Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2.3. Вимоги до оформлення курсових, бакалаврських та дипломних робіт
Структура курсової, бакалаврської чи дипломної роботи містить такі основні елементи: (1) титульний аркуш, (2) зміст, (3) за необхідності – перелік умовних позначень (скорочень), (4) вступ, (5) основну частину, (6) висновки, (7) список використаних джерел і, за потреби, (8) додатки.
Структура роботи
Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.
Основна частина (словосполучення «основна частина» в тексті роботи не використовується) містить такі структурні одиниці: вступ, текст роботи, висновки, рекомендації, перелік посилань.
Додатки розміщують після основної частини роботи.
Структурні елементи «титульний аркуш», «зміст», «вступ», «текст», «висновки», «перелік посилань / список використаних джерел» є обов’язковими.
Обсяг курсової роботи – 1 др. арк. (25-30 сторінок машинописного тексту); кількість джерел – не менше 10.
Курсова робота, зазвичай, містить вступ, основну частину (3-4 питання), висновки, список використаних джерел та, за необхідності, додатки:
ЗМІСТ
|
ВСТУП |
2 |
|
|
РОЗДІЛ 1. НАЗВА РОЗДІЛУ |
4 |
|
|
1.1. Назва підрозділу |
4 |
|
|
1.2. Назва підрозділу |
8 |
|
|
1.3 Назва підрозділу |
14 |
|
|
1.3.1. Назва параграфа |
14 |
|
|
1.3.2. Назва параграфа |
16 |
|
|
РОЗДІЛ 2. НАЗВА РОЗДІЛУ |
18 |
|
|
2.1. Назва підрозділу |
18 |
|
|
2.2. Назва підрозділу |
22 |
|
|
ВИСНОВКИ |
27 |
|
|
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |
31 |
|
|
ДОДАТКИ |
33 |
2.5. Вимоги до структурних елементів дипломної роботи
2.5.1. Вступ
Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан вивчення, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності.
Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми);
Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обирається для вивчення);
Предмет дослідження (міститься в межах об’єкта – саме на нього повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему роботи);
Мета і завдання, які необхідно розв’язати для досягнення поставленої мети;
Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;
Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;
Наукова новизна (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих);
Практичне значення одержаних результатів;
Апробація результатів дослідження (наводяться результати участі автора в конференціях, колоквіумах, наукових семінарах; подається перелік публікацій);
Структура дипломної роботи (наприклад: «Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, ...розділи, висновки, список використаних джерел із ...найменувань, ...додатків. Загальний обсяг ...сторінок»).
2.5.2. Основна частина
Вимоги до викладу тексту курсової роботи
Робота має виконуватися державною (українською) мовою. Виклад повинен мати науковий характер, бути чітким, без граматичних і стилістичних помилок, логічно послідовним з дотриманням технічних вимог. Пряме переписування матеріалів з літературних джерел неприпустиме.
Розділ 1, як правило, має теоретичний характер, де викладають загальне теоретичне підґрунтя того дослідження, яке автор прагне здійснити, посилання на наукові праці, де вже розглядалася досліджувана проблема, визначення основних понять і категорій проблеми, характеристика основних використовуваних термінів і понять, критичний аналіз праць інших дослідників вибраної проблеми, інформація про історію розгляду проблеми науковцями тощо.
Розділ 2 та інші розділи, якщо вони передбачені автором, мають практичний характер, де на прикладах, зібраних автором з джерел оригінального ілюстративного матеріалу, доводиться робоча гіпотеза роботи та теоретичні положення, що були намічені в розділі 1.
Кожен розділ роботи завершується стисло викладеними узагальненнями і висновками.
2.5.3. Висновки
Висновки бувають двох видів – висновки до розділів і загальні висновки.
Висновки до розділів можуть містити пронумерований виклад результатів дослідження, одержаних у відповідному розділі.
Загальні висновки мають містити стислий виклад теоретичних і практичних результатів, отриманих автором роботи особисто в ході дослідження, а також обґрунтування перспектив проведення подальших досліджень у певній галузі (посилання на інших авторів, цитування їхніх праць, а також наведення загальновідомих істин у висновках не допускається). Потрібно наголосити на досягненнях роботи з урахуванням поставленої мети та завдань, на ступеню їх реалізації, отриманих результатах роботи та її апробації, окреслити коло невирішених питань, навести можливості й перспективи практичного впровадження, поширення й використання отриманих наукових, методичних, навчально-методичних та практичних результатів.
Для дотримання бажаного стилю висновків корисно використовувати в пунктах висновків такі слова та вислови: проаналізовано…, встановлено…, виявлено…, що дозволило…, доведено, показано, досліджено, розроблено, отримано, запропоновано, розроблено, рекомендовано, вважається за доцільне... і т.ін.
2.5.4. Список використаних джерел
Наукове дослідження завершується списком використаної літератури. Ця структурна частина наукового дослідження має назву «Список використаних джерел». Інші назви такі, як «Література», «Бібліографія» вживати в курсових, бакалаврських чи дипломних роботах не рекомендується.
3.1. Загальні вимоги
Роботу друкують за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через міжрядковий інтервал 1,5 до тридцяти рядків на сторінці з використанням шрифту текстового редактора Word Times New Roman, 14 розміру.
Береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий –10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, рядок – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначки можна чорнилом лише чорного кольору.
Друкарські помилки можна виправляти підчищанням або зафарбовуванням коректором, наносячи на ці місця правильний текст або фрагмент рисунка. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.
3.3. Основна частина
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.
Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до набору без крапки в кінці, не підкреслюючи.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.
Абзацний відступ повинен бути однаковим у всього тексті.
Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено лише один рядок тексту.
До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.
Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.
3.4. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дисертації. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумерацію сторінок починають зі «ЗМІСТУ»: «3» – для дипломних / бакалаврських (другою сторінкою дослідження є анотація, виконана двома мовами й зброшурована). При написані дипломної роботи іноземною мовою, анотація до якої додається українською мовою на 2-3 сторінки і вміщується одразу після титульної сторінки, зміст починатиме нумерацію зі сторінки 4-5. Для курсових робіт – зміст починається зі сторінки «2».
Нумерацію сторінок закінчують на останній сторінці переліку посилань.
Додатки повинні мати суцільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.
Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри яких більші за формат А4, враховують як одну сторінку й розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.», «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва й пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дослідження подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу й порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу).
Якщо в розділі роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2.».
Таблиця 1.2. Назва таблиці
(вирівнювання праворуч)
Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1.) (перша формула третього розділу).
3.6. Правила цитування та посилання на використані джерела
Необхідно робити посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад, які використані в змісті роботи. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке зроблено посилання в роботі.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками [ ], наприклад, «...у працях [1–7]...», «… у працях [1, 2, 7]». Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку використаних джерел і сторінки, з якої наводиться цитата, які поміщають у квадратні дужки, наприклад: [3, с. 42]; [12, с. 33].
Використання в основному тексті фактичного матеріалу, вибраного з текстів джерельної бази, супроводжується обов’язковим посиланням на джерело й сторінку, на якій уміщено кожен конкретний приклад. Такі приклади виділяються курсивом, аналізоване явище напівжирним шрифтом, а автор, назва твору й сторінка беруться в круглі дужки, наприклад: МАКС. Так ось хто до нас прийшов – невихована, забіякувата дівчинка! (Новицька С. Крейзі, с. 346); Це лише означає, що їх [державні форми, структури] потрібно повернути українцям, припинивши процес відчуження української нації від держави, що, перефразуючи Шевченка, є нашою, але ще не своєю (Український тиждень. − 2010. − №3 (116). – С. 27).
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в цитованому матеріалі не допускаються.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується клішований вислів «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту й без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
е) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено мною. – М. Х.), (розрядка моя. – М. Х.).
3.7. Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел розміщується після висновків. Літературні джерела розташовуються в алфавітно-нумераційному порядку.
Складаючи список використаних джерел в алфавітному порядку необхідно врахувати певні жорсткі умови.
На перше місце в списку виносяться: Конституція України, закони України, укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
Решта літератури розміщується в алфавітному порядку прізвищ авторів чи перших слів назв творів, записаних не на автора
Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.
Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї – видану латиною й далі – мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.
Назви використаних робіт перекладу не підлягають і подаються мовою оригіналу.
У бібліографічному описі використовують такі умовні розділові знаки:
. – крапка і тире
. крапка
, кома
: двокрапка
; крапка з комою
/ скісна риска
// дві скісні риски
( ) круглі дужки
[ ] квадратні дужки
У списку використаних джерел обов’язково вказуються джерела, на які автор посилався в роботі, а також ті, на які немає посилань, але їх опрацювання допомогло авторові більш змістовно написати ті чи інші розділи.
Відомості про джерела, які вміщені в список, необхідно подавати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «CИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила», міжнародний стандарт ISO 690-2 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Частина 2. Електронні документи (International Standard ISO 690-2: Information and Documentation: Bibliografic References: Part 2. Electronic Documents or Parts Thereof).
Зведений кириличний алфавіт складається з 42 букв:
АБВГҐДЂЕЄЖЗИІЇЙJКЛЉМНЊОПРСТЋУФХЦЧЏШЩЪЫЬЭЮЯ
абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрстћуфхцчџшщъыьэюя
Латинський алфавіт складається з 26 букв:
ABCDEFGHIJKLMNOPQRSTUVWXYZ
Діакритичні значки – додаткові значки до латинських літер, які вказують на вимову звука (наприклад, ї, ц, і, с, и, ь), зберігаються, але при формуванні списку за алфавітом до уваги не беруться.
3.8. Оформлення додатків
Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті бакалаврської / дипломної роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. ін. Один додаток позначається як Додаток А.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Додаток Б
Зразок титульного аркуша курсової роботи
Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»
Горлівський інститут іноземних мов
Кафедра психології
КУРСОВА РОБОТА
з психології
на тему: «………………….»
Студентки ІІІ курсу групи
напряму підготовки 6.030103 Практична психологія
ФИО
Керівник канд. псих. наук, доц.
Національна шкала__________
Кількість балів:__Оцінка: ECTS________
Члени комісії______ __________________
_____ ___________________
м. Горлівка – 2013 рік
Додаток К
Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел
|
Характеристика джерела |
Приклад оформлення |
|
Книги: Один автор |
|
|
Два автори |
|
|
Три автори |
|
|
Чотири автори |
|
|
П’ять і більше авторів |
|
|
Без автора |
|
|
Багатотомний документ |
Ч. 2 : Додатки – 2007. – 573, [1] c.
Т. 1. – 2005. – 277 с.
|
Матеріали конференцій, з’їздів |
|
|
Препринти |
|
|
Депоновані наукові праці |
|
|
Словники |
|
Атласи |
|
|
Законодавчі та нормативні документи |
|
|
Стандарти |
|
|
Каталоги |
Т. 6. – 2007. – 277 с.
|
|
Бібліографічні показчики |
|
|
Дисертації |
|
|
Автореферати дисертацій |
|
|
Авторські свідоцтва |
1. А. с. 1007970 СССР, МКИ3 В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В. С. Ваулин, В. Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25–08 ; заявл. 23.11.81 ; опубл. 30.03.83, Бюл. № 12. |
|
Патенти |
1. Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 H 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее устройство / Чугаева В.И.; заявитель и патентообладатель Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000131736/09 ; заявл. 18.12.00 ; опубл. 20.08.02, Бюл. № 23 (II ч.). |
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання |
|
|
Електронні ресурси |
http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm. |