимо всю систему нестандартних уроків на такі групи за педагогічними технологіями:
1) Інформаційно - комунікативна технологія. 2) Ігрова технологія. 3) Дослідницька технологія. 4) Інтерактивна технологія. 5) Психотренінг.
Класифікація нестандартних уроків за педагогічними технологіями
|
1. Інформаційно-комунікативні технології |
Урок-лекція, урок-семінар, урок-твір, урок-конференція, уроки-творчі звіти, урок-консиліум, урок-залік, урок-експромт-екзамен, уроки-взаємонавчання, урок-інформації, інтегрирований урок |
||
|
2. Ігрові технології |
Змагання |
KBK, турнір, аукціон, вікторина, конкурс, інтелектуальний хокей, "Щасливий випадок" |
|
|
Ділові, рольові ігри |
Імпровізація, імітація, "Суд", захист дисертації, "Слідство ведуть знавці", "Поле чудес", ерудит, ланцюжок, |
||
|
бізнес-гра |
|||
|
Драматизація |
Драматична гра, пантоміма, драматична розповідь, ляльковий театр |
||
|
3. Дослідницькі технології |
Діалог, усний журнал, роздуми, диспути, прес-конференції, репортаж, урок-протиріччя, урок-парадокс, пошук, розвідка, лабораторні дослідження, заочна подорож, експедиція, наукові дослідження, коло ідей |
||
|
4. Інтерактивні технології |
Кооперативне навчання |
Робота в парах, змінювані трійки, 2-4 разом, карусель, малі групи, акваріум |
|
|
Колективно -групове навчання |
Мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, "Навчаючи - вчуся", мозаїка, вирішення проблем, дерево рішень |
||
|
Ситуативне моделювання |
Імітаційні ігри, "Суд", громадські слухання, рольова гра |
||
|
Опрацювання дискусійних питань |
Метод прес, займи позицію, зміни позицію, континуум, дискусія, дебати, ток-шоу, оцінювальна дискусія |
||
|
5. Психотренінг |
Тренінг уваги, уяви, пам'яті, "Пізнай себе", "Пізнай свої здібності", "Твоя воля", "Твій характер", "Сам себе виховую", сугестопедагогічний урок |
Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.
Переваги нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т.д.
Але є деякі складності і недоліки використання нестандартних уроків: - затрати більшого часу на підготовку і проведення таких уроків; - не всі учні в рівній мірі активні; - Організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки); - ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання; - забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; - знаходження певного місця таких уроків в навчально-виховному процесі тощо.
Недарма педагог - новатор В.О. Сухомлинський казав, що до хорошого уроку треба готуватися все життя. Такими ж прикладами творчого підходу і проведення занять з учнями являється досвід роботи педагогів - новаторів В.Ф. Шаталова, І.П. Волкова та багатьох інших.
29. Розкрийте особливості проведення нетрадиційних уроків у початковій школі
Нетрадиційні уроки відрізняються від традиційних формою проведення. Ставлення до таких уроків неоднозначне. Одні вважають їх прогресом у процесі навчання, інші — небезпечним відходом педагогів під тиском ледачих учнів, які не бажають і не вміють серйозно працювати. Нетрадиційні уроки незвичайні за замислом, організацією, формою проведення, спрямовані на урізноманітнення життя школярів, підвищення інтересу до уроку, школи, створення позитивної емоційної атмосфери, атмосфери співпраці, спільної творчості, активної пізнавальної діяльності самих учнів. Однак більшість практиків погоджуються з думкою, що з таких уроків не варто будувати весь процес навчання; вони прийнятні як розрядка, як свято для учнів.
Види нетрадиційних уроків:
8.Використання інтерактивних вправ при вивченні математики в 2 кл.
Інтерактивна вправа - центральна частина заняття, що займає 50-60 % часу на уроці. її метою є практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.
Під час її проведення обов'язковою є така послідовність роботи:
• Інструктування, під час якого вчитель розповідає учням про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу, відведеного на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.).
• Об'єднання учнів у групи та розподіл ролей (1-2 хв.).
• Завдання, під час якого є організатором, помічником, ведучим дискусії. А також надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці (5-15 хв.).
• Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.).
• Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається спеціальним обговоренням або за допомогою інших прийомів (5-15 хв.).
Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю:
- усвідомити, чого вони навчилися;
- згадати деталі свого досвіду, що були необхідні для виконання завдання;
- оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;
- порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших та інколи скоригувати певні позиції;
- рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозуючи подальші кроки;
- учителеві - побачити реакцію учнів на навчання та вносити необхідні корективи.
Усвідомлення змісту здійснюється у різних формах: під час індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, в письмовій та усній формах.
Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, фрагментів уроку:
- З якою метою ми виконували цю вправу?
- Які думки вона у вас викликала? Які почуття?
- Чого ви особисто навчилися?
- Чого б хотіли навчитися у подальшому?
Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позначок "Допомога"», "Ажурна пилка", "Читання з передбаченням", "Пошуки людського скарбу", "Пішохідний тур", метод "Прес, "Обери позицію", "Добре - погано", "Навчаючи - вчуся".
Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, починаємо розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уроку. Адже суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де рівнозначними суб'єктами процесу є і вчитель, і учень .
1.Диференційований підхід у навчальному процесі початкової школи. Підберіть диференційовані завдання для уроку математики в 1 класі та обґрунтуйте свої міркування.
Диференційоване навчання – це спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність (суб’єктна педагогічна взаємодія), яка, враховуючи вікові, індивідуальні особливості суб’єктів учіння, їхній соціальний досвід і стартовий стан, спрямована на оптимальний фізичний, духовний та психічний розвиток учнів, засвоєння необхідної суми знань, практичних дій за різними навчальними планами і програмами.
Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов, коли вчитель:
-уміє передбачати труднощі, що можуть виникнути в дітей під час засвоєння матеріалу;
- враховує загальну готовність своїх підопічних до наступної діяльності, тобто рівень сформованих знань, здатність самостійно працювати, ставлення до роботи;
- використовує в системі диференційовані завдання індивідуального та групового характеру;
- проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках
Потрібно пам’ятати, що одноразове, епізодичне використання диференційованих завдань не дасть істотних змін у знаннях і розвитку дітей.
Диференційовані завдання мають бути постійним засобом навчання, а їх зміст і методика визначаються за результатами вивчення готовності дітей до навчання. Диференціація учнів має відповідати умовам фронтальної, групової, парної та індивідуальної форм організації навчання, які б створювали можливості для активізації їх навчально-пізнавальної діяльності. Суттєвим тут є знання психологічних і розумових відмінностей школярів для утворення типологічних груп, які організовані на основі різного рівня знань дітей.
Приступаючи до роботи в новій системі диференційованого навчання, вчитель повинен усвідомлювати, що перед ним не просто діти, яких потрібно виховувати і навчати, а «яскраві неповторні індивідуальності, яких він повинен глибоко поважати, цінити, у яких поки що мало знань, невеликий соціальний досвід, але вони володіють незвичайними перевагами – молодістю і жадобою знань
Найповніше реалізувати диференційований підхід можна на етапі закріплення матеріалу під час виконання самостійних робіт. У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.
Диференційований підхід до учнів початкових класів з врахуванням типових особливостей їх учбової діяльності дає змогу ширше використовувати і виховні можливості уроку. Навчання зможе повніше виконати свою виховну функцію, якщо на кожному уроці, при роботі з будь-яким навчальним матеріалом вчителі будуть формувати певні властивості особистості учня залежно від його індивідуально-типологічної приналежності.
Завдяки диференціації дітям цікаво, вони отримують завдання, які їм під силу. Учні комфортно почуваються на уроці, бо кожен працює на рівні з усіма і переживає почуття успіху.
Отже, готуючи диференційовані завдання, вчитель обов’язково зіставляє їх мету й зміст з рівнем знань і розвитку учнів, шукає те спільне в змісті й характері завдань, без чого не можна правильно визначити ступінь їх складності для кожної групи, і на цій основі визначає необхідний і посильний зміст та обсяг роботи. Лише за таких умов створюються сприятливі можливості для успішного навчання кожної дитини.
Порівняння виразів.(Самостійна диференційна робота)
Ось ми і добралися до ріки порівнянь, треба її перейти, щоб перейти потренуємось.
Відкрили зошити, записали один рядок каліграфічно цифру 7.
Ів.( білий сніговик) ІІв.( голубий сніговик) ІІІв.(фіолетовий сніговик)
3…5 2+5…9 2+7…3+4
10…9 7-4…3 4-4…2-1
1…4 6-6…3 4+4…5+4
8…1 3-1…5 9-2…8-1
Математична розминка ( з віялом):
- Покажіть число наступне за числом 2 ( 3);
- число яке передує числу 5 (4);
- знайдіть суму чисел 3 і 3 (6);
- зменшить 6 на 4 (2);
- збільшити 8 на 2 (10);
- знайдіть суму чисел 6 і 3 ( 9);
- від 9відняти 7;
- на скільки 8 більше, ніж 7 (1);
- на скільки 3 менше від 5 (2);
- знайдіть суму чисел 7 і 2 (9);
- від 8 відняти 4;
- від 7 відняти 3;
30. Особливості роботи за програмою «Крок за кроком»
Назва інновації: Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком"
Автор: Всеукраїнський фонд "Крок за кроком"
Тема дослідно-експериментальної роботи: Експериментальна апробація програми всебічного розвитку дитини "Перші кроки" Міжнародного фонду "Відродження" в умовах шкіл України.
Зміст: Програмою передбачено, зокрема тематичне навчання - інтеграція змісту різних предметів навколо певної теми, цікавої для учнів. Теми визначаються вчителями після їх обговорення з учнями та батьками. У процесі тематичного навчання, наприклад, при вивченні теми "Ліс", школярі можуть прочитати про ліс і його мешканців, набути знання з географії та біології, зайнятися математикою (розрахувати час, що знадобиться їм для того, аби дістатися до лісу), описати свої пригоди в лісі, намалювати ліс і розіграти невеличку виставу про свою подорож до нього. Учні продовжують самостійно опановувати тему, що вивчається, вдома. Їм пропонуються домашні завдання, які діти можуть виконати самостійно та разом із батьками. Для цього розробляються зошити, картки з домашніми завданнями та спеціальні навчальні ігри, в яких може взяти участь уся родина. Ці ігри роздаються учням у вигляді особливих "портфелей".
В ході експериментальної роботи апробувалися нові підходи до оцінювання учнів. Вчителями оцінюється передусім рівень розвитку школярів. Відповідно до вимог Програми кожен учень оцінюється відповідно до своїх попередніх здобутків. Вчителі застосовують такі методи і форми оцінювання, як спостереження, анкетування батьків, тестування учнів, оцінювання добірок самостійних учнівських робіт, усне опитування, контрольні завдання. Особливу увагу вчителі приділяють самооцінюванню учнів. Ефективним в цьому відношенні виявився прийом рубрикації: перед заняттями школярам роздаються вказівки, які допомагають зрозуміти, що саме від них вимагається в ході виконання навчальних завдань. Вчителі систематично спостерігають за розвитком учнів, керуючись спеціальною "формою спостережень". Для кожного учня вчитель заводить "портфель", в якому зберігаються його кращі роботи. Результати спостережень за дитиною вчитель повідомляє її батькам. Вчителі застосовують індивідуальну допомогу і консультування, пропонують учням самостійно виконувати індивідуальні завдання. При цьому школярі працюють як самостійно, так і в парах або у складі динамічних навчальних груп.
Робота учнів у парах проводиться у формі ігор змагань під час читання, занять математикою, взаємоперевірок тощо. Найбільш цікавими для дітей є заняття у динамічних навчальних групах, які працюють у "центрах діяльності" (грамоти, математично-маніпуляційних ігор, природознавства, мистецької діяльності, драматичної діяльності та ін.). Такі центри створюються у класному приміщенні, формуючи особливе розвивальне середовище. Щодня вчитель поділяє клас на групи, враховуючи бажання учнів займатися тією або іншою навчальною діяльністю у відповідному "центрі" в межах вивчення інтеграційної теми. Завданням вчителя є корекція складу груп і часу їх перебування у певному "центрі", заохочення учнів до зміни виду діяльності таким чином, щоби протягом тижня усі діти опанували програмний матеріал відповідно до вимог навчального плану. Група у певному складі працює не довше тижня з тим, аби уникнути усталеності ролей і звикання школярів до результатів своєї навчальної діяльності.
Фронтальна робота з учнями здійснюється у формі міні уроку тривалістю 15-20 хв., під час якого викладають новий матеріал, та у вигляді "ранкових зустрічей". "Ранкові зустрічі" передують урокам і присвячені спілкуванню вчителя з учнями та їх батьками. Вчитель обговорює з дітьми події їх життя, здійснює необхідний психотерапевтичний вплив, планує з учнями та їх батьками роботу протягом дня, формує склад навчальних груп тощо.
Важливим елементом Програми є залучення батьків до безпосередньої участі у навчально-виховному процесі, побудова партнерських стосунків між школою та родиною. Зокрема під час занять батьки допомагають вчителю у "центрах діяльності", займаються з дітьми читанням, конструюванням, мистецтвами тощо.
26. Інтерактивне навчання у початковій школі. Розробіть фрагмент уроку читання, застосувавши інтерактивну вправу «Система позначок» та проаналізуйте особливості її проведення.
Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні — рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.
Позначки
Ця міністратегія допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, "сортувати" матеріал. В процесі читання тексту учні роблять на полях позначки "+" — відома інформація, "—" — нова інформація, "?" — незрозуміла інформація, "!" — що здивувало, збентежило. Після цього заповнюється табличка в зошиті, в яку заносяться записи з опрацьованого тексту. Це привчає до ефективної самостійної роботи з текстом.
|
"+"відома інформація |
"-" нове |
"?" незрозуміле |
"!" що здивувало |
22. Ефективність використання інтерактивних методів. Розробіть фрагмент уроку з математики із використанням інтерактивного методу «асоціативний кущ» та розкрийте універсальність даного методу.
Інтерактивні технології навчання - це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.
Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку одне одного.
Творчі роботи учнів у групах сприяють такі методи та методики інтерактивного навчання:
При використанні цих методів учитель повинен створювати комфортні умови навчання, залучати всіх учнів до активного одержання знань, до творчості. Якщо на перших заняттях учні діють несміливо, розгублено, то в подальшому навчальному процесі формується впевненість, самостійність, творчість. Діти досягають успіху, що є невідємною частиною розвитку творчої особистості.
Технологія "Асоціативний Кущ"
Найбільше цю технологію використовую на уроках читання і української мови. Визначаю тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Я, або учень фіксуємо відповіді у вигляді своєрідного«куща», який поступово зростає.
Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.
Визначаю тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні.
Діти у групах фіксують на листочках свої думки. Потім відповіді виносяться у загальне коло, а я записую відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».
Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про це слово. Саме сучасне життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної на відміну від людини – виконавця, самостійно
мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі і нестандартні рішення. І завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів
в учнів зростає цікавість до процесу навчання, забезпечується внутрішня мотивація навчання, що сприяє його ефективності.
Ось тому я і використовую новітні технології у своїй роботі.
11. Особливості диференційованого навчання в початковій школі. Запропонуйте диференційовані завдання під час закріплення вивченого матеріалу з математики та проаналізуйте доцільність такої роботи
Диференціація навчання - це організація навчального процесу, при якій враховуються індивідуально-типологічні особливості особистості (здібності загальні та спеціальні, рівень розвитку, інтереси, психофізіологічні властивості нервової системи і т.д.), характеризується створенням груп учнів, в яких зміст освіти, методи навчання , організаційні форми різняться.
Виділяються два типи диференціації навчання: диференціація зовнішня і внутрішня (внутриклассная).
Внутрішня диференціація враховує індивідуально-типологічні особливості дітей у процесі навчання їх у стабільній групі (класі), створеної за випадковим ознаками. Поділ на групи може бути явним чи неявним, склад груп змінюється в залежності від поставленої навчальної задачі.
Зовнішня диференціація - це поділ учнів за певними ознаками (здібностям, інтересам і т.д.) на стабільні групи, в яких і зміст освіти, і методи навчання, іорганізаційні форми різняться.
Види диференціації визначаються, виходячи з тих ознак (підстав), який лежать в основі поділу учнів на групи. Традиційні види диференціації - це диференціація за загальним і спеціальним здібностям, за інтересами, проектованої професії.
У диференціації за типом внутриклассной виділяються наступні види: диференціація за здібностями (форми: завдання різного рівня складності, дозування допомоги вчителя), рівнева диференціація; диференціація за інтересами, проектованої професії. Внутрішня диференціація за індивідуально-фізіологічним особливостям учнів існує зазвичай у формі індивідуального підходу до них, коли враховуються їх психофізіологічні особливості (переважаючий тип пам'яті, особливості розумових операцій, темперамент і т.д.)
Диференціація навчання передбачає обов'язкове врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів, форму їх групування і різне побудова навчального процесу у виділених групах. Таке розуміння диференціації навчання не передбачає негативних наслідків, так як обов'язковим є врахування індивідуально-типологічних особливостей особистості, що пристосовує навчальний процес до учня. Однак поряд з вмістом диференціація навчання має і форму, в якій реалізується на практиці. Це можуть бути класи поглибленого вивчення предметів, профільні, компенсуючого навчання, факультативні заняття, включені внавчальний процес завдання різного рівня складності і т.д.
Найбільш широко в практиці поширена внутриклассная диференціація навчання, при якій усередині різнорідного класу створюються групи учнів з яких-небудь ознаками, частіше - по навченості, тобто по легкості й швидкості засвоєння навчального матеріалу. Внутриклассная диференціація виражається у завданнях різного рівня складності, дозуванні допомоги вчителя учням. Це м'яка, гнучка форма диференційованого навчання, комфортна для учнів, що дає їм можливість переходити з групи в групу. Групи виділяються неявно, увагу учнів на них не акцентується. Однак в умовах внутриклассной диференціації різна побудова навчального процесу можлива в основному на етапі закріплення та узагальнення знань. Пояснення ж нового навчального матеріалу відбувається однаково для всіх, вчитель при цьому орієнтується на "середнього" учня, що гальмує розвиток "сильних" і створює додаткові труднощі для "слабких".
Ще однією широко поширеною в практиці формою диференційованого навчання стали класи компенсуючого навчання, що створюються в початковій школі і зберігаються по 9-й клас включно.
Існують гострі проблеми і в організації класів підвищеного рівня, зокрема гімназійних, в загальноосвітніх школах. . Тут частіше спостерігається перевантаження учнівінформацією, а також перевантаження за рахунок поглибленого вивчення основного і введення другої іноземної мови, культурологічних дисциплін у гімназійних класах і збільшення годин, відведених на базові предмети (математика, російська мова, іноземна мова). Набір такого класу "збіднює" інші класи, з яких ідуть здібні учні. Діти в них; позбавляються можливості орієнтуватися на успішних учнів, слухати їхні відповіді. Уроки для них стають "сірими" та нудними. навчання
Класи поглибленого вивчення предметів і профільним (гуманітарних, природничих, математичних). Вони покликані задовольнити пізнавальні потреби дітей у заняттях тими навчальними дисциплінами, до яких учні мають здібності, інтереси і схильності. Класи поглибленого вивчення та профільні дозволяють враховувати професійні орієнтації дітей. Складністю в організації навчального процесу в них є знаходження оптимального співвідношення обсягу і глибини вивчення профілюючих (наприклад, математики в математичних) і непрофилирующих (математики в гуманітарних класах) предметів.
Близькими до профільних є класи, орієнтовані на вищі навчальні заклади. В основі діяльності таких класів лежить договір про співпрацю з певним вузом, викладання в них профільних предметів враховує вимоги вищого навчального закладу. При вступі до вузу випускники цих класів мають визначені договором пільги. Одна з проблем у таких класах - набрати в школі достатня кількість учнів, які захочуть вступати в один вуз.
Класи гнучкого складу характеризуються тим, що учні при вивченні базових дисциплін поділяються на гнучкі групи: з усіх учнів паралелі організується кілька груп: одна - бажаючих і здатних поглиблено вивчати математику, інша - вивчають на загальноосвітньому рівні, третя в темпі і обсязі, специфічному для гуманітаріїв.
Елективна диференціація - надання учням можливості обрати предмети на додаток до базових. Ця форма, диференційованого навчання дозволяє учням визначитися у своїх схильностях і здібностях, щоб надалі свідомо обрати профіль навчання. Курси за вибором, з одного боку, повинні бути невеликими за часом (півроку чи рік), щоб учень міг вибрати інший курс, якщо зрозумів, що помилився, а з іншого боку-спадкоємними.
Ще одна форма диференціації - спеціальні диференційовані завдання. До таких завдань можна віднести багатоваріантні самостійні роботи а також завдання із використанням спеціальних карток.
Отже, кожна з розглянутих форм диференціації навчання має свої проблеми, які знижують ефективність освітнього процесу.
Фрагмент уроку
Інтегрований урок 4 клас
Тема. Природознавство. Кримські гори.
Математика. Ділення чисел, що закінчуються нулями. Розв'язування
задач.
Мета. Природознавство. Ознайомити учнів із географічним положенням
Кримських гір; рослинним і тваринним світом; розвивати пізнавальні
здібності учнів; виховувати любов до рідного краю.
Математика. Формувати обчислювальні навички учнів; удосконалювати
вміння розв'язувати рівняння; закріплювати вміння розв'язувати
задачі; вчити складати задачі за коротким записом; розвивати
увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати культуру усного й
писемного мовлення.
Обладнання. Магнітофон, фізична карта України, фізична карта природних
зон України, малюнки й фотографії Кримських гір, малюнки
тварин і рослин Кримських гір, схема до задачі, таблички з
надписами, малюнки тварин занесених до Червоної книги,
геометричні фігури, кросворд, підручники.
План уроку
І. Організація класу.
II. Підсумок фенологічних спостережень.
III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку.
IV. Робота над темою уроку.
V. Підсумок уроку.
Робота над темою уроку.
Керівник групи. Наша експедиція складалася з чотирьох пошукових груп: пошукової групи географів, групи ботаніків, групи зоологів, групи соціологів. Мета нашої експедиції — дослідити і досконало вивчити природу Кримських гір.
Надамо слово пошуковій групі географів.
Географи. Наша група досліджувала географічне розташування Кримських гір, їхні кліматичні умови.
(Один учень виходить до дошки і на фізичній карті показує все, про що розповідає інший учень).
1. Усний рахунок.
'+25
400
— Обчисливши математичні ланцюжки, ви дізнаєтеся про довжину і ширину гір.
Задача.
Щоб дістатися вершини гори Роман-Кош, пошукова група пройшла пішки гірською стежкою, яка пролягала через гірські хребти та долину. Від підніжжя гори до музею гірських скульптур вони пройшли 500 м, долиною 80/100 цієї відстані, піднімалися на великий гірський каньйон, на дні якого тече річка з мальовничим
водоспадом 645 м.
— А зараз надамо слово групі ботаніків.
Ботаніки. Наша група вивчала рослинний світ Кримських гір.
2. Розв'язування рівнянь.
— На дошці рівняння. Якщо ви їх правильно розв'яжете, то дізнаєтеся, скільки дикорослих рослин є у горах Криму і скільки з них відноситься до ендеміків, тобто таких, що зустічаються тільки у Кримських горах.
Зоологи. Ми вивчали тваринний світ Кримських гір.
3. Розв'язування задач.
— А зараз, якщо ви правильно розв'яжете задачі, то дізнаєтеся, які тварини Кримських гір є рідкісними.
(На дошці вивішуються малюнки, які закриті аркушами паперу, де написані правильні відповіді до задач. Діти слухають задачу. Обирають із варіантів правильний і сигналізують відповідь сигнальною карткою. Якщо всі діти правильно просигналізували-відповідь, то вчитель знімає аркуш із правильною відповіддю, і під нею діти бачать малюнок тварини).
4. Творча робота над задачею.
(Вчитель вивішує на дошку схему до задачі).
(Діти працюють у групах. По закінченні роботи лідери груп виходять до дошки і захищають свої роботи).
— А зараз знову повернемося до студії «Інформ».
Про тваринний світ дізналися. Настала черга
послухати групу соціологів.
Соціологи. Наша група досліджувала заняття людей. '
Задача.
В Україні існує 100 видів звірів. А у Кримському заповіднику — 3/5 від цього числа. Скільки звірів у Кримському заповіднику? (60 видів)
− Підкажіть, як називається така фігура?
− Але звірі поділили цей заповідник на ділянки, які мають вигляд фігур? (трикутників)
— Кримський заповідник має форму ось такої фігури.
— Ці фігури лежать на парті перед вами. Із цих трикутників утворіть фігуру, яка має такий же вигляд, як територія заповідника. Наклейте ці трикутники на форму багатокутника.
(Діти наклеюють, показують готові вироби).
27. Розкрийте методику використання ігрових технологій
Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.
Педагогічна гра має істотну ознаку — чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності. Структура гри як діяльності включає: цілепокладання (уміння поставити мету, завдання), планування (уміння передбачити розвиток подій, дійових процесів, операцій), реалізацію цілей (уміння реалізувати ігровий задум), аналіз отриманих результатів (уміння проаналізувати набутий ігровий досвід). Мотивація ігрової діяльності забезпечується добровільністю включення в гру, можливістю вибору й елементами змагальності, що сприяє задоволенню потреб у самоствердженні та самореалізації учнів як суб’єктів учіння.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій на занятті:
- дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
- навчальна діяльність підпорядковується правилам гри;
- навчальний матеріал використовується у якості її засобу;
- у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
- успішне виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим результатом.
Ігрова технологія містить спектр цільових орієнтацій:
1. Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь, навичок в практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних в практичній діяльності; розвиток трудових навичок.
2. Виховуючі: виховання самостійності, воля; формування певних підходів, позиції, етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комуникативності.
3. Розвиваючі: розвиток уваги, пам’яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення.
4. Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкуванню, психотерапія.
3.Розкрийте особливості рівневої технології М. Гузика
Гузик Микола Петрович - заслужений учитель Російської Федерації, директор школи і учитель хімії (Україна, Крим) створив систему диференціації «Комбінована система навчання». Вона має дві особливості: внутрішньокласну диференціацію навчання за рівнем і розвиваючий цикл уроків з теми.
Уроки з кожної навчальної теми становлять п'ять типів, які слідують один за одним:
- уроки загального розбору теми (лекції),
- комбіновані семінарські заняття з поглиблення опрацюванням навчального матеріалу в процесі самостійної роботи учнів (3-5 з кожної теми),
- уроки узагальнення і систематизації знань (тематичні заліки);
- уроки міжпредметного узагальнення матеріалу (захист тематичних завдань)
- уроки-практикуми.
Передбачається рівнева диференціація роботи учнів на уроці. Виділяється три типи диференційованих програм: «А», «В», «С», різної ступеня складності. Між ними існує сувора спадкоємність.
Програма «С» - базовий стандарт. Завдання програми «С» повинен вміти виконати кожен учень, перш ніж приступити до роботи за наступною. Програма «В» забезпечує оволодіння учня.
9.Розкрийте тематику побудови інтегрованих уроків у початковій школі. Наведіть фрагмент інтегрованого уроку з математики.
Організація навчально-виховного процесу в нових інноваційних технологіях вимагає від сучасного вчителя удосконалення практичної діяльності шляхом пошуку нових ціннісних пріоритетів у визначенні цілей і змісту, форм і методів побудови навчальної діяльності учнів.
Один з напрямів методичного оновлення уроків у початкових класах - конструювання інтегрованих уроків і проведення їх на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об'єднаного навколо однієї теми. Це міждисциплінарна форма навчального процесу, яка базується головним чином, на теорії пізнання і розуміння того, що пошук знання є кращим способом міжпредметного дослідження.
Метою уроків, побудованих на інтеграції змісту повинні бути різнобічне вивчення певного об'єкта, явища, осмислене сприйняття навколишнього, приведення знань у певну систему, спонукання фантазії та інтересу, розвиток позитивно-емоційного настрою. Залучення цікавого матеріалу дає можливість з різних сторін пізнати явище, поняття, домогтися цілісності знань.
На інтегрованому уроці вирішуються дидактичні завдання двох і більше навчальних предметів. При підготовці до такого уроку необхідно знати вимоги до планування і організації їх проведення:
- Познайомитися з психологічними та дидактичними основами протікання інтеграційних процесів у змісті освіти;
- Виділити в програмі з кожного навчального предмету подібні теми або теми, що мають загальні аспекти соціального життя;
- Визначити зв'язки між подібними елементами знань;
- Змінити послідовність вивчення тем, якщо в цьому є необхідність;
- Отримати консультації вчителя-предметника, якщо на уроці вирішуються завдання навчального предмета, який учитель зазвичай не веде;
- Ретельне планування кожного уроку, виділення головної і супутніх цілей;
- Моделювання (тобто аналіз, відбір, багаторазова повторна перевірка) змісту уроку, наповнення його тільки тим змістом, який підтримує головну мету;
- Виявлення оптимального навантаження дітей враженнями.
Структура інтегрованих уроків вимагає особливої чіткості і стрункості, продуманості та логічного взаємозв'язку досліджуваного матеріалу з різних предметів на всіх етапах вивчення. Це успішно досягається за рахунок компактного, сконцентрованого використання навчального матеріалу програми, а крім того, підключення деяких сучасних способів організації і вивчення навчального матеріалу.
В даний час має сенс розробляти і апробувати систему інтегрування уроків, психологічної та методичною основою яких буде встановлення зв'язків між поняттями, які є наскрізними, спільними в ряді навчальних предметів. Причому ці зв'язки повинні бути встановлені на рівні змістовної сторони уроку та забезпечені необхідними засобами навчання. Отже, можна взяти будь-який урок з його усталеною структурою та логікою проведення, у змістовну сторону якого буде включена та група понять, яка відноситься до даного навчального предмета, а на інтегрований урок залучаються знання, результати аналізу понять з точки зору інших наук, інших навчальних предметів . Наприклад, група понять «зима», «мороз», «холоднеча», «хуртовина» і т.д. розглядаються на уроках читання, російської мови, природознавства, музики, образотворчого мистецтва. Інтегрованим з них буде той урок, на якому для аналізу понять залучаються знання, засвоєні на інших навчальних предметах. Сам же урок залишається цілісним, логічно послідовним з притаманною йому методикою проведення, хоча і більш творчим, розкріпаченою.
Основою розробки інтегрованих уроків є інтегративно-тематичний підхід, обгрунтований Г.Ф. Федорцов [37]. Інтегративно-тематичний підхід - такий підхід, коли за змістовну, методичну та організаційну одиницю процесу навчання береться не урок, а навчальна тема (розділ) навчальної дисципліни.
Інтегративно-тематичний підхід дозволяє встановити, що досліджувана тема може бути пов'язана з іншими темами навчального предмета та курсу, а також з різними темами інших дисциплін навчального плану початкової школи, тобто у вивченій темі можуть діяти внутрішньопредметні, внутрікурсовие і міжпредметні зв'язки одночасно. Так, наприклад, тема «Весна» вивчається в природознавстві, читанні, музиці, образотворчому мистецтві, трудовому навчанні. Потрібно переглянути матеріал таким чином, щоб дане природне явище сприймалося учнями цілісно, комплексно, тобто врахувати взаємозв'язок природничонаукового, гуманітарного та художньо-естетичного циклів, що дозволяє розглядати те чи інше явище, процес у його різноманітті. При цьому вчитель планує систему уроків.
Систематичне використання інтегрованих знань створює можливості широкого застосування дидактичного матеріалу і засобів наочності. Так, на уроці математики вивішувалися барвисті картини ліси, луки, ставка, малюнки дітей із зображенням метеликів і бабок, а на уроці читання щодо вірші С. Єсеніна «Черемуха» на столі вчителя стояли розпустилися гілки, отримані шляхом «вигонки».
Що ж стосується кількості інтегрованих уроків, то тут однозначної відповіді бути не може. Все залежить від уміння вчителя синтезувати матеріал, органічно пов'язати між собою і проводити інтегрований урок без перевантаження дітей враженнями і не був безладной мозаїкою окремих картин.
ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК МАТЕМАТИКИ І ПРИРОДОЗНАВСТВА У 4 КЛАСІ
Тема: «Додавання і віднімання багатозначних чисел. Закріплення теми "Карта"»
Мета: навчити дітей додавати і віднімати багатозначні числа, спираючись на досвід
додавання і віднімання тризначних чисел; поглибити знання про географічне
положення України, познайомити дітей з історико-етнографічними районами
України; розвивати обчислювальні навички, вміння розв'язувати задачі;
розвивати вміння працювати біля карти; виховувати почуття
взаємодопомоги, любов до рідної землі.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: інтегрований.
Обладнання: історико-етнографічна карта України, фотографії та ілюстрації видів
України, грамзапис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...», географічні
атласи з картою України, картки для самостійної роботи в парах,
картки з буквами на одній стороні і цифрами}- на другій, портрети Т.
Шевченка і М. Гоголя, підготовлена дошка.
Девіз уроку:
«Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь».
План уроку
I.Організація класу
II. Мотивація навчальної діяльності
III. Актуалізація вивченого матеріалу
IV. Вивчення нового матеріалу
V. Закріплення одержаних знань і вмінь
VI. Узагальнення знань
VII. Підсумок уроку, оцінювання
VIII. Домашнє завдання
V. Закріплення одержаних знань і вмінь
— Ось тепер ми готові до мандрівки Україною. Велика і красива наша
рідна земля.
(Звучить вірш «Україна», який написала учениця нашого класу Журавльова Діана (додаток 4).)
— Роздивимось карту нашої країни. На ній великими буквами написано:
Донеччина, Слобожанщина, Полісся і т. ін. Це райони України, які трішки
відрізняються один від одного культурою, побутом. Велика червона лінія — це кордон. Скажіть, будь ласка, з якими країнами межує Україна?
Діти роздивляються карту і називають країни, використовуючи слова: на півночі, на заході, на сході.)
Давайте, діти, порахуємо, яка ж довжина сухопутного кордону України. (Діти по черзі додають всі числа і знаходять суму — 4 558 км.)
—А зараз, використовуючи масштаб, давайте з'ясуємо довжину території України зі сходу на захід і з півночі на південь. (Діти рахують, одержують числа 893 км і 1316 км.)
(Звучить грамзапис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».)
— Великий письменник М. В. Гоголь у своїй повісті «Страшна помста» так
описував Дніпро:
«Чуден Днепр при тихой погоде...» (учитель зачитує уривок (додаток 3)).
— На берегах Дніпра похований Великий Кобзар Т. Г. Шевченко. У своєму
«Заповіті» він писав:... (підготовлений учень читає напам'ять «Заповіт»).
(Діти показують і називають.)
Найвища гора в Карпатах — Говерла — 2 061 м, потім Сивуля — 1 838 м, Грофа — і 748 м. В Криму — Роман-Кош — 1 545 м, Чатир-Даг — 1 527 м, Ай-Петрі — 1 234 м. Які ж гори вищі? Оберіть на ваш розсуд 2 гори і порівняйте їх височину. (Діти порівнюють, рахують.)
В Донецьку проживає 1 021 200 чол., а в Запоріжжі — 829 300 чол. Порахуйте, скільки людей проживає в обох містах.
(Діти рахують і мають відповідь — 61 рік.)
— Красива й багата наша земля, всього в ній вдосталь! Про це йдеться і в задачах, які ми зараз розв'яжемо.(№320,321)
10.Використання елементів методичної системи «Розвиток критичного мислення» на уроках читання
Технологія розвитку критичного мислення — це процес, організований учителем на уроці, за допомогою спеціальних методичних прийомів, направлений на активну діяльність учнів
по осмисленню,
застосуванню,
аналізу,
узагальненню,
оцінці інформації,
отриманої або створюваної шляхом спостереження, досвіду, рефлексії, міркувань або комунікації як керівництво до дії або формування переконання.
Методичних прийоми технології розвитку критичного мислення такі, як
«Складання таблиці ЗДХ».
«Написання сенкана»
«Складання кластера»
«Переплутані логічні ланцюжки»
«Читання з позначками INSERT»
«Зигзаг»
«Намалюйте щастя»
« Написання діаманти»
Ранжирування
Метод Морфологічний ящик
.Денотатний граф
Концептуальні таблиці
застосовують на різних етапах уроку для:
- актуалізації навчання
- мотивації учбової діяльності учнів
- засвоєння навчального матеріалу
- організації самостійної роботи учнів.
Актуалізація навчання повинна забезпечувати відтворення знань, умінь, і навичок, які повинні стати основою для засвоєння нових понять і аспектів; виявлення рівнів системності, інтегрованості мислення, його практичної спрямованості.
Оскільки прийоми розвитку критичного мислення несуть в собі акцент проблемної, вони підвищують мотивацію до пізнавальної діяльності, сприяють розумінню учбового матеріалу.
Самостійні творчі завдання, що виконуються як на уроці, так і поза уроком, дозволяють учням проводити самооцінку учбових досягнень, осмислено підходити до навчання. Це допомагає учневі виховувати в собі уважність до учбового матеріалу, самостійність у навчанні, відповідальність за результати своєї освіти.
У практиці початкової школи технологія розвитку критичного мислення почала використовуватися зовсім недавно. А з орієнтацією на нову мету шкільної мовної освіти — формування й удосконалення вмінь і навичок учнів щодо володіння українською мовою в усіх сферах і видах мовленнєвої діяльності і, враховуючи те, що на Донеччині діти ростуть у російськомовному середовищі, — постала необхідність розробити для 1-4-х класів методику проведення уроків української мови із застосуванням технології розвитку критичного мислення.різних типів:
уроку засвоєння нових знань;
уроку осмислення знань, формування на їх основі необхідних умінь і навичок;
комбінованого;
уроку узагальнення і систематизації знань.
Читання. 2 клас (російська мова навчання)
Тема. Хороші звичаї. В. Хомченко. «Спасибі». «Смішинка-веселинка».
Мета: навчити вживати у мові слова ввічливості, розвивати й удосконалювати читацькі вміння учнів, збагачувати й активізувати словниковий запас учнів, формувати вміння говорити українською мовою; виховувати ввічливість, повагу до старших і однолітків.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Методи: індуктивний, словесні (бесіда, розповідь), прийоми розвитку критичного мислення
Слова для засвоєння: ґудзик, радити, помітити, шанувати, соромно, дякувати, мусиш (должен), неважко.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний етап
П. Актуалізація опорних знань.
Прийом розвитку критичного мислення «Переплутані логічні ланцюжки»
Гра «Чи так буває?». Учні відповідають «так» або «ні»:
кухар фарбує —косар лікує — лікар малює —маляр косить — художник варить —учитель будує —... Друкар пиляє —столяр друкує —
Ш. Мотивація навчальної діяльності
1. Читання учителем оповідання В. О. Сухомлинського
Для чого кажуть "Спасибі"
Дрімучим лісом ішли Дідусь і Хлопчик. Було жарко, мандрівникам хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились, напилися. Дідусь сказав:
—Спасибі тобі, струмок. Хлопчик усміхнувся.
—Чому ти усміхаєшся, Хлопче? — запитав Дідусь.
—Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові «спасибі» ? Адже він не жива істота: не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
—Це так. Якби води напився вовк, він може й не дякувати. Але ж ми не вовки, а люди. А знаєш, для чого людина говорить «спасибі»? Знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить? Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер же був час подумати: шлях через ліс ще довгий.
2. Бесіда за змістом прослуханого.
—Про кого і про що розповідається в цьому тексті?
—Чому здивувався хлопчик?
—Як пояснив свою поведінку дідусь?
—Який висновок міг зробити для себе хлопчик?
—Чому ж люди кажуть «спасибі» ?
3. Оголошення теми і мети уроку.
Прийом розвитку критичного мислення «Таблиця ЗДХ»
Вчитель вивішує на дошку пусту таблицю з 3 колонок_
|
Знаю по темі |
Дізнався під час уроку |
Хочу дізнатися в майбутньому |
|
|
|
|
На етапі мотивації фронтально заповнюємо І колонку
IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу
а) спостереження й аналіз мовних явищ
• Розповідь учителя з елементами бесіди.
У кожного народу протягом життя виробилися правила ввічливості (вежливости). Найперше - це побажання один одному доброго здоров'я, доброго дня. Ці побажання знайшли своє вираження у словах-вітаннях, це слова — побажання здоров'я. Які ви знаєте слова-вітання?
—Які слова вживають люди, коли звертаються один до одно з проханням? А що кажуть потім?
• Читання вчителем оповідання В. Хомченка «Спасибі» (с. 40). Бесіда за змістом тексту.
б) висновки, формулювання правил ввічливої співрозмови
в) робота з підручником;
• Словникова робота. Засвоєння нових слів:
Ґудзик — пуговица;
радила бабуся — советовала бабушка.
• Читання вчителем оповідання В. Хомченко. «Спасибі».
г) перевірка розуміння нового матеріалу.
— Який настрій викликала у вас ця історія? Чому вам сподобалася Надійка?
V. Осмислення нових знань у процесі практичної діяльності
а) формування вмінь користування знаннями у процесі використання різноманітних вправ
• Напівголосне читання оповідання «Спасибі»
• Читання оповідання за особами.
• Читання прислів'я.
Шануй людей — і тебе шануватимуть.
б) Самостійна робота
• Читання мовчки «Смішинки-веселинки» (с. 40),
• Робота в парах читання «Смішинки веселинки» вголос.
в) Фізкультхвилинка.
Хто ж там, хто ж там
Так втомився
І наліво нахилився?
Треба дружно всім нам встати,
Фізкультпаузу почати.
г) розвиток мовлення;
• Бесіда за малюнками, вміщеними у підручнику (с. 41).
д) творча робота над віршем «Чарівні слова» (с. 41).
Прийом розвитку критичного мислення « Передбачування»
Вчитель пропонує дітям передбачити головну думку вірша, прослухавши тільки його назву. В подальшій роботі над віршем переконуються у своїх переконаннях.
• Декламування вчителем вірша
• Читання вірша учнями.
• Прийом розвитку критичного мислення «Психомалюнок».
—Намалюйте ви собі уявляєте чарівні ключики «Дякую», «Спасибі». Індивідуальна робота над психомалюнком, презентація робіт .
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Бесіда з учнями.
Про що йшла мова на уроці? Що вам сподобалося?
Які чарівні слова ви знаєте?
Чому люди говорять ці слова один одному?
Як Надійка навчилася пришивати ґудзики?
2) Заповнення таблиці ЗДХ «Що дізналися на уроці», «Про що хочу дізнатися»
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ